МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ
Кафедра «_____________________________________»
РЕФЕРАТ
з результатів проходження навчальної практики «Вступ до фаху»
студентки
_________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові)
___________________________________________________________________
(курс, група, спеціальність)
| Навчальна практика «Вступ до фаху» Захищено з оцінкою «________» ___________________________ підпис керівника практики «___» ____________ 202__ р. | Керівник практики: ___________________________ (П.І.Б.) |
Маріуполь 2020
ЗМІСТ
| ВСТУП ………………………………………………………………….. | 3 |
| 1. Есе «Чому я обрав професію менеджера» …………………………… | 5 |
| 2. Індивідуальне завдання на тему : « Формування сучасної системи менеджменту в Україні » ……………………………………………….. 3. Висновок ……………………………………………………………… | 9 23 |
| СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………… | 24 |
ВСТУП
Навчальна практика є першим і важливим етапом входження студентів до навчального процесу у вищому навчальному закладі з метою формування в них активного ставлення до здобуття високого рівня наукових і професійних знань, умінь і навичок для майбутньої практичної діяльності в галузі менеджменту та адміністрування.
Навчальна практика «Вступ до фаху» є практикою професійного спрямування, а саме – основою уявлення про майбутню професію, вивчення професійних функцій майбутніх менеджерів та логістів у різних сферах господарського діяльності.
Навчальна практика покликана сформувати у студентів професійні уміння, навички роботи у підрозділах підприємств, що виконують логістичні функції, а саме: логістики, маркетингу, матеріально-технічного забезпечення, виробництва, збуту, транспортного господарства, складського господарства.
В основі навчальної практики є вивчення студентами праці менеджерів різних профілів та логістів, та ознайомлення з їхніми функціональними обов’язками на підставі посадових інструкцій, вивчення аспектів організаційного устрою підприємств різних напрямів діяльності та форм власності.
Проведення практик, зокрема навчальної практики, є одним із важливих напрямків професійної підготовки майбутніх фахівців з напряму підготовки «Логістика» та «Менеджмент організацій».Особливе місце займає навчальна практика «Вступ до фаху» на першому курсі, оскільки саме з неї розпочинається засвоєння фахівцями практичних навичок та вмінь, безпосереднє знайомство з майбутньою професійною діяльністю. Навчальна практика проводиться серед студентів першого курсу з відривом від навчання протягом одного тижня.
Практика має екскурсійну організацію, перелік підприємств, які відвідують студенти під час практики. В міжнародній комерційній практиці використовуються різні способи підписання експортно-імпортних угод.
Найбільш поширеним, як уже відзначалося, являється підписання контракту контрагентами, що приймають в ньому участь. Для того, щоб ефективно виконувати свої обов'язки, менеджер має спланувати роботу об'єкта управління, організувати її, розподіливши завдання між безпосередніми виконавцями і забезпечивши їх необхідними ресурсами, зацікавити працівників у якісному виконанні дорученої роботи, проконтролювати результати, яких вони досягли і, за необхідності, внести ті чи інші корективи у їх дії. Цю роботу неможливо здійснити, якщо не скласти ясну і чітку картину щодо стану керованого об'єкта і середовища його існування, що можливо лише при наявності відповідної інформації.
Отже, основою процесу управління є інформація. Вона перетворилась сьогодні у найважливіший ресурс, який дає змогу організаціям забезпечувати свій розвиток, зміцнювати свої стратегічні позиції. В умовах значного розподілу праці без своєчасного надходження інформації неможлива спільна робота. Без неї не можна сформулювати цілі, оцінити ситуацію, визначити проблеми, підготувати і прийняти рішення і проконтролювати його виконання. Лише вона дозволяє менеджерам належним чином здійснювати управлінські функції.
1. Есе на тему : «Чому я обрав професію менеджера»
Обираючи для себе професію, я дивлюся на те, щоб вона була і затребуваною і привабливою для мене. Одним з таких занять є робота менеджера. Ще донедавна поняття «менеджмент» було новим і незрозумілим для багатьох в нашій країні. Але з розвитком ринкових відносин, процесом приватизації державної власності, розширенням діяльності комерційних підприємств, зарубіжний досвід управління в сфері ринкової економіки став досить актуальним.
Нова наука - «менеджмент» набула значного поширення як така, що всебічно вивчає феномен управління, його методи і принципи. Без цієї посади сьогодні не обходиться жодне сучасне підприємство. Менеджер - це той, хто організовує роботу на фірмі або виробництві. Спочатку він планує, хто із співробітників повинен виконати певну частину роботи. Потім він роздає завдання і контролює їх виконання. Також в обов'язки менеджера входять переговори з сусідніми відділами, іншими фірмами або клієнтами.
Мені подобається робота менеджера, тому що йому потрібно багато спілкуватися з людьми і їздити в різні місця. Мені це здається дуже цікавим! Я не люблю довго займатися однією роботою або знаходиться в певному місці, тому мене приваблює така різноманітна діяльність.
Одним з переваг роботи менеджера є хороша можливість кар'єрного росту. Мене надихають історії успіху керівників відомих компаній, наприклад Лі Якокка - керуючого, відродив автомобільні компанії Ford і Chrysler.
Я знаю, що для роботи на цій посаді необхідні такі якості як організованість, комунікабельність і відповідальність. Хороший менеджер - це хороший аналітик. Спеціаліст повинен володіти абсолютним умінням аналізувати ситуації. Також він повинен відрізнятися далекоглядністю. Тобто важливим є вміння прораховувати наперед кожен крок, адже від цього буде залежати успіх угоди, а, отже, і прибуток компанії. У багатьох випадках він діє як лідер. Його повинен поважати колектив і беззаперечно слухатися.
Хороший менеджер-управлінець завжди знайде роботу. Адже саме від його роботи залежить успішна діяльність підприємства. Однак вимоги до таких фахівців досить високі.
Стати успішним менеджером-управлінцем мають всі шанси амбітні люди з явно вираженими лідерськими якостями. Ці люди повинні мати волю до перемоги, володіти бажанням добитися висот. Вони повинні володіти аналітичним складом розуму, володіти наполегливістю і цілеспрямованістю, бажанням стати одним з кращих. Це повинні бути люди з добре розвиненими комунікабельними здібностями, відмінну пам'ять, умінням домовлятися і знаходити різні шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми.
Як і будь-яка професійна діяльність, робота менеджера має свої складності. Перш за все, це непорозуміння з людьми, а також емоційна втома від відповідальності і необхідності все планувати заново, якщо щось йде не так. Але я думаю, що зможу з цим впоратися. Головне, не забувати про відпочинок, вивчати мистецтво спілкування з людьми та управління часом. А також пам'ятати золоте правило менеджера: «Спочатку виконай важливе, а потім невідкладне. Найважливіше - це те, що має для вас значення. Невідкладне - це те, до чого хтось підштовхує » .
Якщо є бажання стати справжнім спеціалістом у вибраній сфері, потрібно багато вивчати і знати. Тому, серед найважливіших предметів моєї спеціальності і для загального розвитку я бачу наступні: історія України, політологія, логіка, англійська мова, релігієзнавство, інформатика тощо. Не можна вважати себе громадянином України, не знаючи як жили наші предки, якою була історія нашої країни і українського народу. Все це вивчає така наука як історія. Історія – це наука не тільки про минуле, а й значною мірою про теперішнє. Тому що наше теперішнє життя і життя нашої рідної країни напряму залежить від історичних факторів і процесів, які склалися у минулому. Історія відображає подвиги нашого народу, процеси свого розвитку і державотворення. Із знанням історії в кожній країні асоціюється культурний рівень кожної окремо взятої людини, тобто якщо людина не знає історії своєї країни, то хоч би якими знаннями вона не володіла, її вважають за неосвічену та безкультурну.
Політологія – це наука про політику та її взаємовідносини з людиною і суспільством. Ми живемо в демократичному суспільстві, де громадянин відіграє досить активну роль в політиці. І йому не справитися з цією роллю без відповідних базових знань щодо суті політики, динаміки процесів і тенденції в сучасному світі. Політологія дає можливість через опанування основних принципів політичної етики, історичного досвіду людської цивілізації, тенденцій сучасної політичної практики, уникнути багатьох недемократичних прийомів влади, у новому обсязі використати свої можливості, як суб’єктів політики – громадянам. Не можна вважати себе справжнім спеціалістом менеджером не оволодівши комп’ютером хоча б на рівні користувача. Через те мені здається, що для мого формування як спеціаліста інформатика є дуже важливою дисципліною.
Це лише невеликий опис дисциплін професії менеджера. У процесі навчання майбутній фахівець отримає великий об’єм знань та навичок, які стануть фундаментом кар’єри.
Зрозуміло, що завдання, які стоять перед менеджментом підприємств, компаній, можуть бути реалізовані тільки завдяки діяльності певної категорії працівників, яких прийнято називати менеджерами. Менеджер – це фахівець, що професійно займається управлінською діяльністю в конкретній області функціонування підприємства. Склад робіт, що виконуються менеджерами, визначається багатьма обставинами. Це і вид підприємницької діяльності, і посада та її місце в ієрархічній системі, кваліфікація управлінського персоналу, наявність заступників і помічників, фінансовий стан підприємства і його конкурентоспроможність, стиль роботи менеджера тощо. Але за будь-яких умов менеджери виконують широке коло робіт і їх роль в управлінському процесі характеризується великою різноманітністю функцій.
Все це мені дуже імпонує, тому я вирішила стати менеджером.
2. Індивідуальне завдання на тему : « Формування сучасної системи менеджменту в Україні »
Так історично склалося, що Україна відстала у своєму економічному розвитку від «ринкових» країн світу. Наші невдачі в проведенні економічних реформ пов’язані з невизначеністю стратегії кардинальної перебудови суспільства (включаючи політичне, соціальне й моральне середовище). У стратегічному менеджменті виникає об’єктивна необхідність. Щоб не допускати грубих помилок надалі, нам необхідно навчитися знаходити оптимальні рішення в умовах недостатньої стабільності й невизначеності соціально-економічного життя, характерного для сьогоднішньої України.
На сьогодні, менеджмент, що домінує на підприємствах України, можна умовно поділити на три основні напрями:
1. Система менеджменту, що залишилася у спадок від радянських часів. Основними її ознаками є: жорстка централізація, слабка мотивація персоналу, активне використання адміністративних методів управління. Характерними рисами таких підприємств є низька продуктивність праці та конкурентоспроможність, нездатність підприємства вийти на зовнішні ринки через якість продукції тощо.
2. Система менеджменту, що сформувалася в малих та середніх підприємствах. Основні ознаки – максимально спрощена організаційна структура підприємства (як правило, лінійна), відсутність стратегії розвитку.
3. Система менеджменту, що була впроваджена іноземними компаніями або на основі досвіду іноземних компаній. Характерною рисою менеджменту даного виду є часткове впровадження іноземних підходів до управління.
Це часто пояснюється неможливістю застосування тих чи інших нових підходів в менеджменті, оскільки на вітчизняний корпоративний сектор мають потужний вплив зовнішні чинники (політична, економічна, соціальна ситуація в країні тощо).
Найактуальніші проблеми менеджменту, з якими стикаються українські підприємства:
- скорочення, яке трапляється, коли організація навмисно стає меншою, скорочуючи кількість робітників або цілі підрозділи чи закриваючи підприємства;
- недостатність та несвоєчасність забезпечення управлінців якісною інформацією для прийняття управлінського рішення;
- недотримання максимального рівня якості;
- недостатність нематеріальної мотивації працівників на підприємствах.
Концепція ефективної діяльності українського бізнесу повинна базуватися на певних чинниках:
– відмова від старих принципів ієрархічних відносин панування та підкорення й перехід до партнерства, до принципу «спортивної команди» та тіснішої взаємодії;
– самостійний та інноваційний характер діяльності, креаціонізм, або, точніше, безперервний творчий підхід до всіх питань;
– прагнення не до максимального, а до соціально обґрунтованого прибутку;
– гнучкий, швидкий та вільний перехід від однієї ролі до іншої відповідно до нових вимог насиченого ринку;
– синтез і запровадження на практиці свободи, рівності та справедливості;
– експериментування – перевірка різних підходів для віднаходження здатності та розуміння, як трансформувати можливості в успішну реальність тощо.
Проблеми розвитку менеджменту в Україні при високих темпах розвитку економіки цілком розв’язні. У сучасних умовах розвитку економіки на основі ринкових відносин одним із пріоритетних її напрямків є вироблення основних теоретичних і методологічних позицій по використанню менеджменту в практичній діяльності українських організацій.
Важливою проблемою становлення практики менеджменту в Україні є формування сучасної культури організації. Великого значення він надає стратегії та тактиці розвитку організації, які невід’ємні від процесу формування її культури.
Сучасні підходи до управління називають синтетичними, комплексними.
Основними положеннями сучасної системи менеджменту є:
1. Використання теорії систем, розробленої з кінця 50-х років ХХ ст. (П.Друкер, Н.Вінер, К.Шеннон, Т.Пітерс та ін.). При цьому організація (фірма) розглядається як система, нерозривно зв’язана з навколишнім середовищем, адаптивно реагуюча на його зміни.
2. Використання ситуаційного підходу (розробленого в кінці 60-х років ХХст. як продовження системного підходу), коли процес управління стає відгуком на різні фактори, що впливають на стан системи (організації).
3.Визнання соціальної відповідальності менеджменту перед суспільством в цілому і перед окремими працівниками організації.
Відомі різні теорії і концепції управління, які сучасний менеджмент може використовувати відповідно до соціальних і економічних умов функціонування організації.
На основі синтезу різних ідей вчені дійшли висновку про необхідність комплексного підходу до управління з урахуванням того, що менеджмент не тільки наука, але й мистецтво.
Розвиток практики менеджменту призводить до відповідної зміни у розвитку теорії менеджменту. Гуманізація менеджменту, як все більша переадресація уваги від технологічного управління до управління людською поведінкою в організації, спричинила змішання інтересів класичної теорії менеджменту до питань поведінкового характеру. У той же час розвиток теорії в свою чергу впливає на практику менеджменту. Таким чином, для раціонального управління необхідно раціональне бачення і розуміння, як теорії, так і практики менеджменту. У свою чергу на сучасний розвиток менеджменту в Україні впливає перехід від традиційного менеджменту до сучасного.
Сучасний менеджмент супроводжується рядом важливих нових функцій, які багато в чому відрізняються, а в деякому своєму прояві доповнюють функції традиційного менеджменту, а саме: - інтелектуальний характер процесів прийняття рішення;
- розгалуження єдиної системи загального менеджмету на інвестиційний менеджмент, маркетинговий, інноваційний та інші;
- виникнення нових функцій менеджмету, що пов'язано з ускладненням середовища управління, необхідністю максимального використання всіх внутрішніх резервів менеджерів, зростанням впливу менеджерів на кінцеві результати, необхідністю зростання інтелектуального рівня керівництва та кваліфікації менеджерів;
- використання інформаційних технологій в менеджменті.
Таким чином, слід виділити головні складові сучасного менеджменту в Україні, які безпосередньо впливають не тільки на успіх компаній, але і на економіку в цілому:
- культура організації повинна розглядатися як важливий фактор прибутку і конкурентоспроможності комерційної організації, як фактор успіху, ефективності діяльності, а часом і виживання некомерційних організацій. На відміну від національної культури, яка носить досить інерційний характер, культура організації може значно змінюватися протягом нетривалого часу (місяці, роки). Методи формування позитивної культури організації, як правило, носять неформалізований характер;
- стратегічне управління та стратегічне планування знаходять своє застосування у все більшій кількості конкурентних управлінських ситуацій;
- поширення концепцій, методів і моделей управління, які довели свою ефективність в комерційних організаціях, на некомерційні організації.
Маркетингові підходи до управління поширюються на діяльність громадських організацій, на діяльність адміністрації міст і районів (регіональний маркетинг).
У діяльності багатьох некомерційних організацій з успіхом застосовуються організаційні елементи бізнес-планування.
Українська модель сучасного менеджменту знаходиться в стадії формування. Для більшості компаній розвиток такого бачення сучасного менеджменту є зіставлення конгломерат з різних зарубіжних методів на базі збережених старих адміністративно – бюрократичних систем. Сучасні методи управління культурою організації, що відпрацьовуються в комерційних фірмах, постійно знаходять своє застосування в некомерційних організаціях. Тому розвиток сучасного менеджменту в Україні носить собою безперервний пошук все більш нових способів зробити свою компанію більш конкурентоспроможною на світовому ринку управління.
Економіка України є перехідною від адміністративно-командної до соціально-ринкової. Ринкові перетворення потребують наукового обґрунтування і вирішення низки управлінських проблем макро і мікроекономічного характеру.
На макроекономічному рівні треба визначити нову роль держави в керуванні економікою, створити нову систему органів державного керування економікою, сформувати комплекс методів державного регулювання економічних процесів.
Формування ефективної системи керуванння на мікрорівні потребує не тільки акумуляції найвизначніших світових здобутків у цій галузі, а й відображення особливостей соціально-економічних процесів в Україні. Сліпе копіювання зарубіжних моделей менеджменту не тільки не дає користі, а навпаки, шкодить реформуванню економіки. В менеджменті величезне значення мають національна психологія, традиції, соціально-культурні чинники, духовні цінності тощо.
Вітчизняна модель менеджменту потребує одночасного вирішення трьох взаємопов'язаних проблем: макроекономічних змін у суспільстві, формування нового управлінського мислення керівників та розробки наукової бази менеджменту.
Успіх ринкових перетворень зумовлений умінням розумно керувати. Передусім ідеться про вміння ухвалювати раціональні рішення та ефективно їх виконувати. Однак процес становлення такого вміння доволі непростий.
В умовах становлення ринкової економіки в нашій країні особливого значення набувають питання управління підприємством. Українська модель сучасного менеджменту знаходиться в стадії формування. Для більшості компаній розвиток такого бачення сучасного менеджменту є зіставлення конгломерат з різних зарубіжних методів на базі збережених старих адміністративно – бюрократичних систем. Сучасні методи управління культурою організації, що відпрацьовуються в комерційних фірмах, постійно знаходять своє застосування в некомерційних організаціях. Тому розвиток сучасного менеджменту в Україні носить собою безперервний пошук все більш нових способів зробити свою компанію більш конкурентоспроможною на світовому ринку управління.
На сьогодні Українська модель управління має такі характерні особливості:
– орієнтація багатьох досвідчених керівних кадрів на командну систему, яка придушує ініціативу підлеглих, що заважає підприємствам і організаціям пристосовуватися до нових економічних умов;
– переважання в організаціях вертикальних, формальних зв'язків і відносин;
– недооцінка горизонтальних зв'язків і відносин; слабке врахування сучасних тенденцій в розвитку підприємств і використання нових типів організацій, орієнтованих на ринок;
– недостатнє бажання значної частини керівників делегувати повноваження і відповідальність своїм заступниками, намагання все зробити самому і особисто контролювати;
– слабке залучення співробітників до управління підприємствами та їх підрозділами, що в значній мірі не враховує знання і досвід працюючих;
– повне копіювання західних методів управління підприємством, ігноруючи вітчизняний досвід;
– відсутність гнучкості у швидкому реагуванні на зміни зовнішніх і внутрішніх факторів, які впливають на діяльність підприємства;
– недостатнє знання управлінськими кадрами законодавчих та нормативних актів;
– ігнорування норм ділової етики, а також порушення підприємцями елементарних етичних правил при здійсненні бізнесових операцій;
– відсутність у багатьох підприємців фундаментальних знань про технологію виробництва, економіку і менеджмент як науку управління;
– основним принципом діяльності багатьох менеджерів є прагнення більше і будь-якою ціною заробити сьогодні, що призводить до появи фірм-одноденок;
–залежність оплати праці найманих працівників від взаємовідносин з керівниками, а не від кваліфікації та результатів праці;
– неувага до працюючих та ігнорування етики управління, свавілля, обман і грубість, стали нормою поведінки окремих керівників, особливо в приватних підприємствах;
–недостатній рівень механізації, автоматизації та комп'ютеризації управлінської діяльності, хоча в цьому простежується певний прогрес.
Сьогодні в Україні можна виділити щонайменше три напрями в управлінні. Перший умовно називають менеджментом здорового глузду. Цей вид управління розвивається на багатьох приватизованих та новостворених підприємствах так званих “нових українців”. Нові власники не мали професійного управлінського досвіду. Первісне нагромадження капіталу не потребувало високого професіоналізму в керуванні бізнесом, достатньо було і менеджменту здорового глузду першопроходців. У процесі інтеграції та концентрації капіталу проблеми управлінського професіоналізму загострились.
Другий підхід в управлінні – професійний ринковий менеджмент, представниками якого є західні фірми , що успішно працюють на українському ринку. Вони принесли з собою не тільки західну культуру, а й новітню технічну базу менеджменту, яка доволі міцно вкорінилась у ділових організаціях України.
Зрештою, третій підхід у менеджменті втілює переважна більшість керівників радянського зразка, які дотримуються методів та стилю управління адміністративно-командної системи. Досвід управління підприємствами у них чималий, проте нема досвіду ведення бізнесу як такого.
Відсутність менеджменту є чи не найсерйознішим гальмом соціально-економічного прогресу. Підбір керівників та їхнє навчання методів формування ринкової цілісної системи керування організацією повинні стати одним із пріоритетних напрямів державної політики. Потрібно з менеджменту здорового глузду, західного менеджменту, менеджменту командно-адміністративної системи створити прагматичну українську модель менеджменту.
Дослідження тенденцій світового менеджменту та особливостей становлення соціально-економічних відносин в Україні дають змогу намітити орієнтири формування системи менеджменту в нашій державі. Досягнення світового менеджменту потрібно адаптувати до українського керівника, спеціаліста, робітника. Адже центральна фігура системи управління виробництвом – людська особистість, яка одночасно є об’єктом і суб’єктом управління.
Формування дієвої моделі менеджменту неможливе без реалізації стратегії розвитку персоналу. Йдеться про старанний підбір кадрів, високий та однорідний рівень їхньої кваліфікації, високу моральність. Розвиток персоналу повинен пов’язати професійно-кваліфікаційну модель робочих місць з моделлю особистих та ділових рис людини, поступово формувати свідому активну відповідальну особистість, відродити справжній демократизм у відносинах між виконавцями і керівником.
Потрібно пам’ятати, що ефективно управляти ніколи не зможуть люди, які хоч глибоко теоретично пізнали науку управління, однак не мають “іскри Божої”, тобто задатків і здібностей до специфічної діяльності менеджера. Державна кадрова політика повинна передбачати створення системи пошуку молодих людей, яким притаманні вроджені риси лідера та організатора.
Основні тенденції розвитку і становлення менеджменту в Україні та порівняльний аналіз основних моделей управління наведено у табл. 2.2 і 2.3.
Особливості умов формування сучасної моделі менеджменту в Україні
| Показники | Країни з економічною свободою | Україна |
| 1 | 2 | 3 |
| Ступінь протекціонізму | Незначний, до 4% | Від 10 до 30% |
| Наявність дозволів на заняття бізнесом | Нема | Практика дуже поширена |
| Ступінь корупції в митних органах | Нема | Високий |
| | продовження табл. 2.2 | |
| 1 | 2 | 3 |
| Податкова політика | 30 – 40% прибутку | До 80 – 90% прибутку |
| Кредитно-фінансова політика | Ставки 5 – 10% | Ставки 70% |
| Рівень інфляції | 2 – 8% за рік | Різкі коливання: 5 – 10% за місяць до незначної дефляції |
| Частка державного споживання у валовому внутрішньому продукті | 5 – 10% | Близько 40% |
| Контроль цін | Нема | Високий рівень |
| Контроль заробітної платні | Нема | Жорстке регулювання на державних підприє мствах і спроба впро вадження на приватних |
| Державне регулювання економіки | Незначне | Всеохопне |
| Державне регулювання банківської сфери | Несуттєве | Значне |
| Захист прав власності | Високий рівень правового захисту | Захист на дуже низькому рівні |
| Інвестиційна політика | Без обмежень | Великі обмеження |
| Заохоченість і політична нестабільність | Помірні та стабільні | Високе зростання і нестабільність |
Таблиця 2.3
Порівняльна характеристика основних світових моделей управління з признаками сучасного менеджменту в Україні
| Англо-американська модель | Германська модель | Японська модель | Признаки управління в Україні | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | |
| 1. Область розповсюдження | ||||
| США. Великобританія. Канада. Австралія. Нова Зеландія | Германія. Австрія. Нідерланди. Скандинавія. Бельгія. Франція | Японія | Україна. Росія | |
| | | продовження табл. 2.3 | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | |
| 2. Визначальні особливості | ||||
| 1.Широке представництво індивідуальних та незалежних акціонерів. 2.Велике значення ринку цінних паперів. 3.Розділення інвестиційних та комерційних банків | 1. Ключова роль банків у представництві та контролі на рівні усіх компонентів корпоративного управління. 2. Ринок цінних паперів розвине но слабко | 1.Акцент на банківський та між корпоративний контроль і представництво | 1.Ключова роль державних фінансових органів. 2.Реструкту ризація та становлення корпоративного сектору економіки | |
| 3. Учасники реалізації моделі | ||||
| 1. Акціонери. 2.Голова правління. 3.Рада директорів. Велика ступінь розподілу контролю з капіталом | 1.Банк. 2.Правління. 3.Спостережна рада. Широке представництво працівників корпорації | 1.Банк. 2.Афілійовані корпоративні акціонери (члени кейрецу). 3.Уряд. | 1.Збори акціонерів. 2.Правління. 3.Спостереж на рада. 4.Ревізійна комісія. | |
| 4. Структура володіння акціями | ||||
| 1.Суттєва перевага індивідуальних інвесторів | 1.Фінансові інститути контролюють більше 60% акцій корпорацій. 2.Індивідуальні інвестори не грають важливих ролей | 1.Абсолютна перевага афілійованих банків. 2.Фінансові інститути контролюють більше 70% акцій корпорацій. 3.Індивідуальні інвестори не відіграють важливої ролі | 1.Велика роль державних структур в управлінні корпораціями 2.Значний вплив фінансових організацій. 3.Абсолютно мала роль індивідуаль них і колективних інвесторів | |
| | | Продовження таблиці 2.3 | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | |
| 5. Моніторинг діяльності | ||||
| Переважає ринковий механізм | Переважно банківський - на постійній основі | Абсолютно переважає банківський і міжкорпоратив ний | Державні фінансові інституції | |
| 6. Фінансування | ||||
| 1.Дистанційне через ринок цінних паперів. 2.Переважання внутрішніх джерел фінансування | 1.Орієнтовний контроль за прийняттям інвестиційних рішень. 2.Досить суттєвий вплив банківського кредитування серед джерел фінансування | 1.Переважан ня внутрішніх джерел фінансування | ||
3.Висновок
Аналізуючи процеси управління в Україні, я зробила висновок, що виробничі досягнення в Україні не залежать практично ні від галузі, ні від розміру підприємства, а вирішальну роль відіграє менеджер, його здібності і воля.
Проведений аналіз існуючих світових моделей менеджменту дає змогу сформувати приблизну національну модель українського менеджменту, головна ідея якого полягає у досягненні добробуту населення. До основних принципів пропоную віднести таке:
1. Встановлення чіткої організаційної системи в організаціях із наданням від- повідних повноважень. При цьому необхідним є постійний контроль за ви- конанням поставлених завдань.
2. Зберігання національних традицій та їх запровадження, за можливості, у виробничий процес.
3. Надання свободи виробничому сектору у підприємницькій та інших видах діяльності.
4. Активна підтримка з боку держави розвитку малого і середнього бізнесу як основних елементів ринкової економіки.
5. Приведення правової бази виробничої та підприємницької діяльності до логічно встановлених та економічно обґрунтованих норм і правил.
6. Створення умов до запровадження соціальних програм, що дасть змогу підвищити добробут населення країни, підняти рейтинг країни та наблизити його до європейських стандартів.
7. Психологічна та матеріальна допомога населенню у складні періоди розвитку економіки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Маркіна, І. А. Менеджмент організації [Текст]: навч. посібник / І. А. Маркіна, Р. І. Біловол, В. А. Власенко ; Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Вищий навчальний заклад Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі". – К. : ЦУЛ, 2013. – 248 с.
2. Рульєв В.А. – менеджмент : навчальний посібник. / В.А. Рульєв, С.О. Гуткевич - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 312 с.
3. Туленков, М. В. Сучасні теорії менеджменту [Текст]: навч. посібник/ М. В. Туленков. – К. : Каравела, 2012. – 304 с.
4. StudFiles. URL: https://studfile.net/preview/3540688/page:12 /
https://studfile.net/preview/2432947/page:12/