Ім'я файлу: 8225_’于01.doc
Розширення: doc
Розмір: 77кб.
Дата: 11.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
340148.rtf



РЕФЕРАТ

на тему:

“Нещасні випадки на виробництві. Розслідування та облік. Запобігання нещасних випадків”


ПЛАН

Вступ


1. Нещасні випадки, пов'язані з трудовою діяльністю

на виробництві

2. Основні причини травматизму і захворювань на виробництві

3. Основні заходи запобігання травматизму та професійним захворюванням на виробництві

4. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань і аварій

Список використаної літератури




Вступ


Виробничий травматизм — це явище, що характеризу­ється сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.

Виробнича травма — це травма, отримана працівників на виробництві внаслідок недотримання вимог охорони праці.

Нещасні випадки — це травми, гострі професійні захво­рювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами та іншими представника­ми фауни і флори.

Небезпечний виробничий фактор — це фактор, дія якого на працюючого у відповідних умовах призводить до травми або іншого раптового погіршення здоров'я.

Шкідливий виробничий фактор — це фактор, вплив якого на працівника призводить до професійного захворювання.

Залежно від рівня і тривалості дії шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.

Патологічний стан людини, зумовлений роботою і по­в'язаний з надмірним напруженням організму або неспри­ятливою дією шкідливих виробничих факторів, називається професійним захворюванням.

Професійне захворювання виникає як наслідок дії на працівника специфічних для даної роботи шкідливих ви­робничих факторів, і якщо їх не буде, виникнути не може. Наприклад, виникнення вібраційної хвороби внаслідок ро­боти з недосконалою щодо вібрації бензопилкою.

Професійні захворювання є наслідком багаторазової, тривалої дії на органи людини відповідних виробничих шкідливих чинників: пилу, пару, газів, шуму, вібрації, ви­промінювань тощо.

До професійних захворювань належать також професійні отруєння. Отруєння можуть бути гострими або хронічними, що виникають внаслідок тривалої дії на людину шкідливих речовин, наприклад, парів ртуті тощо.
1. Нещасні випадки, пов'язані з трудовою діяльністю

на виробництві

Нещасний випадок на виробництві — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного ви­робничого фактора чи середовища, що сталися у процесі ви­конання ним трудових обов'язків, внаслідок яких було за­подіяно шкоду його здоров'ю або настала смерть.

За кількістю потерпілих нещасні випадки бувають оди­ночні та групові (одночасно з двома і більше працівниками).

Наслідком нещасного випадку може бути:

> переведення потерпілого на легшу роботу;

> одужання потерпілого;

> встановлення потерпілому інвалідності;

> смерть потерпілого.

Унаслідок низки особливостей побутовий травматизм меншою мірою, ніж травматизм на виробництві, піддається організованим заходам профілактики. Специфіка побуту, проведення більшої частини вільного часу вдома, у дворі, в квартирі, на присадибній ділянці, на вулиці біля будинку висувають на перше місце у профілактиці побутового трав­матизму особисті фактори: розуміння необхідності запобі­гання можливому нещасному випадку в домашній обста­новці, дотримання певних правил поведінки в побуті, під час експлуатації побутових електричних і механічних при­ладів, опалювальних пристроїв тощо.
2. Основні причини травматизму і захворювань на виробництві

Для успішного вирішення питань зниження виробничого травматизму і профзахворювань на підприємстві велике зна­чення має знання причин їх виникнення, що дозволяє розроб­ляти конкретні плани щодо запобігання нещасним випадкам.

Ці причини (рис. 3) можна поділити на дві групи: ви­робничо-технічні та психофізіологічні (такі, що визнача­ються психологією та фізіологічними особливостями пра­цівників).

ОРГАНІЗАЦІЙНІ:

> порушення трудової та виробничої дисципліни;

> незадовільне утримання і недоліки в організації ро­бочих місць;

> відсутність цільового ін­структажу;

> хибну навчанні безпечних прийомів праці тощо

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ:

> нервово-психічні наванта­ження;

> незадовільний психологічний клімат у колективі; антропологічна невідповід­ність працівників умовам праці; алкогольне сп'яніння

ПРИЧИНИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ:

> невідповідність метеоро­логічних умов санітарним нормам;

> підвищений вміст вироб­ничого пилу, а також от­руйних речовин у повітрі;

> незадовільний санітарний стан виробничих і побу­тових приміщень;

У незадовільне освітлення

ТЕХНІЧНІ:

> незадовільний технічний стан машин, механізмів, устатку­вання;

> порушення або недосконалість технологічного процесу;

> порушення вимог безпеки при експлуатації транспортних засобів;

> неякісне проведення технічного обслуговування і ремонту ма­шин і механізмів тощо.

Виробничо-технічні причини поділяють на такі:

> організаційні;

> технічні;

> санітарно-гігієнічні.

До організаційних причин належать:

> низька виробнича дисципліна;

> неякісне навчання безпечних методів виконання робіт і проведення інструктажів;

> відсутність інструкцій на робочому місці;

> порушення режиму праці та відпочинку праців­ників;

У незабезпеченість необхідною технологічною до­кументацією;

> недостатній контроль за дотриманням норм і правил охорони праці тощо.

До технічних причин належать:

> відсутність устаткування і пристроїв на машинах, механізмах і технологічному обладнанні, що за­безпечують їх безпечну роботу;

> незадовільний технічний стан машин, механізмів та технологічного обладнання;

> порушення технологічного процесу;

> низький рівень механізації та автоматизації різ­них виробничих процесів;

> неправильний вибір технологічних режимів;

> неякісне проведення технічного обслуговування та ремонту машин і механізмів.

До санітарно-гігієнічних причин належать:

> невідповідність метеорологічних умов санітар­ним нормам;

> підвищений вміст виробничого пилу, а також от­руйних речовин у повітрі;

> незадовільний санітарний стан різного роду ви­робничих і побутових приміщень;

> незадовільне природне та штучне освітлення тощо.

До психофізіологічних причин належать:

> незадовільний психологічний клімату колективі; У антропологічна невідповідність працівників умо­вам праці;

> незадоволеність працею;

> алкогольне сп'яніння.
3. Основні заходи запобігання травматизму та професійним захворюванням на виробництві

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» власник розробляє (за участю профспілок) і реалізує ком­плексні заходи для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підви­щення існуючого рівня охорони праці, профілактики ви­робничого травматизму, профзахворювань.

До комплексних заходів належать такі заходи, як органі­заційні, технічні, санітарно-виробничі, медико-профілактичні. Розглянемо їх докладніше.

Комплексні заходи є основою для складання розділу «Охорона праці» у колективному договорі. У колективному договорі обов'язково повинна бути передбачена сума коштів з фонду соціального страхування від нещасного випадку на підприємстві на виконання цих заходів.

Організаційні заходи:

> проведення навчання та інструктажів з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки;

> робота щодо професійного добору;

> здійснення контролю за дотриманням працівни­ками вимог інструкцій з охорони праці.

Технічні закот:

> модернізація технологічного, підйомно-транс­портного обладнання, перепланування, розмі­щення обладнання;

>впровадження автоматичного та дистанційного

керування виробничим обладнанням.

Санітарно-виробничі заходи:

> придбання або виготовлення пристроїв, які за­хищають працівників від дії електромагнітного, радіоактивного випромінювання, пилу, газів, шуму тощо;

>улаштування нових і реконструкція діючих вен­тиляційних систем, систем опалення, встанов­лення кондиціонерів;

> реконструкція та переобладнання душових, гар­деробних приміщень тощо.

Медико-профілактичні заходи:

> придбання миючих та знешкоджувальних засо­бів, спецодягу тощо;

> організація профілактичних медичних оглядів;

> видача молока, організація лікувально-профілак­тичного харчування.
4. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань і аварій

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (стаття 25) роботодавець зобов'язаний проводити розсліду­вання та вести облік нещасних випадків, професійних за­хворювань і аварій, які виникають на підприємстві.

Процедура проведення розслідування та ведення облі­ку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах (незалежно від форми влас­ності, виду економічної діяльності) чи у фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, визна­чається у Порядку розслідування та ведення обліку нещас­них випадків, професійних захворювань і аварій на вироб­ництві, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Цей Порядок поширюється також на осіб, які забезпе­чують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Розслідування проводиться у разі раптового погіршен­ня стану здоров'я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, запо­діяних іншою особою, гострого професійного захворюван­ня і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізую­чим випромінювання, одержання ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу. Підлягають розслідуванню також не­щасні випадки, що призвели до втрати працівником пра­цездатності на один день чи більше або до необхідності пе­реведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час вико­нання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті пра­цівника на підприємстві.

До гострих професійних захворювань і гострих профе­сійних отруєнь належать захворювання та отруєння, спричи­нені впливом небезпечних факторів, шкідливих речовин не більше ніж протягом однієї робочої зміни.

Про кожний нещасний випадок потерпілий або пра­цівник, який його виявив, чи свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт (майстра, бригадира) та у разі необхідності надати необхідну допомо­гу потерпілому.

Цей керівник, у свою чергу, зобов'язаний:

> терміново організувати надання медичної допо­моги потерпілому;

> повідомити про випадок роботодавця, керівника профспілки, членом якої є потерпілий, або уповно­важену найманими працівниками особу, якщо по­терпілий не є членом профспілки;

> зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників і не призведе до тяжких на­слідків).

Роботодавець, отримавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно:

1) повідомити про нещасний випадок з використанням засобів зв'язку:

> робочий орган виконавчої дирекції Фонду соці­ального страхування від нещасних випадків;

> підприємство, де працює потерпілий, якщо він є працівником іншого підприємства;

> органи державної пожежної охорони — у разі не­щасного випадку, що стався внаслідок пожежі;

> установу державної санітарно-епідеміологічної служби — у разі виявлення гострого професійно­го захворювання (отруєння);

2) утворити наказом комісію з розслідування у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.

До складу комісії включаються керівник служби охо­рони праці та керівник структурного підрозділу, у якому стався нещасний випадок. До комісії залучається пред­ставник профспілки, членом якої є потерпілий, або упов­новажена найманими працівниками особа з питань охо­рони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, та представник Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві. У разі гострого професійного захво­рювання (отруєння) до складу комісії також включається представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем настання нещасного випадку.

До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на ро­бочому місці, де стався нещасний випадок.

На підприємствах, де немає структурних підрозділів, до складу комісії включається представник роботодавця.

У разі, коли нещасний випадок стався з особою, яка за­безпечує себе роботою самостійно, розслідування організо­вує виконавчий орган дирекції Фонду, для чого утворює наказом комісію у складі не менше ніж три особи. До складу комісії включаються представники Фонду, місцевої держав­ної адміністрації, профспілки та потерпілий або особа, яка представляє його інтереси.

Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб з моменту події:

>обстежити місце нещасного випадку, опитати оче­видців і осіб, причетних до нього, та отримати по­яснення потерпілого (якщо це можливо);

> визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

>з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;

> визначити, чи пов'язаний цей випадок з вироб­ництвом;

> установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці;

> розробити заходи щодо запобігання подібним не­щасним випадкам;

> скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох примірниках, а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 у шести примірниках, якщо цей нещасний випа­док визнано таким, що пов'язаний з виробниц­твом, або акт про нещасний випадок, не по­в'язаний з виробництвом, за формою НПВ, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом, і пере­дати їх на затвердження роботодавцю;

> у разі виявлення гострого професійного захворю­вання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захво­рювання (отруєння) за формою П-5.

Визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні ви­падки, що сталися з працівниками під час виконання трудо­вих обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що ста­лися у період:

>> перебування на робочому місці, на території під­приємства або в іншому місці, пов'язаному з ви­конанням роботи, починаючи з моменту прибут­тя працівника на підприємство до його відбуття, які повинні фіксуватися відповідно до вимог внут­рішнього трудового розпорядку підприємства; г підготовки до роботи та приведення в порядок пі­сля закінчення роботи знарядь виробництва, за­собів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни;

> проїзду на роботу чи з роботи на транспорті, що належить підприємству;

>використання власного транспортного засобу в ін­тересах підприємства з дозволу роботодавця;

> виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий (дії в інтересах підприємст­ва — це дії працівника, які не входять у коло його прямих обов'язків, зокрема надання необхідної допомоги іншому працівникові у піднятті та вста­новленні важкого пристрою, дії щодо запобігання аваріям, гасіння пожеж тощо);

>подання необхідної допомоги або рятуванні людей;

>надання підприємством шефської допомоги;

>прямування до місця відрядження. Не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками:

>за місцем постійного проживання на території польових вахтових селищ;

>під час використання ними в особистих ці­лях транспортних засобів, машин, устаткуван­ня, інструментів, що належать підприємству (крім випадків, що сталися внаслідок їх не­справності);

> унаслідок отруєння алкоголем або наркотични­ми засобами, а також унаслідок їх дії (інсульт, зу­пинка серця тощо) за наявності медичного ви­сновку, якщо це не пов'язане із застосуванням таких речовин у виробничому процесі або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольно­го чи наркотичного сп'яніння, до нещасного ви­падку був відсторонений від роботи;

> під час скоєння ними злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду.

Нещасні випадки, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клініч­ними ординаторами, аспірантами, докторантами під час проходження ними виробничого навчання, практики або виконання робіт на підприємстві під керівництвом його посадових осіб розслідуються і беруться на облік цим під­приємством. У розслідуванні бере участь представник нав­чального закладу.

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних ви­падків, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординато­рами, аспірантами, докторантами під час навчально-вихов­ного процесу, у тому числі під час виробничого навчання, практики на виділеній дільниці підприємства під керів­ництвом уповноважених представників навчального закла­ду, визначається Міністерством освіти і науки.

Проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з працівниками під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному транспорті, що не належить підприємству, здійснюється згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випад­ків невиробничого характеру.

На вимогу потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, голова комісії з розслідування нещасного випадку зобов'язаний ознайомити його з документами, що містяться в матеріалах розслідування.

Примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з при­мірником затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірник карти форми П-5 - у разі виявлення гострого про­фесійного захворювання (отруєння) протягом трьох діб над­силаються роботодавцем потерпілому або особі, яка пред­ставляє його інтереси.

Нещасні випадки реєструються роботодавцем у відповід­ному журналі.

Примірник акта форми Н-5 разом з примірником акта форми Н-І (або форми НПВ), карти форми П-5 — у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєн­ня), матеріалами розслідування підлягає зберіганню на підприємстві протягом 45 років, у разі реорганізації під­приємства — передається правонаступникові, який бере на облік цей нещасний випадок, а у разі ліквідації підпри­ємства — до державного архіву.

Контроль за розслідуванням нещасних випадків здій­снюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, Фонд державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Громадський контроль здійснюють профспілки, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охо­рони праці.

Уразі, якщо:

> роботодавець відмовляється скласти або затвер­дити акт форми Н-5, Н-1 (НПВ);

> потерпілий (особа, яка представляє його інтере­си) не згоден зі змістом акта Н-5, Н-1 (НПВ);

> виявилось приховання нещасного випадку, — представник органу Держнаглядохоронпраці має право ви­давати обов'язкові приписи (додаток 19) для виконання їх роботодавцем або Фондом — у разі нещасного випадку з осо­бою, яка забезпечує себе роботою самостійно.

Нещасні випадки зі смертельними наслідками, групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, а також випадки смерті працівників на під­приємстві та зникнення їх під час виконання трудових обов'язків підлягають спеціальному розслідуванню.

Про такі випадки роботодавець передає повідомлення за відповідною формою:

> територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцем знаходження підприємства;

> органу прокуратури за місцем настання нещасно­го випадку;

> робочому органу виконавчої дирекції фонду за місцезнаходженням підприємства;

> органу, до сфери управління якого належить підприємство;

> установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, раді гос­трих професійних захворювань (отруєнь);

> первинній організації профспілки, членом якої є потерпілий.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводить­ся комісією зі спеціального розслідування, що призначається наказом територіального органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання не­щасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньої пригоди.

Спеціальне розслідування групового нещасного випад­ку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, проводиться спеціальною комісією, яка при­значається наказом Держнаглядохоронпраці України.

Кабінет Міністрів України може прийняти спеціальне рі­шення й утворити комісію з розслідування групового нещас­ного випадку (аварії, що призвела до нещасних випадків).

При цьому головою спеціальної комісії призначається посадо­ва особа Держнагляд охорон праці, яка входить до складу комі­сії, утвореної Кабінетом Міністрів України.

Спеціальне розслідування нещасного випадку прово­диться протягом 10 робочих днів. У разі необхідності строк спеціального розслідування може бути продовжений орга­ном, який призначив спеціальну комісію.

Розслідуванню та обліку підлягають також усі виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь.

Професійний характер захворювання визначається спе­ціалістами лікувального закладу. Протягом трьох діб після встановлення діагнозу роботодавцю або керівнику підприєм­ства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до ви­никнення професійного захворювання, надсилається пові­домлення про професійне захворювання. Розслідування ви­падку професійного захворювання проводиться роботодавцем протягом десяти робочих днів після надходження повідом­лення. Роботодавець зобов'язаний у п'тиденний строк після закінчення розслідування причин професійного захворюван­ня розглянути його матеріали та видати наказ про заходи що­до запобігання професійним захворюванням на подальше та притягнути до відповідальності осіб, з вини яких допущено порушення санітарних норм і правил, що призвели до виник­нення професійного захворювання.

Комісія з розслідування зобов'язана:

> скласти програму розслідування причин проф­захворювання;

> провести розслідування обставин та причин проф­захворювання, скласти акт за формою П-4.

У цьому акті повинні бути вказані заходи щодо запобі­гання розвиткові професійного захворювання, забезпечення нормалізації умов праці, а також визначена відповідальність підприємства і посадових осіб за виникнення профзахво­рювання.

Громадський контроль за розслідуванням профзахворю­вань здійснюють уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці, а також професійні спілки че­рез свої виборні органи та представників.

Список використаної літератури


  1. Єлисєєв А. Г. Охорона праці. — К., 1995.

  2. Зарубежный опыт профилактики производственно­го травматизма и профессиональных заболеваний. — М., 1990.

  3. Ткачук К. Н., Халімовський М. О. та інші. Основи охо­рони праці. — К.: Основа, 2003. — 471 с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас