Ім'я файлу: Реферан про Інгвара.doc
Розширення: doc
Розмір: 58кб.
Дата: 16.12.2021
скачати

Міністерство освіти та науки України

Вінницький національний технічний університет

Факультет менеджменту та інформаційної безпеки
Кафедра менеджменту та безпеки інформаційних систем


РЕФЕРАТ

Виконала студентка 2-го курсу

групи МФКД-20Б

Гринчук Анастасія Юріївна

Перевірив:

Джеджула В`ячеслав Васильович

Вінниця 2021

Інгвар Кампрад шведський підприємець, вважається одним з найбагатших людей світу. Засновник компанії IKEA — мережі магазинів що торгують товарами для дому.

Інгвар Кампрад хотів, щоб люди по всьому світу змогли купувати красиві меблі і предмети інтер’єру, і це прагнення перетворилося в місію. Британський журнал Icon написав: «Якщо б не IKEA, для більшості людей сучасний дизайн у домі був би недоступний». А самого Кампрада Icon назвав «людиною, що зробив найбільш сильний вплив на смаки споживачів». У Швеції кажуть, що IKEA і Кампрад зробили для суспільства більше, ніж багато політики…

Інгвар Кампрад народився 30 березня 1926 року в маленькій провінції Смаландия в південній Швеції в місті Эльмхульт. Біографи Кампрада вважають, що захоплення торгівлею передалося Інгвар у спадок. Але в 1897 році фірма, якою володів його дід майбутнього мільярдера, виявилася на межі банкрутства. Глава сім’ї не зміг заплатити за заставною і покінчив життя самогубством. Але бабусі Інгвара вдалося врятувати справу. Так вона навчила онука «силою волі і працею» перемагати обставини.

Люди, близько знайомі з Інгваром Кампрадом, стверджують, що це блискучий маркетолог, розумна людина, яка ніколи не помиляється. Дійсно, стратегію Кампрада вивчали і вивчають найбільші підприємці з усього світу. Хоча, як лукаво говорить сам Кампрад, він — недоучка. І це правда — він ніколи не вчився в університеті (у школі викладачі довго не могли навчити його читати). Проте в 1945 році Кампрад став випускником вищої комерційної школи в Гетеборзі — і це стало його єдиною професійною освітою. Відсутність університетського диплома Кампраду завжди заміняв ентузіазм. Якось він зауважив: «Якщо ви, працюючи, не відчуваєте невиправного ентузіазму — вважайте, що принаймні третина вашого життя пішла нанівець».

Перші торгові угоди молодий Кампрад здійснив у дитинстві: він набував олівці оптом і сірники, які потім в кілька разів дорожче перепродував однокласникам. За час навчання Інгвар примудрився перепробувати безліч занять, від торгівлі рибою до продажу різдвяних листівок. Це і стало справжньою школою. Бізнесу не навчався, книг з цієї теми не читав. Але, те, що ми знаємо сьогодні – компанія IKEA з’явилося завдяки особистому досвіду і уважності засновника.

Гроші майбутній підприємець відкладав. Поки шкільні друзі проводили життя на футбольному полі і побачення з дівчатами, Кампрад розмірковував над тим, як розширити справу. І вже в 17 років (у 1943 році), додавши до накопиченого капіталу гроші, зайняті у батька (той, правда, був упевнений, що дає синові гроші на навчання), відкрив власну фірму — IKEA. Назва компанії походить від декількох слів. Перші дві букви – це ініціали самого Кампрада, третя буква означає назва компанії батька Інгвара, а четверта від назви церковного приходу, в якому перебував юний швед.

Цікаво, що IKEA була заснована лише для того, щоб не зіпсувати відносини з постачальником, який вимагав «офіційності» в бізнесі. Через відсутність грошей і молодого віку 17-річний Інгвар не зміг зареєструвати свою компанію. Для здійснення був притягнутий батько Інгвара, на якого і була зареєстрована фірма.

Спочатку своєї діяльності компанія молодого Кампрада займалася торгівлею різним дріб’язком (від сірників до уцінених панчох). Але найбільшим попитом користувалися авторучки: на початку сорокових вони були новинкою навіть у Швеції. Кампрад виписав 500 таких ручок з Парижа, взявши для покупки в окружному банку позику в 500 крон (по тим часам 63 долара). Як стверджує Кампрад, це була перша і остання позика, яку він брав у своєму житті.

Щоб заманити майбутніх клієнтів на презентацію магазину, юний підприємець пообіцяв кожному, хто прийде на відкриття, кава з булочкою. Яке ж було його здивування, коли це скромне захід зібрав гостей більше тисячі чоловік! Перша презентація в цей день мало не стала останньою. Тим не менш кави з булочкою отримали всі. А ідею швидкого харчування прямо в магазині підприємець запам’ятав (минув час, і кожен магазин ІКЕА отримав свій обов’язковий ресторан).

У якийсь момент Інгвар Кампрад випустив невеликий саморобний каталог своїх товарів і почав приймати замовлення поштою. Найбільшу проблему — доставки — Інгвар вирішив просто, домовившись з місцевим молочником, развозившим кожен день молоко по окрузі.

Далі увагу молодого підприємця привертає особливість життя в Швеції: тут меблі для більшості людей є предметом розкоші, із-за дуже високих цін. У 1948 році Інгвар Кампрад приходить свіжа ідея — зайнятися торгівлею меблів, що в подальшому і складе основну прибуток корпорації.

«Guimars Fabriker з Альвести, який був його головним конкурентом, вже давно продавав меблі в Kagnuit. Кампрад прочитав їх рекламу в сільськогосподарській газеті, яку виписував батько, і вирішив теж спробувати себе в цій справі. Таким чином, торгівля меблями, якою він зайнявся по чистій випадковості і виключно заради того, щоб утерти ніс своїм конкурентам, визначила його подальшу долю.»

Довідавшись, де можна придбати самі дешеві меблі, Інгвар домовляється з дрібними меблевими виробниками. В його асортименті магазину з’являється дві моделі – кавовий столик і крісло без підлокітника. Крісло Кампрад назвав «Рут». З тих пір, у кожної речі в магазині було своє ім’я. Звучать на шведський манер назви товарів, що продаються в ІКЕА, придумував сам власник компанії, через його нездатність запам’ятовувати числові артикули.

У той же час час зароджується кілька важливих бізнес – принципів Кампрада. Він став поширювати серед своїх покупців невелику брошуру, яка носила назву «Новини IKEA». Саме ця брошура стала прообразом сучасного каталогу ІКЕА. Молодий підприємець відразу робить орієнтування на покупців із середніми і малими доходами. Для цього він замовляє на місцевих меблевих фабриках дешеві моделі. Вже тоді він прийшов до своєї знаменитої формули: «Чим продати 60 стільців за високою ціною, краще знизити ціну і продати 600 стільців».

На початку 50-х років Інгвар Кампрад купує старий завод в Швеції, що дозволило поставити на потік виробництво ще більш дешевих меблів для своїх магазинів. Це був нонсенс для країни, де меблі завжди вважалася дорогим товаром. Настільки ризикований хід не міг залишитися непоміченим для конкурентів. Кампраду оголосили бойкот. Національна шведська асоціація продавців меблів була настільки обурена низькими цінами, встановленими в магазинах ІКЕА, що вмовила провідних лісозаготівельників припинити будь-яку співпрацю з брендом IKEA.

Можливо, для іншого бізнесмена такий поворот міг стати трагічним, але не для Інгвара Кампрада і не для бренду ІКЕА. Будь-яка проблема і її рішення – це лише нові витки розвитку компанії. В результаті підприємцю довелося зробити незвичайний у той час для шведського бізнесу крок: він став набувати частина компонентів, необхідних для складання меблів, «задешево» у польських постачальників. Так засновник IKEA заклав майбутню стратегію фірми — розміщувати замовлення на товар в тих країнах, де це коштує дешевше.

Перший меблевий магазин ІКЕА був відкритий в 1953-м. А через п’ять років з’явився магазин площею 6700 квадратних метрів, більше або менше нагадував те, що ми бачимо сьогодні під величезними літерами ІКЕА. До речі, жовто-синіми торгові центри компанії були не завжди. Спочатку фірмовий колір ІКЕА був червоно-білим. Тепер вся мережа ІКЕА, без винятку, забарвлена в жовто-сині — національні кольори Швеції.

У цей період Інгвар Кампрад вже не був диво-дитиною з Смоланда. Він перетворився на впевненого в собі й небезпечного конкурента, чиї методи іноді сприймалися з презирством і невдоволенням.

На початку 60-х Кампрад здійснив пізнавальну поїздку в Америку. Там він вперше побачив магазини, що торгують за системою Cash&Carry. Йому сподобалася сама схема торгівлі: величезні магазини розміщуються за межею міста, а покупці обслуговують себе самі — складають товари у візок і везуть до свого авто.

Стан Інгвара Кампрада за даними Forbes на 2008 рік оцінювався в 23 мільярди доларів, але чомусь в 2011 році той же Forbes оцінив гіганта меблевої індустрії всього в 6 мільярдів, при цьому назвавши його головним невдахою року. Але вже за даними на 5 березня 2012 рік Інгвар входить у п’ятірку найбагатших європейців, а його статки оцінили більш ніж в 40 мільярдів доларів.

Подальше існування IKEA не назвеш безхмарним: старіння населення розвинених країн не відчуває належної захвату від «простого і сучасного дизайну, на ринку активно просуваються суперники з аналогічною продукцією: італійська Argos, датська Ilva. Крім того, традиційної торгівлі загрожує бум інтернет-шопінгу. Однак цього Інгвар Кампрад не боїться: його магазини пропонують покупцеві незамінні нічим зорові та тактильні відчуття і реальне задоволення від проведення часу. Іншим «загроз» IKEA протиставляє безпрецедентний емоційний відгук у серцях мільйонів покупців по всьому світу. А це, за словами керівництва IKEA, набагато важливіше показників ринкової частки…

Перші підприємницькі кроки засновника IKEA Ингварда Кампрада, як він сам її називає, «тяга до прибутку — бажання стати мільйонером» — мабуть, одне з найважливіших суб’єктивних умов успіху.

Безумовно феноменальний успіх IKEA нерозривно пов’язаний з особистістю її засновника. Деякі навіть стверджують, що IKEA тримається виключно на Кампрада і відданою «старої гвардії», носіях IKEA-культури. І хоча його дорослі діти беруть участь в управлінні, без головного «пастора» компанія втратить свого шарму. Схоже, це усвідомлює і сам Кампрад, бо він так ретельно створює культ традицій, прив’язуючи IKEA до горезвісних коріння. Кампраду пішов дев’ятий десяток років, офіційно він давно відійшов від справ, але як і раніше бере найактивнішу участь у діяльності IKEA. «Тато Інгвар» присутній на відкриттях, інспектує діючі магазини, цікавлячись всім — від організації торгівлі до вартості обіду для співробітників.

Інгвар Кампрад простий у спілкуванні, любить несподівано з’явитися серед співробітників, перекинутися парою фраз, а то і влаштувати лекцію, яку зазвичай слухають, затамувавши подих. Ця людина примудряється передавати слухачам своє горіння. За словами Крістофера Барлетта, професора Harvard Business School, «коли говорить Кампрад, все навколо наэлектризованы».

Інгвар Кампрад — трудоголік. Він працював з ранку до вечора, й молоді, і в зрілі роки. Так і сьогодні, будучи ось уже десять років людиною пенсійного віку, і — частково — відійшовши від справ, він і правильно делегував повноваження і тримає все розростається імперію під суворим і невсипущим контролем. Постійно наїжджаючи з Лозанни у Швецію та інші країни світу, Кампрад інспектує один за іншим близько 20 універмагів в рік. Втім, такі інспекції сприймаються співробітниками універмагів швидше з радістю, ніж зі страхом. «Тата Інгвара», скупого, але турботливого, «сім’я IKEA», як називає свій величезний штат співробітників сам Кампрад, загалом-то любить. Він жваво цікавиться всім — від вартості обіду в їдальні для співробітників до організації праці персоналу на кожному робочому ділянці. Як хороший керівник знає, що «кадри вирішують все».
скачати

© Усі права захищені
написати до нас