Ім'я файлу: Пожежі та вибухи. Допомога постраждалим та ліквідація наслідків.
Розширення: docx
Розмір: 42кб.
Дата: 24.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Методика.docx
Еволюційна психологія г. Спенсера.docx

ДНІПРОВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра Психології

Реферат

з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

Пожежі та вибухи. Допомога постраждалим та ліквідація наслідків.

Виконав: здобувач вищої освіти

денної форми навчання

факультету права та психології за

спеціальністю «Психологія»

групи П-21-1, Максимов В.С.

Викладач: Хмель-Дунай Г.М.

Дніпро

2021

План

1. Визначення пожежі і причини її виникнення...…...……...….....…3

2. Види та зони пожеж……………………..………...…………..…….3

3. Класифікація пожеж……..…..……………………………….….….4

4. Пожежна безпека……………..…………………………….……….5

5. Як діяти при пожежі?………………………………………...….….6

6. Перша допомога потерпілим при пожежі………………………..10

6. Визначення вибуху………………………………………………...14

7. Що таке вибухова травма?...............................................................14

8. Види вибухової травми……………………………………..……..15

9. Фактори ураження при вибуховій травмі……………………...…15

10. Заходи первинної медичної допомоги при вибуховій травмі…16

11. Заходи долікарської медичної допомоги при вибуховій травмі………………………………………………………………….17

12. Перша лікарська допомога при вибуховій травмі……………...17

13. Висновок…………………………………………………………..10

Список використаної літератури…………………………………….18

Визначення пожежі

Пожежа ­­ – це будь-яке неконтрольоване горіння, що поширюється у часі і просторі поза спеціальним вогнищем. Становить небезпеку для навколишнього середовища, загрозу для життя людей і тварин, може призводити до матеріальних збитків.

Спричинюється в основному необережним поводженням з вогнем, порушенням правил і норм експлуатації електричних приладів та виробничого устаткування, самозайманням матеріалів (речовин).

Основними небезпечними факторами пожежі є теплове випромінювання, висока температура, отруйна дія диму (продуктів згоряння: окису вуглецю тощо) і зниження видимості при задимленні. Критичними значеннями параметрів для людини, при тривалому впливі вказаних значень небезпечних факторів пожежі, є:

температура - 70 градусів Цельсія;

щільність теплового випромінювання - 1,26 кВт/м2;

концентрація окису вуглецю - 0,1% об'єму;

видимість у зоні задимлення - 6-12 м.
Види та зони пожеж.

Пожежі розділяють на два види: зовнішні (відкриті) і внутрішні (закриті). До зовнішніх пожеж можна, наприклад, віднести степові, лісові, нафтових та газових фонтанів, а до внутрішніх – пожежі на шахтах. В кожному просторі, охопленому пожежею, умовно розрізняють зони: активного горіння (осередок пожежі), теплового впливу й задимлення. У зоні активного горіння матеріали взаємодіють переважно з киснем атмосферного повітря, відбувається тління, спостерігається полум’я, виділяються тепло і дим. Спалимі конструкції і матеріали під впливом тепла нагріваються і займаються, а неспалимі деформуються. Найбільші температури в цій зоні характерні для зовнішньої пожежі і становлять в середньому 1000…1250 °C (тверді матеріали), 1100…1300°С (рідини) і 1200…1350°С (горючі гази).
Класифікація пожеж

Стандарт ДСТУ EN 2:2014 передбачає поділ пожеж на такі класи:

• А - що супроводжуються горінням твердих матеріалів, зазвичай органічного походження, під час горіння яких, як правило, утворюються тліючі вуглини;

• В - що супроводжуються горінням рідин або твердих речовин, які переходять у рідкий стан;

• С - що супроводжуються горінням газів;

• D - що супроводжуються горінням металів;

• F - що супроводжуються горінням речовин, які використовують для приготування їжі (рослинних і тваринних олій та жирів) і містяться в кухонних приладах.

Пожежна безпека

Пожежна безпека — стан захищеності людини і матеріальних цінностей від пожеж. Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємно частиною діяльності держави щодо охорони життя і здоров’я людей, тварин, національного багатства та навколишнього природного середовища. В Україні загальні правові, соціальні та економічні основи забезпечення пожежної безпеки, відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності, регулюються Кодексом цивільного захисту України.

На підприємствах існує два види пожежної охорони: професійна і воєнізована. Воєнізована охорона створюється на об'єктах з підвищеною небезпекою. Крім того, на підприємствах для посилення пожежної охорони організовуються добровільні пожежні дружини і команди, добровільні пожежні товариства і пожежно-технічні комісії з числа робітників та службовців. При Міністерстві внутрішніх справ існує управління пожежної охорони (УПО) і його органи на місцях. До складу УПО входить Державний пожежний нагляд який здійснює:

Контроль за станом пожежної безпеки;

Розробляє і погоджує протипожежні норми і правила та контролює їх виконання в проектах і безпосередньо на об'єктах народного господарства;

Проводить розслідування і облік пожеж;

Організовує протипожежну профілактику;

Проводить перевірку нових об'єктів щодо відповідності протипожежним нормам, на підставі протипожежної декларації, наданої суб'єктом.
Як діяти при пожежі

Щорічно внаслідок пожеж гине та страждає значна кількість людей. В дим та попіл перетворюються цінності на мільярди гривень.

Якщо виникла пожежа - рахунок часу йде на секунди. Не панікуйте та остерігайтеся: високої температури, задимленості та загазованості, обвалу конструкцій будинків і споруд, вибухів технологічного обладнання і приладів, падіння обгорілих дерев і провалів. Знайте де знаходяться засоби пожежегасіння та вмійте ними користуватися.

Заходи щодо рятування потерпілих з будинків, які горять та під час гасіння пожежі:

перед тим, як увійти в приміщення, що горить, накрийтеся мокрою ковдрою, будь-яким одягом чи щільною тканиною;

відкривайте обережно двері в задимлене приміщення, щоб уникнути посилення пожежі від великого притоку свіжого повітря;

в сильно задимленому приміщенні рухайтесь поповзом або пригинаючись;

для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину;

у першу чергу рятуйте дітей, інвалідів та старих людей;

пам'ятайте, що маленькі діти від страху часто ховаються під ліжко, в шафу та забиваються у куток;

виходити із осередку пожежі необхідно в той бік, звідки віє вітер;

побачивши людину на якій горить одяг, зваліть її на землю та швидко накиньте будь-яку ковдру чи покривало (бажано зволожену) і щільно притисніть до тіла, при необхідності, викличте медичну допомогу;

якщо загорівся ваш одяг, падайте на землю і перевертайтесь, щоб збити полум'я, ні в якому разі не біжіть - це ще більше роздуває вогонь;

під час гасіння пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні гідранти, воду, пісок, землю, кошму та інші засоби гасіння вогню;

бензин, гас, органічні масла та розчинники, що загорілися, гасіть тільки за допомогою пристосованих видів вогнегасників, засипайте піском або ґрунтом, а якщо осередок пожежі невеликий, накрийте його азбестовим чи брезентовим покривалом, зволоженою тканиною чи одягом;

якщо горить електричне обладнання або проводка, вимкніть рубильник, вимикач або електричні пробки, а потім починайте гасити вогонь.

Пожежа застала вас у приміщенні:

ви прокинулись від шуму пожежі і запаху диму, не сідайте в ліжку, а скотіться з нього на підлогу та повзіть під хмарою диму до дверей вашого приміщення, але не відчиняйте їх відразу;

обережно доторкніться до дверей тильною стороною долоні, якщо двері не гарячі, то обережно відчиніть їх та швидко виходьте, а якщо двері гарячі - не відчиняйте їх, дим та полум'я не дозволять вам вийти;

щільно закрийте двері, а всі щілини і отвори заткніть будь-якою тканиною, щоб уникнути подальше проникнення диму та повертайтесь поповзом у глибину приміщення і приймайте заходи до порятунку;

присядьте, глибоко вдихніть повітря, розкрийте вікно, висуньтеся та кричіть "Допоможіть, пожежа!", а якщо ви не в змозі відкрити вікно - розбийте віконне скло твердим предметом та зверніть увагу людей, які можуть викликати пожежну команду;

якщо ви вибрались через двері, зачиніть їх і поповзом пересувайтесь до виходу із приміщення (обов'язково зачиніть за собою всі двері);

якщо ви знаходитесь у висотному будинку не біжіть вниз крізь вогнище, а користуйтеся можливістю врятуватися на даху будівлі, використовуйте пожежну драбину, під час пожежі заборонено користуватися ліфтами

У всіх випадках, якщо ви в змозі, викличте пожежну команду (телефон-01).

Пожежі в лісах, степах та на торфовищах.

Масові пожежі можуть виникати в спеку та при посухах від ударів блискавки, необережного поводження з вогнем, очищення поверхні землі випалюванням сухої трави та з інших причин. Вони можуть викликати ураження людей та тварин, спалах будівель в населених пунктах, дерев'яних мостів, дерев'яних стовпів ліній електромереж та зв'язку, складів нафтопродуктів та інших матеріалів, що горять.

Ви опинилися у осередку пожежі:

не панікуйте та не тікайте від полум'я, що швидко наближається, у протилежний від вогню бік, а долайте крайку вогню проти вітру, закривши голову і обличчя одягом;

з небезпечної зони, до якої наближається полум'я, виходьте швидко, перпендикулярно напряму розповсюдження вогню;

якщо втекти від пожежі неможливо, то вийдіть на відкриту місцевість, ввійдіть у водойму або накрийтесь мокрим одягом і дихайте повітрям, що знаходиться низько над поверхнею землі - повітря тут менш задимлене, рот і ніс при цьому прикривайте одягом чи шматком будь-якої тканини;

гасити полум'я невеликих низових пожеж можна, забиваючи полум'я гілками листяних порід дерев, заливаючи водою, закидаючи вологим ґрунтом та затоптуючи ногами, будьте обережні в місцях горіння високих дерев, вони можуть завалитися та травмувати вас;

під час гасіння пожежі, не відходьте далеко від доріг та просік, не випускайте з уваги інших учасників гасіння пожежі, підтримуйте з ними зв'язок за допомогою голосу.

Особливо будьте обережні у місцях торф'яних пожеж, враховуйте, що там можуть створюватися глибокі вирви, тому пересувайтеся, по можливості, перевіряючи палицею глибину слою, що вигорів;

після виходу із осередку пожежі повідомте місцеву адміністрацію та пожежну службу про місце, розміри та характер пожежі.

Перша допомога потерпілим при пожежі

При рятуванні потерпілих з будівель, що горять, та при гасінні пожежі треба виконувати такі правила:

• перед тим, як увійти в палаюче приміщення, покритися з головою мокрим покривалом, пальтом, плащем, цупкою тканиною;

• двері в задимлене приміщення відкривати обережно, поволі, прикриваючи корпус тіла дверним полотном, як було показано вище, для того щоб уникнути спалаху полум'я від швидкого припливу свіжого повітря;

• у сильно задимленому приміщенні пересуватися поповзом або схилившись;

• для захисту від чадного газу по можливості дихати крізь зволожену тканину;

• якщо виникло займання одягу, лягти на землю (підлогу) та перекачуватися для збиття полум'я, (бігти не можна, тому, що полум'я може ще збільшитися);

• побачивши людину в одязі, що горить, треба накинути на неї пальто, плащ або будь-яке покривало (кошму) та щільно притиснути;

• при гасінні пожежі використовувати вогнегасники, пожежні крани, а також воду, пісок, землю, покривала та інші засоби;

• вогнегасні речовини спрямовувати в місця найбільш інтенсивного горіння та не в полум'я, а на поверхню, що горить;

• якщо горить вертикальна поверхня (конструкція), воду треба подавати в її верхню частину.

При безпосередньому контакті з полум'ям, розжареними предметами, поверхнями устаткування, рідинами, що горять, виникають термічні опіки. При пожежі частіше всього спостерігаються опіки полум'ям. Вогонь може уразити відкриті ділянки тіла, при цьому найчастіші опіки обличчя та рук. Найнебезпечніші опіки з'являються від одягу, що горить, який складно загасити або скинути. Горіння одягу протягом 1-2 хв може призвести до тяжких опіків, здатних викликати летальний кінець.

Ступінь тяжкості опіків залежить від глибини та площі термічного ураження шкіри та тканин. Існує чотири ступені опіків:

  • Опік I ступеня уражає самий верхній шар шкіри - епідерміс. Омертвляння глибше розташованих шарів не відбувається. Це найлегший ступінь опіку, який характеризується почервонінням шкіри, набряком та болем. Видужування настає без подальшого лікування через 3-6 діб.

  • Опік II ступеня характеризується утворенням пухирів, наповнених прозорою жовтуватої рідиною, тому що під впливом високої температури епідерміс омертвляється та відшаровується, а під ним накопичується тканинна рідина. Пухирі можуть виникнути відразу після опіку або через деякий час. Розміри та форма пухирів різні, іноді вони зливаються в один. Вміст великих пухирів поступово згущається, стає желеподібним. При опіку II ступеня пошкодження глибоких шарів шкіри немає. Тому якщо не потрапляє інфекція, опікова рана загоюється самостійно через 2-3 тижні без утворення грубих рубців.

  • Опік III ступеня поділяють на групи А та Б. При опіках IIIА ступеня настає неповне омертвляння саме шкіри зі збереженням її паросткових зон. При опіку IIIБ ступеня шкіра уражається на всю глибину. Опік IV ступеня виникає при дії на тканини вельми високих температур. Це найтяжча форма опіку, при якій уражається шкіра, м'язи, сухожилля, кістки тощо.

Опіки I, II, IIIА ступенів належать до поверхневих. Вони можуть загоюватися самостійно з повним відновленням шкірного покриву навіть на великій площі опіку. Глибокі опіки III Б та IV ступенів принципово відрізняються тим, що загоюються рубцюванням та здебільшого вимагають хірургічних методів лікування, які полягають у пересадці шкіри.

Перша допомога повинна бути спрямована на припинення впливу високої температури на потерпілого. Вертикальне положення тіла сприяє розповсюдженню опіків на обличчя, загорянню волосся та ураженню органів дихання. Тому потерпілого кладуть в горизонтальне положення та швидко гасять одяг, що горить, будь-яким способом накривають покривалом, заливають водою, закидають піском, замазують рідкою глиною або брудом.

При невеликому опіку (I ступеня) необхідно підставити обпечене місце під струмінь холодної води та тримати до стихання болі, а потім змазати уражену ділянку спиртом або одеколоном, не накладаючи пов'язки.

При сильних опіках та утворенні пухирів необхідно накласти на них стерильну антисептичну пов'язку. У разі відсутності такого роду матеріалів використовують чистий рушник, простирадло, хустинку тощо.

При великих опікових ураженнях шкіри треба негайно викликати швидку допомогу, закутати потерпілого чистими пропрасованими рушниками, простирадлом, дати знеболювальні препарати та велику кількість рідини (чай, мінеральну воду).

При сильних опіках не можна:

  • обробляти шкіру спиртом, одеколоном (це викликає сильну печію та біль);

  • проколювати пухирі, що утворилися (вони охороняють рану від інфекції);

  • змащувати шкіру жиром, розчином брильянтовим зеленим, міцним розчином марганцевокислого калію, засипати порошками (це перешкоджає подальшому лікуванню);

  • зривати прилиплі до місця опіку частини одягу, доторкатися до нього руками (може потрапити інфекція);

  • дозволяти потерпілому самостійно пересуватися (можливий шок);

  • поливати пухирі та обвуглену шкіру водою.

При сильних опіках обов'язково звертатися по медичну допомогу.

Визначення вибуху

Вибух - це горіння, що супроводжується звільненням великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу. Вибух призводить до утворення та розповсюдження з надзвуковою швидкістю вибухової ударної хвилі (з надлишковим тиском більше 5 кПа), що надає ударний механічний вплив на навколишні предмети.

Основними уражаючими факторами вибуху є повітряна ударна хвиля і уламки різного роду об'єктів, що летять, технологічного обладнання, вибухових пристроїв.
Що таке вибухова травма?

Вибухова травма — це бойове багатофакторне ураження, яке виникає внаслідок сукупної ушкоджуючої дії на організм людини ударної хвилі, газових струменів, вогню, токсичних продуктів

вибуху та горіння, осколків корпусу боєприпасів, вторинних снарядів.


Види вибухової травми

Розрізняють такі види вибухової травми:

  • вибухові ушкодження

  • відкриті ушкодження тканин організму, які спостерігаються, зокрема, при вибуху протипіхотних мін

  • заброневі ушкодження

  • закриті й відкриті травми, що виникають при дії вибуху на броньований транспорт, в якому перебуває особовий склад.


Фактори ураження при вибуховій травмі

  • повітряна ударна хвиля, яка створює найбільшу травматичну дію на організм, відриває сегменти або робить тяжкі ушкодження кінцівок, а також ушкоджує м’які тканини, судини та нервові стовбури, призводить до крововиливів, контузій в усіх органах і тканинах;

  • первинні (уламки боєприпасів) і вторинні (каміння, осколки захисної броні, деталі машин) елементи ураження викликають поранення різної локалізації;

  • газові струмені, що утворюються в результаті вибуху і поширюються з великою швидкістю. Вони здатні спричиняти сильний ушкоджуючий ефект, який супроводжується відривом або великою деструкцією сегментів кінцівок та інших частин тіла. Особливо сильну ушкоджуючу дію мають газові струмені, які утворюються при вибуху кумулятивних снарядів і боєприпасів об’ємного вибуху;

  • полум’я від вибуху спричиняє появу первинних і вторинних (від загоряння одежі) опіків;

  • продукти вибуху і горіння можуть викликати отруєння чадним газом та іншими токсичними хімічними речовинами.

Тяжкі ушкодження відзначають у потерпілих, які отримали вибухову травму внаслідок підриву на протитанковій міні бойової техніки чи транспорту , а також при ураженні кумулятивними снарядами. У момент вибуху міни броньована техніка різко підкидається вгору, члени екіпажу, які перебувають у ній, отримують сильний удар знизу і разом із бронемашиною їх підкидає догори, під час падіння машини відбувається удар об ґрунт, при цьому в людей часто спостерігають закриті ушкодження кісток таза, кінцівок і хребта.

Внаслідок вибуху боєприпасу з кумулятивною дією з’являються дуже стиснені, з високою температурою струмені газу, які з великою швидкістю проникають усередину броньованої машини, утворюючи надлишковий тиск, що призводить до баротравми, та виникає велика кількість осколків від зруйнованої броні, які наносять членам екіпажу тяжкі та численні поранення.


Заходи первинної медичної допомоги при вибуховій травмі

До заходів першої медичної допомоги належать:

  • зупинка зовнішньої кровотечі (накладання стискальної пов’язки, джгута чи закрутки);

  • накладання на рани пов’язки за допомогою пакета перев’язувального індивідуального;

  • введення знеболюваних;

  • проведення транспортної імобілізації ушкодженої кінцівки за допомогою підручних засобів або табельних шин;

  • при можливості максимальне використання повітряного транспорту (вертольотів) для евакуації з поля бою.


Заходи долікарської медичної допомоги при вибуховій травмі

Долікарська медична допомога полягає в:

  • накладанні джгута при зовнішній кровотечі з ран кінцівок (джгут, накладений вище відриву кінцівки, знімати не треба);

  • накладанні або корекції раніше накладеної асептичної пов’язки на рану;

  • введення знеболюваних

  • іммобілізації ушкодженої кінцівки транспортними шинами навіть при відсутності переломів кісток.


Перша лікарська допомога при вибуховій травмі

Перша лікарська допомога складається із:

  • зупинки зовнішньої кровотечі; при повному або неповному відриві кінцівок правильно накладений джгут не треба знімати навіть при перевищенні терміну перебування його на кінцівці більше двох годин;

  • інгаляції кисню при виникненні дихальної недостатності (за допомогою апарата КІ-4), накладання оклюзійної пов’язки, проведення торакоцентезу, введення повітроводу або проведення трахеотомії (залежно від показань);

  • катетеризації сечового міхура при травмах хребта з ушкодженням спинного мозку, виконання капілярної пункції з евакуацією сечі при ушкодженнях уретри;

  • заповнення первинної медичної картки та підготовки до евакуації в шпиталь.


Висновок

Дуже важливо не втрачати контроль, не піддаватися паніці, заспокоїтися та уточнити ситуацію, не наражаючи своє життя на небезпеку. Якщо ви виявили вибухонебезпечний предмет, до нього не можна навіть доторкатися - це дуже небезпечно! Виявлені вибухонебезпечні предмети знищуються виключно спеціально підготовленими фахівцями – піротехніками.

У будь-яких екстремальних ситуаціях будьте обережними. При наданні допомоги потерпілим керуйтеся здоровим глуздом, не наражаючи своє життя на небезпеку. У разі надзвичайних ситуацій і загроз життю та здоров’ю слід викликати рятувальну службу та швидку допомогу.

У будь-якому разі при пожежі або виявленні вибухонебезпечного предмету чи предметів підозрілого характеру лише безумовне виконання заходів безпеки є гарантією того, що не станеться випадку каліцтва чи загибелі.

Список використаної літератури

1. Тезаурус основних термінів і визначень в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності / М-во освіти і науки України, ДВНЗ "Прикарпат. нац. ун-т імені Василя Стефаника"; [уклад.: В. І. Кошель та ін.]. – Івано-Франківськ: [НАІР], 2013. – 30 c.

2. Демидов П. Г., Шандыба В. А., Щеглов П. II. Горение и свойства горючих веществ. М., 1981.

3. ДСТУ EN 2:2014 Класифікація пожеж (EN 2:1992; EN 2:1992/A1:2004, IDT)

4. Правила пожежної безпеки в Україні (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 р. за № 252/26697)

5. Ліпинський В. В. Правове забезпечення пожежної безпеки в Україні: монографія. / за заг. ред. С. В. Пєткова — К. : Дакор, 2011.

6. Енциклопедичний словник з пожежної безпеки / за заг. ред. В. С. Кропивницького ; Держ. служба України з надзвичайн. ситуацій, Укр. НДІ цивіл. захисту. — Київ : Літера-Друк, 2016. — 371 с. : іл., табл. — Бібліогр. в тексті. — Покажч. ст.: с. 5—29.

7. Млавець Ю.Ю. Безпека життєдіяльності (конспект лекцій для студентів математичного факультету і факультету післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки). – Ужгород: ДВНЗ “УжНУ”, 2015. – 40 с.

8. Домедична допомога на місці події : практичний посібник / П. Б. Волянський, А. М. Гринзовський, С. О. Гур’єв та ін. ; за заг. ред. д. н. держ. упр., професора П. Б. Волянського та д. мед. н., професора С. О. Гур’єва. – Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2020. – 224 с. ISВN 978-966-992-040-9


скачати

© Усі права захищені
написати до нас