Ім'я файлу: ушкодження грудної клітки.docx
Розширення: docx
Розмір: 42кб.
Дата: 23.02.2022
скачати
Пов'язані файли:
ЧМТ.docx

Міністерство охорони здоров'я України

Івано-Франківський національний медичний університет

Кафедра медицини катастроф та військової медицини



Реферат на тему

Ушкодження грудної клітки

Виконав студент 4 курсу медичного факультету 6 групи Квік Віктор Іванович

Івано-Франківськ 2021р.

Зміст

1. Вступ

2. Закриті ушкодження грудної клітки

3. Відкриті ушкодження грудної клітки

4. Забій м’яких тканин грудної стінки

5. Стиснення грудної клітки

6. Перелом ребер

7. Перелом грудини

8. Перелом ключиці

9. Пневмоторакс

9.1. Відкритий пневмоторакс

9.2. Закритий пневмоторакс

9.3. Напружений пневмоторакс

9.4. Спонтанний пневмоторакс

9.5. Гемоторакс

10. Ушкодження серця

11. Джерела


  1. Вступ

Травма грудної клітки, це ізольоване або комплексне ушкодження цілостності шкірних покровів, кісткового каркасу, внутрішніх органів грудної клітки. Виділяють ізольованні та поєднанні ушкодження грудної клітки і її органів, кожне з яких поділяють на закрите і відкрите ушкодження грудної клітки. Подібні ушкодження часто супроводжуються гострою дихальною недостатністю, розладами гемодинаміки. Травми грудної клітки виявлені в 50 % потерпілих після ДТП (рис. 62), у 25 % вони були основною причиною смерті. Серед останніх у 62 % потерпілих смерть настала на місці пригоди, в 21,7 % - під час евакуації, в 16,3 % - після госпіталізації. В останні десятиліття в локальних війнах зросла частота вогнепальних ушкоджень грудної клітки до 10-15 % (при чому 50-75 % з них складають проникаючі поранення). Серед останніх смертність складає від 10 до 30%. Ці данні дозволяють стверджувати, що надання екстренної кваліфікованої допомоги на місці небезпечної події дозволить врятувати значне число потерпілих із травмою грудної клітки.

  1. Закриті ушкодження грудної клітки

Закриті ушкодження грудної клітки досить часто виникають в умовах транспортних та промислових аварій, побутовому та кримінальному травматизмі, бойових діях. При важкій травмі грудної клітки в першу чергу страждає грудна стінка. В 60-65 % випадків важка травма грудної клітки супроводжується ушкодженнями реберного каркасу з переломами ребер, розривами міжреберних м’язів, сухожилок і м’язів грудей, ушкодженнями міжреберних і м’язових нервово-судинних сплетінь із масивними крововиливами в підшкірний, міжм’язовий та внутрішньоплевральний простір.

  1. Відкриті ушкодження грудної клітки

Серед відкритих ушкоджень виділяють не проникаючі та проникаючі в грудну порожнину поранення. Відкриті, як і закриті травми грудної клітки при надзвичайних ситуаціях можуть супроводжуватися переломами кісток, ушкодженнями легень, органів середостіння, гемо- і пневмотораксом. Виділяють три ступені важкості наслідків травм грудної клітки: легку, середню і важку. При легкому ступені ушкодження грудної клітки порушення дихання та серцевої діяльності не виражені: частота дихання не перевищує 25 за хвилину, тахікардії немає. При середньому ступені важкості ушкодження відмічаються функціональні розлади дихання та кровообігу: тахіпное до 25-30 за хвилину, прискорене серцебиття. Важкий ступінь ушкодження супроводжується глибокими розладами дихання та кровообігу: тахіпное > 35 за хвилину, виражена тахікардія.

  1. Забій м’яких тканин грудної стінки

Забій м’яких тканин грудної стінки є найменш важким ушкодженням, яке виявляється в потерпілих. Зазвичай забій м’яких тканин грудної клітки сильно не відбивається на загальному стані потерпілого. В ділянці удару відмічається припухлість, почервоніння, синець. Тут же виявляється постійний біль як в стані спокою, так і при дихальних рухах. Обширні забійні ділянки м’яких тканин грудної стінки можуть супроводжуватися різким больовим синдром і вираженими розладами дихання. Однак проведена перкусія і ретельна аускультація легень допомагають на догоспітальному етапі попередньо виключити важкі ушкодження легень при забитті м’яких тканин. Остаточний діагноз забою м’яких тканин грудної клітки може бути поставлений в стаціонарі, після виключення ушкодження кісток і органів грудної порожнини!

