Ім'я файлу: Vidatki_na_nauku.doc
Розширення: doc
Розмір: 672кб.
Дата: 18.05.2020


ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ НА НАУКУ 4

    1. Видатки на науку 4

    2. Зарубіжний досвід фінансування наукової діяльності 6

РОЗДІЛ 2 АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ НА НАУКУ 11

    1. Аналіз видатків державного бюджету України на науку 11

    2. Оцінка части фінансування науки в загальному обсязі видатків 15

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ НА НАУКУ 21

ВИСНОВКИ 26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 27


ВСТУП
Актуальність теми. Проголошення Україною незалежності та перехід від командно-адміністративної системи до ринкової економіки зумовили необхідність здійснення реформування в фінансовій та бюджетній сферах. Оскільки Державний бюджет України складає матеріальну основу реалізації державою своїх функцій, однією з найважливіших сторін діяльності держави, що потребує такого реформування, стає ефективна мобілізація, розподіл і використання державних коштів як основного централізованого фонду коштів. Ключовим моментом економічних перетворень Україні є формування сучасної системи організації управління державними коштами.

Проблемам фінансування науки присвячено роботи багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Зокрема, дослідженню зарубіжного досвіду фінансового питання науки приділено увагу в роботах Зеленої З.В., Ілляшенко Т.О., Даниленко С.М. та Ващенко В.С. вивчали дані проблем шляхом дослідження вітчизняної практики. Серед російських вчених відзначилися своїми працями у цій галузі Д.Львов, Г.Георгієв, І. Єгоров та інші.

Незважаючи на значні здобутки, одержані при вивченні проблем фінансування науки, окремі актуальні питання залишаються недостатньо висвітленими. Зокрема, необхідно поглибити дослідження у сфері застосування альтернативних джерел фінансування даної сфери в умовах катастрофічного дефіциту держбюджету та теперішніх реалій розвитку країни.

Метою індивідуальної роботи є аналіз видатків державного бюджету України на науку.

Об’єктом дослідження виступають видатки бюджету України на науку та система управління ними.

Предметом дослідження – відносини, що виникають між державою та розпорядниками і одержувачами бюджетних коштів у процесі управління видатками бюджету на науку.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ НА НАУКУ


    1. Видатки на науку


Видатки державного бюджету відіграють одну з головних ролей у розвитку нашої держави - як соціального, так і економічного. Велика кількість видів державних видатків зумовлена такими факторами, як: рівнем соціально- економічними розвитку держави, її адміністративно-територіальним устроєм, характер функцій держави, адже тільки маючи достатню суму бюджетних ресурсів держава зможе у повному обсязі виконувати свої функції.

Відповідно до Бюджетного кодексу України видатки бюджету – це кошти, які спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Найважливішим завданням у боротьбі за економічний суверенітет України є формування у мільйонів її громадян інтересів, розширення їх інтелектуальних, організаторських, духовних здібностей.

За роки незалежності Україна стрімко втрачає об’єми та якість розвитку інтелекту у молоді за неможливістю отримати гідну освіту при сучасних цінах на неї та вчених, які не можуть існувати без належної заробітної плати. Велика кількість професорів, доцентів, викладачів змушені залишити свою роботу, а разом з нею студенти і держава втратить їх знання і досвід. Такі проблеми у сучасному житті існують у всіх сферах соціального і економічного розвитку нашої країни, тому є досить актуальними [9, c. 47].

Відсутність коштів у державному бюджеті для повноцінного фінансування науки сприяє зниженню обсягів наукових розробок та відкриттів, зниженню продуктивності праці, витіснення вітчизняних товарів з світового ринку і в підсумку створює загальне відставання промислових підприємств від сусідніх держав.

В організації та фінансуванні освітніх установ важливу роль відіграють засновники, якими можуть бути: органи державної влади та управління, органи місцевого самоврядування; вітчизняні, іноземні громадські та приватні фонди; громадські і релігійні організації, основою яких є видатки на здійснення навчального процесу, а саме заробітна плата викладацькому складу та адміністративно-господарському персоналу, стипендії студентам і утримання навчального закладу - відрядження, придбання підручників, наукової літератури.

Бюджетне фінансування науки здійснюється двома способами: фінансування наукових закладів і фінансування наукової тематики.

Таким чином, можна зробити висновок, що протягом останніх 5 років кількість видатків на науку майже не змінилась, це має негативну тенденцію, бо рівень науки і освіти повинен розвиватися, а не стояти на місці, нажаль, це зробити неможливо, не змінюючи обсягів надання грошових коштів у цих сферах.

Базове фінансування здійснюється за напрямами: фундаментальні дослідження; найважливіші для держави напрямів досліджень, у тому числі в інтересах національної безпеки та оборони; розвиток інфраструктури наукової і науково-технічної діяльності; збереження наукових об'єктів, що становлять національне надбання; підготовка наукових кадрів.

Програмно-цільове фінансування: прикладні наукові та науково-технічні розробки з пріоритетних напрямів; забезпечення проведення найважливіших прикладних науково-технічних  розробок, які виконуються за державним замовленням; проекти, що виконуються в межах міжнародного науково-технічного співробітництва [10, c. 184].

Отже,  на сучасному етапі уряд країни не здійснює належним чином а ні базове, а ні програмно-цільове фінансування. Єдине можливість на відбудову наукового рівня України на даному етапі залежить лише від меценатів, спонсорів, які офіційно і згідно до законодавства діють на благо нашого суспільства.
1.2 Зарубіжний досвід фінансування наукової діяльності
У всіх країнах продовжується зростання видатків приватного сектора на наукові дослідження та розробки. Німеччина має особливу систему організації наукових досліджень, що є федеральною системою з розподілом обов’язків між федеральним і місцевим урядом. Сама ж система поділяється на сектор вищої освіти і сектор наукових досліджень. Державне фінансування різних аспектів досліджень організовано трьома способами: з федерального бюджету; з місцевих бюджетів (наприклад, ВНЗ, НДІ); спільно з федерального і місцевого бюджетів.

Поточний процес реформування науки в Німеччині є кульмінацією майже 30- річних суперечок відносно всім відомих недоліків у системі організації наукових досліджень. Протягом останніх 10 років проводилося розширене оцінювання ВНЗ і науково-дослідного сектора з метою максимально ефективного проведення реформ.

Національний центр наукових досліджень Франції (Centre National de la Recherhe Scientifique – CNRS) – провідна державна установа фундаментальних досліджень. CNRS входить до міністерства наукових досліджень і технологій, має в розпорядженні власний штат науковців і автономне фінансування, має 18 представництв на території країни і більше десятка – за кордоном. У CNRS входять власні дослідні лабораторії та групи, а також два інститути – Національний інститут наук про Всесвіт і Національний інститут ядерної фізики і фізики елементарних часток. CNRS має певний пріоритет під час розподілу державних наукових субсидій – на його частку припадає 25 % усіх засобів, виділених на невоєнні дослідні потреби [14]. Пріоритетами політики CNRS на найближчий час оголошено:

– примат фундаментальних досліджень;

– орієнтацію на запити суспільства та врахування оновлення багатьох наукових дисциплін; – розвиток взаємодії з установами вищої освіти, іншими науковими установами, регіонами, з економічними, індустріальними і сервісними структурами;

– створення єдиного європейського наукового простору;

– створення нових інструментів оцінювання і просування інновацій;

– відкритість і відповідальність перед суспільством і громадянами.

Отже, у Франції реалізується система державного управління наукою. При цьому необхідно відзначити досить низьку частку адміністративних витрат. Друга особливість функціонування фундаментальної науки у Франції полягає в тому, що основною структурною одиницею є не інститут (їх у складі CNRS усього два), а лабораторія. При цьому абсолютна більшість лабораторій мають подвійне підпорядкування (здебільшого, спільно з університетами), проте в усіх лабораторіях, що співробітничають з CNRS, незалежно від їхніх статусу і приналежності, реалізується єдина політика, діють єдині правила створення, контролю й ліквідації лабораторій та координації їхньої діяльності, встановлювані CNRS [15].

Провідна наукова організація Італії – CNR – Національна дослідна рада. Це громадська організація; обов’язок якої полягає в тому, щоб виконувати, просувати, поширювати, передавати і покращувати дослідну активність в основних секторах зростання знань і застосування цих знань для наукового, технологічного, економічного і соціального розвитку країни.

Основним джерелом фінансування CNR є держава, але ринок також вносить свою частку: до 30 % прибутків CNR отримує від робіт на зовнішні замовлення і за угодами з фірмами, контрактами з Європейським Союзом та міжнародними організаціями. Частка адміністративних витрат CNR – 9 % – найвища серед країн, що розглядаються нами. Головні інститути CNR, відповідальні за певні сектори дослідження:

– INFN – Національний інститут ядерної фізики;

– INGV – Національний інститут геології та вулканології;

– INAF – Національний інститут астрофізики; – ASI – Італійське космічне агентство [14].

Отже, для низки країн ЄС характерна певною мірою схожа система організації, управління й фінансування фундаментальних досліджень (континентальна модель). Її характерними ознаками є висока частка державного (бюджетного) фінансування досліджень і розробок, а також наявність великих наукових інститутів, що історично склалися, – співтовариств, що беруть участь в управлінні й фінансуванні фундаментальної науки.

Особливості організації фундаментальної науки в США полягає в тому, що фундаментальні дослідження проводяться переважно в науково-дослідних центрах і лабораторіях вищих навчальних закладів. При цьому значна частина національних лабораторій управляється на конкурсній основі неурядовими організаціями за результатами конкурсів. Така організація досліджень академічного характеру дозволяє не лише швидко коригувати пріоритети в напрямах досліджень за рахунок зміни пріоритетів у фінансуванні, але і швидко включати результати цих досліджень до навчальних програм, а також залучати до наукової діяльності здібних студентів. У США відсутнє спеціалізоване міністерство науки. За підтримку в країні фундаментальних досліджень відповідають низка департаментів – Державний департамент енергетики (10 % від загального фінансування фундаментальних досліджень в США в 2014–2016 рр.), Державний департамент охорони здоров’я (57 % фінансування в 2014–2016 рр.), Державний департамент оборони (5 % фінансування в 2014–2016 рр.), Державний департамент сільського господарства (3 % фінансування в 2014–2016 рр.), NASA (9 % фінансування в 2014–2016 рр.) і Національний науковий фонд США (13 % фінансування в 2014–2016 р.) [15].

Головним принципом є розподіл коштів на конкурсній основі. Частка грантів у бюджеті кожного з державних департаментів складає не менше 50 %, а часто – перевищує це число. Важливо також, що в США відсутня чітке прив’язування отримання гранту до певних департаментів. Це означає, що, наприклад, Національний інститут охорони здоров’я фінансує не лише свої структурні підрозділи, але і зовнішні науково-дослідні лабораторії, котрі ведуть дослідження за напрямами, що збігаються зі стратегічними завданнями інституту.

Отже, головним джерелом фінансування і проведення НДЕКР в економічно розвинених країнах є приватний сектор. На його частку припадає від 50 до 70 % загального фінансування науки в Японії, США, Німеччині, Франції. Він виконує від 60 до 75 % усіх наукових досліджень і розробок у цих країнах, фінансує і виконує понад 70 % прикладних науково-дослідних розробок і понад 90 % експериментально-конструкторських робіт. Частка фундаментальних досліджень, що проводяться приватним сектором, не перевищує 4 %. Частка державного сектора в загальному фінансуванні наукових досліджень у більшості розвинених держав в 1,5-2 рази менше, ніж приватного. У США вона перебуває на рівні 34 %, Німеччині – 37 %, Франції – 42 %. Частка державного сектора у виконанні НДЕКР складає в середньому в розвинених країнах 13-14 % усіх наукових досліджень [14].

Тож, механізм фінансування НДЕКР у розвинених країнах має велику кількість різноманітних форм і підходів, а саме: фінансування всередині великих корпорацій; фінансування малими фірмами; фінансування ризикових фірм через створення венчурних фондів; розвиток некомерційних наукових організацій, що працюють у сфері пріоритетних прикладних науково-дослідних розробок; розвиток кооперації фірм у сфері НДЕКР; пряме державне фінансування фундаментальних досліджень і пріоритетних прикладних робіт.

Система фінансування науки формувалася в розвинених зарубіжних країнах протягом десятиріч і нині довела свою ефективність. У цих країнах значною є частка високотехнологічної продукції як у структурі внутрішнього виробництва і споживання, так і в структурі експорту на світовий ринок. Проте перенесення цього механізму у вітчизняні умови без яких-небудь змін здається невиправданим кроком, оскільки необхідно враховувати особливості середовища у якому формувався й існує цей механізм у зарубіжних країнах.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ НА НАУКУ
2.1 Аналіз видатків державного бюджету України на науку
Для глибшого розкриття теми, проведемо аналіз динаміки державних видатків так, упродовж 2014-2017 рр. відстежено приріст видатків державного бюджету на 53,9 млрд. грн. Видатки державного бюджету України у 2017 році становили 361, 6 млрд. грн., що на 18,9 млрд. грн. перевищує видатки попереднього року і 53,9 млрд. грн. більше ніж у 2014 році, останні три роки видатки державного бюджету були виконані в середньому: загальний фонд на 69,8% і спеціальний на 54,6% у 2014 році, на 67,8% загальний і 56,7% спеціальний у 2016 . Майже третину запланованих державних видатків не було виконано. Також біля 30% міжбюджетних трансфертів не були виконані за своїми призначенням. Зокрема найбільше зросли видатки на телебачення та радіомовлення, охорону навколишнього природного середовища, освіту та науку, безпеку та судову владу та на загальнодержавні функції. Однак зменшили фінансування охорони здоров’я і житлово-комунальне господарства.

