1   2   3
Ім'я файлу: 18.05-tdp-P21-22.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 507кб.
Дата: 18.03.2021
скачати

Тема: Реалізація норм права. Застосування норм права
ПЛАН
1.
Поняття «реалізація норм права», та її форми і методи.
2.
Використання, виконання та додержання як форми реалізації норм права.
3.
Поняття «застосування норм права», суб’єкти. Стадії застосування норм права.
4.
Поняття «правозастосовчий акт», його види.
5.
Прогалини в законодавстві і шляхи їх усунення.
6.
Аналогія права та закону.
7.
Поняття «правове регулювання», його предмет, метод і мета.
С.р. 1. Механізм правового регулювання.
2. Ефективність механізму правового регулювання.
Шановні студенти, для визначення рівня знань, умінь та навичок Вам необхідно опрацювати наступні види завдань
Питання самостійного вивчення.
Розв’язати
тести
за
посиланням
https://docs.google.com/forms/d/1MvYD2ES-
YJAyAsiqI8RdaTQ0kenS52eTGvJyrtp2Hdo/edit
Бажаю успіхів
І. Поняття «реалізація норм права», та її форми і методи
Слово “реалізація” походить від лат. “realis” — втілення, втілений. В наш час реалізація визначається як здійснення чого-небудь, втілення в життя програм, задумів тощо. Термін “реалізація права” є аналогічним за змістом. Право реалізується, втілюється в діях, в активній поведінці людей.
Разом з тим реалізація права, на відміну від інших можливостей (програм, намірів тощо), характеризується підвищеною здатністю до реалізації, підкріпленою гарантіями з боку держави.
Сформульовані в законах та інших нормативно-правових актах норми права стають реальними, коли вони втілюються в життя, у свідомо-вольовій діяльності людей. Без виконання правових розпоряджень у житті норми права мертві, інакше кажучи, вони втрачають своє соціальне значення.
Реалізація права — це забезпечене державою втілення положень правових норм у фактичній правомірній поведінці суб’єктів суспільних відносин.
Ознаки реалізації норм права:
1) правомірність дій, тобто їх відповідність нормам права (неправомірні дії, вчинення правопорушення не можуть вважатися реалізацією норм права);
2) соціальна корисність дій - їх спрямованість на задоволення приватних і публічних потреб та
інтересів суспільства і людини;
3) процедурний характер дій, регламентованість нормами права процесу (стадійності) діяльності суб'єктів права;
4) вольовий характер дій, тобто їх усвідомлення, находження аргументів на користь балансу між суб'єктивними інтересами і нормами; настанова на дії, що відповідають нормам і принципам права;
5) забезпеченість державою процесу і результату реалізації права. Норми права втілюються в життя відповідно до їх призначення: логічні (класичні) норми діють безпосередньо, спеціалізовані
(нетипові) норми (загально-закріплені, установчі, прогностичні, декларативні, дефінітивні, темпоральні, тощо) - через системні зв'язки з логічними нормами в якості їх помічників у регулюванні суспільних відносин, поведінки людей.
Реалізація права — це складний процес, що включає:
1) механізми реалізації права;
2) форми реалізації права.
Реалізація права як процес може бути охарактеризована з об'єктивної і суб'єктивної
сторони. З об'єктивної сторони вона являє собою удосконалювання визначеними засобами у відомій послідовності, у терміни й у місці, передбачених нормами права правомірних дій. Із суб'єктивної сторони реалізація права характеризується відношенням суб'єкта до реалізованих правових вимог, його установками і волею в момент здійснення дій, що наказуються. Він може бути зацікавленим у реалізації права, здійсненого чи боргу зі страху несприятливих наслідків. Але головне в цьому процесі
— скрупульозне проходження образу дій, умовам місця і часу їхнього здійснення. Реалізація не відбудеться, якщо одне яке-небудь з обов'язкових умов буде порушено.
Поняття "реалізація права" охоплює кілька методів впливу на поведінку суб'єктів права.

І. За складністю і спрямованістю дій суб'єкта:
o проста, безпосередня (без участі держави) - додержання, виконання, використання; o складна, опосередкована (за участю держави) - застосування. Способи безпосередньої реалізації норм права:
ІІ. Форми реалізації норм права залежно від юридичного забезпечення: o через загальні правовідносини - реалізація норм права на загальних умовах безпосереднього наділення певних осіб суб'єктивними юридичними правами та обов'язками як учасників правовідносин. Тут не потрібні додаткові юридичні факти, крім наявності суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, що виникають на підставі норми права, загальної для всіх осіб, котрі підпадають під
її дію (право громадян на судовий захист); o через конкретні (індивідуальні) правовідносини - реалізація норм права, що потребує, крім загальних умов наділення певних осіб суб'єктивними юридичними правами й обов'язками як учасників правовідносин, ще й наявності конкретних юридичних фактів, котрі зазвичай мають
індивідуалізований характер (конкретні правовідносини договору постачання передбачають, крім наявності суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, ще й додаткового юридичного факту - акту про постачання товару однією стороною іншій на умовах договору).
ІІІ. Форми реалізації норм права залежно від кількості суб'єктів: o індивідуальна - самостійне здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків без вступу у правовідносини з іншими суб'єктами (особиста участь у виборах); o колективна - можливість реалізувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки лише колективним шляхом (місцевий референдум може бути проведений за вимогою не менше половини народних депутатів від загальної кількості місцевої ради).
ІУ. Форми реалізації норм права залежно від ступеня активності:
1) активна - суб'єкт права здійснює активні дії. Способами активних дій є використання дозволів
(прав) або виконання обов'язків (участь у мітингах і демонстраціях та інші конституційні права);
2) пасивна - суб'єкт права утримується від здійснення певних дій, за які встановлюється юридична відповідальність. Способом пасивних дій є дотримання заборон, а також використання дозволів (прав). Пасивна форма реалізації норм права властива також для дозвільних норм, що закріплюють фізичні й духовні права і свободи особи (право на життя, честь, гідність, особисту недоторканність, свободу світогляду тощо).
У. Форми реалізації норм права залежно від порядку реалізації:
1) добровільна - суб'єкт права самостійно і добровільно реалізує норми, що надають йому дозволи (права), покладають на нього обов'язки і заборони (тобто здійснюється трьома способами - дотриманням заборон, виконанням обов'язків і використанням дозволів (прав);
2) примусова - суб'єкт права здійснює покладені на нього обов'язки у примусовому порядку
(тобто здійснюється одним способом - виконанням обов'язків, лише частково - дотриманням заборон).
УІ. Форми реалізації норм права залежно від визначеності у часі:
1) негайна (взяття під варту злочинця);
2) тривала строкова (обов'язок наймача квартири вносити оплату у визначений термін);
3) тривала безстрокова (обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги).
Принципи, на яких ґрунтується реалізація норм права:
1. Законність — неухильне дотримання державними органами та посадовими особами закону в процесі реалізації норм права.
Цей принцип передбачає такі основні моменти:
— прийняття рішення повинно здійснюватись правозастосовуючими органами чи посадовими особами у межах тих повноважень, які закріплені для них у законі (підвідомчість, підсудність справ);
— прийняття рішення відповідно до процедури, встановленої законом;
— прийняття рішень з дотриманням певної форми (ухвала, вирок, рішення, указ, наказ тощо);
— правильна юридична кваліфікація та застосування саме тієї норми, яка необхідна у даному випадку;
— винесення рішення у суворій відповідності приписам диспозиції чи санкції правової норми.
2. Обґрунтованість — прийняття рішення передбачає ретельне вивчення матеріалів справи; логічний аналіз доказів, перевірка достовірності юридичних фактів.

3. Доцільність — у правозастосовному акті повинен знайти відображення найбільш оптимальний та ефективний варіант реалізації правових вимог. (Наприклад: вирок не може бути надто суворим, чи м'яким, при його прийнятті повинно визначатись тяжкість заподіяного, ступінь вини, обставини, що пом'якшують чи погіршують становище обвинуваченого.)
4. Принцип соціальної справедливості — діяльність державних органів чи посадових осіб повинна базуватись на врахуванні інтересів суспільства в цілому, а не врахування становища чи рангу окремої особи чи групи осіб.
Отже, реалізація норм права — це втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб'єктів права, в їх практичній діяльності, її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.
Реалізувати нормативні розпорядження, що містяться в законах та інших нормативно-правових актах, означає втілити в життя — у суспільні відносини, поведінку громадян — волю законодавця й
інших суб'єктів правотворчості, спрямовану на встановлення правопорядку. Без такої реалізації право втрачає своє соціальне значення і призначення.