Невідкладна медична допомога

При забої м’яких тканин грудної стінки під час першої медичної допомоги потерпілому потрібно надати сидяче положення або забезпечити підвищене положення голови та плечей. Потрібно знерухомити грудну клітку - притиснувши до місця ушкодження одяг, ковдру. Порадити потерпілому час від часу робити повільні глибокі вдихи, легенько кашляти. При сильному болю застосовують анальгетики при їх наявності. До місця травми прикладають “холод”. На місці події бригада ШМД в першу чергу збирає анамнез, проводить об’єктивне обстеження потерпілого, загальне і при потребі місце знеболення. При підозрі на ушкодження ребер, внутрішніх органів виконується симптоматична терапія та евакуація в лікарню.

5. Стиснення грудної клітки

При транспортних аваріях, землетрусах, обвалах нерідко зустрічаються ситуації, які призводять до стиснення грудної клітки з підвищенням внутрішньогрудного тиску, ушкодженням легеневої тканини, що сприяє наростаючій асфіксії, розладам дихання, кровообігу. Кровохаркання свідчить про ураження самої легені, судинну гіпертензію. Супутні ушкодження ребер, органів середостіння, пневмо- і гемоторакс погіршують загальний стан потерпілого. Раптове масивне стиснення грудної клітки під час аварії, обвалу може сприяти розвитку, так званої, травматичної асфіксії, що зумовлено різким підвищенням венозного тиску в верхній порожнистій вені, що утруднює повернення крові в праве передсердя - від голови, шиї, надпліччя. У цих випадках стан потерпілого вкрай важкий, виявляється різка синюшність верхньої частини грудної клітки, шиї, обличчя, яке стає одутлим із численними дрібними крововиливами в шкіру і кон’юнктиву (“екхімотична маска”). Після стиснення потерпілі скаржаться на біль у грудній клітці, відчуття нестачі повітря, шум у вухах. Біль посилюється при глибокому диханні, кашлі, виявляється осиплість голосу. Вдих стає коротким, дихальний об’єм зменшеним, що викликає відчуття нестачі повітря. При непритомному стані потерпілого, слід звернути увагу на ступінь дихальних розладів і серцевої діяльності. Пульс прискорений, слабкого наповнення, визначається зниження артеріального тиску. Під час аускультації виявляється велика кількість вологих незвучних хрипів.

Невідкладна медична допомога

При першій медичній допомозі потерпілому слід обережно надати підвищене положення голови і плечам, забезпечити доступ повітря, розстібнути одяг. При можливості обов’язково ввести анальгетики (анальгін, баралгін, седалгін, солпадеїн тощо). Терміново викликати БШМД. На місці події лікарі оцінюгь загальний стан потерпілого, ступінь важкості дихальних розладів. Призначають знеболення, кисневу та симптоматичну терапію, необхідна негайна евакуація в ургентний стаціонар. При наростаючому пневмотораксі з проявами дихальної недостатності потрібно виконати торакоцентез.

6. Перелом ребер

Серед ушкоджень грудної клітки переломи ребер найчастіше виявляються при транспортних аваріях. Частіше уражаються IV-V і ХІ-Х ребра. Верхні й нижні ребра ламаються рідше, так як перші добре захищені (ключиця, лопатка, плечовий пояс), другі - завдяки своїй рухливості. З клінічної точки зору переломи ребер важливі з трьох причин: як маркер важких внутрішньогрудних і можливо внутрішніх абдомінальних ушкоджень; як джерело вираженого болю; як предиктор легеневих ушкоджень, особливо в осіб похилого віку. У більшості пацієнтів із переломами ребер (84-94 %) важкі поєднані ушкодження - ускладнюються пневмотораксом, гемотораксом, контузією легень (D.W. Ziegler, N.N. Agarwal, 1994. У потерпілих із переломами ребер справа, включаючи VIII-XI, в 19-56 % випадків спостерігається ушкодження печінки, а зліва - в 22-28 % розриви селезінки (C.G. Clark et al., 1989). Якщо площа ударної сили велика, може виникати “вікончастий” перелом ребер, тобто перелом по двом вертикальним лініям з утворенням реберного клапану.

Непрямий механізм ушкодження ребер спостерігається при стисканні грудної клітки між двома площинами (здавлення грудної клітки між нерухомою поверхнею і бортом автомобіля, колесом, бампером тощо). Грудна клітка деформується, сплощується, відбувається перелом ребер з однієї або з обох сторін. Нерідко виникають множинні переломи ребер із зміщенням відламків назовні.

Перелом ребер виявляється сильним болем, який посилюється при глибокому вдиху, кашлю, рухах. Потерпілий намагається дихати поверхнево, говорити пошепки, сидіти нахилившись в ушкоджену сторону і вперед, притискаючи рукою місце перелому. При огляді виявляється обмеження рухливості грудної клітки на стороні ушкодження, відставання ураженої сторони грудної клітки в акті дихання, біль у місці перелому, також може визначатися крепітація й рухливість відламків у ділянці перелому. Множинні переломи ребер супроводжуються порушеннями функції кардіореспіраторної системи, симптомами ушкодження внутрішніх органів, підшкірною емфіземою, кровохарканням, пневмо- і гемотораксом. У таких випадках швидко розвивається дихальна недостатність. Потерпілі стогнуть, дещо збуджені, шкірні покриви бліді, ціанотичні. Відмічається прискорене дихання, асиметрія дихальних рухів грудної стінки. Розвивається стійка тахікардія, артеріальний тиск може залишатися незмінним.

Особливо важкими є вікончасті переломи ребер, при яких фрагмент ребра (“реберний клапан”) втрачає зв’язок із хребтом, під час вдиху реберне “вікно” западає, а під час видиху - навпаки випинається. Неоднаковий тиск у лівій і правій половинах грудної клітки, який постійно змінюється під час дихання, призводить до маятникоподібного зміщення органів середостіння і в першу чергу серця. Тому до розладів функції дихання приєднуються порушення з боку серцево-судинної системи. Одним з основних завдань при лікуванні вікончастих переломів є усунення парадоксального зміщення реберного “вікна”, відновлення каркасності грудної клітки.

Невідкладна медична допомога

При переломі ребер під час ПМД слід обмежити екскурсію грудної клітки потерпілого, шляхом обережного притискання руками місця удару (не допустити ушкодження плеври відламками ребра!), можна також покласти потерпілого на ушкоджений бік, підкласти під нього згорнутий одяг (фіксація “реберного клапана”), провести туге широке бинтування на рівні перелому. Для цього слід використовувати широкий бинт, рушник, простирадло, які накладають під час видиху (щоб пов’язка в подальшому не сповзла). Також потрібно застосовувати знеболюючі середники при їх наявності (аналгін, пенталгін, солпадеїн тощо). Під час евакуації потерпілого, при очікуванні БШМД потрібно контролювати стан дихання і серцебиття. На місці події працівники БШМД при неускладнених переломах проводять знеболення, тимчасову фіксацію грудної клітки. Особливо важко перебігають множинні переломи, тому найпершим завданням є виявлення такого стану. В цих випадках допомагає ретельний огляд потерпілого, який краще виконувати після адекватного знеболення - загального (метамізол натрія, кеторолак, трамадол, тримеперидин, просідол) і місцевого (1-2 % р-н новокаїну, 0,5 % бупівакаїн). Небажано призначати сильні наркотичні знеболюючі, які здатні пригнічувати дихання (морфін, бупренорфін), а також проводити місцеву анестезію коли має місце підшкірна емфізема! Обов’язкова іммобілізація грудної клітки, фіксація ділянки реберного клапана - широке бинтування, яке не повинно бути тривалим (в межах однієї години!). З метою іммобілізації застосовують лейкопластирну пов’язку, котру накладають на ушкоджену сторону грудної клітки - від хребта до грудини в момент видиху. Рекомендують до використання спеціальні корсети, однак при важких травмах їх накладання потребує часу. При дихальних розладах проводиться киснева терапія, симптоматичне лікування. Транспортування в травматологічне відділення в напівсидячому чи сидячому положенні.

7. Перелом грудини

Переломи грудини як правило відбуваються в результаті безпосереднього удару в ділянку грудини під час ДТП, найчастіше це удар об руль автомобіля, під час вибуху - удар вторинного снаряду. Переломи грудини відбуваються на рівні з’єднання рукоятки з тілом грудини, рідко ламається тіло грудини і мечоподібний відросток. Ці переломи належать до важкої та небезпечної травми, тому що при цьому ушкоджуються органи грудної порожнини: крововилив у переднє середостіння, ушкодження плеври, крупних судин, травма серця і його сумки. В неускладнених випадках потерпілі скаржаться на сильний біль в місці перелому, який посилюється при пальпації, рухах грудної клітки, іноді виявляється відчуття ядухи, болю за грудиною. При огляді можна виявити припухлість, садна, синці в місці ушкодження, сходинкоподібну деформацію - нижній відламок зміщується назад, а рукоятка грудини вперед.

Невідкладна медична допомога

Під час першої медичної допомоги потерпілому потрібно надати напівсидяче положення, спокій, призначити знеболюючі середники, холод, провести тимчасову іммобілізацію грудної клітки на вдиху. Після прибуття на місце аварії бригади ШМД застосовують парентеральні знеболюючі (наркотичні або ненаркотичні), новокаїнову блокаду, симптоматичну та кисневу терапію, контроль за диханням, ЕКГ, евакуація виконується в положенні сидячи або з підведеною верхньою частиною тулуба.

8. Перелом ключиці

Переломи ключиці складають від 2,5 % до15 % від усіх переломів. Виникають вони при падінні на витягнуту руку, зовнішню поверхню плеча, лікоть, тобто за механізмом непрямої травми, але можуть виникати переломи і при безпосередньому ударі по ключиці. Зазвичай переломи виникають на межі середньої та дистальної третини ключиці або в середній її частині. В дорослих як правило переломи супроводжуються зміщенням. У маленьких дітей виникають піднадостні переломи по типу “зеленої гілки”. При значних зміщеннях відламків є небезпека ушкодження судинно-нервового пучка й купола плеври. В ділянці перелому відмічається припухлість, крововилив і деформація. Потерпілий здоровою рукою підтримує лікоть і передпліччя, притискаючи їх до тулуба. Голова його нахилена в травмовану сторону, рухи в плечовому суглобі на стороні ушкодження різко обмежені, надпліччя опущене, а плече повернуте всередину. Надключична ямка згладжена, в ній пальпується проксимальний відламок ключиці. В зв’язку з можливим ушкодженням плечового сплетіння і судин необхідно перевірити чутливість шкіри і рухи пальців, а також визначити пульс на променевій артерії.

Невідкладна медична допомога

При ушкодженні ключиці застосовують анальгетики (анальгін, промедол), місцеве знеболення (введення в ділянку перелому 10-20 мл 1 % р-ну новокаїну). Для тимчасової фіксації відламків ключиці на догоспітальному етапі використовують 8-подібну пов’язку або в пахвовій ділянці розміщають тугу грудку вати (бинта), згинають руку в ліктьовому суглобі під прямим кутом, підвішують її на косинці) і щільно прибинтовують її до тулуба або накладають пов’язку Дезо. Після цього, потерпілого сидячи транспортують в найближчий стаціонар. Ні в якому разі, не можна вправляти виступаючі під шкірою відламки кісток.

9. Пневмоторакс

На місці надзвичайних ситуацій, бойових дій нерідко у потерпілих виявляється Травматичний пневмоторакс. У плевральну порожнину повітря потрапляє через рану грудної стінки та парієтальної плеври або з ушкодженої легені через вісцеральну плевру. Розрізняють відкритий, закритий, напружений пневмоторакс.

9.1. Відкритий пневмоторакс

При відкритому пневмотораксі існує сполучення між плевральною порожниною і атмосферним повітрям. Під час кожного вдиху повітря надходить у плевральну порожнину через отвір рани, а під час видиху виходить у такому ж об’ємі. Іншими словами, при відкритому пневмотораксі не відбувається накопичення повітря в плевральній порожнині. Залежно від обсягу повітря, що накопичилося в плевральній порожнини розрізнять пневмоторакс: мали й- легеня спадається на 1/3; середній - спадіння на половину; великий - повне спадіння легені.

Через вільне переміщення повітря через грудну стінку, легеня на стороні поранення під час вдиху спадається, а під час видиху розправляється, тобто виникає ефект парадоксального дихання. Таким чином має місце симптом маятникоподібного переміщання повітря – під час вдиху повітря з легені на стороні пошкодження надходить в здоровулегеню, а під час видиху повітря із здорової легені потрапляє в пошкоджену. Змінний внутрішньоплевральннй тиск призводить до флотації середостіння, зміщення її органів.

