Ім'я файлу: Ринки факторів виробництва(Семан).docx
Розширення: docx
Розмір: 40кб.
Дата: 03.12.2021
скачати




  • Ринок капіталу

Серед найважливіших у системі ринків — окрім ринку товарів і послуг та ринку праці — є ринок капіталу, або, як його ще часто називають, фінансовий ринок. Ринок капіталів — це ринок, де купують і продають фінансові засоби: гроші, акції, облігації, векселі та інші цінні папери.

Ринок капіталу (фінансовий ринок) є найдосконалішим з усіх ринків: 

по-перше, він унікальний уже тим, що його суб'єктами у наш час стали майже всі учасники господарського життя: підприємці, споживачі, органи державної влади і місцевого самоврядування, громадські організації тощо; 

по-друге, об'єкти, що торгуються на ньому, є відносно однорідними (українська гривня, долар США, євро, акції, облігації тощо), а це прискорює укладання угод і зумовлює його більшу передбачуваність; 

по-третє, він визначає практично єдину для усієї країни (і міжнародної спільноти) ціну — позичковий процент, курс акцій, обмінний курс валют тощо; 

по-четверте, чудова комп'ютерно-інформаційна облаштованість забезпечує йому найвищий ступінь конкурентності: для кожного відкрита можливість вільного входу і виходу з цього ринку.

Ринок капіталу є і найчутливішим до загального стану економіки. Він найпершим і найбільшою мірою реагує на події, пов'язані з ефективністю господарювання, політичним життям, законодавчими нововведеннями, природно-кліматичними процесами, епідемічними спалахами, терористичними актами тощо. Його надзвичайна чутливість до всіх змін у житті суспільства і природи пов'язана саме з тонкощами людської психіки: споживацькими устремліннями, жадобою швидкого збагачення, а також намаганням уберегти грошові заощадження від знецінення (інфляції).

Ринок капіталу заслужив собі репутацію  найризикованішого. Він здатен швидко не тільки збагатити людину, а й розорити її, позбавити, приміром, житла, нажитих коштовних речей тощо. Він жорстко дисциплінує своїх суб'єктів, змушуючи їх бути особливо відповідальними.

Головними інструментами ринку капіталів є: боргові зобов'язання, заставні, акції, облігації, цінні папери центральних і місцевих органів влади, гроші тощо.

Ринок капіталу дуже складний за своєю структурою.Основні підрозділи:

  • 1) ринок грошей, або кредитний ринок;

  • 2) ринок цінних паперів, або фондовий ринок;

  • 3) валютний ринок;

  • 4) ринок золота та інших дорогоцінних металів;

  • 5) страховий ринок.




  • Інвестування


Інвестиція — господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Форми інвестицій. Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками:

  1. За об'єктами вкладень розрізняють реальні та фінансові інвестиції. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи: як матеріальні, так і нематеріальні. Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найзначнішу частку посідають вкладення у цінні папери.

  2. За характером участі в інвестуванні розрізняють прямі і непрямі інвестиції. Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування. Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, іншими особами (фінансовими посередниками).

  3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції. Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.

  4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні.

  5. За регіональною ознакою розрізняють внутрішньодержавні та закордонні інвестиції.

Ризики інвестиційної діяльності — це імовірність отримати відмінний від очікуваного результат інвестиційної діяльності внаслідок дії екзогенних і ендогенних чинників впливу. Під очікуваним результатом мається на увазі отримання доходів або досягнення певного соціального, технологічного, інформаційного та інших ефектів.

  • Дисконтована вартість

Дисконтована вартість – вартість майбутніх потоків доходів або витрат, оцінена в теперішніх умовах. Для її визначення використовують норму дисконту, за допомогою якої перераховують майбутні доходи і витрати.

Дану операцію проводять в рамках фінансового обліку.

Дисконтування – процес, що дозволяє встановити вартість фінансового потоку за допомогою його підрахунку на підставі прогнозованого доходу в майбутньому, який співвідноситься з поточним періодом. Важливу роль у зазначеній операції має таке поняття як тимчасова вартість грошей. Вона в свою чергу складається з майбутньої і поточної їх цінності.

Гроші мають властивість знецінюватися. Внаслідок інфляції 1000 гривень зараз, не рівні 1000 гривень в майбутньому. Це необхідно враховувати в рамках інвестицій. Розрахунок ставки дисконтування дозволяє оцінити вкладення, вигідне воно або ризиковано.
Для проведення обчислень застосовують чотири основних види тимчасової вартості грошей:

Щоб виконати операцію дисконтування, використовують наступну формулу:

PV = FV / (1 + i) n

PV – ціна на даний момент часу;

FV – цінність в майбутньому;

i – ставка дисконтування;

n – кількість звітних періодів.

Щоб провести обчислення вартості в перспективі необхідно скористатися такою формулою:

FV = PV × (1 + i) n

Метод дисконтування грошових потоків

З його допомогою інвестори проводять оцінку прогнозованих фінансових потоків і виконують дисконтування виходячи зі значення ставки прибутковості. Даний спосіб виражається за допомогою зазначеної нижче формули:

DCF = CF1 / (1 + k) + CF2 / (1 + k) 2 + CFn / (1 + k) n

DCF – фінансовий потік, який дисконтується;

CF1, CF2, CFn – потоки по періодах;

k – ставка, по якій виконується дисконтування.

  • Модель життєвого циклу

Концепція ЖЦТ запропонована в 1965 р одним з провідних теоретиків маркетингу Теодором Левиттом. Життєвий цикл товару являє собою одну з моделей зовнішнього середовища. У більшості визначень під життєвим циклом товару розуміється період часу, протягом якого продукт знаходиться на ринку, що не враховує дориночну фазу. Відповідно до концепції ЖЦТ продукт в своєму розвитку проходить кілька типових етапів. Більш правильно не обмежуватися тільки ринкової стадією і включати також і дориночной фазу розробки продукту, оскільки ця фаза пов'язана з витратами, які в подальшому позначаються на накопиченого прибутку. Таким чином, найбільш точним є наступне визначення.

Життєвий цикл товару - це період часу від початку розробки товару до припинення попиту на нього і відповідно припинення виробництва даного продукту.

Тривалість життєвого циклу у різних товарів різна - від декількох місяців до декількох років. Класичним прикладом товару з коротким життєвим циклом є "хула-хуп". У типовому випадку найкоротшим етапом є впровадження, а найтривалішим - спад обсягу продажів. Останнє пояснюється головним чином тим, що виробники довго не наважуються зняти товар з виробництва. У сучасному світі ЖЦТ скорочується. Найбільш чітко виражена тенденція до скорочення життєвого циклу спостерігається у продукції електронної промисловості. Тривалість фаз також варіює від країни до країни. Наприклад, в 1960-і рр. більшість європейських виробників телевізорів планували свої виробничі потужності для кольорових телевізорів, орієнтуючись на досвід США, де тривалість фази впровадження була велика, проте в Європі проникнення на ринок несподівано виявилося дуже швидким.

  • Внутрішня норма доходу

Внутрішня норма доходності (Internal Rate of Return - IRR) – це дисконтна ставка, за якою майбутня вартість грошового потоку від інвестицій приводиться до теперішньої вартості інвестованих коштів.

Внутрішню норму доходності можна охарактеризувати і як дисконтну ставку j, за якою чистий приведений дохід у процесі інвестування буде приведено до нуля, тобто IRR = j , при якій NPV = 0 .

Внутрішня норма доходності розраховується за такими формулами: 1) IRR = j, яка знаходиться з рівняння



де СЕк приплив (відплив) коштів у к -ому році, в разі якщо к = 1,2,...,п ; при к = 0 - ІС = СЕ0, де ІС - інвестиція; і - коефіцієнт дисконтування; п - тривалість проекту;

2) приблизно величина внутрішньої норми доходності може бути отримана з формули


- Людський капітал. Ринок землі. Земельна рента

Людськи́й капітал — це соціально-економічна категорія, похідна від категорій «робоча сила», «трудові ресурси», «трудовий потенціал», «людський фактор», у загальному вигляді його можна розглядати як економічну категорію, яка характеризує сукупність сформованих і розвинутих унаслідок інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивацій індивідів. Поняття людського капіталу є природним розвитком і узагальненням понять людського фактора і людського ресурсу, проте людський капітал є ширшою економічною категорією.

Людський капітал в широкому сенсі — це інтенсивний продуктивний чинник економічного розвитку, розвитку суспільства і сім'ї, що включає освічену частину трудових ресурсів, знання, інструментарій інтелектуальної праці, місце існування і трудової діяльності, що забезпечують ефективне і раціональне функціонування людського капіталу як продуктивного чинника розвитку.

Коротко: людський капітал — це інтелект, здоров'я, знання, якісна і продуктивна праця і якість життя.

Ринок землі. Земельна рента і ціна землі

Земля, як і будь-який інший економічний ресурс, може приносити дохід і має свою ціну.

Економічна рента - ціна, яка сплачується за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких строго обмежена, тобто фіксована. Земельна рента у вигляді орендної плати за землю встановлюється, як і ціна на будь-який інший ресурс, у результаті взаємодії попиту на землю та її пропозиції. Кількість землі є строго обмеженою, що робить її пропозицію абсолютно нееластичною (графік 16-1). Це означає, що якою б високою чи низькою не була б ціна землі, її пропозиція залишається незмінною.



Фіксований характер пропозиції землі вказує на те, що єдиним фактором, який обумовлює земельну ренту, є попит на землю.

Оскільки земля є безплатним даром природи і не вимагає витрат на її виробництво, то орендна плата, яку одержують її власники, є незаробленим доходом. Статистика свідчить, що у зв'язку із зростанням населення та дією інших факторів, які викликають збільшення попиту на землю, цей незароблений дохід у вигляді ренти зростає. У зв'язку з цим, серед багатьох економістів існувала й існує точка зору про необхідність обкладання землевласників 100 % податком на землю.

Економічну ренту одержують усі власники землі. її ще називають абсолютною рентою. Поряд з нею економісти виділяють ще й диференціальну ренту - додатковий дохід, одержаний у результаті використання землі, кращої за продуктивністю, місцерозта-шуванням чи унікальністю використання.

Ренту, яка зумовлена родючішими ділянками землі і кращим розташуванням стосовно ринків збуту, деякі економісти називають диференціальною рентою.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас