Ім'я файлу: бюджетні витрати та їх ефективність.doc
Розширення: doc
Розмір: 53кб.
Дата: 24.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
курсовая громадянського виховання та освіти.doc
Сценарій спортивного свята Олімпійці серед нас.docx
карданна передача дипломна робота.rtf

План

1. Цілі бюджетного процесу.

Здійснення ефективного бюджетного контролю

2. Державні витрати. Підвищення ефективності державних витрат

Висновки

Список використаної літератури

1. Цілі бюджетного процесу.

Здійснення ефективного бюджетного контролю

У фіскальній політиці головним інструментом прийняття рішень є бюджетний процес. Через бюджетний процес уряд визначає свої загальні плани, на яких ґрунтуються рішення щодо розподілу коштів. Виконуючи функцію розподілу ресурсів, бюджетний процес є важливим інструментом підтримки стратегічних пріоритетів та впровадження ефективного державного управління.

Бюджетний процес має виконувати три ключових завдання:

· здійснення ефективного бюджетного контролю;

· розміщення ресурсів відповідно до стратегічних цілей уряду;

· підвищення ефективності державних витрат.

Головним ризиком фіскальної політики є те, що тиск на уряд задля збільшення деяких бюджетних витрат може завадити урядові виконувати свої першочергові завдання. Нейтралізувати цей тиск можна лише завдяки впровадженню жорсткої бюджетної дисципліни.

Раніше здійснені дослідження довели, що найважливішим чинником успішного скорочення дефіциту бюджету є постійний контроль за державними витратами. Ця обставина вказує на потребу встановлення лімітів загального рівня державних витрат, а також на важливість методів, які використовують міністри для контролю за витратами в межах цих лімітів.

Від уряду постійно вимагають збільшити державні витрати. Якщо такі вимоги не тримати під контролем, навіть стабільна бюджетна ситуація може опинитися під загрозою. До того ж різні пропозиції щодо видатків по-різному впливають на досягнення соціальних та економічних цілей уряду. За відсутності жорсткого бюджетного процесу уряду надзвичайно складно ухвалювати і впроваджувати рішення щодо зміни структури витрат, податкових ставок та обсягу державного боргу, а також оцінювати міру відповідності пріоритетам уряду тих чи інших заявок на фінансування.

2. Державні витрати. Підвищення ефективності державних витрат

Нині застосовуються два методи бюджетного фінансування:

1. Метод єдиного казначейського рахунку. Цей метод використовується для фінансування заходів з державного бюджету України. Це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб’єктам діяльності;

2. Метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що від­повідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

Із місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів та заходів у галузі освіти. Це витрати на:

– дошкільну освіту (дошкільні заклади освіти);

– загальну середню освіту (загальноосвітні школи, ліцеї, гімназії, вечірні школи);

– заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації (загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, дитячі будинки, спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи та інші заклади освіти для дітей з вадами у фізичному чи розумовому розвитку, загальноосвітні школи соціальної реабілітації, допомога на дітей, які знаходяться під опікою, піклуванням);

– позашкільна освіта (позашкільні заклади освіти, заходи із позашкільної роботи з дітьми);

– професійно-технічна освіта;

– вищі заклади освіти І та ІІ рівнів акредитації;

– післядипломна освіта (центри підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення);

– інші заклади та заходи в галузі освіти (придбання підручників, методична робота, інші заходи з народної освіти, служби технічного нагляду за будівництвом і капітальним ремонтом, централізовані бухгалтерії, групи з централізованого господарського обслуговування, інші заклади освіти).

Витрати на охорону здоров’я з місцевих бюджетів включають утримання:

– лікарень широкого профілю;

– спеціалізованих медичних закладів (спеціалізованих лікарень та інших спеціалізованих закладів: центрів, диспансерів, госпіталів для інвалідів Великої Вітчизняної війни, лепрозоріїв, медико-санітарних частин, тощо, що мають ліжкову ме­режу; пологових будинків; санаторіїв для хворих туберкульозом; санаторіїв для дітей та підлітків; будинки дитини; станції переливання крові; станції швидкої та невідкладної медичної допомоги);

– поліклінік та амбулаторій;

– спеціалізованих поліклінік;

– загальних і спеціалізованих стоматологічних поліклінік;

– фельдшерсько-акушерських пунктів;

– санітарно-епідеміогічної служби (санітарно-епідеміогічних станцій);

– придбання медичного обладнання, інструментів, протезів, іншої продукції, що використовується в медичній практиці;

– утримання інших закладів у галузі охорони здоров’я (медико-соціальних експертних комісій, бюро судово-медичної експертизи, централізованих бухгалтерій).

Соціальний захист та соціальне забезпечення за рахунок коштів місцевих бюджетів включає:

– надання пільг ветеранам війни та праці (установка телефонів учасникам Великої Вітчизняної війни, пільги ветеранам праці, пільги ветеранам та інвалідам війни);

– допомоги сім’ям з дітьми (допомоги на дітей віком до 16 (учнів – 18) років, допомоги з догляду за дитиною-інвалідом, допомоги з догляду за дитиною непрацюючим матерям, допомога на дітей одиноким матерям, тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, грошова допомога матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років);

– інші види соціальної допомоги (цільова грошова виплата на проживання громадян із мінімальними доходами, відшкодування збитків, заподіяних громадянам, виплата компенсації реабілітованим, грошова допомога біженцям, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, виплати-компенсації на медикаменти, допомога на прожиття малозабезпеченим громадянам, програма протезування, забезпечення побутовим вугіллям окремих категорій населення, інші витрати);

– утримання дитячих закладів-інтернатів (будинків-інтернатів для малолітніх інвалідів);

– утримання притулків для неповнолітніх;

– програми соціального захисту неповнолітніх (відшкодування витрат шкільним їдальням, інші програми соціального захисту неповнолітніх);

– утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів системи соціального захисту;

– молодіжні програми (утримання центрів соціальних служб для молоді, програми та заходи центрів соціальних служб для молоді, програми та заходи державних органів у справах сім’ї та молоді, програми і заходи державних органів в справах жінок, утримання клубів підлітків за місцем проживання);

– інші заклади та заходи в галузі соціальної політики (заходи, пов’язані з поверненням кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депорто­вані з України, навчання та трудове влаштування інвалідів. утримання територіальних центрів і відділень соціальної допомоги на дому, пільги населенню (крім ветеранів війни та праці) з оплати житлово-комунальних послуг і природного газу, утримання будинків-інтернатів агропромислового комплексу, фінансова підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів, фінансування служб технічного нагляду за будівництвом та капітальним ремонтом, утримання централізованих бухгалтерій, центрів із нарахування та виплати пенсій, капітальні вкладення для реконструкції установ соціального забезпечення).

У складі видатків на житлово-комунальне господарство з місцевих бюджетів передбачаються витрати на:

– житлове господарство (капітальний ремонт житлового фонду місцевих органів влади, дотації житлово-комунальному господарству, витрати на утримання об’єктів соціальної сфери, що передаються до комунальної власності);

– комунальне господарство (благоустрій міст, благоустрій райцентрів, селищ міського типу та інших населених пунктів. берегоукріплювальні роботи, витрати на впровадження засобів обліку витрат та регулювання споживання води й теплової енергії);

– підприємства і організації побутового обслуговування, що входять до комунальної власності.

До складу видатків на культуру та мистецтво з місцевих бюджетів включаються витрати на:

– мистецтво (творчі спілки, театри, філармонії, музичні колективи й інші заходи та заклади з мистецтва);

– культуру (бібліотеки, музеї та виставки, заповідники, палаци і будинки культури, клуби та інші заклади клубного типу, школи естетичного виховання дітей);

– кінематографію;

– архівну справу (державні архівні установи);

– інші заходи та заклади в галузі мистецтва та культури (державні премії України в галузі літератури та мистецтва, інші культурно-освітні заклади та заходи, витрати на організацію проведення заходів із вивчення питань, пов’язаних з діяльністю ОУН-УПА).

Із місцевих бюджетів здійснюється фінансування засобів масової інформації:

– телебачення та радіомовлення;

– преси (періодичних видань: газет і журналів);

– книговидання (видавництва);

– інших засобів масової інформації.

До складу видатків на фізичну культуру та спорт із місцевих бюджетів включається:

– здійснення заходів із фізичної культури та спорту (проведення навчально-тренувальних зборів і змагань, витрати на утримання центрів з інвалідного спорту і реабілітаційних шкіл, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань та заходів з інвалідного спорту, проведення заходів з нетрадиційних видів спорту і масових заходів з фізичної культури, утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл, фінансова підтримка спортивних споруд, утримання рятувальних станцій на водах, інші витрати);

– державна підтримка громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості (проведення навчально-тренувальних зборів і змагань, проведення заходів із нетрадиційних видів спорту та масових заходів з фізичної культури, утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл, утримання апарату управління фізкультурно-спортивних організацій, фінансова підтримка спортивних споруд, інші витрати).

Витрати на промисловість та енергетику з місцевих бюджетів включають лише витрати на паливно-енергетичний комплекс, а саме: на державне регулювання цін на тверде паливо.

У складі видатків місцевих бюджетів на будівництво – державна підтримка молодіжного житлового будівництва, а також витрати на архітектуру.

Витрати на інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю за рахунок коштів місцевих бюджетів, включають фінансування проектів багатоцільового розвитку, діяльності, пов’язаної з формуванням загальної економічної політики, управлінням у галузі стандартизації, гідрометеорології, геодезії та контролю за виробництвом тощо.

Висновки

Закуповуючи товари та послуги, перерозподіляючи для цього національний дохід, уряд оперує значними ресурсами. Тому уряд має бути впевнений, що його витрати найбільшою мірою сприяють підвищенню добробуту країни. Отже, бюджетний процес потребує оцінки ефективності державних витрат.

Використання можливостей для підвищення ефективності витрат дозволяє поліпшити загальну якість витрат, не збільшуючи їх загального рівня. Цього ефекту можна досягти завдяки переорієнтації вже здійснюваних програм чи перерозподілу ресурсів на користь важливіших пріоритетів.

Такий підхід вимагає від міністрів особливої відповідальності: вони мусять доводити, що постійно докладають зусиль до поліпшення якості витрат. Тому уряд має оцінювати можливості щодо наймання приватних компаній для надання окремих державних послуг та встановлення індикативного рівня цін на деякі товари та послуги. Також потрібно систематично оцінювати ефективність використання ресурсів, виділених з попередніх бюджетів, і з’ясовувати, чи дійсно й надалі існує та чи інша потреба в бюджетних ресурсах.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про бюджетну систему України” // Відомості ВРУ. – 2002. –№26.

2. Закон України “Про Державний бюджет України на 2001 р.” // Відомості ВРУ. –№3. –2001.

3. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. –К.: НІОС, 2000. –с.400

4. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України. –К. : НІОС, 2002. –с.384

5. Василик О.Д. Державні фінанси України. –К.: Вища школа, 1997. –с.385

6. Юрій С.І., Бескид Й.М. Державний бюджет України. –Тернопіль: ТАНГ, 2001. –с.383

7. Бескид Й.М. Державний бюджет України. –Тернопіль, 2000

8. Єпіфанов А.О., Сало В.І., Дяконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. –К.: Наукова думка, 1997. –302 с.

9. Деркач Н.И., Горзеева Л.П. Бюджет и бюджетный процес на Украине. –Дніпропетровск: Пороги, 1995. –256 с.

10. Державні фінанси / пер. з англ. Ю.Немец. –К.: Основи, 1998. –542 с.

11. Распутенко І. Управління видатками в перехідних економіках. –К.: Основи, 2002. –223 с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас