Ім'я файлу: Соціальна политика Нідерланди ЧИСТОВИК (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 45кб.
Дата: 18.06.2020
скачати


СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра управління
КУРСОВА РОБОТА

На тему «СУЧАСНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

В НІДЕРЛАНДАХ

ТА МОЖЛИВОСТІ ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ»

з навчальної дисципліни

«ПУБЛІЧНА ПОЛІТИКА»

Виконав (ла)

___________________________________

Слухач(ка) курсу заочної форми навчання

Спеціальність «Публічне управління та

Адміністрування»

Перевірила

І.О.Дегтярьова, д.держ.упр., доцент

Суми - 2019
ЗМІСТ РОБОТИ



ВСТУП 3

1.Теоретичні засади дослідження. 4

2.Сучасна соціальна політика Нідерландів. 6

3. Проблеми соціальної політики України. 12

ВИСНОВКИ 17

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 19

ВСТУП


Аналіз проблем соціальної інтеграції громадян в ЄС дає можливість виділити приклади ефективної соціальної політики, яка здійснюється на наднаціональному та національному рівнях і порівняти такі практики з ситуацією в Україні. З іншого боку інтерес представляє безпосередньо соціальна політика в Нідерландах як одній з країн ЄС, яка має високий рівень соціальної захищеності громадян і програм зайнятості населення. Тому тему нашого дослідження ми вважаємо досить актуальною.

Соціальна інтеграція громадян є одним з пріоритетів країн ЄС, які накопичили значний досвід відповідної соціальної політики, відображеної у загальноєвропейських документах, діяльності загальноєвропейських структур і фондів. Основною функцією соціальної політики в країнах ЄС є перерозподіл суспільного продукту з метою забезпечення колективних соціальних потреб (охорона здоров’я й охорона праці, захист навколишнього середовища, освіта і професійне навчання) і соціального забезпечення тих груп населення, які потребують підтримки держави (пенсіонери, особи з обмеженою працездатністю, безробітні, багатодітні родини тощо).

Одним з прикладів ефективної соціальної інтеграції громадян є модель «соціальної держави» в Нідерландах, де відповідно до ст. 20 Конституції держава зобов'язана забезпечувати населення шляхом перерозподілу національного багатства, в тому числі мінімальні розміри пенсій та соціальних виплат встановлюються законами таким чином, щоб гарантувати реалізацію прав людини в галузі соціального забезпечення, для чого створюються відповідні фінансові механізми та адміністративні структури.

Метою дослідження є аналіз основних напрямів соціальної політики в Нідерландах і визначення тих основних рекомендацій, які можуть бути прийнятними для України та створення умов, за яких соціально орієнтована економіка підтримує високі темпи економічного зростання та розумний рівень соціального захисту.

  1. Теоретичні засади дослідження.


Реалізація ефективної соціальної політики - це той чинник, від якого значною мірою залежить цивілізаційний розвиток будь-якої держави. Соціальна політика передбачає забезпечення соціальної безпеки, регулювання соціальних процесів, реалізацію інтересів споживачів, створення умов для сталого людського розвитку, і займає суттєве місце в механізмі забезпечення потреб людини. Категорія «соціальна політика» широко використовується в соціальних науках, теорії і практиці державного управління, в офіційних державних документах.

Соціальна політика - невід’ємна складова діяльності держави, відповідальної за добробут, розвиток і безпеку своїх громадян. Зважена соціальна політика зберігає стабільність у суспільстві, що дозволяє йому розвиватися без значних потрясінь, заколотів та революцій. Соціальна політика є своєрідним «амортизатором» ринкових ризиків, тому її основним критерієм є рівень суспільної злагоди та солідарності [ 3, с.204].

Особливу роль соціальна політика відіграє в суспільствах перехідного типу, оскільки її механізми захищають людину від втрат доходу, а населення взагалі - від негативних наслідків економічних реформ, структурних трансформацій виробництва, ринкової стихії. До того ж, соціальна політика - це той інструмент, за допомогою якого влада може впливати на суспільство і отримувати підтримку політичного курсу, який проводиться. Цю величезну силу соціальної політики, точніше її гасел, особливо чітко можна спостерігати під час виборчого процесу.

Соціальна політика - це система заходів інститутів суспільно- політичного життя, спрямованих на забезпечення оптимального розвитку соціальної сфери, підвищення добробуту та задоволення потреб суспільства як загалом, так і окремого громадянина [5, с.222 ].

Під суспільно-політичними інститутами мається на увазі сукупність суб’єктів, які беруть участь у здійсненні соціальної політики.

Є загальноприйнятим, що соціальна політика передбачає реалізацію комплексу заходів, які мають актуальну і довгострокову спрямованість на вирішення соціальних завдань у відповідності зі стандартами міжнародного співтовариства, здатними забезпечити прогрес на міжнародному, національному і регіональному рівнях у різних сферах суспільного життя.

Державну соціальну політику можна визначити як певну орієнтацію держави та систему заходів з оптимізації соціального розвитку суспільства, відносин між соціальними та іншими групами, створення умов для задоволення життєвих потреб їхніх представників [ 4, с.103]. До того ж, соціальна політика є одним з найважливіших напрямів державного регулювання економіки і частиною внутрішньої політики держави, спрямованої на забезпечення добробуту і всебічного розвитку громадян і суспільства загалом. У цьому аспекті значення соціальної політики визначається її впливом на процеси відтворювання робочої сили, підвищення продук­тивності праці, на рівень науково-технічного розвитку продуктивних сил.

Метою соціальної політики в соціальній, демократичній державі є загальний добробут, у тому числі забезпечення мінімально необхідного рівня соціального захисту різних категорій населення [ 2, с.193].

До об’єктів соціальної політики відноситься, передусім все населення і зокрема його окремі категорії: громадяни похилого віку, безробітні, інваліди, ветерани війни, пенсіонери, багатодітні сім’ї, малозабезпечені сім’ї, самотні батьки, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, бездомні громадяни та безпритульні діти тощо. Цим вибірковим групам відповідають окремі програми соціальної політики, спеціальні нормативно-правові акти. Отже, об’єктом соціальної політики виступає все населення країни з акцентом на найбільш уразливі та малозабезпечені верстви.


  1. Сучасна соціальна політика Нідерландів.

Нідерландська соціальна система полягає в тому, що всі громадяни повинні мати рівні права на участь в житті суспільства. Окремим групам суспільства, до яких, зокрема, належать люди похилого віку та інваліди, сім'ї з низькими доходами, молодь з недостатньою освітою, (етнічні) меншини, бездомні і наркомани, необхідна допомога. Ця допомога має і іншу мету: держава прагне, забезпечити активну присутність на ринку праці літніх людей і людей, які тривалий час не мають роботи, виходячи як із соціальних, так і економічних мотивів [1, с.35 ].

Нідерланди мають моральний обов'язок підтримувати свою високу репутацію в цій сфері, оскільки в усьому світі ця система вважається прикладом, хоча часто розглядається як система, що виходить за рамки реальних фінансових можливостей.

Державна система обов'язкового соціального страхування ділиться на дві програми в залежності від сфери охоплення: загальну і спеціальну. Загальна програма охоплює все населення країни, що постійно проживає у країні незалежно від національності та сімейного стану, а також іноземців, які сплачують прибутковий податок на території Нідерландів. Цією програмою охоплені також співробітники посольств і консульств, транспортних організацій, чия праця має роз'їзний характер, особи молодше 27 років, які виїжджають з країни для здобуття освіти. Ті, хто виїхали з країни на термін більше року, зберігають право на соціальне страхування з загальної програми.

Загальна програма не поширюється на тих, хто постійно працює за кордоном, отримує пенсії або допомоги за законодавством іноземної держави. За загальною програмою надаються пенсії по старості, інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на дітей, кошти на оплату медичних послуг.

Спеціальна програма призначена тільки для найманих працівників, тобто для тих, хто працює за договором трудового найму. Таким договором в Нідерландах називають угоду, за якою працівник зобов'язується працювати особисто за винагороду і підкорятися при цьому розпорядженням роботодавця. Усі особи молодше 65 років, які працюють за договором трудового найму, підлягають обов'язковому соціальному страхуванню за даною програмою. Вона поширюється і на тих, хто проходить виробниче навчання без відриву від виробничих обов'язків, і на осіб вільних професій (музикантів, артистів та ін.), на моряків, льотчиків. За рахунок цієї програми фінансуються допомоги по безробіттю і через хворобу, пенсії по інвалідності, надається медична допомога [1, с.36 ].

Державну систему доповнюють програми професійного та приватного страхування, участь в яких не є обов'язковою, професійні пенсійні програми створюються на підставі колективних угод або укладання договорів з компаніями, що страхують життя. На вимогу працівників галузі міністерство соціальних справ та найму Нідерландів може визнати участь у професійній програмі обов'язковим для всіх працівників галузі. Більшість найманих працівників та індивідуальних підприємців, крім державних страхових пенсій, отримують також і професійні.

Вперше державні пенсії по старості були встановлені в Нідерландах Законом від 3 грудня 1913 р. Цей закон мав два суттєвих недоліки. Перший полягав у вкрай низьких розмірах пенсій, другий - в обмеженій сфері охоплення, так як стосувався тільки найманих працівників. Цей закон діяв до прийняття закону про пенсії по старості в жовтні 1947 р., відповідно до якого це право набували також індивідуальні підприємці - дрібні бізнесмени, торговці, особи вільних професій. Нині право на пенсію по старості регулюється законом 1987 р., це право мають всі жителі Нідерландів, які досягли 65-річного віку, де встановлено єдиний пенсійний вік для чоловіків і жінок [ 6].

За загальною програмою обов'язкового соціального страхування пенсія по старості розраховується у відсотках від мінімальної заробітної плати з урахуванням періоду проживання в країні і страхового стажу - по одному відсотку за кожний рік. Максимальна пенсія призначається особам, які прожили в Голландії 50 років і вносили внески. Вона становить половину мінімальної оплати праці на місяць, при наявності утриманців і з урахуванням сімейного стану розмір пенсії по старості обчислюється пропорційно величині денного заробітку безпосередньо перед виходом на пенсію і згідно тривалості страхового стажу. Законодавством встановлена максимальна сума заробітку для обчислення пенсії, ця ж сума є базою для сплати страхових внесків.

Розміри мінімальної зарплати і пенсій підвищуються кожні півроку відповідно до індексу зростання зарплати у виробничому секторі економіки. На додаток до пенсії по старості за загальною або спеціальною програмою багато найманих працівників, індивідуальні підприємці, особи вільних професій отримують професійні пенсії за рахунок галузевих внесків. Додаткова пенсія обчислюється пропорційно тривалості професійного страхового стажу і величини середнього заробітку або доходу. Максимальний розмір такої пенсії разом з державною за програмами обов'язкового соціального страхування (загальну або для нових найманих працівників) не може перевищувати 70% останнього заробітку чи доходу [6 ].

Нідерланди - єдина країна ЄЕС, де можна не платити внески на соціальне страхування з релігійних міркувань. Однак ті громадяни, які «ухиляються» від такого внеску, зобов'язані платити податок на прибуток у розмірі, що дорівнює внеску на обов'язкове соціальне страхування, тому при виникненні соціального ризику вони отримують пенсії та допомоги.

У сфері соціального забезпечення інвалідів держава прийняла в квітні 2003 року Закон про однаковий підхід, який надає інвалідам захист від дискримінації і можливість стати повноцінними громадянами суспільства. Відповідальність за забезпечення соціального добробуту лежить, головним чином, на муніципальних органах, які останнім часом все більше схиляються до підходу, що грунтується на територіальному поділі муніципалітетів на мікрорайони. Це дозволяє розглядати соціальні аспекти в інтегральному зв'язку з економічними факторами. Мета такого підходу - формування життєздатного суспільства, члени якого можуть грати в ньому активну роль.

Державні програми обов'язкового соціального страхування передбачають також надання пенсії по інвалідності. Інвалідами визнаються особи, які за станом здоров'я не можуть продовжувати працювати на своїй посаді чи за своєю професією і отримувати колишній дохід: мінімальний страховий стаж для набуття права на пенсію по інвалідності становить 1 рік. Розмір пенсії по інвалідності залежить від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотках. Якщо ступінь втрати не перевищує 15%, то пенсія по загальної програмі не призначається, при зниженні працездатності на 80% обчислюється у розмірі 70% мінімальної оплати праці, а якщо втрата ще вище або людина потребує постійного стороннього догляду, то пенсія по інвалідності збільшується до 100% [ 6].

Державні програми обов'язкового соціального страхування на випадок інвалідності доповнюються професійними. Право на професійну пенсію по інвалідності мають особи, ступінь втрати працездатності яких становить від 15 до 25%, ця пенсія обчислюється у розмірі 14% колишнього заробітку, обмеженого певної максимальною сумою, при зниженні працездатності на 80% і більш професійна пенсія по інвалідності призначається в розмірах від 70 до 100% колишнього заробітку. Крім пенсій, інвалідам надаються соціальні послуги з професійної підготовки, протезування, медичного патронажу, поліпшуються їхні житлові умови, виділяється транспорт.

Джерелом фінансування державних програм обов'язкового соціального страхування служать внески жителів Голландії, найманих працівників і роботодавців, державні дотації та інші надходження. Для осіб, охоплених загальною програмою, розмір внеску встановлюється з урахуванням доходу, а для найманих - з урахуванням заробітку. При цьому і дохід, і заробіток обмежується максимальною сумою, яка в подальшому слугує базою для обчислення пенсій та виплат. Внески найманих працівників утримуються автоматично при виплаті зарплати.

Індивідуальні підприємці та інші особи, які підлягають обов'язковому страхуванню по загальній програмі, платять внески самостійно, якщо їхній річний дохід перевищує встановлену суму; при низькому рівні доходів вони звільняються від внесків і не набувають права на страхову пенсію. Ставки страхових внесків щорічно переглядаються та затверджуються наказами міністра соціальних справ та найму, зазвичай на всій території країни діють єдині ставки, однак при страхуванні на випадок хвороби або безробіття вони можуть диференціюватися в залежності від ступеня ризику, що існує в різних галузях. Ставки страхових внесків визначаються на підставі проектів бюджетів відповідних фондів з урахуванням очікуваних витрат, оскільки механізм фінансування заснований на принципі солідарності. Це означає, що виплати покриваються за рахунок поточних надходжень, хоч і створюються певні резерви.

Модель «соціальної держави» в Нідерландах можна розглядати також як модель соціального партнерства, у якій зафіксовані чіткі функції кожного з партнерів, що дає можливість органам державного управління прогнозувати дії партнерів і своєчасно вносити корективи в систему державного регулювання економіки та соціальних процесів.

Основи соціального партнерства були закладені у країні впродовж 20-40-х рр., коли почало активно розвиватися співробітництво між профспілками і об’єднаннями роботодавців. Провідними структурами, які є основними консультативними органами уряду, стали: з трудових відносин - Фонд праці, що об’єднав працівників і роботодавців; з соціально-економічних питань - тристороння Рада з соціально-економічних проблем. Урядом здійснювалися спроби створити за участю профспілок нові галузеві органи, що об’єднували підприємства в корпоративні галузеві організації з правом регулювання цін і заробітної плати в конкретній галузі, але така практика була реалізована лише в деяких галузях. Більш дієвими є ради підприємств (закон 1950 р.), які мають визначені законодавством права з питань консультування і взаємних узгоджень і можуть активно захищати інтереси найманих працівників.

Система медичного страхування Нідерландів постійно реформується — у зв’язку з коливаннями між об’єднанням різних систем в одну та збереженням поділу між ними.

У 2006 році в Нідерландах було проведено структурну реформу системи охорони здоров’я, тож логічним було і прийняття нового закону про медичне страхування (також датованого 2006 роком). По суті, цей закон суттєво змінив взаємовідносини між надавачами медичних послуг і застрахованим населенням, перевівши їх на більш ринковий рівень. Згідно з ухваленим законом, страхова компанія зобов’язана забезпечити страховий поліс кожному охочому, незалежно від обумовлених ризиків [ 1, с.36].

Чітко визначено і роль держави в новій системі — контролера за якістю, обсягом і повнотою наданих послуг. Соціальний аспект нововведення — було передбачено пільгове страхування малозабезпечених категорій населення, неповнолітніх осіб (до 18 років). Матеріальне забезпечення полісів для них передбачено бюджетом уряду, а обсяг медичної допомоги визначається індивідуальними потребами.

У рамках нового законодавства у сфері медичного страхування кожен громадянин повинен бути застрахований за мінімальним базовим пакетом — інакше з нього стягується штраф. Отже, одночасно із розширенням можливості вибору страхової компанії встановлюється і фінансова відповідальність населення.

Реформа знайшла відгук у жителів Нідерландів: у перший же рік її впровадження 18% населення змінили свою страхову компанію, найбільшу популярність набув так званий сімейний поліс, який «охоплював» пенсіонерів та непрацюючих членів родини.

Система соціального захисту в Нідерландах передбачає: страхування службовців, державне страхування, соціальну допомогу. У разі страхування найманих працівників внески сплачують роботодавці і наймані працівники з фонду заробітної плати. Збір внесків здійснюють промислові страхові асоціації, яких в Нідерландах 17. Керують ними представники роботодавців та найманих працівників. До соціальної допомоги вдаються у двох випадках: у разі крайньої необхідності — як до останнього засобу (її надають муніципалітети); коли допомога по соціальному страхуванню менша гарантованого доходу (надають промислові страхові компанії).

Державне страхування включає пенсії за віком, у разі втрати годувальника. Пенсійний вік становить 65 років.

Пенсія в разі втрати годувальника виплачується залежно від доходу сім’ї. Якщо він перевищує певний рівень, то допомога не виплачується.

Передбачена соціальна допомога дітям до 18 років. Її розмір залежить від: доходу дитини; розміру допомоги батькам; віку дитини; місця проживання дитини (удома чи ні).

Законодавством Нідерландів визначені такі види соціальної допомоги:

  • допомога дітям;

  • додаткова допомога безробітним і непрацездатним;

  • допомога за віком і частковою непрацездатністю;

  • допомога безробітним;

  • допомога тим, хто працює за наймом.


3. Проблеми соціальної політики України.

Актуальною для України можна вважати нову ідеологію соціальної політики Нідерландів, пріоритетами якої є активізація трудового потенціалу, тобто стимулювання громадян до активного пошуку роботи, і децентралізація, «дерегуляція» соціальних повноважень, тобто передача виконання соціального бюджету «федерального» центру на муніципальний рівень.

Разом з тим, держава не знімає з себе соціальної відповідальності і має здійснювати контроль за станом соціально-трудових та інших відносин, захистом прав і трудових гарантій громадян, визначених конституцією та законодавством, в конфліктних ситуаціях вживати необхідні санкції щодо партнерів для стабілізації ситуації.

Для України доцільно було б перейняти, перш за все, прозору й доступну систему надання соціальних публічних послуг населенню органами місцевого самоврядування. Якщо в європейських країнах можливі черги за безпосередньо отриманням послуги, то для України вже традиційним є спочатку черга за отриманням інформації про послугу та умови її надання й необхідні документи, потім людина має чекати черги оформлення послуги, далі чекати призначення / нарахування / отримання послуги [3, с.207 ].

Дані надання допомоги за 2018 рік представлено нами в табл.1. та 2.:
Таблиця 1.

Надання цільової грошової допомоги непрацездатним громадянам з мінімальними доходами ( на 1 січня 2019 року (за даними Пенсійного фонду України)




Кількість громадян, яким призначена допомога, тис. осіб

Середній розмір місячної

допомоги одній особі, грн




усього

у тому числі у сільській місцевості

Усього

у тому числі пенсіонерам

341,0

148,9

44,17

з інвалідністю

30,5

12,7

52,20

у разі втрати годувальника

0,3

0,1

50,86

які отримують соціальну пенсію Із загальної кількості самотнім

72,7

35,9

39,74

пенсіонерам

4,7

1,8

55,91




Таблиця 2.

Середній розмір заробітної плати та допомоги

в Україні в 2016-2018 рр.

( за даними Держкомстату України)

Середньомісячний наявний дохід у

2016

2017

2018

розрахунку на одну особу, грн

3090,0

3939,1

4825,7

до попереднього року, відсотків

116,6

127,5

122,5

Середньомісячний реальний наявний дохід у розрахунку на одну особу, грн

2712,9

3443,3

4351,4

Середньомісячна номінальна заробітна плата, грн

5183

7104

8865

до попереднього року, відсотків Індекс реальної заробітної плати

123,6

137,1

124,8

до попереднього року, відсотків Середній розмір місячної пенсії пенсіонерів

109,0

119,1

112,5

на кінець року, грн

1828,3

2479,2

2645,7

Середній розмір допомоги громадянам, яких виявлено та які перебувають на обліку суб'єкта, що надає соціальні послуги, у розрахунку на одну особу, грн










грошової

1671,9

1597,9

2997,1

натуральної

222,4

229,0

247,8


За даними Мін соцполітики України, протягом 2018 року спостерігалася позитивна динаміка щодо зростання доходів населення. Номінальні доходи населення збільшилися на 21,4 % порівняно з 2017 роком [7 ].

Наявний дохід, який може бути використаний населенням на придбання товарів та послуг, збільшився на 21,9 %, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактору, - на 9,9 відсотка.

Наявний дохід у розрахунку на одну особу у 2018 році становив 57 908,6грн, що на 10 638,9 грн більше, ніж у 2017 році.

Але при цьому за 2018 рік зросли ціни на алкогольні напої та тютюнові вироби – 17,9 %, зв’язок – 15,1 %, освіту – 13,4 %, ресторани та готелі – 13,0 %, транспорт – 12,9 %, різні товари та послуги – 11,0 %, житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива – 10,6 %, охорону здоров’я – 8,9 %, продукти харчування та безалкогольні напої – 7,8 %, предмети домашнього вжитку, побутову техніку та поточне утримання житла – 6,8 %, відпочинок і культуру – 4,4 %, на одяг і взуття – 2 відсотки [ 7].

Досліджуючи становище соціальної політики в нашій державі, ми виявили наступні проблеми у чинній системі соціальної підтримки:

1) низький рівень охоплення бідного населення соціальною підтримкою. Усього 56,8 % бідних (згідно з критерієм прожиткового мінімуму на 2019 рік) одержують принаймні один вид соціальної підтримки;

2)низька адресність при наданні соціальної підтримки. Розподіл державних соціальних трансфертів є несправедливим: менше 23 % від їх загальної суми потрапляють до бідних, інші (майже 17 млрд грн щороку, тобто близько 6 % доходів бюджету) надаються небідному населенню;

3)механізм надання житлових субсидій та пільг з оплати житлово-комунальних послуг побудований на завищених нормативах споживання цих послуг, що призводить до неефективного використання коштів бюджету.

Причинами цих проблем можна назвати:

1) надання більшості видів допомоги відбувається без урахування рівня доходів і майна/власності у розпорядженні одержувача допомоги. Викривлена філософія соціальної підтримки: соціальна допомога орієнтована на максимальне охоплення населення;

2) відсутність необхідної інформації для обліку й моніторингу фактично спожитої соціальної допомоги й оцінювання доходів претендентів на її одержання;

3) відсутність у системі соціальної підтримки стимулів для ефективного використання виділених на неї коштів, завищені норми споживання комунальних послуг для населення.

Аналіз моделі «соціальної держави» в Нідерландах свідчить про можливість і необхідність використання в Україні політики соціальної інтеграції громадян, побудованої на принципах однакового підходу, трудової активності, соціального консенсусу.

Не менш важливим, як нам здається, є застосування в системі соціального захисту громадян України принципів еквівалентності та солідарності.

Принцип еквівалентності гарантує, що одержувані виплати відповідають розміру доходу, втраченого при звільненні з роботи або при втраті працездатності, а принцип солідарності гарантує, що всі люди, що знаходяться в тяжкому соціальному чи економічному становищі, отримують допомоги однакового розміру.

ВИСНОВКИ





  1. Соціальна політика - це система заходів інститутів суспільно- політичного життя, спрямованих на забезпечення оптимального розвитку соціальної сфери, підвищення добробуту та задоволення потреб суспільства як загалом, так і окремого громадянина.

  2. У Нідерландах існує одна з найбільш високорозвинених систем соціального захисту в світі. Вартість медичного обслуговування складає в середньому 11% бюджету середньої сім'ї, квартплата і комунальні послуги - до 25%, витрати на продовольство - 21%, транспорт і зв'язок - 11%, одяг і взуття -7%. Близько 30% брутто зарплати припадає на податки і різні соціальні виплати. Інфляція залишається на низькому рівні - близько 3,3% на рік. У Нідерландах діє розвинена система соціального страхування.

  3. Система соціального захисту в Нідерландах передбачає: страхування службовців, державне страхування, соціальну допомогу. У разі страхування найманих працівників внески сплачують роботодавці і наймані працівники з фонду заробітної плати. Збір внесків здійснюють промислові страхові асоціації, яких в Нідерландах 17. Керують ними представники роботодавців та найманих працівників. До соціальної допомоги вдаються у двох випадках: у разі крайньої необхідності — як до останнього засобу (її надають муніципалітети); коли допомога по соціальному страхуванню менша гарантованого доходу (надають промислові страхові компанії).

  4. Законодавством Нідерландів визначені такі види соціальної допомоги: допомога дітям; додаткова допомога безробітним і непрацездатним; допомога за віком і частковою непрацездатністю; допомога безробітним; допомога тим, хто працює за наймом.

  5. За даними Міністерства соцполітики України, протягом 2018 року спостерігалася позитивна динаміка щодо зростання доходів населення. Номінальні доходи населення збільшилися на 21,4 % порівняно з 2017 роком.

  6. Досліджуючи становище соціальної політики в нашій державі, ми виявили наступні проблеми у чинній системі соціальної підтримки:

1) низький рівень охоплення бідного населення соціальною підтримкою. Усього 56,8 % бідних (згідно з критерієм прожиткового мінімуму на 2019 рік) одержують принаймні один вид соціальної підтримки;

2)низька адресність при наданні соціальної підтримки. Розподіл державних соціальних трансфертів є несправедливим: менше 23 % від їх загальної суми потрапляють до бідних, інші (майже 17 млрд грн щороку, тобто близько 6 % доходів бюджету) надаються небідному населенню та под.

7. Аналіз моделі «соціальної держави» в Нідерландах свідчить про можливість і необхідність політики соціальної інтеграції громадян, побудованої на принципах однакового підходу, трудової активності, соціального консенсусу. Не менш важливим є застосування в системі соціального захисту принципів еквівалентності та солідарності. Принцип еквівалентності гарантує, що одержувані виплати відповідають розміру доходу, втраченого при звільненні з роботи або при втраті працездатності, а принцип солідарності гарантує, що всі люди, що знаходяться в тяжкому соціальному чи економічному становищі, отримують допомоги однакового розміру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ





  1. Зоммер М. Європейська соціальна модель та вдосконалення прав найманих працівників за умов глобалізації / М.Зоммер // Профспілки України. - 2017. - № 10. - С.35-36.

  2. Іляшенко В. А. Формування державної соціальної політики України / В. А. Іляшенко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2010. – №1. – С. 192-197.

  3. Малиш Н. А. Соціоекологічні аспекти державної політики / Н. А. Малиш // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2010. – №2. – С. 204-209.

  4. Рудкевич І. В. Напрями державної соціальної політики України в сучасних умовах / І. В. Рудкевич // Економіка та держава. – 2010. – №6. – С. 103-105.

  5. Стойка А. Критерії формування та реалізації соціальної політики: теоретичний аспект / А. Стойка // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2010. – №3. – С. 222-228.

  6. Электронное правительство в Нидерландах. - Режим доступу - http://elgov.ucoz.ru/index/ehlektronnoe_pravitelstvo_v_niderlandakh/0-10

  7. Міністерство соціальної політики України. Соціальний звіт за 2018 рік. Електронний ресурс: Режим доступу: https://www.msp.gov.ua/news/17003.html

скачати

© Усі права захищені
написати до нас