ІІ. Використання, виконання та додержання як форми реалізації норм права.
Будь-яке розуміння права передбачає його здатність бути регулятором суспільних відносин. Для цього необхідно, щоб принципи і норми права втілювались у життя. Право втрачає свою соціальну цінність, якщо його положення не знаходять реалізації в діяльності людей та їх організацій у суспільних відносинах.
Реалізація норм права — це втілення приписів норм права в правомірній поведінці суб’єктів права.
Норми права можуть бути реалізовані в різних формах: у правовідносинах і поза ними, з участю державних органів та без них.
Розрізняють чотири основні форми реалізації права за складністю та характером дій суб’єкта;
— дотримання;
— виконання;
— використання;
— застосування.
В основу такого поділу покладено ступінь активності суб’єктів щодо реалізації правових норм.
Дотримання, виконання і використання — це безпосередні форми реалізації норм права, а застосування — опосередкована (особлива)форма.
Дотримання — це така форма реалізації норм права, за якої суб’єкт дотримується встановлених заборон: утримується від протиправних дій, дотримуючись вимог правової норми.
Додержання норми права — це форма реалізації забороняючих правових норм, яка полягає в утриманні суб'єкта від активних дій, в його пасивній поведінці, незалежно від його волі. Тобто, додержання норм права полягає у тому, що суб'єкти права узгоджують свою поведінку з нормами- заборонами і не вчиняють дій, які вважаються соціально шкідливими чи небезпечними. Це, наприклад, утримання від дій, які караються в адміністративному чи кримінальному порядку.
Дотримання норм права — це вид правомірної поведінки і, в той же час, найбільш загальна форма реалізації права:
1) в основному це пасивна форма поведінки суб’єктів — утримання від неправомірних дій;
2) це найбільш загальна форма реалізації права, яка охоплює як індивідуальних, так і колективних суб’єктів;
3) головним чином вона стосується правових заборон;
4) здійснюється поза правовідносинами;
5) як правило, відбувається непомітно без фіксації.
Отже,
Додержання
- полягає в утриманні від дій, заборонених юридичними нормами, суворому додержанні встановлених заборон (наприклад, дотримання швидкості руху автомобіля у місті 60 км на годину). Припускає пасивну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання
Виконання
— це така форма реалізації норм права, за якої суб’єкт здійснює активні дії щодо виконання покладеного на нього юридичного обов’язку.

Виконання норми права — це форма реалізації зобов'язуючих правових норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними, як правило, незалежно від їхнього власного бажання. Виконання норми права — це, по суті, виконання ними своїх юридичних обов'язків, які вимагають активних дій. Це, наприклад, виконання загального військового обов'язку.
В такій формі реалізуються зобов’язуючі норми права:
1) розповсюджується в основному на зобов’язуючі норми;
2) передбачає наявність активних дій суб’єктів;
3) характеризується імперативністю, оскільки за невиконання юридичних приписів можуть застосовуватися санкції;
4) дії щодо виконання норм права знаходять своє відображення у вигляді відповідної фіксації, оформлення.
Отже,
Виконання
- полягає в обов'язковому вчиненні активних дій, що наказуються нормами права в
інтересах правомочної сторони, у виконанні обов'язків (наприклад, своєчасне заповнення та подання до податкової інспекції декларації про доходи).
Припускає активну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання
Використання — це така форма реалізації норм права, за якої суб’єкти на свій розсуд використовують надані їм права та можливості, задовольняючи свої законні інтереси.
Використання норми права — це форма реалізації уповноважуючих правових норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, яка здійснюється ними за власним бажанням. Використання правової норми, на відміну від двох інших форм реалізації, може бути тільки добровільним, тобто здійснюватися виключно за власним бажанням. Це, наприклад, використання права власності тощо.
Існує три форми щодо використання права:
1) безперешкодне здійснення або утримання від дій згідно із суб’єктивними правами, які безпосередньо входять до правового статусу громадянина (свобода слова, зібрань, демонстрацій та ін.)
2) здійснення юридично значущих дій на основі правоздатності суб’єктами приватного права
і, відповідно до компетенції, — суб’єктами публічного права;
3) здійснення учасниками правовідносин таких можливостей: а) відповідної поведінки; б) вимагати відповідно до цієї поведінки дій інших осіб; в) за необхідності — звернення до правоохоронних органів держави з вимогою захисту порушеного права або його відновлення.
Отже,
Використання
— полягає у використанні можливостей, наданих правовими нормами, у здійсненні суб'єктивних прав для задоволення власного інтересу (наприклад, реалізація права на вищу освіту).
Припускає як активну, так і пасивну поведінку
Застосування норм права — це особлива форма реалізації правових норм, яка становить владно-організуючу діяльність компетентних органів та посадових осіб щодо реалізації норм права в конкретних життєвих ситуаціях і винесення актів застосування права, тобто індивідуально-правових актів.
Окрім зазначених форм реалізації норм права, можна виділити такі:
1. За глибиною реалізації правових приписів, які містяться в нормативних актах: а) реалізація правових приписів, які містяться в преамбулах законів та статтях, які фіксують загальні завдання і принципи права та правової діяльності; б) реалізація загальних правових норм поза правовідносинами, тобто норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію суб’єктів права:
— активна форма передбачає реалізацію загальних правових норм, якими користуються суб’єкти права відносно до всіх інших суб’єктів;
— пасивна форма — це реалізація норм, що містять заборони, за порушення яких настає юридична відповідальність; в) реалізація норм права в конкретних правовідносинах — це втілення правових норм у реальні відносини.
2. За суб’єктами:
а) індивідуальна; б) колективна.
Втілення у життя правил поведінки, встановлених та закріплених нормами права, здійснюється у процесі їхньої реалізації, тобто діяльності суб'єктів права в межах і формах, встановлених правовими нормами. Реалізація правових норм — це фактичне здійснення їхніх приписів у правомірній поведінці суб'єктів суспільних відносин. Або, іншими словами, реалізація правових норм — це здійснення їхніх приписів у практичних діяннях (діях чи бездіяльності) суб'єктів.
Саме через реалізацію правових норм досягається той результат, до якого прагнув законодавець при встановленні даної норми права. Форми реалізації правових норм розрізняються залежно від характеру диспозиції правової норми. Це використання, виконання і дотримання правової норми.
Саме у процесі використання, виконання та додержання правових норм формується
правомірна поведінка окремого суб'єкта та правопорядок у суспільстві в цілому.
ІІІ. Поняття «застосування норм права», суб’єкти. Стадії застосування норм права.
Застосування правових норм — це здійснювана компетентними державними органами або
уповноваженими на те громадськими об'єднаннями організаційно-правова діяльність, яка полягає
у встановленні формально обов'язкових правил поведінки індивідуального характеру з метою
забезпечення необхідних умов для належної реалізації юридичних норм.
Застосування правових норм — це специфічна форма реалізації правових норм. Ця специфіка полягає у тому, що, по-перше, це діяльність тільки компетентних органів держави або уповноважених на це громадських організацій. Громадяни не можуть бути суб'єктами застосування норм права.
Навіть, якщо суб'єктом застосування норми права виступає окрема особа (суддя, прокурор, інша посадова особа), то вона виступає не як окремий громадянин, а як орган держави або як представник відповідного державного органу. По-друге, застосування норм права має державно-владний характер.
Тобто, застосування — це один з видів державної діяльності, воно здійснюється від імені держави і є обов'язковим для тих, кому адресовані акти застосування права. По-третє, на відміну від інших форм реалізації права, застосування правової норми є такою формою її реалізації, за якої дії суб'єкта спрямовані не на себе, а на інших суб'єктів. Тобто, це діяльність з вирішення юридичних справ шляхом винесення, на основі норм права і відповідно до конкретних життєвихх ситуацій, стосовно персонально визначених суб'єктів індивідуальних державно-владних велінь (приписів). Ці приписи створюють, змінюють, підтверджують або припиняють права і обов'язки суб'єктів, яким вони адресовані.
Характерними рисами застосування правових норм є також те, що: 1) воно здійснюється у певних процесуальних формах. Так, у певних випадках норми, які закріплюють відповідну процесуальну форму, є грунтовно деталізовані і утворюють окремі самостійні процесуальні галузі права
(кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне), в інших — передбачають тільки загальну форму правозастосувального акту; 2) процес застосування правової норми складається з ряду чітко визначених стадій і завершується виданням передбаченого законодавством правозастосувального акту, в якому фіксуються індивідуально-конкретні правові приписи; 3) правозастосувальна діяльність базується на чітко визначених принципах законності, обгрунтованості, доцільності, що забезпечує її правомірність, справедливість та ефективність.

  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас