Ім'я файлу: Контроль фінансового стану підприємства.docx
Розширення: docx
Розмір: 52кб.
Дата: 07.02.2021
скачати
Пов'язані файли:
Історія психології.pptx
сша проти в.єтнаму верхогляд христина диз -18.pptx
верхогляд конфлікт у сфері дизайну.pptx

Вступ
Невід'ємними супутниками сучасних ринкових економічних відносин на сьогодні є ризики. Жодна економічна діяльність не може уникнути їхніх наслідків та можливих збитків, що, часом, досягають великих масштабів. Особливо, якщо мова стосується інвестиційних проектів, де обсяги фінансування значні, і, відповідно, можливі негативні наслідки від ризиків теж сягають колосальних сум. На кожному етапі реалізації проекти зазнають ризиків, які необхідно вміти правильно виявити, оцінити, та правильно управляти ними. Адже саме правильне управління ризиками – це запорука ефективної реалізації проекту.

Управління ризиками є це доволі складною справою, для якої необхідно провести теоретичне обґрунтування, оскільки, щоб прийняти рішення щодо управління ризиками потрібно їх зважити й оцінити.
Для того, щоб мінімізувати вплив ризиків на реалізацію проекту необхідно структурувати можливі ризики, виділити основні фактори, що їх спричинюють та визначити можливі напрями їх усунення чи зменшення.

Актуальність проблеми виникнення ризиків та їх мінімізації у проектній діяльності особливо загострилася в кризових умовах. Інвестори детально зважують усю сукупність ризиків і приймають рішення щодо доцільності вкладення коштів. Для вчасного виявлення небажаного ризику потрібно бути знати способи управління ризиком, а в разі негативного впливу ризику – шляхи мінімізації його наслідків.

Метою дослідження є визначення суті ризику, його основних видів, визначення мето-дів управління та мінімізації ризиків.

Ризик – це складна для розуміння категорія. На сьогодні, немає єдиного й чіткого ви-значення ризику, універсальної кількісної міри його оцінювання.

До визначення поняття ризику підходять двояко:

-з позицій термінів втрат і збитків;

-з позицій непевності.

З позицій термінів втрат ризик – це імовірність перевищення збитками певного значення. Також ризик визначають як математичне очікування втрат чи збитків.

В контексті інвестиційного та фінансового менеджменту найчастіше ризик визначають як міру непевності в отриманні очікуваних доходів від здійснених інвестицій. Тому, для виявлення суті ризику необхідно відштовхуватись від того, при яких умовах він виникає.

Поняття проектних ризиків
В контексті інвестиційного та фінансового менеджменту найчастіше ризик визначають як міру непевності в отриманні очікуваних доходів від здійснених інвестицій. Тому, для виявлення суті ризику необхідно відштовхуватись від того, при яких умовах він виникає [4].

Серед основних причини виникнення ризиків можна виділити наступні:

-зовнішньоекономічні;

- відсутність сприятливого політичного клімату в країні та у регіоні;

- відсутність повної і точної інформації, необхідної для впровадження проекту;

-коливання ринкової кон’юнктури;

- можливість виникнення виробничо-технологічних ризиків;

- непередбачуваність поведінки учасників.

В аналізі проектів важливо класифікувати ризики, адже категорія ризику дає можливість спрогнозувати непередбачені події та в певній мірі проконтролювати ризикову ситуацію. Усе це й пояснює актуальність та необхідність дослідження категорій ризику.

Метою аналізу проектних ризиків є надання оцінки всім видам ризиків проекту, а також визначення:

а) можливих шляхів зниження ризиків;

б) ступеня доцільності реалізації проекту за наявного рівня ризику та способів його зниження.

Аналіз проектних ризиків передбачає вирішення таких завдань:

  • виявлення ризиків проекту;

  • оцінка ризику проекту;

  • визначення чинників, що впливають на ризик;

  • пошук шляхів скорочення ризику;

  • врахування ризику при оцінці доцільності реалізації проекту;

  • врахування ризику при оцінці доцільності реалізації способу фінансування проекту.

При оцінці проектів передбачається, що всі вихідні величини, зокрема величини грошових потоків, відомі або можуть бути точно визначені. У реальній ситуації такого практично не буває. Параметри, які визначають величину грошових потоків, можуть набувати значень, які неабияк відхиляються від очікуваних.[3]

У цілому, інвестиційний проект на всіх стадіях його життєвого циклу подібний до складного організму. Його функціонування супроводжується переплетінням настільки різноманітних причинно-наслідкових взаємозв’язків, що передбачити їх з високою точністю практично неможливо.

Існує принаймні два підходи до визначення ризику – у термінах втрат і збитків та в термінах непевності. У термінах втрат ризик визначається як імовірність того, що збитки перевищать певне значення. Існує також визначення ризику як математичного очікування втрат чи збитків. В інвестиційному й фінансовому менеджменті найчастіше під ризиком розуміють міри непевності в одержанні очікуваних доходів від заданих інвестицій. Очевидно, що для загального визначення ризику слід виходити з того, за яких умов він виникає.

Система потрапляє в полк дії фактора ризику за наявності трьох умов:

  • система прагне до певної мети;

  • система має вибір шляху її досягнення;

  • вибір здійснюється в умовах непевності.

З огляду на це можна сформулювати загальне визначення ризику. Ризик – це міра непевності в досягненні системою заданої мети при обраному способі досягнення цієї мети. Якщо прийняти це формулювання, то вищенаведене визначення ризику в термінах втрат є його окремим випадком, коли мета системи – існування без втрат і збитків.

Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для аналізу проекту, то метою системи є одержання очікуваного рівня доходності, а способом досягнення мети – реалізація даного проекту. Тобто, ризик проекту – це міра непевності в одержанні очікуваного рівня доходності при реалізації даного проекту. [2]

Спробуємо виділити найбільш поширені ризики для проектної діяльності.

За причинами виникнення виділяють наступні ризики:

- ризики нестабільності законодавства та наявної економічної ситуації;

- ризик політичної ситуації;

- ризики непередбачуваності природних умов;

- ризики неповноти та неточності ситуації;

- ризики непередбачуваності поведінки учасників проекту.

Проектні ризики також класифікують на зовнішні (їх поділяють на групи передбачуваних та непередбачуваних ризиків) та внутрішні (серед яких: будівельні, експлуатаційні та фінансові) .

Найбільш характерними для проекту є внутрішні ризики.

Окремо доцільно виділити форс-мажорний ризик, що виникає на стадії будівництва, та експлуатації підприємства. До цього ризику призводять об'єктивні події, наслідком яких є часткова чи повна втрата майна .

За джерелами виникнення ризики поділяються на:

- ризики політичного характеру;

- ризики господарської діяльності;

- непередбачувані або форс-мажорні ризики.

Залежно від причини виникнення виділяють наступні ризики:

- зовнішні ризики;

- внутрішні ризики;

- інші ризики [6].

За тривалістю дії розрізняють:

- короткострокові ризики (пов’язані з фінансовими інвестиціями, що впливають на ліквідність фірми) .

- або довгострокові (ті, що виникають під час вибору напряму інвестування).

За ступенем впливу на фінансовий стан фірми виділяють

- допустимі ризики (загроза втрати певної частини прибутку),

- критичні (загроза втрати очікуваної виручки)

- та катастрофічні (загроза втрати всього капіталу фірми, як наслідок - банкрутство).

За можливістю усунення виділяють

  • ризики недиверсифіковані (ризики, які неможливо усунути)

  • диверсифіковані (ризики, які можна подолати)..

За мірою впливу на зміну реальних активів фірми

- динамічні ризики - ризики непередбаченої зміни вартості основного капіталу, що спричинено прийняттям відповідних управлінських рішень, ринковими або політичними обставинами, які можуть принести втрати, так і збільшення прибутку;

- статичні ризики – ризики, пов'язані із втратами реальних активів шляхом завдання збитків власності, спричинені некомпетентністю керівництва [1].
Управління ризиками доцільно здійснювати на всіх етапах життєвого циклу проекту. Адже своєчасне реагування на виявлення ризику іноді дозволяє уникнути його. В разі, якщо уникнення ризику є неможливим, доцільним є пошук шляхів щодо його мінімізації.
Налічують велику кількість методів мінімізації (оптимізації, зниження) ризику, які також поділяють на зовнішні та внутрішні [5].

Найбільш розповсюдженими методами мінімізації ризику є:

- диверсифікація.

- нейтралізація часткових ризиків;

- резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

- розподіл ризику між учасниками проекту;

- страхування;

- хеджування.

Диверсифікація - це процес розподілу інвестицій між різними видами діяльності, безпосередньо не пов’язаними між собою. Зазнавши збитків від одного виду діяльності, підприємство може одержати прибуток від іншого.

Диверсифікація дає можливість підвищити стійкість підприємства до несприятливих змін підприємницького середовища [3].

Частковими називаються ризики - це ризики, що виникають під час реалізації окремих етапів (робіт) проекту та безпосередньо не впливають на проект у цілому.

Нейтралізацію часткових ризиків здійснюють у декілька етапів, а саме:

1) розгляд найбільш важливого для проекту ризику;

2) визначення перевитрат коштів з врахуванням можливості виникнення несприятливих подій;

3) визначення можливих заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків;

4) визначення додаткових витрат на реалізацію наведених заходів;

5) порівняння витрат на реалізацію заходів та величини збитків від ризиків;

6) прийняття рішення щодо застосування визначених заходів;

7) повторення процесу до наступного за важливістю ризику [3].

Створення резервів ресурсів на покриття непередбачених витрат дозволяє покрити втрати від ризику, що з'являється під час реалізації проекту, та забезпечити виконання проекту без збоїв та порушень. Це є способом боротьби з ризиком, який потребує визначення співвідношення між можливими ризиками, що впливають на вартість проекту, та розміром витрат для усунення збоїв виконання проектів. Частину резерву завжди необхідно зберігати менеджеру, а іншу частину - іншим учасникам відповідно до контракту [6].

Розподіл ризику здійснюють під час підготовки плану проекту та контрактної документації. Для кількісного розподілу ризику проекту доцільно використати модель, побудовану на основі "дерева рішень", згідно якої кожен учасник виконує обсяг робіт, визначений проектом, та, у випадку невиконання проекту, несе відповідну частку ризику. Проте найбільший ризик несе інвестор. Тому, із збільшенням ступеня ризику, що несе інвестор, збільшуються труднощі у його пошуку.

Страхування ризику – це своєрідна система відшкодування втрат страхувальниками в разі виникнення страхових випадків із спеціальних страхових фондів, сформованих за рахунок страхових внесків, виплачених страхувальниками. В основному, в рамках страхування ризиків виділяють майнове страхування та страхування від нещасних випадків.

Крім страхування, також застосовують перестрахування та співстрахування.

Перестрахування - це страхування, що полягає у передачі страховиком частини відповідальності за ризики іншим страховикам. Перестрахування здійснюють з метою формування стійкого та збалансованого "страхового портфеля", щоб забезпечити стабільну та рентабельну роботу страховим компаніям.

Співстрахування - страхування великих ризиків кількома страховиками одночасно. При цьому кожен страховик укладає із страхувальником окрему угоду. Проте, може існувати і страховик-лідер, що виступає організатором [6].

Хеджування - це метод мінімізації ризику господарської діяльності шляхом передачі ризику зміни ціни на іншу особу. Хеджування може здійснюватись шляхом укладення термінових контрактів, зокрема довгострокової угоди на поставку продукції між постачальником і споживачем. Наприклад, укладення контракту на поставку зерна під урожай наступного року. За цим контрактом споживач набуває право отримати зафіксовану кількість зерна за обумовленою ціною в наступному році, захищаючи себе тим самим від втрат у разі неврожаю. У свою чергу, постачальник гарантує собі відповідну ціну на зерно, навіть у разі її зменшення в наступному році [5].

Отже, на основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки. На кожній стадії реалізації проекту підприємство зазнає тих чи інших ризиків. Існує велика кількість видів ризиків, і важко виділити якусь єдину класифікацію. Для уникнення значних втрат важливо своєчасно виявити та зреагувати на ризики, вжити необхідні заходи щодо їх уникнення чи, коли уникнути ризики неможливо, мінімізувати їх. Існують різні підходи до визначення оптимальних методів управління ризиками, проте більшість авторів виділяють наступні: диверсифікація, хеджування, страхування (в тому числі співстрахування та пере-страхування) та формування резервів на покриття непередбачуваних втрат. Вибір конкретного методу залежить від специфіки проекту, сукупності зовнішніх та внутрішніх факторів, фази (етапу) реалізації проекту. Тому, важливими є своєчасне виявлення, оцінка, та правильне управління ризиками. Адже оптимальне управління ризиками є запорукою ефективного впровадження та реалізації проекту.


Критерії оцінки ризику при виборі варіанта інвестування
Проектні ризики зумовлені особливостями його життєвого циклу. Для оцінки ризику при виборі варіанта інвестування можна застосувати метод експертних оцінок ризиків у різних фазах проекту.

При аналізі ризиків у передінвестиційній фазі оцінюють фінансово-економічну життєздатність проекту, організаційно-технічний потенціал, функції та завдання основних учасників, виконувані роботи й рівень гарантій по інвестиціях та кредитах.

В інвестиційній фазі оцінюють структуру управління проектом, перебіг реалізації проекту і якість виконання проектних робіт.

В експлуатаційній фазі оцінці підлягають фактори, які негативно вливають на реалізацію проекту. Це затримка будівництва, перевищення витрат, непогодженість щодо фінансування, неспроможність контрагентів, втручання держави, виникнення збитків, підвищення цін на сировину та енергоносії, некваліфіковане управління персоналом.

Аналіз ризиків у передінвестиційній фазі лежить в основі вибору варіанта інвестування, однак при цьому прогнозуються ризики і в інвестиційній та експлуатаційній фазах.

По кожній фазі проекту складається вичерпний перелік факторів ризику. При цьому кожен фактор характеризується показниками пріоритету та питомої ваги кожного фактора і їх сукупності. Значення пріоритетів і питомих ваг визначаються експертним шляхом.

Ідея кількісного підходу до оцінки ризику ґрунтується на тому, що невизначеність може бути поділена на два види.

Якщо невизначені параметри спостерігаються досить часто за допомогою статистики або імітаційних експериментів, то можна визначити частоти появи даних подій. Такий тип невизначеності має назву статистичної невизначеності. При достатній кількості спостережень частоти розглядаються як наближене значення ймовірностей подій.

Якщо окремі події, які нас цікавлять, повторюються досить рідко або взагалі ніколи не спостерігалися і їх реалізація можлива лише в майбутньому, то має місце нестатистична невизначеність. У цьому випадку використовується суб’єктивна ймовірність, тобто експертні оцінки її величини. Концепція суб’єктивної ймовірності ґрунтується не на статистичній частоті появи події, а на ступені впевненості експерта в тому, що задана подія відбудеться.

Методологічною базою аналізу і ризику інвестиційних проектів є розгляд вихідних даних як очікуваних значень певних випадкових величин з відомими законами імовірнісного розподілу. Математичний апарат, використовуваний при цьому підході, розглядається докладно в курсах теорії ймовірності та математичної статистики [4].
Висновки
Отже, технологія проектного фінансування це — набір взаємопов´язаних способів, методів і прийомів та конкретних процедур, які діють у певній логічній послідовності, що забезпечує оптимальність процесу фінансування інвестиційного проекту для досягнення кінцевої мети — його здійснення. Технологія проектного фінансування на практиці модифікується залежно від різних чинників, основні з яких:

  • тип проекту (мега, моно, мульти);

  • вид проекту (реальний, фінансовий, змішаний);

  • джерела фінансування (приватні, комерційні банки, держава, фінансово-промислові групи);

  • методи фінансування (з регресом, без регресу, з обмеженим регресом, на консорціумиих засадах);

  • види інвестиційних ресурсів (матеріальні, інтелектуальні, фінансові);

  • учасники проекту (підрядник, субпідрядник, керівник проекту й інші);

  • організаційна схема реалізації інвестиційного проекту.

Під впливом таких чинників формуються організаційні схеми технології проектного фінансування. У зарубіжних країнах для розроблення і обрання найраціональніших схем залучають консалтингові фірми (банки тощо). Цей процес має назву "фінансове конструювання" або "фінансовий дизайнінг".

Аналізуючи літературні джерела у галузі інвестиційної діяльності, доходимо висновку, автори в цілому характеризують цикл інвестиційного процесу, його стадії, учасників, джерела інвестування, але не зупиняються на конкретних організаційних схемах технології реалізації інвестиційного проекту. На мій погляд, визначення суті й змісту проектного фінансування, поняття його технології та чинників, що впливають на її здійснення, є першим кроком до розв´язання проблем методики формування схем проектного фінансування. Це важливо як для розвитку наукових досліджень, що стосуються проектного фінансування, так і для реалізації такого способу інвестування та контролю за його здійсненням у практичній діяльності підприємств.


Список використаної літератури

  1. Бардиш Г. О. Проектне фінансування: Підруч. - 3-тє вид. перероб. та доп. - К.: Хай- Тек- Прес, 2008. - 464с.

  2. Батенко Л.П., Загородніх О.А., Ліщинська В.В. Управління проектами: Навч. посі-бник. - К.: КНЕУ, 2003. –

  3. Ковшун Н.Е. Аналіз та планування проектів [Текст]: навч. посібник / Н.Е.Ковшун .– К.: Центр учбової літератури, 2008. – 344 с.

  4. Куриленко Т.П. Проектне фінансування: Підручник. - К.: Кондор, 2006. - 208 с. 

  5. Македон В.В. Бізнес-планування : Навч. пос. / В.В. Македон. – К. : Центр учбової літератури. – 236 с.

  6. Пересада А.А., Онікієнко С.В., Коваленко Ю. М. Інвестиційний аналіз: Навч. - ме-тод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2003. - 134 с.

  7. Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О. Бізнес-план:технологія розробки та обгрунтування: Навч. посібник. – К: КНЕУ, 1998. – 208 с.

  8. Тарасюк, Г.М. Управління проектами : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Каравела. М.: Финансы и статистика, 2006 . - 304с.

  9. Шклярук С. Г. Проектне фінансування: навч. посіб./ Шклярук С. Г. - К.: Персонал, 2009. - 472 с.



скачати

© Усі права захищені
написати до нас