МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра транспортного права та логістики
РЕФЕРАТ
з навчальної дисципліни
«Управління процесами і системами пасажирських перевезень »
На тему:
«Роль і місце маршрутних таксомоторних перевезень в транспортній системі»
Виконав студент групи
Мн-3-4 Гузь О. А.
Перевірив Харута В.С.
КИЇВ -2020
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………..3
Розділ 1. Маршрутні таксомотори – як самостійний вид транспорту з обслуговування пасажирів…………………………………………………………..5
Загальні положення про маршрутні таксомотори…………………………..5
Показники якості маршрутних таксомоторних перевезень ……………….6
Розділ 2. Роль і місце маршрутних таксомоторних перевезень в транспортній системі………………………………………………………………………………..9
2.1. Роль та призначення послуг маршрутних таксомоторів……………………..9
2.2. Сучасний стан забезпечення попиту на послуги маршрутних таксомоторів та перспективи розвитку…………………………………………………………...11
Висновки……………………………………………………………………………16
Список використаних джерел……………………………………………………..18
ВСТУП
Однією з важливіших складових міської інфраструктури, без якої не можливе нормальне існування сучасного великого міста, є транспортна система. Рівень надання послуг міським пасажирським транспортом багато в чому визначає забезпечення трудової діяльності, культурного розвитку та відпочинку населення.
Поряд з традиційними показниками, які обумовлюють і характеризують розвиток міського пасажирського транспорту в великих містах, серед яких збільшення чисельності міського населення і потреби в пересуваннях, освоєнням нових територій, в кризовій ситуації сьогодення необхідним є підвищення швидкості сполучення і комфортності поїздок з врахуванням платоспроможності населення.
Міський транспорт є одним з джерел шуму і забруднення шкідливими речовинами екологічного середовища існування людини, виключно капіталоємною системою, в яку залучена велика кількість людських ресурсів, використовуються дефіцитні традиційні енергетичні джерела, які не відтворюються.
За останні роки, з розвитком підприємства, значно збільшилась кількість приватних перевізників, які мають кілька автобусів, або мікроавтобусів і бажають “увійти” до міської транспортної системи для здійснення перевезень пасажирів на комерційній основі.
Особливістю сучасних міських транспортних систем є широкий розвиток маршрутних таксомоторних перевезень, які забезпечують поїздки пасажирів підвищеної комфортності, при значно менших пасажиропотоках. Останнє особливо важливо в період спаду попиту на перевезення, коли їх доцільно здійснювати автобусами особливо малого та малого класів. Оскільки маршрутні таксомоторні перевезення виконуються в значній мірі паралельно з маршрутами автобусного, трамвайного, тролейбусного транспорту то необхідно узгодити таку маршрутну систему. За цих умов проблема збалансованого і ефективного використання і розвитку міських пасажирських транспортних систем набуває виключної актуальності, а її вирішення вимагає розробки і застосування сучасних підходів і методів.
Розділ 1. Маршрутні таксомотори – як самостійний вид транспорту з обслуговування пасажирів
1.1.Загальні положення про маршрутні таксомотори
Маршрутні таксомотори — вигляд суспільного транспорту, на якому як транспортні засоби використовуються автобуси, що здійснюють перевезення пасажирів і багажу по встановлених маршрутах.
У різних регіонах принципи роботи маршрутних таксі можуть сильно розрізнятися, але найбільш поширеними відмінностями від інших видів суспільного транспорту є наступні:
використання автобусів особливо малого або малого класів,
вищі тарифи на проїзд,
відсутність проїзних квитків тривалої дії і пільг (або значне урізування їх списку).
Як правило, в правилах користування маршрутними таксі вказується, що посадка і висадка пасажирів виробляються на їх вимогу, в довільних місцях маршруту, де не заборонена зупинка. Проте в багатьох містах склалася така традиція використання маршрутних таксі, при якій посадка і висадка виробляються лише на зупинних пунктах, як офіційно позначених, так і що стихійно склалися.
Спочатку маршрутні таксі сприймалися пасажирами як дорожча (і без пільг), але швидша і комфортніша альтернатива традиційним автобусу, тролейбусу і трамваю. Проте в багатьох містах «соціальні» перевезення скорочувалися, їх якість падала. Для платоспроможних пасажирів маршрутні таксі виявилися переважним способом пересування, оскільки якість «соціального» транспорту стало для них незадовільним. Природним виключенням є метро в Москві і Санкт-Петербурзі, оскільки маршрутним таксі не під силу змагатися з ним за швидкістю і комфорту на далеких перевезеннях.
У тих містах, де маршрутні таксі існували і раніше, зберігалася спадкоємність відносно класу використовуваних автобусів. У містах, де активну роль грає метро, а маршрутні таксі грають роль, що підвозить, це автобуси особливо малого класу (Раф-22038 «Латвія», Газ-32213 «Газель», «Мерседес-бенц» 208Д, 308 Д, 312 Д і ін.). У інших містах, де маршрутні таксі виконують велику транспортну роботу, це автобуси малого класу (наприклад, Паз-3205). У маленьких містах, де маршрутні таксі з'явилися вперше, це, як правило, автобуси особливо малого класу, переважно «Газелі».
Цікавою особливістю маршрутних таксі є відмінність моменту оплати проїзду в різних містах або навіть на різних маршрутах в одному місті. Якщо в більшості випадків гроші за проїзд пасажири передають плату водієві (кондукторові) відразу після посадки, то в деяких місцях (наприклад у Владивостоку, Калінінграді і Одесі) прийнято в маршрутних таксі оплачувати проїзд при виході.
1.2.Показники якості маршрутних таксомоторних перевезень
Переваги маршрутних таксомоторів
Маршрутні таксомотори, як правило, приходять швидше за звичайний автобус, тролейбус, трамвай. Якщо маршрутні таксомотори ходять за розкладом (як правило на маршрутах з низьким пасажиропотоком, де кількість рейсів в день небагате), то в розкладі їх рейсів зазвичай більше, ніж «соціальних» рейсів і доводяться вони на найбільш жвавий і прибутковий час.
Маршрутні таксомотори, як правило, рухаються швидше за звичайний автобус, тролейбус, трамвай. Це може досягатися за рахунок менших габаритів і кращої маневреності рухливого складу, агресивнішої манери водіння, а в разі використання автобусів особливо малого класу — меншого числа зупинок впродовж маршруту. До того ж маршрутні таксомотори можуть відійти від маршруту і об'їхати затор.
Частенько мережа маршрутів таксомоторів більш розгалужена, ніж мережа муніципального транспорту — частково тому, що маршрутні таксомотори першими освоюють перспективні маршрути; частково тому, що здатні їздити на маршрутах з низьким пасажиропотоком. Тому може статися, що маршрутне таксі — єдиний можливий спосіб добратися з крапки А в крапку Б за розумний час.
Інколи в маршрутних таксомоторах проїзд дешевший, ніж в державному суспільному транспорті .
У містах, де маршрутами працюють автобуси особливо малого класу, в більшості випадків в маршрутах їдуть сидячи.
У містах, де муніципальний транспорт знаходиться у хорошому стані, платоспроможні пасажири дістають додаткову можливість вибору вигляду транспорту.
Недоліки маршрутних таксомоторів
Основним недоліком є «вилка інтервалів», при якому з врахуванням маршрутних таксомоторів інтервал може бути мінімальним, а на транспорті, де діють абонементи, досягати 10 — 20 хвилин, особливо на маршрутах, що мали інтервал 2 хвилини.
Із-за наявності багато чисельних категорій пасажирів-льготників муніципальні і державні транспортні підприємства часто випробовують фінансовий голод. Цей голод ще більш посилюється, тому що маршрутні таксі перетягують на себе платоспроможну частину пасажирів.
Маршрутні таксомотори є високоаварійним видом транспорту. Агресивна манера водіння маршрутних таксомоторів, викликана конкуренцією за пасажира на дорозі і прагненням зробити як можна більше число поїздок, у поєднанні із зупинками на вимоги пасажирів в довільних місцях маршруту, приводить до виникнення аварійних ситуацій.
Нерідко на лінії маршрутні таксомотори виходять в неналежному технічному стані, оскільки контроль за їх технічним станом буває слабкий. Водії маршрутних таксомоторів часто працюють з порушенням норм праці (надмірно довгі години роботи, недостатній відпочинок).
Часто за проїзд пасажири платять безпосередньо водієві, що відволікає його від управління автобусом.
У маршрутних таксі, як правило, не застосовуються квитки тривалого користування. Розрахунки ведуться з водієм (або кондуктором) за готівку, часто без видачі контрольних квитків.
З іншого боку, багато пасажирів уникають покупки квитків тривалого користування, оскільки не бажають бути «прив'язаними» до одного перевізника.
При використанні машин малої і особливо малої місткості маршрутні таксі не пристосовані для перевезення інвалідів, пасажирів з дитячими колясками або багажем.
Розділ 2. Роль і місце маршрутних таксомоторних перевезень в транспортній системі
2.1. Роль та призначення послуг маршрутних таксомоторів
Життя міста сьогодні неможливо уявити без стабільного функціонування транспортного комплексу. Міський транспорт та міські шляхи - це ніби розгалужена система, яка забезпечує життєдіяльність сучасного міста. Через них проходить увесь потік вантажів, здійснюються пасажироперевезення.
Сучасні стандарти життя ставлять зовсім інші, ніж раніше, вимоги до рівня мобільності населення. Забезпечити зручний доступ до місця роботи, сфери обслуговування, до освітніх та культурних закладів і, зрештою, до місць проживання інших людей - це завдання номер один для транспортної мережі великого міста. З цієї точки зору ефективне функціонування міського транспорту має не тільки економічне, а також і велике соціальне значення. Кожен киянин знає, що дуже часто навіть психологічний настрій людини залежить від чіткої роботи транспортників столиці. Крім того, по даним досліджень психологів, так звана "транспортна втома" знижує продуктивність праці людини на 7-12%.
З іншого боку, з кожним роком зростають потреби економіки міста в транспортних послугах. Транспортна інфраструктура повинна розвиватись у напряму зниження витрат (підвищення швидкості руху, зниження рисків) на пересування товарів і вантажів, підвищення якості обслуговування.
З цього стає зрозумілим не тільки значення, але і необхідність удосконалення системи транспорту. При цьому критерієм ефективності роботи транспорту загального користування має стати, перш за все, безпека, комфорт пасажирів, зручність маршрутів, зменшення часу на проїзд пасажирів до потрібного місця.
У зв'язку з наведеним до вирішення транспортних проблем міста необхідно підходити комплексно, системно. Саме такий підхід здійснюється у столиці України.
Транспортна міська політика нині являє собою комплексну програму дій, яка включає техніко-технологічну модернізацію галузі, адаптацію до ринкових умов господарювання, інституціональні перетворення у сфері форм власності, системи управління, кадрової та соціальної політики, екологічної безпеки, тощо.
Значна частина міських вулиць, особливо у центрі міста, не відповідає сучасним технічним нормативам, так як ця територія історично забудовувалась без урахування транспортних потоків високої щільності. Це зумовлює більш високу екологічну небезпеку дорожнього руху і, в першу чергу, підвищене забруднення атмосфери токсичними газами, транспортний шум, інші види параметричного забруднення. До того ж забруднення навколишнього середовища автомобілями неможливо локалізувати, його вплив населення відчуває навіть у зоні житлової забудови.
Крім того, світова практика свідчить про необхідність стимулювання використання населенням загальних видів транспорту для пересування у рамках міської агломерації замість власних автомобілів. Пріоритетність загального транспорту перед власними автомобілями - принцип транспортної політики у багатьох містах Європи. До того ж всі передумови для цього у Києві створені.
