Ім'я файлу: Ев.Футболу.odt
Розширення: odt
Розмір: 43кб.
Дата: 14.02.2022
скачати
Пов'язані файли:
PopovaMO_Rinok_tur_poslug_pract_zan_MV_2019 (1).docx
practica.doc
Розширення: odt
Розмір: 43кб.
Дата: 14.02.2022
скачати
Пов'язані файли:
PopovaMO_Rinok_tur_poslug_pract_zan_MV_2019 (1).docx
practica.doc
| ЗМІСТ | | |
| ВСТУП | 2 | |
| РОЗДІЛ І.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ФУТБОЛЬНОЇ ТАКТИКИ У ІСТОРИЧНОМУ РОЗРІЗІ | 4 | |
| 1.1. | Історія формування футболу як виду спорту | 4 |
| 1.2. | Історія розвитку футболу в світі та Україні | 9 |
| 1.3. | Історія розвитку систем, стилів та тактики гри у футбол | 12 |
| РОЗДІЛ ІІ.ОСНОВИ МЕТОДИКИ ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ГРИ У ФУТБОЛ | 19 | |
| 2.1. | Навчання тактики гри у футбол | 19 |
| 2.2. | Вправи з тактики гри для воротаря. Допоміжні вправи та ігри для навчання тактики гри нападників та захисників. | 22 |
| 2.3. | Методика тактичної підготовки | 29 |
| РОЗДІЛ ІІІ. МЕТОДИКА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ | 33 | |
| 3.1. | Основні завдання та процедура експерименту | 33 |
| 3.2. | Інтерпретація результатів дослідження | |
| ВИСНОВКИ | | |
| СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ | | |
ВСТУП
Актуальність теми. Футбол– одна з найбільш популярних ігор серед усіх видів спорту. Генеральна ассамблея міжнародних федерацій (АРФІ) опублікувала статистичне зведення розвитку окремих видів спорту у світі. Перше місце здобув футбол – як за кількістю країн, так і за кількістю спортсменів, що регулярно займаються одним видом спорту і постійно беруть участь у змаганнях. Футбол швидко ввійшов у побут сучасної молоді. Змагання по даному виді спорту проводяться як на місцевих рівнях так і на глобальному рівні. Футбол це вид спорту, який розвивається швидкими темпами, характер гри постійно змінюється, змінюються тактичні схеми та сама манера гри.
Високий рівень розвитку сучасного футболу (тактика гри в футбол) потребує вирішення проблем організації навчально-тренувального процесу, використання найбільш досконалих форм, методів і засобів тренування. На думку більшості спеціалістів футбол характеризується гармонійною наступальною та оборонною потужністю команд, зміцненням взаємозв’язку між атакою та обороною. Тому велику роль у долі поединку грає грамотно роставлена схема гравців та вказівки тренера на поєдинок.
Футбол (з англійської foot — нога, ball — мяч) – це командний вид спорту, тактична схема гри, яку застосовують гравці для досягнення поставленої цілі тобто перемоги.
Такти́чна схе́ма (або тактична система) — це розстановка футболістів і їхня поведінка під час гри задля виконання завдань, установлених тренером. Тактична схема вперша була доцільно застосована ще в далекому 1883 році. Першою командою яка вийшла з повноцінно осмисленною системою гри була команда Кембриджского Університету.
Отже дана тема курсової роботи є актуальною, оскільки система, тактика гри у футбол постійно змінюється, удосконалюється та еволюціонує, а дані поняття власне і характеризують футбол як гру.
Дослідженню даної тематики багато уваги приділяли такі сучасні вчені-науковців, а зокрема: Андрєєв С.Н., Балакін М.М., Білоус В.І., Віхров К.Л., Дублінський А.В., Петручок Ю.І., Соломко В.В., Старостін Н.П.
На думку П.М.Казакова, Г.А. Лисенчука, В.В. Соломонко, А.М. Зеленцова, В.М. Шамардіна футбол характеризується гармонійною наступальною та оборонною потужністю команд, зміцненням взаємозв'язку між атакою та обороною. Саме тому на думку фахівців особливу увагу треба приділяти техніко-тактичної майстерності футболістів, яка визначається великою кількістю прийомів і є базою для ефективної змагальної діяльності. В змаганнях найвищого рівня перемагає команда в арсеналі якої є значна кількість різних тактичних комбінацій та взаємодій. Аналіз вітчизняної літератури з футболу показав, що безперервно зростаюча конкуренція на міжнародній спортивній арені покладає на фахівців завдання, щодо розробки нових теоретичних положень тактики гри, принципів ведення спортивної боротьби в футболі.
Тенденції розвитку сучасного футболу свідчать про те, що тактична підготовка гравців стала провідною поміж інших видів підготовки спортсменів, оскільки визначає їх цільову спрямованість і зміст роботи, конкретизує функціональні обов'язки футболістів у команді в різних ігрових ситуаціях, сприяє слушності вибору системи гри, визначає параметри моделей команд. Тактика є основним змістом всієї ігрової діяльності під час зустрічі. Вдало вибрана тактика боротьби проти конкретного суперника сприятиме досягненню успіху, а невдало підібрана тактика або не реалізована в ході матчу зазвичай приводить до поразки. Вміння правильно вирішувати задачі нейтралізації суперників і успішне використання власних можливостей в атаках характеризується тактичною зрілістю як команди в цілому, так і її окремих гравців. Команда може досягти успіху тільки при добре організованих і обов'язково активних діях всіх футболістів в нападі та в захисті.
Об’єктом дослідження є тактика футболу, як один із чинників які сприяли еволюції футболу.
Предметом дослідження є взаємозв’язок усіх складових ланок футболу як процесу – організація, підготовка, проведення та підведення підсумків.
Мета роботи є висвітленні еволюції футболу та футбольних тактичних схем вцілому, дослідження внесків тренерів-засновників класичних схем.
Виходячи з мети основним завданнями є:
• розглянути тактичну схему гри «Піраміда» Хуго Майзеля;
• з’ясувати специфіку австрійської, італійської та швейцарської системи гри;
• дослідити внесок Герберта Чепмена в еволюції футболу;
• проаналізувати тактичну систему гри 4-2-4;
• розкрити особливості італійського «катеначчо»;
• розглянути системи гри в футбол з 1980 до 2000 років;
• дослідити внесок Рінуса Міхелса в еволюції футболу;
• висвітлити сучасний етап розвитку футболу.
Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що його висновки, основні твердження та методичні рекомендації можна використовувати у навчально-виховному процесі, як засіб його удосконалення в плані фізичного виховання школярів.
Практичним значенням роботи є те, що вона може бути використана вчителями фізичного виховання, студентами, які займаються дослідженням етапів розвитку футбольних тактик.
Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів висновків до кожного розділу, загального висновку та списку використаних джерел та літератури.
РОЗДІЛ І.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ФУТБОЛЬНОЇ ТАКТИКИ У ІСТОРИЧНОМУ РОЗРІЗІ
1.1. Історія формування футболу як виду спорту
Історія футболу бере свій початок ще з античних часів. В Європі футбол набув особливої популярності та вдосконалення. Сучасний футбол зародився зі створенням Футбольної асоціації Англії. В 1863 році, внаслідок великих стандартизацій форм гри команди мали змогу проводити повноцінні матчі дотримуючись правил гри. Набувши вже для тих часів, великої популярності, футбол почав розвиватися. Тогочасні ігри не були такі видовищні. Тактика була проста і всі намагалися забивати якомого білше голів. Австрійця Хуго Майзля у світовому футболі важко з кимось порівнювати. Мало того, що він був видатним тренером, творцем чудової команди - збірної Австрії, - яка вразила футбольну Європу на початку 30-х років XX століття, розробив небачені для свого часу тактичні концепції, так вдобавок Хуго Майзль був великим футбольним діячем, що працював не тільки у Футбольному союзі своєї країни, але і у ФІФА. Це Майзлеь висунув ідею першого великого європейського клубного турніру - Кубка Мітропи (Середня Європа), в якому брали участь кращі команди Австрії, Швейцарії, Угорщини, Італії, Чехословаччини, Румунії та Югославії. Перший розіграш Кубка відбувся в 1927 році, і виграла його празька «Спарта». Кубок Мітропи був популярний десятиліття, поки його не «затьмарив» загальноєвропейський турнір - Кубок європейських чемпіонів, що стартував в 1956 році. Однак і після цього Кубок Мітропи продовжував розігруватися аж до 1992 року. Останнім його переможцем став клуб «Борац» з міста Баня- Лука (нині в Боснії і Герцеговині).
А ось створенна Майзелем ідеальна збірна Австрії, на жаль, взяла участь лише в одному чемпіонаті світу - в 1934 році, коли більшість її футболістів вже були на заході кар'єри. Чотирма роками раніше збірна Австрії, як і більшість європейських команд, не поїхала на перший чемпіонат світу, місцем проведення якого був Уругвай, з економічних міркувань: далеку подорож на океанському лайнері було дорогим задоволенням. А в 1938 році така держава як Австрія припинила своє існування, будучи приєднаною до Німеччини. Тому велика частина чудових матчів, проведених у довоєнні роки збірної Австрії, виявилася товариськими. Але їх пам'ятали і десятиліття потому. А сам стиль її гри, артистичною, імпровізаційний, дуже видовищний, отримав назву «віденські мережива» [17, c.154]. Робота Майзеля зі збірною Австрії почалася ще до Першої світової. У 1912 році Хуго Майзль вже був генеральним секретарем австрійського Футбольного союзу і зайнявся підготовкою національної команди до ігор V Олімпіади в Стокгольмі. У цей час Майзелю ледь виповнилося 30 років, він встиг пограти в «Аустрії», закінчити торговий інститут, освоїти з десяток мов і - прийняти рішення цілком і повністю пов'язати своє життя з футболом.
Австрія вже тоді вважалася однією з найбільш «футбольних» країн Європи - австрійський Футбольний союз був заснований в 1904 році (одним з його засновників став Майзель), в тому ж році, що і ФІФА. Але вже до цього, в 1902 році, збірна Австрії провела перший міжнародний матч проти збірної Угорщини, вигравши з рахунком 5:0. З тих пір зустрічі між цими збірними проводилися регулярно і стали другим найстарішим дербі в світі після великого футбольного протистояння Англії і Шотландії, що почався ще в 1872 році. (До речі кажучи, якщо Англія і Шотландія входять до складу Об'єднаного королівства Великобританії, то Австрія і Угорщина до Першої світової війни теж складали єдину державу - Австро-Угорщину).
До 1912 року збірна Австрії вже провела 23 міжнародних матчі, і 18 з них - зі збірною Угорщини. У п'яти інших вона двічі виграла у збірної Німеччини і зазнала три оглушливих поразки від збірної Англії . Майзль був якраз , великим шанувальників англійського футболу і вирішив запросити до Відня англійця Джиммі Хогана, який тренував голландський клуб «Дордрехт». Той погодився, ставши першим тренером збірної Австрії, а потім плідно працював у команді спільно з Майзлем [16, c. 89].
На Олімпіаді в Стокгольмі австрійці під керівництвом Хогана виграли в матчі першого раунду у збірної Німеччини - 5:1, але в другому раунді програли збірній Голландії - 1:3. Олімпійськими чемпіонами 1912 стали футболісти Великобританії, що виграли у фіналі у збірної Данії - 4:2. Однак тоді проводився і «втішний » турнір, в якому брали участь невдахи перших двох раундів основного турніру. Австрійці виграли два «втішних» матчу у збірної Норвегії - 1:0, у збірної Італії - 5:1, але в « втішному » фіналі програли своєму одвічному суперникові збірної Угорщини - 0:3.
Розвиток австрійського футболу зупинила Перша світова війна, зате в 20- і роки в країні, яка називалася тепер Австрійською республікою, футбол став ще більш популярним. У 1924 році тут був узаконений футбольний «професіоналізм» у цьому Австрія випередила такі країни, як Італія та Іспанія.
В кінці 20- х років в Європі, і прямо-таки в значній мірі завдяки Майзелю, стартував міжнародний турнір серед збірних команд, своєрідний попередник сучасних чемпіонатів Європи. Він називався Інтернаціональним кубком і в ньому брали участь збірні тих країн Середньої Європи, де футбол вже отримав професійний статус.
Турнір проводився за коловою системою, кожна з команд зустрічалися двічі, вдома і в гостях. Першим переможцем стала збірна Швейцарії, а збірна Австрії залишилася другою. Але в цей час вже створювалася нова блискуча австрійська команда.
Футбольні погляди і футбольна естетика Хуго Майзеля з часом змінювалися. Якщо раніше йому імпонувала силова англійська манера гри, з часом він став більше довіряти технічним футболістам - віртуозам. Від жорстких і прямолінійних ігрових схем, де кожен футболіст грав на певній позиції, Майзель прийшов до протилежної ідеї: футболісти повинні переміщатися по полю в несподіваних для противника напрямках, з'являючись там, де їх не чекають. Напрямок атаки змінювалося абсолютно непередбачуваним чином. Така гра, коли футболісти одночасно рухаються, замінюючи один одного на різних ділянках поля і роблячи короткі передачі, глядачам і справді здавалася плетінням ажурних мережив. По суті, така гра передбачала відомий «тотальний футбол», винайдений вже в 70-х голландським тренером Рінусом Міхелсом.
Деякі любителі футболу навіть називають точну дату народження «віденських мережив» - 16 травня 1931 р. У цей день збірна Австрії у товариському міжнародному матчі приймала збірну Шотландії. Хуго Майзель більш ніж наполовину оновив склад команди, яка незадовго до цього у матчі Інтернаціонального кубка зіграла у себе вдома внічию зі збірною Угорщини - 0:0. Футболісти збірної Австрії стали тоді справжніми кумирами уболівальників. Особливо їм подобалася гра Матіаса Шінделаржа, якого прозвали Моцартом. Він з фантастичною легкістю обходив суперників, при цьому примудряючись уникати найменших контактів з ними, так - що навіть грубістю зупинити його проходи не вдавалося. Про Шінделарже розповідали фантастичні історії, стверджувалося, наприклад, що в матчі зі збірною Данії, виходячи один на один з воротарем данців, перш ніж забити гол, він встиг розповісти голкіперу анекдот.
Ну а наступного року, коли Австрія була приєднана з Німеччиною, «чудо- команда» перестала існувати. У футболістів австрійської збірної після цього були різні долі, деякі з них навіть виступали на чемпіонаті світу 1938 роки за збірну Німеччин .
Тільки в середині 50- х років збірна Австрії з новим поколінням футболістів на деякий час знову вийшла в європейському футболі на провідні ролі, і тоді знову згадали напівзабуті слова - «віденські мережива». А Хуго Майзеля, видатного футбольного тренера і футбольного діяча, ніколи не забували .
1 2 3 4