1 2 3 4 5 6 Ім'я файлу: педагогіка.rtf Розширення: rtf Розмір: 1017кб. Дата: 07.01.2021 скачати Пов'язані файли: 2_3_Робоча_програма_з_переддипломної_практики (1).doc zarobitna_plata_ta_jiji_ekonomichna_sutnist-teorij.doc Patomorfol_2-Ma_lchenko.pdf КонспектКРВ-3.3.3сукня.docx Члени творчої групи.docx Управління ресурсами підприємства.docx Математичні методи економіки.doc Научная работа.Непорочная любовь в романах Гюго.docx Мастерова И.docx Безпалий.docx ІПР для Голюк А.В._4-А.docx ІПР для Онойченко І.П . 4-А.docx Гоц М. Магістерська робота (2).docx Аналіз роботи Ф.Ніцше «Так казав Заратустра»..docx звіт_виробнича практика - копия.docx Зміст Вступ Розділ І. Поняття конфлікту 1.1 Історія конфліктології 1.2 Сучасне поняття "конфлікт". Типологія конфліктів 1.3 Розв’язання (управління конфліктами) 1.4 Педагогічний конфлікт — "плюси" і "мінуси" Висновки до розділу І Розділ ІІ. Розв’язання конфлікту 2.1 Мета, опис методу дослідження 2.2 Обговорення результатів дослідження 2.3 Способи розв’язання конфліктів Висновки до розділу ІІ Висновки Список використаних джерел ВступІсторія людства з давніх-давен до теперішнього часу показала, що конфлікти не минущі, існували завжди і будуть існувати до тих пір поки існує взаємодія людей між собою. Дослідженню конфліктів в становленні та розвитку суспільства, колективу присвячено велика кількість робіт вчених різних напрямків: філософів, соціологів, управлінців. Актуальність нашого дослідження полягає втому, що конфлікти в житті окремих людей, колективів, суспільства в цілому відіграють значну роль. Особливе значення має дослідження конфліктів у системі вчитель-учень. Саме у школі відбувається становлення дитини як особистості і конфлікти значно впливають на це. Для зниження негативних наслідків конфлікту необхідно вміти правильно виявляти їх причини, керувати протіканням і розв’язанням, знижувати рівень конфліктного протистояння. Конфлікти визначаються природою людини, специфікою діяльності колективу. В колективах немає можливості та необхідності усувати конфлікти повністю, однак доцільно знижати рівень конфліктного протистояння членів колективу шляхом побудови грамотної системи управління та профілактики конфлікту. Колектив є головною діючою силою конфлікту і в зв’язку з цим виникає ряд питань: наскільки конфліктні члени колективу? чи вміють члени колективу стримувати агресію? як конфлікт вплине на колектив? як конфлікт проявляється в колективі? та інші. В рамках соціальної психології висловлюються різні точки зору щодо конфліктів. Розробляється відома в науці концепція гармонійного, безконфліктного розвитку групи, колективу. Їй протистоїть теорія природно-конфліктних відносин, як умов прогресу колективу, групи, спільноти людей. Соціальна психологія зосереджує свою увагу на двох питаннях: з одного боку, на аналізі вторинних соціально-психологічних аспектах в кожному конфлікті, з іншого — на виокремленні окремого класу конфліктів, що породжуються специфічними соціально-психологічними факторами. Таким чином, стає очевидним, що дослідження конфлікту, його функцій, особливостей їх реалізації в колективі дуже важливо. Знання про феномен конфлікту дозволяє мінімізувати негатив, який несе з собою конфлікт, правильно організувати діяльність колективу в конфлікті і т. д. Ціль дослідження: дослідити конфлікти в системі "вчитель-учень", та знайти шляхи подолання конфліктів. Об’єктом нашого дослідження є сам конфлікт у всіх його проявах. Предмет дослідження: особливості конфлікту в системі "вчитель-учень". Гіпотеза: Більшість конфліктів в системі "вчитель-учень" пов’язані з успішністю учнів та їх поведінкою. Різний рівень конфліктності між юнаками та дівчатами. Задачі дослідження: Аналіз першоджерел та літератури з теми. Пошук способів розв’язання конфліктів. Практична значущість: результати дослідження конфлікту та шляхів його подолання в системі "вчитель-учень" є дуже цінними для вчителів та й взагалі звичайних людей. Знання шляхів розв’язання конфлікту або зменшення негативних наслідків конфліктів дуже важливе в навчально-виховному процесі. Розділ І. Поняття конфліктуІсторія конфліктологіїТрадиції накопичення конфліктологічних ідей мають багатовікову історію. Перші цілісні концепції конфлікту з'явилися на рубежі IX-XX століть, проте, і в попередні сторіччя кращі уми людства пропонували своє бачення природи цього феномену, шляхів запобігання і вирішення конфліктів. Ідеї згоди і конфлікту, миру і насильства завжди були одними з центральних в різних релігійних течіях. Тема боротьби добра зі злом представлена в значному числі творів культури і мистецтва. Буденне створення також є джерелом конфліктологічних ідей, віддзеркаленням відношення людей до конфліктів різного рівня. З'явившись з першими людськими співтовариствами, конфлікти були повсякденними явищами і тривалий час не були об'єктом наукового дослідження, хоча окремі геніальні думки про них є в найстародавніших джерелах, що дійшли до нас. З часом мінялися умови життя, видозмінювалися і конфлікти. Іншими ставали їх фізичні, економічні і соціальні наслідки. Не залишалося незмінним і відношення до них суспільної думки. Антична епоха залишила нам детальний опис воєн і перші оцінки конфліктів подібного роду. В середні віки і Новий час були зроблені спроби осмислити суть цього явища. Ціла плеяда мислителів-гуманістів висловлювала свої уявлення про конфлікти, згубності їх ролі в розвитку людства, про усунення воєн з життя суспільства і установленні вічного миру. Перші дослідження даної проблеми, що дійшли до нас, відносяться до VII-VI століть до н.е. Китайські мислителі того часу писали, що джерело розвитку всього того, що існує — у взаєминах, властивих матерії позитивних (янь) і негативних (інь) сторін, що знаходяться в постійному протиборстві і приводять до конфронтації їх носіїв. До цього періоду відносяться перші узагальнення, що стосуються ролі такого соціального конфлікту, як війна. Геракліт вважав війну батьком і царем всього сущого, а Платон (близько 428-348 рр. до н.е.) розглядав її як найбільше зло. На його думку, колись існувало "золоте століття", коли "люди любили один одного і відносилися один до одного доброзичливо". Проте, в "ідеальній державі" Платона є воїни, готові виступити в похід у будь-який час. Геракліту суперечив і Геродот (близько 490-425 рр. до н.е.). Він стверджував, що "ніхто настільки не безрозсудний, щоб віддати перевагу війні миру. Адже під час війни батьки ховають дітей, в час же миру - діти батьків". Філосов-матеріаліст Эпікур (341-270 рр. до н.е.) також вважав, що негативні наслідки зіткнень змусять колись людей жити в умовах світу. Одну з перших спроб в середні віки систематичного аналізу соціальних конфліктів зробив Флорентійський теоретик і державний діяч Ніколо Макіавеллі (1469-1527 рр.). Цінність його концепції полягає у відході від тих, що панували тоді божественних поглядів на джерела суспільного розвитку. Великий теоретик середньовіччя вважав конфлікт універсальним неперервним станом суспільства, зважаючи на корисливу природу людини, прагнення різних груп постійному і необмеженому збагаченню. Н.Макіавеллі одним з джерел конфлікту вважав знать, що зосереджує в своїх руках всю повноту державної влади. Він негативно відносився до дворянства. Проте, Макіавеллі бачив в конфліктах не тільки руйнівну, але і творчу функцію, яка полягала в тому, що для того, щоб зменшити негативну роль конфлікту, потрібно правильно впливати на нього. Виконувати цю місію покликана держава, вважав мислитель. Эраз Роттердамський (1469-1536 рр.) вважав, що "війна солодка для тих, хто її не знає" і вказував на наявність власної логіки розпочатого конфлікту, який розростається, подібно до ланцюгової реакції, залучаючи до орбіти свого впливу все нові верстви населення і країни. Томас Гоббс (1599-1679 рр.) обґрунтував в "Левіафані" концепцію "війни проти всіх" як природного стану. Він вважав головною причиною конфлікту прагнення до рівності, яка приводить до виникнення у людей однакових надій, бажання оволодіти тими ж об'єктами, необхідними для самозбереження або отримання задоволення, а це перетворює людей на ворогів, породжує суперництво, недовір'я і честолюбство. Вперше конфлікт як багаторівневе соціальне явище був вивчений в роботі Адама Сміта (1723-1790 рр.) "Дослідження про природу і причини багатства народу". На його думку, в основі конфлікту лежить ділення суспільства на класи (капіталісти, землевласники, наймані робочі) і економічне суперництво. Протиборство між класами Сміт розглядав як джерело поступального розвитку суспільства, а внаслідок цього соціальний конфлікт, як визначене благо людства. Проблема боротьби за існування займала центральне місце у вченні англійського біолога Чарльза Дарвіна (1809-1902 рр.) зміст його теорії біологічної еволюції викладений в книзі "походження видів шляхом природного відбору, або збереження сприяючих порід в боротьбі за життя", виданій в 1859г. Головна ідея цієї роботи сформульована в самій назві — розвиток живої природи здійснюється в умовах постійної боротьби за виживання, що і складає природний механізм відбору найбільш пристосованих видів. Надалі погляди Ч.Дарвіна одержали розвиток в деяких соціологічних і психологічних теоріях конфлікту. Таким чином, з давніх часів до наших днів стикаються між собою дві точки зору на проблему конфлікту. Перша точка зору сходить до старогрецької філософії (Аристотель і Платон): конфлікт — протиборство, зло, відносини між людьми повинні бути безконфліктними. Право і справедливість закладені у всіх людях від природи. Інша точка зору належить Томасу Гоббсу, який вважає, що суспільство — це "війна всіх проти всіх". Він вважає, що "природа створила людей рівними відносно фізичних і розумових здібностей". Але ця рівність людей від природи сама по собі не є благо. У наш час погляд на конфлікти мало змінився. Потрібно тільки відзначити, що ця проблема зараз, хоч і виділена в самостійну науку (конфліктологію), все ж таки залишається у відомстві соціології, науці про суспільство, а також примикає до галузі психологічного знання. У сучасному житті конфлікти визначаються як нормальне явище суспільного життя; виявлення і розвиток конфлікту в цілому — завдання багатьох наук. Стає очевидним, що суспільство, окремі громадяни добиватимуться ефективніших результатів в своїх діях, якщо не стануть закривати очі на конфлікти і конфліктні ситуації, а послідують певним правилам, направленим на урегулювання конфліктів і захист від них. |