Слід зазначити, що маршрутна мережа міста на сьогоднішній день знаходиться на етапі становлення. Стабільними залишаються маршрути трамваю, тролейбуса та автобусні маршрути, які були напрацьовані раніше. Поява на транспортній мережі великої кількості маршрутних таксомоторів призвела до стрімкого збільшення кількості автобусних маршрутів. Маршрути таксі на сьогодні підвладні нестабільності: з'являються нові маршрути, відміняються малоефективні діючі. Словом, відбувається формування мережі маршрутів.
Київ - велике місто за площею, в якому сумарна довжина транспортних артерій становить сотні й сотні кілометрів. Подібної різноманітної транспортної мережі немає ні в одній столиці Європи. Це з одного боку ускладнює процес взаємоузгодженого управління транспортною системою, а з іншого, дозволяє вибирати оптимальні шляхи вирішення транспортних питань з урахуванням пріоритетного розвитку транспорту за його економічними характеристиками.
2.2. Сучасний стан забезпечення попиту на послуги маршрутних таксомоторів та перспективи його розвитку
Сьогодні у столиці України функціонують практично всі відомі види міського транспорту: метро, тролейбус, трамвай, фунікулер, автобус і мікроавтобус.
Європейський досвід стратегічного планування розвитку транспортної інфраструктури великих міст, аналіз міської політики в транспортній сфері дозволяють зробити висновок, що досягнення європейських стандартів можливе за двох принципових умов: 1) зміни загального проектного бачення транспорту як транспортної інфраструктури з боку міської влади й 2) відповідної трансформації транспортної політики у сфері фінансів, менеджменту, маркетингу, концептуальних підходів до головних напрямів роботи органів влади в транспортній галузі.
Проблеми забезпечення збалансованого розвитку інженерно-транспортної інфраструктури як системоутворюючого елементу сталого функціонування виробничої та соціальної сфер м. Києва мають стратегічне значення. В умовах зростання попиту на транспортні послуги, активізації процесів інтеграції міського транспортно-дорожнього комплексу до європейської транспортної системи досягнення міжнародних стандартів розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва потребує посиленої уваги.
Вирішення накреслених завдань потребує істотного збільшення інвестицій, як бюджетного, так позабюджетного походження, у розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста.
У цілому, міський пасажирський транспорт функціонує стабільно та забезпечує потреби населення в перевезеннях, проте якість транспортного обслуговування і темпи росту інженерно-транспортної інфраструктури не можна визнати задовільними.
Аналіз діючої системи управління транспортним комплексом дає підстави стверджувати про наявність значних резервів щодо її вдосконалення. Ця система перебуває у стадії реорганізації та не відповідає сучасним вимогам управління багатокомпонентними інфраструктурними об'єктами, які, своєю чергою, є складовими загальної соціально-економічної інфраструктури столиці.
В останні роки чітко сформувалися негативні тенденції, які вказують на низьку ефективність системи управління інженерно-транспортною інфраструктурою та необхідність її реформування:
За всіма основними показниками розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Київ значно поступається більшості європейських столиць, а загальний розвиток вулично-дорожньої мережі не відповідає сучасним темпам автомобілізації міста.
Різко наростає дефіцит пропускної спроможності основних вулично-шляхових магістралей, насамперед через проблеми функціонально просторової й транспортної організації зональних вузлових стикових центрів (центрів пересадок) - як внутрішніх, так і тих, що формуються в місцях основних "входів" у міську транспортну систему.
Скорочення провізної можливості міського комунального пасажирського транспорту (МПТ) в умовах зростання рухомості населення призводить до зниження якості транспортного обслуговування.
Нерегульоване використання транспортних засобів малого класу (мікроавтобусів) приватного сектора спричинило критичне перевантаження основних вулично-шляхових магістралей, зростання аварійності та надмірного тиску на екосистему міста.
Практично цілковита відсутність реального контролю за регулюванням транспортних потоків у центральній частині міста призвела до ситуації, близької до транспортного колапсу: постійні затори, кілометрові "пробки", тривалі зупинки на світлофорах, катастрофічне збільшення викидів забруднюючих речовин.
