Ім'я файлу: Рецензія на твір «Бабине літо» Марко.doc
Розширення: doc
Розмір: 63кб.
Дата: 14.12.2020
скачати
Розширення: doc
Розмір: 63кб.
Дата: 14.12.2020
скачати
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра теорії та історії світової літератури імені професора В. І. Фесенко
САМОСТІЙНА РОБОТА
Рецензія на книгу Марка Лівіна «Бабине літо» (Видавництво Vivat)
Студентки __ курсу групи _________
напряму підготовки германської
філології (англійська мова)
__________
Викладач: доцент _______
Національна шкала________________
Кількість балів_____Оцінка ЄКТС___
м. Київ – 20-- рік
Дізнавшись, що у видавництві Vivat виходить книга Марка Лівіна «Бабине літо», я одразу захотіла її прочитати. Презентації книги відбулися у 14 містах України, за перші тижні продажів книга двічі потрапляла до списку бестселерів мережі книгарень «Є». Це щира розповідь дитини, яка мусила вмить подорослішати. Ставлячи перед собою завдання синтезу всіх фактів та ідей, оберу за мету цієї роботи розкриття феномену дорослішання дитини, дитячої сповіді і "невимушеного" покоління.
«Бабине літо» - дуже особлива книжка, яка комусь видаватиметься нудними спогадами ні про що (а такі точно будуть), але вона з тих, які не хочеш дочитувати, а розтягнути назавжди. Вона - як море, в яке пірнаєш спекотного дня, тепле, ніжне, таке рідне і зрозуміле. Бо всі ці речі - книжки "Чарівник Смарагдового міста" і "Пітер Пен", і побиті колінка, і вареники з вишнями, і малина зі сметаною, і халабуда - все це було у тебе. І ти, наче сто років знаєш Марка, себто, Ждана, і ви разом гупали мяча, сиділи в халабуді чи в бабусиній шафі і багато фантазували. Це не дитяча книжка. Це повість для дорослих, які пам'ятають себе дітьми. Або уже не памятають, але обов'язково згадають.
Передмову до книжки Марка Лівіна "Бабине літо" написала відома дитяча письменниця, післямову – колишня зірка підліткової літератури. І перша, і другий, безперечно, вже стали "дорослими" авторами, але у своїх "роз'яснювальних" текстах обоє намагаються ще раз згадати, як воно буває, коли аудиторія – насамперед твої рідні, друзі, знайомі. Як із цим жити далі, якщо мова про дитячу сповідь? "Саме таких відповідей - не глобальних, а дуже ситуативних - ми часто потребуємо", - зауважує Катерина Бабкіна, котрих, додає Любко Дереш, "у наших батьків просто не знайшлося".
Так от, щодо відповідей. Можливо, вищезгаданий автор післямови правий, і автор "Бабиного літа" належить до якогось нового "невимушеного" покоління, яке "практично не розуміє почуття провини, котрим жило покоління їхніх батьків", але донедавна з дітьми в літературі було не краще. Героя цієї книжки звуть Ждан, "мама з татом не ладнали одне з одним", тож малого вирядили до баби з дідом, і ось він опинився сам-на-сам із собою у старезному як світ Едемі. Тобто в садку, з якого у всіх нас усе починалося в цьому житті. "Ладу моїм думкам додав садок, який розростався за будинком яблунями-грушами, щавлем, горохом, квасолею, малиною, полуницями, аґрусом і ще різною садовиною-городиною, - визнає герой. - Я це зрозумів, щойно його побачив. Ви навіть уявити собі не можете, чим він був для мене в перші кілька днів життя на Зеленій!" [1,9]
Про автобіографічність книги говорить сам автор: «Жодні збіги не є випадковими». [1, 6] Такі світлі, дитячі та добрі історії, які розповідає автор є не по-дитячому зрілими в осмисленні таких непростих дорослих ситуацій. Можна зауважити, що письменник переосмислює своє дитинство, проблеми, з якими треба боротися , відпускати в дорослому віці. Таким чином це своєрідна книга-медитація, книга-сповідь. Я одразу помітила, що написання слова «тато» у книзі з маленької літери, а всі інші слова – «Мама», «Бабуся», «Дідусь» – з великої. Хтось мудрий колись сказав, що життя – це таке собі дитинство, а все після нього – боротьба з набутими фобіями та комплексами. І хоч світ дитини є початковим етапом формування власного світогляду, на жаль, в сучасному світі його сприймають як щось несерйозне. «Бабине літо» – це період між дитинством та дорослішанням.
Мені сподобалось влучне зауваження про цей твір Катерини Бабкіної: «Автор бере нас за руку й приводить у свій світ — світ формально дорослого, а насправді у світ хлопчика… Нічого в цьому світі не стається так, як мало би статися. Усе — минуще, як коротка пора початку осені, усе непевне, як маленька рибка на гачку дідусевої вудки. Усе, що ми насправді можемо залишити собі, — це досвід». [2]
Увесь твір просякнутий візуалізацією та художніми образами:
зорові образи: «Будинок Бабусі й Дідуся стояв у дворі, і навколо нього буяли квіти — червоні, блакитні, фіолетові.» [1, 9]
слухові образи: «У небі блиснуло. Відлуння грому докотилося до нас за кілька секунд.» [1, 12]
образи, побудовані на відчутті запаху: «Я не знав, як вони (квіти) звалися, але пахощі від них ширилися приголомшливі.» [1, 9]
У художній структурі повісті наявні психологізми. Увага автора переноситься із зовнішнього (подієвого) сюжету на внутрішній (психологічний), він відслідковує всі порухи душі свого героя. «Назвав його Колею та поклав до кишені. Відчув, що мені трохи полегшало. Бува, отаку якусь дрібничку знайдеш і потім довго-довго нею тішишся. Навіть більше тішитися, ніж чимось великим. Якби я тої миті був дорослим, то сказав би, що двадцять гривень іноді бувають кращі, ніж сто. А сто гривень бувають кращі за двісті. І так до безкінечності. Але іноді...Ви ж відчуваєте різницю, правда?» [1. 12]
Марку Лівіну також вдалося прописати переживання дитиною розлучення – неприйняття, страх, нерозуміння, намагання уникнути цього. Це прослідковується у перших же рядках повісті: «Останні й найважчі спогади — це суперечки Мами й тата, різні негарні слова, яких я не розумів, і решта в такому стилі. Про це взагалі краще не писати, бо тоді все остаточно переплутається.» [1,8]
Загалом книга вийшла веселою і сумною, дитячою та не дуже. Її можна розібрати на цитати, а можна проковтнути за дві години. Стиль легкий, дещо нагадує «Маленького принца» та «Над прірвою у житі». Ця історія про кожного з нас, бо дитинство ніколи не буває однозначним.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бабине літо / Марк Лівін ; худ. І. Донська. — Х. : Віват, 2016. — 144 с.
Стаття Кучеренко Дар’ї «Крик душі дитини, чиї батьки розлучилися: «Бабине літо» Марка Лівіна» [Електронний ресурс] / Д. Кучеренко. – Режим доступу до статті: http://vivat-publishing.com/blog-ua/krik-dushi-ditini-chiyi-batki-rozluchilisya-babine-lito-marka-livina/