1   2   3   4   5
Ім'я файлу: звіт_СОК_Сокілець.docx
Розширення: docx
Розмір: 98кб.
Дата: 07.04.2020

РОЗДІЛ 8. ІНВЕСТИЦІНО-ІННОВАЦІНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА
Нині важливою умовою забезпечення ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств є зміцнення їх інноваційно-інвестиційного потенціалу, що сприятиме виробництву якісної та конкурентоспроможної продукції; технічному та технологічному переозброєнню галузі; підвищенню ефективності управління інноваціями та інвестиціями в аграрній сфері та забезпечення продовольчої безпеки країни. Вітчизняні сільськогосподарські підприємства мають потенційні можливості для збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та нарощування зовнішньоекономічного потенціалу, що вимагає постійного залучення інвестицій.

Проведені дослідження дозволили встановити, що власні грошові кошти є основним джерелом надходження інвестицій в основний капітал СОК «Сокілець». Так, за період 2015-2019 рр. частка власних грошових коштів складала близько 60 %. При цьому в 2015 р. відбулося зростання з 23,1 % до 30,1 % у 2019 р. питомої ваги банківських кредитів, що є джерелом позиченого фінансування. Це обґрунтовується зростанням наданих пільгових кредитів вітчизняним аграрним формуванням із частковою компенсацією відсоткової ставки на 20 % пунктів за аналізований період у загальній структурі всіх кредитів, що надані агроформуванням [2].

Підвищення рівня інноваційно-інвестиційного забезпечення ефективної діяльності сільськогосподарських підприємств сприяє підвищенню обсягів виробництва аграрної продукції та покращенню її якості, отриманню конкурентних переваг, зростанню ефективності галузі, а також підвищенню продовольчої безпеки країни.

Формування можливостей здійснення інвестиційної діяльності СОК «Сокілець» відбувається за рахунок різних ресурсів, проте основним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал у сільськогосподарських підприємствах України є власні кошти, які одержані у результаті господарської діяльності та за рахунок амортизаційних відрахувань. Саме власні інвестиційні ресурсів через прибуткову господарську діяльності є стабільним джерелом і передумовою інвестиційного процесу (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Динаміка ефективності інвестиційного забезпечення СОК «Сокілець»

Показники

Рік

2019 р. % до 2016 р.

2016

2017

2018

2019




Припадає на 1 га сільськогосподарських угідь у сільськогосподарських підприємствах, грн.:

Х

Х

Х

Х

Х

інвестицій в основний капітал у фактичних цінах

815

924

912

895

109,8

   основних та оборотних засобів

9604

13183

15106

15230

158,6

   валової продукції

5905

5472

6683

6767

114,6

Прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції та послуг

1065

1098

699

1863

174,9

Продуктивність праці,  грн./люд.

165229

159679

201217

227753

137,8

Рівень рентабельності  сільськогосподарської діяльності, %

26,5

20,7

12,0

26,4

 Х

Аналіз динаміки ефективності інвестиційного забезпечення СОК «Сокілець» засвідчили зростання переважної більшості показників. Так, в 2019 році рівень прибутку аграрних формувань істотно зріс, хоча розмір посівної площі останніми роками майже не збільшився. Також прослідковується тенденція щодо зменшення кількості працівників, що задіяні в галузі сільського господарства при одночасному зростанні продуктивності праці.

Зауважимо, що підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва має базуватися на забезпеченні відтворення матеріально-технічної бази сільськогосподарських товаровиробників, яке базується на широкомасштабному використанні новітніх наукових досягнень у сфері технології та організації виробництва з метою збільшення обсягів і поліпшення якості продукції.

Можливості використання інновацій сільськогосподарськими підприємствами досить обмежені внаслідок впливу багатьох чинників: дефіцит фінансових ресурсів; різке підвищення цін на нові засоби виробництва; відсутність регулятивних механізмів, що сприяють поширенню застосування інновацій у сільському господарстві.

Дослідження наукових джерел дозволило виділити чотири основні напрями інновацій такі як: селекційно-генетичні, виробничо-технологічні, організаційно-управлінські, економіко-соціо-екологічні. Варто зазначити, що основними складовими системи впровадження інновацій в сільське господарство є економічне, правове, інформаційне та технологічне забезпечення.

Зазначимо, що особливо важливе значення щодо активізації інноваційних процесів на базі кластерного підходу в галузі сільського господарства належить технопаркам, дорадчим службам, бізнес-інкубаторам тощо. Вони сприяють створенню нових управлінських форм «наука-технологія-виробництво» шляхом кооперації та інтеграції. Дана форма взаємодії та взаємозв’язку дозволяє підвищити рівень конкурентоспроможності агропродовольчої продукції вітчизняних аграрних формувань.

Для успішного створення та функціонування інноваційних структур важливо враховувати міжнародний досвід та особливості вітчизняної економічної системи. Запровадження технопарків дозволяє інтенсифікувати виробничі процеси та підвищити конкурентоспроможність агропродовольчої продукції. Також вони сприяють запровадженню інноваційних розробок та  підвищити рівень експортного потенціалу держави, залучення інвестицій, запровадження якісних умов щодо ефективного функціонування інноваційних підприємств.

Дослідження засвідчили, що нині одним із основних факторів ефективної СОК «Сокілець», що дозволяє досягти їх розширеного відтворення, є їх інноваційно-інвестиційне забезпечення. Встановлено, що інноваційно-інвестиційне забезпечення ефективної діяльності СОК «Сокілець» спрямоване на задоволення продовольчих потреб населення шляхом поліпшення землі як природного ресурсу, створення нових сортів рослин, порід тварин, оновлення матеріально-технічної бази, забезпечення виробництва висококваліфікованими кадрами тощо. 

Отже, достатнє інноваційно-інвестиційне забезпечення СОК «Сокілець» забезпечить високий рівень конкурентоспроможності аграрних формувань. Встановлено, що дієва інноваційна система як а мікро- так і на макрорівні залежить від оптимальної інформаційної інфраструктури та зв’язками між учасниками інноваційного процесу.


РОЗДІЛ 9. ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ ДІЛЯЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
У річному плані сільськогосподарського підприємства планують виробництво і собівартість продукції за видами підсобних підприємств і промислів. Визначають також кількість продукції підсобних підприємств і промислів, яка підлягає реалізації, і суму надходжень за її реалізацію. Показники виробничої програми для кожного підсобного підприємства планують відповідно до його потужності, а також до потреби господарства у продукції підсобних підприємств для задоволення власних потреб та реалізації її на сторону. Підсобні майстерні, як правило, обслуговують основні галузі підприємства (виконують поточний ремонт машин, виготовляють дрібний інвентар тощо). Підприємства, які переробляють сільськогосподарську продукцію, відповідно до їхньої потужності можуть розмелювати продовольче і фуражне зерно, переробляти плодоовочеву продукцію для господарств, які кооперуються.

Однією з профільних галузей, в якій функціонує СОК «Сокілець» є рослинництво. Основними питаннями розвитку галузей рослинництва, що їх розробляють у річному плані сільськогосподарського підприємства, є використання земельних угідь і заходи поліпшення земель, планування посівних площ, урожайності, нагромадження і внесення добрив, придбання і використання гербіцидів та пестицидів, виробництво валової продукції, її використання і реалізація.

Виробничою програмою з рослинництва передбачається такий розвиток рослинницьких галузей, за якого можна забезпечити виконання договірних зобов'язань з продажу продукції її споживачам, а також повне задоволення потреб господарства у продукції рослинництва (насінний і фуражний фонди, страхові фонди насіння і фуражу, виділення продукції на оплату праці, фонд громадського харчування тощо).

У плані використання земельних угідь показують фактичний склад їх на перше листопада звітного року, планового року й використання у плановому році. Одначасно передбачають заходи поліпшення земель: зрошення, осушення, реконструкція зрошувальної (осушувальної) мережі, культуртехнічні роботи, вапнування кислих грунтів, гіпсування тощо.

Урожайність планують у такій послідовності, як і при складанні перспективного плану. До основних агротехнічних заходів, розробленням яких обгрунтовують заплановану врожайність, належать: сівба насінням високоврожайних районованих сортів, правильна система удобрення, правильна система обробітку грунту і догляду за рослинами, заходи боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур, застосування залежно від грунтово-кліматичних умов заходів меліорації земель.

Запланована структура посівних площ сільськогосподарських культур має забезпечувати вироблення такої кількості продукції, яка потрібна для виконання договірних зобов'язань з продажу продукції, для 226 створення насінних, фуражних, страхових та інших фондів (здача на обмін, витрати на громадське харчування, на переробку).

Площі під окремими культурами визначають за плановою потребою господарства в продукції і плановою врожайністю. Знайдені результати уточнюють за розміщенням культур в полях сівозмін. Посівні площі окремих культур також уточнюють, складаючи балансові розрахунки по кормах, робочій силі, засобах механізації тощо. При цьому враховують і показники економічної ефективності культур, необхідність одержання максимального прибутку. Вирішують ці питання з використанням економіко-математичних методів.

У тісному зв'язку з плануванням посівних площ, урожайності та інших показників розвитку рослинництва складають технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур.
РОЗДІЛ 10. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ СУБ`ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
До голoвних пoказників, що, визначaють фiнансoвий стaн пiдприємства, належать такі: – прибyткoвiсть (рентабельність); – оптимaльний розпoділ приябyтку; – оптимальні рoзміри влaсних оборoтних активів, які забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції; – наявність власних джерел формування оборотних активів в розмірі, достатньому для їх покриття; – платoспрoмoжність підприємствa. Фінансовий стaн є стійким, якщо підприємствo дoсягає у вказаних напрямках необхідних оптимальних параметрів. Якщо ж воно не отримує, наприклад, прибутку, який би забезпечував неодмінний прирiст власних фінансових ресурсів, його фінансовий стан не може бути стійким.

Вчасний та неупереджений аналіз фінансових результатів сприяє підвищенню ефективності діяльності підприємств, найбільш доцільному та ефективному використанню oснoвних засoбів, мaтеріальних, трyдових і фінансових ресурсів, усунення додаткових витрат. А отримані результати аналізу створюють об’єктивні умови для збільшення ефективності управлінських рішень, а також отримaння аргументованoї облікової та анaлітичної інфoрмації для планування і прогнозування фінансових результатів.

З метою підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарським підприємствам потрібне оновлення мaтеріально-технічної бази підприємствa шляхом лізингового придбaння техніки; залучення кредитів під прибуткові проекти, що здатні принести підприємству високий дохід; зменшення дефіциту власного капітaлу за рахунок прискорення його оборотності шляхом скорочення нaднормативних залишків запасів, незaвершеного виробництвa, виробничо-комерційного циклу.

Разом з цим, зростання витрат на виробництво продукції у сільськогосподарських підприємствах відбувається і в результаті недосконалого управління витратами, зокрема не враховуються особливості виробничого процесу, що впливає на економічну ефективність діяльності товаровиробників (табл.10.2.).

Таблиця 10.1.

Економічна ефективність господарської діяльності СОК «Сокілець»

Показник

Рік

2019 р. від 2017 р.

2017

2018

2019







Вироблено валової продукції на: 100га с.-г. угідь, тис. грн.

381,5

272,1

547,7

166,2

143,6

1 працюючого, грн.

33890,4

25653,1

23134,0

-10756,4

в 3 рази

Вироблено на 100

га ріллі зерна, ц

931,9

1290,8

2861,4

1929,5

в 3рази


Вироблено на 100

га с.- г. угідь, ц
















пшениця

80,9

63,86

118,4

37,5

146,4


Соняшник

1062,7

726,53

1615,5

552,8

152,0

Собівартість 1ц,

грн.: зернових

135,8

183,6

186, 0

50,5

137,0


Прибуток (+),

збиток (-), тис. грн.

259,0

85,0

8,0

-251,0

3,1


на 100 га с.- г.

угідь, тис. грн.

56,1

18,4

3,8

-52,3

6,8


на 1 працюючого,

грн.

4980,8

1734,7

160,0

-4820,8

3,2


Норма прибутку, %

4,5

1,5

0,1

-4,4

2,2

Рентабельність

підприємства, %

18,8

5,3

0,4

-18,3

2,1


У 2019 р. порівняно до 2017 р. у господарстві відбулося зростання виробництва валової продукції на 100 га с.-г. угідь, продуктивність праці зменшилася на 10756,4 грн., що вказує на збільшення чисельності працівників. Виробництво зерна на 100 га ріллі зросло в 3 рази. Це можна пояснити як зростанням цін на ресурси, так і недосконалістю управління витратами.

Прибутки від реалізації пшениці сягають 118,4 тис. грн., їх питома вага зростає з 44,2% до 61,9%, а рентабельність виробництва складає 78,7%. Перспективним є також виробництво соняшнику. В структурі прибутків доля соняшнику зростає на 7,6 відсотко-пункти і складає 1615,5 тис. грн. при рентабельності його виробництва 115,9%. Зниження собівартості кормів власного виробництва забезпечує зниження собівартості продукції тваринництва, а підвищення ринкових цін виводить тваринництво із збиткової галузі в прибуткову. Однак, зроблені розрахунки прогнозу виробництва на перспективу носять вірогідний характер. Оскільки: по-перше, неможливо, особливо в нинішніх умовах спрогнозувати ціни на матеріали, що впливає на собівартість продукції і ціни на сільськогосподарську продукцію, як вони складуться в майбутньому; по-друге, в моделі не можна відобразити об’єктивні зовнішні фактори – загрози результату, це погодні умови та економічна політика держави які економічно інтерпретувати неможливо.

Можемо зробити висновок, що загальна ефективність господарської діяльності за досліджуваний період погіршилася, але підприємство залишилося прибутковим. У 2019 р. було отримано прибутку в розрахунку на 1 середньорічного працюючого 160 грн., а на 100 га с.- г. угідь отримано прибутку 3,8 тис. грн.

Існуючі канали реалізації продукції не відбивають інтереси безпосередніх товаровиробників сільськогосподарської продукції, що призводить до зниження їх доходів, зменшення фінансового результату і погіршення фінансового стану. Збутова діяльність суб’єктів агробізнесу належить до можливостей зовнішнього середовища і , у значній мірі, носить об’єктивний характер. Ціна на продукцію формується під впливом попиту і пропозиції. Підприємство не може безпосередньо впливати на ці чинники, однак воно мусить максимально їх враховувати. Тому основою маркетингової роботи на аграрних підприємствах повинна стати розробка оптимальної програми виробництва основних видів продукції відповідно до вимог ринку і потреб споживачів з урахуванням внутрішніх можливостей використання наявного ресурсного потенціалу, що дозволить оптимізувати отримання прибутків на одиницю залучених у виробництво земель та інших ресурсів. При цьому вибір оптимальної виробничої програми повинен оцінюватися з урахуванням переваг ведення високоефективних галузей, їх вдалого сполучення, адекватності до регіональних природно-кліматичних умов господарювання, що дозволить врахувати вплив агробіокліматичного та агротехнологічного потенціалу на якість виробленої продукції, забезпечить конкурентні переваги підприємств за рахунок зниження собівартості продукції, що у свою чергу дозволить аграрним підприємствам вигравати цінову конкуренцію на ринку.

З метою забезпечення стабільного розвитку СОК «Сокілець» основними пріоритетами в системі управління фінансовими результатами має стати реалізація управлінських заходів, спрямованих на оптимізацію величини фінансових результатів, а саме:

- планування і прогнозування прибутку підприємства на основі оптимального співвідношення постійних і змінних витрат, ціни та обсягів виробництва продукції;

- розробка оптимальної програми виробництва основних видів продукції відповідно до вимог ринку і потреб споживачів з урахуванням внутрішніх можливостей використання наявного ресурсного потенціалу, що дозволить оптимізувати отримання прибутків на одиницю залучених у виробництво земельних та інших ресурсів;

- розробка власної стратегії розвитку з урахуванням досвіду конкретного підприємства та особливостей його діяльності, реалізація якої забезпечить формування стійкої конкурентної позиції на ринку. Підприємницька стратегія розвитку агарних підприємств в процесі управління фінансовими результатами має суттєве практичне значення, що і визначає напрям подальших досліджень


1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас