МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана»
Кафедра менеджменту
АНАЛІЗ СТАТЕЙ НА ТЕМУ:
«Ролі менеджера в організації»
Виконала:
студентка ІІІ курсу,
1 групи, спеціальності 6507,
заочної форми навчання
Перевірила:
Ліфінцев Д.С
Київ - 2019
Зміст
1.«Професійна модель менеджера підприємства, що функціонує за концепцією маркетингу», 2016 3
2.«Зарубіжний досвід дослідження особистих якостей ефективного менеджера», 2016 5
3.«Социальные роли менеджера», 2016 7
Висновок 9
«Професійна модель менеджера підприємства, що функціонує за концепцією маркетингу», 2016
Автор статті: Комаріст О.І.
Посилання: http://khntusg.com.ua/files/sbornik/vestnik_112/55.pdf
Огляд статті №1
Проблематика статті полягає в тому, що для успішного розвитку фірми важливим є такий фактор, як особистість менеджера. Новий етап розвитку економіки зумовлює також еволюцію ролі менеджерів. Тому для ефективного розвитку будь-якої організації важливим є вивчення нових підходів до управлінської праці, а відтак – чіткого визначення вимог до особистісного складу менеджменту підприємства.
Актуальність та новизна поглядів автора. Менеджер є центральною фігурою в системі управління організацією, її структурним підрозділом. Він виконує різноманітні функції і ролі. Від усвідомлення їх особливостей менеджером, обґрунтованого вибору стилю взаємовідносин із підлеглими залежить ефективна, злагоджена діяльність усього колективу.
Огляд статті. На мою думку, еволюція ролі менеджера зумовлена розвитком нового етапу економіки та ролі маркетингу. Автор у статті зазначає, що складові моделі менеджера тісно пов’язані між собою, та ділить їх на два елементи – теоретичні знання та навички. Але я вважаю, що не можна нехтувати третім елементом − творчим мисленням, адже з одного боку робота менеджера підпорядковується певним закономірностям, а з іншого – вони мають лише умовний характер. На даний момент у країнах Європи робота підприємств і організацій оптимізується, тому українським підприємствам виграти у конкурентній боротьбі, навіть при наявності бездефектного виробництва і пунктуальності поставок, досить важко. Саме творчий підхід, знання та навички забезпечують одержання прибутку та соціального визнання організації, а крім цього, ще й роблять її спроможною до нововведень, подолання труднощів і самовдосконалення. Також автор наголошує на важливості уміння менеджера володіти емоційним аналізом, тобто вміння «думати за клієнта» та «відчувати його». Я повністю згодна з цим твердженням, аналітичні здібності, уява, допитливість являються важливими елементами у здатності задоволення потреб споживача. Не менш важливим є уміння говорити з клієнтом, складати грамотні і зрозумілі для нього тексти.
У статті автор висвітлює поняття холістичної парадигми. Найбільш наочно сутність холістичної парадигми можна відобразити у протиставленні традиційній аналітичній логіці, яка переважає у маркетингу та економіці загалом і ґрунтується на аналітичному підході, за яким складніша система поділяється на підсистеми та елементи. Це дає ілюзію контролю за системою. Відповідно до холі стичної концепції, необхідно не поділяти систему на складові, а сприймати усі її різноманітності та складності, тобто використовувати цілісний підхід.
Усе більшого значення набувають такі ролі менеджера як: дипломат, вихователь, новатор, наставник і просто людина, яка за своїми якостями має бути взірцем для інших. З усіх ролей для менеджерів будь-якого рівня найвагомішою є роль керівника. Адже саме керівник організовує підготовку управлінських рішень, приймає ці рішення і контролює їх виконання. Усі ролі взаємопов’язані, міжособові ролі випливають з повноважень і статусу менеджера в організації і охоплюють сферу його стосунків з людьми.
В умовах глибокої кризи економіки України, колосального дефіциту бюджету використання маркетингу у виробничих та торговельних підприємствах наштовхується на певні проблеми, вирішення яких потребує активних та злагоджених дій з боку держави та підприємств. Незважаючи на це, використання пропозицій автора, щодо складення чіткої моделі менеджера може практично використовуватись українськими організаціями під час добору на конкретну посаду, при атестації та оцінці персоналу, прийняті рішень щодо ротації, перекваліфікації або направлення на навчання тощо.
«Зарубіжний досвід дослідження особистих якостей ефективного менеджера», 2016
Автори статті: Кот Г.М., Пилипчук О.Ю.
Посилання: http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/VisnikPP/article/view/2119/2110
Огляд статті №2
Проблематика статті. Розвиток особистісних якостей менеджера безпосередньо впливає на підвищення ефективності організації. Саме тому потрібно проаналізувати їх та визначити, які саме характеристики мають бути притаманні майбутньому керівнику.
Актуальність та новизна поглядів автора. Успішна реалізація менеджерами своїх професійних функцій передбачає вираженість у них відповідних особистісних якостей. Менеджери являються рушійною силою усіх бізнес-процесів організації. Тому на сьогодні надзвичайно важливим і актуальним є дослідження діяльності менеджера, його характеру, особистісних якостей, психологічного портрету.
Огляд статті. У психологічній науці існує досить великий масив літератури, присвячений розвитку особистісних, у тому числі й професійно значущих якостей спеціаліста. Успішна кар’єра особистості залежить від сумісності посади і наявності певних рис, яких вимагає дана посада. На мою думку синергія певних особистісних якостей призводить до професіоналізму людини у певному видові діяльності. Автори у статті визначають роль менеджера як психолога-вихователя та виділяють три основних складових управлінської діяльності:
діяльність, що пов’язана з організацією та управлінням певною системою;
діяльність, що пов’язана з управлінням людьми, міжособистісна взаємодія;
діяльність, що пов’язана безпосередньо з організацією технологічного процесу.
Я вважаю, що велику роль відіграє здатність менеджера вдало забезпечити і узгодити між собою ці три складові, саме це забезпечує високу ефективність управління. У даній статті автори визначають роль менеджера як педагога та соціального-архітектора, порівнюють твердження Ф. Тейлора, А. Файоля і Р. Стогділя щодо вимог до керівників, та щодо того, що менеджери мають володіти педагогічними здібностями у відношенні до своїх підлеглих. Та на мій погляд фундаментальними є наступні якості: креативність, відповідальність, емоційна врівноваженість, впевненість в собі та комунікабельність. Менеджеру належить роль психолога, тобто він має не лише віддавати розпорядження, винагороджувати й карати, а й створювати морально-психологічний клімати, вислуховувати, підтримувати. Для ефективного менеджера велике значення має його вміння вести управлінське спілкування в колективі, ціллю якого є зміна людьми їх трудової поведінки в заданому напрямку. Автори порівнюють менеджера з «архітектором», що має вирішувати такі задачі:
розвиток «духу» новаторства у колективі;
формування організаційної культури підприємства;
забезпечення ідентифікації працівників з організаційною культурою.
Повністю погоджуюсь з твердженням, що саме від поведінки керівника залежить якість виконання підлеглими отриманого завдання і поведінки підлеглих взагалі. Велике значення відіграє бажання керівника самовдосконалюватись та робота з управління власною поведінкою по формуванню і розвитку необхідних ділових і особистісних якостей, тобто керівник має навчитися бути психологом і розуміти своїх підлеглих.
Аналізуючи дану статтю, можна зробити висновок, що проблема якісної підготовки висококваліфікованих менеджерів є актуальною для України. Мені здається, що весь набір професійно значимих якостей майбутніх менеджерів можна об’єднати у чотири блоки: лідерський, комунікативний, емоційно-вольовий і діяльнісний.
«Социальные роли менеджера», 2016
Автори статті: Цуров М.Д.
Посилання: http://docplayer.ru/42892208-Sovremennyy-uchenyy-1-2016-god.html
Огляд статті №3
Проблематика статті полягає у підвищенні ефективності підприємства за допомогою впливу іміджу менеджера на його розвиток.
Актуальність та новизна поглядів автора. Актуальність даної теми обумовлена тим, що імідж являється частиною професійного успіху менеджера сучасності. Бурхливий розвиток таких сфер соціальної практики, як реклама, «паблік релейшнз», іміджологія, комунікаційний менеджмент потребують наукового обгрунтування природи, закономірностей формування та функціонування іміджу. У зв'язку з цим актуалізується імідж керівника як фактор, який впливає на свідомість і поведінку як окремих індивідів, так і великих соціальних груп. Ринкові відносини в нашому столітті впливають на всі сфери життя суспільства.
Особливо популярною стала сфера технологій формування іміджу керівника. Методики, розроблені в даному напрямку, знаходять своє застосування не тільки в сфері управління організацією, але й етикету ділового спілкування, етичних питаннях сучасного бізнесу. Підвищена увага приділяється питанням формування іміджу лідера. Імідж виконує важливу сполучну, організуючу роль між ціллю організації, керівником і способом її досягнення. У даній статті автор розглядає чотири стилі управління: авторитарний, демократичний, ліберально-анархічний, непослідовний (алогічний). Та на мою думку є ще три не менш важливі стилі: новаторсько-аналітичний, ситуативний і партисипативний. Останній на думку зарубіжних фахівців у галузі менеджменту, вважають найбільш ефективним стилем управління. Але даний стиль має деякі вимоги до керівників і підлеглих для більш ефективного застосування. Та я вважаю, що жоден з цих стилів не має існувати самостійно, а більш оптимально і ефективно буде використання на практиці декількох стилів. Також у статті автор надає менеджеру роль лідера і новатора та виділяє якості, якими має володіти менеджер для ефективного управління, до них він відносить:
вміння бути стратегом, здібність до планування діяльності з урахуванням майбутнього розвитку суспільства;
здібність пристосовуватись, необхідно вчасно реагувати на неочікувані зміни в суспільстві;
творча діяльність, яка проявляється при розробці нових програм.
робота в команді, яка сприяє ефективності.
Від професійності керівника залежить не тільки зовнішня конкурентоспроможність організації на ринку, але і рівень корпоративної культури, міра прихильності співробітників до своєї організації, імідж організації та інше. У даній статті менеджеру належить роль новатора, керівника, лідера. Саме роль лідера, на думку автора, надає менеджеру більшої успішності у відносинах з підлеглими.
На мій погляд, велику роль у ефективності управління відіграє здатність керівника бути достатньо гнучким у виборі того чи іншого стилю, який повинен бути об’єктивно доцільним. Сучасний менеджер має адаптувати свій стиль управління для конкретної ситуації. Від професійності менеджерів залежить успіх українських організацій та перспективи їх розвитку.
За роки впровадження в Україні сучасних економічних реформ підприємці зіткнулися з чималими проблемами, насамперед, це стосується форм і стилів управління. Дана стаття є корисною для українських підприємств. Пропозиції автора щодо вирішення проблеми управління є доцільними у ситуації, що склалася в Україні.
Висновок
Усі автори характеризують роль менеджера так: менеджери всіх рівнів управління виконують базовий набір завдань, пов’язаних з прийняттям рішень, міжособистісними відносинами і опрацюванням інформації − з цієї точки зору їхня діяльність спеціалізована горизонтально. Але я вважаю, що у більш фундаментальному сенсі суто управлінська діяльність не може бути спеціалізованою по горизонталі. Ролі, що їх виконують менеджери, настільки різноманітні, а самим керівникам доводиться так часто переключатися з вирішення одного питання на вирішення іншого , що найменш спеціалізованою в організації є саме управлінська праця.
В статті №1 автор наголошує на таких ролях менеджера, як новатор, лідер, підприємець, комунікатор, вихователь та інші. Наділення менеджера такими ролями є не досить коректним, адже в сучасному світі підприємствам характерна спеціалізація та кооперація, при яких кожен працівник виконує певну роботу. Тому один менеджер не може одночасно виконувати стільки багато ролей, реалістичнішим є виконання 1-2 з них, але на досить високому рівні. Автор статті №2 говорить про такі ролі, як психолог-вихователь та соціальний архітектор, наголошуючи на соціальних моментах в колективі. В статті №3 менеджер поєднує в собі декілька ролей: стратег, новатор, лідер. Така структурованість є класичною та стандартною для підприємств, в яких діють застарілі чи усталені правила розподілу праці.
Кожен з авторів трактує поняття «менеджер» та «роль менеджера» по-різному, але кожен з них приходить до спільного висновку, що саме від менеджера залежить ефективність роботи підлеглих та успішність організації в цілому. Дотримуючись рекомендацій та пропозицій кожного з авторів статей, можна підвищити ефективність українських організацій. Також дані статті є корисними і для менеджерів, що прагнуть самовдосконалитись, адже саме в цих публікаціях описано шляхи до цього.