Ім'я файлу: vknuppcr_2012_6_28 (1).pdf
Розширення: pdf
Розмір: 267кб.
Дата: 26.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
1.docx
Розширення: pdf
Розмір: 267кб.
Дата: 26.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
1.docx
ПСИХОЛОГІЯ. ПЕДАГОГІКА. СОЦІАЛЬНА РОБОТА. 6/2012
81
тся, теряет свою определенность и четкую выражен- ность. Более того, во всем мире фиксируется факт ра- спространения социальной аномии и таких форм соци- ализации, которые приводят к массовому распростра- нению очевидно социально негативных вариантов раз- вития личности. Наиболее значимым здесь является тот факт, что негативные социальные формы жизни – алкоголизм, наркомания, проституция, преступность, семейное насилие и т. д. – становятся детско- подростковыми, то есть становятся фактом социализа- ции подрастающих поколений. Приведем только один пример: по различным социологическим данным у нас в стране приблизительно пятая часть проституток – несовершеннолетние, а каждая седьмая проститутка имеет 1-2 детей, которые живут и воспитываются в ситуации, где проституция считается социальной нор- мой. Некоторые юристы утверждают, что разрушение нормативной основы жизни общества приводит к тому, что процесс социализации разрушается и трансформи- руется в массовый процесс социопатизации. Если это и преувеличение, то имеющее под собой весьма сущест- венные основания [3].
Мы считаем, что необходимо выделять те формы социализации, которые становятся массовидными и приводят к формированию негативных моделей социа- льного поведения и деятельности. На сегодняшний день можно с уверенностью говорить, как минимум, о трех таких формах негативной социализации, сложив- шихся в нашем обществе.
Во-первых, это социализация при явном недостатке или полном отсутствии позитивно ориентированных аге- нтов социализации. Такую форму можно определить как
дефицитарную социализацию. Она охватывает широ- кий круг социальных явлений от педагогической запу- щенности до социального сиротства и детской беспри- зорности. Независимо от причин ее возникновения. Мо- жно констатировать, что при таком сужении количества и снижении качества агентов социализации нарушается механизм трансляции социокультурных норм, что при- водит к одичанию целого поколения детей. Руководите- ли и сотрудники детприемников отмечают, что среди детей-беспризорников 9-10-летнего возраста массовым явлением стало отсутствие элементарной грамотности на уровне неумения читать и писать. Основными аген- тами социализации становятся, в лучшем случае, теле- визор, а в худшем – такая же детско-подростковая улич- ная группа, живущая по законам стаи.
Во-вторых, это социализация в условиях массового распространения и легализации различных маргиналь- ных групп в обществе. Отсутствие социальных институ- тов организации свободного времени и деятельности детей и подростков и так называемая "социальная то- лерантность" привели к тому, что различные маргина- льные группы со своими субкультурными нормами за- няли практически все видимое пространство социаль- ной жизни. Эти группы вовсе не обязательно являются асоциальными или антисоциальными, но сама марги- нальность приводит к резкому сужению значимых со- циокультурных норм и их смещению на периферию жизни личности. Такая маргинальная социализация приводит к тому, что принадлежность к маргинальной группе становится нормой и стилем социальной жизни подростка.
В-третьих, это социализация в условиях массового ра- спространения всевозможных предметов и видов деяте- льности, вызывающих быстрое привыкание и личностную зависимость от их потребления. Резкое омоложение ал- коголизма, наркомании, токсикомании, компьютерной и игровой зависимостей сделали аддиктивную социали-
зацию безусловным фактом нашей жизни. Аддиктивная социализация приводит к тому, что вся жизнедеятель- ность индивида становится подчиненной процессу полу- чения предмета зависимости, который теперь и является единственной ценностью. Аддиктивная социализация приводит не только к разрушению физического и психиче- ского здоровья, но и к полному распаду личности. Хотя, вполне возможно, сейчас уже надо говорить о феномене аддиктивной личности.
Завершая анализ дегенеративных форм социализа- ции, еще раз подчеркнем, что каждая из них задает не только психологические особенности личности, но и фор- мирует у индивида целостные модели образа жизни.
Преодоление этих моделей и открытие возможности по- строения жизни на основе других моделей и составляет основную задачу ресоциализации. Понимание психоло- гом или социальным работником базовых оснований об- раза жизни, заложенных в процессе социализации, явля- ется обязательным инструментом построения личностно ориентированной программы социально-психологической реабилитации и ресоциализации индивида.
1.
Максимова Н. Ю.
Психологія адиктивної поведінки /
Н. Ю.Максимова. – К. : Київський університет, 2002. – 307 с. 2. Кунцев- ська А. В.
Казка як засіб рефлексії життєвого досвіду /
А. В. Кунцевська // Науковий вісник Миколаївського державного універ- ситету імені В. О. Сухомлинського : Збірник наукових праць. Серія "пси- хологічні науки" / За ред. С. Д. Максименка, Н. О. Євдокимової. – Т. 2. –
Вип. 4. – Миколаїв : ТОВ фірма "Іліон", 2010. – 314 с. 3. Парунова Ю. Д.
Концепции социализации человека ХХ века / Ю. Д. Парунова // Культу- ра народов Причерноморья. – 2005. – № 61. – С. 119-123.
Н а д і й ш л а д о р е д к о л е г і ї
В. Шкуро
ТИПОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ
В статті розглядається поняття соціального проекту. Представлені критерії для аналізу соціальних проектів. Роз-
роблений варіант типології соціальних проектів. Обґрунтовано важливість врахування особливостей соціальних проектів
при їх розробці та реалізації.
The concept of social project is examined in the article. The presented criteria are for the analysis of social projects. Developed
variant of typology of social projects. Grounded importance of account of features of social projects at their development and
realization.
Соціальний проект – це сконструйоване ініціатором проекту соціальне нововведення, метою якого є ство- рення, модернізація або підтримання в середовищі, що змінюється, матеріальної або духовної цінності. Ново- введення мусить мати просторово-часові кордони, а його вплив на людей – визнаватися позитивним за со- ціальним значенням [3].
Соціальний проект – це сукупність комплексних дій, спрямованих на розв'язання конкретної соціальної ситуа- ції, проблеми, за умови обмеженості в часі та ресурсах [4].
Проекти надають можливість апробації ідей, пошуку та концентрації відповідних ресурсів. Проект соціальної роботи іноді розуміють як інтегровану систему, що складається із: сформульованих проектних цілей; ство- рених для цих цілей соціальних установ, фізичних
© Шкуро В., 2012
82
В І С Н И К Київського національного університету імені Тараса Шевченка
об'єктів, системи соціального захисту; розроблених та затверджених відповідних документів – програм, пла- нів, кошторисів, розрахунків тощо; розрахованих мате- ріальних ресурсів – матеріальних, фінансових, трудо- вих, часових; комплексу управлінських рішень, заходів з досягнення цілей [7].
Соціальне проектування є прогресивним явищем, тому що така організація роботи має конкретні перева- ги. Зокрема, вона забезпечує концентрацію зусиль і ресурсів на чітко визначених цільових групах клієнтів; локалізацію діяльності у визначених часових і географі- чних межах; застосування специфічних методів втру- чання відповідно до особливостей цільових груп; пере- важну орієнтацію на результати (проміжні й кінцеві), які можна виміряти об'єктивно.
На даний час, в соціальній сфері при реалізації со- ціальних проектів менеджери зіштовхуються з наступ- ними проблемами.
По-перше, рівень забезпечення вітчизняних соціа- льних працівників власною теорією і технологією роз- робки соціального проекту поки що змушує бажати кращого. Цьому є об'єктивні причини: фахова соціальна освіта запроваджена відносно недавно, і далеко не всі практичні працівники мали можливість її отримати; са- ма теорія соціальної роботи як науки переживає в Укра-
їні період становлення і на відміну від провідних захід- них шкіл (Великої Британії, Німеччини та ін.) не завжди готова запропонувати практикам потрібні рекомендації.
По-друге, наявна практика дещо випередила тео- рію – з кожним роком в Україні реалізується все більше соціальних проектів, а ґрунтовних наукових праць віт- чизняних авторів з цієї тематики явно не вистачає.
По-третє, українська ситуація ускладнюється тим, що попередній досвід суспільних навчально-наукових дисциплін, набутий за радянських часів, не завжди мо- же стати в пригоді, коли йдеться про подолання негати- вних наслідків поширення нових для країни явищ, зок- рема, безробіття, бродяжництва, дитячої безпритуль- ності, сексуальної експлуатації жінок, ін'єкційної нарко- манії і т. ін. (Адже деяких із цих проблем в Україні рані- ше взагалі не існувало, деякі були поширені значно менше, і для їх вирішення застосовувалися методи не- сумісні із сучасними принципами соціальної роботи) [6].
В даній статті нами зроблена спроба узагальнити підходи до типології соціальних проектів. Існують різні підходи до типології соціальних проектів. Одна з найпо- вніших типологій розроблена В. А. Луковим. Однак, на нашу думку, представлені в ній напрямки діяльності недостатньо відображають специфіку соціальних прое- ктів. Також не до кінця розкриті особливості фінансу- вання соціальних проектів.
Наявність чіткої та зрозумілої типології соціальних проектів дає можливість менеджеру соціальної роботи організувати правильне управління ними, досягнути бажаних результатів.
