Ім'я файлу: РЕФЕРАТ_1_Выдалення_зубів_Інструменти.docx
Розширення: docx
Розмір: 1397кб.
Дата: 21.05.2020

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

Кафедра терапевтичної стоматології

Завідувач кафедри: проф. Борисенко А.В.

Реферат

На тему: “Видалення зубів. Інструментарій для видалення зубів


Роботу виконала:

студентка 5-го курсу

10-ї групи

медичного факультету №2

Іваненко О.Н.
Викладач: Скворцова І.Г.


Київ 2020
      1. ЗМІСТ




ЗМІСТ 2

ВИДАЛЕННЯ ЗУБІВ 2

ПОКАЗАННЯ ДО УРГЕНТНОГО ВИДАЛЕННЯ ЗУБІВ: 3

ПОКАЗАННЯ ДО ПЛАНОВОГО ВИДАЛЕННЯ ЗУБІВ: 3

ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ВИДАЛЕННЯ ЗУБА: 4

ПІДГОТОВКА ДО ВИДАЛЕННЯ ЗУБА 5

ПОЛОЖЕННЯ ХВОРОГО І ЛІКАРЯ ПРИ ВИДАЛЕННІ ЗУБІВ 8

МЕТОДИКА ВИДАЛЕННЯ ЗУБА 8

ОБРОБКА РАНИ ПІСЛЯ ВИДАЛЕННЯ ЗУБА І ДОГЛЯД ЗА НЕЮ. 13

ЗАГОЄННЯ РАНИ ПІСЛЯ ВИДАЛЕННЯ ЗУБА. 13

УСКЛАДНЕННЯ 14

ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ВИДАЛЕННЯ ЗУБІВ 15

ЛІТЕРАТУРА 22






      1. ВИДАЛЕННЯ ЗУБІВ


Незважаючи на успішний розвиток терапевтичної стоматології операція видалення зуба є самим поширеним хірургічним втручанням 90% операцій, які проводяться в умовах поліклініки.

Операція видалення зуба може проводитися за невідкладними показаннями і в плановому порядку.
      1. ПОКАЗАННЯ ДО УРГЕНТНОГО ВИДАЛЕННЯ ЗУБІВ:


  • запальний процес у періодонті, що наростає, незважаючи на консервативне лікування і приводить до гострого гнійного запалення у періодонті, яке є джерелом розвитку запалення в кістковій тканині, флегмон і абсцесів, лімфаденітів, санусіта та навколощелепного запального інфільтрату;

  • виникнення нагноєння кістозних форм пухлин щоки та нагноєння радикулярних кіст коли зуб зберегти не можна;

  • зуб знаходиться в лінії перелому щелепи.
      1. ПОКАЗАННЯ ДО ПЛАНОВОГО ВИДАЛЕННЯ ЗУБІВ:


  • хронічний гранулюючий і гранульоматозний періодонтит, який внаслідок неефективного консервативного лікування є джерелом хронічної інфекції і провести інші хірургічні методи лікування, крім видалення, неможливо;

  • ускладнення пов'язані з лікуванням зубів (перфорарація, поломка інструмента та інші);

  • при хронічній інтоксикації організму хворого з одонтогенних осередків інфекції (хроніосепсис).

  • при неможливості консервативного лікування зуба (значне руйнування коронки зуба або технічні труднощі, пов'язані з анатомічними особливостями зубів): непрохідні або викривлені канали корення; погрішності консервативного лікування, що викликали перфорацію порожнини або кореня зуба.

  • повне руйнування коронкової частини зуба - неможливість використовувати частину кореня, що залишилася, для протезування. 

  • пародонтит середньої і важкої форми - при рухливості зуба III ступеня, при висуненні зуба, унаслідок резорбції кісткової тканини альвеоли.

  • зуби що не прорізаються в строк або зуби, що частково прорізаються, викликають запальний процес в навколишніх тканинах, який ліквідувати іншим шляхом неможливо.

  • зуби розташовані в лінії перелому, що заважають репозиции відламків і що не підлягають консервативному лікуванню.

  • за ортодонтичничними показаннями, коли неправильно розташовані зуби травмують слизову оболонку порожнини рота, заважають мові, а також коли мало місця в зубній дузі для правильного прорізування зубів.

  • в цілях підготовки до ортодонтичного лікування для усунення аномалії прикусу видаляють інтактні зуби.

  • зуби, які порушують косметичний ефект та правильну вимову звуків;

  • коли зуби перешкоджають радикальному видаленню пухлин альвеолярного відростка
      1. ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ВИДАЛЕННЯ ЗУБА:


Абсолютних протипоказів до видалення зубів немає, є тільки захворювання та фізіологічні стани при яких операцію видалення треба тимчасово відкласти. Видалення зуба у таких випадках виконується після відповідної підготовки.

Тимчасовими відносними протипоказами є:

  • серцево-судинні захворювання (передінфарктний стан і 3-6 міс. після перенесеного інфаркту міокарда, гіпертонічна хвороба в період кризу, ішемічна хвороба серця з частими нападами стенокардії, пароксизм миготливої аритмії, пароксизмальна тахікардія, гострий септичний ендокардит і ін.).

  • гострі захворювання паренхіматозных органів (печінки, нирок, підшлункової залози): інфекційний гепатит, гломерулонефрит, панкреатит і ін.

  • геморагічний діатез (гемофілія, хвороба Верльгофа, С-авітаміноз); захворювання, що протікають з геморагічними симптомами (гострий лейкоз, агранулоцитоз).

  • гострі інфекційні захворювання (грип, гострі респіраторні захворювання, пневмонія, бешихове запалення, дифтерія, коклюш, кір і ін.).

  • захворювання центральної нервової системи (гостре порушення мозкового кровообігу, менінгіт, енцефаліт).

  • психічні захворювання в період загострення (шизофренія, маніакально-депресивний психоз, епілепсія).

  • гостра променева хвороба I-III стадій.

  • захворювання слизистої оболонки порожнини рота (стоматити, гингивиты, хейлит).

  • інфекційний гепатит (гострий перебіг);

  • гіповітамінози (С-авітаміноз);

  • вагітність в 1-2 та 8-9 місяців;

  • гостра променева хвороба;

  • променева терапія з приводу пухлин щелепно-лицевої ділянки;

  • зуби розміщені у зоні злоякісної пухлини або гематоми;

  • молочні зуби у дорослих людей при відсутності заміни їх постійними;

Після лікування цих захворювань і поліпшення стану хворих проводиться видалення зуба. Заздалегідь слід проконсультуватися у відповідного фахівця. У хворих з важкими супутніми захворюваннями видаляти зуби слід в умовах соматичного стаціонару.
      1. ПІДГОТОВКА ДО ВИДАЛЕННЯ ЗУБА


Обстеження

При наявності показань до видалення зуба, для з’ясування особливостей оперативного втручання, деталей його техніки та вибору тих чи інших інструментів необхідно провести старанний огляд не тільки зуба, що підлягає видаленню, а й оточуючих його тканин.

Обстежуючи зуб або корінь, який підлягає видаленню, завжди необхідно враховувати можливість аномалії розвитку коренів, що може значно ускладнити проведення операції. Розміри коренів, їх кількість, форму та розміщення можна встановити за допомогою рентгенівського знімка. Однак рентгенологічне дослідження не роблять перед кожною операцією видалення, а застосовують лише при явно важких та складних втручаннях.

Проводячи огляд зуба, встановлюють міцність коронки, що допускає можливість застосування при видаленні зуба коронкових щипців. Стоншені стінки сильно зруйнованої коронки, які не дозволяють користуватися коронковими щипцями та перешкоджають застосуванню кореневих щипців, доцільніше скусити.

Одночасно з оглядом коронки встановлюють міцність укріплення зуба в альвеолі.

Перед видаленням коренів моляру необхідно з’ясувати стан міжкореневої спайки. Відсутність її полегшує проведення оперативного втручання, бо видалити одиночний корінь значно простіше. Наявність же твердої міжкореневої спайки може викликати потребу проведення в ході оперативного втручання поділу коренів.

Труднощі, що виникають при видаленні зубів, значною мірою пов’язані з особливостями будови їх коренів – розмірами та ступенем їх розходження. Про довжину коренів можна судити до певної міри за величиною альвеолярних підвищень (іugа аlvеolаrіа), наявних на зовнішній поверхні альвеолярного відростка. Це стосується головним чином однокореневих зубів та частково верхніх премолярів. У ділянці інших зубів внаслідок того, що зовнішня стінка альвеолярного відростка товстіша, альвеолярні підвищення не виражені.

Деяке уявлення про розміри та ступінь розходження коренів можна скласти на підставі величини та форми коронки зуба: чим нижча і в той же час ширша коронка, тим довші корені та тим більше вони розходяться в різні боки. Якщо коронка зуба, що підлягає видаленню, зруйнована, то про будову коренів можна судити на підставі огляду наявних аналогічних зубів.

Підготовка хворого

Хворого, дорослого або дитину, слід попередити про необхідність видалення зуба, можливу тривалість втручання, передбачуване скушування виступаючих ділянок коронки, поділ коренів та ін. При своєчасному попередженні хворі не реагують на хрускіт, що відчувається при цьому, та дають можливість спокійно провести оперативне втручання.

Медикаментозна підготовка хворих перед видаленням зуба здебільшого не проводиться. Однак, при значній нервозності хворого може бути показане застосування профілактичної премедикації. В разі потреби втручання при запальному процесі залежно від характеру та його стадії, для запобігання загострення процесу. безпосередньо перед втручанням та протягом кількох днів після нього, доцільно застосовувати медикаментозну терапію.

Підготовка рук лікаря

Здебільшого лікар миє руки під проточною водою з милом та витирає їх стерильним рушником, а потім протирає 2-3 хвилини 70 % етиловим спиртом.

Замість спирту шкіру можна протирати 0,5 % розчином хлоргекседину біглюконату. Для попередження інфікування рук, випадкового пошкодження шкіри при роботі в порожнині рота рукою слід застосовувати гумові рукавички. При роботі в гумових рукавичках їх обробляють так само, як шкіру рук. Після видалення зуба руки миють проточною водою та витирають рушником. Всі маніпуляції в порожнині рота бажано виконувати за допомогою інструментарію (аподактильно).

Підготовка операційного поля

Приведення порожнини рота перед оперативним втручанням в асептичний стан неможливе, бо слабкі розчини антисептичних речовин не вбивають мікробів, а застосування розчинів антисептиків у концентраціях, які згубно впливають на мікрофлору, викликає пошкодження слизової оболонки. Однак, незважаючи на безуспішність антисептичних заходів, більшість операційних ран у порожнині рота загоюється без ускладнень. Ця обставина пояснюється головним чином біологічними особливостями тканин порожнини рота, а також впливом загальних факторів, зокрема функціонального стану нервової системи.

Перед операцією для видалення зі слизової оболонки та зубів нальоту і харчових залишків, порожнину рота, а особливо ділянку, на якій має проводитись операція, протирають ватними або марлевими кульками, змоченими розчином марганцевокислого калію 1:1000 або 3 % розчином перекису водню. Знімають зубний камінь.

При відсутності показань до термінового оперативного втручання підготовку порожнини рота слід проводити заздалегідь.

Перед введенням розчину знеболюючої речовини місце вколу голки змазують 1-2% йодною настойкою.
      1. ПОЛОЖЕННЯ ХВОРОГО І ЛІКАРЯ ПРИ ВИДАЛЕННІ ЗУБІВ


Видалення зуба проводиться в стоматологічному кріслі в сидячому або напівлежачому положенні. Операційне поле повинно бути добре видно, голова пацієнта має бути фіксована під час операції.

При видаленні зубів на верхній щелепі хворий розташований в кріслі в напівлежачому положенні на рівні плечового суглоба лікаря. Лікар знаходиться справа і спереду від хворого. 

При видаленні зубів на нижній щелепі хворий розташований в кріслі в сидячому положенні із злегка нахиленою вперед головою, а нижня щелепа знаходиться на рівні ліктьового суглоба опущеної руки лікаря. Лікар розташовується попереду справа або справа і ззаду від хворого.
      1. МЕТОДИКА ВИДАЛЕННЯ ЗУБА


Під операцією видалення зуба розуміють суму проваджуваних у певній послідовності дій, в результаті яких після насильного відокремлення тканин зуб або корінь вилучають з лунки. Термін "екстракція" зуба є анахронізмом.

При цьому оперативному втручанні, крім розриву періодонту, відбувається певне розширення входу в лунку, необхідне для виведення з неї коренів, що розходяться.

Для видалення зубів та їх коренів користуються спеціальними щипцями та елеваторами. У деяких випадках доводиться проводити видалення зубів з допомогою бормашини, долота та молотка, тобто вдаватися до операції атипового видалення зуба.

Для правильного виконання маніпуляцій з використанням інструментарію доцільно зупинитись на способах його тримання.

Способи тримання щипців для видалення зубів

Під час проведення операції видалення зуба щипці тримають правою рукою так. щоб кут між віссю ручок та щічок був відкритий у бік зуба, що видаляється. При цьому пальці розмішають певним чином; це дає можливість однією рукою розсувати та зближати бранші щипців. Крім того щипці тримають так, щоб їх можна було з необхідною силою просунути вглиб тканин.

З великої кількості способів тримання щипців вкажемо три найпоширеніших та найзручніших.

За першим способом (Partch) щипці тримають так, щоб І палець знаходився з одного боку щипців нижче замка і охоплював одну ручку, немовби вдавлювався своєю м’якоттю в проміжок між обома ручками. На II та III пальцях, розміщених з протилежного боку щипців, лежать обидві ручки. Водночас ці пальці охоплюють ручку, протилежну тій, яка фіксується великим пальцем. У проміжку між ручками розміщаються IV та V пальці або ж тільки IV палець, а V палець охоплює ручку ззовні. При такому положенні пальців одна ручка нерухомо утримується І пальцем, долонею й основними фалангами II та III пальців. Друга ж ручка щипців легко може бути відсунута розгинанням IV та V пальців При стисканні (фіксації) щипців IV та V пальці виводять з проміжку між ручками, які охоплюють всією рукою.

При триманні щипців за другим способом (Sheff) великий палець охоплює одну ручку, II та III пальці розміщаються між ручками, IV і V пальці охоплюють другу ручку ззовні. Кінець однієї ручки або кінці обох ручок упираються з долоню, що полегшує просування щипців. Випрямляючи III палець, розсувають щипці, а згинанням IV, V пальців зближають їх. Після накладення щипців III палець виводять з проміжку між ручками щипців, таким чином, III, IV та V пальці під час усіх інших моментів видалення зуба знаходяться на зовнішньому боці однієї з ручок. При триманні щипців за цим способом видалення нижніх зубів проводять щипцями, побудованими так само, як і для верхньої щелепи (щипці прямі, S-подібні, багнетоподібні).

За третім способом (Yung) щипці тримають таким чином, що великий палець знаходиться зверху на замку щипців, а решта пальців (в різних варіантах) охоплюють ручки знизу та зсередини.

Етапи операції видалення зуба

Операція видалення зуба, здійснювана щипцями, складається з кількох послідовних етапів:

  1. накладення щипців;

  2. просування щипців;

  3. змикання щипців (фіксації);

  4. вивихування зуба (люксації або ротації зуба);

  5. виведення зуба з лунки (тракції).


Перед накладенням щипців доцільно зруйнувати кругову зв’язку зуба (перитомія, синдесмотомія), що з’єднує цемент кореня зуба з ясеневим краєм. Це зручно робити за допомогою гладилки, серпоподібного ланцета, вузького распатора. Особливо показане це попереднє втручання в разі потреби видалення поодиноко розміщеного зуба. В цих випадках ділянка ясен, що оточує зуб, часто буває дуже тверда та міцно зрощена з шийкою зуба, особливо з медіального та дистального боків, тобто в тих місцях, де відшарування ясен при накладенні та просуванні щипців не відбувається. Певне значення має це попереднє відокремлення ясен і при видаленні зубів мудрості, головним чином нижніх, до дистальної поверхні яких прикріпляється настільки міцно слизова оболонка альвеолярного відростка, що вона при тракції зуба широко відшаровується від кістки та часто розривається на значному протязі. Відокремлення ясен показане також від коренів зруйнованих зубів, особливо в тих випадках, коли корені виявляються трохи закритими слизовою оболонкою. Це дає можливість точно орієнтуватись щодо поперечного розміру кореня та розташування його країв і значно полегшує накладення щипців.

