Ім'я файлу: ефект співприсутності семінар пачк.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 15.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
практичне завдання 10.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 15.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
практичне завдання 10.docx
Усю сукупність соціальних ефектів міжособової взаємодії можна розділити на три групи: 1) ефекти співприсутності, 2) ефекти групового впливу і 3) ефекти групової інтеграції. І я зараз детально розповім про ефект співприсутності, і також про підпункти та рівні цього ефекту.
● Ефекти співприсутності. Закладають рівень присутності інших при виконанні певної діяльності індивідом або групою людей. Значною мірою ці ефекти відображають соціально-психологічні аспекти міжособових взаємодій. До найвідоміших ефектів цієї групи належать: публічний ефект, ефекти соціальної фасилітації та інгібування, а також ефект ореолу.
Публічний ефект. Суть ефекту полягає у зміні характеристик індивідуальної діяльності під впливом пасивної присутності інших людей. Саме з експериментального дослідження впливу інших на людину (індивіда), на думку багатьох авторів, розпочинає свій відлік соціальна психологія як наука. Одночасно кілька дослідників (Н. Тріплет, В. Бехтєрєв, Ф. Олпорт та ін.), що виявилися піонерами в цій галузі, зазначили, що людина по-різному поводиться залежно від того, чи здійснює вона певні дії самостійно, перебуваючи в ізоляції, чи, навпаки, реалізує певний вид діяльності в оточенні інших.
Класичний приклад публічного ефекту – це умови лабораторного експерименту за присутності експериментатора. З’ясувалося, що:
– у присутності групи у деяких людей продуктивність зростає на 40%, а в інших знижується на 20%, але є такі, у кого продуктивність за умов співприсутності інших не змінюється;
– сприйнятливість до шумів в умовах співприсутності інших падає на 29%;
– здатність терпіти біль підвищується в умовах змагання;
– приблизно 70% досліджуваних, працюючи разом в одній кімнаті, виконали більше завдань на увагу, ніж окремо, хоча у декого в таких умовах знизилася точність;
– в умовах групової роботи поліпшилися показники механічної пам’яті, сприйняття, мислення, творчої уяви;
– міра впливу групи на індивіда залежить від його освіти, віку, статі, ставлення до присутніх;
– зміна мотивації людини у присутності інших людей залежить від їхньої значущості, складності вирішуваного завдання, підготовленості до його вирішення, статусу індивіда в групі та ін.
Отже, зроблено висновок, що група впливає на індивіда навіть тоді, коли її реально поряд з ним немає, але він її собі чітко уявляє. Важливим також є те, чи вважає індивід інших людей своїми суперниками, чи вони для нього є тільки в ролі спостерігачів за тим, як він виконує власну діяльність.
Ефект „соціальної фасилітації” – тенденція, яка спонукає людей краще виконувати прості або дуже знайомі завдання у присутності інших. Ефект фасилітації є різновидом публічного ефекту і наголошує на підвищенні продуктивності діяльності індивіда внаслідок уявної або реальної присутності іншої людини або групи людей (без втручання у дії першого). На ефекті соціальної фасилітації, побудована діяльність відомих японських гуртків якості, в основі яких зростання передусім кількісних показників групової роботи з використанням стимулювальних ефектів співприсутності інших. Вважається, що спільне обговорення проблем, прийняття рішень з важливих питань життєдіяльності групи, організації стимулює процес творчості, нестандартний підхід до буденних справ. Цілком протилежним ефекту фасилітації є ефект „соціального інгібування”, коли фіксується зниження показників діяльності, її швидкості та якості за умов присутності інших. Цей ефект відбувається, коли індивід виконує надто складні завдання, що потребують зосередженості і концентрації уваги.
Ефект „ореолу”– тенденція перебільшення (применшення) рис або їхнє перенесення на решту риси особистості, яку оцінюють, при формуванні першого враження. Ефект ореолу може бути як позитивним (перебільшення реальних переваг та ігнорування недоліків), так і негативним (применшення переваг і акцентування на недоліках). Інакше кажучи, загальне позитивне враження зумовлює позитивні оцінки і, навпаки, загальне неприємне враження породжує негативні оцінки.
Тепер детальніше про рівні ефекту співприсутності:
Перший рівень - "мовчазної співприсутності" - має фактично умовне значення, але вже тут виявляється ефект соціального впливу, згідно з В. М. Бехтерєвим, "соціального збудження" та "соціального гальмування". Навіть мовчазна співприсутність групи людей змінює стан людини, змушує її поводити себе інакше. Природно, що в кожній групі як цілісному утворенні виявляються тенденції позитивної і негативної значущості, і тому одних членів групи співприсутність активізує, а в інших знижує успішність діяльності. До цього типу взаємопов'язаності належать усі різновиди індивідуальних робіт, які зводяться в єдине ціле тільки на певних етапах діяльності. По суті, це паралельні індивідуальні діяльності.
Другий рівень має умовну назву "взаємовпливу". Тут взаємопов'язаність діє на психічні процеси вже більшою мірою: в регуляцію включаються такі механізми, як наслідування, навіювання і конформність. Вони, своєю чергою, визначають одноманітність у групі щодо спільних норм, оцінок, поглядів, поведінки і діяльності.
Засобом взаємовпливів є обмін інформацією на вербально-логічному рівні, на якому оцінки та думки або "констатуються" (перший підрівень), або аналізуються з подальшим індивідуальним прийняттям рішення (другий підрівень), або обговорюються, і приймається одне спільне рішення (третій підрівень). Перехід від "мовчазної співприсутності" до "взаємовпливів" означає перетворення індивідуально-паралельної діяльності на спільну. Під час обговорення проблеми, обміну думками формується "сукупний фонд знань сукупного суб'єкта", який регулює розв'язання різноманітних групових завдань.
Третій рівень - рівень дійової взаємопов язаності, на якому дії кожного члена групи неможливі без одночасних або попередніх дій інших. Це вже спільна діяльність у повному розумінні цього слова. Взаємозв'язок тут визначається не тільки закликами до співробітництва (в тому числі наказами й інструкціями), а й метою, результатом і засобами діяльності.
Отже, успішність функціонування групи залежить не тільки від розподілу функцій між її членами, а й від зв'язку між ними. Тобто ефективність групової діяльності значною мірою залежить від рівня взаєморозуміння, взаємовідносин і взаємодії психологічних ефектів, що виникають у процесі спільної діяльності.