ЗМІСТ
стор
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЛІСОРОСЛИННІ УМОВИ ГОСПОДАРСТВА 6
РОЗДІЛ 2. ТИПИ УМОВ МІСЦЕЗРОСТАННЯ ТА ТИПИ ЛІСУ
ТИПОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ЛІСІВ 7
РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАСАДЖЕНЬ 11
РОЗДІЛ 4. ПОРОДНА ТА ВІКОВА СТРУКТУРА ДЕРЕВОСТАНЮ
4.1. Породна структура деревостанів 12
4.2 Вікова структура деревостанів 13
РОЗДІЛ 5 ПІДЛІСОК 16
РОЗДІЛ 6 ПІДРІСТ 17
РОЗДІЛ 7 РЕКРЕАЦІЙНА ОЦІНКА ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ 18
РОЗДІЛ 8 ПРОЕКТ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗАХОДІВ 20
ВИСНОВКИ 22
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 23
ДОДАТКИ 24
ВСТУП
Загальновідомо, що ліси створюють сприятливий для всього рослинного світу в регіоні мікроклімат, захищають поля від вітрової та водної ерозії і в кінцевому рахунку сприяють зростанню урожайності сільгоспкультур. Отож підвищення урожайності полів дасть можливість частину малопродуктивних земель відвести під зелені насадження. Тобто доведення лісистості до оптимальних меж і виробництво продуктів харчування мають нерозривний взаємозв'язок.
На Вінниччині лісів - 362,6 тис. гектарів, вони займають 12,8% території ( в Японії - 69 %). За цим показником Вінниччина посідає 16 місце серед інших областей України.
Внаслідок хижацької вирубки лісів у минулому великого розвитку набула водна ерозія ґрунтів. Ще й досі нараховується майже третина орних земель, які зазнають шкоди від водної ерозії. За даними науковців, з орних ґрунтів області щорічно губиться 10,5 тис. тонн фосфору, 24,6 тис, тонн азоту та 150 тис. тонн калію. Підрахунки показують, що на еродованих земляк 50-70 відсотків вологи марно губиться. Навесні води стікають до ярів, балок та річок, посилюючи ерозію ґрунту та замулюючи річки та ставки.
Ліси вважають найкращим місцем відпочинку, тут знаходяться курорти, санаторії, будинки відпочинку, туристичні бази, дитячі табори. Це тому, що в лісі в 2-3 рази менша кількість шкідливих газів в атмосфері, в лісовому повітрі багато цілющого озону, фітонцидів, які вбивають хвороботворні мікроби. Один гектар соснового лісу виділяє за добу 30 кілограмів фітонцидів. Цієї кількості достатньо, щоб "простерилізувати" повітря великого міста.
Крім основної продукції - деревини - ліс дарує людині найрізноманітніші продукти побічною користування - гриби, ягоди, горіхи, лікарські рослини, сіно, березовий сік, мед. Ліси дають, три чверті органічних речовин, що виробляють на землі. Вони продукуються листям дерев шляхом фотосинтезу вуглецю з повітря, води та сонячних променів. Втрата лісів призводить до накопичення вуглецю у верхніх шарах атмосфери, обумовлює згубне потепління.
У недалекому минулому значна частина нашого краю була вкрита дрімучими дібровами. За архівними документами ліси в Подільській губернії у 1813 році складали понад 40% від усієї території. В більшості - це змішані ліси з перевагою дуба і ясеня з незначною домішкою липи, клена, граба та інших порід. І лише на невеликих ділянках з певними ґрунтово - кліматичними умовами і рельєфом, природним шляхом формувалися чисті та змішані лісостани сосни, вільхи, берези, осики, липи.
Коли б скласти карту стародавніх лісів Вінниччини і відповідно пофарбувати її в тоні кольорів природних дібров, то виникла б різнокольорова мозаїчна картина, на якій серед великих масивів грабово - дубових лісостанів виділялися б вербові та вільхові зарості по річкових долинах, соснові ліси на піскових та супіскових терасах річок, березняки на лісових згарищах.
Відомо, що найсприятливіший вплив лісу на кліматичні фактори позначається тоді, коли лісистість становить 20-25 відсотки, а лісові масиви розміщені більш - менш рівномірно. Лісистість Вінниччини майже вдвоє менша і становить 12,8 відсотків.
РОЗДІЛ 1. ЛІСОРОСЛИННІ УМОВИ ГОСПОДАРСТВА
За лісорослинним районуванням територія Вінницької лісової науково - дослідної станції розташована в зоні південного лісостепу України. Ліси належать до типу широколистяних мішаних лісів. Турбівське лісництво цього підприємства розташоване в центральній частіші Вінницької області на території Вінницького та Липовецького районів.
Переважаючими в літній період є вітри північно-західного напрямку, решта пір року - південно-східного напрямку. Середня швидкість вітру 3,4 м/сек. В цілому клімат вище вказаного лісорослинного району сприяє успішному росту таких основних лісоутворюючих порід як дуб, ясен, клен та ін. Територія станції відноситься до рівнинних лісів і розташована в східній частині подільського плато, з середніми висотами над рівнем моря 250-300м. Природний ландшафт місцевості лісгоспу представляє собою горбисту, порізану невеликою кількістю балок територію, що має загальний нахил з Північного - Заходу на Південний - Схід. Найпоширеніші ґрунти світло-сірі, сірі і темно сірі опідзолені, утворені на лесах і лесовидних суглинках. За механічним складом вони відносяться до суглинистих, за ступенем зволоженості - до свіжих. Рідше зустрічаються деградовані чорноземи і карбонатні ґрунти. В цілому ґрунти сприятливі для вирощування лісу.
Територія ЛНДС розташована в басейні рік Буг і Десінка. Ступінь дренованості району гідрографічною сіткою в цілому вважається достатнім. Рівень ґрунтових вод коливається від 2 до 5 метрів в долинах і заплавах, до 20 метрів на плато.
РОЗДІЛ 2. ТИПИ УМОВ МІСЦЕЗРОСТАННЯ ТА ТИПИ ЛІСУ.
ТИПОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ЛІСУ.
Бори (А) на рівнинній території України представлені сімома типами лісу, які займають 13% площі лісового фонду України. У складі свіжих, вологих і сирих сосняків є одинична домішка берези бородавчастої, немає її в сухих і дуже сухих типах. Дуже сухі соснові бори рідко зустрічаються тільки в степу, а сирі і мокрі - переважно в лісовій зоні.
Сосняки борів в залежності від географічного місцезростання і типу лісу істотно відрізняються за станом дерев, їх ростом і відновленню. Ці відмінності притаманні кожному типу лісу, що формується в різних лісотипологічних областях - Полісся-Лісостеп-Степ. У столітньому віковому циклі середній приріст сосни у свіжому сосновому бору в лісостепу коливається по роках від 3,5 до 5,7, у поліссі - від 2,9 до 5,2, у степу від 2,6 до 4,6 м /га. Істотну господарську значимість мають свіжі і вологі соснові бори в лісовій зоні, а свіжі і сухі - у лісостепу. Вони вивчені краще за інші борові типи сосни.
Місцезростання відносно бідні, за багатьма властивостями близькі до борів. Усі види деревної, чагарникової і мохо - лишайникової рослинності, властиві борам, звичайні й у суборах. Але поряд з оліготрофною боровою рослинністю в суборах велику роль відіграють більш вимогливі до фунту мезотрофні види, які свідчать про підвищену родючість ґрунту, що виражається порівняно кращим ростом деревних порід. Субори формуються переважно на легких піщаних або супіщаних ґрунтах, але більш глинистих, ніж борові піски. Субори можуть формуватися на сильно змитих фунтах, на осипах і виходах материнських порід. Субори поширені по всіх лісотипологічних районах і займають близько 24% лісових земель держлісфонду. Найбільші площі зайняті ними в Поліссі. Поширення типів лісової ділянки визначається в основному ступенем вологості клімату. Сухий субір (1,3%) - це тип Степу і Лісостепу, свіжий субір (13,0%) поширений в Поліссі і Лісостепу, вологий (6,3%), сирий (2,3%) і мокрий (0,8%) - переважно в Поліссі. Для суборів характерною є двоярусна будова корінних типів деревостану: перший ярус утворює сосна з домішкою берези, другий - дуб і ялина (у її природному ареалі). У трав'яному покриві суборів поряд з боровими оліготрофними видами з'являються більш вимогливі види, найбільш характерними з яких є орляк, грушанки, буквиця. У моховому покриві суборів більш рясними стають рітідіадельфус трикутний, гілокоміум. перистий мох і менш рясними - лишайники.
Відносно багаті місцезростання. Ґрунти супіщані, інколи піщані з прошарками суглинків і супісків; нерідко суглинки невеликої потужності; болота перехідного типу. Рослинність - із оліго-, мезо- і мегатрофів, причому більш потужно розвинуті оліго- і мезотрофи, а рослини дрібніші (нижні деревні яруси і трав'яний покрив) являють собою переважно мезо- і мегатрофи. Родинні групи типів лісу - сугруди, судіброви, субучини. сувільшини, сурамені. У умовах сугрудів відзначається найбільше різноманіття типів лісу. На рівнинній території України нами встановлений 41 тип лісу шести груп вологості. Найбільшим типологічним різноманіттям відрізняються зони лісова (лісотипологічна область вологого клімату 3 d) і степова (область сухого і дуже сухого клімату 0е-Іd). У області вологого клімату формуються в основному типи лісу вологого і свіжого едатопів, в сухому - переважно свіжого і сухого. Велике різноманіття типів лісу сугрудів, як і інших трофотопів, відзначається за рахунок інтразональних типів - аренних, заплавних, байрачних. Значна частина сугрудових типів, особливо сухих, має дигресивне походження і представлена трудовими підтипами. Лісотипоутворюючими породами виступають: дуб звичайний і скельний, бук лісовий, сосна звичайна, ялина звичайна, вільха чорна, тополя - осокір і біла, верби та властиві їм супутні деревні і чагарникові породи. Нижче наводиться загальна характеристика найбільш виражених сугрудових типів лісу.
Груди об'єднують найбільш родючі місцезростання. Вони займають 35% лісопокритої площі рівнинної частини України - великі ділянки на плато, у балках і долинах річок. Ґрунти - від сірих лісових і деградованих чорноземів до дерново-підзолистих і бурих лісових. За механічним складом суглинисті, рідше супіщані і піщані добре гумусовані, підстилаються суглинками та глинами. Корінні деревостани представлені переважно мегатрофними породами - ясенем, ільмовими, вільхою чорною, вербами. Дуб (мезотроф) і породи другого ярусу - граб, клени, липа досягають у грудах максимальної продуктивності. Для підліску характерні бузина чорна, бруслина європейська, ліщина, клен татарський. Важливішою відмінною ознакою грудових місцезростань є повна відсутність оліготрофних і мезотрофних видів у складі трав'яного покриву. У підліску та надґрунтовому покриві переважають види, звичайні в сугрудах: копитняк, яглиця, маренка запашна, осока волосиста, зірочник ланцетолистий, медунка лікарська, але відсутні орляк, грушанки, пахучка, буквиця та ін., властиві суборам і сугрудам. Найбільш характерними для грудів є види: зубниця, арум, аїр, жовтяниця, плющ, шавлія клейка, переліска багаторічна, підлісник європейський, живокіст лікарський.
