Ім'я файлу: реферат картографія.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 725кб.
Дата: 20.12.2020
скачати

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
« ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Реферат з дисципліни «Картографічні методи в екології »
на тему :
"Практичне використання навичок топографії у картографії"
Студента 2 курсу , групи 6.1019
Освітнього рівня «Бакалавр»
Спеціальність «Екологія»
Шепель Владислав Васильович
Запоріжжя
2020

2
ЗМІСТ
Вступ
1. Визначення топографії й картографії та їх зміст
2. Задачі картографії й топографії
3. Карти та їх властивості
4. Врахування кривизни земної поверхні при визначенні горизонтальних відстаней та висот
5. Характеристика й призначення топографічних карт та планів
6. Визначення відстаней по карті
7. Методи крупномасштабних топографічних знімань
8. Висновок

3
Вступ
Картографія — наука, яка розробляє методи складання різноманітних карт та
їх використання. З нею тісно пов’язана геодезія та топографія, що розробляє способи зображення земної поверхні на площині за допомогою створення топографічних планів і карт. Картографія, геодезія і топографія тісно пов’язані між собою і мають величезне значення у практичному використанні. Топографія і геодезія розвиваються в тісному зв'язку з такими науками як: географія, картографія, геологія, ґрунтознавство, математика, фізика, оптика, радіофізика та ін. За останнє десятиліття, в час коли стрімко набирає оберти науковотехнічний прогрес, в епоху комп’ютеризації втратили свою актуальність базові знання з топографії та картографії. Випускники шкіл, інших навчальних закладів практично не вміють орієнтуватись на місцевості, читати топографічну карту… Звичним стало використання навігаторів, через мобільні телефони встановлюється супутниковий зв'язок, за допомогою якого можна отримати координати даної точки, зорієнтуватись на місцевості… Проте досвід останніх років показує, що загальними знаннями з топографії повинна володіти кожна людина. В нашому сьогоденні ми зіткнулись, при певних умовахна певній території (в зоні АТО), коли зникає (або недосяжний) мобільний та супутниковий зв'язок,а практичні навики з топографії та картографії відсутні.

4
1.
Визначення топографії й картографії та їх зміст.
Картогра фія (англ. cartography, рос. картография, нім. Kartografie f, нім. Kart
enlehre f) — це:
1. спосіб зображення сферичної поверхні, насамперед Земної, на плоскій поверхні, або аркуші паперу
[1]
Традиційними проєкціями вважаються конічна, азимутальна і циліндр ична (щодо проєкцій земної поверхні та інших дво- чи три- вимірних поверхонь). Найвідомішою циліндричною проєкцією
є проєкція Меркатора, що датується 1569. Недолік цієї системи полягає в тому, що країни на різних широтах мають непропорційно великий вигляд, а паралелі та меридіани порушені. У 1973 німецький
історик Арно Петерс запропонував проєкцію Петерса, при якій країни світу залишаються у властивих їм зонах.
2. галузь науки, техніки та виробництва, що охоплює вивчення, створення
і практичне використання карт
[1]
. Включає такі розділи: картознавство, математична картографія, екологічна картографія, картометрія, складання і редагування карт, видання карт і атласів.
3. Власне створення географічних чи інших карт зветься картографуванням. Під цим терміном розуміють низку цілісних взаємопов'язаних заходів зі створення карти, зокрема, формулювання її тематики, розробка змісту, обґрунтування способів відтворення наявних даних (параметрів досліджуваних явищ)…
Загалом етапи карто складання прописують у програмі майбутньої карти.
Топографія (від дав.-гр. τόπος — місце; γράφω — пишу)
- наукова дисципліна, що займається детальним вивченням земної поверхні в геометричному відношенні, дослідженням й розробкою способів зображення цієї поверхні на площині в вигляді топографічних карт й планів. Слово
“топографія” грецького походження й складається з двох частин. Слово

5
“топос” - місцевість і “графо” - писати, тобто означає в прямому перекладі -
“описувати місцевість”.
Топографія є одним із розділів геодезії. Геодезія - наука, що вивчає форму, розміри й гравітаційне поле Землі, розробляє методи створення координатної та планової основи для детального вивчення фізичної земної поверхні з метою відображення отриманої геоінформації за допомогою просторових образно-знакових моделей.
2.Задачі картографії й топографії
Існує три рівні спостереження за станом навколишнього середовища: космічні з супутників або пілотованих кораблів; аероспостереження з літаків; наземні - рухомі, нерухомі та стаціонарні. Результати аналізу матеріалів спостережень за екологічним станом представляють у вигляді таблиць, графіків та картографічних образно-знакових просторових моделей.
При моделюванні та прогнозуванні екологічного стану довкілля використовують картографічні методи досліджень. Суть картографічного методу полягає в використанні в процесі дослідження дійсності проміжного ланцюга - географічної карти як моделі явищ, що вивчаються. При цьому карта виступає як в якості засобів дослідження, так і його предмета в вигляді моделі, що замінює собою реальні явища, безпосереднє вивчення яких неможливе або ускладнене.
При екологічному прогнозі карти використовують для передбачення явищ, а саме: їх розповсюдження та стану в просторі й зміни в часі. Прогнози розповсюдження явищ на земній поверхні ґрунтуються на дослідженні закономірностей розміщення явищ на добре досліджених територіях та на
інтерполяції або екстраполяції виявлених закономірностей в просторі на недостатньо вивчені.
Задачі топографії:
- визначення положення окремих точок земної поверхні з метою ві- дображення отриманої геоінформації у вигляді топографічних карт чи ци- фрових моделей місцевості;
- виконання вимірювань на земній поверхні, що необхідні для проектування, будівництва й експлуатації інженерних споруд, використання природних багатств та розробки геоінформаційних систем для регіонального екологічного моніторингу.

6
Картографія - галузь науки, техніки й виробництва, що включає вивчення, створення й використання картографічних творів.
Задача картографії - відображення й дослідження просторового розміщення, поєднань /сполучень/ та взаємозв’язку явищ природи й суспільства за допомогою особливих образно-знакових моделей - картографічних зображень.
Структура картографії включає розгалужену систему наукових та технічних дисциплін.
Загальна теорія картографії - розділ, в якому розглядаються загальні проблеми, предмет й метод картографії як науки а також окремі питання методології створення й використання карт.
Математична картографія - дисципліна, що вивчає математичну основу карт, розробляє теорію картографічних проекцій, методи побудови картографічних сіток, аналізу й розподілу спотворення в них.
Проектування й складання карт передбачає вивчення й розробку методів та технології лабораторного виготовлення карт.
Оформлення карт та картографічна семіотика розробляють мову карти, теорію й методи побудови систем картографічних знаків, художнього проектування карт та їх кольорового оформлення. В межах картографічної семіотики вивчають правила побудови знакових систем та користування ними (синтактика), співвідношення знаків з об’єктами, що відображуються
(семантика), інформаційна цінність знаків та їх сприймання користувачами
(прагматика).
Видання карт - технічна дисципліна, що вивчає й розробляє технологію друку, розмноження, поліграфічного оформлення карт, атласів та іншої картографічної продукції.
Використання карт - розділ, в якому розробляють теорію й методи використання картографічної продукції в різних сферах наукової, практичної, культурної та іншої діяльності.
Історія картографії вивчає історію ідей, методів картографування, розвиток картографічного виробництва, а також стару картографічну продукцію.
Картографічне джерелознавство розробляє методи систематизації картографічних джерел, що необхідні для створення карт.

7
Картографічна інформатика вивчає й розробляє методи збирання, збереження та видачі споживачам інформації про картографічні вироби й джерела.
Картографічна топоніміка - дисципліна, що вивчає географічні назви, їх змістове значення з точки зору правильної передачі на картах.
3.Карти та їх властивості
Карта - зменшене, подібне та узагальнене зображення на площині поверхні
Землі, інших небесних тіл або космічного простору, що побудоване за певними математичними законами й наочно за допомогою умовних знаків показує розміщення й зв’язки різних предметів, явищ чи процесів, а також їх якісні та кількісні характеристики.
Моделювання природних процесів та явищ за допомогою географічних карт передбачає знання їх властивостей як образно-знакових моделей. Вивчення й складання карт вимагають аналітичного підходу, розділення карт на складові
її елементи, уміння розуміти зміст, значення й функції кожного елемента та бачити зв’язок між ними. Схема елементів загально- географічної карти наведена на рис. 2.1.
Карта як модель дійсності, що розглядається з позицій теорії пізнання як просторова, математично визначена й генералізована образно- знакова модель, має характерні властивості.
Гносеологічні властивості карт такі: просторова-часова подібність, змістова відповідність, абстрактність, вибірковість та синтетичність, мет- ричність, однозначність, безперервність, наочність та читанність, оглядо- вість та висока інформативність.
Просторово-часова подібність картографічного зображення й самого об’єкта проявляється в трьох аспектах: геометрична подібність форм та розмірів об’єктів картографування; часова подібність, тобто відображення на карті стану й розвитку об’єктів в момент часу, що відображений на карті; подібність відношень, зв’язків та підпорядкованості об’єктів.
Змістова подібність - це науково обгунтоване відображення головних особливостей дійсності з врахуванням генезису, зовнішньої та внутрішньої структури, а також ієрархії об’єктів.
Абстрактність досягається генералізованістю карти, переходом від
індивідуальних понять до узагальнених шляхом підбирання типових хара- ктеристик об’єктів та усунення дрібних й другорядних деталей. Карта не є

8 точною копією об’єкта чи його фотографією, а є суб’єктивним відобра- женням об’єктивної реальності.
Вибірковість й синтетичність характеризується здатністю вичле- нити й роздільно представити ті фактори, процеси й аспекти об’єкта, які в реальній дійсності проявляються сумісно. З іншої сторони, карти можуть забезпечувати єдине цілісне зображення явищ й процесів, які в реальних умовах проявляються ізольовано.
Метричність карти забезпечується математичним законом побудови, точністю її складання й відтворення. Наявність масштабу, класифікацій, шкал та градацій дозволяє виконувати на картах різноманітні вимірювання кількісних показників й визначати якісні характеристики. Кількісні

9
Рисунок 2.1 - Схема елементів загальногеографічної карти характеристики можна отримати в абсолютних одиницях, в вигляді бальних або рангових оцінок.

10
Однозначність - властивість карти як моделі мати тільки єдине значення в кожній точці в межах прийнятої системи позначень. Однозначність розглядається як просторова та знакова. Просторова однозначність прояв- ляється в тому, що в кожній точці карти з координатами X та у поставлено в відповідність тільки одне значення ъпараметра, що картографується. Знакова однозначність проявляється в тому, що кожний умовний знак на карті має тільки одне точно зафіксоване в легенді значення.
Безперервність означає, що картографічне зображення присутнє на всіх точках карти. На ній немає пустот та розривів, за винятком розривів, що передбачені деякими картографічними проекціями.
Наочність - це можливість зручного зорового сприйняття просторових форм, розмірів розміщення та зв’язків об’єктів. Ця властивість забезпечується продуманим відбором елементів змісту, доцільністю генералізації, ретельним вибиранням засобів зображення. Читанність карти характеризується візуальним розпізнаванням елементів та деталей картографічного зображення.
Оглядовість карти є здатність представляти одному погляду читача які завгодно простори (райони, материки або в цілому планету), головні закономірності розміщення і взаємозв’язку об’єктів та основні елементи їх структури.
Інформативність - це число знаків, кількісних характеристик та назв, що їх розміщено на одиниці площі карти, інформація передається за допомогою знаків та їх просторових комбінацій. Інформацію на карті читач може сприймати безпосередньо та за результатами вимірювань, перетворень та логічних висновків.
Крім загальноприйнятих карт, використовують анагліфічні, рельєфні й цифрові карти, фотокарти, карти-транспаранти, карти на мікрофіші, блок- діаграми й глобуси.
Анагліфічна карта друкується двома кольорами, що доповнюють один одного (наприклад, синьо-зеленим та червоним). При роздивлянні цих карт через спеціальні окуляри-світлофільтри спостерігають об’ємне зображення.
Рельєфна карта виконується для об’ємного тривимірного зображення місцевості. Вертикальний масштаб таких карт збільшений порівняно з горизонтальним в 2...10 разів. Картографічну інформацію на таких картах показують звичайними знаками.

11
Фотокарта - це карта, що суміщена з фотографічним зображенням. її отримують суміщенням поліграфічних відтисків фотоплана з умовними позначеннями окремих об’єктів місцевості, горизонталями й підписами. Для складання фотокарт використовують аеро- й космічні знімки, що виконані в різних діапазонах.
Цифрова карта - цифрова модель об’єктів, що представлена в вигляді закодованих в числовій формі просторових координат X та У й аплікат Ъ та
інших елементів змісту. Цифрові карти є результат логіко- математичних перетворювань вихідної інформації про об’ єкти картографування. Зміст цифрових карт складають масиви даних про об’єкти картографування, проекції, масштаби й геодезичну основу, рамку карти та оформлення, що розміщене за рамкою.
Карта-транспарант - карта, що віддрукована поліграфічним способом на прозорій плівці й призначена для проектування на екран. При суміщенні комплекту карт з різним але взаємоузгодженим тематичним змістом розкривається зв’язок явищ між собою.
Карта на мікрофіші - мініатюрна копія з карти або з іншого картографічного твору на фото- і кіноплівці або на масштабних носіях. Мікрофіші дають можливість зберігати оригінали з малими затратами та використовувати їх для картоскладання. Інформація з мікрофішей може безпосередньо вводитися в ЕОМ при автоматичному складанні та використанні карт.
Блок-діаграма - тривимірний картографічний рисунок, що суміщає зображення якої-небудь поверхні з повздовжніми та поперечними вертика- льними розрізами. Вони використовуються для картографування геологічної, геоморфологічної, ландшафтної, океанологічної та іншої інформації про природне середовище.
Глобус - кулеподібна модель Землі, іншої планети або небесної сфери з картографічним зображенням. Глобуси бувають роз’ємними, що дозволяє демонструвати внутрішню будову земної кори.
4.Врахування кривизни земної поверхні при визначенні горизонтальних відстаней та висот
Еліпсоїдна земна поверхня проектується на площину з певним допущенням, що пов'язане з нерівністю довжини дуги довжині дотичної В’С (рис.4.8).

12
Рисунок 4.8 - Вплив кривизни Землі на визначення горизонтальних та вертикальних відстаней
При вирішенні топографічних задач на місцевості необхідно знати розміри ділянки земної поверхні, яку практично можна прийняти за пло- щину.
Якщо Землю прийняти за кулю з радіусом Я, то абсолютна похибка від заміни частини кулі дотичною до неї площиною буде рівна різниці де 1 - довжина дуги; сі -довжина дотичної, що визначаються за формулами де а - центральний кут в радіанах, величина якого мала; тоді можна вико- ристовувати відомий математичний вираз
Довжина дотичної з урахуванням (4.7)

13
Таблиця 4.2 - Абсолютна та відносна похибки
Розміри ділянки, км
10 25 50
Абсолютна похибка, км
0,82 12,8 103,0
Відносна похибка
1:1 200 000 1:1 200 000 1:50 000
Дані таблиці 4.2 свідчать, що вплив заміни частини поверхні дотичною до неї площиною при визначенні горизонтальних відстаней на ділянці до 10 км незначний. Розміри такої ділянки можна прийняти за площину при найточніших вимірюваннях горизонтальних відстаней на земній поверхні.
Відрізок АЬ (рис. 4.8) характеризує вплив кривизни Землі на визначення висот точок земної поверхні. З прямокутника ОСВ
Оскільки величина мала в порівнянні з радіусом Землі, то можна записати
Таблиця 4.2 - Влив кривизни на визначення висот

14
Враховуючи, що при топографо-геодезичних роботах точність визначення висот 1-2 см, то обов’язково необхідно врахувати поправку на кривизну Землі при визначенні перевищень.

15 5.Характеристика й призначення топографічних карт та планів
Географічні карти дозволяють вивчити комплекс природно- економічних характеристик району будівництва для вибору найбільш оптимального проектного рішення.
Топографічна карта — це зменшене узагальнене відображення земної поверхні, побудоване за обумовленими математичними закономірностями.
Топографічні карти складають в рівнокутній поперечно-циліндричній проекції Гауса, що обчислюється за елементами еліпсоїда Красовського, і в
Балтійській системі висот. Положення будь-якої точки фізичної поверхні
Землі визначається проекцією цієї точки на поверхні земного еліпсоїда
(геодезичні або прямокутні координати). Ділянки місцевості на карті відображають в зменшеному вигляді.
На топографічних картах відображається територія земної поверхні, яка обмежена на заході і сході меридіанами, на півночі і півдні - паралелями з відомими довготою і широтою (рис. 6.1). На північній і південній опорних рамках трапеції нанесені мінутні поділки по довготі, а на західній і східній сторонах - по широті у вигляді чорних і білих шашок, які чергуються. Кожна мінута довготи і широти поділена точками на шість частин, відстань між якими відповідає 10". З’єднавши прямими відповідні точки на протилежних широтах і довготах трапеції, можна одержати геодезичну сітку координат у вигляді ліній паралелей і меридіанів. В кутках рамки наведені їх географічні координати.
Прямокутна система координат на топографічній карті зображена лініями кілометрової сітки (рис. 6.1). Горизонтальні лінії сітки, що паралельні проекції екватора на горизонтальну площину, - осі ординат, а вертикальні лінії, паралельні осьовому меридіану, - осі абсцис. Виходи ліній ко- ординатної сітки написані між внутрішньою і мінутними рамками, що до- зволяє визначити плоскі прямокутні координати точок.
Висотне положення точок земної поверхні відображається горизонталями, які проведені через відповідну висоту перерізу в залежності від масштабу карти і характеру рельєфу місцевості, та додатковими абсолютними позначками точок. Висота перерізу рельєфу наведена під південною зовнішньою рамкою.
. Номенклатура аркуша карти вказана над північною зовнішньою рамкою.
Числовий, словесний і лінійний масштаби, а також графік закладання розташовані під південною зовнішньою рамкою. Під південно-західним кутом рамки знаходиться пояснювальний підпис про схилення магнітної стрілки і середні кути зближення меридіанів.
У внутрішній рамці карти за допомогою контурних і позамасштабних умовних топографічних знаків відображено рельєф і ситуацію.

16
Рисунок 6.1 - Визначення географічних координат точки
Крупномасштабні топографічні карти (1:10 000....1:50 000) використовують для детального вивчення місцевості, орієнтування на ній, а також для різних за призначенням точних вимірювань та розрахунків.
Середньомасштабні топографічні карти (1:100 000000 1:200 .ب) є підґрунтям для вибору трас доріг, проведення геологічних вишукувань, для попередніх розрахунків при проектуванні відповідальних споруд.
Дрібномасштабні топографічні карти (1:500 000....1:1000 000) вико- ристовуються для вирішення задач науково-дослідного й прикладного ха-

17 рактеру з використання ресурсів й економічного освоєння територій. Всі топографічні карти є основою для створення різних тематичних карт: гео- логічних, гідрогеологічних, геоботанічних тощо.
Топографічні плани масштабу 1:5 000 призначені для: розробки генеральних планів і проектів розміщення будівництва першої черги визначних, великих і середніх міст, а також для складання схем розміщення в них жилих і промислових районів, що проектуються; складання планів проектів
інженерних споруд і проектів найбільш складних вузлів при розробці пла- нування приміської зони; складання технічних проектів промислових і гір- ничодобувних підприємств; складання технічних проектів зрошування та осушення земель; камерального трасування автомобільних доріг в умовах складного рельєфу місцевості, на під'їздах до значних пунктів та в інших мі- сцях із складною ситуацією; проектування трас повітряних ліний електро- передач у місцях перетину та зближення їх із спорудами.
Крім того, топографічні плани масштабу 1:5 000 використовують для інших цілей і вони є основою для складання топографічних і спеціалізованих планів
і карт більш дрібного масштабу.
Топографічні плани масштабу 1:2 000 призначаються для: розробки генеральних планів малих міст, селищ міського типу та сільських населених пунктів; складання проектів детального планування та ескізів забудови, проектів планування міських промислових районів, проектів найбільш складних транспортних розв'язок у містах на стадії розробки генеральних планів; складання виконавчих планів гірничопромислових підприємств; складання технічного проекту і робочої документації зрошення та осушення земель; проектування автомобільних доріг і залізниць на стадії проекту у гірських районах і робочої документації в рівнинних і горбистих районах; складання технічної документації трубопровідних, насосних і компресорних станцій, переходів через великі ріки.
Топографічні плани масштабу 1:1000 призначаються для: складання проекту та робочої документації забудови на незабудова- ній території або території з одноповерховою забудовою; проектування вертикального розпланування; складання проектів озеленення території та планів існуючих підземних мереж і споруд і прив'язка їх до ділянок будівництва;

18 складання робочої документації бетонних гребель, будівель ГЕС та камер- шлюзів; проектування напірних трубопроводів, гідротехнічних споруд, каналізації та теплогазопостачання у населених пунктах з щільною забудовою; розробка робочої документації при проектуванні і будівництві гірни- чодобувних і збагачувальних підприємств.
Топографічні плани масштабу 1:500 призначаються для: складання виконавчого генерального плану ділянки будівництва і робочої документації багатоповерхової капітальної забудови з густою мережею підземних комунікацій та промислових підприємств; проектування вертикального розпланування та прив'язки будівель і споруд до ділянок будівництва на забудованих територіях міста; складання планів підземних мереж і споруд, робочої документації гребель, напірних трубопроводів, будівель ГЕС, порталів тунелів.
Топографічні плани містять відомості про об'єкти та контури місцевості і рельєф. На них у залежності від масштабу умовними знаками достовірно та з необхідною мірою точності та детальності зображають: пункти державної геодезичної мережі та планово-висотного обґрунтування; будівлі, жилі та нежилі будинки з вказанням призначення, матеріалу та поверховості; промислові об'єкти, бурові та експлуатаційні свердловини, наземні трубопроводи, лінії електропередач, колодязі та мережі підземних комуні- кацій, об'єкти комунального господарства; залізниці, шосейні та ґрунтові дороги всіх видів і споруди на них: мости, тунелі, переїзди, переправи та шляхопроводи; гідрографію (ріки, озера, водосховища, площі розливів); об'єкти гідротехнічного та водного транспорту; канали, водоводи та водорозподільчі пристрої, греблі; пристані, шлюзи, маяки, навігаційні знаки; об'єкти водопостачання (колодязі, колонки, резервуари, відстійники, природні джерела);

19 рельєф місцевості з використанням горизонталей, позначок висот, бергштрихів, умовних знаків обривів, скель, осипів, балок, льодовиків; рослинність деревна, кущова, трав'яна, культурна: ліси, сади та луки, окремі дерева та кущі з вказанням породи; грунти та мікроформи земної поверхні; піски, гальки, такири, глинисті, щебеневі, монолітні та інші поверхні, болота, солончаки; границі (політико-адміністративні, землекористувачів, різні огороджування).
На топографічних планах пишуть власні назви населених пунктів, вулиць, залізничних станцій, пристаней, лісів, солончаків, вершин, перевалів, долин, боліт та інших об'єктів.

20
Визначення відстаней по карті
Довжину ліній між двома точками на карті можна визначити з різною точністю, використовуючи числовий, лінійний та поперечний масштаби та за допомогою курвіметра. Наприклад:
1. Потрібно визначити довжину лінії між точками 212,8 (6812) і
171,3 (6713) на карті У-34-37-Б-в-4 масштабу 1:10 000.
Числовий масштаб карти 1:10 000. Отже, 1 см на карті відповідає 10000 см або 100 м на місцевості.
Горизонтальна проекція довжини лінії на місцевості де ا - довжина відрізка на карті, см; т - значення знаменника числового масштабу карти.
Довжина відрізка на карті між заданими точками дорівнює 10,4 см. Тоді довжина лінії' на місцевості, що її знайшли за формулою 7.1, дорівнює
Для прискорення переходу від виміряних довжин ліній на карті до відповідних відстаней на місцевості користуються лінійним і поперечним масштабами. Лінійний масштаб наведено на кожній топографічній карті.
Потрібно визначити горизонтальну проекцію довжини ліній між точками
156,9 (6511) і 140,5 (6612).
Для визначення горизонтальної проекції довжини лінії між заданими точками розмахом циркуля-вимірника охоплюють відстані на карті між точками 156,9
(6511) і 140,5 (6612). Потім за допомогою лінійного масштабу (див. рис. 7.1) обчислюють шукану величину, яка дорівнює 655 м.
Якщо відстань на карті перебільшує розмір лінійного масштабу, тоді слід цю відстань розділити на складові: одна частина яких дорівнює відстані 1000 = ه

21 метрів (розмір лінійного масштабу, який наведений внизу карти), а друга відп овід ає розм аху цирк уля- вимірника, який охоплює домір ئ
В цьому випадку остаточно вимірювана відстань
Для підвищення точності роботи на карті використовують поперечний масштаб (див. рис. 7.1), який дозволяє визначити відстань на карті або плані з точністю +0,1 мм в масштабі карти.
Розмахом циркуля-вимірника, що дорівнює відрізку між двома точками на карті, встановлюють його на поперечному масштабі (див. рис.7.2) так, щоб права голка була розміщена на одній із вертикалей, а ліва - на одній із похилих ліній (трансверсалей) крайньої лівої основи. Обидві голки циркуля- вимірника повинні розміщуватись на одній горизонтальній лінії масштабу.
Рисунок 7.2 - Визначення горизонтальної проекції лінії за допомогою поперечного масштабу
Горизонтальна проекція лінії, яка обчислена за допомогою поперечного масштабу,
деا - довжина лінії на плані, см; - поділка основи поперечного масштабу.
Для даного прикладу горизонтальна проекція довжини лінії на місцевості

22
Довжину звивистих ліній (доріг, рік та ін.) визначають за допомогою курвіметра, який прокочують по звивистій лінії. Відліки знімають з точністю до 0,1 поділки шкали курвіметра. Вимірювання виконують двічі і обчи- слюють значення кількості поділок курвіметра. Середнє значення множать на ціну поділки в масштабі і одержують довжину лінії (табл. 7.1).
Таблиця 7.1 - Обчислення довжини звивистої лінії за допомогою курвіметра
Точність визначення довжини лінії курвіметром 0,005 м масштабу плану.
Тоді довжина р. Белічки 1050+5 м.

23
Методи крупномасштабних топографічних знімань
Топографічне знімання місцевості виконується стереотопографічним, комбінованим, тахеометричним, фототеодолітним, горизонтальним та ін- шими методами, що дозволяють забезпечувати вимоги до нормативних до- кументів з інженерно-геодезичних вишукувань. Метод знімань вибирають на основі техніко-економічного обгрунтування, що враховує строки вишу- кувань, масштаб знімання та висоту перерізу рельєфу, характер місцевості, кліматичні та транспортні умови, наявність обладнання та спеціалістів.
Найбільш доцільним для отримання планів масштабів l : 5000 та l : 2000 є метод аеротопографічного знімання. Цей метод використовується при зніманні на незабудованих територіях з великими площами, з розвинутими формами рельєфу, трасами значної довжини, а також на забудованих великих територіях з одноповерховою або багатоповерховою розосередженою забудовою. Для забудованих територій рекомендуються горизонтальне та вертикальне знімання, а для незабудованих - тахеометричне.
Прогресивним напрямом є складання спеціалізованих планів у вигляді цифрових моделей місцевості, що представляють собою множину точок земної поверхні у просторових координатах, які об’єднані у єдину систему за певним математичним законом. Цифрова модель місцевості будується за допомогою ЕОМ шляхом обробки вихідної топографо-геодезичної
інформації про місцевість, що її отримують різними методами знімання або шляхом перетворення в цифрову форму картографічного зображення.
Крупномасштабне аерофототопографічне знімання виконується сте- реотопографічним або комбінованим способами у залежності від характеру території, масштабу плану, строків проведення робіт і наявного стереофото- графічного обладнання. Польові фотографічні роботи при аерофототопо- графічному зніманні включають маркування топознаків або розпізнавання на аерофотозніманні чітких контурів, розвиток знімального планового та висотного обгрунтування, дешифрування контурів при стереотопографіч- ному зніманні, знімання рельєфу та дешифрування контурів при комбінова- ному зніманні.
Комплекс камеральних робіт при стереотопографічному зніманні: підготовчі роботи, що включають вивчення матеріалів аерофотознімання та польових топографо-геодезичних робіт; робоче проектування на підготовку вихідних даних; фотограмметричне згущення опорної мережі; виготовлення планів; дешифрування та стереотопографічне знімання контурів і рельєфу; підготовка планів до друку.
У комплекс робіт комбінованого аерофототопографічного знімання входять: підготовчі роботи; фотограмметричне згущення планової мережі;

24 виготовлення фотопланів; підготовка планів до друку. Точність фотопланів забудованих територій перевіряють у польових умовах промірами між ва- жливими контурами, а також між контурами та геодезичними пунктами.
Наземне фототопографічне знімання (фототеодолітна) використовується на територіях із складними формами рельєфу, а також при зніманнях окремих об'єктів, фасадів будівель, кар’єрів, при спостереженнях за деформаціями споруд і випробуваннях конструкцій. Топографічний план отримують за результатами знімань за допомогою фототеодолітів, які встановлюють на земній поверхні на кінцях базисів, відстані та перевищення між кінцями яких визначають геодезичними методами з одночасним їх орієнтуванням. Об’єкт фотографують з лівого та правого штативів. Обробку знімків з метою отримання просторових координат окремих точок об'єкта виконують на фотограмметричних приладах, що дозволяють автоматично отримувати планове положення точок на планшеті.

25
Висновок
В даний час топографічні карти створюються переважно в цифровому вигляді. Топографічні карти можуть створюватися на основі топографічної зйомки та методом складання.
Створення карт на основі топографічної зйомки є основним методом створення первиних карт території. Далі на основі первинних карт методом складання створюються похідні карти дрібнішого масштабу.
Чинні нормативні документи визначають за основний метод топографічної зйомки аерофототопографічне знімання. Однак оскільки на певних територіях (заліснені ділянки, ділянки плотної забудови та ін) аерофототопографічне знімання не може забезпечити потрібну точність, то використовуються також комбіновані методи знімання.
Якщо територія картографування не забезпечена матеріалами аерофототопографічного знімання, то карти створюються за даними мензульного, тахеометричного та інших видів наземного знімання.
Слід відзначити, що на сьогоднішній день існують і інші методи, що дозволяють створювати топографічні карти різних масштабів з потрібною точністю, але не врегульовані поточними нормативними документами. Це в першу чергу повітряне лазерне сканування, що дає змогу отримувати з високою швидкістю та точністю карти та плани місцевості практично всього масштабного ряду. По-друге, це космічне знімання в оптичному діапазоні та космічне радарне знімання. Ці методи дає змогу швидко отримувати дані на будь-які за площею ділянки території в будь-якому куточку планети. Ці методи дозволяють з потрібною точністю створювати карти масштабів
1:10000 та дрібніше.

26

скачати

© Усі права захищені
написати до нас