Кожен соціальних проект можна аналізувати за різ- ними критеріями. Розроблена типологія включає насту- пні критерії: об'єкт проектованих змін; характер змін; напрямок діяльності; особливості фінансування; масш- таб фінансування; термін реалізації; територія. Повний опис будь-якого соціального проекту передбачає його аналіз по кожного з даних критеріїв.
Типи соціальних проектів за об'єктом, формою, в яких нова цінність буде виглядати в ході реалізації проекту:
Послуга – це результат діяльності направлений на задоволення окремих потреб людей. Враховуючи специфіку соціальних проектів в більшості випадків це буде соціальна послуга. Соціальні послуги – комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медич- них, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторон- ньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя [1].
Крім того, сфера соціальних послуг має свою спе- цифіку з точки зору управління. По-перше, споживач послуги зазвичай є присутнім при її наданні, з чого ви- пливає більш тісна взаємодія споживача і надавача послуги. По-друге, продукт в сфері послуг є більш інди- відуальним, ніж у сфері вироблення речей. По-третє, робота в сфері послуг є більш трудомісткою, ніж у про- мисловій сфері [2].
Організація як один з об'єктів проектування.Ор- ганізацію прийнято розглядати, як: 1) об'єкт (штучне об'єднання людей для досягнення визначеної мети);
2) процес (спільність дій, з метою створення або вдос- коналення взаємозв'язків між частинами цілого);
3) вплив (впорядкування або налагодження дій певного об'єкту).
Всі форми організації передбачають наявність хоча б однієї людини і мети, яка направлена на задоволення суспільних чи особистих потреб, а також створення проду- кту в матеріальній, духовній чи інформаційній формі.
Захід. Підготовка заходу, також може відбуватися з застосуванням підходів, які характерні для соціально- го проектування. В більшості випадків це відноситься до заходів, які носять масовий характер.
Нові відношення. Серед інших предметів соціа- льного проектування виділяють і такі, що не передба- чають створення матеріально відчутних речей, а спря- мовані на зміну установок, системи взаємовідносин у суспільстві.
Законопроект. Особливим предметом соціально- го проектування є законопроект чи проект нормативно- правового акту. Не кожний законопроект перетворюєть- ся в соціальний проект. Очевидно, що крім звичайної правової технології він повинен бути направлений на зміну соціального становища певної категорії населен- ня чи впровадження нових технологій роботи [2]. При- кладами законопроекту, як соціального проекту можуть бути Національна програма "Діти України", Положення "Про прийомну сім'ю" тощо.
Наступним критерієм для типології виступає харак-
тер змін, які проектуються: інноваційні чи підтримуючі.
Інноваційні проекти. В загальному, всі соціальні проекти характеризуються інноваційними властивостя- ми. Однак, при виділенні типу інноваційних соціальних проектів виходять із специфічного їх призначення – впровадження принципово нових розробок. Свого часу, наприклад, інновацією було впровадження соціального транспорту для людей з особливими потребами, дитя- чих дубників сімейного типу тощо.
Підтримуючі проекти, які часто називаються та- кож реанімаційними, реставраційними. Вони направлені на підтримку, збереження, покращення вже отриманих здобутків [2]. Прикладами можуть бути проекти направ- лені на профілактику залежностей, поширення ВІЛ-
інфекції, безпритульності тощо.
Наступним критерієм для типології соціальних прое- ктів є напрямок діяльності, на який спрямований про- ект. Враховуючи основні клієнтські категорії соціальної роботи, можна виділити такі напрямки:
сім'я, дитинство та молодь;
люди з особливими потребами;
люди похилого віку;
люди без постійного місця проживання;
ПСИХОЛОГІЯ. ПЕДАГОГІКА. СОЦІАЛЬНА РОБОТА. 6/2012
83
охорона здоров'я та спорт;
культура;
соціальні перетворення та соціальний захист;
благодійність;
творчість та самореалізація.
Типи проекту за особливостями фінансування.
Спонсорський. Спонсор надає підтримку для ре- алізації проекту, це може стати формою його реклами чи презентації. Очевидно, що тільки вже відомий в пев- них колах проект може бути спонсорським. Цей проект повинен володіти позитивним іміджем, викликати заці- кавленість суспільства, щоб сформувати позитивні установки по відношенню до спонсора.
Інвестиційний. Інвестиція – це вклад з метою отримання прибутку. Для інвестора повинна бути чітко зрозуміла мета проекту, його важливість, яка в майбут- ньому дасть можливість отримати переваги.
Інвестування в соціальних проект може мати різні форми:
грошові засоби та їх еквіваленти;
земля;
будівлі, машини, обладнання;
майнові права; в ролі інвестора може виступати держава, органи міс- цевого самоуправління, сам ініціатор проекту.
Кредитний. Одним із способів фінансового забез- печення проекту може бути вибраний кредит. Це ще один комерційний варіант фінансування, специфіка якого передбачає, що отримати кошти можна тільки за умови надання гарантій кредитному закладу (напри- клад, заклад власності).
Бюджетний. Оскільки соціальні проекти часто ви- рішують важливі соціальні проблеми чи завдання, їхнє фінансування може здійснюватися з державного, обла- сного, міського бюджетів. Така форма співпраці також називається державним замовленням на певні види діяльності, які призводять до соціально бажаних змін.
Фінансове забезпечення із бюджету має свої обме- ження, які визначаються різноманітними нормативами, що, в свою чергу, ускладнює впровадження інновацій [2].
Грантовий. Грант – це грошові або інші засоби, що передаються громадянами та юридичними особами, а також міжнародними організаціями для проведення конкретних наукових досліджень, розробки законопрое- ктів, підготовки кадрів та інших цілей на умовах, перед- бачених грантодавцем. Гран передбачає фіксовану грошову суму, яку грантодавець передає безповоротно виконавцю визначених робіт (грантоотримувачу). На- дання гранту передбачає, що організатори проекту у визначені терміни відзвітуються про витрачені, під про- ект засоби. Витрати повинні відповідати меті і завчасно чітко фіксується у визначеному грантодавцем порядку.
Благодійний. Фінансування благодійних проектів часто має форму меценатства, коли фізична чи юриди- чна особа, забезпечує проект засобами потрібними для його реалізації. Разом з тим, не ставиться перед проек- том чи організацією жодної комерційної мети, потреби в рекламі тощо. Потрібні ресурси виділяють з метою реа- лізації проекту,впровадженні бажаних соціальних змін.
За рахунок коштів організації. В більшості випа- дків, це проекти,які направлені на досягнення цілей організації. Організація може володіти фінансовим чи матеріальним капіталом і витрачати його на реалізацію власним проектів. Така форма фінансування часто зу- стрічається у змішаному вигляді з іншими видами фі- нансування. Оскільки той же грантодавець вимагає від організації грантоотримувача певний відсоток внеску власних коштів [2].
Здійснювався збір коштів під даний проект. Це може бути проект, який викликає суспільний резонанс, заці- кавлення досить великого кола суспільства, і вони згідні відгукнутися та підтримати реалізацію проекту. Також дана форма фінансування вдало поєднується з іншими.
За рахунок членських внесків. Більшість органі- зацій здійснює періодичний збір членських внесків. Це той капітал, який залишається в організації і безпосе- редньо може бути використаний для її діяльності. Часто практикується коли, ті люди, які здають членські внески користуються більшими благами організації, ніж інші. І це дає можливість організації реалізовувати проект для певної категорії цільової групи.
Проект не потребує фінансування. Буває, коли для реалізації соціального проекту не потрібне фінан- сування, а тільки матеріальні ресурси (приміщення, їжа, одяг, люди, техніка, транспорт). В такому випадку при проведенні домовленостей з партнерами можна ефек- тивно реалізувати проект.
Типи проекту за масштабом фінансування:
мікропроект – до 10 тис. дол. США;
малий проект – 10-100 тис. дол. США;
мегапроекти – понад 100 тис. дол. США [6].
Тип проекту за терміном реалізації:
короткостроковий – 0-2 роки;
середньостроковий – 2-5 років;
довгостроковий – понад 5 років [6].
Тип проекту за територією:
міжнародні;
національні;
регіональні;
обласні;
районні / міські;
селищні / територіальні громади.
Типологія соціальних проектів дає можливість ме- неджеру соціальної роботи, структурувати власні знан- ня в сфері соціального проектування, побачити нові напрямки для діяльності, джерела для отримання фі- нансування, шляхи для партнерства, розширити влас- ний спектр діяльності. В свою чергу, підвищення рівня реалізації соціальних проектів сприятиме покращенню становища представників цільової групи та підвищува- тиме рівень розвитку соціальної роботи в Україні.
1. Закон України "Про соціальні послуги". 2. Луков В. А. Социальное проектирование : Учеб. пособие / В. А. Луков ; 4-е изд., испр. – М. : Изд-во
Моск. гуманит.-социальн. академии Флинта, 2003. – 240 с. 3. Партнерские отношения. Поиск средств. Разработка проекта. Управление проектом. –
Агентство регіонального розвитку "Донбас", 2002. – 98 с. 4. Путівник для
НПО. – Міська громадська організація Лабораторія малого бізнесу. – К. :
2004. 5. Разработка проекта (Методические рекомендации) – Міжнарод- ний Альянс з ВІЛ/СНІДУ. – К. : 2002. – 48 с. 6. Соціальна політика та ме- неджмент у соціальній роботі / Під заг. ред. І. Звєрєвої, Г. Лактіонової. –
К. : Науковий світ, 2001. – 52 с. 7. Тюптя Л. Т. Соціальна робота (теорія і практика). Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів /
Л. Т. Тюптя, І. Б. Іванова. – К., 2004. – 408 с.
Н а д і й ш л а д о р е д к о л е г і ї
скачати
ПСИХОЛОГІЯ. ПЕДАГОГІКА. СОЦІАЛЬНА РОБОТА. 6/2012
81
тся, теряет свою определенность и четкую выражен- ность. Более того, во всем мире фиксируется факт ра- спространения социальной аномии и таких форм соци- ализации, которые приводят к массовому распростра- нению очевидно социально негативных вариантов раз- вития личности. Наиболее значимым здесь является тот факт, что негативные социальные формы жизни – алкоголизм, наркомания, проституция, преступность, семейное насилие и т. д. – становятся детско- подростковыми, то есть становятся фактом социализа- ции подрастающих поколений. Приведем только один пример: по различным социологическим данным у нас в стране приблизительно пятая часть проституток – несовершеннолетние, а каждая седьмая проститутка имеет 1-2 детей, которые живут и воспитываются в ситуации, где проституция считается социальной нор- мой. Некоторые юристы утверждают, что разрушение нормативной основы жизни общества приводит к тому, что процесс социализации разрушается и трансформи- руется в массовый процесс социопатизации. Если это и преувеличение, то имеющее под собой весьма сущест- венные основания [3].
Мы считаем, что необходимо выделять те формы социализации, которые становятся массовидными и приводят к формированию негативных моделей социа- льного поведения и деятельности. На сегодняшний день можно с уверенностью говорить, как минимум, о трех таких формах негативной социализации, сложив- шихся в нашем обществе.
Во-первых, это социализация при явном недостатке или полном отсутствии позитивно ориентированных аге- нтов социализации. Такую форму можно определить как
дефицитарную социализацию. Она охватывает широ- кий круг социальных явлений от педагогической запу- щенности до социального сиротства и детской беспри- зорности. Независимо от причин ее возникновения. Мо- жно констатировать, что при таком сужении количества и снижении качества агентов социализации нарушается механизм трансляции социокультурных норм, что при- водит к одичанию целого поколения детей. Руководите- ли и сотрудники детприемников отмечают, что среди детей-беспризорников 9-10-летнего возраста массовым явлением стало отсутствие элементарной грамотности на уровне неумения читать и писать. Основными аген- тами социализации становятся, в лучшем случае, теле- визор, а в худшем – такая же детско-подростковая улич- ная группа, живущая по законам стаи.
Во-вторых, это социализация в условиях массового распространения и легализации различных маргиналь- ных групп в обществе. Отсутствие социальных институ- тов организации свободного времени и деятельности детей и подростков и так называемая "социальная то- лерантность" привели к тому, что различные маргина- льные группы со своими субкультурными нормами за- няли практически все видимое пространство социаль- ной жизни. Эти группы вовсе не обязательно являются асоциальными или антисоциальными, но сама марги- нальность приводит к резкому сужению значимых со- циокультурных норм и их смещению на периферию жизни личности. Такая маргинальная социализация приводит к тому, что принадлежность к маргинальной группе становится нормой и стилем социальной жизни подростка.
В-третьих, это социализация в условиях массового ра- спространения всевозможных предметов и видов деяте- льности, вызывающих быстрое привыкание и личностную зависимость от их потребления. Резкое омоложение ал- коголизма, наркомании, токсикомании, компьютерной и игровой зависимостей сделали аддиктивную социали-
зацию безусловным фактом нашей жизни. Аддиктивная социализация приводит к тому, что вся жизнедеятель- ность индивида становится подчиненной процессу полу- чения предмета зависимости, который теперь и является единственной ценностью. Аддиктивная социализация приводит не только к разрушению физического и психиче- ского здоровья, но и к полному распаду личности. Хотя, вполне возможно, сейчас уже надо говорить о феномене аддиктивной личности.
Завершая анализ дегенеративных форм социализа- ции, еще раз подчеркнем, что каждая из них задает не только психологические особенности личности, но и фор- мирует у индивида целостные модели образа жизни.
Преодоление этих моделей и открытие возможности по- строения жизни на основе других моделей и составляет основную задачу ресоциализации. Понимание психоло- гом или социальным работником базовых оснований об- раза жизни, заложенных в процессе социализации, явля- ется обязательным инструментом построения личностно ориентированной программы социально-психологической реабилитации и ресоциализации индивида.
1.
Максимова Н. Ю.
Психологія адиктивної поведінки /
Н. Ю.Максимова. – К. : Київський університет, 2002. – 307 с. 2. Кунцев- ська А. В.
Казка як засіб рефлексії життєвого досвіду /
А. В. Кунцевська // Науковий вісник Миколаївського державного універ- ситету імені В. О. Сухомлинського : Збірник наукових праць. Серія "пси- хологічні науки" / За ред. С. Д. Максименка, Н. О. Євдокимової. – Т. 2. –
Вип. 4. – Миколаїв : ТОВ фірма "Іліон", 2010. – 314 с. 3. Парунова Ю. Д.
Концепции социализации человека ХХ века / Ю. Д. Парунова // Культу- ра народов Причерноморья. – 2005. – № 61. – С. 119-123.
Н а д і й ш л а д о р е д к о л е г і ї
В. Шкуро
ТИПОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ
В статті розглядається поняття соціального проекту. Представлені критерії для аналізу соціальних проектів. Роз-
роблений варіант типології соціальних проектів. Обґрунтовано важливість врахування особливостей соціальних проектів
при їх розробці та реалізації.
The concept of social project is examined in the article. The presented criteria are for the analysis of social projects. Developed
variant of typology of social projects. Grounded importance of account of features of social projects at their development and
realization.
Соціальний проект – це сконструйоване ініціатором проекту соціальне нововведення, метою якого є ство- рення, модернізація або підтримання в середовищі, що змінюється, матеріальної або духовної цінності. Ново- введення мусить мати просторово-часові кордони, а його вплив на людей – визнаватися позитивним за со- ціальним значенням [3].
Соціальний проект – це сукупність комплексних дій, спрямованих на розв'язання конкретної соціальної ситуа- ції, проблеми, за умови обмеженості в часі та ресурсах [4].
Проекти надають можливість апробації ідей, пошуку та концентрації відповідних ресурсів. Проект соціальної роботи іноді розуміють як інтегровану систему, що складається із: сформульованих проектних цілей; ство- рених для цих цілей соціальних установ, фізичних
© Шкуро В., 2012
82
В І С Н И К Київського національного університету імені Тараса Шевченка
об'єктів, системи соціального захисту; розроблених та затверджених відповідних документів – програм, пла- нів, кошторисів, розрахунків тощо; розрахованих мате- ріальних ресурсів – матеріальних, фінансових, трудо- вих, часових; комплексу управлінських рішень, заходів з досягнення цілей [7].
Соціальне проектування є прогресивним явищем, тому що така організація роботи має конкретні перева- ги. Зокрема, вона забезпечує концентрацію зусиль і ресурсів на чітко визначених цільових групах клієнтів; локалізацію діяльності у визначених часових і географі- чних межах; застосування специфічних методів втру- чання відповідно до особливостей цільових груп; пере- важну орієнтацію на результати (проміжні й кінцеві), які можна виміряти об'єктивно.
На даний час, в соціальній сфері при реалізації со- ціальних проектів менеджери зіштовхуються з наступ- ними проблемами.
По-перше, рівень забезпечення вітчизняних соціа- льних працівників власною теорією і технологією роз- робки соціального проекту поки що змушує бажати кращого. Цьому є об'єктивні причини: фахова соціальна освіта запроваджена відносно недавно, і далеко не всі практичні працівники мали можливість її отримати; са- ма теорія соціальної роботи як науки переживає в Укра-
їні період становлення і на відміну від провідних захід- них шкіл (Великої Британії, Німеччини та ін.) не завжди готова запропонувати практикам потрібні рекомендації.
По-друге, наявна практика дещо випередила тео- рію – з кожним роком в Україні реалізується все більше соціальних проектів, а ґрунтовних наукових праць віт- чизняних авторів з цієї тематики явно не вистачає.
По-третє, українська ситуація ускладнюється тим, що попередній досвід суспільних навчально-наукових дисциплін, набутий за радянських часів, не завжди мо- же стати в пригоді, коли йдеться про подолання негати- вних наслідків поширення нових для країни явищ, зок- рема, безробіття, бродяжництва, дитячої безпритуль- ності, сексуальної експлуатації жінок, ін'єкційної нарко- манії і т. ін. (Адже деяких із цих проблем в Україні рані- ше взагалі не існувало, деякі були поширені значно менше, і для їх вирішення застосовувалися методи не- сумісні із сучасними принципами соціальної роботи) [6].
В даній статті нами зроблена спроба узагальнити підходи до типології соціальних проектів. Існують різні підходи до типології соціальних проектів. Одна з найпо- вніших типологій розроблена В. А. Луковим. Однак, на нашу думку, представлені в ній напрямки діяльності недостатньо відображають специфіку соціальних прое- ктів. Також не до кінця розкриті особливості фінансу- вання соціальних проектів.
Наявність чіткої та зрозумілої типології соціальних проектів дає можливість менеджеру соціальної роботи організувати правильне управління ними, досягнути бажаних результатів.
Кожен соціальних проект можна аналізувати за різ- ними критеріями. Розроблена типологія включає насту- пні критерії: об'єкт проектованих змін; характер змін; напрямок діяльності; особливості фінансування; масш- таб фінансування; термін реалізації; територія. Повний опис будь-якого соціального проекту передбачає його аналіз по кожного з даних критеріїв.
Типи соціальних проектів за об'єктом, формою, в яких нова цінність буде виглядати в ході реалізації проекту:
Послуга – це результат діяльності направлений на задоволення окремих потреб людей. Враховуючи специфіку соціальних проектів в більшості випадків це буде соціальна послуга. Соціальні послуги – комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медич- них, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторон- ньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя [1].
Крім того, сфера соціальних послуг має свою спе- цифіку з точки зору управління. По-перше, споживач послуги зазвичай є присутнім при її наданні, з чого ви- пливає більш тісна взаємодія споживача і надавача послуги. По-друге, продукт в сфері послуг є більш інди- відуальним, ніж у сфері вироблення речей. По-третє, робота в сфері послуг є більш трудомісткою, ніж у про- мисловій сфері [2].
Організація як один з об'єктів проектування.Ор- ганізацію прийнято розглядати, як: 1) об'єкт (штучне об'єднання людей для досягнення визначеної мети);
2) процес (спільність дій, з метою створення або вдос- коналення взаємозв'язків між частинами цілого);
3) вплив (впорядкування або налагодження дій певного об'єкту).
Всі форми організації передбачають наявність хоча б однієї людини і мети, яка направлена на задоволення суспільних чи особистих потреб, а також створення проду- кту в матеріальній, духовній чи інформаційній формі.
Захід. Підготовка заходу, також може відбуватися з застосуванням підходів, які характерні для соціально- го проектування. В більшості випадків це відноситься до заходів, які носять масовий характер.
Нові відношення. Серед інших предметів соціа- льного проектування виділяють і такі, що не передба- чають створення матеріально відчутних речей, а спря- мовані на зміну установок, системи взаємовідносин у суспільстві.
Законопроект. Особливим предметом соціально- го проектування є законопроект чи проект нормативно- правового акту. Не кожний законопроект перетворюєть- ся в соціальний проект. Очевидно, що крім звичайної правової технології він повинен бути направлений на зміну соціального становища певної категорії населен- ня чи впровадження нових технологій роботи [2]. При- кладами законопроекту, як соціального проекту можуть бути Національна програма "Діти України", Положення "Про прийомну сім'ю" тощо.
Наступним критерієм для типології виступає харак-
тер змін, які проектуються: інноваційні чи підтримуючі.
Інноваційні проекти. В загальному, всі соціальні проекти характеризуються інноваційними властивостя- ми. Однак, при виділенні типу інноваційних соціальних проектів виходять із специфічного їх призначення – впровадження принципово нових розробок. Свого часу, наприклад, інновацією було впровадження соціального транспорту для людей з особливими потребами, дитя- чих дубників сімейного типу тощо.
Підтримуючі проекти, які часто називаються та- кож реанімаційними, реставраційними. Вони направлені на підтримку, збереження, покращення вже отриманих здобутків [2]. Прикладами можуть бути проекти направ- лені на профілактику залежностей, поширення ВІЛ-
інфекції, безпритульності тощо.
Наступним критерієм для типології соціальних прое- ктів є напрямок діяльності, на який спрямований про- ект. Враховуючи основні клієнтські категорії соціальної роботи, можна виділити такі напрямки:
сім'я, дитинство та молодь;
люди з особливими потребами;
люди похилого віку;
люди без постійного місця проживання;
ПСИХОЛОГІЯ. ПЕДАГОГІКА. СОЦІАЛЬНА РОБОТА. 6/2012
83
охорона здоров'я та спорт;
культура;
соціальні перетворення та соціальний захист;
благодійність;
творчість та самореалізація.
Типи проекту за особливостями фінансування.
Спонсорський. Спонсор надає підтримку для ре- алізації проекту, це може стати формою його реклами чи презентації. Очевидно, що тільки вже відомий в пев- них колах проект може бути спонсорським. Цей проект повинен володіти позитивним іміджем, викликати заці- кавленість суспільства, щоб сформувати позитивні установки по відношенню до спонсора.
Інвестиційний. Інвестиція – це вклад з метою отримання прибутку. Для інвестора повинна бути чітко зрозуміла мета проекту, його важливість, яка в майбут- ньому дасть можливість отримати переваги.
Інвестування в соціальних проект може мати різні форми:
грошові засоби та їх еквіваленти;
земля;
будівлі, машини, обладнання;
майнові права; в ролі інвестора може виступати держава, органи міс- цевого самоуправління, сам ініціатор проекту.
Кредитний. Одним із способів фінансового забез- печення проекту може бути вибраний кредит. Це ще один комерційний варіант фінансування, специфіка якого передбачає, що отримати кошти можна тільки за умови надання гарантій кредитному закладу (напри- клад, заклад власності).
Бюджетний. Оскільки соціальні проекти часто ви- рішують важливі соціальні проблеми чи завдання, їхнє фінансування може здійснюватися з державного, обла- сного, міського бюджетів. Така форма співпраці також називається державним замовленням на певні види діяльності, які призводять до соціально бажаних змін.
Фінансове забезпечення із бюджету має свої обме- ження, які визначаються різноманітними нормативами, що, в свою чергу, ускладнює впровадження інновацій [2].
Грантовий. Грант – це грошові або інші засоби, що передаються громадянами та юридичними особами, а також міжнародними організаціями для проведення конкретних наукових досліджень, розробки законопрое- ктів, підготовки кадрів та інших цілей на умовах, перед- бачених грантодавцем. Гран передбачає фіксовану грошову суму, яку грантодавець передає безповоротно виконавцю визначених робіт (грантоотримувачу). На- дання гранту передбачає, що організатори проекту у визначені терміни відзвітуються про витрачені, під про- ект засоби. Витрати повинні відповідати меті і завчасно чітко фіксується у визначеному грантодавцем порядку.
Благодійний. Фінансування благодійних проектів часто має форму меценатства, коли фізична чи юриди- чна особа, забезпечує проект засобами потрібними для його реалізації. Разом з тим, не ставиться перед проек- том чи організацією жодної комерційної мети, потреби в рекламі тощо. Потрібні ресурси виділяють з метою реа- лізації проекту,впровадженні бажаних соціальних змін.
За рахунок коштів організації. В більшості випа- дків, це проекти,які направлені на досягнення цілей організації. Організація може володіти фінансовим чи матеріальним капіталом і витрачати його на реалізацію власним проектів. Така форма фінансування часто зу- стрічається у змішаному вигляді з іншими видами фі- нансування. Оскільки той же грантодавець вимагає від організації грантоотримувача певний відсоток внеску власних коштів [2].
Здійснювався збір коштів під даний проект. Це може бути проект, який викликає суспільний резонанс, заці- кавлення досить великого кола суспільства, і вони згідні відгукнутися та підтримати реалізацію проекту. Також дана форма фінансування вдало поєднується з іншими.
За рахунок членських внесків. Більшість органі- зацій здійснює періодичний збір членських внесків. Це той капітал, який залишається в організації і безпосе- редньо може бути використаний для її діяльності. Часто практикується коли, ті люди, які здають членські внески користуються більшими благами організації, ніж інші. І це дає можливість організації реалізовувати проект для певної категорії цільової групи.
Проект не потребує фінансування. Буває, коли для реалізації соціального проекту не потрібне фінан- сування, а тільки матеріальні ресурси (приміщення, їжа, одяг, люди, техніка, транспорт). В такому випадку при проведенні домовленостей з партнерами можна ефек- тивно реалізувати проект.
Типи проекту за масштабом фінансування:
мікропроект – до 10 тис. дол. США;
малий проект – 10-100 тис. дол. США;
мегапроекти – понад 100 тис. дол. США [6].
Тип проекту за терміном реалізації:
короткостроковий – 0-2 роки;
середньостроковий – 2-5 років;
довгостроковий – понад 5 років [6].
Тип проекту за територією:
міжнародні;
національні;
регіональні;
обласні;
районні / міські;
селищні / територіальні громади.
Типологія соціальних проектів дає можливість ме- неджеру соціальної роботи, структурувати власні знан- ня в сфері соціального проектування, побачити нові напрямки для діяльності, джерела для отримання фі- нансування, шляхи для партнерства, розширити влас- ний спектр діяльності. В свою чергу, підвищення рівня реалізації соціальних проектів сприятиме покращенню становища представників цільової групи та підвищува- тиме рівень розвитку соціальної роботи в Україні.
1. Закон України "Про соціальні послуги". 2. Луков В. А. Социальное проектирование : Учеб. пособие / В. А. Луков ; 4-е изд., испр. – М. : Изд-во
Моск. гуманит.-социальн. академии Флинта, 2003. – 240 с. 3. Партнерские отношения. Поиск средств. Разработка проекта. Управление проектом. –
Агентство регіонального розвитку "Донбас", 2002. – 98 с. 4. Путівник для
НПО. – Міська громадська організація Лабораторія малого бізнесу. – К. :
2004. 5. Разработка проекта (Методические рекомендации) – Міжнарод- ний Альянс з ВІЛ/СНІДУ. – К. : 2002. – 48 с. 6. Соціальна політика та ме- неджмент у соціальній роботі / Під заг. ред. І. Звєрєвої, Г. Лактіонової. –
К. : Науковий світ, 2001. – 52 с. 7. Тюптя Л. Т. Соціальна робота (теорія і практика). Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів /
Л. Т. Тюптя, І. Б. Іванова. – К., 2004. – 408 с.
Н а д і й ш л а д о р е д к о л е г і ї
скачати
ПСИХОЛОГІЯ. ПЕДАГОГІКА. СОЦІАЛЬНА РОБОТА. 6/2012
81
тся, теряет свою определенность и четкую выражен- ность. Более того, во всем мире фиксируется факт ра- спространения социальной аномии и таких форм соци- ализации, которые приводят к массовому распростра- нению очевидно социально негативных вариантов раз- вития личности. Наиболее значимым здесь является тот факт, что негативные социальные формы жизни – алкоголизм, наркомания, проституция, преступность, семейное насилие и т. д. – становятся детско- подростковыми, то есть становятся фактом социализа- ции подрастающих поколений. Приведем только один пример: по различным социологическим данным у нас в стране приблизительно пятая часть проституток – несовершеннолетние, а каждая седьмая проститутка имеет 1-2 детей, которые живут и воспитываются в ситуации, где проституция считается социальной нор- мой. Некоторые юристы утверждают, что разрушение нормативной основы жизни общества приводит к тому, что процесс социализации разрушается и трансформи- руется в массовый процесс социопатизации. Если это и преувеличение, то имеющее под собой весьма сущест- венные основания [3].
Мы считаем, что необходимо выделять те формы социализации, которые становятся массовидными и приводят к формированию негативных моделей социа- льного поведения и деятельности. На сегодняшний день можно с уверенностью говорить, как минимум, о трех таких формах негативной социализации, сложив- шихся в нашем обществе.
Во-первых, это социализация при явном недостатке или полном отсутствии позитивно ориентированных аге- нтов социализации. Такую форму можно определить как
дефицитарную социализацию. Она охватывает широ- кий круг социальных явлений от педагогической запу- щенности до социального сиротства и детской беспри- зорности. Независимо от причин ее возникновения. Мо- жно констатировать, что при таком сужении количества и снижении качества агентов социализации нарушается механизм трансляции социокультурных норм, что при- водит к одичанию целого поколения детей. Руководите- ли и сотрудники детприемников отмечают, что среди детей-беспризорников 9-10-летнего возраста массовым явлением стало отсутствие элементарной грамотности на уровне неумения читать и писать. Основными аген- тами социализации становятся, в лучшем случае, теле- визор, а в худшем – такая же детско-подростковая улич- ная группа, живущая по законам стаи.
Во-вторых, это социализация в условиях массового распространения и легализации различных маргиналь- ных групп в обществе. Отсутствие социальных институ- тов организации свободного времени и деятельности детей и подростков и так называемая "социальная то- лерантность" привели к тому, что различные маргина- льные группы со своими субкультурными нормами за- няли практически все видимое пространство социаль- ной жизни. Эти группы вовсе не обязательно являются асоциальными или антисоциальными, но сама марги- нальность приводит к резкому сужению значимых со- циокультурных норм и их смещению на периферию жизни личности. Такая маргинальная социализация приводит к тому, что принадлежность к маргинальной группе становится нормой и стилем социальной жизни подростка.
В-третьих, это социализация в условиях массового ра- спространения всевозможных предметов и видов деяте- льности, вызывающих быстрое привыкание и личностную зависимость от их потребления. Резкое омоложение ал- коголизма, наркомании, токсикомании, компьютерной и игровой зависимостей сделали аддиктивную социали-
зацию безусловным фактом нашей жизни. Аддиктивная социализация приводит к тому, что вся жизнедеятель- ность индивида становится подчиненной процессу полу- чения предмета зависимости, который теперь и является единственной ценностью. Аддиктивная социализация приводит не только к разрушению физического и психиче- ского здоровья, но и к полному распаду личности. Хотя, вполне возможно, сейчас уже надо говорить о феномене аддиктивной личности.
Завершая анализ дегенеративных форм социализа- ции, еще раз подчеркнем, что каждая из них задает не только психологические особенности личности, но и фор- мирует у индивида целостные модели образа жизни.
Преодоление этих моделей и открытие возможности по- строения жизни на основе других моделей и составляет основную задачу ресоциализации. Понимание психоло- гом или социальным работником базовых оснований об- раза жизни, заложенных в процессе социализации, явля- ется обязательным инструментом построения личностно ориентированной программы социально-психологической реабилитации и ресоциализации индивида.
1.
Максимова Н. Ю.
Психологія адиктивної поведінки /
Н. Ю.Максимова. – К. : Київський університет, 2002. – 307 с. 2. Кунцев- ська А. В.
Казка як засіб рефлексії життєвого досвіду /
А. В. Кунцевська // Науковий вісник Миколаївського державного універ- ситету імені В. О. Сухомлинського : Збірник наукових праць. Серія "пси- хологічні науки" / За ред. С. Д. Максименка, Н. О. Євдокимової. – Т. 2. –
Вип. 4. – Миколаїв : ТОВ фірма "Іліон", 2010. – 314 с. 3. Парунова Ю. Д.
Концепции социализации человека ХХ века / Ю. Д. Парунова // Культу- ра народов Причерноморья. – 2005. – № 61. – С. 119-123.
Н а д і й ш л а д о р е д к о л е г і ї
В. Шкуро
ТИПОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ
В статті розглядається поняття соціального проекту. Представлені критерії для аналізу соціальних проектів. Роз-
роблений варіант типології соціальних проектів. Обґрунтовано важливість врахування особливостей соціальних проектів
при їх розробці та реалізації.
The concept of social project is examined in the article. The presented criteria are for the analysis of social projects. Developed
variant of typology of social projects. Grounded importance of account of features of social projects at their development and
realization.
Соціальний проект – це сконструйоване ініціатором проекту соціальне нововведення, метою якого є ство- рення, модернізація або підтримання в середовищі, що змінюється, матеріальної або духовної цінності. Ново- введення мусить мати просторово-часові кордони, а його вплив на людей – визнаватися позитивним за со- ціальним значенням [3].
Соціальний проект – це сукупність комплексних дій, спрямованих на розв'язання конкретної соціальної ситуа- ції, проблеми, за умови обмеженості в часі та ресурсах [4].
Проекти надають можливість апробації ідей, пошуку та концентрації відповідних ресурсів. Проект соціальної роботи іноді розуміють як інтегровану систему, що складається із: сформульованих проектних цілей; ство- рених для цих цілей соціальних установ, фізичних
© Шкуро В., 2012
82
В І С Н И К Київського національного університету імені Тараса Шевченка
об'єктів, системи соціального захисту; розроблених та затверджених відповідних документів – програм, пла- нів, кошторисів, розрахунків тощо; розрахованих мате- ріальних ресурсів – матеріальних, фінансових, трудо- вих, часових; комплексу управлінських рішень, заходів з досягнення цілей [7].
Соціальне проектування є прогресивним явищем, тому що така організація роботи має конкретні перева- ги. Зокрема, вона забезпечує концентрацію зусиль і ресурсів на чітко визначених цільових групах клієнтів; локалізацію діяльності у визначених часових і географі- чних межах; застосування специфічних методів втру- чання відповідно до особливостей цільових груп; пере- важну орієнтацію на результати (проміжні й кінцеві), які можна виміряти об'єктивно.
На даний час, в соціальній сфері при реалізації со- ціальних проектів менеджери зіштовхуються з наступ- ними проблемами.
По-перше, рівень забезпечення вітчизняних соціа- льних працівників власною теорією і технологією роз- робки соціального проекту поки що змушує бажати кращого. Цьому є об'єктивні причини: фахова соціальна освіта запроваджена відносно недавно, і далеко не всі практичні працівники мали можливість її отримати; са- ма теорія соціальної роботи як науки переживає в Укра-
їні період становлення і на відміну від провідних захід- них шкіл (Великої Британії, Німеччини та ін.) не завжди готова запропонувати практикам потрібні рекомендації.
По-друге, наявна практика дещо випередила тео- рію – з кожним роком в Україні реалізується все більше соціальних проектів, а ґрунтовних наукових праць віт- чизняних авторів з цієї тематики явно не вистачає.
По-третє, українська ситуація ускладнюється тим, що попередній досвід суспільних навчально-наукових дисциплін, набутий за радянських часів, не завжди мо- же стати в пригоді, коли йдеться про подолання негати- вних наслідків поширення нових для країни явищ, зок- рема, безробіття, бродяжництва, дитячої безпритуль- ності, сексуальної експлуатації жінок, ін'єкційної нарко- манії і т. ін. (Адже деяких із цих проблем в Україні рані- ше взагалі не існувало, деякі були поширені значно менше, і для їх вирішення застосовувалися методи не- сумісні із сучасними принципами соціальної роботи) [6].
В даній статті нами зроблена спроба узагальнити підходи до типології соціальних проектів. Існують різні підходи до типології соціальних проектів. Одна з найпо- вніших типологій розроблена В. А. Луковим. Однак, на нашу думку, представлені в ній напрямки діяльності недостатньо відображають специфіку соціальних прое- ктів. Також не до кінця розкриті особливості фінансу- вання соціальних проектів.
Наявність чіткої та зрозумілої типології соціальних проектів дає можливість менеджеру соціальної роботи організувати правильне управління ними, досягнути бажаних результатів.
Кожен соціальних проект можна аналізувати за різ- ними критеріями. Розроблена типологія включає насту- пні критерії: об'єкт проектованих змін; характер змін; напрямок діяльності; особливості фінансування; масш- таб фінансування; термін реалізації; територія. Повний опис будь-якого соціального проекту передбачає його аналіз по кожного з даних критеріїв.
Типи соціальних проектів за об'єктом, формою, в яких нова цінність буде виглядати в ході реалізації проекту:
Послуга – це результат діяльності направлений на задоволення окремих потреб людей. Враховуючи специфіку соціальних проектів в більшості випадків це буде соціальна послуга. Соціальні послуги – комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медич- них, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторон- ньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя [1].
Крім того, сфера соціальних послуг має свою спе- цифіку з точки зору управління. По-перше, споживач послуги зазвичай є присутнім при її наданні, з чого ви- пливає більш тісна взаємодія споживача і надавача послуги. По-друге, продукт в сфері послуг є більш інди- відуальним, ніж у сфері вироблення речей. По-третє, робота в сфері послуг є більш трудомісткою, ніж у про- мисловій сфері [2].
Організація як один з об'єктів проектування.Ор- ганізацію прийнято розглядати, як: 1) об'єкт (штучне об'єднання людей для досягнення визначеної мети);
2) процес (спільність дій, з метою створення або вдос- коналення взаємозв'язків між частинами цілого);
3) вплив (впорядкування або налагодження дій певного об'єкту).
Всі форми організації передбачають наявність хоча б однієї людини і мети, яка направлена на задоволення суспільних чи особистих потреб, а також створення проду- кту в матеріальній, духовній чи інформаційній формі.
Захід. Підготовка заходу, також може відбуватися з застосуванням підходів, які характерні для соціально- го проектування. В більшості випадків це відноситься до заходів, які носять масовий характер.
Нові відношення. Серед інших предметів соціа- льного проектування виділяють і такі, що не передба- чають створення матеріально відчутних речей, а спря- мовані на зміну установок, системи взаємовідносин у суспільстві.
Законопроект. Особливим предметом соціально- го проектування є законопроект чи проект нормативно- правового акту. Не кожний законопроект перетворюєть- ся в соціальний проект. Очевидно, що крім звичайної правової технології він повинен бути направлений на зміну соціального становища певної категорії населен- ня чи впровадження нових технологій роботи [2]. При- кладами законопроекту, як соціального проекту можуть бути Національна програма "Діти України", Положення "Про прийомну сім'ю" тощо.
Наступним критерієм для типології виступає харак-
тер змін, які проектуються: інноваційні чи підтримуючі.
Інноваційні проекти. В загальному, всі соціальні проекти характеризуються інноваційними властивостя- ми. Однак, при виділенні типу інноваційних соціальних проектів виходять із специфічного їх призначення – впровадження принципово нових розробок. Свого часу, наприклад, інновацією було впровадження соціального транспорту для людей з особливими потребами, дитя- чих дубників сімейного типу тощо.
Підтримуючі проекти, які часто називаються та- кож реанімаційними, реставраційними. Вони направлені на підтримку, збереження, покращення вже отриманих здобутків [2]. Прикладами можуть бути проекти направ- лені на профілактику залежностей, поширення ВІЛ-
інфекції, безпритульності тощо.
Наступним критерієм для типології соціальних прое- ктів є напрямок діяльності, на який спрямований про- ект. Враховуючи основні клієнтські категорії соціальної роботи, можна виділити такі напрямки:
сім'я, дитинство та молодь;
люди з особливими потребами;
люди похилого віку;
люди без постійного місця проживання;
ПСИХОЛОГІЯ. ПЕДАГОГІКА. СОЦІАЛЬНА РОБОТА. 6/2012
83
охорона здоров'я та спорт;
культура;
соціальні перетворення та соціальний захист;
благодійність;
творчість та самореалізація.
Типи проекту за особливостями фінансування.
Спонсорський. Спонсор надає підтримку для ре- алізації проекту, це може стати формою його реклами чи презентації. Очевидно, що тільки вже відомий в пев- них колах проект може бути спонсорським. Цей проект повинен володіти позитивним іміджем, викликати заці- кавленість суспільства, щоб сформувати позитивні установки по відношенню до спонсора.
Інвестиційний. Інвестиція – це вклад з метою отримання прибутку. Для інвестора повинна бути чітко зрозуміла мета проекту, його важливість, яка в майбут- ньому дасть можливість отримати переваги.
Інвестування в соціальних проект може мати різні форми:
грошові засоби та їх еквіваленти;
земля;
будівлі, машини, обладнання;
майнові права; в ролі інвестора може виступати держава, органи міс- цевого самоуправління, сам ініціатор проекту.
Кредитний. Одним із способів фінансового забез- печення проекту може бути вибраний кредит. Це ще один комерційний варіант фінансування, специфіка якого передбачає, що отримати кошти можна тільки за умови надання гарантій кредитному закладу (напри- клад, заклад власності).
Бюджетний. Оскільки соціальні проекти часто ви- рішують важливі соціальні проблеми чи завдання, їхнє фінансування може здійснюватися з державного, обла- сного, міського бюджетів. Така форма співпраці також називається державним замовленням на певні види діяльності, які призводять до соціально бажаних змін.
Фінансове забезпечення із бюджету має свої обме- ження, які визначаються різноманітними нормативами, що, в свою чергу, ускладнює впровадження інновацій [2].
Грантовий. Грант – це грошові або інші засоби, що передаються громадянами та юридичними особами, а також міжнародними організаціями для проведення конкретних наукових досліджень, розробки законопрое- ктів, підготовки кадрів та інших цілей на умовах, перед- бачених грантодавцем. Гран передбачає фіксовану грошову суму, яку грантодавець передає безповоротно виконавцю визначених робіт (грантоотримувачу). На- дання гранту передбачає, що організатори проекту у визначені терміни відзвітуються про витрачені, під про- ект засоби. Витрати повинні відповідати меті і завчасно чітко фіксується у визначеному грантодавцем порядку.
Благодійний. Фінансування благодійних проектів часто має форму меценатства, коли фізична чи юриди- чна особа, забезпечує проект засобами потрібними для його реалізації. Разом з тим, не ставиться перед проек- том чи організацією жодної комерційної мети, потреби в рекламі тощо. Потрібні ресурси виділяють з метою реа- лізації проекту,впровадженні бажаних соціальних змін.
За рахунок коштів організації. В більшості випа- дків, це проекти,які направлені на досягнення цілей організації. Організація може володіти фінансовим чи матеріальним капіталом і витрачати його на реалізацію власним проектів. Така форма фінансування часто зу- стрічається у змішаному вигляді з іншими видами фі- нансування. Оскільки той же грантодавець вимагає від організації грантоотримувача певний відсоток внеску власних коштів [2].
Здійснювався збір коштів під даний проект. Це може бути проект, який викликає суспільний резонанс, заці- кавлення досить великого кола суспільства, і вони згідні відгукнутися та підтримати реалізацію проекту. Також дана форма фінансування вдало поєднується з іншими.
За рахунок членських внесків. Більшість органі- зацій здійснює періодичний збір членських внесків. Це той капітал, який залишається в організації і безпосе- редньо може бути використаний для її діяльності. Часто практикується коли, ті люди, які здають членські внески користуються більшими благами організації, ніж інші. І це дає можливість організації реалізовувати проект для певної категорії цільової групи.
Проект не потребує фінансування. Буває, коли для реалізації соціального проекту не потрібне фінан- сування, а тільки матеріальні ресурси (приміщення, їжа, одяг, люди, техніка, транспорт). В такому випадку при проведенні домовленостей з партнерами можна ефек- тивно реалізувати проект.
Типи проекту за масштабом фінансування:
мікропроект – до 10 тис. дол. США;
малий проект – 10-100 тис. дол. США;
мегапроекти – понад 100 тис. дол. США [6].
Тип проекту за терміном реалізації:
короткостроковий – 0-2 роки;
середньостроковий – 2-5 років;
довгостроковий – понад 5 років [6].
Тип проекту за територією:
міжнародні;
національні;
регіональні;
обласні;
районні / міські;
селищні / територіальні громади.
Типологія соціальних проектів дає можливість ме- неджеру соціальної роботи, структурувати власні знан- ня в сфері соціального проектування, побачити нові напрямки для діяльності, джерела для отримання фі- нансування, шляхи для партнерства, розширити влас- ний спектр діяльності. В свою чергу, підвищення рівня реалізації соціальних проектів сприятиме покращенню становища представників цільової групи та підвищува- тиме рівень розвитку соціальної роботи в Україні.
1. Закон України "Про соціальні послуги". 2. Луков В. А. Социальное проектирование : Учеб. пособие / В. А. Луков ; 4-е изд., испр. – М. : Изд-во
Моск. гуманит.-социальн. академии Флинта, 2003. – 240 с. 3. Партнерские отношения. Поиск средств. Разработка проекта. Управление проектом. –
Агентство регіонального розвитку "Донбас", 2002. – 98 с. 4. Путівник для
НПО. – Міська громадська організація Лабораторія малого бізнесу. – К. :
2004. 5. Разработка проекта (Методические рекомендации) – Міжнарод- ний Альянс з ВІЛ/СНІДУ. – К. : 2002. – 48 с. 6. Соціальна політика та ме- неджмент у соціальній роботі / Під заг. ред. І. Звєрєвої, Г. Лактіонової. –
К. : Науковий світ, 2001. – 52 с. 7. Тюптя Л. Т. Соціальна робота (теорія і практика). Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів /
Л. Т. Тюптя, І. Б. Іванова. – К., 2004. – 408 с.
Н а д і й ш л а д о р е д к о л е г і ї
скачати
ПСИХОЛОГІЯ. ПЕДАГОГІКА. СОЦІАЛЬНА РОБОТА. 6/2012
81
тся, теряет свою определенность и четкую выражен- ность. Более того, во всем мире фиксируется факт ра- спространения социальной аномии и таких форм соци- ализации, которые приводят к массовому распростра- нению очевидно социально негативных вариантов раз- вития личности. Наиболее значимым здесь является тот факт, что негативные социальные формы жизни – алкоголизм, наркомания, проституция, преступность, семейное насилие и т. д. – становятся детско- подростковыми, то есть становятся фактом социализа- ции подрастающих поколений. Приведем только один пример: по различным социологическим данным у нас в стране приблизительно пятая часть проституток – несовершеннолетние, а каждая седьмая проститутка имеет 1-2 детей, которые живут и воспитываются в ситуации, где проституция считается социальной нор- мой. Некоторые юристы утверждают, что разрушение нормативной основы жизни общества приводит к тому, что процесс социализации разрушается и трансформи- руется в массовый процесс социопатизации. Если это и преувеличение, то имеющее под собой весьма сущест- венные основания [3].
Мы считаем, что необходимо выделять те формы социализации, которые становятся массовидными и приводят к формированию негативных моделей социа- льного поведения и деятельности. На сегодняшний день можно с уверенностью говорить, как минимум, о трех таких формах негативной социализации, сложив- шихся в нашем обществе.
Во-первых, это социализация при явном недостатке или полном отсутствии позитивно ориентированных аге- нтов социализации. Такую форму можно определить как
дефицитарную социализацию. Она охватывает широ- кий круг социальных явлений от педагогической запу- щенности до социального сиротства и детской беспри- зорности. Независимо от причин ее возникновения. Мо- жно констатировать, что при таком сужении количества и снижении качества агентов социализации нарушается механизм трансляции социокультурных норм, что при- водит к одичанию целого поколения детей. Руководите- ли и сотрудники детприемников отмечают, что среди детей-беспризорников 9-10-летнего возраста массовым явлением стало отсутствие элементарной грамотности на уровне неумения читать и писать. Основными аген- тами социализации становятся, в лучшем случае, теле- визор, а в худшем – такая же детско-подростковая улич- ная группа, живущая по законам стаи.
Во-вторых, это социализация в условиях массового распространения и легализации различных маргиналь- ных групп в обществе. Отсутствие социальных институ- тов организации свободного времени и деятельности детей и подростков и так называемая "социальная то- лерантность" привели к тому, что различные маргина- льные группы со своими субкультурными нормами за- няли практически все видимое пространство социаль- ной жизни. Эти группы вовсе не обязательно являются асоциальными или антисоциальными, но сама марги- нальность приводит к резкому сужению значимых со- циокультурных норм и их смещению на периферию жизни личности. Такая маргинальная социализация приводит к тому, что принадлежность к маргинальной группе становится нормой и стилем социальной жизни подростка.
В-третьих, это социализация в условиях массового ра- спространения всевозможных предметов и видов деяте- льности, вызывающих быстрое привыкание и личностную зависимость от их потребления. Резкое омоложение ал- коголизма, наркомании, токсикомании, компьютерной и игровой зависимостей сделали аддиктивную социали-
зацию безусловным фактом нашей жизни. Аддиктивная социализация приводит к тому, что вся жизнедеятель- ность индивида становится подчиненной процессу полу- чения предмета зависимости, который теперь и является единственной ценностью. Аддиктивная социализация приводит не только к разрушению физического и психиче- ского здоровья, но и к полному распаду личности. Хотя, вполне возможно, сейчас уже надо говорить о феномене аддиктивной личности.
Завершая анализ дегенеративных форм социализа- ции, еще раз подчеркнем, что каждая из них задает не только психологические особенности личности, но и фор- мирует у индивида целостные модели образа жизни.
Преодоление этих моделей и открытие возможности по- строения жизни на основе других моделей и составляет основную задачу ресоциализации. Понимание психоло- гом или социальным работником базовых оснований об- раза жизни, заложенных в процессе социализации, явля- ется обязательным инструментом построения личностно ориентированной программы социально-психологической реабилитации и ресоциализации индивида.
1.
Максимова Н. Ю.
Психологія адиктивної поведінки /
Н. Ю.Максимова. – К. : Київський університет, 2002. – 307 с. 2. Кунцев- ська А. В.
Казка як засіб рефлексії життєвого досвіду /
А. В. Кунцевська // Науковий вісник Миколаївського державного універ- ситету імені В. О. Сухомлинського : Збірник наукових праць. Серія "пси- хологічні науки" / За ред. С. Д. Максименка, Н. О. Євдокимової. – Т. 2. –
Вип. 4. – Миколаїв : ТОВ фірма "Іліон", 2010. – 314 с. 3. Парунова Ю. Д.
Концепции социализации человека ХХ века / Ю. Д. Парунова // Культу- ра народов Причерноморья. – 2005. – № 61. – С. 119-123.
Н а д і й ш л а д о р е д к о л е г і ї
В. Шкуро
ТИПОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ
В статті розглядається поняття соціального проекту. Представлені критерії для аналізу соціальних проектів. Роз-
роблений варіант типології соціальних проектів. Обґрунтовано важливість врахування особливостей соціальних проектів
при їх розробці та реалізації.
The concept of social project is examined in the article. The presented criteria are for the analysis of social projects. Developed
variant of typology of social projects. Grounded importance of account of features of social projects at their development and
realization.
Соціальний проект – це сконструйоване ініціатором проекту соціальне нововведення, метою якого є ство- рення, модернізація або підтримання в середовищі, що змінюється, матеріальної або духовної цінності. Ново- введення мусить мати просторово-часові кордони, а його вплив на людей – визнаватися позитивним за со- ціальним значенням [3].
Соціальний проект – це сукупність комплексних дій, спрямованих на розв'язання конкретної соціальної ситуа- ції, проблеми, за умови обмеженості в часі та ресурсах [4].
Проекти надають можливість апробації ідей, пошуку та концентрації відповідних ресурсів. Проект соціальної роботи іноді розуміють як інтегровану систему, що складається із: сформульованих проектних цілей; ство- рених для цих цілей соціальних установ, фізичних
© Шкуро В., 2012
82
В І С Н И К Київського національного університету імені Тараса Шевченка
об'єктів, системи соціального захисту; розроблених та затверджених відповідних документів – програм, пла- нів, кошторисів, розрахунків тощо; розрахованих мате- ріальних ресурсів – матеріальних, фінансових, трудо- вих, часових; комплексу управлінських рішень, заходів з досягнення цілей [7].
Соціальне проектування є прогресивним явищем, тому що така організація роботи має конкретні перева- ги. Зокрема, вона забезпечує концентрацію зусиль і ресурсів на чітко визначених цільових групах клієнтів; локалізацію діяльності у визначених часових і географі- чних межах; застосування специфічних методів втру- чання відповідно до особливостей цільових груп; пере- важну орієнтацію на результати (проміжні й кінцеві), які можна виміряти об'єктивно.
На даний час, в соціальній сфері при реалізації со- ціальних проектів менеджери зіштовхуються з наступ- ними проблемами.
По-перше, рівень забезпечення вітчизняних соціа- льних працівників власною теорією і технологією роз- робки соціального проекту поки що змушує бажати кращого. Цьому є об'єктивні причини: фахова соціальна освіта запроваджена відносно недавно, і далеко не всі практичні працівники мали можливість її отримати; са- ма теорія соціальної роботи як науки переживає в Укра-
їні період становлення і на відміну від провідних захід- них шкіл (Великої Британії, Німеччини та ін.) не завжди готова запропонувати практикам потрібні рекомендації.
По-друге, наявна практика дещо випередила тео- рію – з кожним роком в Україні реалізується все більше соціальних проектів, а ґрунтовних наукових праць віт- чизняних авторів з цієї тематики явно не вистачає.
По-третє, українська ситуація ускладнюється тим, що попередній досвід суспільних навчально-наукових дисциплін, набутий за радянських часів, не завжди мо- же стати в пригоді, коли йдеться про подолання негати- вних наслідків поширення нових для країни явищ, зок- рема, безробіття, бродяжництва, дитячої безпритуль- ності, сексуальної експлуатації жінок, ін'єкційної нарко- манії і т. ін. (Адже деяких із цих проблем в Україні рані- ше взагалі не існувало, деякі були поширені значно менше, і для їх вирішення застосовувалися методи не- сумісні із сучасними принципами соціальної роботи) [6].
В даній статті нами зроблена спроба узагальнити підходи до типології соціальних проектів. Існують різні підходи до типології соціальних проектів. Одна з найпо- вніших типологій розроблена В. А. Луковим. Однак, на нашу думку, представлені в ній напрямки діяльності недостатньо відображають специфіку соціальних прое- ктів. Також не до кінця розкриті особливості фінансу- вання соціальних проектів.
Наявність чіткої та зрозумілої типології соціальних проектів дає можливість менеджеру соціальної роботи організувати правильне управління ними, досягнути бажаних результатів.
Кожен соціальних проект можна аналізувати за різ- ними критеріями. Розроблена типологія включає насту- пні критерії: об'єкт проектованих змін; характер змін; напрямок діяльності; особливості фінансування; масш- таб фінансування; термін реалізації; територія. Повний опис будь-якого соціального проекту передбачає його аналіз по кожного з даних критеріїв.
Типи соціальних проектів за об'єктом, формою, в яких нова цінність буде виглядати в ході реалізації проекту:
Послуга – це результат діяльності направлений на задоволення окремих потреб людей. Враховуючи специфіку соціальних проектів в більшості випадків це буде соціальна послуга. Соціальні послуги – комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медич- них, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторон- ньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя [1].
Крім того, сфера соціальних послуг має свою спе- цифіку з точки зору управління. По-перше, споживач послуги зазвичай є присутнім при її наданні, з чого ви- пливає більш тісна взаємодія споживача і надавача послуги. По-друге, продукт в сфері послуг є більш інди- відуальним, ніж у сфері вироблення речей. По-третє, робота в сфері послуг є більш трудомісткою, ніж у про- мисловій сфері [2].
Організація як один з об'єктів проектування.Ор- ганізацію прийнято розглядати, як: 1) об'єкт (штучне об'єднання людей для досягнення визначеної мети);
2) процес (спільність дій, з метою створення або вдос- коналення взаємозв'язків між частинами цілого);
3) вплив (впорядкування або налагодження дій певного об'єкту).
Всі форми організації передбачають наявність хоча б однієї людини і мети, яка направлена на задоволення суспільних чи особистих потреб, а також створення проду- кту в матеріальній, духовній чи інформаційній формі.
Захід. Підготовка заходу, також може відбуватися з застосуванням підходів, які характерні для соціально- го проектування. В більшості випадків це відноситься до заходів, які носять масовий характер.
Нові відношення. Серед інших предметів соціа- льного проектування виділяють і такі, що не передба- чають створення матеріально відчутних речей, а спря- мовані на зміну установок, системи взаємовідносин у суспільстві.
Законопроект. Особливим предметом соціально- го проектування є законопроект чи проект нормативно- правового акту. Не кожний законопроект перетворюєть- ся в соціальний проект. Очевидно, що крім звичайної правової технології він повинен бути направлений на зміну соціального становища певної категорії населен- ня чи впровадження нових технологій роботи [2]. При- кладами законопроекту, як соціального проекту можуть бути Національна програма "Діти України", Положення "Про прийомну сім'ю" тощо.
Наступним критерієм для типології виступає харак-
тер змін, які проектуються: інноваційні чи підтримуючі.
Інноваційні проекти. В загальному, всі соціальні проекти характеризуються інноваційними властивостя- ми. Однак, при виділенні типу інноваційних соціальних проектів виходять із специфічного їх призначення – впровадження принципово нових розробок. Свого часу, наприклад, інновацією було впровадження соціального транспорту для людей з особливими потребами, дитя- чих дубників сімейного типу тощо.
Підтримуючі проекти, які часто називаються та- кож реанімаційними, реставраційними. Вони направлені на підтримку, збереження, покращення вже отриманих здобутків [2]. Прикладами можуть бути проекти направ- лені на профілактику залежностей, поширення ВІЛ-
інфекції, безпритульності тощо.
Наступним критерієм для типології соціальних прое- ктів є напрямок діяльності, на який спрямований про- ект. Враховуючи основні клієнтські категорії соціальної роботи, можна виділити такі напрямки:
сім'я, дитинство та молодь;
люди з особливими потребами;
люди похилого віку;
люди без постійного місця проживання;
ПСИХОЛОГІЯ. ПЕДАГОГІКА. СОЦІАЛЬНА РОБОТА. 6/2012
83
охорона здоров'я та спорт;
культура;
соціальні перетворення та соціальний захист;
благодійність;
творчість та самореалізація.
Типи проекту за особливостями фінансування.
Спонсорський. Спонсор надає підтримку для ре- алізації проекту, це може стати формою його реклами чи презентації. Очевидно, що тільки вже відомий в пев- них колах проект може бути спонсорським. Цей проект повинен володіти позитивним іміджем, викликати заці- кавленість суспільства, щоб сформувати позитивні установки по відношенню до спонсора.
Інвестиційний. Інвестиція – це вклад з метою отримання прибутку. Для інвестора повинна бути чітко зрозуміла мета проекту, його важливість, яка в майбут- ньому дасть можливість отримати переваги.
Інвестування в соціальних проект може мати різні форми:
грошові засоби та їх еквіваленти;
земля;
будівлі, машини, обладнання;
майнові права; в ролі інвестора може виступати держава, органи міс- цевого самоуправління, сам ініціатор проекту.
Кредитний. Одним із способів фінансового забез- печення проекту може бути вибраний кредит. Це ще один комерційний варіант фінансування, специфіка якого передбачає, що отримати кошти можна тільки за умови надання гарантій кредитному закладу (напри- клад, заклад власності).
Бюджетний. Оскільки соціальні проекти часто ви- рішують важливі соціальні проблеми чи завдання, їхнє фінансування може здійснюватися з державного, обла- сного, міського бюджетів. Така форма співпраці також називається державним замовленням на певні види діяльності, які призводять до соціально бажаних змін.
Фінансове забезпечення із бюджету має свої обме- ження, які визначаються різноманітними нормативами, що, в свою чергу, ускладнює впровадження інновацій [2].
Грантовий. Грант – це грошові або інші засоби, що передаються громадянами та юридичними особами, а також міжнародними організаціями для проведення конкретних наукових досліджень, розробки законопрое- ктів, підготовки кадрів та інших цілей на умовах, перед- бачених грантодавцем. Гран передбачає фіксовану грошову суму, яку грантодавець передає безповоротно виконавцю визначених робіт (грантоотримувачу). На- дання гранту передбачає, що організатори проекту у визначені терміни відзвітуються про витрачені, під про- ект засоби. Витрати повинні відповідати меті і завчасно чітко фіксується у визначеному грантодавцем порядку.
Благодійний. Фінансування благодійних проектів часто має форму меценатства, коли фізична чи юриди- чна особа, забезпечує проект засобами потрібними для його реалізації. Разом з тим, не ставиться перед проек- том чи організацією жодної комерційної мети, потреби в рекламі тощо. Потрібні ресурси виділяють з метою реа- лізації проекту,впровадженні бажаних соціальних змін.
За рахунок коштів організації. В більшості випа- дків, це проекти,які направлені на досягнення цілей організації. Організація може володіти фінансовим чи матеріальним капіталом і витрачати його на реалізацію власним проектів. Така форма фінансування часто зу- стрічається у змішаному вигляді з іншими видами фі- нансування. Оскільки той же грантодавець вимагає від організації грантоотримувача певний відсоток внеску власних коштів [2].
Здійснювався збір коштів під даний проект. Це може бути проект, який викликає суспільний резонанс, заці- кавлення досить великого кола суспільства, і вони згідні відгукнутися та підтримати реалізацію проекту. Також дана форма фінансування вдало поєднується з іншими.
За рахунок членських внесків. Більшість органі- зацій здійснює періодичний збір членських внесків. Це той капітал, який залишається в організації і безпосе- редньо може бути використаний для її діяльності. Часто практикується коли, ті люди, які здають членські внески користуються більшими благами організації, ніж інші. І це дає можливість організації реалізовувати проект для певної категорії цільової групи.
Проект не потребує фінансування. Буває, коли для реалізації соціального проекту не потрібне фінан- сування, а тільки матеріальні ресурси (приміщення, їжа, одяг, люди, техніка, транспорт). В такому випадку при проведенні домовленостей з партнерами можна ефек- тивно реалізувати проект.
Типи проекту за масштабом фінансування:
мікропроект – до 10 тис. дол. США;
малий проект – 10-100 тис. дол. США;
мегапроекти – понад 100 тис. дол. США [6].
Тип проекту за терміном реалізації:
короткостроковий – 0-2 роки;
середньостроковий – 2-5 років;
довгостроковий – понад 5 років [6].
Тип проекту за територією:
міжнародні;
національні;
регіональні;
обласні;
районні / міські;
селищні / територіальні громади.
Типологія соціальних проектів дає можливість ме- неджеру соціальної роботи, структурувати власні знан- ня в сфері соціального проектування, побачити нові напрямки для діяльності, джерела для отримання фі- нансування, шляхи для партнерства, розширити влас- ний спектр діяльності. В свою чергу, підвищення рівня реалізації соціальних проектів сприятиме покращенню становища представників цільової групи та підвищува- тиме рівень розвитку соціальної роботи в Україні.
1. Закон України "Про соціальні послуги". 2. Луков В. А. Социальное проектирование : Учеб. пособие / В. А. Луков ; 4-е изд., испр. – М. : Изд-во
Моск. гуманит.-социальн. академии Флинта, 2003. – 240 с. 3. Партнерские отношения. Поиск средств. Разработка проекта. Управление проектом. –
Агентство регіонального розвитку "Донбас", 2002. – 98 с. 4. Путівник для
НПО. – Міська громадська організація Лабораторія малого бізнесу. – К. :
2004. 5. Разработка проекта (Методические рекомендации) – Міжнарод- ний Альянс з ВІЛ/СНІДУ. – К. : 2002. – 48 с. 6. Соціальна політика та ме- неджмент у соціальній роботі / Під заг. ред. І. Звєрєвої, Г. Лактіонової. –
К. : Науковий світ, 2001. – 52 с. 7. Тюптя Л. Т. Соціальна робота (теорія і практика). Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів /
Л. Т. Тюптя, І. Б. Іванова. – К., 2004. – 408 с.
Н а д і й ш л а д о р е д к о л е г і ї