Переважаючим типом лісу є свіжі соснові складні субори. У Лісостепу вони займають дещо підвищені у мезорельєфі місце оселення з добре дренованими ґрунтами. Корінні лісостани багатоярусні, у них перший ярус утворює сосна, яка має у даному типі місце оселення оптимальні умови для росту, її насадження не бувають нижче І класу бонітету, а, як правило, ростуть за ІА-ІБ бонітетами. Другий ярус дерево стану формується з дуба, який займає до ¾ висоти соснового ярусу, а іноді й входить до складу першого ярусу. Третій ярус формують дика груша та лісова яблуня, які часто ростуть поодиноко. У підліску - ліщина, бруслина бородавчаста та європейська, свидина, глід, клен татарський, бузина.
В умовах свіжого складного субору разом із сосною перший ярус може утворювати і ялина, причому частка ялини може бути різною - від сосняків з домішкою ялини до ялинників з домішкою сосни. У складі лісостанів ростуть також береза і осика.
Природне поновлення на суцільних вирубках проходить за рахунок порослевого листяних порід та насіннєвого берези. Осика поновлюється рясними кореневими паростками. Поновлення сосни за даних умов - ускладнене.
Живий надґрунтовий покрив формують борові, суборові та дібровні види рослин.
Таблиця 2.1
Площі лісорослинних умов та типів лісу в межах лісового масиву
| №п/п | Тип лісу | площа, га | |
| 1 | С2ГДС | 29 | |
| 2 | С2СГД | 21,5 | |
| 3 | СЗГДС | 0,1 | |
| 4 | С4ВЛЧ | 3,8 | |
| 5 | Д2ГД | 73.8 | |
| 6 | ДЗГД | 0,6 | |
| 7 | Д4ВЛЧ | 4 | |
| Всього | 132,8 | ||
Як видно з таблиці 2.1 у досліджуваному районі значно переважають за площею свіжі соснові складні субори.
РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАСАДЖЕНЬ.
За походженням лісостани бувають природного походження, тобто такі, що з'явилися із насіння або порослі природним шляхом, а також штучного походження, тобто створених людиною шляхом висіву насіння або садіння молодих рослин. За походженням лише4% нашого деревостану з'явилось природним шляхом, решта - штучного походження. Якщо дерева у деревостані мають різницю у віці, яка не перевищує тривалості одного класу віку, такий деревостан вважається одновіковим. Штучно створені дерево стани часто бувають одновіковими. При більшій різниці - різновіковим. Наш деревостан одновіковий. Чим краще ґрунтово-кліматичні умови для тієї чи іншої породи, тим активніше відбувається ріст дерев у насадженні та швидше накопичується органічна маса - деревина. Тому бонітет деревостану вважається показником продуктивності деревостану. Чим більша середня висота деревостану у певному віці, тим вищий і клас бонітету. Найвищий клас бонітету 1А, а найнижчий 5А. У нашому випадку переважають 1А, 1 та 2 класи бонітету.
Таблиця 3.1
Площі природних та штучних насаджень
| Тип лісу | Площа природних насаджень, га | Площа лісових культур, га |
| С2ГДС | 0,0 | 29 |
| С2СГД | 16,1 | 2,1 |
| СЗГДС | 0,0 | 0,1 |
| С4ВЛЧ | 3,8 | 0,0 |
| Д2ГД | 30,3 | 27,1 |
| ДЗГД | 0,0 | 0,6 |
| Д4ВЛЧ | 1,2 | 2,8 |
| Всього | 51,4 | 61,7 |
РОЗДІЛ 4. ПОРОДНА ТА ВІКОВА СТРУКТУРА ДЕРЕВОСТАНІВ
4.1 Породна структура деревостанів
У лісовому масиві переважаючою породою є Дуб звичайний, він займає 35,7% всього деревостану.
Таблиця 4.1
Площі основних лісоутворюючих порід
| Порода | Площа | |
| га | % | |
| Сосна звичайна | 30,5 | 22,9 |
| Береза повисла | 2,5 | 1,9 |
| Дуб звичайний | 47,4 | 35,7 |
| Ясен звичайний | 35,4 | 26,6 |
| Вільха чорна | 7,8 | 6 |
| Граб звичайний | 9,2 | 6,9 |
| Разом | 132,8 | 100 |
Аналізуючи данні таблиці 4.1 можна прийти до висновку, що в досліджуваному лісовому масиві переважають насадження за участю дуба звичайного 35,7% від загальної площі. На долю сосни звичайної припадає майже четверта частина лісопаркової території (22,9%), значну частину також займають деревостани за участю звичних для наших лісів порід - ясена звичайного (26,6%) та граба звичайного (6,9%). У пониззях лісові простори зайняли насадження берези повислої (1,9%), а біля річок, струмків, водойм та боліт місце зайняли вільхові насадження ( 6% від загальної площі лісового масиву).
4.2 Вікова структура деревостанів
За даними отриманого завдання проведемо розподіл лісової ділянки за головними породами та класами віку.
Таблиця 4.2.
Розподіл головних порід за класами віку
| Порода | Загальна площа га | Класи віку (роки) | |||||||||||
| | | 1(0-10) | 2(11-20) | 3(21-30) | 4(31-40) | 5(41-50) | 6(51-60) | 7(61-70) | 8(71-80) | 9(81-90) | 10(91-100) | 11(101-110) | 12(111-120) |
| сосна | 30,5 | 5,6 | | | | | 3,8 | | | 19,8 | | 1,3 | |
| звичайна | | | | | | | | | | | | | |
| дуб | 47,4 | | | | | | 25,9 | | 4,7 | | 16,8 | | |
| звичайний | | | | | | | | | | | | | |
| береза повисла | 2,5 | | | | | | | | | | 2.5 | | |
| | | | | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | |
| ясен | 35,4 | | | | | | | | | 6.8 | | | 28.6 |
| звичайний | | | | | | | | | | | | | |
| вільха | 7,8 | | 1.4 | | 1.4 | | 1.2 | 2.3 | | | 1.5 | | |
| чорна | | | | | | | | | | | | | |
| граб | 9,2 | | | | | | 7.5 | | | | | 1.7 | |
| звичайний | | | | | | | | | | | | | |
За даними таблиці видно що лісові насадження за класами віку розподіляються не однаково, часто безсистемно. Сосна представлена 3 класами віку, вільха представлена 4-ма класами, дуб 3-ма, а ясен і граб 2-ма класами, береза лише одним.
Таблиця 4.3
Розрахунок середнього віку для дуба звичайного
| показник | Класи віку (роки) | Всього | ||||||||||||
| | | | ||||||||||||
| 1(0-10) | 2(11-20) | 3(21-30) | 4(31- 40) | 5(41-50) | 6(51-60) | 7(61-70) | 8(71-80) | 9(81-90) | 10(91-100) | 11(101-110) | 12(111-120) | |||
| Площа, га | - | - | - | - | - | 25,9 | - | 4,7 | - | 16,8 | - | - | Сума S 47,4 | |
| Середній вік класу | 5 | 15 | 25 | 35 | 45 | 55 | 65 | 75 | 85 | 95 | 105 | 115 | | |
| Добуток (1*2) | - | - | - | - | - | 1424,5 | - | 352,5 | - | 1596 | - | - | Сума А*S 3373 | |
Аср = 3373/47,4 = 71,16 років (середній вік дуба звичайного).
Таблиця 4.4
Розрахунок середнього віку для сосни звичайної
| показник | Класи віку (роки) | Всього | ||||||||||||
| | | | ||||||||||||
| 1(0-10) | 2(11-20) | 3(21-30) | 4(31- 40) | 5(41-50) | 6(51-60) | 7(61-70) | 8(71-80) | 9(81-90) | 10(91-100) | 11(101-110) | 12(111-120) | |||
| Площа, га | 5,6 | - | - | - | - | 3,8 | - | - | 19,8 | - | 1,3 | - | Сума S 30,5 | |
| Середній вік класу | 5 | 15 | 25 | 35 | 45 | 55 | 65 | 75 | 85 | 95 | 105 | 115 | | |
| Добуток (1*2) | 28 | - | - | - | - | 209 | - | - | 1657,5 | - | 136,5 | - | Сума А*S 2031 | |
Аср = 2031/30,5 = 66,6 років (середній вік сосни звичайної).
Івс = Sфакт/Sопт, де Івс – індекс вікової структури певного класу віку;
Sфакт – фактична площа даної породи у певному класі віку;
Sопт - оптимальна площа даної породи за віком у даному класі.
Оптимальна площа породи у певному класі віку (Sопт) розраховується за формулою :
Sопт = Sзаг/N, де Sзаг – фактична площа даної породи, га; N – кількість класів віку.
Таблиця 4.5
Індекси вікової структури насаджень
| порода | Загальна площа, га Sзаг | Оптимальна площа для класу віку, га Sопт | Івс | ||||||||||||
| 1(0-10) | 2(11-20) | 3(21-30) | 4(31-40) | 5(41-50) | 6(51-60) | 7(61-70) | 8(71-80) | 9(81-90) | 10(91-100) | 11(101-110) | 12(111-120) | середнє | |||
| Дуб звичайний | 47,4 | 15,8 | - | - | - | - | - | 25,9/15,8 = 1,6 | - | 4,7/15,8 = 0,3 | - | 16,8/15,8 = 1,1 | - | - | 1,0 |
| Сосна звичайна | 30,5 | 7,6 | 5,6/7,6 = 0,7 | - | - | - | - | 3,8/7,6 = 0,5 | - | - | 19,8/7,6 = 2,6 | - | 1,3/7,6 = 0,2 | - | 1,3 |
РОЗДІЛ 5. ПІДЛІСОК
Найчастіше підлісок складають породи, які переносять дефіцит сонячного світла, але при надмірному зрідженні пологу деревостану можуть утворювати підріст, і породи, які для розвитку вимагають достатньої освітленості. У цілому ж породний склад підліску залежить від кліматичних та грунтово - гідрологічних умов.
Лісівниче значення підліску багатогранне. На схилах підлісок регулює поверхневий стік води, запобігає ерозії ґрунту. Він також виконує ґрунтозахисну функцію, затіняючи поверхню ґрунту. Багато підлісочних порід своїм опадом поліпшують ґрунтові умови. У кущах підліску гніздяться лісові птахи, а плоди рослин із підліску служать кормом для тварин. У цілому підлісок сприяє не тільки поліпшенню росту лісу, а й поліпшенню санітарного стану.
На початковій стадії формування деревостану підлісок виконує функцію підгону для основної породи. Але потрібно слідкувати за ростом молодняку, щоб підлісок не заглушав головну породу, наприклад ліщина - сосну, дуб. Підлісок потрібно періодично омолоджувати. У рекреаційних лісах густий підлісок знижує якість лісових ландшафтів, тому його потрібно формувати відповідним чином. Основні породи підліску у досліджуваній частині лісу - це ліщина звичайна, бузина чорна, крушина ламка.
РОЗДІЛ 6. ПІДРІСТ
Підріст - молоде покоління деревних рослин під пологом лісу або на вирубці, яке з віком здатне вийти у перший ярус деревостану та замінити материнське насадження. За походженням підріст буває насіннєвим та вегетативним. Рослини насіннєвого походження віком до 1 року називають сходами, а віком від 3 до 5 років - самосівом стосовно хвойних порід і листяних порід з важким насінням. Рослини, які виросли із легкого насіння берези, осики, вільхи, - наліт. Підріст відносять до вікової стадії - молодняку.
За станом підріст відносять до життєздатного і нежиттєздатного. Найбільш життєздатним вважається підріст, який росте групами із однієї і тієї ж породи. Як правило, групи підросту з'являються у „вікнах пологу". Кількість життєздатного підросту, його висота є критерієм для оцінки природного поновлення лісу. Для збільшення чисельності підросту, поліпшення його росту проводять різні лісогосподарські заходи сприяння природному поновленню.
У досліджуваній частині лісу підріст природного походження.
1 2