Масове незаконне паркування приватних і службових автомобілів на тротуарах - типова картина на основних вулично-шляхових магістралях міста.
Технічний рівень переважної більшості вітчизняних транспортних засобів не відповідає європейським вимогам за параметрами економічності, безпеки, комфортності та впливу на навколишнє середовище.
Широко розповсюджені всі форми ухилення пасажирів від оплати проїзду в комунальному транспорті.
Виділяється недостатньо коштів із державного бюджету на будівництво інженерно-транспортної інфраструктури об'єктів загальнодержавного значення.
Відсутній прозорий, економічно обґрунтований механізм 100-відсоткової компенсації витрат підприємств МПТ на перевезення пільгових пасажирів і застосування регульованих тарифів.
Істотною є частка тіньового бізнесу на МПТ.
Фінансово-економічні механізми, у тому числі для забезпечення відтворення основних фондів, недостатньо ефективні та не адаптовані до особливостей транспортної галузі.
Транспортні технології не відповідають сучасним ринковим вимогам ефективного функціонування транспорту, не розвинуті інтермодальні перевезення, які широко розповсюджені в розвинутих країнах світу.
Не упорядкована система правових відносин у транспортному комплексі міста, зокрема умови допуску та організації функціонування підприємств різних організаційно-правових форм на ринку транспортних послуг.
Недостатнім є наукове забезпечення функціонування та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури.
Для подолання названих негативних тенденцій міські органи влади та комунальні перевізники не мають достатніх фінансових і матеріальних ресурсів. Якщо подібні тенденції триватимуть реальністю стануть такі загрози:
Економічне зростання буде стримуватися відсутністю в існуючій системі транспортної інфраструктури потенційних можливостей для забезпечення необхідної рухомості населення, мобільності трудових ресурсів як фактора розвитку виробничих сил. Населення та органи влади зіткнуться з втратою стійкості й різким зниженням безпеки функціонування МПТ.
Розвиватиметься практично необоротний процес "повзучої" заміни комунального транспорту загального користування приватними перевізниками та особистими автомобілями, що призведе до загострення екологічних проблем, росту втрат від дорожньо-транспортних пригод, нестачі вулично-шляхової мережі й інших, відомих зі світової практики, наслідків неконтрольованої автомобілізації.
Органи влади будуть змушені здійснити багатомільярдні одноразові вкладення для виведення МПТ із кризового стану.
Збільшення обсягів та якості транспортного обслуговування, впровадження науково обґрунтованих норм забезпечення населення транспортними послугами всіх видів передбачає доведення кількості та структури транспортних засобів загального користування до вимог, передбачених стандартами ЄС, зокрема:
використання сучасних, зокрема низькопідлогових, транспортних засобів для задоволення потреб споживачів транспортних послуг з обмеженими фізичними можливостями;
упровадження гнучких систем взаємодоповнюючого використання індивідуального транспорту та транспорту загального користування, створення мережі стоянок і паркінгів у зовнішній та серединній частині міста (при цьому в серединній частині міста рух приватних, а подекуди й службових, автомобілів обмежується, у центральній - суворо регламентується);
розробка програми створення зональних транспортних стиковочних вузлів та відповідної транспортної інфраструктури;
прийняття комплексного плану оновлення та модернізації рухомого складу міського пасажирського транспорту на середньо- та довгострокову перспективу, з обов'язковим визначенням обсягів і джерел фінансування, урахуванням вимог міжнародних стандартів екологічності та якості транспортного обслуговування населення;
постійний моніторинг транспортних та пасажирських потоків;
подальша оптимізація маршрутної мережі міського та приміського пасажирського транспорту;
організація на європейському рівні пішохідного руху і велосипедних трас у місті;
поетапне переобладнання міського комунального автотранспорту для використання природного газу як моторного палива;
розробка гармонізованих із вимогами ЄС стандартів та нормативів якості обслуговування в міському пасажирському транспорті та наступне внесення зазначеного переліку до державного класифікатора соціальних стандартів і нормативів.
Стратегічним завданням є повномасштабна інтеграція транспортно-дорожнього комплексу столиці України в європейську та світову транспортні системи, вступ до міжнародних транспортних організацій, приєднання до міжнародних конвенцій та угод у галузі транспорту.
ВИСНОВКИ
Пасажирський транспорт загального користування є складовою частиною єдиної транспортної системи країни. Він здійснює перевезення пасажирів разом з іншими видами пасажирського транспорту.
Організація перевезень пасажирів повинна забезпечувати найменший час доставки пасажирів і регулярність руху транспортних засобів на всьому шляху прямування, раціональне використання рухомого складу, повну безпеку й високу культуру обслуговування пасажирів з найменшими витратами.
Маршрутні таксомотори належать до перспективних систем пасажирського транспорту, як в межах міста, так і в приміському сполученні. Досвід великих міст, а також результати досліджень, свідчать про наступне:
- 10-12% міських пасажирів віддають перевагу маршрутним таксі;
- використання маршрутних таксі призводять до скорочення на 10-15% середні витрати часу на поїздку;
- в маршрутних таксі забезпечуються більш комфортні умови проїзду для певної кількості пасажирів через те, що їх швидкість сполучення в 1,5-2 рази більше, ніж у маршрутних автобусів;
- 74% пасажирів, які перевозяться у маршрутних таксі, обирають їх через значно вищу комфортабельність і швидкість руху.
В плані забезпечення якості обслуговування пасажирів перевезення маршрутними таксомоторами поступаються перевезенням легковими автомобілями-таксі і перевершують поїздки маршрутизованими видами міського транспорту.
Особливості перевезень маршрутними таксомоторами наступні:
- поєднують в собі зручності таксомоторних перевезень і економічність автобусних;
- забезпечують одночасні перевезення невеликих груп людей;
- підвищують комфортність поїздок;
- частково задовольняються індивідуальні вимоги пасажирів;
- реалізують більш високу швидкість руху;
- зменшують в порівнянні з таксі вартість поїздки.
Виходячи із досвіду роботи міських видів транспорту слід вказати на перспективність самостійного обслуговуваннямаршрутними таксі конкретних маршрутів в таких умовах:
- освоюються невеликі, але стабільні пасажиропотоки;
- рух організовується з невеликими інтервалами;
- обслуговування необхідно організовувати на напрямках невеликої довжини, де відсутні маршрути будь-яких міських видів транспорту.
Через дублювання маршрутними таксомоторами автобусних маршрутів їх зупинки часто співпадають із зупинками маршрутизованого міського пасажирського транспорту. В результаті ускладнюється робота водіїв, збільшуються простої маршрутних таксомоторів на проміжних зупинках; ускладнюється оперативна ситуація на вулицях і зупинках через що знижується рівень безпеки руху; погіршується екологія міста. Крім того, немає належного контролю за роботою маршрутних таксомоторів, водії порушують закони про працю (працюють впродовж дня більше нормативного часу, не дотримуються обідніх перерв та інше). Тому є потреба з метою усунення названих недоліків органами місцевої влади визначити маршруту мережі всіх міських видів транспорту, в тому числі і маршрутних таксомоторів, а також встановлювати характер роботи маршрутних таксі. Допуск до перевезень пасажирів необхідно надавати різним учасникам на конкурсній основі. Всі види міського пасажирського транспорту повинні працювати за єдиним узгодженим графіком руху транспортних засобів, доповнюючи один одного і не створюючи конфліктних ситуацій.
Список використаних джерел
Босняк М.Е. Пасажирські автомобільні перевезення – К.: Видавничий Дім «Слово», 2009. 272 с.
Статистичний збірник «Транспорт і зв'язок України» – К.: Державний комітет статистики України, 2008. – 275 с.
Яновський П.О. Пасажирські перевезення. – К.:НАУ, 2008.-469 С.