Ім'я файлу: Социальная работа.pdf Розширення: pdf Розмір: 210кб. Дата: 20.10.2021 скачати Пов'язані файли: Вопросы. (1).docx ВСТУП Завдання до теми.docx Фізична культура в загальнокультурної та професійної підготовки Фізична культура в загальнокультурної та професійної підготовки Фізична культура в загальнокультурної та професійної підготовки Р. 1. Теоретичні засади соціальної роботи СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЯК ВИД СУСПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА • як практична професійна діяльність із подання допомоги та підтримки людям, що опинилися у скрутній ситуації; • як навчальна дисципліна з професійної підготовки фахівців із соціальної допомоги та підтримки населення; • як галузь наукових знань, що ґрунтується на сукупності концепцій і теорій, має свій категоріальний апарат, досліджує принципи і закономірності, моделі та методи соціальної роботи Соціальна робота як різновид професійної діяльності утвердилася близько ста років тому в країнах Західної Європи. За цей час у практиці соціальної роботи за кордоном сформувалася достатня кількість теорій, моделей, технологій цієї діяльності. В нашій країні соціальну роботу визнано як професію на початку 90-х років XX ст. Очевидно, що зараз теорія і практика соціальної роботи як професійної діяльності в Україні знаходиться на етапі становлення. Тому в спеціальній літературі не існує однозначного тлумачення терміна «соціальна робота». У більшості наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених це поняття розглядається у трьох аспектах: Суб'єкти соціальної роботи - це державні, громадські організації, фізичні особи, що реалізують соціальну політику та надають соціальну допомогу різним категоріям населення. - Благодійні фонди, товариства - Громадські об'єднання - Приватні соціальні служби - Відділення міжнародних організацій (ПРООН, ЮНІСЕФ, Товариство Червоного Хреста, Християнський Дитячий фонд тощо) Недержавні організації Фізичні особи - Соціальні працівники - Соціальні педагоги - Психологи - Реабілітологи - Медичні працівники - Волонтери Розвиток теорії соціальної роботи було започатковано в 90-х роках 20 ст. у Великій Британії: тут почали читати лекційні курси щодо організації благодійної діяльності. А в 1899 році було відкрито перший у світі інститут соціальних працівників в Амстердамі. Важливим внеском у розвиток соціальної роботи як науки стали роботи М. Річмонд «Дружній візит до бідняків: керівництво для тих, хто працює у благодійних організаціях» (1899) та «Соціальні діагнози» (1917), в яких вперше було науково обґрунтовано методи й категорії соціальної роботи. Розвиток теорії соціальної роботи було започатковано в 90-х роках 20 ст. Найважливішим компонентом системи логічно впорядкованого знання є понятійний апарат науки - сукупність понять, категорій і термінів, які дозволяють в узагальненій формі відобразити явища, що вивчаються певною наукою, а також зв'язки між ними шляхом фіксації їх істотних ознак та закономірностей. Понятійний апарат формується в процесі узагальнення результатів емпіричного спостереження та експерименту, шляхом застосування у пізнавальній діяльності дослідницьких процедур абстрагування, ідеалізації, узагальнення, порівняння, аналізу, синтезу та умовиводів. Понятійний апарат утворює структуру науки. Отже, поняття - це відображення в узагальненій формі явищ і подій дійсності, зв'язків між ними шляхом фіксації їх загальних і специфічних ознак та якостей. У соціальній роботі розрізняють два рівні понять: первинні і теоретичні. Для соціальної роботи важливим є поділ процесу соціалізації на три основні етапи: 1) дотрудовий - період життя людини до початку трудової діяльності, здобуття освіти і професії; 2) трудовий - зріла, свідома діяльність людини на благо своє та суспільства; 3) післятрудовий - переважно, пасивний спосіб життєдіяльності (пенсіонери тощо.). ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ Для соціальних процесів характерна взаємодія великих мас людей, що мають різноманітні інтереси, прагнення, зв'язки, розмаїття яких неможливо детально з'ясувати і врахувати. Тому визначають загальний, осьовий (серединний) напрям розвитку соціального процесу, що виявляється як закономірна тенденція. Одним із найважливіших структурних елементів соціальної роботи, як і будь-якої іншої галузі соціального знання, є її закономірності. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ Нормативно-правові джерела соціальної роботи. Людина як суспільна істота, будь-яка соціальна група, суспільство в цілому керуються певними ціннісними орієнтаціями та відповідними нормами діяльності. Вважається, що людина є свідомою, якщо вона усвідомлює умови власного існування, поставлену мету і засоби її здійснення, регулятивні соціальні норми поведінки, форми соціального контролю, наявний статус і виконання певної ролі. За свою багатовікову історію людство зуміло: - визначити певні суспільні цінності- властивість суспільного предмета задовольняти різноманітні потреби соціального суб'єкта (людини, групи людей, суспільства); - виробити особливі суспільні відносини, завдяки яким потреби та інтереси індивіда або соціальної групи переносяться на світ речей, предметів, духовних явищ, надаючи їм певних соціальних ознак, не пов'язаних з утилітарним призначенням цих речей, предметів, духовних явищ. Тому соціальна цінність - це сутність явищ і предметів реальної дійсності з точки зору їх відповідності або невідповідності потребам суспільства, соціальної групи, особистості; моральні та естетичні вимоги, вироблені людською культурою, що є продуктами суспільної свідомості. 4к Загальнолюдські, загальноприйняті за результатами угоди, цінності та норми служать посередниками в соціальному житті, ланками, що інтегрують соціальну взаємодію різних суб'єктів. Соціологи розрізняють цінності: 1) існуючі, наявні, наприклад, робота, сім'я, добробут тощо; 2) цільові, наприклад, ідеали, цілі, бажання; 3) обов'язкові, наприклад, норми, ролі, настанови. Необхідною умовою життя людини в суспільстві, функціонування держави, забезпечення узгодженої взаємодії людей, прав людини і громадянина є додержання певних норм поведінки, які панують у соціумі. Р. 2. Зміст та організація соціальної роботи ХАРАКТЕРИСТИКА КАТЕГОРІЙ КЛІЄНТІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У кожному суспільстві до категорії вразливих можуть бути віднесені різні групи громадян. Особи, з якими стикаються соціальні працівники, різні за віком (від немовлят до людей похилого віку), що належать до різних рас, релігій, етнічних, соціоекономічних груп. Клієнтами чи потенційними клієнтами соціальної роботи в західних країнах є: ● бездомні люди; ● родини, в яких існують проблеми дитячої занедбаності, фізичних зловживань щодо дитини або одного з партнерів, подружні пари, що мають серйозні подружні конфлікти; ● родини, в яких дитина виховується лише одним з батьків або в яких проявляються насильство з боку батьків чи делінквентна поведінка, труднощі у навчанні дитини; ● особи із затримками розвитку (інваліди) та їхні родини; МЕТОДИ ТА ФОРМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ Психодрама - це метод групової психотерапії., де використовується рольова гра, під час якої створюються необхідні умови для спонтанного вираження індивідом почуттів, що пов'язані з важливими для нього проблемами. Під час психодрами створюються умови для переосмислення особистістю власних проблем і конфліктів, подолання неконструктивних поведінкових стереотипів і способів емоційної реакції, формування адекватних прийомів поведінки. Соціодрама - спеціальний вид психодрами, спрямований на аналіз відносин між різними групами людей. Соціодрама не обмежується проблемами однієї людини чи конкретної труни. Вона спрямована на проблеми, які виникають у певному соціумі чи культурі, й притаманні значній кількості людей. Під час соціодрами аналізуються певні колективні уявлення та досвід, що зумовлені різними соціокультурними особливостями (соціальними, етнічними, професійними тощо) Ігрова терапія - метод корекції емоційних і поведінкових розладів у дітей шляхом залучення їх до різноманітних ігрових ситуацій. У процесі гри спеціаліст спостерігає за поведінкою дитини, що дає йому певний діагностичний матеріал для того, аби запропонувати дитині таку гру та роль у ній, яка допоможе усвідомити негативні аспекти своєї поведінки чи сформувати ті навички соціальної взаємодії, які в неї є відсутніми або малорозвинутими. УПРАВЛІННЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТ У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ Менеджмент соціальної роботи є одним із видів соціального управління, тобто такої управлінської праці, де головним суб'єктом та об'єктом діяльності на рівні відповідної організації соціальної сфери (далі - соціальна служба) виступає людина. Предмет і продукт менеджменту соціальної роботи характеризуються рядом особливостей: - ідеологія, філософія соціальної роботи або їх невизначеність; - цілі соціальної політики та завдання, що ставляться залежно від нормативних документів, виданих органами виконавчої влади, місцевого самоврядування; - особливості статусу, форм власності соціальної служби й типів завдань соціальної роботи; - види діяльності, професійні ролі соціальних працівників і спеціалізації соціальних служб; - адресати впливу, взаємодії (клієнт соціальної роботи). Головна мета менеджменту соціальної роботи - забезпечення реалізації основних принципів державного підходу до організації соціальної роботи в умовах конкретної соціальної служби (орієнтація на практичний результат, прогнозування перспектив щодо здатності соціального працівника вирішувати актуальні завдання громади, з урахуванням інтересів групи, запитів особистості; комплексність запобігання проявам галузевої завуальованості, низькій якості і недоступності соціальних послуг, безвідповідальності та некомпетентності спеціалістів із соціальної роботи, недооцінці ними етичних стандартів, тобто всьому тому, що завдає шкоди особистості, сім'ї, громаді). |