Накладення щипців. Тримаючи щипці в руці одним із перелічених способів, розкривають їх настільки, щоб коронка зуба могла розміститися між їхніми щічками та накладають одну щічку щипців на зуб з губного (або щічного), а другу – з піднебінного (або язикового) боку. Під час накладання щипців, та протягом наступних етапів видалення зуба лікар повинен чітко бачити зуб та тканини, що його оточують.

Вісь щічок щипців при накладенні повинна збігатися з віссю зуба. Косе накладення щипців на зуб звичайно призводить до ускладнень при видаленні зуба.

Щічки щипців, прилягаючи до шийки зуба, не повинні захоплювати слизову оболонку, яка оточує зуб. Закінчивши накладення щипців та перевіривши правильність виконання цього прийому, переходять до просування щипців.

Просування щипців. Натискуванням правої руки на щипці просувають щічки по осі зуба під ясна. При видаленні нижніх зубів просування щічок здійснюють за допомогою великого пальця лівої руки, яким натискують на ділянку замка.

Просування щічок слід проводити до відчуття щільного охоплення зуба (або кореня). При наявності патологічного процесу навколо шийки зуба, що викликав розсмоктування кісткової тканини в цій ділянці та розширеній лінії періодонту, щічки щипців вдається просунути значно нижче шийки зуба на корінь. При відсутності патологічних змін у ділянці краю альвеоли щипці на цьому рівні зустрічають деякий опір. В результаті щічки щипців вдається просунути лише на краї лунки, що й роблять при видаленні коренів зубів. Просунувши щипці, переходять до змикання щипців.

Змикання щипців. Накладання та просування щипців проводять при не повністю зімкнутих щічках. Потім стискають щипці, після чого зуб виявляється міцно затиснутим щічками щипців, просунутими вище шийки на верхніх та нижче шийки – на нижніх зубах.

Сила, застосовувана для стискання щипців, має відповідати особливостям випадку. Не слід дуже сильно здавлювати зуб, який має велику порожнину в коронці, бо це може спричинити її роздавлювання. Однак стискання не повинно бути слабким, бо це в подальшому викличе зісковзування щипців з зуба.

Після змикання щипці та зуб повинні становити одне ціле: при переміщенні щипців одночасно зміщується і зуб.

Вивихування зуба (люксація або ротація). Зуб, щільно затиснутий у щипцях, не витягають з лунки, потягуючи вгору або вниз, а ослабляють його зв’язок з альвеолою шляхом бокових рухів.

Зуб вивихують (люксують) назовні та всередину, тобто в щічний (губний) та язиковий (піднебінний) бік, а також роблять обертальні рухи (ротація), які полягають у невеликих (на 25-30°) поворотах то в один, то в другий бік навколо осі зуба, подібно до того, як відмикають та замикають ключем замок. В результаті цього порушується укріплення зуба в альвеолі: розриваються волокна періодонту, що утримують зуб та трохи розсуваються стінки альвеоли. Боковий та обертальний рухи слід проводити поступово, без грубих ривків, причому відчуття опору є показником необхідності продовжувати вивихуючі рухи.

При звільненні зуба від зв’язків з навкружними тканинами необхідно стежити за тим, щоб голова хворого не зміщалася вбік під час руху щипців. Нижню щелепу при видаленні нижнього зуба слід добре утримувати лівою рукою.

Перший вивихуючий рух роблять у бік найменшого опору, тобто у той бік, де стінка лунки зуба тонша, а значить, більш піддатлива. Тому в ділянці всіх верхніх зубів, за винятком першого моляру, де зовнішня стінка лунки стовщується вилично-альвеолярним гребенем, перший вивихуючий рух роблять у зовнішній бік, другий – всередину, потім знову назовні.

Нижні різці, ікла та премоляри, а іноді й перші моляри вивихують також спочатку назовні. Другий та третій нижні моляри, де зовнішня стінка товща, ніж язикова (ззовні розмішається компактний кістковий масив – Lіnеа оblіquа ехtегnа), вивихують спочатку в язиковий бік.

Обертальні рухи (ротацію) можна проводити при видаленні зубів, що мають один корінь, який за формою подібний до конусу (тобто при видаленні верхніх різців, почасти ікла та нижніх премолярів). Ці рухи доцільні при видаленні роз’єднаних коренів верхніх багатокореневих зубів (за винятком медіального щічного кореня). В ділянці нижніх однокореневих зубів такі рухи проводять звичайно в тих випадках, коли зуб не особливо щільно укріплений в альвеолі, а також іноді при видаленні одиночно розміщених зубів. Це пов’язано з тим, що нижні однокореневі зуби мають трохи сплюснутий з боків корінь і виконанню повороту заважають сусідні зуби. Крім того, дзьобоподібні щипці, що застосовують для видалення нижніх зубів, не дозволяють у потрібній мірі виконувати необхідні обертальні рухи.

Виведення зуба з лунки (тракція) проводиться після того, як зуб цілком звільняється від зв’язок, що його утримують. При цьому вилучення вгору або вниз (залежно від розміщення зуба в нижній або верхній шелепі) йде безпосередньо слідом за вивихуючим боковим рухом. При вивихуванні поворотами навколо осі зуба це обертання також безпосередньо переходить у рух вгору або вниз.

При тракції зуба, коли неповністю зруйнований зв’язочний апарат, внаслідок застосування певних зусиль щипці за інерцією з силою можуть вдарити по зубах протилежної щелепи та пошкодити їх.

      1. ОБРОБКА РАНИ ПІСЛЯ ВИДАЛЕННЯ ЗУБА І ДОГЛЯД ЗА НЕЮ.


Після видалення зуба лунка здавлюється з двох боків пальцями через стерильні марлеві тампони. Лунка зуба повинна бути заповнена кров'яним згустком, що захищає її від попадання інфекції з порожнини рота. Якщо через 2-5 хв лунка не заповнюється кров'ю, то в неї вводять йодоформну смужку на 5-7 днів.

При травматичному видаленні зуба слід оглянути краї лунки, видалити осколки зуба і кістки, патологічні грануляції, рухомі залишки гранульоми, , не покриті слизистою оболонкою, а також міжкореневі і міжальвеолярні перегородки. Гострі краї згладжуються гострою хірургічною ложкою.
      1. ЗАГОЄННЯ РАНИ ПІСЛЯ ВИДАЛЕННЯ ЗУБА.


Рана заживає вторинним натягом. При цьому відбувається скорочення кругової зв'язки зуба і організація кров'яного згустка в лунці з подальшим заміщенням його грануляційною, а потім остеоїдною тканиною. Нормальний процес загоєння протікає безболісно в терміни:

  • 3-4 доби - розвиток грануляційної тканини;

  • 14 доба - альвеола заповнена доспілою грануляційною тканиною і покрита епітелієм;

  • від 1 до 4 міс. - грануляційна тканина поступово заміщається остеоідною тканиною. Процеси утворення кісткової тканини супроводжуються розсмоктуванням країв лунки на 1/3 довжини кореня.
      1. УСКЛАДНЕННЯ


Усі ускладнення видалення зубів за різними ознаками поділяють:

  1. За місцем виникнення: переважно місцевого характеру, переважно загального характеру.

  2. За часом виникнення: під час проведення операції; після проведення операції видалення зуба — ранні, пізні (до 2‒3 тиж. після операції).

  3. За етіологією, унаслідок: особливостей анатомічної будови (зуба, щелепи); міцності зуба, який видаляється та кістки ямки зуба (вона низька або збільшена); неналежних організаційних умов проведення операції (рівень знань та кваліфікації лікаря, дефіцит хірургічних інструментів та обладнання, недостатнє обстеження пацієнта, неефективна анестезія тощо); наявності місцевого патологічного процесу (запальні процеси, обмежене відкривання рота, неналежна гігієна порожнини рота); неадекватної поведінки пацієнта під час операції.

  4. За впливом на місцевий і загальний стан пацієнта: майже не порушують стан пацієнта, порушують місцевий та загальний стан пацієнта.

  5. За місцем наступного лікування пацієнта: в амбулаторії, у стаціонарі (щелепно- лицевому, терапевтичному, торакальної хірургії та ін.).

  6. За ступенем ризику для життя: небезпечні (для життя та стану пацієнта), безпечні (для життя і стану здоров’я пацієнта).




  • Місцеві ускладнення, які виникають під час видалення зуба: - перелом зуба або його кореня;

        • перелом, вивих сусіднього зуба;

        • відлам частини альвеолярного відростка;

        • відлам горба верхньої щелепи; - вивих нижньої щелепи;

        • перелом нижньої щелепи;

        • пошкодження м'яких тканин;

        • проштовхування зуба або його кореня в м'які тканини;

        • перфорація дна верхньощелепної пазухи;

        • потрапляння зуба або його кореня в дихальні шляхи.

  • Місцеві ускладнення, які виникають після видалення зуба:

        • кровотеча з лунки;

        • альвеоліт;

        • неврит нижньоальвеолярного нерва;

        • альвеолярні болі.

  • Загальні ускладнення, які виникають під час видалення зуба (непритомність, колапс, зупинка серця).
      1. ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ВИДАЛЕННЯ ЗУБІВ


Для видалення зубів використовуються щипці різноманітних конструкцій та елеватори.

Щипці

У щипцях розрізняють:

1) щічки - частина щипців, які служать для захоплення коронок зубів або коренів, тобто забезпечують фіксацію щипців на зубі;

2) ручки (бранші, рукоятки) - ділянки за які лікар фіксує щипці в руках, тобто місце докладання зусиль лікаря;

3) замок - ділянка, що з'єднує обидві половини щипців.

Щипці розрізняють залежно від групи зубів, для видалення яких вони призначені:

- Щипці для видалення верхніх і нижніх зубів;






- Щипці для видалення різців, іклів, премолярів і молярів;




- Щипці для певної сторони (правої або лівої) або для

видалення зубів з обох сторін.
Щипці розрізняють за такими ознаками:

ознака кута;

вигину щипців і ручок;

ознака боку;

ширини щічок.

Ознака кута. Щипці для видалення верхніх зубів влаштовані так, що в них вісь щічок збігається з віссю ручок (складаючи пряму лінію) або ж кут між ними тупий (більше 90 °). У деяких щипцях для видалення верхніх

зубів осі щічок і ручок паралельні або майже паралельні.
Елеватори

Розрізняють прямий, кутовий і штиковидний елеватор.

Прямий елеватор. Робоча частина з одного боку опукла (напівкругла),а з іншого - увігнута (має жолобкувату форму). Кінець робочої частини витончений і закруглений (може бути загострений з однієї зі сторін).Робоча частина прямого елеватора може мати копьевидну форму, одна сторона гладка, інша - опукла. Елеватори з копьевідним робочим кінцем називаються штиковидними. А якщо ручка інструмента розташована перпендикулярно по відношенню до робочої частини і з'єднувального стрижня, то він називається "елеватором Леклюза" і призначений для видалення нижніх зубів мудрості.






Кутовий (бічний) елеватор. Робоча частина вигнута по ребру і розташована під кутом близько 120 ° до поздовжньої осі елеватора. Одна поверхня щічки елеватора опукла, друга - злегка увігнута з поздовжніми насічками. Кінець робочої частини потончений і закруглений (може бути загострений або мати щербини). Під час видалення кореня зуба опукла частина робочого кінця елеватора звернена до стінки лунки, а ввігнута - до кореня, що видаляється. Ввігнута поверхня щічки елеватора може бути звернена вліво (до себе) або вправо (від себе).






Д
ля видалення нижніх третіх молярів запропоновані спеціальні елеватори, які мають багнетоподібну форму і рукоятку, з'єднану з проміжною частиною під прямим або наближеним до прямого кутом. Лезо таких елеваторів зазвичай має списоподібну форму із загостреним кінцем. Одна поверхня леза плоска, інша випукла. Завдяки багнетоподібному вигину вісь леза не збігається з віссю проміжної частини елеватора, але паралельна їй. Тому кут рота і щока не перешкоджають використанню його для видалення нижніх третіх молярів навіть при утрудненому відкриванні рота.

Елеватори для видалення фрагментів коренів зубів. Розділені корені і фрагменти коренів зубів доцільно видаляти елеватором, що має тонкі стрілоподібні щічки. Оскільки методика видалення сепарованих фрагментів коренів передбачає вчинення рухів малої амплітуди, для підвищення мануального контролю рукоятка інструменту виконується у вигляді циліндричного стержня з насічками, який фіксується в руці хірурга як «письмове перо».




Стоматологічні інструменти для видалення зубів додаткові

Сепарація періодонтальних зв'язок і, в першу чергу, циркулярної зв'язки, проводиться для попередження травми маргінальних ясен при екстракції зуба, а також для створення максимальної площі опори для щічок щипців та формування доступу до фуркації коренів. Крім того, лігаментарна сепарація зменшує силу опору періодонта при добуванні зуба з альвеоли.

Для перетину периодонтальної зв'язки використовують хірургічні сепараційні гладилки, що мають загострену робочу частину, і синдезмотоми.

В якості допоміжного інструменту при відшаруванні ясна, перетині волокон періодонта використовується хірургічна гладилка, яка в залежності від нахилу робочої частини, може бути лівою і правою.

.Сепараційна гладилка




Серповидна гладилка





Синдезмотом

С индезмотом с прямим лезом

С индезмотом с серповидним лезом

С индезмотом з лезом, вигнутим по ребру




Кюрети. Після екстракції зуба для попередження розвитку ускладнень і забезпечення нормального процесу заживання проводять ревізію лунки зуба. Для видалення дрібних фрагментів коренів зубів і патологічної грануляційної і кісткової тканин використовують кюретажні ложки різного дизайну. Робоча частина кюрет, як правило, має округлу, овальну або грушоподібну форми, при цьому щодо рукоятки робоча частина може розташовуватися під кутом або перебувати на продовженні центральної осі. Деякі виробники випускають двосторонні кюрети, що дозволяє об'єднати в одному інструменті оптично симетричні кюрети або кюрети, призначені для послідовного застосування.

Кюрета з кутовим положенням робочої частини




Кюрета з осьовим положенням робочої частини

К юрета з двостороннім положенням робочої частини



      1. ЛІТЕРАТУРА


  1. Бернадский Ю. И. Основы челюстно-лицевой хирургии и хирургической стоматологии. – М.: Медицинская литература, 2000.– 404 с.

  2. В. І. Митченок, А. І. Панькевич. Пропедевтика хірургічної стоматології. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2004 р. – 272 с.

  3. Тимофеев А. А. Руководство по челюстно-лицевой хирургии и хирургической стоматологии. – К.: «Червона-Рута-Турс», 2002. – 1024 с.

  4. Хірургічна стоматологія та щелепно-лицева хірургія: підручник; У 2 т. – Т. 1 / В. О. Маланчук, О. С. Воловар, І. Ю. Гарляускайте та ін. – К.: ЛОГОС, 2011. – 672 с.

  5. Основи стоматології: підручник / В. О. Маланчук, А. В. Борисенко, Л. В. Харьков та ін.; за ред. В. О. Маланчука. – К.: Медицина, 2009. – 592 с.

  6. Хирургическая стоматология: Учебник / Под ред. Т. Г. Робустовой. – М.: Медицина, 1990. – 576 с.

  7. Заусаев В. И., Наумов П. В., Новоселов Р. Д. и др. Хирургическая стоматология. – М.: Медицина, 1981. – 544 с.

  8. Дубровина Е. В. Технологии операции по удалению зуба. – Полтава, 2011. – 320 с.

  9. Руководство по хирургической стоматологии под ред. проф. А. И. Евдокимова, М., 1972, с. 47-48.

  10. А. Е. Верлоцкий. «Хирургическая стоматология», М., 1960, с. 55-70.

  11. Старобинский И. М. Хирургическая стоматология поликлинического врача. М., 1977, с. 5-17.

  12. С. С. Михайлов. Анатомия человека. М., 1986.

  13. С. Н. Вайсблат. Местное обезболивание при операциях на лице, челюстях и зубах. К., 1962, с. 88.

  14. М. Д. Дубов. Местное обезболивание в стоматологической практике. Л., 1969, с. 27-29.

  15. П. М. Егоров. Местное обезболивание в стоматологии. М., 1985, с. 90-156.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас