Ім'я файлу: Реферат Практика.doc
Розширення: doc
Розмір: 244кб.
Дата: 02.04.2020
скачати


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Івана Франка


РЕФЕРАТ

клінічної практики


Студента(ки) IV курсу групи

Марущака Володимира Романовича_________

першого (бакалаврського) рівня вищої освіти
Галузі знань - 22 Охорона здоров’я
Спеціальності - 227 Фізична реабілітація


Дрогобич - 2019 р.

План

  1. Опис реабілітаційного центру……………………………………… 3-4 стр.

  2. Початок практики (обстеження пацієнтів)………………………... 4-10 стр.

  3. Фізична реабілітація та ерготерапія в неврології «Гострі порушення мозкового кровообігу за ішемічним та геморагічним типом»……………………………………………………………. 10-11 стр.

  4. Висновки……………………………………………………………. 11 стр.

  5. Використана література……………………………………………. 11 стр.

I.Опис реабілітаційного центру

Я проходив практику з 18.11.12 до 14.12.12 в реабілітаційному центрі «Модричі», який є одним із найпотужших центрів відновного лікування в Україні. Тут проходять реабілітацію після:

  1. Інсульту

Інсульт — раптове виникнення вогнищевих або генералізованих порушень мозкової функції, зумовлених виключно судинними причинами, які пов’язані з мозковим кровотоком і тривають понад 24 год. Інсульт також можна діагностувати у тому випадку, якщо симптоми тривають <24 год, але за допомогою нейровізуалізаційних досліджень переконливо задокументовано вогнище ішемії, симптоми зникли після тромболітичної терапії або пацієнт помер у 1-шу добу від появи симптомів. Якщо вогнищеві неврологічні симптоми самостійно минули до 24 год і при нейровізуалізаційних дослідженнях не виявлено вогнища ішемії → діагностуйте транзиторну ішемічну атаку (ТІА). Класифікація інсульту на підставі патогенетичного механізму та етіології:

• ішемічний інсульт (≈80 %) — найчастіше внаслідок оклюзії артерії з обмеженням кровопостачання головного мозку; причини — атеросклеротичні зміни у великих прецеребральних артеріях (сонних та хребтових), або у великих і середніх церебральних артеріях; зміни в малих церебральних артеріях (т. зв. лакунарний інсульт; найчастіше внаслідок артеріальної гіпертензії та дегенеративних змін у дрібних перфоруючих артеріях); кардіогенна емболія при фібриляції передсердь (найчастіше), відкритому овальному вікні, клапанних вадах (в т.ч. протезованих клапанів у лівій частині серця), порушеннях скоротливості міокарда, в т.ч. аневризмі лівого шлуночка; ендокардити; системний васкуліт.

• геморагічний інсульт (спричинений внутрішньочерепним крововиливом)

a) внутрішньомозковий крововилив (≈15 %) — крововилив внаслідок розриву внутрішньомозкової судини, у 2/3 випадків пов'язаний з артеріальною гіпертензією, що сприяє розвитку мікроаневризм; амілоїдна ангіопатія (зазвичай у людей похилого віку); рідше — мальформація судин;

б) субарахноїдальний крововилив (≈5 %) — найчастіше внаслідок розриву мішковидної аневризми або інших судинних вад;

• венозний інсульт (<1 %) — внаслідок тромбозу вен головного мозку або венозних синусів твердої оболонки; часто пов’язаний з вогнищами ішемії в обох півкулях головного мозку, які спричинені пасивною гіперемією, і в яких швидко розвивається геморагічна трансформація.

Фактори ризику: артеріальна гіпертензія, тютюнопаління, фібриляція передсердь, цукровий діабет, гіперхолестеринемія, низька фізична активність, зловживання алкоголем.

  1. Черепно-мозкової травми різних відділів

Черепно-мозкова травма (ЧМТ) — механічне пошкодження черепа і/або внутрішньочерепних структур — головного мозку (ГМ), мозкових оболонок, судин, черепних нервів. Травматичні пошкодження черепа та ГМ становлять 30–40% усіх травм і займають перше місце за летальністю та інвалідизацією серед осіб працездатного віку.

  1. Спінальної травми

Травма спинного мозку — це серйозна не тільки медична, але і соціальна проблема. В Україні щорічно травмується близько двох тисяч осіб, причому більшість — люди молодого віку, багато з яких залишаються інвалідами.

Основними причинами травм спинного мозку є:

- падіння з висоти на сідниці/спину/голову (у тому числі удар об дно водойми при пірнанні);

- автокатастрофи;

- різке перевантаження хребта (різкий нахил, невдалий поворот, ривкове підняття важкого предмета);

- рідко — лікарська помилка при операції на хребті.

  1. ендопротезування, онкології та інші. Центр надає повний спектр реабілітаційних та санаторно-курортних послуг, включно з навчанням соціально-побутовим навичкам, рекреацією і заняттям спортом.

Заклад складається з двох реабілітаційних залів, кабінетів ерготерапії, басейн, СПА, відкриті спортивні майданчики, масажні кабінети, лікарські кабінеті різного спрямування, готель. Умови праці на високому рівні, режим роботи реабілітолога впродовж дня складається з двох частин (09:00-13:00 та 14:00-17:00). Із засобів і форм використовують: ЛФК (лікувально-фізичну культуру),

  • гідрокінезетерапію,

  • лікувальну гімнастику,

  • ранкову гігієнічну гімнастику, часто поєднуючи з ерготерапією.

На початку практики мене закріпили за реабілітологом Сергієм. Ми працювали за чітким денним графіком. Були пацієнти із діагнозами інсульт (Юля,Марія,Іван), спінальна травма шийного відділу с6 (Михайло та Оля), ДЦП (Наталія).

II. Початок практики (обстеження пацієнтів)

На початку курсу лікування проводились обстеження для того, щоб оцінити функціональний стан та потенційні можливості пацієнтів, а вкінці для оцінки результату

При спінальній травмі:

  1. ASIA (INTERNATIONAL STANDARDS FOR NEUROLOGICAL

CLASSIFICATION OF SPINAL CORD INJURY

(ISNCSCI))




  1. Манульно – м'язеве тестування

(тестування сили м’язів проводиться по п’ятибальній шкалі Ловетта)


Рівень інервації м’язів

М’яз, який тестується

Рух, який виконує даний м’яз

Дата










п

л

п

л

п

л

С4

Верхня частина трапецієподібного м’язу

Піднімання лопатки



















С5

Середній дельтоподібний м’яз

Відведення плеча



















Двоголовий м’яз плеча

Згинання передпліччя



















Великий грудний м’яз

58)

Горизонтальне приведення плеча



















С6

Променеві розгиначі кисті

Розгинання кисті у променеву сторону



















С7

Ліктьовий розгинач кисті

Розгинання кисті у ліктьову сторону



















Променевий згинач кисті

Згинання кисті



















Триголовий м’яз плеча

Розгинання передпліччя



















Довгі розгиначі пальців

Розгинання пальців



















С8

Ліктьовий згинач кисті

Згинання кисті у ліктьову сторону



















Довгі згиначі пальців

Згинання пальців



















Тh1

Тильні міжкісткові

Відведення пальців



















Долонні міжкісткові

Приведення пальців



















Тh7-Тh10

М’язи черевного пресу

Згинання тулуба










М’язи розгиначі хребта

Розгинання тулуба










L1

Квадратний м’яз попереку

Боковий нахил поперекової частини хребта



















L2

Клубово-поперековий м’яз

Згинання стегна



















Привідні м’язи стегна

Приведення стегна



















L3

Чотириголовий м’яз стегна

Розгинання гомілки



















L4

Передній великогомілковий м’яз

Розгинання та інверсія (ротація) стопи



















Напівсухожилковий та напівперетинчатий м’язи

Згинання гомілки з ротацією її до середини



















L5

Двоголовий м’яз стегна

Згинання гомілки з ротацією її на зовні



















Середній сідничний м’яз

Відведення стегна



















Довгий розгинач великого пальця стопи

Розгинання великого пальця стопи



















S1

Великий сідничний м’яз

Розгинання стегна



















Задній великогомілковий м’яз

Ротація стопи до середини (інверсія)



















Малогомілкові м’язи

Ротація стопи на зовні (еверсія)



















Триголовий м’яз гомілки

Згинання стопи



















S2

Згиначі пальців стопи

Згинання пальців стопи



















Максимальний бал 145




















П’ятибальна шкала тестування сили м’язів по Ловетту

Ø –

немає видимого або пальпованого скорочення м’язу, немає руху сегментом;

1 –

видиме або пальповане скорочення м’язу, немає руху сегментом;

2 –

рух сегментом по повній амплітуді без сили тяжіння;

3 –

рух сегментом по повній амплітуді проти сили тяжіння;

4 –

рух сегментом по повній амплітуді з середнім опором наприкінці амплітуди руху;

5 –

рух сегментом по повній амплітуді з великим опором наприкінці амплітуди руху.


  1. Тест Ашфорда

Ø

немає збільшення патологічного м’язового тонусу;

1 –

незначне збільшення м’язового тонусу, яке проявляється у швидкому скороченні та розслабленні м’язу, чи у появі мінімального опору наприкінці амплітуди руху при згинанні або розгинанні сегменту;

1+

незначне збільшення м’язового тонусу, яке проявляється у швидкому скороченні та розслабленні м’язу, та наступній появі мінімального опору протягом менш ніж половини амплітуди руху;

2 –

більш виражене (помірне) збільшення м’язового тонусу протягом майже всієї амплітуди руху, але уражений сегмент легко піддається пасивному руху;

3 –

значне підвищення м’язового тонусу, пасивний рух ураженим сегментом виконується важко;

4 –

уражений сегмент має ригідність при згинанні та розгинанні.




Група м’язів,

які тестується

Ліва сторона

Права сторона

І об

ІІ об

І об

ІІ об

Згиначі кисті













Згиначі передпліччя













Розгиначі передпліччя













Привідні м’язи плеча













Згиначі гомілки













Розгиначі гомілки













Привідні м’язи стегна













Плантарні згиначі стопи
















  1. Клоуз тест


При інсульті та черепно-мозковій травмі:

  1. Моторний контроль вертикалізації на нижні кінцівки

  2. Ашфорда

  3. Тест балансу Берга

  4. Звернення уваги на пропріорицептори ( на чутливістьта орієнтування в просторі)

Пропріорецептори - спеціалізовані чутливі нервові закінчення з групи механорецепторів, розташовані в опорно-руховому апараті (скелетні м'язи, сухожилля, в'язки) і реагуючі на скорочення і напругу або розслаблення і розтягування м'язів.

  1. Визначення когнітивних порушень (Шкала Rancho Los Amigos)

Це шкала рівнів визначення когнітивних функцій. Ця шкала є описовим інструментом когнітивного та поведінкового функціонування. Вона застосовується переважно під час реабілітації у межах госпіталю. Ця шкала підсумовує нейроповедінкові функції та служить для покращення спілкування між персоналом. Ця шкала є корисною для реабілітолога з метою визначення проблем та побудови стратегій втручання базуючись на поточному рівні когнітивних функцій. Основним недоліком шкали є недостатня кореляція між „фазами відновлення” та прогнозом функціонування при виписці.


  1. Відсутність реакції: Пацієнт знаходиться у глибокому сні та не реагує на жоден стимул.

  2. Загальна реакція: Пацієнт реагує періодично та нецілеспрямовано на стимул, проявляючи неспецифічні реакції, незважаючи на наявність стимулу. Реакціями можуть бути фізіологічні зміни, реакції великої моторики та/або вокалізація часто обмежена. Часто реакція на глибокий біль з’являється найпершою.

  3. Локалізована реакція: Пацієнт реагує специфічно, але не постійно на стимул. Реакції прямо відносяться до типу наявного стимулу. При наявності больового стимулу може відсмикувати кінцівки та/або проявляти вокалізовані реакції. Може слідувати простим вказівкам, таким як закривання очей, або стискання руки шляхом непостійних реакцій, часто із затримкою. Може проявляти загальне усвідомлення дискомфорту, витягуючи назальні трубки, катетери, або різного роду обмежувачі. Може проявляти відносні реакції до знайомих осіб. При усуненні зовнішнього подразника може лежати спокійно.

  4. Дезорієнтовано-збуджені реакції: Пацієнт перебуває у підвищеному стані активності та збудливість є реакцією на стан внутрішньої дезорієнтації. Поведінка та вербалізація є неадекватною та нецілеспрямованою по відношенню до навколишнього середовища. Може плакати або кричати незважаючи на інтенсивність стимулу та навіть після його усунення, проявляє агресивну поведінку, намагається усунути обмеження та звільнитись від трубок, або ж вилізти із ліжка. Загальна увага до навколишнього середовища є дуже короткою, вибіркове утримання уваги є часто відсутнім. Пацієнт нічого не може згадати. Сильно обмежена здатність до переробки інформації та відсутність розпізнавальної здатності осіб та предметів, неспроможність пацієнта прямо співпрацювати у процесі втручання. Неспроможність у самообслуговуванні, потребує максимальної допомоги. Може мати труднощі виконуючи фізичну діяльність, наприклад, утримання сидячого положення, досягання до предметів та хода на прохання.

  5. Дезорієнтовано-невідповідні реакції: Пацієнт спроможний реагувати на прості вказівки досить систематично. Хоча, при зростанні складності завдання або ж відсутності зовнішньої послідовності, реакції є нецілеспрямованими, не постійними, або неповними. Пацієнт демонструє прояви утримання загальної уваги до навколишнього середовища, але легко відволікається та має труднощі із утриманням уваги, виконуючи специфічні завдання. Вербалізація є часто невідповідною та .... Пам’ять є сильно уражена, часто демонструє невідповідне використання предметів, може демонструвати виконання попередньо вивчених завдань застосовуючи послідовність у виконанні завдання але не може засвоювати нову інформацію. Може часом „тинятись” з наміром „потрапити додому”.

  6. Дезорієнтовано-відповідні реакції: Пацієнт демонструє цілеспрямовану поведінку, але все ще залежний від зовнішніх вказівок. Реакція при відчутті дискомфорту відповідна та пацієнт є толерантним до відчуття неприємних стимулів при поясненні потреби у таких. Систематично виконує прості вказівки та демонструє застосування засвоєних/нових навичок самообслуговування. Реакції можуть бути невідповідними внаслідок проблем пов’язаних із пам’яттю, але вони є відповідними до ситуації. Довготривала пам’ять демонструє більше деталей та глибини ніж короткотривала. Пацієнт більше не „тиняється” та часом орієнтується у часі та місці перебування. Пацієнт демонструє труднощі при виконання завдань із застосуванням вибіркової уваги. Може розпізнавати персонал, членів родини та основні потреби.

  7. Автоматично-відповідні реакції: Пацієнт поводить себе відповідно до ситуації та орієнтується у госпіталі та вдома, дотримується щоденного розкладу діяльності, але часом виконуючи це автоматично. Демонструє підвищене самоусвідомлення, усвідомлення власного тіла, родини, їжі, людей та взаємовідносин у навколишньому середовищі. Наявність поверхневого усвідомлення, але наявність недостатнього внутрішнього розуміння, знижена здатність у розв’язанні проблем та судженні. Проблеми у побудові реалістичних планів/ідей щодо майбутнього. Демонструє подальшу здатність у засвоєні нових знань, але у дещо зниженому темпі. Вимагає супервізії при засвоєнні нових знань та дотриманні безпеки. Дотримуючись структуризованого підходу пацієнт спроможний ініціювати соціальну та рекреаційну інтерактивність.

  8. Цілеспрямовано-відповідні реакції: Пацієнт спроможний згадати та застосовувати події та досвід минулих та теперішніх подій та орієнтований у навколишньому середовищі. Демонструє здатність засвоювати нові знання та не потребує супервізії після того як навичка здобута. Може демонструвати знижену здатність порівняно до попереднього рівня активності, абстрактного мислення, толерантності до стресових ситуацій, прийнятті рішень у незвичайних ситуаціях. Соціальні, емоційні та інтелектуальні здібності можуть залишатись дещо зниженими, але пацієнт є функціональним у суспільстві.


III.Фізична реабілітація та ерготерапія в неврології «Гострі порушення мозкового кровообігу за ішемічним та геморагічним типом»

Процес реабілітації при інсульті має індивідуальний характер. Перед початком реабілітації проводяться обстеження, які дозволяють краще зрозуміти стан хворої людини, яка потребує допомоги. Після цього складається індивідуальний план в реабілітаційному центрі. Окрім відвідування залу ЛФК, який є основною частиною, пацієнти також відвідують кабінет ерготерапії, що дозволяє покращити навички самообслуговування в повсякденному житті, басейн, СПА процедури, фізіотерапію, масажні кабінети. В реабілітаційному центрі обов’язково присутній лікар та медичний персонал, які здатні надати кваліфіковану допомогу в разі потреби.

В реабілітаційному залі пацієнт займається двічі на день (дообідній та післяобідній час) одну годину кожне заняття. В залежності від важкості ураження хворий виконує вправи з допомогою та за вказівками ведучого реабілітолога. Весь процес побудований так, що навчають від простого до складного і стараються робити пацієнта більш самостійним, щоб він міг працювати сам без сторонньої допомоги. На початку заняття виконують «потягування» для боротьби зі спастичністю м’язів ( повільне почергове підіймання ніг, згинання в кульшовому та колінному суглобі, відведення та приведення ніг, тощо) Потім стараються укріпити м’язи верхнього плечового поясу, м’язового корсету. Це необхідно розвивати для того, щоб пацієнт міг самостійно пересуватись в ліжку, змінювати положення, підійматись з ліжка, лягати, а так важлива увага приділяється техніці виконання (у хворих спостерігається порушення координації рухів) для запобігання травматизму.

Коли у хворого протягом тривалого часу спостерігається прогрес, то вже переходять до більш складних фізичних та координаційних вправ. Навчаємо пацієнта самостійно сидіти та виконувати вправи верхніми кінцівками без обтяження, а пізніше із обтяженням. Через деякий час поміщають пацієнта на вертикалізатор, що дозволяє адаптуватись до статичного навантаження. Поєднують з механотерапією блокового типу для розвитку сили верхніх кінцівок.

Заключним етапом є вставання з ліжка, самостійне утримування у вертикальному положенні та ходьба з допомогою, а потім і без. Всі заняття у вертикальному положенні проводяться з особливою обережністю та за допомогою палички на яку опирається хворий. Паличку тримає хворий у здоровій руці, за хвору сторону страхує реабілітолог. Проводять заняття навпроти дзеркала. Це допомагає пацієнту краще відчути своє тіло в просторі і виправити помилки. Пізніше виконуються підіймання на сходинку та ходьбу по рівній поверхні у повільному темпі. Коли пацієнт вже напрацював навички, тоді ускладнюють умови. Збільшують час проведення у вертикальному положенні, викнують ходьбу із переступанням предметів, обходом їх, вправи із м’ячем. Після виписки із реабілітаційного центру, пацієнт отримує індивідуальний план занять, які він може виконувати у домашніх умовах, адже одним із принципів реабілітаціє є безперевність.
IV. Висновки

Позитивні сторони практики:

  • Добре обладнаний реабілітаційний зал

  • Місце розташування реабілітаційного центру

  • Велика кількість спорядження

  • Висококваліфікований персонал

  • Хороші умови для праці


Під час проходження практики я ознайомився з плануванням реабілітаційного процесу, навчився обстежувати пацієнтів, працювати з пацієнтами після перенесеної черепно-мозкової травми, інсульту, спинно-мозкових травм
V. Використана література:

  1. Абрамова В.В. Фізична реабілітація, спортивна медицина. / В.В. Абрамова, О.Л. Смирнова. – Д.: Журфонд, 2014. – 456 с.

  2. Баладаян Л. О. Детская неврология / Л. О. Баладаян. – 3-е изд – М. : Медицина, 1984. – 576 с.

  3. Вакуленко Л. О., Клапчук В.В. Основи фізичної реабілітації: учеб.пос. - Тернопіль, 2010. - 239 с

  4. Воронин Д. М. Проблемы преподавания дисциплины «Физическая реабилитация при заболеваниях нервной системы» / Д. Воронин, А. Звиряка // Слобожанський науково-спортивний вісник. – 2001. – Вип. 2. – С. 166-169.

  5. Кадыков А. С. Реабилитация неврологических больных / А. С. Кадыков, Л. А. Черникова, Н. Шахпаронова. – М. : МЕДпресс-информ, 2008. – 560 с.

  6. Марченко О.К. Фізична реабілітація хворих із травмами й захворюваннями нервової системи: Навч. посібник. – К.: Олімпійська література, 2006. – 196с.

  7. Медицинская реабилитация : руководство : в 3-х т. / [под ред. В. М. Боголюбова]. –М.; Смоленск: Знак почета, 2007. – Т. 2. – 632 с.

  8. Мухін В. М. Фізична реабілітація : підручник для ВУЗів / В. М. Мухін. – К. : Олімпійська література, 2010. – 438 с.


скачати

© Усі права захищені
написати до нас