Комплекс описаних змін призводить до розвитку кардіопульмонального шоку, наростаючої серцево-легеневої недостатності, гіпоксії, гіперкапнїї, підвищенню тиску в малому колі кровообігу, перевантаженню правих відділів серця. Поранений неспокійний, йому не вистачає повітря, відмічаються задишка, ціаноз обличчя, розширення вен шиї. Під час вдиху повітря із свистом втягується в плевральну порожнину через рану, а на видиху із неї з шумом виходить, розприскуючи навколо рани кров пінистого характеру (“дихання рани"). В ділянці рани може спостерігатися підшкірна емфізема, через проникнення в м’які тканини грудної клітки повітря із середини. Основна клінічна ознака підшкірної емфіземи - підшкірна крепітація при пальпації. Підшкірна емфізема може бути значною і поширюватися в середостіння, на шию, обличчя.

Крім того, в ділянці рани клапті тканин грудної стінки, можуть утворювати зовнішній клапанний механізм і формувати синдром напруженого пневмотораксу. З кожним вдихом в плевральну порожнину потрапляє біліше повітря, ніж виходять під час видиху. Відбувається постійне збільшення обсягу повітря в плевральній порожнині. З кожним вдихом наростає спадання легені і зміщення середостіння в протилежну сторону, що викликає підтискання здорової легені. Зростання внутрішньоплеврального тиску призводить до виходу повітря в м’ які тканини і утворенню підшкірної емфіземи, основною клінічною ознакою якої є підшкірна крепітація при пальпації. Вона може бути значною поширюватись на середостіння, шию, обличчя.

Невідкладна медична допомога

При відкритому пневмотораксі перша медична допомога полягає в наступному: потерпілому надають напівсидяче положення, накладають пов’язку з герметизуючого метеріалу (розміром більше рани), котра кріпиться до шкіри з трьох сторін рани, четверта - залишається вільною для виходу повітря (рис. 66). Таким чином створюється імпровізований однонаправлений клапан. В даний час наголошується на неприпустимість накладання герметичних (оклюзійних) пов’язок, для пацієнтів із недренованою плевральною порожниною! Ще раз підкреслюємо, що на догоспітальному ет апі при любих пораненнях грудної клітки всупереч застарілим уявленням, ран у безпечніше зачитати відкритою, аніж накладати оклюзійну пов 'язку. Для знеболювання призначають ненаркотичні або наркотичні анальгетики після прибуття БШМД. При кашлі назначають таблетовані опіоїди - кодеїн, промедол, просідол. Проводиться киснева та симптоматична терапія. Потрібна термінова евакуація в напівсидячому положені або на ушкодженому боці.

9.2. Закритий пневмоторакс

Закритий пневмоторакс - плевральна порожнина не має сполучення з зовнішнім середовищем і обсяг повітря, яке потрапило до неї через травму може не змінюватися під час екскурсії грудної клітки. При значному обсязі повітря у потерпілого виявляються – важкий стан, ядуха, біль, зміни гемодинаміки.

9.3. Напружений пневмоторакс

Наслідком травми грудної клітки може бути формування напруженого пневмотораксу, який характеризується прогресуючим накопиченням повітря в плевральній порожнині з кожним вдихом, що призводить до стискання легені і зміщення органів середостіння в протилежну сторону, розвитку картини дихальної та серцевої недостатності. В потерпілого виявляються ядуха, неспокій, страх смерті. Стан хворого прогресивно погіршується. Напруження вен шиї, зміщення трахеї, послаблення легеневих шумів, гіпотензія - це основні клінічні ознаки внутрішньогрудного напруження. Напружений пневмоторакс, це такий стан, який необхідно виявляти на догоспітальному етапі клінічно, а визначення його на рентгенограмі свідчить про неадекватність клінічної оцінки потерпілого та несвоєчасності надання допомоги.

Невідкладна медична допомога

Допомога при такому пневмотораксі представляє великі труднощі на догоспітальному етапі, особливо при вогнепальних пораненнях, де мають місце ураження окрім легень - крупних судин, трахеї, внутрішніх органів тощо. Негайна декомпресія рятує життя. Напружений пневмоторакс, це критичний стан, який повинен бути дренований або розвантажений в інший спосіб. Для цього пунктують плевральну порожнину товстою голкою, зазвичай її вводять в II міжребір’я по середньоключичній лінії або по зовнішньому краю грудного м’яза, а якщо потерпілий не може підвестися - в У-УІ міжребір’ї по середній пахвовій лінії в положенні лежачи на “здоровому” боці. При цьому руку пораненого заводять за голову. Введення підтверджується виходом повітря через катетер, цю процедуру потрібно максимально швидко доповнити - дренувати плевральної порожнини. Місце дренажу - точка перетину передньоаксилярної лінії і У-УІ ребром. Виконується місцева анестезія (в критичних ситуаціях без неї), розріз 3-4 см вздовж ребра і над ним. Вигнутий затискач вводять в рану над верхнім краєм ребра і проштовхують в плевральну порожнину. Шумний вихід повітря свідчить про напружений пневмоторакс. Потім бранші затискача розводять і його виймають. На далі в рану вводять палець для підтвердження проникнення в плевральну порожнину. В рану вводять трубку 24-36 її, при відсутності дренажа, використовують інтубаційну трубку або назогастральний зонд. Дренаж занурюють в ємкість з водою, на кінець трубки надягають резиновий палець хірургічної рукавички. Підтвердженням правильності розташування плеврального дренажу служить поступлення пухирців повітря через воду (200-300 мл в стандартному флаконі і висоті водяного стовпа 5-6 см) при кожному глибокому вдиху і під час кашлю. Під час транспортуваня флакон розташовують нижче рівня спини хворого в поперековій ділянці (до ношів). Пацієнту вводять внутрішньовенно 1 г цефазоліну. Нерідко замість затискача використовують троакар. В багатьох країнах постановка плеврального дренажа є прерогативою загального хірурга, анестезіолога, але не торакального хірурга. Для видалення крові при гемотораксі проводять пункцію плевральної порожнини в УІ-УІІ міжребір’ї, між середньою і задньою пахвовою лініями в положенні сидячи. Під час евакуації необхідно забезпечити припідняте положення пораненого, проводити інгаляцію кисню. Для зменшення болю і кашлю застосовують наркотичні анальгетики (промедол, морфін). Під час евакуації потрібно обмежити перекладання хворого з одних ношів на інші.

9.4. Спонтанний пневмоторакс

На догоспітальному етапі спонтанний пневмоторакс (СП) діагностується вкрай рідко і часто цей стан розглядається як гостра пневмонія, ТЕЛА, плеврит, перфоративна виразка тощо. СП в 10 разів частіше виявляється серед чоловіків, у віці 20-40 років. Приблизно в 12 % випадків пневмоторакс развивається повторно, що може полегшити його діагностику на догоспітальному етапі. Найбільш частими причинами розвитку СП стають дегенеративні процеси в легеневій паренхіми, які ведуть до утворення повітряних пухирців, бул, кист різної величини. Рідше причиною СП стає абсцес, гангрена чи інфаркт легені, пневмонія, бронхоектази, туберкульоз легень тощо. Виникненню спонтанного пневмотораксу сприяє різке підвищення внутрішньоальвеолярного тиску, спровоковане значним фізичним напруженням, приступом кашлю. Через розриви в вісцеральній плеврі повітря під час вдиху може проникати в плевральну порожнину, що викликає зростання від’ємного тиску, підтискання легені. При наявності вентиляційного механізму виникає загроза життю пацієнта. Найбільш ранньою і постійною скаргою є біль в грудній клітці на стороні ураження. Біль частіше локалізується в середній частині передньої або бокової поверхні грудної клітки, або в ділянці лопатки, може іррадіювати в шию, надпліччя, руки. В перші години пацієнт блідий, лежить на ураженому боці, дихає поверхнево і намагається не рухатися, так як рух посилює біль і задишку. Також часто виявляються задишка, кашель. Рідше спостерігаються загальна слабкість, головокружіння, кровохаркання, біль в епігастрії тощо. Об’єктивно виявляються асиметрія грудної клітки, відставання в акті дихання ураженої сторони, ослаблення голосового тремтіння і дихання або навіть його відсутність. При наявності клапанного механізму, формується картина гострої дихальної і серцево-судинної недостатності: задишка, відчуття нестачі повітря, страх смерті, ціаноз, акроціаноз, страждаючий вираз обличчя, напівсидяче положення тощо.

Невідкладна медична допомога

Невідкладні заходи при спонтаному пневмотораксі повинні бути спрямовані на усунення дихальної і серцево-судинної недостатності. В умовах ПМД на догоспітальному етапі пацієнту надають напівсидяче положення з опорою для спини або лежачи з припіднятим головним кінцем, дати доступ до свіжого повітря, розстебнути одяг і пасок.

9.5. Гемоторакс

Гемоторакс - це патологічний процес, який виникає внаслідок скупчення крові в плевральній порожнині. Відбувається гемоторакс через порушення цілісності та при збільшеній проникливості судин легень або плеври, як наслідок розвивається кровотеча. Внаслідок внутрішньої кровотечі кров накопичується в плевральній порожнині, що провокує стиснення легені та можливе зміщення середостіння. В залежності від причини, розрізняють гемоторакс травматичного, патологічного (провокує певне захворювання) та післяопераційного характеру. Стадія ураження залежатиме від об'єму втраченої крові. Так при малій крововтраті рівень крові знаходиться в межах реберно-діафрагмального синуса, крововтрата сягає до 500 мл. Середня крововтрата - рівень накопичення крові сягає нижнього кута лопатки, об'єм втраченої крові до 1 л. Велика крововтрата - патологічний процес сягає нижнього краю II ребра, крововтрата відповідно понад одного літра. При тотальній крововтраті накопичена кров рівномірно стискає всю легеню.

Клінічна картина пошкодження судин грудної стінки, легкого та інших органів грудної порожнини, що супроводжується кровотечею, подібна з ознаками гострої крововтрати будь-якого походження. Постраждалі скаржаться на різку слабкість, горе і біль в грудях. Вони мляві, апатичні, відзначається блідість шкірних покривів. При пошкодженні судин легкого приєднується ціаноз шкіри обличчя, пульс слабкого наповнення частий, відзначається гіпотензія. При аускультації виявляється ослаблення або відсутність дихальних шумів на боці ушкодження. При перкусії в задненіжніх відділах грудної клітини визначається тупість. При напруженому гемотораксе відзначається зміщення серцево-судинної тупості в здорову сторону. Невідкладна допомога. Основним методом лікування гемотораксу є видалення крові з плевральної порожнини шляхом пункції плеври в 6-е міжребер`я по заднєпахвовій лінії. При великому і напруженому гемотораксі в цьому ж відділі починають дренування плевральної порожнини з метою ліквідації зсуву середостіння і максимального розправлення легені. На догоспітальному етапі пункція і дренування плевральної порожнини можуть бути здійснені за допомогою системи для переливання крові з попередньо відрізаним фільтром. госпіталізація в хірургічний стаціонар лежачи на носилках або в напівсидячому положенні.

10. Ушкодження серця

Закриті ушкодження серця виникають в результаті травми передньої частини грудної клітки. Травми грудної клітки з переломом передніх ребер, грудини в 10-23 % випадків супроводжуються закритим ушкодженням серця. Частіше зустрічається забій ділянки серця. Клінічні прояви обумовлені локалізацією, площею ушкодження і силою удару. Розрізняють стенокардичну, інфарктоподібну та атипічну форми забою серця. Найчастішим симптомом забою серця є відчуття постійного болю в ділянці серця, який не пов’язаний з актом дихання. При цьому, може виявлятися брадикардія, різні форми аритмій. Перкуторно може визначатися розширення меж серцевої тупості, аускультативно - глухі тони серця. Артеріальний тиск часто знижений. На ЕКГ нерідко виявляють інверсію зубця Т, зміну комплекса порушення провідності. Слід пам’ятати, що в деяких випадках подібна симптоматика з’являється в потерпілого не зразу, а через годину після травми, а то й пізніше. Розрив серцевої стінки при закритій травмі грудної клітки зустрічається дуже рідко. При цьому зазвичай розривається передня стінка лівого шлуночка, розвивається тампонада серця (тріада Бека - падіння АТ, підвищення ЦВТ, глухі тони) і наступає смерть.

Невідкладна медична допомога

При підозрі на закрите ушкодження серця потерпілого слід положити, при болях призначають знеболюючі (анальгін, буторфанол, промедол), застосовують седативні, кисень тощо. Проводиться швидка евакуація на ношах у стаціонар. Якщо потерпілий скаржиться на відчуття задишки - необхідно йому надати напівсидяче положення. Екстрена допомога заключається у видалені рідини з порожнини перікарду.

Пошкодження серця і перикарду при проникаючих пораненнях грудної клітки досить часте явище, яке не має тенденції до зменшення. Так частота поранень серця і перикарду серед хворих, що потрапили в стаціонар із пораненням грудної клітини, становить від 5,1 до 13,4%. Нерідко виявляють поєднані ушкодження серця та інших внутрішніх органів. Такі пораненні належать до найбільш важкої категорії хворих. Характер зброї, локалізація і розміри ран нерідко визначають важкість травми. Найбільш частими в мирний час є колото-різані рани, рідше вогнепальні. Виділяють проникаючі і непроникаючі поранення серця. В основному колото-різані рани локалізуються на передній поверхні грудної клітки, частіше зліва. При нанесенні удару спереду зліва можуть ушкоджуватися як лівий, так і правий шлуночок. Ліве передсердя частіше ушкоджується при ударі колючим предметом ззаду, праве передсердя - при нанесенні удару справа або в ділянці грудини. Частіше ушкоджуються праві відділки серця, аніж ліві. Одночасно з проникаючим пораненням стінки серця може бути пошкодження міжпередсердної і міжшлуночкової перетинок. Такі поранення зустрічаються рідко, але мають високу летальність. За даними І. І. Трекова (1952), всі рани, що знаходяться в ділянці, яка обмежена зверху II ребром, зліва - середньою пахвовою лінією, справа - парастернальною лінією, а знизу лівим підребір’ям, можуть супроводжуватися пошкодженнями серця. Атипове розташування вхідного отвору ускладнює діагностику поранення серця, що призводить до запізнілого хірургічного втручання. Тампонада серця ускладнює його діяльність - порушується наповнення шлуночків, знижується серцевий викид, здавлюються коронарні судини. Крім того, при пораненнях серця може бути скупчення повітря і крові в плевральних порожнинах, зміщення середостіння, судинного пучка тощо. Необхідно пам’ятати, що окремі поранення серця можуть протікати зі стертою клінічною картиною - протягом довгого часу майже ніщо, крім зовнішньої рани, не вказує на поранення серця. Такі хворі почувають себе певний час задовільно, поки в них не сформується тампонада серця. Симптоми здавлення з’являються при наявності в порожнині перикарду крові більше 100 мл. Хворі із збереженою свідомістю скаржаться на слабкість, запаморочення, задишку, кашель. В міру наростання тампонади серця посилюється задишка, виникають відчуття тривоги, страху“смерті”. Розташування рани в проекції серця є об’єктивною ознакою, що дає можливість запідозрити проникаюче поранення серця. При подібній проекції вхідного отвору слід звернути увагу на загальний стан пораненого. Блідість, ціаноз, холодний піт, непритомний або сопорозний стан повинні насторожити лікаря. Кров зазвичай витікає в перикард, а потім в плевральну порожнину, тому значної зовнішньої кровотечі не спостерігається. АТ знижується, пульс прискорений, ниткоподібний. При значному гемоперикарді тони серця стають глухими і навіть можуть не вислуховуватися. На догоспітальному етапі підтвердженням тампонади серця може служити зниження вольтажу зубців на ЕКГ. Часом зміни ЕКГ при пораненні шлуночків нагадують картину інфаркта міокарду. При цьому виявляється монофазний характер комплексу із подальшим зниженням інтервалу 5Т до ізоелектричної лінії і появою негативного зубця Т.

Невідкладна медична допомога

У випадку термінального стану проводять заходи по усуненню проявів клінічної смерті. На рану накладають асептичну тиснучу пов’язку (рис. 68), якщо в рані є стороннє тіло, його не можна витягати, його потрібно зафіксувати. Вводять знеболюючі, продовжують протишокові заходи (кисень, ШВЛ, переливання кровозамінників, серцеві засоби), термінова евакуація в найближчий хірургічний стаціонар, спеціалізований центр. При відсутності можливості швидкої евакуації проводять пункцію перикарду по Ларрею. Точка проколу: вершина кута, який утворений мечоподібним відростком грудини і лівої реберної дуги. Після місцевого знеболення голку (10-12 см) вводять на глибину 1-1,5 см і повертають круто до верху, паралельно до грудини, по її задній поверхні. Подаваючи новокаїн вперед, голкою проколюють діафрагму, відчуваючи перешкоду, і за нею - перикард. При потраплянні голки в порожнину перикарду в шприц поступає кров. Кров відсмоктують повільно!

11. Джерела

Медицина надзвичайних ситуацій за редакцією проф. В.С. Тарасюка

Невідкладна медична допомога Левченко В.А., Вакалюк І.П., Паращук Л.Д.,Фабрика Р.Р., Карабанович М.М.

Перша долікарська допомога Фомін П.Д.,Никула Т.Д.,Мойсеєнко В.О.

https://ukrpromedic.ru/rizne/materiali-dlja-likariv/14615-gemotoraks-2.html
скачати

© Усі права захищені
написати до нас