Реферат з дисципліни 017 «Фізична культура І спорт»

2
ВСТУП:
1.Загальні гігієнічні вимоги до спортивного одягу і взуття
2. Гігієнічні вимоги до спортивного одягу
3.Основні гігієнічні вимоги до спортивного інвентарю, обладнання і покриття підлог спортивних споруд
1.
Загальні гігієнічні вимоги до
спортивного одягу і взуття
•
Високі досягнення у спорті неможливі без сучасного екіпірування спортсменів. Найновіші розробки одягу і взуття для спортсменів використовуються й у масовій фізичній культурі.
•
Гігієнічно оптимальні, з урахуванням специфіки виду спорту, спортивний одяг і взуття потрібні для ефективної й безпечної тренувально-змагальної діяльності.
•
Гігієнічне призначення спортивного одягу і взуття – створення і збереження оптимального теплового балансу в

3
системі організм спортсмена – навколишнє середовище", підтримання комфортного теплового стану спортсмена у процесі занять фізичними вправами різної інтенсивності та спрямованості.
•
При виконанні великої фізичноїроботи в спортивному одязі відбувається значне виділення енергії,утруднюється тепловіддача через шкіру. Надлишковий кровообіг шкіри,повязаний із перегріванням, зменшує притік крові до мязів, що працюють, і,як результат, страждає спортивна працездатність.
•
У таких випадках значно знижується тонус скелетних мязів, порушується робоча поза, погіршується дихання і підвищується ЧСС, знижуються умовні рефлекси, різко зростає температура тіла, – тобто виникає стан патологічної гіпертермії.
•
Унаслідок перегрівання виникають неадекватні реакції: підвищується температура шкіри кінцівок до рівня температури шкіри тулуба і вище, збільшуєтьсяпотовиділення
(спочатку на лобі, шиї, спині, ногах).
Спортивний одяг повинен забезпечувати:
1) оптимальний мікроклімат простору під одягом
(тепловий стан організму;
2) мікрокліматичні особливості – температура, відносна вологість і рухомість повітря;
3) вміст вуглекислого газу), що на цей мікроклімат впливають

4 4) тепловий стан організму спортсмена, метеорологічні умови зовнішнього середовища і властивості власне одягу.
• Основні гігієнічні характеристики матеріалів, використовуваних для виготовлення спортивного одягу і взуття, наступні:
– теплопровідність;
– повітропроникність;
–гігроскопічність;
– паропроникність;
– водоємкість;
– здатність утримувати вологу.
2.Гігієнічні вимоги до спортивного одягу
• Спортивний одяг розподіляють на нижню білизну, костюмно-платтяні вироби і верхній одяг.
• Білизна захищає тіло від дії низьких температур і забруднень навколишнього середовища, вбирає виділення шкіри.
• Верхній одяг, разом з двома попередніми різновидами одягу, створює потрібну теплоізоляцію, сприяє збереженню здоровя і спортивноїпрацездатності за рахунок зниження тепловтрат.

5
• Спортивний одяг повинен підтримувати оптимальну теплову рівновагу організму під час занять фізичними вправами і спортом, забезпечувати ефективну спортивну діяльність, захищати від травм і механічних пошкоджень.
• Він має бути легким, зручним, не утруднювати рухи,відповідати зросту і повноті.
• Теплоізоляційні властивості спортивного одягу – одна з найважливіших його характеристик.
• Вона залежить, перш за все, від теплопровідності тканин, а остання – від пористості, структури тканини, виду волокон та їх переплетення.
• У товстих і пухнастих тканинах між волокнами утворюється багато простору, де затримується повітря, що є поганим провідником тепла.
• Такі тканини мають високі теплозахисні властивості.
• Наприклад, пористість вовни і фланелі становить
92 %, вовняного сукна – 89 %, вовняної ковдри –88 %.
• Ще більшою пористістю відзначається хутро.
• Гарні теплозахисні властивості виробів з лавсану, нітронів, полівінілхлоридних волокон.
• Теплоізоляційні характеристики спортивного одягу погіршуються під час швидких рухів. Наприклад, при ходьбі термічний опір одягу (залежно від його виду) знижується на 5,5–28,4 %.

6
• У спокої комфортною вважається
• температура +30-32 °С, при виконанні важкої фізичної роботи – +15 °С.
• Тепловий комфорт організму спортсмена характеризується й відносною вологістю повітря між шкірою і першим шаром одягу, причому гігієнічно оптимальна величина тут – 35-60 %.
3.Основні гігієнічні вимоги до спортивного
інвентарю, обладнання і покриття підлог
спортивних споруд
• Обладнання і спортивний інвентар повинні відповідати правилам занять і змагань із даних видів спорту.
• Основна гігієнічна вимога до спортивного інвентарю – травмобезпечність.
• Для профілактики спортивного травматизму потрібний своєчасний і якісний контроль стану технологічних пристроїв,кріплень спортивних снарядів, засобів страховки і різних захисних пристроїв.
• Санітарно-гігієнічні заходи з охорони праці на заняттях фізичними вправами і спортом в умовах спортивних споруд проводить адміністрація спортивного обєкта спільно з представниками територіального санепіднаптяду.
• У спортивній залі повинні бути детальні інструкції з охорони праці під час занять різними видами спорту, затверджені керівником навчальної інституції й

7
погоджені з профспілковим комітетом, які переглядаються не рідше одного разу на 3 роки.
• Відвідувачі спортивної зали (спортсмени, учні, студенти) мають знати, що відноситься до спортивного інвентарю, як правильно ним користуватися і не допускати його застосування не за призначенням.
1) Усі спортивні снаряди, встановлені в закритих і відкритих місцях проведення занять, повинні бути цілком справними і надійно закріпленими.
2) Надійність установлення і результати випробувань
інвентарю й обладнання фіксують у спеціальному журналі.
3) Розташування обладнання передбачає безпечну зону навколо кожного гімнастичного снаряда.
4) Снаряди не повинні мати у вузлах і єднаннях люфтів, коливань, прогинів, деталі кріплення (гайки, гвинти) мають бути надійно закрученими.
5) Біля спортивних снарядів повинні бути написи про гранично допустимі навантаження.
6) Кількість, вид, місце розташування і нормативні навантаження технологічних пристроїв для кріплень спортивних снарядів повинні відповідати схемі розміщення і кресленням цих пристроїв.
7) Зусилля, що докладаються до вказаних пристроїв, не можуть перевищувати гранично допустимі величини, позначені на схемі розміщення технологічного пристрою і позначених місцях кріплень.
8) Запобіжний пояс, використовуваний акробатами і гімнастами,має бути добре підігнаним до фігури і шириною – не вужчим від 30 мм.
9) Жердини брусів перед початком кожного навчального року повинні ремонтуватися по всій довжині.При виявленні тріщин жердина негайно замінюється.
10)
Гриф перекладини має протиратися сухою ганчіркою і зачищатися шкіркою.

8 11)
Пластини для кріплення крюків, розтяжок повинні бути щільно пригвинченідо підлоги, зроблені врівень із нею.
12)
Колода гімнастична не може мати тріщин і задирок, помітних викривлень.
13)
Опори гімнастичного козла міцно закріплюються в коробах корпусу, ногикозла вільно встановлюються й надійно фіксуються в заданому положенні.
14)
Гімнастичні мати не повинні мати розривів.
15)
Мостик гімнастичний має бути підбитий гумою для виключення ковзання при відштовхуванні.
16)
Канати для лазіння повинні бути виготовлені з прядива(коноплі) або бавовни з три- чи чотирипрядного волокна діаметром 35–40 мм.
Щоки,стиснені двома болтами, мають щільно, без щілин, охоплювати канат на всій площі прилягання.
Нижній кінець каната повинен бути туго обмотаний шпагатом на довжину 100 мм і обтягнений шкіряним чи тканинним чохлом.Канат не повинен мати розривів
і вузлів.
17)
Шведську стінку надійно кріплять до стіни і перевіряють її поперечини нанаявність тріщин і люфтів у місцях кріплення.
18)
Гімнастична лавка повинна мати добру стійкість, у вузлах її кріплення гайкиі болти мають бути надійно закручені.
19)
Гімнастична палка обовязково має рівну поверхню без тріщин, задирок і закруглені кінці.
20)
Мячі надувні повинні застосовуватися за номерами у суворій відповідності до віку і фізичної підготовки.Усі спортивні снаряди для метання мають відповідати віку і статі згідно з правилами змагань.
21)
Лижний інвентар підбирають відповідно до росту і маси спортсмена і підганяють індивідуально: палиці повинні бути легкими, міцними і зручними, з

9
петлею для захоплення рукою, загостренням для упору й обмежувальним кільцем; поверхня лиж не може мати перекосів і бокових викривлень, тріщин, задирок і сколів; ковзна поверхня має бути просмолена і змащена спеціальною маззю у відповідності до погодних умов.
22)
Баскетбольний щит повинен бути з відповідного прозорого монолітного шматка матеріалу (бажано – загартованого, щоб не розбивався, наприклад, зі скла) розміром 1,80 м по горизонталі й 1,05 м по вертикалі.
Коли ж він виготовлений з іншого непрозорого матеріалу, то має бути пофарбований у білий колір.
Нижня частина щита повинна бути гладкою. Щит жорстко кріпиться до стіни або до опори і виступає від лицевої лінії на 1,20 м. Кільця діаметром 0,45 м фарбуються в помаранчевий колір.Пристосування для кріплення сіток не повинні мати гострих країв і щілин.
23)
Баскетбольний мяч має бути сферичної форми і маси не менше від 567 г і не більше за 650 г. Він повинен бути накачаний до такого повітряного тиску,щоб при падінні з висоти 1,80 м, виміряній від нижньої поверхні мяча,відскакував на висоту, виміряну до верхньої поверхні мяча, не менш як 1,20 м
і не більше за 1,40 м.
24)
Волейбольні стійки повинні встановлюватися на віддалі не ближче за 0,50 м від бокових ліній, а їх кріплення не мають створювати небезпеку для гравців.
Висота стійки забезпечує кріплення сітки на необхідному рівні. Волейбольна сітка має ширину 1 м, довжину – 9,5 м. Висота, на яку натягується сітка в центрі майданчика, складає для чоловіків 2,43 м, для жінок – 2,24 м. На сітці під боковими лініями встановлюються так звані антени, висота яких більша за висоту сітки на 0,80 м. Волейбольний м'яч повинен бути з мякої шкіри, круглий та однокольоровий.Вага мяча – 270-280 г, окружність –