МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ХАРКІВСЬКИЙ КОЛЕДЖ ТЕКСТИЛЮ ТА ДИЗАЙНУ»
Затверджую
Заступник директора
з навчально-виховної роботи
_____________Л.П.Нєнахова
«____»_____________20__ року
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
З ПРЕДМЕТА
__________________ТЕХНОЛОГІЇ _______________
(назва предмета)
ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ПІДГОТОВКА
| | Розподіл годин за видами навчальних занять | Форма підсумково-го контролю | |||||||
| | Всього годин | Аудиторні | | ||||||
| Лекції | Лабораторні заняття | Практичні заняття | | Семінарські | | ||||
| I - семестр | | | | | | | |||
| II - семестр | | | | | | | |||
| III - семестр | 26 | 14 | 12 | - | - | залік | |||
| IV - семестр | 48 | 30 | 18 | - | - | залік | |||
| З предмета | 74 | 44 | 30 | | | | |||
Харків 20___ р.
Робоча програма навчального предмета «Технології» загальноосвітньої підготовки розроблена на основі навчальної програми для учнів 10-11 класів закладів загальної середньої освіти. Рівень стандарту (затверджено наказом МОН України від 23.10.2017 року № 1407).
Укладач: Міністерство освіти і науки України
Робоча програма розглянута та затверджена на засіданні циклової комісії Моделювання та конструювання промислових виробів та швейного виробництва
Протокол від «____» __________ 20___ року № ___
Голова циклової комісії ____________ Міхєєва Л.С.
(підпис) (ПІБ)
ОПИС ОСВІТНЬОГО ПРЕДМЕТА
| Найменування показників | Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень | Характеристика навчального предмета | |||
| денна форма навчання | |||||
| Загальна кількість годин - 74 Для денної форми навчання: аудиторних –74 | Галузь знань 18 «Виробництво та технології» _______ | Рівень стандарту | |||
| Спеціальність: 182 «Технології легкої промисловості» Спеціалізація: «Швейне виробництво» | Рік підготовки: | ||||
| 2 | |||||
| Семестр | |||||
| 3 | 4 | ||||
| Повна загальна середня освіта | Лекції | ||||
| 14 | 30 | ||||
| | | ||||
| Лабораторні | |||||
| 12 | 18 | ||||
| | | ||||
| | | ||||
| Вид контролю: | |||||
| залік | залік | ||||
2.МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ОСВІТНЬОГО ПРЕДМЕТА
Метою викладання освітнього предмета «Технології. Технологія виробів» є формування у майбутніх спеціалістів знань процесів технології виготовлення одягу.
Основними завданнями освітнього предмета є: формування у майбутніх фахівців навиків по вирішенню виробничих ситуацій при виборі сучасних прогресивних методів обробки та виборі прогресивного обладнання
Міжпредметні зв’язки
Вивченню даного предмету передую опанування студентами базових знань з української та іноземної мов для можливості ознайомлення з досвідом роботи та передовими методами обробки та обладнання, історії та громадянської освіти для сприйняття своєї ролі у сучасному життя; предметів циклу математичної та природничо-наукової підготовки.
З урахуванням знань даного предмету опановуються курси вивчення предметів «Матеріалознавство», «Спецмалюнок», «Конструювання виробів», «Проектування підготовчо-розкрійних процесів», «Обладнання виробництва», «Основи моделювання і художнє оформлення виробів», «Економіка та організація виробництва», «Охорона праці»; виконується курсове та дипломне проектування.
У результаті вивчення освітнього предмета студент повинен
знати:
- Основи технології виробів
- Етапи і види робіт при виготовленні виробів
- Методи з’єднання деталей одягу
- Волого-теплове оброблення виробів
- Методи обробки оздоблювальних деталей
- Обробку кишень
- Обробку бортів.
Вміти:
вибирати методи обробки виробів.
здійснювати підбір режимів обробки.
На основі волокнистого складу структури матеріалів визначного виду ВТО вибрати параметри ВТО.
На основі волокнистого складу структури матеріалів, верху та клейових матеріалів і обладнання вибрати параметри проведення клейового з’єднання.
На підставі волокнистого складу, структури матеріалів виду виробу визначити способи ниткових з’єднань.
керуючись нормативною документацією, вибрати параметри ниткових з’єднань при виготовленні виробу.
На підставі складу, структури, виду виробу визначити способи зварювання.
На основі теоретичних знань виготовляти вузли, виконувати основні операції на обладнанні.
У процесі вивчення даного предмету у студентів формуються наступні інтегральні, загальні та спеціальні (фахові, предметні) компетентності:
ІК 1 Здатність вирішувати типові спеціалізовані задачі в галузі легкої промисловості
ЗК 3.Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.
ЗК 4. Знання та розуміння предметної області та розуміння професійної діяльності.
ЗК 5. Здатність спілкуватися державною мовою як усно, так і письмово.
ЗК 6.Здатність використовувати інформаційні та комунікаційні технології.
ЗК 7.Здатність генерувати нові ідеї (креативність).
ЗК 8.Здатність спілкуватися з представниками інших професійних груп різного рівня.
СК 1.Здатність використовувати набуті знання з фундаментальних наук в процесі освоєння загально-професійних дисциплін.
СК 2.Здатність використовувати професійно-профільовані знання й практичні навички з конструювання, технології, матеріалознавства, обладнання, стандартизації для розробки нормативно – технічної документації на вироби легкої промисловості.
СК 11.Здатність застосовувати термінологію згідно з нормативною документацією в професійній діяльності українською та іноземною мовами.
3.СТРУКТУРА ПРЕДМЕТА
| Назви тем | Кількість годин | ||||
| денна форма | |||||
| усього | у тому числі | ||||
| лекції | Практичні заняття | Лабораторні заняття | Індивідуальні заняття | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1.Основи технології одягу. | | | | | |
| 1.1 Вступ | 2 | 2 | | | |
| 1.2 Загальні відомості про одяг. Етапи і види робіт виробництва одягу. | 10 | 8 | | 2 | |
| 1. 3. Нитковий спосіб з’єднання деталей одягу | 12 | 2 | | 10 | |
| 1. 4 Клейове з’єднання деталей одягу | 2 | 2 | | | |
| Всього за семестр | 26 | 14 | | 12 | |
| 1. 5 Зварні, комбіновані, заклепкові з’єднання | 2 | 2 | | | |
| 1. 6 Волого-теплова обробка виробів | 2 | 2 | | | |
| 1. 7 Підготовка крою до шиття | 2 | 2 | | | |
| 1.8 Обробка оздоблювальних деталей. | 4 | 2 | | 2 | |
| 2.Обробка окремих вузлів одягу | | | | | |
| 2.1 Початкова обробка переду і спинок | 8 | 4 | | 4 | |
| 2.2 Обробка кишень | 18 | 8 | | 10 | |
| 2.3 Обробка бортів | 10 | 8 | | 2 | |
| Всього за семестр | 48 | 30 | | 18 | |
| Всього годин | 74 | 44 | | 30 | |
4. ПРОГРАМА ПРЕДМЕТА
Тема1. Основи технології виробів.
1.1 Вступ. Загальні відомості про одяг.
Асортимент одягу та його функції. Класифікація та вимоги до одягу. Характеристика зовнішньої форми одягу.
Назва деталей та зрізів. Направлення ниток основи в деталях крою та допустимі відхилення від неї.
1.2 Нормативно технічна документація. Етапи та види робіт виробництва одягу.
Вимоги до якості одягу. Стандарти, що застосовують при виготовлення швейних виробів. Нормативно – технічна документація на модель, їх призначення та короткий зміст.
Основні етапи виробництва одягу. Види робіт при виготовленні одягу. Поняття про методи обробки деталей одягу.
1.3 Нитковий спосіб з’єднання деталей одягу.
Поняття про стібок, строчку, шов. Класифікація стібків та строчок. Параметри стібків та строчок. Ознаки якості стібків та строчок. Порівняльна характеристика машинних човникових та ланцюгових стібків. Вимоги до машинних стібків та строчок.
Класифікація машинних швів згідно державного стандарту. Класифікація машинних швів за призначенням. ТУ на виконання швів. Промислові вимоги до них.
Обладнання, засоби малої механізації, які використовуються при виконанні машинних швів. Термінологія, яка використовується при виконанні ручних та машинних строчок й швів.
1.4 Клейове з’єднання деталей одягу.
Види клейових матеріалів. Методи та способи обробки при клейовому способі з’єднанні. Фізико-механічні властивості клейових з’єднань. Обладнання, яке використовують.
Порівняльна характеристика ниткових і клейових з’єднань. Значення клейових з’єднань для підвищення якості одягу.
Удосконалення та автоматизація процесів виконання клейових з’єднань деталей одягу. Сутність операції формування одягу: використання, перспективи.
1.5 Зварювальні, комбіновані, заклепкові з’єднання.
Способи зварки, їх порівняльна характеристика, обладнання, яке використовується, область використання, види зварних швів. Ефективність зварювання деталей одягу.
Комбіновані способи з’єднання деталей одягу: нитковий та клейовий, нитковий та зварний. Призначення та область використання.
Заклепкові з’єднання, сутність, область використання.
1.6 Волого теплова обробка виробів.
Призначення та сутність внутрішньопроцесної та кінцевої волого-теплової обробки виробів.
Фактори, які впливають на процес волого-теплової обробки виробів. Операції волого-теплової обробки, способи й технічні умови виконання, термінологія та обладнання, яке використовується.
Ознаки якості волого-теплової обробки. Удосконалення процесів волого-теплової обробки деталей й виробів, їх комплексна механізація та автоматизація.
1.7 Підготовка крою до пошиття.
Вимоги до крою. Операції підготовки крою. Підгонка деталей, нумерація деталей крою.
Способи обробки зрізів деталей з метою запобігання розтягнень, осипання, в залежності від призначення виробів і властивостей матеріалів. Технічні умови виконання, обладнання.
Ознаки якості зрізів у відповідності з діючими державними стандартами. Удосконалення обробки зрізів деталей одягу.
1.8 Обробка оздоблювальних деталей.
Види оздоблювальних деталей. Вимоги до якості обробки оздоблювальних деталей. Обробка клапанів, листочок, поясів, хомутиків, патів, хлястиків. Деталі накладних кишень, кокетки, вставки. Обладнання, засоби малої механізації, які використовуються при обробці цих деталей. Шляхи удосконалення процесів обробки.
Тема 2. Обробка окремих вузлів одягу
2.1. Початкова обробка пілочок та спинки.
Обробка виточок, підрізів. Обробка кокеток. Обладнання, що використовують
при обробці пілочок та спинок. Ефективність обробки вузлів. Обладнання, що використовується при обробці пілочок та спинки. Формування деталей пілочок та спинки. Обробка шліці в середньому шві спинки пальто. З’єднання припусків шлиці з прокладками. Методи обробки шлиці. Дефекти, що виникають в процесі обробки шлиці.
2.2 Обробка кишень.
Градація кишень верхнього одягу. Загальний вигляд. Основні етапи обробки прорізних, накладних кишень та кишень у швах. Деталі крою для обробки кишень. Удосконалення процесів обробки прорізних кишень.
2.3 Обробка підбортів та з’єднання їх з пілочками.
Призначення підбортів. Способи обробки бортів підбортами. Способи обробки краю борту та закріплення шву обшивання. Удосконалення процесів обробки бортів. Особливості обробки борту з суцільно кроєним підбортом, особливості обробки краю борту обкантувальним швом. З’єднання бічних та плечових зрізів. Способи обробки нижнього зрізу виробу.
ТЕМИ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ
| № з/п | Назва теми | Кількість годин |
| | 3 семестр | |
| 1. | Конструкція швейних виробів і вимоги до них | 2 |
| 2 | Будова, класифікація ручних стібків і строчок | 2 |
| 3 | Будова машинних стібків та строчок | 2 |
| 4 | Будова ниткових з’єднувальних швів | 2 |
| 5 | Будова ниткових крайових швів | 2 |
| 6 | Будова ниткових оздоблювальних швів | 2 |
| | Разом за семестр | 12 |
| | 4 семестр | |
| 1 | Обробка оздоблювальних деталей | 2 |
| 2 | Обробка виточок і кокеток у виробах різних конструкцій | 2 |
| 3 | Обробка шлиці у пальто | 2 |
| 4 | Аналіз та дослідження методів обробки прорізних кишень у «рамку» | 2 |
| 5 | Аналіз та дослідження методів обробки прорізних кишень з листочкою з вшивними кінцями та листочкою з настрочними кінцями | 2 |
| 6 | Аналіз та дослідження методів обробки непрорізних кишень з листочкою у рельєфному шві пілочки | 2 |
| 7 | Аналіз та дослідження методів обробки накладних кишень | 2 |
| 8 | Аналіз та дослідження методів обробки внутрішніх кишень | 2 |
| 9 | Аналіз та дослідження методів обробки бортів | 2 |
| | Разом за семестр | 18 |
| | Разом по курсу | 30 |
5. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
| За джерелом сприймання і передачі інформації | - словесні: розповідь, пояснення, бесіда, лекція, інструктаж, робота з книгою; - наочні: ілюстрації, демонстрації, спостереження; - практичні: реферати, доповіді. |
| За типом (характером) пізнавальної діяльності | - пояснювально-ілюстративні; - проблемно-пошукові; - дослідницькі; - творчі. |
| За певним спрямуванням – методи стимулювання інтересу | - пізнавальні ігри; - навчальні дискусії; - аналіз життєвих ситуацій; - створення ситуації емоційно-моральних переживань; - створення ситуації пізнавальної новизни. |
| За певним спрямуванням – методи стимулювання відповідальності | - переконання в значущості навчання; - чітке висунення навчальних вимог; - заохочення в навчанні; - засудження недоліків у навчанні. |
| За способом взаємодії в освітньому процесі | - інтерактивні: робота в групах, мозкова атака, рольова гра, ситуаційний аналіз, мікрофон, коло ідей тощо. |
| За ступенем управління навчальною діяльністю | - робота під безпосереднім керівництвом викладача на занятті; - самостійна робота з різними інформаційними джерелами; - самостійна підготовка презентацій; - написання рефератів під керівництвом викладача тощо. |
| За призначенням – методи контролю | - поточний контроль (усний, письмовий); - проміжний індивідуальні творчі завдання; - підсумковий: семестровий контроль. |
6. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ
Метод усного контролю.
Опитування: індивідуальне, фронтальне та комбіноване.
Метод письмового контролю. Метод тестового контролю.
Метод графічного контролю.
Метод практичної перевірки.
Метод самоконтролю.
Метод самооцінки.
ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ ЗА 12-БАЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ
| Оцінка за національною шкалою | Оцінка за 12-бальною системою |
| 5 - «відмінно» | 10-12 |
| 4 – «добре» | 7-9 |
| 3 – «задовільно» | 4-6 |
| 2 – «незадовільно» | 1-3 |
ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ: НАЦІОНАЛЬНА ТА ECTS
| Сума балів за всі види навчальної діяльності | Оцінка ECTS | Оцінка за національною шкалою | |
| для екзамену, практики | для заліку | ||
| 90 – 100 | А | відмінно | зараховано |
| 82-89 | В | добре | |
| 74-81 | С | ||
| 64-73 | D | задовільно | |
| 60-63 | Е | ||
| 35-59 | FX | незадовільно з можливістю повторного складання | не зараховано з можливістю повторного складання |
| 1-34 | F | незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни | не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни |
7. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ
| Рівні навчальних досягнень | Бали | Вимоги до знань, умінь і навичок студентів |
| I. Початковий | 1 | Студенти розрізняють об'єкти вивчення. |
| 2 | Студенті відтворюють незначну частину навчального матеріалу, мають нечіткі уявлення про об'єкт вивчення. | |
| 3 | Студенти відтворюють частину навчального матеріалу; з допомогою за викладача виконують елементарні завдання. | |
| II. Середній | 4 | Студенти за допомогою викладача відтворюють основний навчальний матеріал, можуть повторити за зразком певну операцію, дію. |
| 5 | Студенти відтворюють основний навчальний матеріал, здатні з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило. | |
| 6 | Студенти виявляють знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповіді їх правильні, але недостатньо осмислені. Вміють застосовувати знання при виконанні завдань за зразком. | |
| III. Достатній | 7 | Студенти правильно відтворюють навчальний матеріал, знають основоположні теорії і факти, вміють наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, частково контролюють власні навчальні дії. |
| 8 | Знання студентів є достатніми. Студенти застосовують вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагаються аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролюють власну діяльність. Відповіді їх логічні, хоч і мають неточності. | |
| 9 | Студенти добре володіють вивченим матеріалом, застосовують знання в стандартних ситуаціях, уміють аналізувати й систематизувати інформацію, використовують загальновідомі докази із самостійною і правильною аргументацією. | |
| IV. Високий | 10 | Студенти мають повні, глибокі знання, здатні використовувати їх у практичній діяльності, робити висновки, узагальнення. |
| 11 | Студенти мають гнучкі знання в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовують їх у різних ситуаціях, уміють знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми. | |
| 12 | Студенти мають системні, міцні знання в обсязі та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовують їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміють самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення. |
8. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Навчальна програма.
Робоча навчальна програма.
Конспект лекцій
Інструкції до лабораторних робіт
Контролюючий матеріал
9. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Основна
1. Першина Л.Ф., Петрова С.В. Технология швейного производства. Учебник – М., 416с.
2. Труханова А.Т. Технология мужской и женской одежды: Учебник-М: высшая школа, 2003-495с.
3. Технология швейного производства. Учеб. пособие для сред. проф. учеб. заведений / Э.К. Амирова, А.Т.Труханова, О.В.Сакулина, Б.С.Сакулин. – М.: «Академия», 2004 – 480с.
4. Мельник П.В. та ін.. Лабораторний практикум з основ технології, обладнання та організації технологічних процесів виготовлення швейних виробів: Навч. посібник – Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 240с.
5. Силаева М.А. Пошив изделий по индивидуальным заказам: Учебн. для нач. проф. Образования - М: 2003-528 с.
Додаткова
. ГОСТ 12807-2003. Изделия швейные. Классификация стежков, строчек и швов. – М.:Межгосударственный стандарт, 2003.
2. ДСТУ 2162-93. Технологія швейного виробництва. Терміни та визначення. - К.: Держстандарт України, 1993
3. ДСТ України 2023-91. Деталі швейних виробів. Терміни та визначення.
4. ДСТ України 2033-92. Вироби швейні. Дефекти терміни та визначення
5. Ост 17-835-80. Изделия швейные. Технические требования к стежкам, строчкам и швам. – М.: ЦНИИТЭИЛегпром, 1981
Інтернет-ресурси
www.twirpx.com
http://about-clothing.ru/
3. http://abc.vvsu.ru/Books/proectshvpred_kl/