титулка
ЗМІСТ
ВСТУП........................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З СТРУКТУРОЮ ПІДПРИЄМСТВА, ТЕХНОЛОГІЄЮ ТА ОРГАНІЗАЦІЄЮ ВИРОБНИЦТВА .................................5
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА УПРАЛІННЯ СОК «СОКІЛЕЦЬ» ТА ФУНКЦІЇ ОКРЕМИХ ПІДРОЗДІЛІВ....................................................................................9
РОЗДІЛ 3. ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА................................................................................................15
РОЗДІЛ 4. ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ.......18
РОЗДІЛ 5. МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА ..............................................................................................22
РОЗДІЛ 6. ВИРОБНИЧА ЛОГІСТИКА ТА МАРКЕТИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ.......................................................................................................26
РОЗДІЛ 7. ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА..................................................31
РОЗДІЛ 8. ІНВЕСТИЦІНО-ІННОВАЦІНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА...............................................................................................38
РОЗДІЛ 9. ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ ДІЛЯЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА...............................................................................................42
РОЗДІЛ 10. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ СУБ`ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ.......................................................................................44
ВИСНОВКИ..............................................................................................48
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................50
ДОДАТКИ
ВСТУП
Кооперація як найпоширеніший спосіб взаємодії господарюючих одиниць у сільському господарстві потребує широкого дослідження, а саме від процесу заснування кооперативу до його функціонування як суб’єкта господарювання. Взаємодія на кооперативних засадах більше притаманна малим сільськогосподарським формуванням, до яких належать особисті селянські господарства та малі підприємства. Тому дослідження кооперації потрібно здійснювати на аналізі діяльності малих сільськогосподарських формувань. При цьому важливими залишаються чинники впливу на впровадження кооперативних процесів і діяльність функціонуючих кооперативів.
Ринкова економіка вимагає від малих сільськогосподарських виробників взаємодії у вигляді об’єднань, метою яких є вирішення спільних завдань. У сучасних умовах така співпраця все більше набуває формальних відносин інтеграційного характеру у вигляді кооперації. Інтеграційні відносини між економічними суб’єктами вивчали В. Геєць, К. Паньківський, М. Туган-Барановський, Є. Храпливий, О. Чаянов та інші економісти. Проблеми розвитку сільськогосподарської кооперації в сучасних умовах розглянуто у публікаціях Ф. Горбоноса, В. Зіновчука, О. Крисального, М. Маліка, С. Мочерного, Г. Черевка та ін.
Актуальність обраного місця практики, а саме, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Сокілець», зумовлена тим, що формування ринкової стратегії розвитку малих сільськогосподарських виробників, які функціонують в умовах непередбачуваності, динамічної невизначеності ринкового середовища, неможливе без поглибленого вивчення теоретичних, методичних і прикладних проблем коопераційних процесів.
Мета роботи – в рамках проходження виробничої практики проаналізувати діяльність СОК «Сокілець», дати організаційно-економічну характеристику та вказати чинники впливу на його функціонування.
Виходячи з поставленої мети, при написанні роботи, слід виконати ряд завдань:
1. Ознайомитися із структурою, організацією роботи та технологією виробництва СОК «Сокілець»;
2. Дослідити зовнішнє середовище кооперативу та основні фактори впливу на нього;
3. Проаналізувати виробничу логістику та маркетингову діяльність СОК «Сокілець»;
4. Зробити оцінку витрат кооперативу;
5. Дослідити інвестиційно-інноваційну діяльність СОК «Сокілець»
6. Проаналізувати фінансово-економічні результати діяльності кооперативу.
Об’єкт дослідження – сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Сокілець».
Предмет дослідження – відносини, що виникають в процесі функціонування СОК «Сокілець».
У процесі написання звіту для вирішення окремих завдань використані методи порівняльного та системного аналізу, статистичного угруповання, наукової абстракції, дедукції, індукції, економічні розрахунки.
Теоретичною та методологічною основою звіту послужили наукові дослідження і публікації провідних вітчизняних та зарубіжних вчених.
Інформаційно-емпіричної базою дослідження є закони України, постанови і розпорядження уряду України, аналітичні матеріали Держкомстату, Міністерства аграрної політики України, фінансова звітність сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Сокілець».
РОЗДІЛ 1. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З СТРУКТУРОЮ ПІДПРИЄМСТВА, ТЕХНОЛОГІЄЮ ТА ОРГАНІЗАЦІЄЮ ВИРОБНИЦТВА
Одним із механізмів вирішення проблем малих сільгоспвиробників є їх об'єднання у сільськогосподарські кооперативи, зокрема, обслуговуючі.
Для товаровиробників, насамперед малих за розмірами, способом полегшення реалізації виробленої ними продукції та уникнення посередників є утворення кооперативу. Кооператив як організаційно-правова форма господарювання – особливий спосіб взаємодії виробників, неприбуткова організація, яка допомагає та обслуговує своїх членів у здійснюваній ними діяльності.
Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (СОК) – це юридична особа, створена фізичними/юридичними особами для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження ними сільськогосподарської діяльності, покращення умов життя своїм членам за рахунок придбання якісних матеріалів за нижчими цінами та збільшення рівня їхніх доходів за рахунок забезпечення найвигіднішої ціни на продукцію, яка реалізовується кооперативом.
Організація створення кооперативу – це здійснення комплексу послідовних, взаємопов’язаних дій групи сільськогосподарських товаровиробників, які усвідомили суть кооперативної ідеї і визначили сферу її реалізації, необхідну їм для посилення своєї влади на ринку, підвищення ефективності виробництва сировини, а й від подальших сфер агробізнесової діяльності - зберігання, переробки, оптової та роздрібної торгівлі товарами, виробленими з власної сировини.
Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив – це економічна неприбуткова організація, що:
належить сільськогосподарським товаровиробникам і управляється ними за демократичними принципами;
надає своїм членам ті послуги, які необхідні для власних господарств;
не ставить за мету отримання прибутку для себе, а прагне збільшити прибуток господарств своїх членів.
Так, СОК «Сокілець» був зареєстрований 22 січня 2008 року за адресою Вінницька область, Вінницький район, село Гавришівка, вулиця Гагаріна, будинок 33-Б. Засновник Вархоляк В.Ф.
Основними видами діяльності кооперативу є:
46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин
01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур
01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів
01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників
01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід
01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів
01.45 Розведення овець і кіз
01.46 Розведення свиней
01.47 Розведення свійської птиці
01.49 Розведення інших тварин
01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві
01.63 Післяурожайна діяльність
16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння
Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Сокілець» створений з метою:
поліпшення сільськогосподарського виробництва ;
розширення доступу сільськогосподарських виробників до агросервісних послуг;
сприяння розвитку інфраструктури аграрного ринку;
формування сприятливого конкурентного середовища шляхом підтримки розвитку альтернативних комерційним структурам маркетингових каналів руху продукції до споживача, що належать самим сільськогосподарським товаровиробникам;
повніше задоволення потреб споживачів у доброякісній продукції за доступними цінами;
підвищення ефективності ОСГ за рахунок підвищення доходів і рівня життя його членів;
участь у розбудові соціальної інфраструктури на селі завдяки підвищенню доходів сільського населення;
створення додаткових робочих місць у сільській місцевості.
У своїй роботі сільськогосподарський кооператив регулюється такими законодавчо-нормативними актами:
Земельний кодекс України;
Господарський кодекс України;
Цивільний кодекс України;
Закон України «Про кооперацію»;
Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію»;
Постанова Кабінету Міністрів України від 09 березня 2017 року № 272 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів";
Накази Мінагрополітики:
від 21 травня 2019 року № 315 "Про затвердження Примірного статуту сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу ";
від 30 жовтня 2019 року № 643 "Про затвердження Примірних правил внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу ".
від 08 січня 2014 року № 1 «Про затвердження Примірного статуту сільськогосподарського виробничого кооперативу».
Діє на основі Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» та базується на таких принципах:
членами кооперативу обов’язково мають бути сільськогосподарські товаровиробники і виступають одночасно його клієнтами та власниками;
членство в кооперативі є відкритим та добровільним;
кооператив надає послуги своїм членам. Операції з іншими клієнтами носять виключно додатковий характер і обмежуються;
члени кооперативу мають зобов’язання щодо ведення спільної господарської діяльності, такі, як зобов’язання реалізувати продукцію або закуповувати матеріально-технічні засоби через кооператив, зобов’язання використовувати його послуги тощо; члени кооперативу повинні сплачувати пайові внески пропорційно до обсягів операцій, що вони провели з кооперативами; результат річної економічної діяльності кооперативу, що не є прибутком, розподіляється серед членів переважно у вигляді кооперативних виплат пропорційно до участі в господарській діяльності кооперативу. Виплата нарахувань на паї обмежується;
кооперативом управляють його члени на демократичних засадах (за принципом: «один член кооперативу – один голос»);
збереження політичного та релігійного нейтралітету;
піклування про освіту членів кооперативу.
Діяльність кооперативів у сільському господарстві дещо відрізняється від їх функціонування в інших галузях. Насамперед це пов’язано зі специфічністю самої галузі.
Створення СОК «Сокілець» включає в себе такі етапи:
утворення ініціативної групи;
розробка проекту кооперативу;
заснування кооперативу;
реєстрація;
робота кооперативу.
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА УПРАЛІННЯ СОК «СОКІЛЕЦЬ» ТА ФУНКЦІЇ ОКРЕМИХ ПІДРОЗДІЛІВ
Управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування, широкої демократії, гласності, активної участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативів.
Система управління кооперативом визначається в першу чергу юридичним базисом: Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» і є юридичною основою, на яку спирається кооператив у своїй діяльності і управлінні.
У Статуті визначено органи управління та контролю в кооперативі, порядок їх утворення, сферу компетенції, та процедури прийняття рішень.
Правила внутрішньої господарської діяльності доповнюють Статут. уточнюючи функції кожного органу, чітко визначають обмеження компетенції кожного органу.
Трудовий договір з виконавчим директором визначає його обов’язки і сферу компетенції.
Управлінські функції в СОК «Сокілець» здійснюють:
– члени кооперативу;
– спостережна рада;
– правління кооперативу;
– ревізійна комісія;
– виконавча дирекція.
Органами СОК «Сокілець» є:
– Загальні збори є вищим органом управління, на яких кожен член кооперативу має один ухвалений голос незалежно від розміру його паю, а асоційований член – лише право дорадчого голосу;
– Правління і його голова, в особі Вархоляк В.Ф., що обираються на загальних зборах. Згідно з Законом правління утворюється лише в кооперативі, до складу якого входять не менше десяти членів. В іншому випадку функції правління виконує голова;
– Ревізійна комісія (або ревізор, якщо в кооперативі менше десяти членів);
– Спостережна рада, яка утворюється, якщо членами кооперативу є понад 50 осіб;
– Виконавчий директор, який не є членом кооперативу, а найманого правлінням особою, що керує персоналом і отримує платню за виконання своїх функцій.
Загальні збори є вищим органом управління кооперативом. Проте це не означає, що саме ними здійснюється оперативне управління кооперативом, оскільки цю функцію виконує правління. Роль загальних зборів полягає в обранні правління, а також органів контролю – ревізійної комісії та спостережної ради, і у схваленні (або відхиленні) політики, якупроводить правління.
До компетенції загальних зборів входить: затвердження фінансового звіту, оцінки управління кооперативом (звіт про проведену діяльність), рішення про прийняття нових членів, прийняття Правил внутрішньої господарської діяльності.
Умови та порядок скликання загальних зборів визначаються в статуті і деталізується у Правилах внутрішньої господарської діяльності.
Голова правління скликає загальні збори, щонайменше раз на рік, коли фінансовий результат року вже відомий. До того ж, голова, правління, ревізійна комісія, спостережна рада або визначена кількість (як правило, одна третина) членів мають право ініціювати скликання загальних зборів, якщо вони вважають, що цього вимагає дана поточна ситуація.
Порядок даний загальних зборів включає такі тематичні блоки:
– статутного характеру: ухвалення рішення про прийняття нових членів до кооперативу, звіт про діяльність кооперативу, фінансовий звіт, звіт ревізійної комісії, розподіл фінансового результату, обранні правління та інших органів;
– питання, що вимагають схвалення загальними зборами: внесення можливих змін у Статут або Правила внутрішньої господарської діяльності, вступ кооперативу у спілки чи асоціації, або створення філії, важливі інвестиції або інші проблеми діяльності кооперативу, внесені правлінням на розгляд;
– «різне»: питання, які пропонують для обговорення членами кооперативу безпосередньо на зборах.
Члени кооперативу беруть участь у загальних зборах з правом одного ухваленого голосу.
Членами кооперативу вважаються тільки ті, хто виконав свої зобов’язання щодо вступного та пайового внеску.
Члени, які прийняті до кооперативу за рішенням правління, і почали виконувати свої зобов’язання й співпрацюють з кооперативом ще до схвалення цього рішення загальними зборами, мають право брати участь в голосуванні з усіх питань діяльності кооперативу, крім питання про свій вступ до нього. Асоційовані члени мають право бути присутніми на загальних зборах і користуватися правом дорадчого голосу. Проте їх участь в зборах на обов’язкова.
На загальні збори запрошуються виконавчий директор бухгалтер і, можливі, інший персонал. Проте вони не звітують: звіт робить правління, оскільки тільки цей орган підзвітний загальним зборам. Вони можуть надавати додаткову інформацію. Якщо на загальних зборах присутні більше половини членів кооперативу, збори вважаються відкритими. Обирається президії, хоча цю функцію може виконувати правління. Приймається порядок даний (регламент) і збори розпочинають свого роботу.
Протокол загальних зборів ведеться згідно з порядком, передбаченим Правилами внутрішньої господарської діяльності.
Правління керує кооперативом. Воно несе повну відповідальність за управління кооперативного організацією.
Правління виконує такі функції:
– визначає довгострокові орієнтири діяльності кооперативу і вносить їх на ухвалення загальних зборів;
– розробляє Правила внутрішньої господарської діяльності і вносить їх на ухвалення загальних зборів;
– визначає середньо – і короткострокові стратегічні плани;
– контролює поточне управління кооперативом і виконання рішень;
– запроваджує і контролює дотримання Статуту і Правил внутрішньої господарчої діяльності;
– стимулює демократичне життя кооперативу.
Правління делегує функцію поточного управління виконавчому директору (якщо він є, в протилежному випадку – голові). Збори правління проводяться регулярно – щомісячно. У критичний для розвитку кооперативу момент збори можна скликати частіше. Як правило виконавчий директор присутній на зборах правління і має право дорадчого голосу, але за проханням управління, в разі необхідності, він має залишити збори. Рішення прийняті правлінням, фіксуються у протоколі. Один з членів правління призначається відповідальним за підготовку протоколу, який на початку наступних зборів підписує голова і який заноситься у спеціальний реєстр.
Член правління виконує потрійну місію:
– бере участь в управлінні кооперативом: розробляє орієнтири і стратегію; приймає рішення, контролює їх виконання і наслідки цих рішень;
– представляє інтереси інших членів кооперативу;
– роз’яснює політику кооперативу іншим членам і представляє правління.
Член правління повинен не тільки досконало розуміти кооперативні принципи і механізми діяльності кооперативу, але й мати певні особисті Якості:
– бути відданим загальним інтересом;
– вміти слухати людей, бути уважним до членів кооперативу;
– мати почуття відповідальності;
– бути активним, брати участь в дискусіях правління;
– бути творчого особистістю, реалістом, здатним вносити слушні пропозиції;
– поважати спільно прийняті рішення: навіть якщо член правління не погоджується з певним рішенням, він повинен прийняти його і запровадити в дію.
Голова відіграє ключову роль в кооперативі: він забезпечує активну роботу кооперативу і слідкує за поточним управлінням. Він єдиний представляє внутрішнє життя кооперативу і кооператив ззовні.
Голова кооперативу має виконувати такі основні функції:
– скликати загальні збори та визначати порядок денний. На зборах голова, як правило, головує;
– очолювати правління, визначати порядок денний і скликати збори правління, вести і стимулювати дискусії; запровадити в дію рішення правління; звітувати від імені правління перед загальними зборами;
– згідно з функціями, делегованими йому правлінням, займатися поточним управлінням кооперативом. Якщо в кооперативі немає виконавчого директора, або за його відсутності, голова виконує його функції;
– представляти кооператив у відносинах з третіми особами; голова підтримує контакти з владою на всіх рівнях, а також представляє кооператив у суді;
– опікуватись внутрішнім життям кооперативу, налагоджувати відносини з членами кооперативу, перевіряти, чи дотримуються вони своїх зобов’язань і чи діє кооператив у коротко – і довгострокових інтересах кооперативу.
Голова ніколи не приймає рішення один, незалежно від того, в чиїй це компетенції: його чи правління. Під час зборів правління його завдання полягає в тому, щоб вислухати всіх членів кооперативу, узагальнити всю інформацію і спробувати прийти до консенсусу. У випадку, коли голова сам приймає рішення, коли це в його компетенції або таку функцію йому делегувало правління, він повинен знати думку інших членів та виконавчого директора.
Якщо в кооперативі відсутнє правління, згідно із Законом і Статутом функції правління виконує голова. Можна створити групу з трьох – чотирьох чоловік, які будуть постійно брати участь у процесі прийняття рішень. Наприклад, кооператив може обрати два заступника голови і обумовити у Правилах внутрішньої господарської діяльності, що певні категорії рішень приймаються спільно головою і заступниками. Ревізор не повинен бути членом цієї групи.
Ревізійна комісія утворюється, якщо кооператив налічує не менше десяти членів. Член ревізійної комісії (ревізор) є членами кооперативу, але не можуть бути одночасно і членами правління. Ревізійна комісія (ревізор) контролює фінансову та економічну діяльність кооперативу:
– перевіряє, щоб постійно і належним чином вівся перелік всіх операцій, щоб бухгалтерські книги велися ретельно і відображали дійсні результати господарювання;
– виявляє необачні дії та недбале ставлення до виконуваної справи, якщо такі мають місце;
– переконується в тому, що фінансовий звіт відбиває реальні цифри. Ревізійна комісія звітує перед загальними зборами.
1 2 3 4 5