Ім'я файлу: Проблемне навчання. Распопова Т.В.doc
Розширення: doc
Розмір: 68кб.
Дата: 21.09.2022
скачати
Розширення: doc
Розмір: 68кб.
Дата: 21.09.2022
скачати
Распопова Таїса Володимирівна,
вчитель-методист початкових класів
Криворізької гімназії №91 м. Кривого Рогу
Дніпропетровської області
Проблемне навчання
В статті розглядаються питання проблемного навчання в початкових класах. Проблемне навчання ґрунтується не на передаванні готової інформації, а на отриманні учнями певних знань і вмінь шляхом вирішення практичних та теоретичних проблем. Зміст роботи полягає не лише у знаннях, але й у способах мислення.
У 50-х роках ХХ століття з’явився новий вид навчання, який дістав назву проблемного. Ця концепція, на думку її авторів, має компенсувати недоліки традиційного або пояснювально-ілюстративного виду навчання. Один із авторів, - В Окунь – так визначає сутність цієї концепції: «Проблемне викладання ґрунтується не на передаванні готової інформації, а на отриманні учнями певних знань та вмінь шляхом вирішення теоретичних та практичних проблем. Суттєвою характеристикою цього викладання є дослідницька діяльність учня, яка з’являється в певній ситуації і змушує його ставити питання-проблеми, формулювати гіпотези та перевіряти їх під час розумових і практичних дій». [№1., с222.].
Перші ідеї проблемного навчання побудуємо в методах навчання Дж. Дьюї – навчання через практику, Дж. Бруннера – навчання через дослідження. У колишньому Радянському Союзі цю концепцію розвивали І.Я. Лернер, А.М. Матюшкін, М.І. Махмутов, М. М. Скаткін.
Безумовно, ця концепція не вирішує всіх проблем, які виникають у навчальному процесі, але вона має суттєві переваги порівняно з пояснювально-ілюстративним типом навчання.
Основні плюси проблемного навчання полягають у тому, що воно розвиває розумові здібності учнів як суб’єктів учіння; викликає у них інтерес до учіння і ,відповідно, сприяє виробленню мотивів і мотивації навчально-пізнавальної діяльності; пробуджує їхні творчі нахили; має різнобічний характер; виховує самостійність, активність і креативність учнів; сприяє формуванню всебічно розвинутої особистості, спроможної вирішувати майбутні професійні та життєві проблеми.
Проблемне викладання-учіння складається з таких етапів діяльності суб’єктів дидактичного процесу:
Організації проблемної ситуації;
Формулювання проблеми;
Індивідуального або групового вирішення проблеми суб’єктами учіння;
Верифікації (перевірки, тлумачення і систематизації) отриманої інформації;
Використання засвоєних знань у теоретичній та практичній діяльності.
Етапи проблемного навчання
| Дії суб’єкта викладання (педагога) | Дії суб’єкта учіння (учня) |
| Створення проблемної ситуації | Усвідомлення суперечностей у навчальному матеріалі, який вивчається |
| Організація обміркування проблеми та її формулювання | Формулювання навчальної проблеми |
| Організація пошуку формулювання гіпотези | Висування гіпотези, яка пояснює досліджувану навчальну проблему |
| Організація верифікації (перевірки) гіпотези | Перевірка гіпотези шляхом експерименту, вирішення завдань, наукового пошуку тощо |
| Організація узагальнення результатів попередніх дій і використання здобутих знань на практиці | Аналіз отриманих результатів, формування висновків, використання їх у практичній діяльності |
Основний недолік традиційного навчання – це слабка реалізація розвиткової функції навчального процесу, тому що навчальна діяльність учнів має переважно репродуктивний характер. Під час проблемного навчання педагог не дає готових знань, а організовує їх пошук учнями шляхом спостереження, аналізу фактів, активної розумової діяльності.
Процес навчання, навчально-пізнавальна діяльність уподібнюється науковому пошукові й характеризується в поняттях: проблема, проблемна ситуація, гіпотеза, засоби вирішення, експеримент, результати пошуку тощо.
Зіставлення характеристик пояснювально-ілюстративного і проблемного навчання
| Традиційне навчання | Проблемне навчання |
| Навчальний матеріал подається у готовому вигляді. Педагог основну увагу звертає на програму навчання | Новий навчальний матеріал учні отримують під час вирішення теоретичних та практичних проблем |
| Під час учіння виникають певні прогалини, завади та труднощі, викликані тимчасовим вилученням учня з процесу навчання | Під час вирішення проблеми учні долають усі труднощі, їхня активність і самостійність досягають високого рівня |
| Темп навчання залежить від навчальної програми | Темп навчання залежить від індивідуально-психічних якостей учнів |
| Контроль навчальних досягнень тільки частково пов’язаний із процесом навчання; він не є складовою цього процесу | Підвищена активність учнів сприяє розвитку позитивних мотивів навчальної діяльності, зменшує необхідність формальної перевірки результатів |
| Відсутність можливості досягнення учнями 100% позитивних результатів; найбільшу трудність викликає використання інформації на практиці | Результати навчання є достатньо високими та стійкими. Учні легше використовують отримані знання на практиці та водночас розвивають свої вміння і творчі здібності |
Зробимо декілька зауважень щодо базових понять проблемного навчання. Один із авторів цієї концепції – А.М. Матюшкін – так визначає проблемну ситуацію: це особливий вид розумової взаємодії суб’єктів дидактичного процесу, що характеризується таким психологічним станом учня під час вирішення цих завдань, який вимагає
виявлення (відкриття або засвоєння) нових знань або способів діяльності. Отже, проблемна ситуація – це така ситуація, під час розв’язання якої суб’єктові учіння не вистачає знань і він повинен сам їх шукати.
А.М. Матюшкін наводить 6 правил створення проблемної ситуації.
перед суб’єктами учіння слід поставити таке практичне або теоретичне завдання, виконання якого вимагає засвоєння нових знань і опанування нових навичок і умінь.
завдання має відповідати розумовим здібностям суб’єктів учіння.
проблемне завдання дається до пояснення матеріалу, що вивчається.
проблемними завданнями можуть бути:
засвоєння навчального матеріалу;
формулювання запитання, гіпотези;
практичне завдання.
одна і та сама проблема може бути створена різними типами завдань.
розв’язанню дуже складної проблемної ситуації суб’єкт викладання сприяє шляхом указування суб’єкту учіння причин невиконання даного йому практичного завдання або неможливості пояснення ним тих чи інших фактів.
[№2, с.25]
Під час проведення занять можна використовувати такі рівні проблемного навчання:
постановка проблеми та її розв’язання педагогом;
створення проблеми педагогом та її розв’язання спільно з учнями;
розв’язання учнями проблемних завдань, які виникають у процесі учіння;
учні разом з педагогом визначають проблему і самостійно її розв’язують.
Проблемне навчання має і певні недоліки. Його не завжди можна використовувати через складність матеріалу, що вивчається, непідготовленість суб’єктів навчального процесу. Останній аспект набуває особливої вагомості на сучасному етапі розбудови української держави. Це пов’язане, по-перше, зі спадом мотивації педагогічної діяльності вчителів, по-друге, зі зниженням рівня мотивації навчально-пізнавальної діяльності молоді, по-третє, з кризою в соціально-економічній сфері України взагалі та в освітній сфері зокрема. Напевно, виправдовує себе комплексне використання традиційного та проблемного навчання, які взаємно доповнюють одне одного і компенсують недоліки.
Використання проблемного навчання на уроках української мови
Тема: Звуки і букви. Алфавіт. Складання речень.
Мета: Дати уявлення про роль звуків у розпізнаванні лексичного значення слів, про наших пращурів – слов’ян, про історію виникнення у них писемної мови; формувати уявлення про роль мови в історії людства, про зв’язок поколінь, явищ, процесів; розвивати вміння розрізняти звук і букву; сприяти розвитку мовної активності кожного учня; виховувати дослідницький та читацький інтерес, пізнавальний інтерес учня та класу взагалі, чіткість у мовленні, акуратність.
Обладнання: карта Київської Русі, портрети Кирила та Мефодія, зразки грецького (латинського) алфавіту, слов’янської азбуки, української абетки, схеми-опори.
Проблемна ситуація.
Учитель. А чому алфавіт назвали кирилицею? Може, хтось із вас уже здогадався? (Напевно тому, що її створив Кирило).
Якщо діти не знайдуть відповіді, то треба підказати їм за допомогою опорних питань.
Пригадайте причину створення кирилиці, діти (Мова – це історія народу, і як не буває народу без історії, так не може існувати народ без власної мови. І закономірно, що у кожного народу на певному етапі розвитку з’являється власна мова, притаманна лише йому. Хіба можна висловити свої думки і почуття чужими словами?!). Приблизно таким має бути хід думок учнів. За потреби вчитель спрямовує їхні думки у певне русло.
Тема: Уявлення про мову як засіб спілкування між людьми.
Мета: Дати уявлення про мову як найважливіший засіб спілкування між людьми; ознайомити з процесом розвитку мови; розвивати усне мовлення дітей; виховувати інтерес до вивчення рідної мови
Обладнання: картки з питаннями до гри.
Проблемна ситуація.
Учитель пропонує учням повідомити одне одному певну інформацію. Він шепоче на вухо одному учневі й просить передати цю інформацію, не використовуючи мовлення.
Наприклад:
відчини двері;
передай книгу;
подивись у вікно.
Чому нам нелегко було зрозуміти одне одного?
Тема: Поняття про текст. Розрізнення груп окремих речень і тексту. Заголовок, його відповідність змісту, тексту. Вимова й написання слів ґроно, китиця.
Мета: Ознайомити дітей з поняттям текст; формувати уявлення про текст як форму зв’язного мовлення, його характерні ознаки; розвивати вміння визначати тему тексту, добирати заголовок до тексту відповідно до змісту тексту; виховувати вміння бачити красу природи.
Обладнання: малюнок берізки, дуба, ясеня, калини, тлумачні словники.
Проблемна ситуація.
Прочитайте речення, записані на дошці:
Петрик іде до школи. Накрапав дощик. Тролейбус підійшов до зупинки. Армія захищає кордони України. Сонце сідає за гору.
Про що ви дізналися?
Як ви думаєте, чому це важко визначити?
Яка характерна особливість тексту? (речення зв’язані між собою).
Тема: Розпізнавання іменників (без уживання термінів) на запитання хто? що? Складання речень. Роль іменників у мовленні.
Мета: Поглибити та розширити уявлення дітей про слова - назви предметів та явищ, їхню роль у мовленні; вчити розрізняти їх за числами (без уживання термінів); сприяти збагаченню та активізації словника; вправляти в аналізі речень; позвивати мовну культуру дітей.
Обладнання: схеми-опори, предметні картки, іграшки, м’яч.
Проблемна ситуація.
- Як ви вважаєте, чи може мова існувати без слів-назв предметів? Доведіть. (Учні висловлюють припущення, наводять приклади, аргументують власні думки).
Тема: Слова, що називають ознаки предметів. Роль прикметника (без уживання терміна) у мовленні. Вимова й правопис слова ознака.
Мета: Ознайомити учнів зі словами-ознаками предметів; збагачувати лексичний запас учнів; виховувати старанність, уважність.
Обладнання: предметні малюнки перцю, кавуна, тигра.
Проблемна ситуація.
Прочитайте записані на дошці загадки й відгадайте їх:
Я…, я…
Відповідайте, хто такий.
(Пропущено: червоний, гіркий. Відгадка: перець)
…, а не м’яч,
…, а не трава,
з хвостом, а не миша,
…, а не мед.
(Пропущено: круглий, зелений, солодкий. Відгадка: кавун).
Він такий…,
Він такий…,
… у тайзі –
Перед ним тремтять усі.
(Пропущено: смугастий, ікластий, найстрашніший. Відгадка: тигр).
Чи можете відгадати хоч одну? А чому ні?
Можете відразу сказати, яких саме слів не вистачає?
Якщо я скажу вам відгадку першої загадки, чи зможете ви її відновити? Погляньте на цей малюнок і скажіть, які слова треба вставити (Червоний, гіркий).
Що вони називають? (Колір, смак).
Аналогічно діти поновлюють загадку про кавун.
Яких слів не вистачало? Що вони означають? (Форму, колір, смак).
Як ми говоримо про такі слова? (Це прикмети предмета,за якими його можна впізнати).
Література
Оконь В. Введение в общую дидактику пер. С польск. Л. Г. Кашкуревича, Н.Г. Горина.,1990.
Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мишлении и обучении. М.,1972.