Бюджетне фінансування залишається одним із головних фінансових інструментів науково-технічної політики економічно розвинених країн, основною формою прямої державної підтримки науково-технологічного розвитку.

Загальні видатки державного бюджету України у 2017 р. спрямовані на фінансування наукової сфери за 44 бюджетними програмами 28 головним розпорядникам бюджетних коштів (далі – головні розпорядники). У межах цих бюджетних програм було [8]:

  • заплановано – 5608,45 млн. грн., у т.ч. 3924,55 млн. грн. або 70% - за рахунок загального фонду державного бюджету (далі – загальний фонд); 1683,90 млн. грн. або 30% – за рахунок спеціального фонду державного бюджету (далі – спеціальний фонд);

  • профінансовано – 5287,75 млн. грн., з них із загального фонду – 3898,21 млн. грн. (73,7% від профінансованого обсягу), із спеціального фонду – 1389,54 млн. грн. (26,3%).

Обсяг фінансування наукової сфери України за рахунок усіх джерел у 2016 р. становив 11530,7 млн. грн., у тому числі за рахунок коштів державного бюджету – 3700,86 млн. грн. або 32,1%.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" передбачалися кошти на проведення ДіР 28 головним розпорядникам бюджетних коштів (далі – головні розпорядники), 14 з яких спрямовували кошти на виконання ДіР за пріоритетними напрямами.

Найбільші частки обсягу фінансування на вказані цілі у 2017 р. припадали на НАН (61,2%), МОН – (16,4%) та НААН – (8,5%) (рис. 2.1).


Рис. 2.1 - Фінансування ДіР за пріоритетними напрямами у розрізі головних розпорядників, млн. грн. (%) [8]
Аналіз динаміки обсягів фінансування ДіР за пріоритетними напрямами свідчить, що протягом 2014 – 2017 рр. спостерігається така тенденція розподілу коштів [4]:

  • понад дві третини видатків призначено для виконання наукових (науково-технічних) робіт (далі – НТР) за пріоритетним напрямом "Фундаментальні наукові дослідження з найбільш важливих проблем розвитку науково-технічного, соціально-економічного, суспільно-політичного, людського потенціалу для забезпечення конкурентоспроможності України у світі та сталого розвитку суспільства і держави" (далі – "Фундаментальні наукові дослідження");

  • на рівні 7-11% залишаються видатки для виконання НТР за пріоритетними напрямами "Раціональне природокористування" та "Науки про життя, нові технології профілактики та лікування найпоширеніших захворювань", на рівні 5% – для виконання робіт за пріоритетними напрямами "Інформаційні та комунікаційні технології" та "Нові речовини і матеріали";

  • найменшу частку видатків (менше 4%) спрямовано для виконання НТР за пріоритетним напрямом "Енергетика та енергоефективність".

Динаміку видатків на науку представлено на рис. 2.2.



Рис. 2.1 - Динаміка видатків бюджету на науку за 2014-2017 рр., млн. грн[4]
За напрямами бюджетного фінансування наукової сфери за рахунок загального фонду кошти розподілено таким чином:

  • на ДіР у цілому спрямовано 83,95% (2015 р. – 89,0%) від загального обсягу бюджетного фінансування наукової сфери, зокрема на: фундаментальні НД – 51,14% (2015 р. – 58,42%), прикладні ДіР – 27,14% (2015 р. – 28,49%), ДЦНТП – 4,85% (2015 р. – 1,1%), розробки за державним замовленням – 0,75% (2015 р. – 0,83%), проекти у рамках міжнародного науково-технічного співробітництва – 0,07% (2015 р. – 0,16%);

  • на розвиток наукової інфраструктури та оновлення матеріально-технічної бази – 5,37% (2015 р. – 5,32%);

  • на інші напрями фінансування наукової сфери – 10,68% (2015 р. – 5,68%) (рис. 2.3).



Рис. 2.3 - Розподіл бюджетних видатків на наукову сферу за напрямами бюджетного фінансування, млн. грн.(%) [4]
У розрізі напрямів бюджетного фінансування та пріоритетних напрямів у 2016 р. найбільші обсяги видатків були спрямовані на виконання:

  • прикладних ДіР – за такими пріоритетними напрямами, як: "Науки про життя, нові технології профілактики та лікування найпоширеніших захворювань" (34,7%) та "Раціональне природокористування" (22,3%);

  • ДЦНТП – за пріоритетними напрямами "Нові речовини і матеріали" (42,3%), "Енергетика та енергоефективність" (23,8%) та "Науки про життя, нові технології профілактики та лікування найпоширеніших захворювань" (20,2%);

  • розробок за державним замовленням – за пріоритетними напрямами "Інформаційні та комунікаційні технології" (29,5%).


2.2 Оцінка части фінансування науки в загальному обсязі видатків
Видатки за напрямом бюджетного фінансування "Фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та оновлення матеріально-технічної бази" у 2017 р. здійснювали 14 головних розпорядників у обсязі 386,27 млн. грн., з них: за загальним фондом – 209,21 млн. грн., за спеціальним фондом – 177,06 млн. грн. (рис. 1.5).

Аналіз розподілу загального обсягу бюджетного фінансування наукової сфери за головними розпорядниками свідчить, що найбільші обсяги видатків на фінансування наукової сфери мали п’ять головних розпорядників, на яких припадає майже 87,7% видатків (4635,55 млн. грн.) (табл. 2.1).


Таблиця 2.1

Найбільші обсяги бюджетного фінансування наукової сфери у розрізі головних розпорядників [3]

Найменування головного розпорядника

Обсяг фінансування

У тому числі, млн. грн.:

Усього, млн. грн.

% у загальному обсязі фінансування наукової сфери

За загальним фондом

За спеціальним фондом

НАН

2649,10

50,1

2010,75

638,35

МОН

1052,65

19,9

773,14

279,51

НААН

452,26

8,6

284,84

167,42

НАМН

304,62

5,8

207,97

96,65

ДКА

176,92

3,3

176,92

-

Інша головні розпорядники

652,20

12,3

444,59

207,61

Разом

5287,75

100

3898,21

1389,54

Видатки на науку за рахунок загального фонду у розрізі бюджетних програм у 2017 р. розподілено таким чином [3]:

– 1918,94 млн. грн. (49,23%) за бюджетною програмою КПКВК 6541030 "Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та наукових об'єктів, що становлять національне надбання, забезпечення діяльності наукових бібліотек", НАН;

– 434,19 млн. грн. (11,14%) за бюджетною програмою КПКВК 2201040 "Дослідження, наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами та державним замовленням, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка преси, розвитку наукової інфраструктури, наукових об'єктів, що становлять національне надбання, забезпечення діяльності Державного фонду фундаментальних досліджень", МОН;

– 265,65 млн. грн. (6,81%) за бюджетною програмою КПКВК 6591060 "Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері агропромислового комплексу, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка технічного забезпечення наукових установ, розвитку наукової інфраструктури та об'єктів, що становлять національне надбання", НААН;

– 197,09 млн. грн. (5,06%) за бюджетною програмою КПКВК 6561040 "Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері профілактики і лікування хвороб людини, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та об'єктів, що становлять національне надбання", НАМН;

– 176,92 млн. грн. (4,54%) за бюджетною програмою КПКВК 6381020 "Виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері космічної галузі, у тому числі загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України", ДКА.

Таким чином, 76,78% видатків на наукову сферу за рахунок загального фонду витрачено в рамках п’яти бюджетних програм.

Видатки за напрямом бюджетного фінансування "Фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та оновлення матеріально-технічної бази" у 2016 р. здійснювали 14 головних розпорядників у обсязі 386,27 млн. грн., з них: за загальним фондом – 209,21 млн. грн., за спеціальним фондом – 177,06 млн. грн. (рис. 2.4).


Рис. 2.4 - Динаміка видатків за напрямом бюджетного фінансування "Фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та оновлення матеріально-технічної бази" за 2012-2016 рр., % [4]
Найбільші частки фінансування за загальним фондом становлять видатки НАН – 46,3% (96,87 млн. грн.) та МОН – 34,3% (71,76 млн. грн.).

Розподіл видатків за напрямом бюджетного фінансування "Фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та оновлення матеріально-технічної бази" за іншими піднапрямами має такий вигляд:

  • "Технічне забезпечення наукової бази та придбання обладнання" – 32,7% (68,45 млн. грн.). Видатки здійснювали 3 головних розпорядника за 4-ма бюджетними програмами, у тому числі: МОН – 72,51% (49,63 млн. грн.), НАН – 27,46% (18,80 млн. грн.), Мінагрополітики – 0,03% (0,02 млн. грн.);

  • "Національне надбання" – 14,4% (30,06 млн. грн.). Видатки здійснювали 7 головних розпорядників за 8-ма бюджетними програмами, з яких 96,7% (29,07 млн. грн.) використано НАН (74,5%, що становить 22,40 млн. грн.) та МОН (22,2%, що становить 6,67 млн. грн.).

Видатки за іншими напрямами бюджетного фінансування, до яких увійшли такі напрями, як: підготовка наукових кадрів; державні премії та державні стипендії в галузі науки і техніки; наукова і організаційна діяльність апарату президій академій наук; сплата внесків України до міжнародних організацій, у 2016 р. здійснювали 15 головних розпорядників. Обсяг таких видатків становив 437,04 млн. грн., у т.ч. за рахунок загального фонду – 416,33 млн. грн., спеціального фонду – 20,71 млн. грн. (рис. 2.5).



Рис. 2.5 - Динаміка видатків за іншими напрямами бюджетного фінансування за 2012-2016 рр., % [3]

Найбільша частка фінансування із загального фонду за іншими напрямами бюджетного фінансування у 2016 р. належить МОН – 51,0% (212,18 млн. грн.) [2].

Аналіз структури видатків із загального фонду за іншими напрямами бюджетного фінансування свідчить, що у 2017 р. найбільш профінансованим був напрям "Сплата внесків України до міжнародних організацій" – 45,5% (189,47 млн. грн.). При цьому, МОН належить 98,0% (185,64 млн. грн.) видатків за цим напрямом, НАН – 2,0% (3,83 млн. грн.) [2].

Видатки за напрямом бюджетного фінансування "Наукова і організаційна діяльність апарату президій академій наук" у 2017 р. здійснювали 6 головних розпорядників за 6-ма бюджетними програмами. Їх обсяг становив 122,50 млн. грн. (29,4%), з яких більш ніж 50% належить НАН (62,20 млн. грн.) (рис. 2.6).



Рис. 2.6 - Розподіл видатків за напрямом бюджетного фінансування "Наукова і організаційна діяльність апарату президій академій наук" за академіями наук, % [3]
Видатки за напрямом бюджетного фінансування "Підготовка наукових кадрів" у 2017 р. здійснювали 13 головних розпорядників за 14-ма бюджетними програмами. Їх обсяг становив 80,40 млн. грн. (19,3%), з яких більше половини належить НАН (48,45 млн. грн.).


РОЗДІЛ 3

НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ

ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ НА НАУКУ
Визначення оптимального обсягу державного сектору, а саме оптимальних обсягів державних видатків є досить важливим в економічні й теорії та політиці. У кожній країні обсяг видатків залежить від історичних, соціальних та природних факторів. Завжди є доцільним питання зменшення чи збільшення державних видатків у кожній країні.

Дослідивши державний бюджет України за 2013-2017 роки, можна зробити висновок, що частка видатків постійно зменшується, а структура бюджету є неефективною та необдуманою. Як в Україні, так і будь-якій державі, питання зменшення державних видатків є досить актуальним.

Проаналізувавши роботи вітчизняних науковців з питань шляхів реформування та оптимізації державних витрат, ми дійшли висновку, що усі заходи можна поділити на організаційні та структурні (рис. 3.1.).

Головне місце в процесі оптимізації займають структурні заходи, до яких можна віднести:

  • Заходи у сфері економічної діяльності – збільшення видатків державним підприємствам для сприяння стабілізації. Першочергово фінансуються паливно-енергетичний комплекс, обробна промисловість та сільське господарство. Це обумовлено тим, що для паливно-енергетичного комплексу в Україні наявна велика кількість копалин, для сільського господарства сприятливі кліматичні умови і родючі землі, а для обробної промисловості – високоякісна сировина, яка спочатку експортується за кордон та після переробки повертається до України. Також приватизація державного майна дасть можливість зменшення навантаження на державний бюджет, адже продаж частки, що не перевищуватиме 49% дасть можливість державі здійснювати керівництво та повний контроль за діяльністю підприємства.



Рис. 3.1- Заходи оптимізації структури та складу державних видатків


  • Заходи у соціальній сфері – збільшення видатків на соціальну сферу (зміни рівня мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму), також надавати переваги при проведенні спонсорства, благодійництва та меценатства, що полягає наданні відстрочки чи розстрочки сплати податків чи наданні податкових пільг, також підтримки культури, недержавних організацій. Для прикладу, у Європі надходження від продажу національно-культурного продукту становлять близько 30% державних надходжень .

  • Заходи у сфері управління – зменшення видатків на утримання органів державної влади, прокуратури. Яскравим прикладом є зменшення коштів на управління у Російській Федерації. Заради економії бюджетних коштів губернатор Калузької області звільнив усіх своїх заступників. За рахунок скорочення бюджетних коштів на заробітній платі щороку заощаджується значна сума коштів. Досвід своїх сусідів можна з успіхом використовувати і в Україні.

Тому, зменшення видатків на управління дасть можливість збільшити фінансування соціальної сфери та економіки. Водночас, наведені вище заходи забезпечать оптимізацію видатків державного бюджету, але вони не в змозі на сто відсотків забезпечити економне та раціональне витрачання державних коштів.

Держава використовує фінансово-кредитні та податкові важелі з метою створення економічно сприятливих умов для ефективного здійснення науково-технічної діяльності через такі заходи:

- створення інноваційних фондів, сприяння організації та діяльності комерційних банків, заснованих на різних формах власності, систем страхування науково-технічної діяльності;

- здійснення пільгового оподаткування і кредитування, прискореної амортизації основних фондів підприємств, об'єднань та організацій, що провадять роботи з пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу, а також спрямовують кошти до інноваційних фондів.

Держава встановлює такі податкові пільги для суб'єктів науково-технічної діяльності:

- державні навчально-виховні заклади, наукові установи і організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів, звільняються від оподаткування податком на прибуток доходів, отриманих у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань, пасивних доходів; або надходять до таких організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг.

З валового доходу платників податків на прибуток підприємств виключаються кошти взаємного інвестування інвестиційних фондів і інвестиційних компаній, якщо жоден з їх засновників (учасників, акціонерів) та пов'язаних з ними осіб не володіє більше як 10 відсотками статутного фонду таких інвестиційних фондів або компаній та якщо такі інвестиційні фонди і компанії протягом 30 днів після закінчення податкового року розподіляють між акціонерами (засновниками) не менше як 90 відсотків суми річного доходу від інвестиційних операцій [1, c. 2-10].

Виключаються з валового доходу кошти, що надаються платнику податку з Державного інноваційного фонду на поворотній основі для здійснення інноваційних проектів, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Встановлено пільговий порядок оподаткування інноваційної діяльності інноваційних центрів, внесених до державного реєстру. Прибуток від реалізації інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах, оподатковується в розмірі 50 відсотків від діючої ставки [7, c. 345].

Науково-дослідні організації, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, складають єдиний кошторис доходів і видатків за встановленою формою. Доходи цих організацій формуються за рахунок бюджетних асигнувань і позабюджетних коштів. Обсяг бюджетних асигнувань визначається залежно від обсягів роботи, виробничих показників, бюджетних норм, нормативів, тарифів тощо. Обсяг позабюджетних коштів залежить від результатів неосновної діяльності і надання платних послуг [6, c. 78-86].

Розмір витрат для кожного наукового закладу визначається згідно з планом науково-дослідних робіт і відображається в кошторисі за категоріями видатків економічної класифікації. Найбільшу частку за кошторисами більшості науково-дослідних організацій становлять витрати на оплату праці. Фонд заробітної плати розраховують виходячи із структури штату, затвердженої керівником, типових штатів для цієї категорії наукових установ та діючої схеми посадових окладів.

Витрати, безпосередньо пов'язані з виконанням науково-дослідних робіт, створенням дослідних зразків приладів та машин, механізмі?, придбанням предметів та обладнання, інвентарю, матеріалів для наукових цілей, плануються за категорією видатків. Ці витрати обчислюють виходячи із середніх витрат, що склалися за минулі роки, з урахуванням факторів, що можуть вплинути на їх величину у плановому періоді.

Отже, аналізуючи джерела фінансування науки в Україні можна зробити висновок, що більша частина коштів для фінансування даної сфери виділяється з державного бюджету. Однак, на сьогоднішній день даних ресурсів катастрофічно не вистачає. Це, в свою чергу, негативно впливає на якість проведення досліджень науковцями. Тому пропонується використовувати кошти приватного сектора та міжнародних організацій для фінансування наукової діяльності держави.

Система фінансування науки формувалася в розвинених зарубіжних країнах протягом десятиріч і нині довела свою ефективність. У цих країнах значною є частка високотехнологічної продукції як у структурі внутрішнього виробництва і споживання, так і в структурі експорту на світовий ринок. Проте перенесення цього механізму у вітчизняні умови без яких-небудь змін здається невиправданим кроком, оскільки необхідно враховувати особливості середовища у якому формувався й існує цей механізм у зарубіжних країнах.

Загальні видатки державного бюджету України у 2016 р. спрямовані на фінансування наукової сфери за 44 бюджетними програмами 23 головним розпорядникам бюджетних коштів.

Обсяг фінансування наукової сфери України за рахунок усіх джерел у 2016 р. становив 11530,7 млн. грн., у тому числі за рахунок коштів державного бюджету – 3700,86 млн. грн. або 32,1%.

Видатки за напрямом бюджетного фінансування "Підготовка наукових кадрів" у 2016 р. здійснювали 13 головних розпорядників за 14-ма бюджетними програмами. Їх обсяг становив 80,40 млн. грн. (19,3%), з яких більше половини належить НАН (48,45 млн. грн.).
ВИСНОВКИ
Аналізуючи джерела фінансування науки в Україні можна зробити висновок, що більша частина коштів для фінансування даної сфери виділяється з державного бюджету. Однак, на сьогоднішній день даних ресурсів катастрофічно не вистачає. Це, в свою чергу, негативно впливає на якість проведення досліджень науковцями. Тому пропонується використовувати кошти приватного сектора та міжнародних організацій для фінансування наукової діяльності держави.

Система фінансування науки формувалася в розвинених зарубіжних країнах протягом десятиріч і нині довела свою ефективність. У цих країнах значною є частка високотехнологічної продукції як у структурі внутрішнього виробництва і споживання, так і в структурі експорту на світовий ринок. Проте перенесення цього механізму у вітчизняні умови без яких-небудь змін здається невиправданим кроком, оскільки необхідно враховувати особливості середовища у якому формувався й існує цей механізм у зарубіжних країнах.

Загальні видатки державного бюджету України у 2016 р. спрямовані на фінансування наукової сфери за 44 бюджетними програмами 23 головним розпорядникам бюджетних коштів.

Обсяг фінансування наукової сфери України за рахунок усіх джерел у 2016 р. становив 11530,7 млн. грн., у тому числі за рахунок коштів державного бюджету – 3700,86 млн. грн. або 32,1%.

Видатки за напрямом бюджетного фінансування "Підготовка наукових кадрів" у 2016 р. здійснювали 13 головних розпорядників за 14-ма бюджетними програмами. Їх обсяг становив 80,40 млн. грн. (19,3%), з яких більше половини належить НАН (48,45 млн. грн.).


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Булкін І.О. До питання визначення кількісного орієнтиру обсягу бюджетного фінансування науково-технічної діяльності в Україні / І. О. Булкін // Проблеми науки. – 2011. – № 6. – С. 2–10.

  2. Бюджетний моніторинг України / [Електронний ресурс]. Ін-т бюджету та соціально - економічних досліджень. – Режим доступу: http://www.ibser.org.ua/news/463/.

  3. Витрати на виконання наукових досліджень і розробок за видами робіт (2010-2016) / [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2017.

  4. Державна служба статистики України. Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.ukrstat.gov.ua/.

  5. Кучеренко Д. Г. Стратегії розвитку освітніх систем країн світу: Монографія / Д. Г. Кучеренко, О. В. Мартинюк. – К.: ІПК ДСЗУ, 2011. – 312 с.

  6. Ляшенко О.М. Стратегії фінансування наукових досліджень в Україні // Стратегічні пріоритети. - №3 (44). – 2017. – С.78-86.

  7. Набока Т. С. Управління видатками бюджету та напрями його вдосконалення в Україні / Т. С. Набока. – Київ: КНЕУ, 2015 – 345 с.

  8. Наукова та інноваційна діяльність України у 2016 році: стат. зб. – К.: Державна служба статистики України, 2017. – С. 13. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publnauka_u.htm.

  9. Наука Украины. Цифры, факты, проблемы / А.А. Мазур, Л.Б. Любовная, Н.С. Бровченко, В.В. Тольба. – К.: Институт электросварки им. Е. О. Патона НАН Украины, 2012. – 47 с.

  10. Падалка О. С. Економіка освіти та управління: посібник / О. С. Падалка, І. С. Каленюк. – К.: Педагогічна думка, 2013. – 184 с.

  11. Сутність і проблеми підвищення ефективності видатків бюджету [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://dspace.oneu.edu. ua/.

  12. Ціна держави. Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// cost.ua/files/budget_2016.pdf.

  13. Ящишина І.В. Фінансування науки як ключова проблема інноваційного розвитку країни / І.В. Ящишина // Економічний простір. – 2010. – №38.

  14. Key indicators - GERD by source of funds (%) [rd_e_fundgerd] / Eurostat. – Last update: 28-11-2017. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/eurostat/product?code=rd_e_fundgerd&language=en&mode.

  15. List of countries and dependencies by population // [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_countries_and _dependencies_by_population.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас