Ім'я файлу: Розділ I.docx
Розширення: docx
Розмір: 175кб.
Дата: 16.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
Розділ ІІ.doc
Розділ ІІІ.docx
Список використаних джерел.docx
Розширення: docx
Розмір: 175кб.
Дата: 16.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
Розділ ІІ.doc
Розділ ІІІ.docx
Список використаних джерел.docx
Розділ I
Аналіз предметної області
Психолого-фізіологічні умови підготовки авіадиспетчерів
Як відомо, професія пілота відноситься до найбільш складних видів сучасної авіаційної праці. Важливим фактором, що визначає вимоги до професійної діяльності спеціаліста, є зміни, які відбуваються у сучасному житті під впливом науково-технічного прогресу, підвищення інтенсивності професійної діяльності. Різке зростання технічної оснащеності та інформаційної насиченості праці, збільшення швидкості обробки інформації, прийняття рішень та виконання дій, необхідність тривалий час підтримувати високу ступінь готовності, що призводить до ряду психологічно значущих змін у змісті професійної підготовки майбутніх авіафахівців. Усе різноманіття психіки так чи інакше виявляється у професійній діяльності людини, але разом з тим ці прояви мають різний характер, що зумовлено специфічними для кожної професії предметами і знаряддями праці, а також професійними задачами спеціальності та спеціалізації.
Філософсько-психологічне осмислення і виділення категорії діяльності відбувається через її розгляд з позицій людської праці як прототипу будь-якої форми взаємовідносин людини із середовищем та предметним світом. Такий підхід, що відмежовувався від інших, в яких протиставлялися свідомість і діяльність людини, закладав основи принципово нової фундаментальної діяльнісної теорії. У вітчизняній науковій традиції категорія діяльності, в цілому, розглядалася як онтологічна основа концепції людини, сутність якої пов’язувалася із здатністю майбутніх фахівців до створення принципово нових можливостей для власного розвитку. Діяльнісний підхід виступає фундаментальним пояснювальним принципом, предметом вивчення та оцінювання сучасної педагогіки і психології, оскільки розглядає провідні механізми формування та розвитку особистості шляхом проектування, конструювання, організації й управління процесом людської діяльності. Якщо технологічний аналіз діяльності, відображаючи вимоги практики, стосується пізнавальної сфери психіки людини, його уміння, навички і є необхідним при дослідженні трудової, професійної, навчальної діяльності, то смисловий аналіз стосується особистісної сфери людини, її ціннісного ставлення до світу й інших мотиваційно-смислових утворень, реалізованих через діяльність [5, 6, 7] та ін. Треба зазначити, що психофізіологія праці є спеціальним розділом фізіології людини, що вивчає закономірності регуляції функцій в умовах професійної, навчальної діяльності та екстремальних обставин, розробляє заходи, які спрямовані на підвищення працездатності й ефективності діяльності спеціалістів. На думку М. Корольчука, «психофізіологія професійної діяльності – це напрям психофізіології, який вивчає динаміку психічних пізнавальних процесів, станів, утворень, якостей і функцій, їх вплив на працездатність людини під час взаємодії умов і факторів у системі «техніка-людина- середовище» та визначає шляхи і засоби підтримки, збереження, відновлення ефективності та безпечної професійної діяльності» [2]. Серед різноманітних форм взаємодії людини з навколишньою дійсністю особливою її формою є професійна діяльність, на основі якої виникло ряд інших напрямів діяльності, у результаті чого з’явилося більш загальне поняття – людська діяльність, що може бути визначена як взаємодія людини із середовищем, у якому людина здійснює свідомо поставлену мету. Як стверджував К. Платонов [4], усі види людської діяльності (навчання, праця, гра, спорт) історично розвивалися на основі трудової діяльності і містять у собі її елементи, а саме: активність, цілеспрямованість, наявність більш-менш виразного ідеального образа, що визначає результат цієї діяльності.
Найбільш істотною особливістю професійної діяльності людини є те, що вона завжди цілеспрямована, свідома, активна, соціально сформована. У той же час трудова діяльність людини являє собою єдність психічного і фізичного, або фізичних і духовних здібностей людини. Виходячи з того, що у поняття «діяльність» нерозривно включаються як ідеальні явища (мета, план, інтерес і т. ін.), так і зовнішнє її вираження – трудові рухи, в основі діяльності людини повинні бути фізіологічні та біохімічні процеси, що протікають у її організмі і, насамперед, у корі головного мозку [4]. У результаті складної взаємодії організму людини з зовнішнім середовищем у процесі життєдіяльності формується цільова і динамічна соціально-біологічна якість особистості – її працездатність. Психофізіологія працездатності і безпечної діяльності спеціалістів містить дві самостійні і разом з тим пов’язані частини. Перша з них – психофізіологія праці, в яку входять психофізіологічні особливості діяльності спеціалістів, умови праці в системі управління технікою, дослідження професійної діяльності, психофізіологічна класифікація діяльності спеціалістів, основи профвідбору спеціалістів, контроль і прогноз працездатності та безпечної діяльності, засоби і методи збереження, підвищення працездатності та надійності діяльності спеціалістів у звичайних та екстремальних умовах. У другій частині – психофізіологічні основи безпечної діяльності спеціалістів розглядаються основні положення безпеки праці, фактори безпечної праці та їх співвідношення, особистість і використання психофізіологічних факторів з метою підвищення безпеки, методики вивчення якостей особистості, які впливають на працездатність і безпечну діяльність спеціалістів. У залежності від участі м’язової та інтелектуальної сфер у професійній діяльності спеціаліста розрізняють розумову та фізичну працездатність, причому у багатьох видах діяльності важко відокремити фізичну і розумову працю. Є цілий ряд видів професійної діяльності, де найчастіше переважає наочно-діюче мислення. Але є види праці, особливо в автоматизованих системах, де роль інтелектуального компонента значно підвищується. Це пов’язано, насамперед, з оцінюванням ситуації за цілим рядом параметрів, знаходженням рішення з урахуванням імовірності якоїсь події, вибором різних дій залежно від мінливих ситуацій.
Проблема оцінки професійної підготовки та психологічної готовності сучасного фахівця до дій у критичних ситуаціях, вимагає дослідження індикаторних ознак, критеріїв і методів кількісної оцінки особистості: соціальних якостей і спеціальних морально-вольових, лідерських, командирських і комунікативних якостей фахівця, що визначає професійну придатність фахівця.
Дослідженнями встановлено, що діяльність авіадиспетчера належить до високоінтелектуальної діяльності, пов’язаної з граничною напругою розумових процесів на фоні впливу цілого комплексу негативних факторів середовища, що вимагає специфічної професійної підготовки, яка забезпечує стійкість розумової діяльності в екстремальних умовах.
Так, при формуванні особистості майбутнього авіадиспетчера, його здатності приймати правильне рішення в екстремальних умовах діяльності робиться акцент на подальше удосконалення підготовки льотного складу у системі вищої технічної освіти. Крім того, діяльність авіадиспетчера пов’язана з необхідністю тривалий час підтримувати вимушену сидячу позу, що припускає наявність стійкості до гіподинамічного режиму діяльності. Так, за дослідженнями [], проведеними засобами анкетування у диспетчерів повітряного руху, які працюють уже більше 5 років, ті, хто займався фізичними вправами самостійно, на момент опитування лише 36,7% досліджених зберегли свою фізкультурну активність на тому ж рівні. У той же час, із тих, хто раніше займався у спортивних секціях, до самостійних занять перейшло лише 29,3%, а з тих, хто раніше не займався – 34% . Виходячи з того, що професіональна діяльність авіаційної сфери має явно виражений колективний характер, що не тільки передбачає розподіл функцій, але й потребує повної злагоди дій у роботі, великого значення набуває проблема психологічної сумісності льотного складу, тобто, поряд з професійною майстерністю, майбутньому авіадиспетчеру важливо володіти здібністю працювати у колективі, продуктивно взаємодіяти з іншими членами колективу, мати колективістську психологічну спрямованість, бо, нерідко, від однієї людини може залежати успіх усієї системи.
При розгляді проблем, які відносяться до сфери психофізіології праці, вивчення емоційних процесів займає важливе місце. Це пов’язане з тим, що емоції як за своїм походженням у процесі еволюції, так і за своєю функціональною роллю в житті людини є ключовою з’єднувальною ланкою, в якій знаходить вираження єдність біологічних і психологічних процесів і закономірностей. Крім того, враховують і специфічні професійно-важливі емоції, що викликаються, безпосередньо, конкретною трудовою діяльністю і поділяються на дві підгрупи.
Перша підгрупа – це емоції, що пов’язують людину з колективом у процесі колективної праці. Другий підвид професійних емоцій – це емоції, які виникають у процесі самої роботи. Цей підвид особливо важливий для тих професій, в яких можуть виникнути аварійні ситуації і де неправильне, уповільнене ухвалення рішення може призвести, в умовах високої емоційної напруженості, до аварії (пілоти, диспетчери). Ступінь нервово-психічної напруги і форма прояву емоційного стресу визначається, головним чином, підготовленістю до виниклої ситуації, характером виконуваного завдання, професійним досвідом та індивідуальними особливостями пілота. Крім того, істотною причиною зниження функціональної надійності диспетчера є звичайна утома. Тому, поряд з професійно важливими ознаками, в льотній професії звертається увага на індивідуальні особливості людини, індивідуальний стиль її роботи як один зі засобів адаптації людини до професії. Близько 80% інцидентів на міжнародних авіалініях відбувається з причин недосконалості взаємодії диспетчера керування повітряним рухом та екіпажа повітряного судна. Обробка інформації, вироблення гіпотези рішення, а також прийняття і його реалізація утруднені в багатьох випадках лімітом, а в окремих ситуаціях – дефіцитом часу. Як показали дослідження, у цих умовах велика роль відводиться диспетчерові керування повітряним рухом, який відтворює обстановку польоту, за інформацією екіпажа, що знаходиться у стані підвищеної напруги, викликаної екстремальними умовами польоту. Аналіз великого експериментального матеріалу, отриманого при розслідуванні авіаподій, дозволяє встановити, що у 82% з них «пусковим фактором» розвитку аварійної ситуації були власні рішення і дії екіпажу, тобто «людський фактор», і лише у 18% випадків – інші причини (відмова авіаційної техніки та ін.). Більше половини подій, безпосередньо пов’язаних з діями екіпажу, не можуть бути пояснені з погляду логіки необхідності поведінки для виконання безпечного польоту. До них, зокрема, відносяться відмова від виходу на друге коло при очевидних для цього показаннях, виконання посадки у метеоумовах нижче мінімуму, виконання посадки при явно непосадочних параметрах та ін. Встановлено, що 48% авіаційних подій відбувається через свідоме порушення екіпажами льотної та виробничої дисципліни; у 31% випадків ці події безпосередньо пов’язані з недостатньою психофізичною стійкістю екіпажів.
Оцінка якості становлення диспетчера повітряного руху як професіонала для роботи в авіації
Розглядаючи становлення майбутнього авіаційного фахівця, яким є майбутній диспетчер, психологія процесу становлення авіаційного професіонала для роботи в цивільній авіації (ЦА) розглядається як безперервний процес цілеспрямованої професійної зміни особи авіатора під впливом соціальних дій і власної активності в самоудосконаленні. Психологія і педагогіка припускають, що у міру становлення особи росте цілісність, інтегрованість її соціальної, психолого-педагогічної організації, посилюється взаємозв'язок різних властивостей і якостей (особових і професійних), накопичуються нові потенції розвитку авіаційного професіонала для роботи в ЦА.
Англійський учений одним з перших спробував досліджувати роль людського чинника у виникненні аварійних ситуацій. У 1928 році він опублікував результати аналізу 75 тисяч аварій і встановив, що 88% з них були викликані діями людини, 10% – умовами навколишнього середовища, і 2% – "діями Бога". Подальший розвиток авіаційного цивільного транспорту додав завданню контролю і обліку людського чинника ще більшу актуальність.
Актуальність дослідження проблеми якості професійного становлення авіаційного диспетчера як майбутнього професіонала в ЦА відома спеціалістам через методи рішення завдань оцінювання.
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими завданнями полягає в дослідженні взаємозв'язку різних характеристик та їх впливу на схемні етапи процесу професійного становлення авіаційного професіонала пропонується представляти таким чином. На першому і другому етапі в ході спеціального професійного психологічного відбору виявляються основні завдатки, здібності, мотивація, а також довготривала позитивна спрямованість на професійну діяльність диспетчера повітряного руху. Професійне становлення майбутнього професіонала, як диспетчера, пропонується розглядати як складний психолого-педагогічний процес, який вирішує наступні основні завдання:
всесторонній розвиток фахівця (диспетчера);
формування позитивної професійної спрямованості;
розвиток пізнавальної і емоційно-вольової сфер;
набуття основних знань по спеціальних дисциплінах;
розвиток навиків і умінь по конкретній спеціальності;
формування основ професійно-важливих якостей авіадиспетчера.
В ході третього етапу професійне становлення авіатора (диспетчера, іншого авіаційного фахівця) включає всю систему психологічного забезпечення і підготовки особового складу відповідно до його призначення.
Засоби для професійної підготовки авіадиспетчерів
Існуючі технологій впроваджуються в системи моделювання та навчання користуванню інтегрованих навігаційних систем для судноводіїв, льотчиків, авіадиспетчерів і т.п. За допомогою сучасних методів розрахунку, також нововведень в цифрове обладнання існує можливість побудувати емуляцію подібної системи, котра називається багатофункціональний навігаційний тренажер [4].
Тренажер (від англ. train – виховувати, навчати, тренувати) – навчально-тренувальний пристрій для відпрацювання робочих навичок, вироблення і вдосконалення техніки управління машиною (механізмом). Тренажери широко застосовуються в практиці професійного навчання робітників різних спеціальностей, при підготовці космонавтів, в процесі бойової підготовки особового складу збройних сил і т.д. Тренажери бувають прості, що дозволяють відпрацьовувати окремі елементи робочих навичок і дій, і складні, на яких відпрацьовують комплекс дій. Для космонавтів використовують наземні і бортові тренажери. Наприклад, для відпрацювання операцій зі стикування космічних кораблів в польоті застосовуються наземні тренажери, а для відпрацювання переходу космонавта під час польоту з одного космічного корабля в іншій – бортові тренажери у фюзеляжі літака. Навички в управлінні космічними кораблями при посадці, з контролю за роботою різних бортових систем відпрацьовуються на різних наземних тренажерах. Танковий тренажер механіка-водія (невелика платформа, на якій змонтовані приводи керування й контрольні прилади) використовується для придбання навичок у виконанні послідовних прийомів і координації дій при управлінні приводами танка або знаряддя, вироблення реакції на зміни умов руху танка. На більш складних танкових тренажерах студент отримує навички в управлінні в умовах відчуття реальності руху танка по трасі [7 ].
В навчальних цілях використовують також симулятори. Симулятори – імітатори, механічні або комп'ютерні, імітують управління будь-яким процесом, апаратом чи транспортним засобом. Найчастіше зараз слово "симулятор" використовується щодо комп'ютерних програм (зазвичай ігор). За допомогою комп'ютерно-механічних симуляторів, які абсолютно точно відтворюють інтер'єр кабіни апарату, тренуються пілоти, космонавти, машиністи високошвидкісних поїздів. Симулятори – це програмні та апаратні засоби, що створюють враження дійсності, відображаючи частину реальних явищ і властивостей у віртуальному середовищі [6 ].
Призначення багатофункціонального навігаційного тренажера – автоматизоване, контрольоване інструктором навчання практичним здібностям в оцінці радіолокаційної інформації, що імітується, про зовнішню надводну обстановку, забезпечення керування радіо, навігаційними та судновими технічними засобами [4].
На думку Д. В. Просянка, в умовах обмеженого фінансування та труднощів пов’язаних з розробкою доменно-орієнтованого програмного забезпечення особливої актуальності набуває питання зниження витрат на створення програмного забезпечення, при збереженні якості та надійності програмного забезпечення та підвищення продуктивності програмного забезпечення. Одним із способів вирішення цієї проблеми є повторне використання при створенні програмного забезпечення. Тобто, використання раніше отриманих рішень-результатів: ідей, знань, вимог, результатів аналізу, проектування, тестування та документування, компонентів коду під час розробки нового програмного забезпечення [4].
Одним із невід’ємних компонентів авіаційного тренажеру є пульт інструктора, який представляє собою інструмент для навчання пілотів. За допомогою пульта інструктор здійснює установку початкових умов польоту, контроль якості пілотування, імітує взаємодію пілотів з диспетчером, управляє імітацією відмов літака, розбирає помилки і особливості пілотування (рис. 1.1).
Для оцінки якості пілотування і розбору польотів інструктор отримує значення відповідних параметрів з фіксацією їх на паперовому чи електронному носіях [5].
Виходячи із загального аналізу процесу навчання пілотів, можна виділити основні аспекти частини прикладного домену "авіаційний тренажер" – пульта інструктора. До них відносяться: інтерфейсні елементи, процеси управління і контролю навчання, інформаційний обмін.
Рис. 1.1. Функції інструктора
Авіаційний тренажер є частиною пілотажно-навчального комплексу "літак-тренажер", який застосовується для навчання пілотів і представляє собою складну апаратно-програмну моделюючу систему, що імітує кабіну літака з органами управління та індикаторами, візуальне і звукове оточення пілотів, і поведінку літака при різноманітних фазах польоту.
Перевірка практичних навиків з управління повітряним рухом відбувається у тренажерному центрі Навчально-сертифікаційного центру Украероруху. Під час перевірки кандидат має виконати роботу авіадиспетчера як у стандартних, так і в екстремальних ситуаціях [8].
Сертифікаційні перевірки проводять експерти та екзаменатори, яким надано це право Державною авіаційною службою України. Після успішного проходження цих перевірок кандидат отримує ліцензію студента-авіадиспетчера, після чого його приймають на посаду авіадиспетчера-стажиста [8].
Симулятори авіадиспетчера симулюють роботу диспетчера служби управління повітряним рухом. Професійні продукти широко використовуються при підготовці авіадиспетчерів. Ігрові симулятори, як правило, уникають аркадності, стараючись максимально точно відповідати існуючим правилам цивільної авіації, зокрема правилам ешелонування, схем заходу на посадку, передачі повітряного судна між диспетчерськими пунктами. Існують онлайнові симулятори TRACON, ARSC, VRC, що використовуються в співтовариствах віртуальної авіації, таких як VATSIM [1].
Найцікавіші представники ігрових оффлайнових симуляторів:
АТСС – застарілий, але все ще популярний симулятор від Xavius. У зв'язку з переходом розробника до розвитку професійних систем, випуск нової версії багато разів відкладався;
ATCSimulator – ймовірно, лідер на сьогодні;
London Control – трохи застарілий, але ще підтримуваний симулятор.
Істотною особливістю навчання на сьогодні у Навчально-сертифікаційному центрі Украероруху є використання новітнього радарного тренажерного обладнання Radar Skill Trainer V.2.3.3. з можливістю відпрацювання виконання процедур обслуговування повітряного руху з наступною автоматизованої оцінкою дій слухача, а також тренажерів аеродромної диспетчерської вишки (АДВ) High Fidelity Simulator (for 4 controller working positions) з високим ступенем візуалізації. Цей тренажер нового покоління виробництва канадської компанії Adacel, що займає лідируючі позиції в цій області, дозволяє моделювати аеродромний рух, відтворюючи за допомогою адаптивних сценаріїв вплив на повітряну обстановку практично будь-яких зовнішніх чинників, від сезонних погодних змін з урахуванням часу доби до різних природних феноменів, аварійних і нестандартних ситуацій, а також здійснювати візуальний моніторинг цієї ситуації як з кабіни екіпажу, так і з робочого місця диспетчера АДВ [3].
Таке поєднання підготовлених до напруженої роботи слухачів, сучасного тренажерного обладнання і досвідченого висококваліфікованого інструкторського складу є унікальним в області професійної підготовки диспетчерів УПР в Україні [3].
Найбільш унікальним є тренажер 3D-Tower з високим ступенем візуалізації – з оглядом на 3600, встановлений у Навчально-сертифікаційному центрі Украероруху. З його допомогою візуально моделюється зображення, яке авіадиспетчери бачать з робочого місця аеродромної диспетчерської вежі – видимий з вікон повітряний простір, реальний ландшафт, будівлі і транспортні засоби на аеродромі тощо. При цьому моделюється рухома картинка, де враховано справжні розміри усіх об’єктів, їх зовнішній вигляд, швидкість руху літаків у повітрі, на злітно-посадковій смузі та на пероні [2].
Подібні тренажери 3D-Tower використовуються у багатьох країнах світу, проте лише в Україні встановлено комплекс найсучаснішого, третього покоління, тоді як його попередники значно поступаються за якістю відображення та деякими спеціальними можливостями системи [2].
Тренажер складається з розташованих по колу екранів висотою 2,5 м кожен, на які проектується зображення. Всередині розміщено шість робочих місць фахівців управління повітряним рухом аеродромної диспетчерської вишки та панелі керування чотирма каналами зв’язку. На монітори виводиться радіолокаційна інформація з автоматизованої системи керування повітряним рухом та метеоінформація. Також встановлено додаткові екрани для відеозображення з камер стеження, як це передбачено на аеродромі в Борисполі. Тренажер має імітацію функції «бінокль» для деталізації візуального контролю повітряних суден на льотному полі та в повітрі при підльоті до аеродрому на відстані 10-15 км [2].
Система, з якої складається тренажер, може моделювати 999 комбінацій метеорологічних явищ відповідно до будь-якої пори року та часу доби. У заданих інструктором інтенсивністю повітряного руху та погодних умовах моделюються різноманітні ситуації, які можуть виникати в роботі – несправність техніки, помилка фахівців будь-яких служб, пожежа на борту чи викочування літака за межі злітної смуги, коли диспетчер має викликати необхідні аварійні служби й працювати з урахуванням форс-мажору в режимі реального часу. Система має генератор і розпізнавач голосу, тож у штатному режимі за умов правильних команд диспетчера чіткою англійською мовою система сама сприймає інформацію, відповідає на команди й виконує їх. За необхідності у процес виконання вправ втручається інструктор і працює від імені уявного пілота або змінює завдання в активному режимі [2].
Існуючі технологій впроваджуються в системи моделювання та навчання користуванню інтегрованих навігаційних систем для судноводіїв, льотчиків і т.п. За допомогою сучасних методів розрахунку, також нововведень в цифрове обладнання існує можливість побудувати емуляцію подібної системи, котра називається багатофункціональний навігаційний тренажер.
Висновки
В розділі розглянуті психолого-фізіологічні умови підготовки авіадиспетчерів, розкрито зміст поняття тренажерів та симуляторів у професійній підготовці авіадиспетчерів, а також існуючі тренажери та симулятори, які можуть моделювати різноманітні ситуації з високим ступенем візуалізації, що дозволяє зменшити ризик людського фактору і збільшити безпеку польоту.