РИНКОВА СИСТЕМА: ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ

Підготувала Волощук Катерина

Група МЕ-301 з

Попит і пропозиція

• По́пит і пропози́ція — економічна модель, що описує процес ціноутворення на ринку. Ця модель вводить поняття попиту та пропозиції як універсальні характеристики ринку та доводить, що за певних умов ці характеристики урівноважуються та приводять до встановлення певної ціни на цей товар. При цьому попит — представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — кількість товару, який є на ринку або може бути доставлений на нього.
• Висновок моделі про урівноваження добре відповідає поведінці великого числа ринків та вважається важливим економічним законом.

• Вперше термін «попит і пропозиція» використав Джеймс Стюар у своїй праці «Принципи політичної економії», опублікованій 1767 року. Цей термін також був застосований такими економістами-класиками, як Адам Сміт та Давид Рікардо, в їхніх працях «Причини багатства народів та «Принципи політичної економії та оподаткування», відповідно. В 1870-х роках модель істотно розвинув та популяризував Альфред Маршалл у своїй праці «Принципи економіки».
• Взаємодія попиту і пропозиції через ціновий механізм на вільних ринках є проявом «невидимої руки ринку», призводить до встановлення спонтанного порядку в економіці.

Види ринків

• В сучасній економіці існують різноманітні класифікації ринків. Під ринком слід розуміти певне економічне середовище, де відбуваються певні економічні дії (купівля, продаж, інвестування, позика тощо), що здійснюються різними економічними особами (домогосподарствами, фірмами, державою тощо).Ринки класифікуються за різними ознаками.
• За рівнем конкурентності між продавцями економічних благ розрізняють типи ринків (або типи ринкових структур):

1. Ринок досконалої конкуренції;

2. Ринок монополії;

3. Ринок олігополії;

4. Ринок монополістичної конкуренції.

• За територіальним охопленням ринки поділяються на:

1. Місцевий ринок;

2. Регіональний ринок;

3. Національний (або внутрішній) ринок;

4. Глобальний (або світовий) ринок;

• За об'єктами купівлі-продажу економічних благ (тобто, що саме продається і купується в усьому економічному середовищі) розрізняють:

1. Ринок споживчих товарів;

2. Ринок послуг;

3. Ринок ресурсів (інвестиційних товарів);

4. Ринок праці;

5. Фінансовий ринок.

Спільні риси усіх видів ринків

Загальним для усіх видів ринків є:

• універсальна дія ринкового механізму.
Це проявляється в тому, що попит і пропозиція на всі об'єкти купівлі-продажу у всіх видах ринку формуються однаково. Рівноважна ціна на те, що продається на всіх видах ринків, залежить від співвідношення попиту і пропозиції. В свою чергу зміна ціни на об'єкт купівлі-продажу однаково впливає на зміну обсягів попиту і пропозиції;
• однакове намагання всіх господарських суб'єктів на всіх видах ринків оптимізувати свою економічну поведінку:
покупці намагаються купівлею певних благ найвище задовольнити свої потреби і реалізувати власні економічні інтереси з найменшими грошовими сплатами за купівлю, а продавці розраховують на вищий виторг для отримання доходу з метою реалізації власного економічного інтересу;
• наявність певної інфраструктури, що властива кожному виду ринку.

Без відповідних інститутів (або економічних установ) неможливе функціонування будь-якого виду ринку.

Ринок споживчих товарів можна вважати базовим видом ринку тому, що переважну частку загальнонаціонального економічного обороту складають споживчі товари. В більшості країн світу в структурі валового внутрішнього продукту за витратами 60 — 80% припадає на споживчі витрати.