Міністерство освіти і науки України
ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
РЕФЕРАТ
«Роль спілкування в психічному розвитку людини»
Виконала:
Студентка 2 курсу
Спеціальності «Спеціальна освіта.
Логопедія. Спеціальна психологія.»
Жукова Тетяна Михайлівна
Старобільськ
2022 р
Спілкування має величезне значення у формуванні людської психіки, її розвитку і становленні культурної поведінки. Через спілкування з психологічно розвиненими людьми завдяки широким можливостям до научіння людина набуває свої вищі пізнавальні здібності та якості. За допомогою активного спілкування з розвиненими особистостями він сам перетворюється на особистість. Якби від народження людина була позбавлена можливості спілкуватися з людьми, він ніколи не зміг би стати цивілізованим, культурно і морально розвиненим громадянином, до кінця життя був би приречений залишатися напівтварин, зовні нагадує людини. Про це свідчать численні факти, описані в літературі і що показують, що людський індивід, будучи позбавленим можливості спілкування з собі подібними, навіть якщо він як організм цілком зберігся, залишається біологічною істотою у своєму психічному розвитку, а не особистістю, що не людиною. Як приклад можна привести стану людей, яких час від часу знаходять серед звірів і які тривалий час, особливо в дитинстві, жили в ізоляції від цивілізації і від спілкування з іншими, психологічно і культурно розвиненими людьми.
Особливо велике значення для психічного розвитку дитини має її спілкування з дорослими людьми на ранніх стадіях онтогенезу. У цей час дитина всі свої людські, психічні та поведінкові якості набуває майже виключно через спілкування з іншими людьми, тому що аж до настання підліткового віку, він позбавлений здатності до самопізнання (рефлексії), самоосвіти і самовиховання.
Психічний розвиток дитини починається саме з спілкування з оточуючими людьми. Це - провідна форма соціальної активності в дитинстві і перший її вид, що виникає в онтогенезі. Завдяки спілкуванню немовля отримує необхідну для нього інформацію і підтримку з боку інших людей. Що ж стосується предметної діяльності, яка також виступає як умова і засіб психічного розвитку, то вона з'являється пізніше, тільки на другому році життя.
У спілкуванні спочатку через пряме наслідування (вікарні научіння), а потім через словесні інструкції (вербальне научіння) купується основний життєвий досвід дитини. Люди, з якими він спілкується, є для дитини носіями даного досвіду, і ніяким іншим шляхом, крім спілкування з ними, цей досвід придбаний бути не може. Інтенсивність спілкування, різноманітність його змісту, цілей і засобів є найважливішими факторами, що визначають психічний розвиток дітей.
Виділені й описані вище види спілкування служать розвитку різних сторін психології та поведінки людини.
Так, ділове спілкування формує і розвиває здібності, служить засобом набуття знань і навичок. У ньому людина вдосконалює вміння взаємодії з людьми, розвиває необхідні для цього ділові та особистісні якості. Особистісне спілкування відповідно формує людину як особистість, надає йому можливість придбати певні риси характеру, сформувати людські інтереси, звички, схильності, засвоїти норми і форми людської поведінки, визначити мету свого життя і вибрати відповідні засоби для її реалізації.
Види спілкування, різноманітні за змістом, цілям і засобам, виконують специфічні функції в психічному розвитку індивіда.
Наприклад, матеріальне спілкування дозволяє йому отримувати необхідні для життя предмети матеріальної і духовної культури.
Когнітивне спілкування виступає як фактор інтелектуального розвитку людини, так як спілкуються один з одним індивіди обмінюються знаннями та інтелектуальними уміннями. Кондиционное спілкування забезпечує стан оптимальної психологічної готовності до навчання, формує установки, необхідні для включення людини в інші види спілкування. Тим самим воно побічно сприяє індивідуальному інтелектуальному і особистісному зростанню людини.
Мотиваційний спілкування служить джерелом енергії для людини, його своєрідною мотиваційної "підзарядкою". Купуючи в результаті такого спілкування нові інтереси, мотиви і цілі діяльності, людина розширює свій психоенергетичні потенціал.
Деятельностное спілкування, яке ми визначили як обмін діями, операціями, вміннями та навичками між людьми, має прямим розвивають ефектом, так як удосконалює і збагачує власну практичну діяльність індивіда.
Біологічне спілкування служить самозбереження організму як найважливішої умови підтримки і розвитку життєвих функцій.
Соціальне спілкування обслуговує суспільні потреби людей і є чинником, що сприяє розвитку і вдосконаленню різноманітних форм суспільного життя; груп, колективів, організацій, націй, держав, світу людей в цілому.
Безпосереднє спілкування необхідно людині для того, щоб навчатися і виховуватися за рахунок використання в практиці найбільш простих і ефективних засобів і способів навчання, даних з народження: умовно-рефлекторного, вікарного і вербального.
Опосередкований спілкування допомагає засвоєнню вироблених людьми засобів спілкування і вдосконаленню на їх основі здатності до самоосвіти і самовиховання людини, а також до свідомого управління спілкуванням як таким.
Завдяки невербальному спілкуванню людина отримує можливість психологічно розвиватися ще до того, як він засвоїв мова і навчився їй користуватися (у віці близько 2-3 років). Крім того, невербальне спілкування сприяє розвитку і вдосконаленню комунікативних можливостей людини, внаслідок чого він стає більш здатним до міжособистісних контактів і відкриває для себе широкі можливості для подальшого розвитку.
Що ж стосується ролі вербального спілкування в психічному розвитку індивіда, то її взагалі важко переоцінити. Це пов'язано із засвоєнням мови, а вона, як відомо, лежить в основі всебічного розвитку людини, як інтелектуального, так і особистісного.
Таким чином, без спілкування, виступаючого в його різноманітних формах, людина не в змозі не тільки психологічно розвиватися, а й просто забезпечувати своє елементарне людське існування.