МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ПРАВОЗНАВСТВО»
Реферат
Юридичні наслідки та причини правопорушення
Виконав:
ст. гр. _____________
___________________________________
Перевірив:
старший викладач кафедри права
Даценко О.Ф.
Хмельницький 2022
ЗМІСТ
| | С. |
| ВСТУП | 3 |
| ОСНОВНА ЧАСТИНА | 4 |
| ВИСНОВКИ | 13 |
| ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА | 14 |
ВСТУП
Актуальність теми: Будь-яке правопорушення має cвоє юридичні наcлідки, які виявляютьcя в заcтоcуванні юридичної відповідальноcті до оcоби-правопорушника. Юридична відповідальність в собі поєднує багато аспектів, саме настання юридичної відповідальності в теперішній час не втрачає своєї затребуваності, тому що серед науковців, дана тема є достатньо обговорюваною. Саме науковці і практики звертають увагу на те, що механзім відповідальності не є повністю функціонуючим.
Мета: розглянути причини порушення та яку юридичну відповідальність за них.
Завдання: охарактеризувати суть, причини та види правопорушень в різному віці та розглянути які юридичні наслідки вони несуть.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
Поняття та види правопорушень.
Правопорушення - це соціально-небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб’єкта (фізичної чи юридичної особи), яке передбачене чинним законодавством і за яке встановлена юридична відповідальність.
Всі юридичні правопорушення поділяються на дві групи: кримінальні злочини і проступки.
Склад (елементи) правопорушення:
суб’єкт правопорушення - деліктоздатна фізична особа (людина) або деліктоздатне об"єднання, які вчинили правопорушення. Деліктоздатність - це закріплена в законодавстві і забезпечена державою здатність суб"єкта нести юридичну відповідальність за вчинене ним правопорушення;
об’єкт правопорушення - певні блага, на пошкодження, знищення чи позбавлення яких спрямоване винне протиправне діяння. Об"єктами правопорушень можуть стати всі явища, які визначаються об"єктами правовідносин, тобто різноманітні матеріальні та нематеріальні цінності (особисті або соціальні);
об’єктивна сторона - протиправне діяння; його шкідливий або небезпечний результат; необхідний причинний зв"язок між ними. Протиправність діяння полягає в його державній, юридичній забороненості, у невідповідності вчинку юридичним приписам. Таке діяння може бути виражене як в активних (якщо суб"єкт не дотримується заборонних норм), так і в пасивних діях (якщо суб’єкт не виконує зобов’язуючі норми);
суб’ктивна сторона - певне психичне ставлення суб"єкта до своєї протиправної поведінуи та її наслідків. Таке ставлення відображається поняттям вини.
Види правопорушень:
за ступенем суспільної або особистісної шкідливості:
- проступки (шкідливі правопорушення);
- злочини (небезпечні правопорушення).
-злочини - це скоєне винно суспільно небезпечне діяння (дія або бездія), заборонене кримінальним законом під загрозою покарання.
В юридичній науці обговорюється питання про можливість виділення в окремі види екологічних, сімейних, процесуальних та деяких інших правопорушень. [1]
Причини правопорушень.
Серед причин і умов виникнення правопорушень виділяють об’єктивні і суб’єктивні причини. Об’ктивними причинами виступають конкретні протиріччя і суспільному бутті, в економічних, політичних і соціальних відносинах людей. До суб’єктивних причин правопорушень відносять деформації в правосвідомості, в потребах, мотивах, позиціях, в низькому рівні моральної і правової культури.
Причини і умови злочинності - це система негативних для відповідної суспільно-економічної формації соціальних явищ, детермінуючих злочинність як свій наслідок. Причини і умови злочинності по походженню і по суті соціальні. Вони завжди включені в систему соціальних протиріч суспільства. Причини і умови конкретних злочинів виступають первинним елементом криміногенної системи.В цілому спеціалісти нарахували більше 200 причин і умов конкретних злочинів.
Виясненням причин злочинності займались давно, ще з часів Арістотеля і Платона. Більш детально почали вивчати причини злочинності в ХІХ-ХХ століттях, що було обумовлено великим ростом злочинності, збілшенням населення, розвитком капіталізму та іншими причинами.
Кримінологічна наука нараховує декілька десятків найбільш розповсюджених теорій причин злочинності. Всі концепції про причини злочинностів західній кримінології можна поділити на дві основні групи: соціологічні і біосоціологічні. Перші характерні для американської і англійської кримінології; другі - для європейської і латино-американської кримінології.
І. Соціологічні теорії причин злочинності.
1) Ведучою теорією являється теорія науково-технічної революції як комплексної причини злочинності в ХХст. НТР визиває такі серйозні соціальні зміни, як індустріалізацію, урбанізацію, автомо-білізацію, міграцію. Вони порушують традиційні форми сімейних зв"язків, релігії, культури, внаслідок чого відбуваються відчуження і знеособлення людини, придушення її індивідуальності. Концентрація населення в містах, розповсюдження загальнї байдужості підвищують агресивність, егоїзм, індивідуалізм і емоційну нестриманість, що веде до злочинності.
2) Вчення Є.Сатерленда про деференціальні асоціації (різні зв’язки). Суть цієї теорії зводиться до того, що злочинцями не нарождуються, а навчаються в процесі багатогранних контактів особи в мікрогрупах: в сім"ї, на вулиці, в прфспілках і т.п. Домінування в таких групах антигромадських поглядів, установок і пропозиції веде до злочинності в інших осіб і навпаки. Але ця теорія не пояснює походження злочинності, вона вважає що злочинність вічно присутня людському суспільству. Вона критикує біопсихіатричні фактори злочинності і ігнорує свободу волі людини.
3) Теорія соціальної дезорганізації (аномії). Її суть: різний рівень багатства і бідності, велика соціальна нерівність ведуть до злочинності. Американський кримінолог Т.Є. Шур вважає США злочинним суспільством, оскільки воно нерівноправне суспільство. Соціальна єдність суспільства веде до нормального життя і зменшення злочинності.
4) Теорія багатофакторності (Кетле Гере). До таких факторів відносять: фізичні, кліматичні, теоритичні, психічні, антропологічні, соціальні. Барт нарахував більше 170 таких факторів, хоча і ця теорія не давала системного аналізу.
5) Класова теорія. Її суть зводиться до того, що основною причиною злочинності є класова принадлежність і майнова нерівність.
ІІ. Біосоціальні теорії злочинності.
Серед цих теорій причин йбільш розповсюджені теорія небезпечного стану, фрейдистські (психоаналітичні) теорії, теорія психопаталогічних причин, спадкові теорії, теорії конституціональної схильності, расової теорії.
1) Небезпечний стан - перманента (змінююча) і іманеннтна (внутрішньо присутня) людині схильність до здійснення злочинів. Небезпечний стан - це явище не юриспруденції, а медицини.
2) Фрейдистські теорії злочинності отримали розповсюдження з початку ХХ століття під впливо лікаря-психіатра Зігмунда Фрейда. Суть цієї теорії полягає в тому, що людина з часу народження біологічно приречена на постійну жорстоку жорстоку боротьбу антисоціальних глибинних інстинктів - агресивних, статевих, страху - з моральними установками особи.
З цим пов’язаний комплекс неповноцінності, особливо часто цим пояснюють злочинність неповнолітніх. Особистість людини формується в дитячому віці, то відношення матері до сина і сина до матері (комплекс Едіпа), а також батька до дочки і навпаки (комплекс Електри) розглядаються роковим формуючим фактором, від якого людина не може позбавитись все своє життя.
3) Теорія психопатологічних причин. Головна тезацієї теорії - злочинець завжди психопатична або розумово відстала особа.
4) Спадкові теорії - вважають причиною злочинності, яка передається по спадщині. Ця причина знаходиться в хромосомах, генетичному коді людини, яка має схильність до антисоціальної поведінки. Іноді її називають "теорія сімейного дерева". Ця теорія практично не підтверджуються, хоча вона в окремих випадках такі приклади можуть бути.
5) Теорія конституціональної схильності (Е. Кречмер, нім. проф. медицини). Її суть полягає в тому, що між будовою тіла і психологічними рисами особи, особливо її характером, є прямий зв"язок. Чим більш рання злочинність, небезпечна і регулярна, тим значніша роль біологічних факторів. Це. по суті, антропологічна теорія.
6) Правові теорії. Їх суть полягає в тому, що окремі раси людей більш схильні до антисоціальної поведінки, ніж біла раса. Разом з тим на злочинність більш впливають соціально-економічні фактори, а також національність, відношення суду до підсудних тощо.
Для більшості кримінологів немає доказів того, що біологічні фактори обумовлюють злочинність. В кожній расі є біологічно неповноцінні представники, які схильні до правопорушень.
Підводячи підсумок, можна сказати, що існують різні причини і умови злочинності і правопорушень - як соціальні, так і біологічні, психологічні, ідеологічні, економічні і політичні та інші причини і умови.
До основних причин, які обумовлюють злочини неповнолітніх, відносяться: негативний вплив у сім’ї (тривала бездоглядність; зайва опіка і строгість; конфліктні сімейні стосунки), сфера негативного проведення дозвілля (неповнолітніх правопорушників, саме беззмістовне, бездіяльне проведення вільного часу в групі однолітків або старших товаришів разом із пляшкою спиртного, цигарками призводить до того, що такий спосіб життя стає звичкою, потім формує відповідні потреби), потреба в самоствердженні, вплив засобів масової інформації (Інтернет, телебачення, газети, радіо).
Усі особи у віці до 18-ти років вважаються неповнолітніми. Чинне законодавство України, осіб, які не досягли 14-го віку, називає малолітніми, а осіб у віці від 14-ти до 18-ти років – неповнолітніми. Законодавством передбачено конкретні випадки, коли юридична відповідальність неповнолітніх починається з 16 років, а за вчинення деяких кримінальних злочинів і з 14 років. [2]
3.Юридичні наслідки правопорушення.
Юридична відповідальність - це міра покарання правопорушника шляхом позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення, від імені держави (суспільства), на підставі закону або іншого нормативного акта з метою попередження правопорушень в перспективі і відновлення (чи відшкодування) втрачених суб’єктивних прав на матеріальні і духовні цінності.
Юридичну відповідальність поділяють на такі основні види: конституційна, кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова, матеріальна. Дискутується питання про можливість виділення й інших видів юридичної відповідальності: екологічної, процесуальної, фінансової тощо. Види правопорушень можна класифікувати залежно від галузей права, але не можна класифікувати так юридичну відповідальність.
Функції юридичної відповідальності:
правоохоронна - захист правопорядку від можливих або скоєних (зокрема, триваючих) правопорушень;
виховна;
спеціальна первенція (тобто виправлення правосвідомості правопорушника з тим, щоб він більше не чинив правопорушень);
загальна первенція (тобто вплив на правосвідомість усіх інших схильних до правопорушень осіб, щоб утримати їх від таких вчинків).
Стадії юридичної відповідальності:
- виникнення відповідальності (з моменту вчинення правопорушення як юридичного факту, що викликає відповідне правовідношення);
- встановлення компетентними державними органами суб"єкта (та інших елементів) правопорушення;
- визначення виду і розміру відповідальності (в акті застосування санкції відповідної правової норми);
- реалізація конкретних заходів юридичної відповідальності, визначених відповідним правозастосувальним актом.
Підставами юридичної відповідальності є склад правопорушення, деліктоздатність (осудність, дієздатність) суб"кта, його вік і наявність законодавства. Всі ці підстави взаємопов"язані і закріплені в законодавстві.
Юридична відповідальність наступає лише за факт правопорушення. Всяке правопорушення має свою структуру, яку називають складом правопорушення. Склад правопорушення є підставою юридичної відповідальності. Склад правопорушення обов"язково повинен бути закріплений у чинному законодавстві. Це законні підстави юридичної відповідальності.
Під цілями юридичної відповідальності розуміють досягнення остаточного результату, який передбачається законодавством. При різних видах юридичної відповідальності можуть бути різні цілі. Наприклад, у кримінальному законодавстві основними цілями покараня є такі:
1) виправлення і перевиховання засуджених;
2) попередження здійснення нових правопорушень з боку засудженого;
3) попередження злочинів з боку інших осіб.
Виправлення і перевиховання дуже тісно пов"язані між собою, і кожне суспільство зацікавлене в тому, щоб правопорушник став на шлях виправлення і більш не вчиняв злочинів чи інших правопорушень.
Мета покарання - це попередження вчинення правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За вчинення тяжких злочинів покарання на меті має ізолювати злочинця від суспільства, не дати йому можливості вчинювати нові злочини, щоб він усвідомив свою антисоціальну діяльність чи поведінку. В результаті покарання засуджений позбавляється певних матеріальних чи духовних цінностей, він обмежеється в своїй дієздатності і зобов"язаний компенсувати збитки, які завдав державі чи громадянам. [1]
Інші цілі переслідуються при цивільно-правовій відповідальності. Тут головне місце займає поновленя втрачених прав, відшкодування збитків.
Таким чином, кожний вид юридичної відповідальності має як конкретні цілі, так і спільні - це покарання за правопорушення і попередження, недопустимість їх в майбутньому.
Загалом можна виділити три види юридичної відповідальності – цивільну, адміністративну та кримінальну.
Цивільна відповідальність – це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою обов’язків, зобов’язань, що пов’язані з порушенням цивільних прав другої сторони. Переважно цивільна відповідальність зводиться до компенсації завданих збитків і носить майновий характер. Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки.
Згідно ст. 1178 ЦК України за заподіяну шкоду особами, що не досягли 14 років несуть відповідальність їхні батьки або законні представники, якщо доведуть, що шкоду було завдано не з їх вини. У випадку заподіяння шкоди неповнолітнім у віці від 14 до 18 років він відповідає на загальних підставах. Якщо в нього немає майна чи заробітку достатнього для відшкодування шкоди, шкода відшкодовується цілком чи у частині, якої не вистачає, його батьками. У такому випадку, батькам надається право довести, що шкоду було завдано не з їх вини.
Адміністративна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, який застосовується до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративну відповідальність несуть особи, яким на момент вчинення злочину виповнилось 16 років. Відповідальність за осіб, віком від 14-ти до 16-ти років, покладається на законних представників у вигляді штрафу. До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративні проступки, можуть бути застосовані заходи впливу або адміністративні стягнення.
Чинне законодавство передбачає, що кримінальній відповідальності та покаранню підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років. Лише за деякі злочини, кримінальна відповідальність може настати з 14 років, згідно з ч. 2 ст. 22 Кримінального кодексу України. А саме: умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги представника іноземної держави; умисне тяжке тілесне ушкодження; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; диверсію; бандитизм; терористичний акт; захоплення заручників; зґвалтування; насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом; крадіжку; грабіж; розбій; вимагання; умисне знищення або пошкодження майна; пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;
До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: штраф; громадські роботи; виправні роботи; арешт; позбавлення волі на певний строк. [2]
Категорії «юридична відповідальніcть як інcтитут об’єктивного права» та «юридична відповідальніcть як елемент зміcту правовідноcин» є взаємопов’язаними. Юридична відповідальніcть як інcтитуту об’єктивного права знаходить cвоє вираження у нормах права нормативно-правових актів та інших джерелах права національної правової cиcтеми. Вона іcнує об’єктивно, незалежно від конкретних фактів вчинення правопорушень. В абcтрактній формі юридична відповідальніcть як інcтитут об’єктивного права впливає як на формування та функціонування правової cвідомоcті cуб’єктів права, так і на режим законноcті та правопорядку в cуcпільcтві та державі. Юридична відповідальніcть як елемент зміcту правовідноcин є конкретним проявом феномена юридично значущої поведінки конкретного cуб’єкта права, що має певне правове положення (правовий cтатуc). [3, с. 102]
ВИСНОВКИ
Отже, можемо зазначити, що правопорушення - це cуcпільно-небезпечне, винне, протиправне діяння, що виражаєтьcя у дії чи бездіяльноcті та тягне за cобою наcтання неcприятливих наcлідків. Проблема боротьби з правопорушеннями в Україні з роками не втрачає cвоєї актуальноcті. Це пов’язано, наcамперед, з наявніcтю в країні економічної, політичної кризи та війни. Тому для подолання цього явища потрібно внеcти значні зміни до законодавcтва. Функціонування інcтитуту юридичної відповідальноcті у злагодженому режимі даcть змогу навеcти лад в уcіх cферах cуcпільного життя.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
Причини правопорушення та шляхи їх подолання. URL: https://works.doklad.ru/view/4yNGfbZr3Qw/all.html
Причини правопорушення серед дітей та відповідальність за їх скоєння. URL: https://gorodyshe.gr.org.ua/prychyny-pravoporushen-sered-ditej-ta-vidpovidalnist-za-yih-skoyennya/
Завгородня М. Р. Юридичні наcлідки та причини правопорушення.Дніпро. 2021. С. 101-102.