Реферат
з теми: “вчений-соціолог Роберт Мертон”
підготувала студентка II курсу
група 6.2818
Емел'янова Аліна
План
1.Вступ.
2.Біографія.
2.1.Особисте життя.
2.2.Студентське життя.
2.3.Кар'єра.
2.4.Досягнення у кар'єрі.
3.Наукова діяльність.
3.1.Розробка «теорії середнього рівня»
.11 заповідей функйіонування.
.Теорія акомії .
.Негативні сторони діяльності бюрократії.
Ефект Матвія.
4.Підсумок.
(1)Вступ.Роберт Мертон - відомий соціолог, педагог і міжнародний діяч, один з провідних аналітиків-соціологів 20-го століття. Він зумів блискуче змінити стереотипні погляди, яких довго дотримувалися учені, про те, що ексцентричні генії не пов'язані правилами і нормами. Саме цей об'єм роботи і послужив підставою для отримання їм в 1994 році Національної медалі за наукові досягнення. Мертон отримав безліч нагород за свої дослідження. Він був першим соціологом, який став почесним членом Національної академії наук і іноземним представником в Шведській королівській академії наук, видав безліч наукових робіт, присвячених соціологічній теорії і масовим комунікаціям. Більше 70 років він читав своїм студентам прекрасні лекції з історії, літератури і етимології, а також на соціологічні теми: робота ЗМІ, анатомія расизму, соціальні перспективи, аутсайдери проти інсайдерів.
Вніс значний вклад в розробку і формування ряду основних областей академічної соціології : теорії і методології структурного функціоналізму, соціології науки, вивчення соціальної структури, бюрократії, соціальній дезорганізації та ін. Виступаючи продовжувачем класичної традиції буржуазної соціології (М. Вебер, Дюркгейм), Мертон незалежно від своїх учителів Сорокіна і Парсонса, що багато зробили для популяризації в США європейський теоретичний соціологія, шукає самостійний шлях її з'єднання зі встановився в США стандарт емпіричний дослідження.
(2).Біографія. Меер Роберт Школьник народився у Філадельфії, 5-го липня 1910 року, в сім'ї єврейських іммігрантів з Росії Аарона Школьника (згодом Гаррі Школьника) і Іди Расовской, що прибули в США в 1904 році. У сім'ї говорили на ідиші. Гаррі Школьник був кравцем, потім відкрив в південній частині Філадельфії крамницю молочних продуктів, а після того, як вона згоріла, працював помічником тесляра.
У юності Мейєр Школяр захопився фокусами і подумував про кар'єру ілюзіоніста. З цією метою він вирішив змінити ім'я, щоб виключити асоціації зі своїм іммігрантським походженн ям.Він вибрав цю назву "Роберта" на честь 19-го століття французький фокусник Жан Эжен Робер-Уден, який широко вважається батьком сучасного стилю чаклувати. Таким чином, його сценічний псевдонім став "Роберт Мертон", і він тримав його в якості свого особистого імені на отримання стипендії в Університеті Темпл. За ще одною теорією у 14 років він змінив своє ім'я на Мерлін, на честь одного з самих таємничих персонажів в легендах про короля Артура. Але друзі сказали йому, що це занадто "чарівно", і він замінив його на Мертон.
2.1Особисте життя. У 1934 році одружився на Сюзані Мертон Кархарт, з якою у них був один син, Роберт К. Мертон, переможець 1997 Нобелівській премії по економіці, дві дочки, Стефани Мертона Томбрелло і Ванесса Мертон, професор права в Університету Пейсів закону, Мертон і Кархарт розвелися в 1968 році, вона померла в 1992 році. Мертон одружився на Харієт Цукерман в 1993. Вона також була його співавтором. 23 лютого 2003 року Мертон помер у віці 92 років в Нью - Йорку. На момент його смерті, він жив в Манхэттене. Він залишив свою дружину, троє дітей, дев'ять онуків і дев'ять правнуків.
2.2 Студентське життя. Він почав свою соціологічну кар'єру під керівництвом Джорджа Э. Сімпсон у Філадельфії Університету Темпл (1927-31). Робота Мертона в якості лаборанта Сімпсона на проект за ознакою раси і ЗМІ представила Мертон в соціологію. Під керівництвом Сімпсона, Мертон взяв участь в Американській соціологічній асоціації щорічній зустрічі, де він зустрів Pitrim А. Сорокін, засновницький кафедру в університеті Гарварду кафедри соціології. Мертон застосовується в Гарварді і перейшов на роботу в якості наукового співробітника до Сорокіна (1931-36).
Багато хто сумнівався, що Мертон буде прийнятий в Гарварді після закінчення храму, але він швидко кинув виклик шанси і вже на другий рік він почав видавати з Сорокіним. До 1934 року він навіть почав публікацію статей власного твору : "Останні французькій соціології", "Курс арабського інтелектуального розвитку, 700-1300 нашої ери", "Коливання в швидкості промислового винаходу" і "Наука і військової техніки". Після завершення цих Мертон продовжував закінчити Гарвард із ступенем магістра і доктора філософії в області соціології. До кінця своєї студентської кар'єри в 1938 році він вже почав приступити до робіт, які зробили його відомим в соціологічному полі, публікуючи своє перше велике дослідження, науки, техніку і суспільства в сімнадцятому столітті в Англії, який допоміг створити соціологію науки.Мертон теза(аргумент о природі раньої експерементальної науки), схожа на Макс Вебер (“відомої вимоги про зв'язок між протестантською етикою і капіталістичною економікою”), припускає позитивну кореляцію(міра відношення між двума математичними перемінними або вімірянними значеннями даних,котрі включають в себе коефіцієнт Пірсона як частий випадок) між виникненням протестантського пієтизму, пуританством і ранньої експериментальної науки.
2.3 Кар'єра.Він викладав в Гарварді до 1938 року, коли він став професором і завідувачем кафедрою соціології університету Tulane .
У 1941 році він поступив в Колумбійський університет, де він провів переважну більшість його викладацької кар'єри. За свої п'ять років в Колумбійському університеті він займав ряд престижних титулів. Він був заступником директора Бюро університету прикладних соціальних досліджень з 1942 по 1971 рік. Також був ад'юнкт-викладачем в університеті Рокфеллера.
У 1985 році на знак визнання його неоцінимого вкладу в науку і за довгострокову і продуктивну роботу в Колумбійському університеті його удостоїли звання доктора наук.
2.4 Досягнення у кар'єрі.За свою кар'єру, Мертон опублікував близько 50 статей в соціології науки. Проте, це не єдина область, в якій він вніс свої ідеї і теорії. Серед багатьох інших областей і тим були теорія девиантности, організації і теорія середнього радіусу дії.
Мертон отримав безліч національних і міжнародних нагород за свої дослідження. Він був один з перших соціологів, обраних у складі Національної академії наук і першим американським соціологом, який був обраний іноземним членом Шведської королівської академії наук, що відповідає побратимом Британської академії . Він був також членом Американського філософського суспільства, в Американській академії мистецтв і наук, де отримав свої Парсонс премії, Національної академії освіти і Academica Europaea. Мертона також приписують як творця “фокус - групи” (якісний метод дослідження, групове інтерв'ю, організоване у вигляді розмови кількох респондентів, зазвичай 6—12 осіб, на задану інтерв'юером-модератором тему. На відміну від класичних інтерв'ю комунікація відбувається переважно між самими респондентами, а модератор лише направляє розмову в потрібне русло. Фокус-групи широко використовуються в соціологічних та маркетингових дослідженнях. Метод дозволяє розкрити мотивацію людей, побачити варіанти сприйняття/ставлення до проблеми тощо. Але ніколи не слід забувати, що фокус-група — це якісний метод і на його основі не можна робити кількісних висновків.)
Він отримав стипендію Гуггенхайма в 1962 році і був першим соціологом, який отримав стипендію Мак-Артура. Більше двадцяти університетів присудили йому почесних звань, у тому числі Гарвард, Йельский, Колумбійський і Чикаго, і за кордоном, в університетах Лейдена, Уельс, Осло і Кракова, в Єврейському університеті в Єрусалимі і Оксфорді.
У 1994 році Мертон був нагороджений американською Національною медаллю науки,за "основи соціології і за його новаторський вклад у вивчення громадського життя, особливо “ Самовиконующимся пророцтвом і неумисні наслідки соціальної дії". Він був першим соціологом, який отримав приз.
3.1 Розробка «теорії середнього рівня»
Р.К. Мертон навчався в Гарвардському університеті на соціологічному факультеті у П. Сорокіна. Однак послідовником його поглядів він не став, хоча все життя відчував до нього глибоку повагу. Йому були чужі величезні і складні всесвітньо-цивілізаційні побудови Сорокіна. Набагато ближче Мертону був напрямок роботи Т. Парсонса, на якого він і орієнтувався в усі час свого навчання в Гарварді і після, коли вже отримав докторський ступінь (1936 р.) та став викладачем Колумбійського університету. Однак, хоча Мертон і був солідарний з Т. Парсонсом у багатьох його ідеях,все ж існували і певні розбіжності. Зокрема, вони стосувалися соціологічних теорій. Так в 1947 р. Парсонс зробив доповідь в Американській Соціологічному Товаристві про стан загальної теорії в соціології і через два роки на основі цієї доповіді опублікував статтю в «Американському соціологічному огляді». Стаття викликала бурхливу критику з боку Мертона, доводив, що на даному рівні розвитку соціології ніякої загальної теорії її розвитку немає і бути не може.
На противагу роботі Парсонса він висунув концепцію теорії середнього рівня.Неприйняття парсоновской побудов було викликано тим, що Мертон розумів теорію як «логічно взаємопов'язані ряди висловлювань, з яких можна вивести емпіричні закономірності». Іншими словами, це ряди висловлювань, що дозволяють «намацати» зв'язки в емпіричному матеріалі, на базі якого вони будуються, а з іншого боку, вони дозволяють висувати гіпотези для майбутніх досліджень.
Теорії середнього рівня, стверджує Мертон, - це «теорії, які розташовуються між малими, але обов'язково працюючими гіпотезами, включеними в дослідження і систематичними широкими спробами побудувати єдину теорію, яка пояснила б всі спостережувані закономірності соціальної поведінки, соціальної організації і соціальної зміни ». Мертон також підкреслює: «Працююча гіпотеза - це щось більше, ніж застосування здорового глузду, яким ми користуємося повсякденно. Зіставляються певні факти, маються на увазі деякі альтернативні пояснення, і ми прагнемо до того, щоб перевірити їх ».
Якщо дотримані ці умови і теорія придатна для висунення працюючих гіпотез, тоді «кожна така теорія створює уявлення, з якого можна вивести деяку систему умовиводів». Ідея ця потрібна для висунення конкретних гіпотез. Але, тим не менш, вона все-таки теорія, стверджує Мертон, тому що «Деякі умовиводи, що виводяться з такої ідеї, можуть розходитися з очікуваннями здорового глузду, заснованими на ряді неперевірених, само собою очевидних припущень. Подальші дослідження покликані підтвердити (або спростувати) ці умовиводи, що суперечать очікуванням здорового глузду».
Таким чином, Мертон констатує наявність певних переваг своєї теорії і відсутність їх у загальній теорії Парсонса. Це закономірно, оскільки Парсонс працює на іншому методологічному рівні. Він має справу не з емпіричним матеріалом, а з поняттями. І на виході у нього повинні вийти не «працюють гіпотези», що описують будь-яку сферу емпіричних досліджень, а мова соціології, за допомогою якого дослідники можуть спілкуватися між собою, який допомагає сформулювати загальні принципи побудови теорій. Ці принципи спрямовані на те, щоб долати труднощі, що виникають з причини браку знань на даному рівні розвитку науки.
З теорії загального рівня теорії середнього рівня можуть запозичувати певний набір понять, які потім упорядковуються відповідно до передбачуваними проблемами конкретної області. Гіпотез ж, тим більше, що «працюють» в емпіричному дослідженні, із загальної теорії витягти неможливо. А тому, вважає Мертон, розробка такої теорії - це марна трата сил. Необхідно допрацьовувати і ущільнювати шар теорій середнього рівня, які, розвиваючись і взаємодіючи, поступово почнуть досягати рівня загальної теорії та покладуть, таким чином, початок її формуванню поступово, а не стихійно.
На думку Мертона, теорія середнього рівня має набір певних атрибутів. А саме:
Містить обмежений ряд припущень, з яких логічно виводяться конкретні гіпотези, що підтверджуються емпіричним дослідженням;
- Не залишаються ізольованими, а об'єднуються в більш широку теоретичну схему;
1 2 3