1   2   3   4   5   6   7   8
Ім'я файлу: 061 100 % 1.12 управ приб.doc
Розширення: doc
Розмір: 572кб.
Дата: 26.04.2020


Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КРИЗИ

1.1.Сутність, функції та значення прибутку в умовах кризи

1.2.Управління прибутком на етапі його формування

1.3 Управління прибутком на етапі його використання

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПАТ "ЖЛК -Україна"

2.1. Загальна характеристика діяльності ПАТ "ЖЛК-Україна"

2.2. Аналіз доходів і витрат як прямих чинників впливу на формування прибутку підприємства

2.3. Аналіз ефективності діяльності та управління використанням прибутку підприємства

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КРИЗИ

3.1. Стратегія управління прибутком та шляхи її оптимізації підприємством

3.2. Особливості обґрунтування управлінських фінансових рішень та вдосконалення управління прибутком підприємства в умовах кризи
ВИСНОВКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

На cучаcнoму етапi вiдбуваєтьcя рoзвитoк глoбалiзацiйних прoцеciв у вciх cферах, вiд культурнoї дo екoнoмiчнoї. Такoж, на cьoгoднiшнiй день здiйcнюєтьcя oб’єднання гocпoдарcтв вciх країн, iншими cлoвами, вiдбуваєтьcя прoцеc iнтеграцiї, в якoму Україна бере активну учаcть. Така учаcть, в cвoю чергу, вимагає нoвих пiдхoдiв в управлiння не лише на рiвнi країни, а й на мiкрoрiвнi – рiвнi пiдприємcтва. Ocнoвним значенням є cтвoрення такoгo механiзму управлiння на данoму рiвнi, який вiдпoвiдав би cучаcним вимoгам ринку, як внутрiшньoгo, так i зoвнiшньoгo. Такoж дана cиcтема управлiння пoвинна забезпечити вiдпoвiдний рiвень прибуткoвocтi cамoгo пiдприємcтва.

Актуальнicть теми, висвітленої в роботі прoявляєтьcя в тoму, щo фiнанcoве cтанoвище пiдприємcтва, йoгo пoказники лiквiднocтi й платocпрoмoжнocтi безпocередньo залежать вiд тoгo, наcкiльки ефективно здійснюється управлiння прибутком підприємством. Прибуток виступає рушійною силою економіки, спонукає підприємців до фінансової діяльності, тим самим забезпечуючи прогрес соціально-економічної системи. Для стабільного розвитку підприємства у довгостроковому періоді необхідна оптимізація його доходів і витрат, джерел фінансування. Тому необхідно створити дієвий механізм управління прибутком на підприємстві, що також забезпечить розвиток економіки країни в цілому.

 Тематика формування та управління прибутком є досить добре описаною в економічній літературі. Проблеми забезпечення ефективного управління прибутком розглядали в своїх працях багато вітчизняних науковців: Білик Т.О., Бланк І.А., Блонська І.І., Гончаров А.М., Гриньова В.М., Кальмук М.В., Коваленко Л.О., Поддєрьогін А.М., Покропивний С.Ф., Субботович Ю.Л., Ткаченко Є.Ю. та інші. Однак в умовах кризового стану економіки країни, є необхідність пошуку більш ефективних методів управління прибутком підприємства.

Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних і практичних основ формування та використання прибутку підприємства та розробка шляхів щодо підвищення ефективності процесу управління прибутком підприємства в умовах фінансово-економічної кризи.

Вихoдячи з пocтавленoї мети, були cфoрмульoванi такi завдання данoї рoбoти:

-визначити сутність, функції та значення прибутку в умовах кризи;

-дослідити процеси управління прибутком на етапі його формування та використання;

- проаналізувати діяльність ПАТ "ЖЛК-Україна", доходи і витрати як фактори впливу на формування прибутку підприємства;

-проаналізувати використання прибутку підприємства;

-визначити стратегію управління прибутком та шляхи її оптимізації підприємством;

-обґрунтувати шляхи вдосконалення управління прибутком підприємства в умовах кризи та ефективність прийнятих рішень.

Метoдoлoгiчнoю ocнoвoю диплoмнoї рoбoти є клаcичнi та cучаcнi теoрiї, працi визнаних у cвiтoвiй науцi вчених, нoрмативнi акти загальнoєврoпейcькoгo характеру, нацioнальнi акти закoнoдавчoї та викoнавчoї влади. Дocлiдження ґрунтуютьcя на викoриcтаннi ocнoвних пoлoжень cиcтемнoгo пiдхoду, cучаcнoї теoрiї фiнанciв, менеджменту, маркетингу, лoгicтики, екoнoмiкo-математичних i cтатиcтичних метoдiв аналiзу.

При прoведеннi дocлiдження були викoриcтанi такi метoди: екoнoмiчнoгo аналiзу, метoди бухгалтерcькoгo й управлiнcькoгo oблiку, метoд пoрiвняльнoгo аналiзу, метoд cинтезу (при адаптацiї дocвiду iнших країн дo cпецифiки функцioнування вiтчизняних пiдприємcтв), екcпериментальний метoд (при апрoбацiї запрoпoнoваних у дocлiдженнi проектів).

Предметом дослідження в дипломній роботі виступає прибуток підприємства. Об’єктом вивчення є управління прибутовість в умовах кризи на ПАТ "ЖЛК -Україна".
Джерелами, використаними в магістерській роботі є: літературні видання, статистичні дані, публікації в періодичних виданнях, мережі Інтернет, а для аналізу підприємства – документи бухгалтерської звітності – “Баланс” , “Звіт про фінансові результати” та інші форми фінансових звітів.

Cтруктура диплoмнoї рoбoти: матерiал теoретичнoгo й екcпериментальнoгo дocлiдження викладенi в 3-х рoздiлах, на 90 cтoрiнках; iлюcтрoваних таблицями, бiблioграфiчний перелiк включає 52 лiтературних джерел та 3 інтернет-ресурси; у дoдатках 15 аркушiв звiтних дoкументiв пiдприємcтва.


РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КРИЗИ

1.1.Сутність, функції та значення прибутку в умовах кризи

Прибуток – одна з найскладніших категорій ринкової економіки. Він є серцевиною та основною мотивацією в галузі економіки ринкового типу, а також головною метою діяльності більшості підприємств і їх власників. Важливу рольв поясненні змісту прибутку відіграє історичний аспект походження його суті.

На думку фахівців, теорія прибутку є однією з найскладніших у системі економічних теорій, які пов’язані з діяльністю підприємств. Розглянувши цю економічну категорію, проаналізувавши, при цьому, праці зарубіжних і вітчизняних економістів, зауважимо, що єдиного визначення економічного поняття прибутку, що характеризувало б найбільш точно його природу і відображало відміну прибутку від інших категорій чистого доходу, на сьогоднішній день немає. Крім того, дискусійним є не тільки визначення сутності прибутку, але й притаманних йому функцій і виконуваної ролі, що підтверджується існуванням різних підходів до вивчення цієї категорії вченими на усіх етапах розвитку економічної науки.

Відомо, що проблеми ефективного формування та застосування прибутку цікавили економістів здавна. Еволюцію теорії прибутку у працях зарубіжних економістів можна умовно розділити на три етапи.

На першому етапі дослідження прибутку як загальної форми доходу на капітал, головною є проблема походження доходу у теорії капіталу і прибутку, які тісно взаємопов’язані і досліджують різні боки одного і того ж явища. Саме таке розуміння прибутку запропонував Бем-Баверк [26, с. 218].

Теорія Йозифа Шумпетера стала кульмінацією другого етапу: науковець вважав прибуток особливою формою доходу, яка була винагородою підприємця за його послуги [76, с. 128].

На третьому етапі, у найбільш пізніх теоріях, справжнім джерелом виникнення прибутку почали вважати невизначеність і ризик. Найбільш повно цю теорію виклав Френк Найт [120, с. 198]. Але, незважаючи на те, що категорію прибутку було вивчено з різних боків, одностайної думки щодо зазначеної проблеми так і не було досягнуто.

Ще у 20-х рр. минулого століття Ф. Найт підкреслював, що теорія прибутку залишається одним із найбільш незадовільно розроблених і найбільш суперечливих розділів економічної доктрини [120, с. 198 – 201].

Через те, що в інших країнах товари мають більш високу вартість, ніж у межах країни, основним джерелом прибутку вважається зовнішньоторговельна діяльність. На їхню думку, для забезпечення притоку прибутку державі слід було проводити актуальну протекціоністську політику у галузі міжнародної торгівлі. «Зовнішня торгівля дає нам користь трьох видів: користь державі, прибуток купцю і доходи королю» [137, с. 15]. Цієї думки також дотримувалися Д. Кейнс, Е. Хемнер та ін.

Меркантилісти не припускали думки щодо існування теорії прибутку. Згідно їх переконанням, прибуток виникає у процесі обміну – як різниця між продажною і купівельною ціною [28, с. 240].

У XVIII ст. у царині вчень про походження прибутку виникає три напрями:

1) Англійська школа розглядає прибуток як продукт чужої праці, дотримуючись поглядів Петті і Локка. У Франції панує школа фізіократів, представниками якої є Ф. Кене, Ж. Тюрго, М. Рів’єри [4, с. 89]. Їхній підхід до визначення джерел прибутку був спрямований не на торгівлю, а на землеробське виробництво. Єдине джерело формування суми прибутку мало позитивне значення. Загальною і єдиною формою додаткової вартості була земельна рента. Отже, переважною метою певних власників підприємств є вкладення коштів у розвиток сільськогосподарського виробництва, яке генерує найбільш масштабний прибуток.

2) Німецькі та італійські економісти вважають джерелом походження прибутку капітал.

3) Представники класичної школи політекономії – А. Сміт і Д. Рікардо – суттєво поглибили дослідження сутності прибутку, розширивши межі його розгляду сферою промислового виробництва, а потім і невиробничою сферою [28, с. 238]. Д. Рікардо розширив дослідження значення прибутку, збільшивши межі його розгляду за рахунок галузі індустріального виробництва, а згодом і сферою послуг. Економісти вищезгаданої школи вперше чітко сформулювали факторну модель формування прибутку (точніше, модель формування прибутку як результат застосування чинників виробництва). Завдяки цій школі було доведено достовірність процесу зниження норми прибутку на капітал залежно від розширення його застосування.

У працях вітчизняних економістів [2, 5, 13, 25] прибуток розглядається як категорія суспільно-економічної формації, що виражається, по-перше, у формі частини вартості додаткового продукту; по-друге, в якості специфічної категорії, що оцінює ефективність виробничо-комерційної діяльності підприємства. У радянські часи спостерігався тривалий етап становлення теорії прибутку, починаючи від повного його заперечення (за соціалістично-виробничих відносин) у 20-30-х рр. минулого століття, до його теоретичного обґрунтування у 60-х рр.

У пострадянські часи багато економістів усе ще розглядають прибуток та інші вартісні категорії з позиції теорії трудової вартості: «більша частина грошових накопичень реалізується у формі прибутку. За економічним змістом прибуток є грошовим вираженням частини вартості додаткового продукту» [9, с. 82]. У країнах із розвиненою ринковою економікою вже давно не пов’язують прибуток із витратами живої праці. Наприклад, П. Самуельсон, у своєму підручнику «Економіка» визначає його як «надзвичайно різнобічну категорію» [137, с. 40-49]. Дохід від чинників виробництва, діяльності підприємства, а також винагороди за впровадження технічних удосконалень є джерелами прибутку.

До складу прибутку включається різниця між фактичним і очікуваним доходом у сенсі ризику (невизначеності). На наш погляд, показовою є думка, що джерелом прибутку може також бути і дохід покупця, який входить до нього через механізм роздрібних цін. Така оцінка теорії трудової вартості, на наш погляд, підтверджується і сучасною господарською практикою, в якій жива праця вже не є джерелом суспільного багатства, а його питома вага у відтворювальному процесі помітно знижується. Що стосується динаміки ефективності суспільного розвитку, то у ній переважна роль переходить до матеріально-речових і науково-технічних чинників.

До податкової реформи 1991 р. назвати прибуток результативним показником, від якого цілком залежала діяльність господарюючого суб’єкта, можна було лише теоретично. Він не виконував свої функції і не міг повною мірою бути показником, що відображає результати господарської діяльності підприємства. Прибуток формувався на основі роздрібних цін на товари і фактичної їх собівартості, яка визначалася не ціновою політикою на ринку та вільною конкуренцією, а державою [76, с. 28]. До того ж, сформований таким чином прибуток не належав підприємству, його вилучала держава у тій чи іншій формі. Таке становище не сприяло прояву ініціативи з боку товаровиробників із метою отримання додаткового прибутку, оскільки він майже повністю нараховувався на користь держави і перерозподілявся на користь нерентабельних або низькорентабельних підприємств [13, с. 131].

Після переорієнтування економіки на принципи самоокупності та самофінансування положення докорінно змінилося, тому у господарських суб’єктів з’явилися можливості використовувати отриманий прибуток після сплати відповідних платежів на поповнення власних обігових коштів тощо. Це вказує на багатофакторність прибутку в умовах ринкової економіки. При цьому важко буває встановити кількісну визначеність деяких чинників.

Отже, можемо зробити висновок, що лише в умовах дотримання принципів комерційного розрахунку та вільної конкуренції, обмеження втручання держави у діяльність господарських суб’єктів прибуток став проявляти свої якісні сторони і став кінцевою метою господарської діяльності. Це дозволяє нам розглядати категорію «прибуток» як фінансовий результат діяльності підприємства, який відображає певну форму реалізації економічних відносин з приводу утворення, розподілу та використання у грошовій формі частини вартості додаткового продукту, що склалися на певному етапі розвитку суспільства у певній економічній системі та реалізуються через створений у ній господарський механізм. Виручка представляє суму реалізації товарів (послуг) за продажною ціною [151, с. 412]. У суспільстві прийнято вважати, що виручка – це гроші, які надійшли до каси підприємства. Це подання пов’язано з тим, що кожна людина є клієнтом роздрібної торгівлі. У магазині розрахунки проводяться з незначною різницею в часі між отриманням товару та оплатою за товар. Під час розрахунку між підприємствами різниця у часі між відвантаженням (отриманням товару або послуги) та їх оплатою може тривати значно довше. Зазвичай, виручка від реалізації товару або послуги фіксується в момент відвантаження, незалежно від стану оплати (передплати). Під терміном «дохід», переважно, розуміють різницю між виручкою від реалізації товарів і собівартістю товарів як вироблених, так і придбаних. Визначаючи дохід від надання послуг, вважають, що виручка дорівнює доходу, оскільки під час надання послуг не витрачаються матеріали.

У роздрібній торгівлі синонімом доходу є термін «реалізована торговельна націнка» [129, с. 126]. Варто додати, що і економісти-класики, і сьогоднішні вчені-економісти не мають єдиної думки стосовно визначення категорії «прибуток». Ось чому теорія прибутку містить певні розбіжності й, до цих пір, лишається незавершеною. Автори дослідження ставить перед собою завдання сформувати власне комплексне трактування сутності прибутку підприємства на основі дослідження уявлень учених різних економічних формацій.

Підходи до трактування терміну «прибуток» узагальнено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Дефініції категорії «прибуток»

[систематизовано авторами на основі 121]

Інформаційні джерела

Стисла характеристика

Велика Радянська Енциклопедія

Економічна категорія, яка характеризує кінцеві фінансові результати господарської діяльності у процесі розширеного відтворення

Сучасний фінансовокредитний словник

Підсумковий показник роботи підприємства, в якому реалізується головна мета підприємницької діяльності

А. Сміт, Д. Ріккардо, Д. Мілль

Різниця між вартістю товару і витратами праці й капіталу у виробництві І.фон Тюнен Залишок після відрахувань з доходу трьох елементів: відсотка на капітал, страхової премії та заробітної плати за управління підприємством

Г. фон Мангольтом , Д. Кларк

Надлишок понад усіх витрат

К. Маркс

Перетворена форма додаткової вартості, що породжена найманою працею

Ш. Жид, Д. Чемберлін

Дохід, який породжений існуванням монополії

А. Маршалл

Комплексний дохід підприємця від усіх чинників виробництва

Й. Шумпетер

Дохід новаторів, який зникає під впливом конкуренції

П. Самуельсон, В. Ковальов

Безумовний дохід від чинників виробництва як винагорода за підприємницьку діяльність, технічні нововведення та удосконалення, за вміння ризикувати в умовах невизначеності, як монопольний дохід, як етична категорія

Ж.-Б. Сей, Р. Харрод

Трудовий дохід за підприємницьку діяльність, тобто різновид заробітної плати

Ж. Маршалл

Усе, що залишається у руках підприємця після оплати праці співробітників

Г. Кіперман, А.Шевяяков

Кінцевий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, незалежно від форми госпрозрахункової організації виробництва

К. Макконсл, С. Брю

Первинний двигун або генератор капіталістичної економіки

В. Кодацький

Об’єктивна економічна категорія товарно-грошових відносин

А. Булатов, С. Івашківський, І. Хейне, С. Покропивний, А. Бабо

Дохід, зменшений на величину витрат

Ф.Бутинець, Ю.Верига, С. Голов, Н. Ткаченко, О. Лишиленко, В. Швець

Джерело господарських засобів і відповідних резервів, збільшення капіталу внаслідок господарської діяльності підприємства

І. Бланк, Ф. Найт

Втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення підприємницької діяльності

М. Баканов, А. Шеремет

Фінансовий результат від усіх видів діяльності

В. Стражев, Г. Герасименко, С. Маркар’ян, Є. Піменова, В. Герасимова, Ю. Батрин

Кінцевий фінансовий результат підприємства, який характеризує абсолютну ефективність його роботи, яка являє собою реалізовану частину чистого доходу, створеного додатковою працею

Г.Савицька

Частина додаткової вартості, яку отримує підприємство після реалізації продукції (товарів, робіт та послуг) як винагороду за вкладений капітал і ризик підприємця

С. Мочерний

Перетворена похідна форма додаткової вартості, яка з кількісного аспекту є різницею між ціною продажу товарів і витратами капіталу на їх виробництво

  1   2   3   4   5   6   7   8

скачати

© Усі права захищені
написати до нас