Ім'я файлу: джордж вашингтон.docx
Розширення: docx
Розмір: 66кб.
Дата: 04.12.2020
скачати


У МАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ

Історичний факультет

Кафедра загальної історії

ДЖОРДЖ ВАШИНГТОН – ПЕРШИЙ ПРЕЗИДЕНТ США

Реферат

Виконала:

студентка історичного факультету

3 курсу, 31 групи

Шокарь Олена

Перевірила:

викладач

Умань-2016

З міст

Вступ

І. Походження, дитинство, юність Джорджа та його перші кроки до влади.

ІІ. Військова кар’єра Джорджа Вашингтона.

2.1. Війна з французами й початок військової діяльності Вашингтона.

2.2. Обрання головнокомандувачем всіх американських збройних сил.

2.3 Причини й початок американської революції.

ІІІ. Суспільно-політична роль Джорджа Вашингтона у формуванні державної незалежності Сполучених Штатів Америки.

3.1. Обрання Вашингтона президентом Конституційного Конвента. Біль про права творця американського інституту президентства.

3.2. Друга інавгурація Джорджа Вашингтона.

3.3. Прижиттєва слава та роль в політиці фундатора країни США.

3.4. Останні роки життя першого президента США.

ІV. Вшанування пам’яті батька американської нації як національного героя країни.

Висновок

Список використаної літератури


Вступ

«Ніяка нація не зможе досягти процвітання, доки вона не усвідомить, що орати поле — таке ж гідне заняття, як і писати поему.» Вашингтон
На сьогоднішній день, велика держава США, що робить вплив на світову політику своїм розквітом, зобов`язана Джорджу Вашингтону - людині, яка заклала основи державності та демократії в країні на всі наступні сторіччя.

Джордж Вашингтон - американський державний діяч, перший президент Сполучених Штатів (1789–1797), батько-засновник США, головнокомандувач Континентальної армії, учасник війни за незалежність Північно-Американських штатів, творець американського інституту президентства, генерал армій США, національний герой країни.

Перший президент США забезпечив права і особистісну свободу кожному громадянину цієї процвітаючої та прогресивної держави. Він був і залишається центральною фігурою і зразком для американців в боротьбі за демократію.

Незаперечний історичний факт - Джордж Вашингтон був великим громадським діячем і борцем за незалежність Америки. Для кожного сучасного американця він залишається культовим політичним діячем на всі часи, людиною, яка не побоялася взяти на себе відповідальність за управління величезною, тільки створеною державою.

Як і кожна молода держава, що звільнилася від гніту іншої, потребувала вольової людини, справжнього лідера. Для Сполучених Штатів Америки такою людиною став Джордж Вашингтон. Він зумів добитися незалежності США, і потім керував країною тільки виключно спираючись на Конституцію.

Джордж Вашингтон став для американців справжнім «творцем нації», і це зрозуміло, адже Він зміг створити боєздатну армію з нечисленних підрозділів міліції, і протистояти добре озброєній англійській армії, а потім став першим президентом країни, на якого рівнялися всі його наступники.

Об’єкт дослідження являється особистість Джорджа Вашингтона на загальноісторичному рівні.

Предметом дослідження є визначення суспільно – політичної ролі Джорджа Вашингтона у формуванні державної незалежності США.

Завдання дослідження : проаналізувати життя й діяльність Джорджа Вашингтона, якнайглибше вивчити його особистість, політичні та військові досягнення та роль в становленні американської державності.

І. Походження, дитинство, юність Джорджа та його перші кроки до влади.

«Є Доля, яка керує нашими діями, якій не можуть перешкодити найбільші зусилля Людської Природи». Джордж Вашингтон
Не всі американці можуть похвалитися таким родоводом, як Джордж Вашингтон, втім, родовідна, по власному визнанню Вашингтона, не мала особливого значення в його очах. Він походив від англійської аристократії, що з'являється в історії вже в XII столітті. Вашингтони в Англії були лицарями-ленниками єпископа Дургамського й прославилися своїми походами проти диких скотів.

Герб сім'ї Вашингтон теж був відомий ще з XII століття, коли один з його предків захопив маєток Вашингтон Олд-Холл, розташований на північному сході Англії. На гербі зображено срібний щит з двома червоними поясами і трьома червоними п'ятикутними зірками.

В XVI сторіччі рід Вашингтонів розділився на кілька династій. Родоначальником тої династії, від якої відбувся «вождь» американської революції, був Лоуренс Вашингтон, мер міста Нортгемптона, у годину реформації ретельно допомагав Генріхові VIII розкрадати монастирські володіння. За це йому був подарований маєток Сульгрев, і нащадки його користувалися благоволінням і милостями англійських королів - як Тюдорів, так і Стюартів, а тому відрізнялися гарячою відданістю престолу Англії. Полковник Джеймс Вашингтон поплатився навіть життям, борючись за короля Карла I.

Інший полковник, Генрі Вашингтон, у тому ж часі прославився геройським захистом довіреного йому королем міста Ворчестера й здобув подив і повагу навіть своїх ворогів-революціонерів.

Предки Вашингтона переселилися на американський континент
із Англії в середині XVII століття. Його батько, Августин Вашингтон, людина
величезної фізичної сили й рідкісної доброти, володів ще й блискучою діловою
хваткою — він налагодив виплавку чавунна, що дозволило йому стати процвітаючим
плантатором.

Джордж Вашингтон народився 22 лютого 1732 року в родині, де четверте покоління проживало у Вірджинії. Хоча датою народження записано 22 лютого, але це по старому (юліанському) стилю, коли уряд затвердив григоріанський стиль всі дати були перенесені на 11 днів назад, датою народження має бути 11 лютого, але сам Вашингтон вважав за краще відзначати своє свято за старим стилем [5,с.214]

.Біографія першого президента США — класичний приклад людини, «що зробила самого себе», як кажуть американці.

Джордж - старший син від другого шлюбу успадкував від батька високий зріст -191 см, силу, спокійний і врівноважений характер і, як побачимо далі, ділові якості.

Дитинство та юність він провів у скромних умовах, отримав домашнє виховання, займався самоосвітою. Втратив свого батька Августина, власника тютюнової плантації і землеміра в 11-річному віці. Цей життєвий період прийшовся на роки «нестійкого миру» з індіанськими племенами (30—40 рр. XVII ст.), хлопчик цілими днями блукав серед живописних пагорбів та лісів Вірджинії, рано навчився сидіти в сідлі і стріляти з мушкета.

Великий вплив на нього мав зведений брат Лоуренс, освічена і благородна людина з м'яким почуттям гумору. Саме до Лоуренса, що успадкував після смерті Августина Вашингтона велику частину його майна, і переїхав жити 16-річний Джордж, од матері, деспотичної жінки з важким характером. Лоуренс увів його в коло своїх родичів і друзів, блискучих аристократів Ферфаксів, які, оцінивши обдарованість юнака, взяли Джорджа під свою опіку.

Чого вони вчили майбутнього «Батька нації»? Передусім — «науці жити» древніх римлян, особливо стоїків (шанованим був Сенека). На все життя Джордж запам'ятав кілька простих і суворих правил: 1) треба не втікати від життя, а зустрічати його без остраху, не уникати відповідальності, а брати її на себе; 2) хороша людина не може бути нещасною, а погана —щасливою; 3) найвища доблесть — нехтування смертю. Так гартувався характер державного мужа [8,с.546].

Юний вірджинець Джордж вирішує сам зробити свою долю. У Джорджа Вашингтона було величезне прагнення до слави, популярності та вищому положенню в суспільстві. Він володів мистецтвом приховувати свої амбіції і намагався завжди здаватися надзвичайно скромним.

В 1748 році Вашингтон брав участь в експедиції лорда Фейрфакса, що проводила землемірні роботи в долині Шенандоа. Після закінчення школи стає працювати землеміром та управляти своєю плантацією. З1749 року був землеміром графства Калпеппер, після смерті зведеного брата Лоуренса, хворого на туберкульоз, який його виховував, Джордж успадкував у 1752 році маєток Маунт-Вернон під Александрією, на річці Потомак.

ІІ. Військова кар’єра Джорджа Вашингтона.

2.1. Війна з французами й початок військової діяльності Вашингтона.
У 1752 році молодий Джордж став майором місцевого ополчення.

1753 року Вашингтон отримав доручення попередити французів, щоб вони не повинні просуватися в долину річки Огайо. Поїздка тривала протягом одинадцяти тижнів, Вашингтону довелося подолати 800 км і пережити чимало небезпечних епізодів.

У двадцять із лишком років, коли почалася війна англійських колоній в Америці з французами та їхніми союзниками — індіанцями молодому офіцерові доводилося пробиватися з фортець, що були в облозі, міняти кількох убитих коней у розпалі лютої битви, провалюватися під лід у 30-градусний мороз...«Бог беріг мене», — говорив Джордж, що на думку деяких істориків, він більше вірив у долю [4].

В 1753–1754 роках офіцер міліції Вашингтон  командував одним з округів ополчення Вірджинії.

Участь Вашингтона в поході проти форту Дюкена відноситься до 1755 року, де він потрапив у полон. Під час повторної експедиції до цього ж форту Вашингтон проявив хоробрість, за що й отримав звання полковника і був призначений командиром внутрішнього ополчення. Вашингтон і далі продовжував брати участь у військових діях проти французів та індіанців, займаючи оборонні позиції.

В роки Семирічної війни брав участь у військових діях проти французьких військ.

31 грудня 1758 року 26-тирічний Джордж Вашингтон, полковник вірджинського колоніального ополчення, повернувся до Вірджинії та виходить у відставку, так і не ставши офіцером англійської королівської армії, хоч і прагнув цього.

У той час 6 січня 1759 року Вашингтон одружився з багатою молодою вдовою Мартою Дендрідж Кастіс, яка взяла його прізвище, і отримав багате придане: 17 тисяч акрів землі, 300 рабів і особняк в Вільямсбурзі.

У 1758-1774 роках Вашингтон обирався у законодавчі збори Віргінії. Він критикував колоніальну політику Великобританії, сприяв бойкоту британських товарів, але несхвально сприймав насильницькі дії, подібні «Бостонського чаювання» у 1773 році. У 1774-1775 роках був одним з представників Віргінії на Континентальному конгресі. Незабаром Вашингтон усвідомив безплідність спроб примирення з метрополією і після перших збройних зіткнень демонстративно одягався у військову форму.

На світогляд і політичну філософію Вашингтона вплинула англійська опозиційна та аграрна література початку XVIII століття. Вашингтон захоплювався Катоном Молодшим, якого вважав взірцем всіх римських чеснот. Цим зразкам він намагався відповідати в суспільному та особистому житті, дотримуючись класичного стилю мови і сповненої гідності жестикуляції та міміки. Самовладання, строгий контроль емоцій та дисциплінована поведінка стали його видатними якостями, під якими усе менш проступала первісна спонтанність. Консервативний і розважливий по темпераменту, помірковано релігійний, без глибокого інтересу до теологічних питань, але при цьому постійно готовий до сприйняття нових ідей і думок, він з'єднував чесноти з прогресивним свідомістю Просвітництва [6].
2.2. Обрання головнокомандувачем всіх американських збройних сил.

У червні 1775 року за рішенням Другого конгресу Вашингтон в чині генерала був одноголосно обраний та призначений головнокомандуючим армією американських колоністів, так званої континентальної армії, яка суцільно складалася з цивільних осіб. Джордж очолював армію протягом всієї Війни за незалежність у Північній Америці 1775-1783 років [7,с.46].

Армію він фактично створив з нуля, забезпечив її всім необхідним, проявивши особисту чесність. Пізніше Вашингтон писав, що ці люди були «нерідко напівголодні, завжди одягненими в лахміття, не отримували платні і, траплялося, переживали всі випробування, які тільки здатна витримати людська природа». Будучи не стільки майстерним полководцем, скільки природженим політиком, який вміє домовлятися з місцевою владою, він зміг вразити одну з кращих в той час армій – «червоних мундирів».

Створивши армію він пройшов з нею довгий шлях від облоги Бостона 1776 року, за що був удостоєний конгресом пам'ятної золотої медалі, до капітуляції англійських військ у Йорктауна 1781року, т.б. тоді англійські війська зазнали поразки.

У листопаді 1783 року, після підписання Паризького мирного договору, склав свої повноваження та повернувся до свого маєтку Маунт-Вернон.
2.3. Причини й початок американської революції.

В ході війни в США проводилися внутрішньополітичні перетворення. У соціально-економічній сфері головними завоюваннями революції стала в першу чергу ліквідація обмежень, які були накладені метрополією на Північну Америку, промисловість і торгівлю. Пожвавилася торгівля, фінанси. Були ліквідовані феодальні пережитки, конфісковані маєтки багатих лоялістів.

Для нижніх шарів головне значення мала відміна встановленого британськими властями заборони на освоєння західних територій. Будь-хто міг стати фермером. У північних штатах повсюдно були прийняті акти про поступову відміну рабства чорношкірих, але в південних штатах рабство зберігалося.

Війна за незалежність мала важливе міжнародне значення. Декларація незалежності, Конституція США перевели проблему народного суверенітету і цивільних прав в області філософських дискусій в політичну практику. Ідея торжества, що міститься в них, сприймалася супротивниками абсолютистських порядків в Європі, перш за все у Франції. Вона дала поштовх антиколоніальним революціям в Латинській Америці, почала 19 століть і стимулювала боротьбу з абсолютистськими для феодала режимами в Європі [2,с.329].

Джордж Вашингтон сприяв всьому цьому, і без нього війна за незалежність Америки не відбулася б ніколи.

Своє місце в історії Джордж Вашингтон зайняв перш за все саме як президент, але він був справжнім полководцем. Він зумів зберегти боєздатну армію під час війни із значно переважаючим противником, задовольнити бажання Конгресу і сподівання народу, а також отримати підтримку інших держав.

Хоча інші полководці, такі як Наполеон або Олександр Великий, добилися великих успіхів безпосередньо на полі брані, ніхто з них не справив на хід історії впливу, рівного Джорджу Вашингтону. Без Вашингтона не було б Континентальної армії, а без Континентальної армії не було б Сполучених Штатів. Американські колонії залишилися б частиною Британської імперії і не грали б власної історичної ролі подібно до інших колоній.

Джордж Вашингтон вижив обдуривши смерть в пустелі. Майстер шпигунства досяг успіху в мистецтві обману. Війна лежала в основі його кар'єри, хоча програв більше боїв ніж виграв. Він, Джордж Вашингтон - перший Президент США.

ІІІ. Суспільно-політична роль Джорджа Вашингтона у формуванні

державної незалежності Сполучених Штатів Америки.

3.1. Обрання Вашингтона президентом Конституційного Конвента.

Біль про права творця американського інституту президентства.

Джордж Вашингтон влаштувавшись у Маунт-Верноні залишався у фокусі суспільно-політичної уваги.

Прихильник посилення центральної влади, він був обраний президентом Конституційного конвенту, що виробили в 1787 році Конституцію США. Популярність і незаперечний авторитет Вашингтона зумовили його обранням на пост президента країни.

У лютому 1789 року, через 20 місяців після прийняття конституції, збори виборників одноголосно, 69-ма голосами «за», прийняли рішення обрати головнокомандувача армією колоністів у Війні за незалежність (1775-83 рр.), Джорджа Вашингтона, першим президентом США [3].

У квітні конституція набула чинності, і Конгрес направив Вашингтону формального листа з повідомлення про його обрання.

30 квітня 1789 року Вашингтон прибув до столиці США Нью-Йорка, де цього ж дня в будинку Федеральних зборів на Уолл-Стріт пройшла інавгурація - на балконі будинку він дав присягу, а потім в залі Конгресу виступив з промовою, у якій відзначив, що «американському народу випала нагода провести унікальний експеримент», створюючи нову державу. Святкування з цієї нагоди завершилось пізно ввечері феєрверком і 13-ма артилерійськими залпами.

Одностайно обраному главі молодої держави треба було вирішувати найскладніші завдання: зробити все можливе для збереження демократичних перетворень в країні, для створення державного апарату і формування шанобливого ставлення до Конституції. 

Перший президент США приділяв велику увагу механізмам функціонування трьох гілок державної влади. Саме він стояв біля витоків формування політичного устрою Сполучених Штатів Америки. Закладаючи першооснови держави, Вашингтон дуже ретельно підійшов до підбору кандидатур на керівні пости в уряді. До складу кабінету Вашингтона увійшли військовий міністр Генрі Нокс, перший генеральний прокурор Едмунд Рендольф, республіканець Томас Джефферсон (державний секретар) і федераліст Олександр Гамільтон (міністр фінансів).

Ввівши до складу свого кабінету лідерів протиборчих партій, перший президент сам намагався не втручатися в конфлікти, залишаючись над політичними угрупованнями.

У відносинах з Конгресом Вашингтон керувався, насамперед, відповідністю конституційних законів, залишаючи осторонь свої особисті переваги. Перший президент США виступив зі зверненням до Конгресу в 1790-му році. Так зародилася традиція щорічних послань, з яким американський президент виступає і в наш час.

Важливою подією в історії першого президентського терміну Джорджа Вашингтона стало прийняття Білль про права - документа, що гарантує громадянам Сполучених Штатів їх права і обов`язки, щоб протидіяти деспотії в майбутньому. Для того 25 вересня 1789 року по його ініціативи приймається так звані перші 10 поправок до Конституції США (Білль про права) [1,с.27].
3.2. Друга інавгурація Джорджа Вашингтона.

Величезна популярність не дозволила Джорджу Вашингтону піти на спокій після закінчення першого президентського терміну.

Через три роки Перший президент США був одноголосно переобраний на другий термін в 1792 році президентства, а в березні 1793-го прозвучала його друга інавгураційна промова [6].

Вашингтон продовжував сприяти становленню і розвитку федерального держави, формування основ інституту президентства. Він був прихильником обережного курсу у зовнішній політиці, що запобігло залучення Сполучених Штатів до європейських конфліктів і стимулювало економічний підйом.

На цій посаді Вашингтон прагнув втілити в життя конституцію, сприяв створенню органів управління, роботі механізмів функціонування трьох гілок влади, закладав основи політичного устрою США.

Були прийняті та почали здійснюватися розроблені Гамільтоном програми зі стабілізації фінансового та промислового розвитку країни, які розходилися з намірами республіканців. Перехід президента від понад партійної позиції до підтримки федералістів привів до загострення внутрішньополітичної ситуації. У відносинах з корінним населенням Вашингтон покладався на військову силу, змусивши індіанців поступитися багато території.

У ході виступів в 1794 року фермерів західної Пенсильванії, які протестували проти податкової політики уряду «повстання через віскі», президент без коливань силою придушив цей перший у історії країни виклик, кинутий державній владі [7,с.83].

Із самого початку Вашингтон у питаннях зовнішньої політики і дипломатії відвоював перевагу виконавчої влади перед законодавчою і залишив за собою великий простір для дій. Тепер були потрібні розсудливість і надійне керівництво, тому що війна змусила по-справжньому усвідомити американців їхнє лоскітливе положення: торгівля з країнами Карибського моря і Європою буде залежати від благополуччя британського і французького флоту. На границях, недостатньо забезпечених військами, намітилися конфлікти з іспанцями в дельті Міссісіпі і з британцями в долині Огайо. На цьому тлі Вашингтон, не коливаючись, проголосив 22 серпня 1793 року нейтралітет Сполучених Штатів, хоча симпатії більшості його співвітчизників були на стороні французької "сестри-республіки". Одночасно він дав зрозуміти, що США визнали французький революційний уряд і вважають дійсним американсько-французький союз 1778 року. Вашингтон виступав за невтручання США у протиборство європейських держав, дотримуючись позиції нейтралітету, видавши у 1793 році прокламацію нейтралітету США. В подальшому ці тези лягли в основу "доктрини Монро" і політики ізоляціонізму США, яка привела до Великої депресії США і рецесії світової економіки.

Договір Джея, підписаний у листопаді 1794 року спеціальним представником президента, усунув загрозу війни з Великобританією, але фактично розколов країну на два табори. Більш сприятливим було ставлення до договору Пінкні 1795 р., що встановив кордону між США та іспанськими володіннями і нарешті надала американцям право свободи судноплавства по Міссісіпі. Цим самим започаткував політику нейтралітету в зовнішніх справах, яка була базовою до початку 20 сторіччя аж до приходу до влади Теодора Рузвельта [8,с.567].

Другий термін перебування на посаді був, головним чином, «керуванням кризами». Тверезо розрахований, обережний курс Вашингтона на нейтралітет зберіг американцям мир, зміцнивши позицію Сполучених Штатів на американському континенті і стимулював економічний підйом. Пристрасть, з яким американці стежили за французькою революцією, охолола, і в Конгресі, як і колись, тон задавали федералісти. Вашингтон заздалегідь дав зрозуміти, що про третій термін не може бути і мови, хоча конституція не передбачала яких-небудь часових обмежень.

Велику увагу президент приділяв будівництву міста, названого в його честь. У Вашингтоні він особисто вибрав місце для президентського особняка, відомого всьому світу як «Білий Дім».

Джордж Вашингтон курирував будівництво Білого Дому і заклав перший камінь цієї будівлі, але ніколи не жив в ньому. В акті Конгресу, підписаному ним в 1790 році, говорилося, що під Білий Дім має бути виділено близько 16 квадратних кілометрів площі. Закінчення будівництва він так і не дочекався - будівля була закінчено через рік після його смерті.

Перший президент США також був ініціатором побудови нового міста, де повинні були розміститися федеральна влада. Між штатами Меріленд і Віргінія був створений особливий округ Колумбія, який не підкорявся владі штатів. Розташування нової столиці було обрано не випадково, це місце знаходилося між Північчю і Півднем, які мали різні погляди на політику.

З весни 1796 року він займався своїм прощальним зверненням до американського народу. Вихідним пунктом служили зроблені ще в 1792 році до кінця першого терміну Медісоном, начерки тексту, який Вашингтон переробив і актуалізував за допомогою Гамільтона.

Остаточне прощальне звертання, що з'явилося в газетах 19 вересня 1796 року, цілком відповідало власним переконанням і цінностям Вашингтона. Його головним прагненням було застереження від партій і партійного духу, які, підштовхуванні іншими державами, ставлять під погрозу виживання нації. Щоб відбити цю небезпеку, президент рекомендував дотримувати основні принципи релігії і моралі як «великих стовпів людського щастя». Турбота Вашингтона про національну єдність і суспільну гармонію була обґрунтована; при оцінці партійної суті, однак, президент навмисне випустив з уваги, що сам керував, у кінцевому рахунку, як «член партії» [4].

Вашингтон мало впливав на вибори свого спадкоємця, однак із задоволенням відзначив, що віце-президент Адамі зумів протистояти Джефферсону.

Після восьми років президентства Вашингтон з повним правом підвів позитивні підсумки. Звичайно, далеко не всі надії здійснилися. Наприклад, президент постійно закликав до створення національного університету, але Конгрес не реагував на це. Він персоніфікував владу уряду, обмежену правом і законом, створив засади для інтеграції й експансії континентальної американської республіки і ще при житті став символом «національного характеру», формуванню якого надавав великого значення.

На посту президента Вашингтон намагався перетворити конституцію в невід'ємну частину державного життя, забезпечивши на її основі авторитет законних органів влади; він створив дієздатний державний апарат, надійне фінансове управління, забезпечив стабільність грошової системи. У вирішенні внутрішніх конфліктних ситуацій Вашингтон покладався на збройну силу - він змусив індіанців поступитись багатьма своїми територіями і придушив виступ фермерів 1794року, невдоволених податковою політикою уряду.

Покинувши пост президента, Вашингтон повернувся в Маунт-Вернон.
3.3. Прижиттєва слава та роль в політиці фундатора країни США.

«Кожна посада, на якій людина може служити своїй країні, це честь для неї.» — Із листа до полковника Арнолда, 14 вересня 1775р.

Прижиттєва слава першого з «батьків-фундаторів» США була безмежною. Вашингтону пропонували стати диктатором, монархом, а також обратися на третій термін президентства. Однак від усього цього він чемно відмовлявся, наполягаючи, що влада повинна знаходиться в руках людей направляють своїх представників в Конгрес і обирають періодично змінюваного президента. Вашингтон підкреслював, що жодна особа не може займати пост президента більше двох разів, це було покладено в основу конституційної традиції.

Останні 24 роки життя Джорджа Вашингтона овіяні славою. Вони загальновідомі: перемога на чолі Континентальної армії США у Війні за незалежність 1775— 1783 рр.; провідна роль у прийнятті першої, і до сьогодні єдиної, Конституції США 1787 року, перебування на посту першого президента США 1789— 1797 рр.

Активне політичне життя дозволила йому стати одним з членів конвенту по створенню Конституції США у Філадельфії. В результаті Конституція Сполучених Штатів Америки приймається і підлягає ратифікації всіма легіслатурами тринадцяти штатів.

30 квітня 1789 року одноголосним рішенням колегії вибірників штатів, єдиний випадок в історії США, він обирається першим президентом США, а в 1792 році займає цей пост вдруге. У процесі управління державою, він оточив себе найвидатнішими діячами науки, економіки, політики того часу, що дозволило сформувати правильний курс розвитку і показати приклад послідовникам по дотриманню норм Конституції США. Вашингтон намагався законодавчо закріпити права громадян США, прийняття Білль про права - документа, що гарантує громадянам Сполучених Штатів їх права і обов`язки.

Деякі «гарячі голови» в армії пропонували Вашингтону стати диктатором, навіть монархом, але він категорично відмовився, бо пам'ятав: шанований ним Рим вступив на шлях загибелі, коли з республіки перетворився на імперію.

1791 року молодий француз Ф. де Шатобріан, пізніше відомий письменник, відвідав Вашингтона у тогочасній столиці Філадельфії. Його вразило те, що будиночок президента не відрізнявся від інших, ніякої охорони, усього одна служниця... Поводився президент дуже просто і скромно. «Ось істинна ознака величі!» — згадував потім Шатобріан [4].

З його ініціативи до усіх президентів в США звертаються містер Президент. Утвердив значимість права під час придушення повстання віскі, яке вибухнуло через підвищення податку на алкоголь. За його президентства Александер Гамільтон заснував перший Банк Сполучених Штатів Америки.

Після відходу у відставку Вашингтон активно стежить за політичним життям нової країни, він відправляє рекомендації штатам і центральному уряду про необхідність посилення центральної влади як фактора посилення держави.

Свого роду заповітом Вашингтону стало "Прощальне послання", опубліковане 19 вересня 1796 року. У ньому йде у відставку, президент закликав співгромадян кріпити союз штатів, не підривати основ конституції і державного ладу, уникати «згубного впливу партійного духу». Вашингтон заповідав також «підтримувати мир і згоду з усіма країнами», розвивати з ними торгові відносини, але мати «якомога менше політичних зв'язків». Останнє положення стало основою політики ізоляціонізму. Роль «батька нації» якнайкраще відповідала честолюбним устремлінням Вашингтона й була зіграна ним з гідністю.
3.4. Останні роки життя першого президента США.

Останні роки життя Вашингтона пройшли в Маунт-Верноні в колі сім'ї та численних відвідувачів. Авторитет екс-президента був затребуваний знову в період різкого загострення відносин з Францією влітку 1798 року, коли Вашингтон був призначений головнокомандувачем американською армією в чині генерал-лейтенанта.

Протягом життєвого шляху Джордж Вашингтон переніс багато труднощів, але найбільше випробування його сили і стійкості настає в його останні години.

Здійснюючи традиційний об'їзд верхи своїх володінь по Маунт-Вернон, Вашингтон 12 грудня 1799 року, потрапив під дощ зі снігом. Спати він лягає застуджений, з запаленим горлом і пневмонією. А через два дні 14 грудня 1799 року, у віці 67 років, у своєму маєтку Маунт-Вернон, оточений загальним поклонінням помирає [6].

Тоді у Філадельфії була отримана звістка про смерть Вашингтона, конгрес негайно ж припинив засідання. Наступного дня засідання відкрилося мовою Маршалла. “Нашого Вашингтона більше не існує, – сказавши він. – Герой, патріот і мудрець Америки, людина, на який у хвилину небезпеки зверталися всі, - подивися, живе тепер лише у своїх великих діяннях і в серцях гаряче його що любило й засмученого народу!”

Конгрес ухвалив, що у годину сесії крісло спікера повинне бути обтягнуте чорним крепом і що депутати в знак жалоби повинні бути на засідання сидіти в чорній формі.

Крім того, вирішено було спорудити мармуровий пам'ятник, щоб увічнити військові й політичні діяння Вашингтона, і доручити президентові від імені конгресу написати місіс Вашингтон і виразити їй співчуття.

Звістка про смерть Вашингтона швидко облетіло всю країну; всі партії на годину забули свою ворожнечу й по-братньому простягнули один одному руки, уболіваючи про втрату людини, все життя якого була прикладом самовідданості заради народного блага; людини, що на бойовище відстояли незалежність Америки й керував першими кроками молодої республіки; людини, що був “першим на війні, першим у світі й першим у серцях своїх співгромадян”, якого з повним правом можна було назвати “батьком батьківщини”.

18 грудня 1799 року Джордж Вашингтон був похований в Маунт-Верноні.

ІV. Вшанування пам’яті батька американської нації як національного героя країни.

Як данина поваги до Отця нації, кожен рік 22 лютого перед початком сесії Конгресу США, перед Сенатом і Палатою представників США зачитується прощальне звернення Вашингтона до американської нації.

Художник Джон Стюарт за три роки до смерті Вашингтона написав його портрет, 1932 року канонізований і схвалений офіційно вищими інстанціями США. Але мало кому відомо, що коли Д. Стюарт завершував своє полотно, він так відгукнувся про цю людину: «Чотири обличчя Вашингтона викривають найбільш сильні й некеровані пристрасті. Якби він народився в лісах, то був би найлютішим із дикунів». Така думка багатьох дуже здивує: ми бачимо величне і холодне обличчя літнього джентльмена. Сам Стюарт поспішив уточнити: «Але, звичайно, президент добре контролює себе» [4].

Коли помер Джордж Вашингтон, 30-літній генерал Наполеон Бонапарт, новий правитель Франції, слава якого ще тільки зароджувалася, видав траурний наказ по армії, написаний енергійною і сильною мовою: «Ця велика людина билася проти тиранії; він утверджував незалежність своєї вітчизни. Пам'ять про нього завжди буде дорогою для французького народу, як і для всіх вільних людей обох частин світу». Незважаючи на піднесений стиль, ніхто ні тоді, ні тепер не угледів тут перебільшення.

Автор траурної резолюції конгресу генерал Г. Лі охарактеризував Вашингтона як «першого в дні війни, першого в дні миру і першого в серцях співгромадян» [7,с.154].

На честь Вашингтона названа столиця країни, штат, озеро і острів, гора і каньйон, безліч населених пунктів, коледжі та університети, вулиці і площі.

У 1888 році в столиці США було відкрито величний монумент, понад 150 м заввишки, першому американському президентові.

Відкидаючи саму ідею створення політичних партій, Вашингтон ніколи не належав ні однієї з них. Він був єдиним президентом, який не був пов'язаний з подібного роду політичною діяльністю.

Вашингтон написав не одну книгу, в яких розповів про те, як правильно вести фінансову звітність. Він вважав за краще сам вести бухгалтерський облік, обґрунтовуючи це тим, що так набагато простіше стежити за кожною копійкою. Недарма його профіль зображений на найбільш ходовій купюрі світі - на однодоларовій банкноті, а також на деяких монетах. Джордж Вашингтон - герой війни, Президент США і Отець своєї нації.

Іменем Джорджа Вашингтона названо : острови ( о. Вашингтона, Вісконсін, о. Вашингтона, Кірібаті), озеро Вашингтона у Вашингтоні, гори (гора Вашингтона в Олімпійських горах, Вашингтон гора Вашингтона на острові Ванкувер, Британська Колумбія, Канадагора Вашингтона в Каскадних горах, Орегон), Штат Вашингтон, міста ( Вашингтон, округ Колумбія, Вашингтон, округ Вілкіс, штат Джорджія Вашингтон, округ Вашингтон, Пенсильванія Джордж, округ Грант, штат Вашингтон Джорджтаун, округ Скотт, штат Кентуккі), вузи ( Університет Джорджа Вашингтона, Вашингтон, округ Колумбія, Університет Вашингтона і Лі, Лексінгтон, Віргінія, Університет Вашингтона в Сент-Луї, Сент-Луї, Міссурі, Університет Вашингтона, Сіетл, Вашингтон), парки (Державний парк Вашингтон-Кросинг та Історичний парк Вашингтон-Кросинг в Пенсильванії), міст Джорджа Вашингтона через річку Гудзон, що з'єднує Форт Лі в штаті Нью-Джерсі з містом Нью-Йорк (на місці, де боролася і переправлялася через Гудзон армія Вашингтона), астероїд 886 Вашингтонія [6].

Джордж також став першим президентом, чиє зображення потрапило на поштову марку.

На Україні у Львові є вулиця Джорджа Вашингтона, названа на честь діяча.

Ім'я Джорджа Вашингтона багато про що говорить і нам, українцям. Досить пригадати, що писав найвеличніший українець Тарас Шевченко про найвеличнішого американця в знаменитій поемі «Юродивий», як зразок для «перезаснування» України поза межами корумпованої мілітаристської російської імперії – «тюрми народів»:

«О роде суєтний, проклятий,
Коли ти видохнеш? Коли
Ми діждемося Вашингтона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись !?»

Нам усім, громадянам України, дуже треба, щоб це трапилося не колись, а тепер. І залежить це тільки від нас.

На сучасному етапі Україна переживає воєнні дії, і можливо саме вивчаючи історію життя і діяльності такої людини як Вашингтон, наші можновладці зуміли б черпати досвід в будівництві суверенної держави.

Висновок

«Я йду непроторенною стежкою. Будь-який мій рух пізніше буде вважатися прецедентом.» Д. Вашингтон
Дослідивши дитинство і юність Джорджа Вашингтона, його процес формування як особистості, своєрідні звички, які в подальшому вплинули на його характер, той факт, що він в раннім віці залишився без батьківської опіки, що змусило його дещо закритися від навколишнього середовища, що не могло не вплинути на формування в ньому такої риси характеру як консерватизм, ми дійшли висновку, що саме такий перебіг подій в його дитинстві змусив Вашингтона відточити в собі сильний характер, що звичайно залишився з ним на протязі всього життя.

Проаналізувавши вибір Вашингтона стати військовим, можна зробити висновок, що він вбачав створення незалежної держави тільки шляхом війни, але звичайно неможна не відмітити антропологічні якості Вашингтона, його манери, статуру, вміння тримати себе під контролем навіть у складних життєвих ситуаціях, тим більше в час війни. І ці його здібності, природню харизму, не могли не помітити його соратники по службі, чим заслужив він собі авторитет в армії.

Розв’язуючи задачу перебування Джорджа Вашингтона у влади, ми зіткнулися з деякими труднощами. Насамперед, його неприхильність до політичної влади, він навіть не приймав участь у передвиборній гонці, але любов народу, до його персони, не могла залишити Вашингтона осторонь державного керування. Він розумів, що країні потрібна стабільність і дотримування норм Конституції. Таким чином, перед Вашингтоном – президентом, стояла важка задача бути першим і ми бачимо що він зміг з цією задачею справиться. І більш того, на нього, як на зразок політичного ідеалу рівнялися всі його наступники.

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що Вашингтон був надзвичайно талановитою людиною, але неможна не згадати його помічників, соратників, адже завдяки їм він зумів наладити роботу державного апарату, в такій значній по території державі, як США.

Дослідивши його міжнародні зв’язки, ми прослідили що пріоритетним стали відносини з Францією, яка була в напружених стосунках з ворожою для Вашингтона Англією. Джордж Вашингтон став тією людиною, яка змогла поєднати в собі усі людські чесноти, зумів об’єднати країну, і поклав початок новій віхі в історії світу.
Список використаної літератури


  1. Бернхем В. Вступ до права та правової системи сполучених штатів Америки/ В. Бернхем.-К.: Україна, 1999. -295 с.

  2. Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави та права зарубіжних країн. 2-е вид. перероб. і доп.: Навчальний посібник. / Л.М. Бостан, С.К. Бостан.- К.: Центр учбової літератури, 2008.- 414 с.

  3. Виникнення інституту президентства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.exotik.com.ua/35130-pershijj-prezident-ssha-viniknennya-institutu-prezidentstva.html

  4. Від плантатора до головнокомандуючого. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.krasha.in.ua/page362.htm

  5. Всесвітня історія:Новий час (кінець ХУ-ХУІІІ ст.): підруч. для 8-го кл. загальноосвіт. навч. закл./ за ред.Н.Г.Подаляк.- К.: Генеза, 2008.- 240 с.

  6. Джордж Вашингтон – перший президент США. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://moyaosvita.com.ua/istoriya/dzhordzh-vashington-pershij-prezident-ssha/

  7. Історія США: нарис. / Пер. на укр мову -Лісняк та ін., - "Діалог Інтернешнл", Київ. -178 с.

  8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. /О.Ф. Скакун. - Харків: Консум, 2008.- 625 с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас