Реферат фундаментальні дослідження біохімії вітамінів було започатковано в Україні академіком О. В. Палладіним, який у 1923 році організував кафедру біохімії при Харківському медичному інституті.

Ім'я файлу: referat-2018__last_0_0.doc
Розширення: doc
Розмір: 1015кб.
Дата: 28.11.2020
скачати
Пов'язані файли:
Стандартизація та сертифікація лікарських засобів.doc
n-1.pdf

РЕФЕРАТ

Фундаментальні дослідження біохімії вітамінів було започатковано в Україні академіком О.В. Палладіним, який у 1923 році організував кафедру біохімії при Харківському медичному інституті. Творчий колектив цієї лабораторії став базою кадрів для створення за ініціативою академіка О.В. Палладіна в Харкові у жовтні 1925 року Українського біохімічного Інституту народного комісаріату УРСР (нині – Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України). Академіком О.В. Палладіним разом з колективом Інституту біохімії були закладені основи для розвитку перспективних фундаментальних досліджень, методичних та практичних розробок в галузі функціональної біохімії людини і тварин. Одним із базових напрямів досліджень Інституту стала біохімія вітамінів.

Перші дослідження в галузі вітамінології розпочались в Україні як і у світі з вивчення вітамінної цінності окремих продуктів харчування. Систематичні біохімічні дослідження обміну вітамінів і їх ролі у клітинному метаболізмі проводилися з часу організації в Інституті біохімії АН УРСР (8 грудня 1944 р.) лабораторії біохімії вітамінів, яка у 1966 році була реорганізована у відділ. Дослідження відділу були значно розширені та поглиблені з приходом до керівництва у 1969 році академіка АН УРСР Р.В. Чаговця. Пріоритетним напрямом стало вивчення шляхів обміну і біохімічних функцій водорозчинних вітамінів (В₁, В₂, РР) та жиророзчинних вітамінів (А, Е та коензиму Q – убіхінону). Накопичений багатий експериментальний матеріал щодо внутрішньоклітинного обміну вказаних вітамінів визначив подальший напрям розвитку досліджень, означений як молекулярна вітамінологія. З лютого 1976 року по грудень 1985 року науковою роботою у відділі, перейменованому вже на відділ біохімії коферментів, керував учень академіка Р.В. Чаговця – доктор біологічних наук А.Г. Халмурадов. На той час в світовій вітамінології тільки починали формуватися уявлення про участь в обміні вітамінів транспортних, рецепторних або каталітичних протеїнів. Вивчення специфічних вітамін-зв’язувальних протеїнів і механізмів їх функціонування стало одним із перспективних напрямків фундаментальних досліджень відділу. З січня 1986 року по жовтень 2015 року науковою роботою у відділі біохімії коферментів (з 2010 року – відділ біохімії вітамінів і коензимів) керував учень академіка Р.В.Чаговця – член-кореспондент НАН України (з 1992 р.), доктор біологічних наук Г. В. Донченко (1937-2015 рр.). Під його керівництвом були продовжені і розширені дослідження молекулярних механізмів функціонування вітамінів, конзимів та їх специфічних протеїнів-акцепторів в субклітинних мембранних структурах спеціалізованих клітин, отримано принципово нові дані щодо молекулярних механізмів дії вітамінів В₁, В₃, А, Е, D₃ і їх природних метаболітів. На даний час дослідження співробітників відділу під керівництвом професора М.М. Великого (з 2016 р.) спрямовані на з’ясування молекулярних механізмів залучення вітамінівВ₁, В₃, Е, D₃, їх метаболічно активних похідних і коензимів у функціонування регуляторних систем, що забезпечують життєдіяльність спеціалізованих клітин, узгодженість їх клітинного сигналювання, проліферації, диференціонування та апоптозу. Теоретичне та експериментальне обґрунтування участі вітамінів і коензимів у регулюванні внутрішньоклітинного метаболізму ведеться з метою пошуку, цілеспрямованої розробки та практичного використання комплексних вітамінних препаратів у корекції порушень обмінних процесів за певних функціональних та патологічних станів організму людини і тварин.

Незважаючи на прогрес в галузі вітамінології щодо вирішення фундаментальних наукових проблем, залишаються актуальними завдання, що стосуються практичного застосування вітамінів для вітамінізації та лікування населення. Несприятливі екологічні та соціальні фактори сучасного суспільства обумовили значну, а часто пандемічну, поширеність гіповітамінозних станів як наслідок недостатнього споживання вітамінів і мінеральних речовин. Так, наприклад, споживання незамінних за вмістом вітамінів групи В, D та Е продуктів, таких як м’ясо, риба, яйця, молоко, масло і хліб з борошна грубого помолу, є заниженим відносно рекомендованих норм. Світовою проблемою є не лише зміни в структурі харчування внаслідок переходу від натуральної їжі до рафінованих продуктів, але й погіршення способу життя та значне зниження енергозатрат людини. Як наслідок, в сучасному суспільстві зростає кількість серцево-судинних патологій, захворювань на ожиріння, цукровий діабет тощо, що потребує раціонального профілактичного і лікувального застосування вітамінів. На засвоєння вітамінів впливають нервові стреси, фармакотерапія, шкідливі звички і забрудненість довкілля. Проведений авторами вибірковий скринінг забезпеченості організму людини вітамінами, зокрема, в період після аварії на ЧАЕС, виявив нові особливості впливу несприятливих факторів навкілля на забезпеченість вітамінами організму людини. Зокрема, в організмі людей, що потерпіли від іонізуючого опромінення, значна частина біологічно активної форми вітаміну В₁ (тіаміну) – тіаміндифосфатату – незворотньо переходила в окиснені форми, що обумовлювало стан дефіциту цього вітаміну, незважаючи на те, що він надходив до організму. У дітей, що постійно мешкають на забруднених радіонуклідами територіях та у дітей із сімей ліквідаторів аварії на ЧАЕС, виявлено суттєве зниження вмісту вітаміну D₃(за рівнем 25ОНD₃ в крові) у порівнянні з дітьми із «умовно чистих» регіонів.

Практика використання вітамінних препаратів протягом окремих відрізків часу, суттєво відрізнялась. Спершу відкриття вітамінів та їх спрямоване використання при авітамінозах вирішували проблеми пандемій у медицині. Згодом технологічний прогрес та просвітництво в сфері раціонального харчування забезпечили проведення масштабних заходів стосовно профілактичного та лікувального застосування полівітамінних препаратів. Однак створення і застосування полівітамінних та полі-вітамінно-мінеральних комплексів часто не виправдовувало себе і було малоефективним внаслідок складних взаємодій інгредієнтів в таких препаратах. Тому актуальним є формування раціональних і науково обґрунтованих підходів до створення і застосування вітамінних препаратів нового покоління, особливо в якості лікарських засобів. Вітамінні препарати нового покоління, це препарати, призначення яких - не тільки поповнювати дефіцит певних вітамінів, а також, в першу чергу, активувати їх внутрішньоклітинний обмін і посилювати їх регуляторну дію на клітинний метаболізм. Унікальність вітамінотерапії обумовлена складністю і багатогранністю механізмів біологічної дії вітамінів, що включає особливості їх транспортування в біологічних системах, біотрансформацію, багатофункціональні ефекти цих молекул та їх похідних у всіх без винятку метаболічних процесах, залучення низки протеїнів та інших низькомолекулярних біорегуляторів тощо.

Представлена робота містить узагальнені результати багаторічних досліджень зі з’ясування молекулярних механізмів участі вітамінів В₁, В₃, Е, А, D₃ і їх біологічно активних похідних у клітинних процесах та створення нових науково обґрунтованих композицій цих вітамінів з біологічно активними природними і мінеральними речовинами, що сприяють засвоєнню і посилюють їх обмін та регуляторну дію в живих клітинах.

Мета роботи полягала в розробці фундаментальних принципів молекулярної вітамінології та створенні нових лікарських препаратів на основі вітамінів В₁, В₃, Е, D₃ для застосування в медицині. Досягнення цієї мети включало вивчення механізмів участі вітамінів і їх природних та синтетичних похідних у клітинному метаболізмі на всіх його рівнях, створення композицій визначеного складу та їх впровадження.

Наукова новизна

В результаті виконаних фундаментальних досліджень встановлено нові закономірності і запропоновано молекулярні механізми фізіологічної дії вітамінів в організмі людини, а саме: узгодженість їх дії з іншими природними біорегуляторами, роль специфічних протеїнів як потенційних біомішеней для вітамінів, участь вітамінів у регулюванні внутрішньоклітинного метаболізму на різних стадіях функціонування за норми та патології - і на цій основі обґрунтовано нові підходи до створення і використання вітамінних препаратів нового покоління.

Зокрема, розроблено концепцію, згідно якої композиції кількох функціонально пов’язаних вітамінів та біологічно активних речовин, що синергічно діють на певні ланки клітинного обміну, мають значну перевагу у ефективності дії на організм людини у порівнянні з полівітамінними комплексами, до складу яких входять майже всі відомі вітаміни та мікроелементи. Отримані авторами експериментальні дані свідчать, що екзогенні вітаміни впливають на тканинний обмін речовин ефективніше, якщо поступають до організму одноразово у певних співвідношеннях зі сполуками, які посилюють синтез in vivo їх біологічно активних похідних. До таких сполук можна віднести протеїни, окремі амінокислоти, мікроелементи, інші вітаміни та деякі метаболіти. Досліди показали, що застосування таких композицій є більш ефективним у порівнянні з готовими біологічно активними формами вітамінів (зокрема, коензимами), наприклад, препарату “Кокарбоксилаза” у випадку вітаміну В₁. Результати виконаних досліджень і практично спрямованих робіт окреслили напрями та підходи до створення нових лікарських засобів на основі вітамінів.

Наступна парадигма, яка врахована у наших розробках, це розуміння того, що засвоєння і обмін вітамінів відбувається за участю специфічних протеїнів, а тому функціональна активність вітамінів у клітинах, зокрема, їх біологічний транспорт та біотрансформація з утворенням біологічно активних форм будуть оптимальними лише за підтримання на належному рівні біосинтезу протеїнів. Надходження в клітини жиророзчинних вітамінів (А, D, Е) взагалі відбувається виключно за участю специфічних протеїнів і тому використання комплексів жиророзчинних вітамінів з протеїнами має безумовні переваги. Це положення було покладено в алгоритм створення комплексних препаратів вітаміну D₃.

Виконано цикл оригінальних робіт по виділенню, ідентифікації та дослідженню тіамін-зв’язувальних протеїнів. Такі протеїни за допомогою афінної хроматографії вперше було виділено та ідентифіковано з мозку, печінки та нирок щурів. Серед них є не лише специфічні до вітаміну В₁протеїни, але й низка ензимів та їх комплексів, активність яких може регулюватися за алостеричними механізмами, а також протеїни, залучені у розвиткок нейродегенеративних патологій.

Фундаментальні дослідження, виконані у Інституті біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, показали, що в обміні речовин вітаміни відіграють роль не тільки як попередники коензимів (водорозчинні вітаміни) чи антиоксиданти (жиророзчинні вітаміни А та Е), але і як специфічні регулятори клітинного метаболізму. Зокрема, на підставі вивчення молекулярних механізмів участі тіаміну у регулюванні клітинних процесів з використанням нових методичних підходів, а також з використанням нових аналогів та антагоністів тіаміну, отримано нові дані, які склали основу гіпотези щодо механізмів нейротропної дії тіаміну. Основу гіпотези складають уявлення щодо наявності в нервових закінченнях рухомого пулу біоактивних похідних тіаміну, його потенціалзалежна циркуляція між пресинаптичною щілиною і внутрішньоклітинним простором нервових закінчень, спряження обміну тіаміну (його рухомого пулу) з обміном ацетилхоліну. Результати еспериментальних досліджень і дані літератури підтверджують положення цієї гіпотези.

Нові закономірності було встановлено при використанні для біохімічних досліджень хімічно модифікованих структурних аналогів вітамінів або їх похідних. Отримані дані не тільки сприяють з’ясуванню молекулярних механізмів дії самих вітамінів, але й складають перспективу для використання їх структурних аналогів як біологічно активних агентів, спрямованих на визначені біологічні мішені. Це стосується, в першу чергу, розробок в галузі похідних вітаміну В₁ та вітаміну Е. Так, структурний тіазолієвий аналог вітаміну В₁ - 3-децилоксикарбоніл-4-метил-5-b-гідроксиетилтіазолій хлорид (ДМГТ) - здатний ефективно конкурувати з тіаміном за зв’язування зі збудливими мембранами і підсилювати деякі некоензимні ефекти вітаміну. Завдяки використанню ДМГТ вдалося вперше експериментально довести некоензимний механізм впливу фосфорних ефірів тіаміну на синтез ацетилхоліну із пірувату в нервових клітинах. В результаті модельних досліджень встановлено механізми окиснювальних перетворень тіаміну, його похідних і структурних аналогів, а також обґрунтовано механізми інактивації ТДФ-залежних ензимів в присутності молекулярного кисню та інших окисників. Це є важливим для з’ясування можливих причин виникнення і розвитку патологій, які супроводжуються зниженням тіамінового статусу організму, а також для цілеспрямованого створення лікарських композицій вітаміну В₁ з антиоксидантами у їх складі.

Дослідження механізмів дії вітаміну Е (α-токоферолу), показали пряму залежність між забезпеченістю організму цим вітаміном і вмістом убіхінону (коензим Q) та функціонуванням убіхінонзалежних ензимів ланцюга транспорту електронів. Досліджено взаємозв’язок між структурою синтезованих в Інституті органічної хімії НАН України токоферолів з модифікованим бічним ланцюгом та їх Е-вітамінною активністю. За умов експериментального Е-авітамінозу у тварин вперше доведено наявність Е-вітамінної активності у метаболітів α-токоферолу, а саме, α-токоферонолактону і α-токоферилхінону.

Вивчення механізмів функціонування вітамін D ендокринної системи дозволили обґрунтувати концепцію залучення гормонально активних форм холекальциферолу, зокрема 25OHD₃ та 1,25(OH)₂D₃, в цитокін-опосередковані процеси остеобластно/остеокластної взаємодії за ремоделювання кісткової тканини. Встановлено, що за різних типів остеопорозу (аліментарний, глюкокортикоїд-індукований, вторинний остеопороз за цукрового діабету) саме дефіцит вітаміну D₃ гальмує утворення ключової гормонально активної форми 1,25(OH)₂D₃, суттєво знижує інтенсивність мінерального обміну та викликає порушення гомеостазу кальцію і процесу ремоделювання кісткової тканини. На молекулярному рівні ці ефекти реалізуються через VDR-опосередкований вплив на транскрипційну активацію NF-κB та експресію остеотропних цитокінів, залежних від даного фактору транскрипції генів. Ключовим фактором у процесі ремоделювання є система цитокінових регуляторних протеїнів RANKL-RANK-OPG і компоненти цієї системи, як демонструють наші дослідження, зазнають найбільш виражених змін за остеопорозу. Наслідком дефіциту вітаміну D₃ є активація експресії протеїну рецептора активатора NF-κB (RANK) і його ліганда (RANKL), що призводить до активації NF-κВ, посилення диференціювання стеокластів та резорбції кісткової тканини. Саме цитокінова система RANKL-RANK-OPG є мішенню корегувальної дії вітаміну D₃, як діючого фактора вітамін D ендокринної системи, за патологій асоційованих з його дефіцитом.

Внаслідок фундаментальних досліджень отримано низку нових результатів, які свідчать про активну участь вітамінів і їх похідних у регулюванні внутрішньоклітинного метаболізму в організмі людини і тварин не тільки в нормі, але й за умов різноманітних патологій. Це дає підставу розглядати вітаміни не лише як мікронутрієнти, що забезпечують вітамінний статус організму, але й як екзогенні регулятори з високою біологічною активністю, що здатні корегувати порушення метаболізму клітини, спричинені не тільки "класичним" станом гіповітамінозу.

Практична значимість: Результати фундаментальних досліджень забезпечили підґрунтя для розробки вітамінних комплексів і композицій, які стали основою для створення кормових добавок для тварин, вітамінних препаратів, а також лікарських засобів у супровідній терапії захворювань людини. Результати досліджень показали, що композиції, до складу яких входять функціонально пов’язані вітаміни разом з іншими біологічно активними сполуками, що сприяють перетворенню вітамінів в клітинах на їх біологічно активні форми, мають значну перевагу за ефективністю дії на організм людини порівняно з традиційними мультивітамінними препаратами. В основу створення препарату Метовітан для підвищення життєстійкості організму в несприятливих умовах закладено ідею, сформульовану на основі результатів фундаментальних досліджень, щодо стимулюючої дії вітаміну Е на обмін сірковмісних сполук, зокрема, метіоніну. Препарат складається із біологічно активних сполук, які в певному кількісному співвідношенні проявляють синергічну стимулюючу дію на біохімічні реакції транссульфування та трансметилювання, що забезпечує активацію синтезу глутатіону, процесів детоксикації чужорідних сполук, окислювальних процесів, системи антиоксидантного захисту, біосинтезу протеїнів та ін. Завдяки активації засвоєння вітамінів із шлунково-кишкового тракту, прискорення в тканинах їх перетворення на біологічно активні форми та захисту останніх від розпаду під впливом ендогенних чинників, препарат Метовітан певною мірою компенсує наявний дефіцит інших вітамінів. За таким же принципом було розроблено препарат Кардіовіт (на

відміну від Метовітану він не містить вітаміну В₃, а доля вітаміну В₁ значно збільшена) та Оковітам. На обидва препарата є патенти і свідоцтва на товарний знак. Препарат Оковітам (очні краплі) є водорозчинною формою субстанції, що складає активну основу препарату Метовітан, він призначений для попередження та зупинки розвитку запалення або деструкції тканин ока, зокрема, катаракти. Попередні досліди, проведені в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України на тваринах, показали, що у вигляді очних крапель (0,01% розчин) комплексний препарат досить ефективно попереджає розвиток катаракти, а у третини тварин спостерігалось навіть покращення стану кришталика на відміну від прототипу (препарат очні краплі «Офтан-катахром»). Ефективність лікування зростла, якщо разом з закапуванням тваринам перорально вводили препарат „Метовітан”.

Системні дослідження, проведені науковцями Інституту біохімії, вперше засвідчили поширеність пандемії дефіциту вітаміну D₃ серед дорослого населення та дітей України. Особливе занепокоєння викликають прояви дефіциту вітаміну D₃ у вагітних жінок, що обумовлює порушення у формуванні плода, народження дітей з вадами розвитку та схильністю до аутоімунних і системних захворювань. З метою профілактики і лікування патологій, пов’язаних з дефіцитом вітаміну D₃, було розроблено декілька оригінальних вітамінних препаратів. Так, препарат Відеїн (комплекс вітаміну D₃ з казеїном) був доведений до втілення у виробництво і випускався на Київському вітамінному заводі впродовж 1993-2008 років, препарат Мікродевіт – впродовж 2004-2007 років. Препарати вітаміну D₃ (Відеїн, Мікродевіт, Кальмівіт) пройшли ретельну п

еревірку за супровідної терапії у пацієнтів з ускладненнями цукрового діабету на кафедрі ендокринології Національного медичного університету імені О.О.Богомольця під керівництвом доктора мед. наук, Ю.І.Комісаренко, за дефіциту вітаміну D у вагітних жінок та новонароджених у клініках ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» та у пацієнтів з порушенням опорно-рухового апарату в ДУ «Інститут травматології та ортопедії АМН України».

П

репарат Мебівід пройшов повний цикл доклінічних досліджень. Продемонстрована його безпечність в гострих та хронічних експериментах. Встановлено здатність препарату нормалізувати структурно-функціональний стан кісткової тканини як за експериментального аліментарного остеопорозу, так і у пацієнтів з різним перебігом ідіопатичного коксартрозу, для яких запропоновано лікувальний алгоритм корекції порушень щільності кісток. На основі експериментальних досліджень розроблено технологію отримання препарату з найбільшою терапевтичною біоеквівалентністю. Розроблено та оформлено регламент, аналітичну нормативну документацію на препарат.

Концепція активації вільнорадикального окислення як основи багатьох патологічних процесів відкрила нові можливості для використання лікарських засобів з антиоксидантною спрямованістю, серед яких значне місце посідає вітамін Е. Плідним виявилось вивчення синтетичних похідних вітаміну Е, зокрема його похідного a-токоферолу-С₆. За даними експериментальних досліджень на лабораторних тваринах та результатами випробувань α-токоферонолактону, проведених на базі Українського науково-дослідного інституту фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин (нині – Інститут фізіології і біохімії тварин НААН), дану сполуку було рекомендовано як кормову добавку з вітчизняної сировини для сільськогосподарських тварин з метою розширення асортименту Е-вітамінних кормових преміксів і зменшення дефіциту фармакопейного α-токоферолацетату.

Дослідження по з’ясуванню нових аспектів функціонування вітамінів в живих клітинах і розробка оригінальних науково-обгрунтованих лікарських препаратів для медицини та сільського господарства проводяться в тісній, плідній співпраці та постійному спілкуванні науковців Інституту ім. О.В.Палладіна НАН України з колегами з Інституту біоорганічної хімії НАН України (відділ член-кор. НАН України А.І.Вовка). В розробці більшості вітамінних препаратів для людини брали участь співробітники відділу загальної токсикології ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України» під керівництвом зав. відділу д.б.н., професора В.М.Коваленко, яка є співавтором кількох спільних статей і патентів, зокрема патенту на препарат Метовітан, який з кінця 2017 року виробляється на підприємстві ПрАТ «Технолог» завдяки зусиллям його керівника А.М.Беккермана. Реєстраційне посвідчення на препарат як лікарський засіб після успішного двофазного клінічного випробування було отримано у листопаді 2016. Наприкінці 2017 року препарат з’явився в аптеках України

ВИСНОВКИ

1. Розроблено ряд оригінальних методів та синтезовано нові структурні аналоги вітамінів В₁ та Е, використання яких в дослідженнях дозволило отримати принципово нові дані щодо молекулярних механізмів вітамінної активності і особливостей їх обміну при патологіях та при дії несприятливих факторів різного походження (алкоголь, отруєння, вплив ксенобіотиків і радіації). Результати цих досліджень сприяли виявленню раніше невідомих протеїнових мішеней та розробці терапевтичних засобів для цілеспрямованої корекції порушень в обміні вітамінів, що спостерігалися.

2. . На підставі фундаментальних досліджень взаємодії вітамінів з обміном інших вітамінів та метаболітів розроблено концепцію, згідно якої композиції декількох функціонально пов’язаних вітамінів та біологічно активних речовин, що синергічно діють на певні ланки клітинного обміну, мають значну перевагу по ефективності дії на організм людини порівняно з полівітамінними комплексами, до складу яких входять майже всі відомі вітаміни та мікроелементи. За вказаним принципом створено декілька рецептів кормових домішок, закріплених авторськими свідоцтвами, та медичних препаратів (Кардіовіт, Метовітан, Оковітам), які підтверджені патентами України.

3. Вперше показано, що при дії іонізуючого випромінювання на організм людини або тварин значна частина біологічно активної форми вітаміну В₁, що надходить до організму, перетворюється необоротно на неактивну окиснену форму, яка накопичується в тканинах. В дослідах на тваринах показано, що попереднє введення препарату Метовітан попереджає цей процес при дозах опромінення, менших ніж 5 Гр.

4. В експериментах на тваринах і в клінічних спостереженнях серед дорослого населення і дітей чітко продемонстрована висока ефективність D₃ вітамінних препаратів і, в першу чергу, розроблених в Інституті біохімії НАН України препаратів «Відеїн», «Кальмівід» та «Мікродевіт» у попередженні метаболічних порушень та гальмуванні патологічних процесів обумовлених вітамін D₃ дефіцитним станом.

5. Розроблено і впроваджено в роботу дитячих медичних закладів методичні рекомендації щодо включення вітаміну D₃ у профілактику та комплексну терапію поширених захворювань у дітей, таких як рахіт, ревматоїдний артрит, цукровий діабет, імунодефіцитні стани та патології, обумовлені дією радіоактивного випромінювання.

6. Продемонстровано високу ефективність препарату «Мебівід» – комплексу метиленбісфосфонату, який гальмує резорбцію кісткової тканини, вітаміну D₃ – активатора остеосинтезу і кальцію в профілактиці та терапії захворювань кісткової тканини, зокрема остеопорозу, остеопенії, ідіопатичного коксартрозу, тощо.

7. Препарат «Метовітан» пройшов двофазове клінічне випробування і зареєстрований в України як комплексний лікарський засіб метаболічної дії. Раціонально підібраний склад сприяє вираженій біологічній дії препарату, спрямованій на підвищення життєстійкості організму людини в несприятливих умовах за рахунок синергічної регуляторної дії його складових на біоенергетичний обмін та інші біохімічні процеси. Реєстраційне посвідчення № UA/15531/01/01 від 15 листопада 2016 року.

За результатами роботи отримано 28 авторських свідоцтв та патентів України, Свідоцтво про державну реєстрацію № UA/15531/01/01 на препарат «Метовітан», захищено 5 докторських і 19 кандидатських дисертацій, опубліковано 8 монографій, 5 підручників, 6 методичних посібника, 2 методичні рекомендації, 9 свідотцтв на товарні знаки, 258 публікацій, із них - 236 статті, з яких 31 – в закордонних виданнях. Загальна кількість посилань на публікації авторів, що стосуються даної проблеми, згідно бази даних SCOPUS - 280, Google Shcolar – 465, h-індекс публікацій авторів по проблемі становить, відповідно, 7 та 11 .

Великий М.М.		Коваленко В.М.
Пархоменко Ю.М.		Комісаренко Ю.І.
Протасова З.С.		Беккерман О.М.
Вовк А.І.		Апуховська Л.І.

© Усі права захищені
написати до нас