ЗМІСТ
ВСТУП..........................................................................................................................6
РОЗДІЛ
1.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ
АНАЛІЗ СТАНУ
ДОСЛІДЖЕНОСТІ РОЗВИТКУ ЕМПАТІЇ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ТА
ВІКОВІЙ ПСИХОЛОГІЇ.........................................................................................10 1.1. Емпатія як предмет психологічного дослідження..…………………………..10 1.2.
Психологічні особливості розвитку емпатії у студентів засобами арт- терапії...........................................................................................................................15
Висновки до першого розділу...................................................................................22
РОЗДІЛ 2.
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ЕМПАТІЇ У
СТУДЕНТІВ ГУМАНІТАРНИХ ТА ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ..23 2.1. Характеристика вибірки, етапів та методик дослідження...............................23 2.2.
Аналіз та інтерпретація результатів дослідження розвитку емпатії у студентів гуманітарних та технічних спеціальностей............................................27
Висновки до другого розділу....................................................................................36
РОЗДІЛ 3. ПСИХОКОРЕКЦІЯ РОЗВИТКУ ЕМПАТІЇ У СТУДЕНТІВ
ГУМАНІТАРНИХ ТА ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ЗАСОБАМИ
АРТ-ТЕРАПІЇ............................................................................................................39 3.1. Розробка, обґрунтування та зміст рекомендаційної програми психокорекції підвищення рівня емпатії у студентів гуманітарних та технічних спеціальностей засобами арт-терапії...................................................................................................39 3.2.
Практичні рекомендації щодо підвищення рівня емпатії для студентів гуманітарних та технічних спеціальностей.............................................................42
Висновки до третього розділу ..................................................................................45
ВИСНОВКИ...............................................................................................................46 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ......................................................48
ДОДАТКИ..................................................................................................................51

6
ВСТУП
Актуальність дослідження. В сучасних реаліях сьогодення, однією з найважливіших актуальних проблем розвитку суспільства є гуманізація, яка вимагає нового типу взаємовідносин між людьми, побудованих на гуманістичній основі, на повазі до індивідуальності кожного. Процес затвердження нових цінностей набуває особливої актуальності, головною з яких є формування духовної культури людини, невід'ємною частиною якої є її емоційна зрілість, багатство почуттів, здатність до співпереживання, співчуття, вміння радіти за іншого.
Відомо, що через різкі негативні зміни соціально-економічної структури суспільства не тільки перед молоддю, ай перед усіма людьми постає проблема самотності, нерозуміння і нерозділеності. Відсутність розуміння, співпереживання і співчуття штовхає молодих людей на пошуки виходу зі складної ситуації. Іноді, цим рішенням буває погляд в примарну реальність: наркоманію, злочинність, спроби суїциду. Тому, закономірно виникає питання про подолання такої відчуженості, холодної байдужості, про причини зникнення доброго емоційного ставлення людей один до одного.
Саме емпатія розуміється в психології як емоційна чуйність та увага до іншого, його прикрощів та радощів, вона проявляється в бажанні надавати допомогу та підтримку оточуючих. Таке ставлення до людей передбачає розвиток гуманістичних цінностей особистості, без чого практично неможлива її абсолютна самореалізація.
Тільки в процесі особистісного розвитку, коли людина все глибше пізнає себе, свою неповторну унікальність, вона стає більш чутливою та здатною прийняти унікальність та індивідуальність інших. Ці перетворення були б неможливі без застосування спеціальних психокорекційних методів, зокрема арт-терапевтичних засобів.
Арт-терапія є одною з основних напрямків психотерапевтичної роботи. Вона є засобом спілкування між людьми, що може бути посередником у діалозі часів, вчить розуміти людину та співпереживати їй, коли «чужі» емоції, почуття, переживання стають «своїми», треба докласти всіх зусиль, щоб навчити юнака.Всі види

11 Один з американських психологів Роджерс К, визначав своєрідне поняття емпатії як співіснування з іншою людиною: «Це означає увійти у внутрішній світ
іншого і бути в ньому як вдома. Це означає бути сензитивним до змін чуттєвих значень, безперервно відбуваються в іншій людині. Це означає тимчасове проживання життя іншого, просування в ній обережно, тонко, без суждень про те що інший усвідомлює…» На думку психолога Бойко В.В., емпатія є особливим відображенням партнерів по взаємодії, в основі якого є емоційна чуйність та інтуїція, але також значну роль відіграє раціональне сприйняття [3]. Емпатія дозволяє не стільки зрозуміти, скільки вловити суть мотивів і сенс вчинків іншої людини, джерела його
інтересів або апатії, причини брехні або щирості, цілі. Таким чином, Бойко В.В. розглядає емпатію як форму раціонально-емоційно-
інтуїтивного відображення іншої людини, яка дозволяє подолати його психологічний захист і збагнути причини і слідства проявів з метою прогнозування та адекватного впливу на його поведінку [3]. Емпатичних здібності залежать від емоційного потенціалу особистості, від емоційної реактивності і активності.
Необхідно зауважити, що емпатія-етичні здатності знижуються при найменших порушеннях в інтелектуальній сфері.
Згідно з Юсуповим І. М, емпатія розглядається як цілісний феномен, що пов'язує між собою свідому і підсвідому інстанції психіки, мета якого –
«проникнення» у внутрішній світ іншої людини або антропоморфізірованним об'єкта. Феномен емпатії має соціально – психологічне походження і багаторівневу структуру з психофізіологічними, психологічними і соціально-психологічними рівнями і постає в іпостасях процесу, властивості і стану. Одним зі складових процесів емпатії є емпатійне розуміння, що має свою специфіку та розглядається як продукт соціалізації особистості і формується у взаємодії афективних, когнітивних і дієвих компонентів [28].
Виходячи з теми нашого дослідження, вважаємо доречним надати приклад розуміння поняття «емпатія» студентами гуманітарних та технічних спеціальностей
(Додаток А. Були отримані наступні результати: для більшості студентів як

12 гуманітарних, так і технічних спеціальностей поняття «емпатії» розуміється однаково. Найбільша кількість відповідей характеризувала означене поняття як співпереживання, співчуття, чуйність, розуміння, почуття, підтримка, любов та допомога. Алена відміну від студентів гуманітарних спеціальностей деякі студенти технічних факультетів не змогли пояснити значення цього поняття. Отримані результати авторської анкети та бесіди зі студентами свідчать про те, що більшість респондентів правильно розуміють змістовне наповнення цього поняття, можуть пояснити особливості його прояву, описати своє ставлення до нього. Стосовно відповідей не знаю, нами було сформульовано припущення студентам, які мають справу з точними науками бракує психологічних знань і тому вони менш обізнані в цьому питанні. Але в процесі взаємодії з ними (пояснення досліджуваної проблеми дипломної роботи, особливостей виконання методик тощо), був отриманий від цих студентів зворотній зв’язок, який підтвердив наше припущення про недостатній психологічній поінформованості.
Отже, можемо дійти до висновку, що емпатійне розуміння, як один із компонентів процесу емпатії, притаманно усім студентам, але у студентів технічних факультетів виникають більші, в порівнянні зі студентами гуманітарних спеціальностей, проблеми з проявом та розвитком емпатичних здібностей. Це ще раз доводить важливість та необхідність врахування в навчальний процес технічних спеціальностей психологічних знань.
Розуміючи, що більшість емоційних реакцій та переживань особистості виникають у критичні важкі та переломні моменти життя людини, саме у динамічному процесі взаємодії особистості та суспільства, у так званому переході з підліткового до юнацького віку, який характеризується не тільки психологічними змінами, що впливають на особистісний розвиток юнацької молоді, але й стосується фізичних перетворень організму, а також специфічністю відносин, які складаються у цей віковий період з дорослими людьми та однолітками.
Ідеали міжособистісного сприймання, якими користується молодь, оцінюючи оточуючих людей, стають все більш узагальненими та співвідносяться з ідеалами,

13 цінностями та нормами самої особистості. Тому саме у юнацькому віці емпатійність може закріпитися як стійка особистісна якість.
Емпатія для особистості є загальноприйнятою, важливою соціальною емоцією, що розкриває як здатність індивіда емоційно відкликатися на переживання іншої особистості. Вона передбачає суб'єктивне сприйняття іншої особи, проникнення в її внутрішній світ, розуміння її переживань, почуттів та думок.
Тому, насамперед емпатія є як комунікативна властивість особистості, що сприяє її вирішенню глибоких людських питань та відкриває нові можливості, для більш ефективного впливу на особистість людини в спілкуванні. Вона є одним з встановленням взаємовідносин між людьми, виявляється в прагненні надавати допомогу та підтримку іншим, веде до розвитку гуманістичних цінностей особистості.
У сучасній психології вже відомо, що емпатія може бути спрямована як на самого себе, так і на іншу людину. Форму емпатії, спрямовану на себе, позначають як співпереживання, почуття якогось дискомфорту або особистісний дистрес.
Емпатія – це здатність емоційно розуміти, що відчуває інша людина, бачити речі з її точки зору та представляти себе на її місці. По суті, це ставити себе на місце
іншої людини та відчувати те, що вона повинна відчувати. Коли ви бачите, що людина страждає, має якісь переживання, ви можете миттєво уявити себе на місці цієї людини та відчути співчуття до того, через що вона проходить це критичний шлях.
Хоча люди, як правило, досить добре налаштовані на свої власні почуття та емоції, але розуміти внутрішній стан іншого може бути складніше. Здатність співпереживати дозволяє людям, так би мовити, пройти шлях в тілі іншого». Це дозволяє людям розуміти емоції, які відчувають інші.
Також буває, що багатьом здається абсолютно незрозумілим бачити іншу людину, якій боляче та яка відповідає байдужістю або навіть відвертою ворожістю.
Людина що схильна до емпатійної чуйності, здатна більш прислуховуватися до того, що говорять інші, розповідаючи їй про свої проблеми, вона розумієте та часто думає, що відчувають інші люди. Більше до такої людини звертаються за

14 порадою і вона намагається якомога допомогти іншим, хто страждає. Також їм притаманн іноді відчувати себе спустошеним або пригніченим в соціальних та критичних ситуаціях. Тому дуже глибоко та турботливо піклуєтеся про інших людей. Їй складно встановлювати межі у відносинах з іншими людьми та співчуття змушує її турбуватися про благополуччя та щастя інших. Однак це також означає, що вона іноді можете бути приголомшеною, чи навіть бути емоційно виснаженою або навіть надмірно збудженою, постійно думаючи про емоції інших людей.
Форму емпатії, спрямовану на іншого, позначають, як співчуття, турбота емоційних станів, співпереживання емоцій або емпатичних турбот. У співчутті відбивається переживання індивідом неблагополуччя іншого.
Емпатійною людиною можна назвати індивіда, у якої емпатія відрізняється збалансованістю та високим ступенем вираженості її емоційних, когнітивних та поведінкових компонентів. Емпатійна людина характеризується розвиненим умінням проникати та відчувати, розпізнавати та передбачати емоційні стани інших, висловлювати своє співчуття у діях, спрямованих саме на посилення благополуччя особистості.
Також можемо сказати, що характеристика особистісних рис людини, що має високий рівень розвитку емпатії, спрамовані саме на ціннісні та мотиваційні механізми, наголошуючи нате, що емпатична особистість відрізняється від інших людей більш позитивним баченням оточуючих. У неї відображається позитивна система відносин до інших, переважає спрямованість на партнера по спілкуванню та вміє стати на місце співрозмовника та зрозуміти його точку зору. Наприклад, відомо, що емпатійні лідерські групи вміють більш швидко орієнтуватися у взаєминах людей, без труднощів знаходять спільну мову з іншими людьми в різноманітних ситуаціях, користуються симпатією та прагнуть до демократичного стилю управління. Тому, емпатійна людина більш відрізняється високим рівнем розвитку соціальних емоцій та високою чутливістю до моральних почуттів провини, сорому. Вона також добре орієнтується, що є правильно та що має бути у взаємодії з
іншими, а саме з точки зору загальноприйнятих суспільних норм. Здатність до

15 емпатії суттєво співвідноситься з такими якостями, як прийняття до недоліків
інших, низька емоційна вразливість, альтруїзм та щира відкритість в спілкуванні.
Структура емпатії складається з трьох факторів, такі як емоційна, когнітивна та поведінкова. Кожен з факторів має свої дані сформованості. Вони визначають прояв емпатії на різних рівнях її розвитку. Відмінності у використанні терміну
«емпатії» частіше пов'язані з тим, на якому саме аспекті робиться акцент
ідентифікації з афективною (емоційним), когнітивним (пізнавальним) або комунікативним (поведінковим) аспектом.
Емпатія може формуватися за умови загальної позитивної установки на інших людей. Передумовами для виховання емпатії є розиток емоційної ідентифікації, якісне сприйняття емоційного конфлікту (особистісна рефлексія) та стабільність альтруїстичних форм поведінки. Прояв емпатії тісно пов'язане з певним рівнем розвитку моральної свідомості людини. Таким чином, емпатія в сучасній психологічній науці є об'єктом уваги вивчення вчених. Дане психічне явище розглядається як процес, стан та психічна властивість. При цьому емпатія з одного боку виступає, як умова продуктивної професійної діяльності в тих областях, де об'єктом діяльності виступає інша людина, аз іншого боку, вона постає як об'єкт формування.