Ім'я файлу: суспільна безпека реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 341кб.
Дата: 28.05.2020
скачати

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ"

Індекс групи: ВШБ-8-19-Б1ПкС(4.0з)

ПІП студента: Яцюта Яна Юріївна

Реферат

з навчальної дисципліни: «Безпека життєдіяльності та основи охорони праці»

Варіант №2

викладач:

Результат _____________ дата __________

Перевірив ____________________________

(підпис ) ПІП викладача

Київ 2020

1. Безпека людини, суспільства, національна безпека………………………2

2. Класифікація надзвичайних ситуацій……………………………………10

3. Перша допомога при запорошенні очей, пораненнях, вивихах, переломах…………………………………………………………………………...14

Безпека людини – невід'ємна складова характеристики стратегічного напрямку розвитку людства

« Життєдіяльність » складається з двох слів - «життя» і «діяльність» , тому з'ясуємо спочатку зміст кожного з них.

Життя - це одна з форм існування матерії , яку відрізняє від інших здатність до розмноження , росту, розвитку , активної регуляції свого складу та функцій , різних форм руху, можливість пристосовуватися до навколишнього середовища , наявність обміну речовин і реакцій на подразники.

Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими - фізичної, хімічної , енергетичної тощо

Життя - це особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин , самовідновленням , системним управлінням , саморозвитком , фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів.

З цього досить складного визначення виведемо головне : життя можна розглядати як послідовний , упорядкований обмін речовин і енергії. Невід'ємною властивістю всього живого є активність (миші , птахи , люди).Діяльність є специфічною людською формою активності , необхідною умовою існування людського суспільства , зміст якої полягає в доцільному зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.Людська активність має особливість , яка відрізняє її від активності інших живих організмів та істот. Ця особливість полягає в тому , що людина не лише пристосовується до навколишнього середовища , а й трансформує її для задоволення власних потреб , активно взаємодіє з нею , завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети , що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби . Людина відчуває на собі вплив законів природного світу .

Діяльність людини поєднує його біологічну , соціальну та духовно -культурну сутності.

Отже , під життєдіяльністю розуміється властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке його оточує , а процес збалансованого розвитку та самореалізації індивідуума , групи людей , суспільства в цілому , людства в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

Що ж таке «безпека ? Дуже часто можна зустріти визначення безпеки як « такий стан будь-якого об'єкта , за який йому не загрожує небезпека». Але це визначення не може нас задовольнити , оскільки таке розуміння безпеки лише вказує на відсутність джерела небезпеки , тобто воно може характеризувати якусь ідеальну ситуацію , в якій безпека виступає як бажана , але недосяжна мета Безпека краще визначити як стан діяльності , при якій з певною ймовірністю виключено прояв небезпек або відсутня можливість реалізації надзвичайної ситуації.

Небезпека - негативна властивість живої та неживої матерії ,здатне завдавати шкоди самій матерії : людям , природному середовищу ,матеріальним цінностям.

Небезпека - це умова чи ситуація , які існують у навколишньому середовищі і здатні привести до небажаного вивільнення енергії , яка може послужити причиною фізичної шкоди , поранення або пошкодження.Державний стандарт України 2293-99 визначає термін « безпека» як стан захищеності особи та суспільства від ризику нанесення збитку.

Для складних же технічних систем , а тим більше для людини чи суспільства ризик - це категорія , яка має велику кількість індивідуальних ознак і характеристик , і математично точно визначити його надзвичайно складно , а інколи неможливо . У таких випадках ризик може бути оцінений лише завдяки експертній оцінці. Тому наведемо ще одне визначення безпеки , яке ми і будемо використовувати надалі.

Безпека - це збалансоване , за експертними оцінками , стан людини , соціуму , держави , природних , антропогенних систем тощо

Безпека людини - невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму розвитку людства , яке визначено ООН як « стабільний розвиток людства». Розвиток, який веде не тільки до економічного , а й до соціального , культурного , духовного зростання , що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Безпека життєдіяльності ( БЖД ) - це галузь знання та науково-практична діяльність , спрямовані на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек , їх властивостей , наслідків їх впливу на організм людини , основ захисту здоров'я , життя людини і середовища її проживання від небезпек .

Небезпека для людини становлять явища , процеси , об'єкти, властивості , здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.

Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє значення її по- своєму. Згідно з висновками експертів ООН , більшість людей у світі пов'язують відчуття небезпеки з буденними проблемами і повсякденними клопотами , а не засновують його на побоюванні глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів . Тому , захист житла , робочого місця , добробуту , здоров'я , довкілля - основні проблеми безпечного самопочуття людини. Відчуття небезпеки має також глибоко індивідуальний відтінок , який головним чином залежить від :

а ) рівня соціального і духовного розвитку особистості;

б) ситуації і суспільного устрою , які позитивно чи негативно впливають на світосприйняття громадянина .

При ідентифікації небезпек треба виходити з принципу «все впливає на все» , тобто джерелом небезпеки може бути все живе і неживе , а підпасти під дію небезпеки також може все живе і неживе

Основними завданнями БЖД є :   Встановлення та визначення основних елементів системи «людина – навколишнє середовище»;   Визначення потенційних джерел небезпек;   Ідентифікація потенційних небезпек відносно встановлених елементів, визначення їх просторових та часових координат, величин та ймовірностей їх прояву;   Оцінка небезпек та винаходження способів і методів їх мінімізації чи знищення;   Використання нормативно – правової бази захисту особистості та навколишнього середовища, прав людини на працю, медичне обслуговування, захист у надзвичайних ситуаціях;   Розробка методів та використання колективних і індивідуальних засобів захисту від дії негативних факторів;   Попередження та профілактика виникнення надзвичайних ситуацій, аварій, катастроф тощо, а також негативних наслідків таких подій;  У випадках виникнення надзвичайних ситуацій приймати адекватні дії та рішення з їх ліквідації;  Прогнозування можливості та наслідків впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини та навколишнє середовище, а вражаючих факторів - на безпеку системи «людина – навколишнє середовище».

Грома́дська безп́ека — це стан захищеності громадянського суспільства, що характеризується відсутністю небезпеки для життя та здоров'я людей, для їх спокою та майнових прав, для нормальної діяльності підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, для цілісності й збереження матеріальних цінностей

Сучасне українське законодавство надає дещо розширене трактування терміну: «громадська безпека і порядок – захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз».[1]

Система зв'язків та відносин, яка і представляє суть громадської безпеки, складається відповідно до техніко-юридичних норм під час придбання та використання об'єктів, які становлять підвищену небезпеку для життя та здоров'я людей, майна (державного, колективного чи особистого), а також з початком особливих надзвичайних умов, пов'язаних зі стихійними лихами та іншими надзвичайними обставинами.

Національна безпека України — комплекс законодавчих та організаційних заходів, спрямованих на постійну захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і довкілля та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.

Основні параметри національної безпеки України

  • Національні інтереси — життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності народу України як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток;

  • Загрози національній безпеці — наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України;

  • Воєнна організація держави — сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем із боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх та внутрішніх загроз;

  • Правоохоронні органи — органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

Об'єкти національної безпеки

Відповідно ст 3. Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 об'єктами національної безпеки є:

  • людина і громадянин — їхні конституційні права і свободи;

  • суспільство — його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;

  • держава — її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Принципи забезпечення національної безпеки

Основними принципами забезпечення національної безпеки є:

  • Пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

  • Верховенство права;

  • Пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;

  • Своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;

  • Чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;

  • Демократичний цивільний контроль над воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;

  • Використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах. Вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки України обумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інтересам.

Пріоритети національних інтересів

Пріоритетами національних інтересів України є:

  • гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина;

  • розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів;

  • захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України;

  • зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві;

  • забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України;

  • створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення;

  • збереження та зміцнення науково-технологічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку;

  • забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження довкілля та раціональне використання природних ресурсів;

  • розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу Українського народу, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для розширеного відтворення населення;

  • інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір;

  • розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.


2. ВИДИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ


В Україні щорічно виникають тисячі тяжких надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, внаслідок яких гине велика кількість людей, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень. Нині в багатьох областях України у зв'язку з небезпечними природними явищами, аваріями і катастрофами обстановка характеризується як дуже складна.

Як свідчить практика (Чорнобильська катастрофа; аварії з загибеллю людей на вугільних шахтах України; авіаційні катастрофи — АН-124 під Києвом, АН-24 поблизу міста Салоніки в Греції та інші) для роботи в районі надзвичайної ситуації потрібне залучення значної кількості людських, матеріальних і технічних ресурсів.

15 липня 1998 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 **Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій" затверджено "Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій".

Відповідно до характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють:

  • — надзвичайні ситуації техногенного характеру: транспортні аварії (катастрофи), пожежі неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове зруйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо;

  • — надзвичайні ситуації природного характеру: небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо;

  • — надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, зникнення (крадіжка) зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;

  • — надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Крім того, необхідно знати, що, відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій:

  • 1) надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

  • 2) надзвичайна ситуація регіонального рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення) — Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, або загрожує перенесенням на територію суміжної області України а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

  • 3) надзвичайна ситуація місцевого рівня — це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;

  • 4) надзвичайна ситуація об'єктного рівня — це надзвичайна ситуація, яка розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Подальша класифікація як природних, так і техногенних надзвичайних ситуацій може бути проведена за такими ознаками: загальна причина виникнення, вид прояву, сфера, наслідки, терміни та масштаб прояву.

Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрація на них агрегатів і установок великої і надвеликої потужності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях — все це збільшує вірогідність виникнення техногенних аварій. Надзвичайні ситуації техногенного походження містять у собі загрозу для людини, економіки і природного середовища або здатні створити її внаслідок ймовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднення (зараження) навколишнього середовища.

Надзвичайні ситуації виникають, як правило, на потенційно техногенно небезпечних виробництвах. До них належать насамперед хімічно небезпечні об'єкти, радіаційно небезпечні об'єкти, вибухо та пожежонебезпечні об'єкти, а також гідродинамічно небезпечні об'єкти. В останні роки значно зросла також небезпека від аварій і катастроф на транспорті.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру прийнято класифікувати за такими основними ознаками:

  • — за масштабами наслідків (об'єктового, місцевого, регіонального і загальнодержавного рівнів);

  • — за галузевою ознакою (у сільському господарстві; у лісовому господарстві; на заповідній території (об'єкти особливого природоохоронного значення); у водоймах; на матеріальних об'єктах — об'єктах інфраструктури, промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства та населення (персонал підприємств та установ, мешканці житлових будинків, пасажири транспортних засобів тощо).

Аварії техногенного характеру класифікуються також з урахуванням критеріїв розміру заподіяних чи очікуваних економічних збитків.

Розглянемо більш детально надзвичайні ситуації техногенного характеру.

Транспортні аварії (катастрофи)

Щорічно в Україні транспортом загального користування перевозиться понад 900 млн т вантажів (у тому числі велика кількість небезпечних), і понад 3 млрд пасажирів. На частку залізничного транспорту припадає близько 60 % вантажних перевезень, автомобільного — 26 %, річкового і морського — 14 %.

Оскільки транспортом перевозяться і потенційно небезпечні вантажі (вибухонебезпечні, пожежонебезпечні, хімічні та інші речовини — 15 % від загального обсягу вантажів), небезпека життя і здоров'я людей збільшується. Скоротилося оновлення основних фондів всіх видів транспорту. Рівень зношення транспортних засобів становить понад 50 %, а на деяких підприємствах і значно більше, велика кількість транспортних засобів підлягає списанню.

Найбільша кількість надзвичайних ситуацій, особливо із загибеллю людей, припадає на транспорт, що свідчить про високу потенційну небезпечність транспорту як галузі господарства. У 1998 році сталося 109 аварій та надзвичайних подій на транспорті, внаслідок яких загинуло 64 та постраждало 80 осіб.

3. Перша медична допомога при запорошуванні очей, пораненнях, вивихах, переломах


В умовах виробництва очі можуть бути запорошені металевим пилом або стружкою. Настає сильне подразнення, біль, різь, сльозотеча і почерво­ніння очей. Неприпустимо намагатися самостійно видалити сто­роннє тіло з ока. Необхідно накласти на око м'яку пов'яз­ку (рис. 1) і негайно відпра­вити потерпілого до лікарні, найближчого пункту швидкої допомоги чи викликати ме­дичного працівника.



Рис. 1. Накладання пов'язки при травмуванні ока

Поранення — це ушкодження з порушенням цілісності шкіри або слизової оболонки. Неприпустимо доторкатися до рани руками, промивати її водою. Забруднену шкіру навколо рани протирають стерильною ватою, марлею, бинтом або тампоном з перев'язочного пакету.

Після обробки рану накривають стерильною серветкою або марлею, поверх кладуть вату та бинтують.

Вивих — це стійке зміщення суглобних кінців костей за межі їх нормальної рухомості, інколи з розривом суглобної сумки і виходом однієї з кісток з сумки.

Ознаки: біль в області ушкодженого суглоба,втрата звичайної рухливості в суглобі.

Якщо є підозра на вивих, досить обмежитися створенням спокою: на нижню кінцівку накласти шину, а верхню за допомогою хустки підвісити на шию і якомога швидше доставити потерпілого до медичної установи.

Для зменшення болю можна дати потерпілому таблетку анальгіну чи іншого обезболювального засобу. Ні в якому разі не слід вправляти вивих самостійно.

 

Рис. 2. Підвішування руки на хустині

Перелом— це порушення цілісності кістки. Розрізняють закриті переломи, коли не відбувається пошкодження шкіри, та відкриті, коли зламана кістка виходить назовні.

Ознаки: біль постійний чи такий, що виникає в разі навантаження на ушкоджену кінцівку або при обмацуванні області перелому, неможливість рухів в ушкодженій області, зміна форми частини тіла (кінцівки) в області перелому, крововиливи, ненормальна рухомість кістки в області перелому.

Допомога полягає в забезпеченні повного спокою пошкодженої частини тіла (кінцівки) та усунення рухомості уламків кісток у місці перелому.

Для забезпечення нерухомості зламаної кінцівки застосовують, спеціальні дротяні або фанерні (дерев'яні) шини.

Шина повинна бути накладена так, щоб були надійно іммо­білізовані два сусідні з місцем пошкодження суглоби (вище і нижче), а якщо перелом плеча або стегна — то три суглоби. Накладають шину поверх одягу або кладуть під неї щось м'яке: вату, шарф, рушник.



Рис. 3. Накладання шини при переломі плеча

Накладену шину необхідно прикріпити до кінцівки бинтом, рушником, паском.

Фіксація відкритого перелому вимагає дотримання додаткових умов. Не можна накладати шину на місце відкритого перелому, а слід прибинтовувати її поверх одягу (взуття).

Під шину при відкритому переломі підкладають що-небудь м'яке, попередньо зупинивши кровотечу.

Переломи деяких кісток вимагають особливого підходу до надання першої допомоги.

Переломи ключиці виникають від удару, а також від падіння вперед чи на витягнуту руку.

Ознаки: ключиця стає мовби коротшою, біль у місці перелому, плече і вся рука приспущені донизу, рухи руки обмежені.

Допомога. В пахвову ямку кладуть великий жмут щільно скрученої вати, руку згинають у лікті під прямим кутом і щільно прибинтовують до тулуба, пе-редпліччя підвішують на косинці до шиї (рис. 4.). 



Рис. 4. Іммобілізація в разі перелому ключиці 



Рис. 5. Фіксація кінцівки при переломі кісті



Рис. 6. Застосування підручних засобів: прутів та ременя



Рис. 7. Накладання шини при переломі гомілки



Рис. 8. Накладання шини при переломі стегна

Особливо небезпечні травми хребта.

Ознаки: різкий біль в області виступаючих позаду відростків, неможливість рухів в області хребта. Коли внаслідок перелому пошкоджено спинний мозок, то спостерігається параліч кінцівок, втрата чутливості тіла нижче місця пе-релому, розлад функцій тазових органів (затримка сечі та калу).

Допомога. Потерпілого необхідно дуже обережно піднімати та переносити. Не допускати згинання хребта, тому що в цьому випадку можна пошкодити спинний мозок. Найважливіше — забезпечити нерухомість хребта. У таких випадках необ­хідно обережно, не піднімаючи потерпілого, підсунути під його спину дошку, щит, лист фанери, двері тощо

При переломі шийної частини хребта голову у потерпілого, який лежить долі, фіксують ватною пов'язкою у вигляді нашийника або великої підкови довкола голови, а потім кладуть його на ноші.

Переломи кісток тазу виникають від сильного стискання тазу, наприклад, між стіною та транспортним засобом, що рухається, а також під час падіння з висоти. Переломи нерідко супроводжуються пошкодженням тазових органів (сечового міхура, прямої кишки та інших).

Ознаки. Потерпілий не може стояти, сходити, а лежачи — не може підняти витягнуту ногу; в місці перелому з'являється припухлість, сильні болі, кро-вовиливи в пахову область та порожнину. Як правило, потерпілий лежить в позі «жабки», на спині з розведеними напівзігнутими ногами. Такі переломи здатні викликати дуже тяжкий загальний стан (шок).

Допомога. Покласти потерпілого на жорсткі ноші обличчям догори, його ногам надати положення «жабки», для чого під коліна підкласти товсті валики. Широким рушником чи простирадлом стягнути таз та верхні частини стегон і терміново доставити потерпілого в медичний заклад.

У разі травми голови необхідно покласти потерпілого, зро­бити йому на голову охолоджуючий компрес. Щоб запобігти задушення потерпілого у несвідомому стані від западання язика або блювотних мас, його кладуть на бік або на спину, при цьому голова має бути повернута вбік. Рот потерпілого, у разі необхід­ності, швидко і обережно звільняють від блювотних мас, висову­ють вперед нижню щелепу, витягують язик. Транспортують потерпілого на спині з трохи піднятою на подушці головою.

При переломі нижньої щелепи накладають пов'язку, що забез­печує її нерухомість. Для цього беруть дві хустки, з яких одну проводять під підборіддя та зв'язують на тім'ї, а другою охоплюють підборіддя спереду і зав'язують на потилиці (рис. 9).



Рис. 9. Накладання пов'язки при черепно-мозковій травмі

Переломи ребер виникають в результаті ударів чи в разі здавлювання грудної клітки. Одночасно можливе пошкодження внутрішніх органів.

Ознаки: різко виражений біль у місці перелому, що посилюється під час вдихання повітря, кашлю, рухах грудної клітки.

Допомога. Накласти тугу пов'язку навколо нижньої частини грудної клітки під час видиху з метою обмеження її рухливості під час дихання. Для зменшення болю можна дати потерпілому обезболювальну таблетку.


скачати

© Усі права захищені
написати до нас