Ім'я файлу: Психологічні аспекти залежної поведінки.docx
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 16.03.2021
скачати

Психологічні аспекти залежної поведінки. Питання суїцидології, танатології та евтаназії.

Девіантна поведінка людини - це така поведінка, за якої спостерігаються відхилення хоча б від однієї з суспільних норм поведінки, а саме:

– правових норм;

– моральних норм;

– естетичних та етичних норм.

Основою оцінки девіантної поведінки людини є аналіз її взаємодій з реальністю, оскільки основний принцип норми – адаптивність – виходитьіз пристосування (адаптивності) до чогось і когось, тобто реальногооточення індивіда.

Взаємодії індивіда і реальності можна представити наступними способами.

  • протидія реальності.

При протидії реальності індивід активно намагається руйнувати ненависну йому дійсність, змінювати її відповідно до власних установок і цінностей.

  • хворобливе протистояння реальності.

Воно обумовлене ознаками психічної патології і психопатологічних розладів (зокрема, невротичними), при якому навколишній світ сприймається ворожим у зв'язку із суб'єктивним перекручуванням його сприйняття і розуміння.

  • відхід від реальності.

Спосіб взаємодії з дійсністю у вигляді відходу від реальності усвідомлено або неусвідомлено вибирають люди, що розцінюють реальність негативно й опозиційно, вважаючи себе нездатними адаптуватися до неї.

  • Ігнорування реальності.

виявляється автономізацією життя і діяльності людини, коли вона не бере до уваги вимоги і норми реальності, існуючи у власному вузькопрофесійному світі.

  • пристосування до реальності.

вибирає гармонійна людина .

За визначенням К.К.Платонова, норма – це явище групової свідомості у вигляді уявлень і суджень які розділяються усіма членами групи, стосовно вимог до поведінки з урахуванням їх соціальних ролей, що створюють оптимальні умови буття, з якими ці норми взаємодіють і, відбиваючи, формують його.

В залежності від способів взаємодії з реальністю і порушення тих або інших норм суспільства девіантна поведінка поділяється на такі типи:

1. Делінквентна поведінка – поведінка, яка відхиляється від норми та в крайніх своїх проявах являє собою діяння, що карається законом.

2. Адиктивна поведінка – це одна з форм девіантної поведінки з формуванням прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану за допомогою прийому деяких речовин або постійною фіксацією уваги на визначених видах діяльності, що спрямовано на розвиток і підтримку інтенсивних емоцій (Ц.П.Короленко, Т. А. Донських).

Основним мотивом особистостей, що схильні до адиктивних форм поведінки, є активна зміна їхнього психічного стану (який їх не задовольняє), що розглядається ними найчастіше як «сіре», «нудне», «монотонне», «апатичне».

Виділяються такі психологічні особливості осіб з адиктивними формами поведінки (B.Segal):

1. Знижена переносимість труднощів повсякденного життя, поряд з гарною переносимістю кризових ситуацій.

2. Прихований комплекс неповноцінності, що сполучається із зверхністю.

3. Зовнішня соціабельність, що сполучається зі страхом перед стійкими емоційними контактами.

1. Прагнення говорити неправду.

2. Прагнення обвинувачувати інших, знаючи, що вони невинні.

6. Прагнення уникнути відповідальність в прийнятті рішень.

7. Стереотипність, повторюваність поведінки.

8. Залежність.

9. Тривожність.

Таким чином, основним у поведінці адиктивної особистості є прагнення до відходу від реальності, страх перед повсякденним, наповненим зобов'язаннями і регламентаціями «нудним» життям, схильність до пошуку позамежних емоційних переживань навіть ціною серйозного ризику і нездатність бути відповідальним за що-небудь.

Відповідно до концепції Носсрата Пезешкіана, існує чотири види «утечі» від реальності: «втеча в тіло», «втеча в роботу», «втеча в контакти або самітність» і «втеча у фантазії»

Основні форми хімічних адикцій:

- алкогольна залежність;

- токсикоманія;

- наркоманія

Алкоголь і наркотики здатні досить швидко змінювати стани свідомості, викликати відчуття ейфорії. І у людини може з’явитися зваба кожного разу використовувати психоактивні речовини (ПАР) в тих випадках, коли в неї з’являються неприємності. Якщо людина регулярно звертається до алкоголю чи наркотиків, щоб почувати себе краще чи комфортніше, то вона розвиває в себе звичку до цих речовин. Так формується своєрідний вихід з поганого настрою чи неприємностей за допомогою ПАР.

Нехімічні адикції:

- харчова залежність;

- технологічна залежність;

- патологічна схильність до азартних ігор;

- соціально-прийняті форми нехімічних залежностей (працеголізм, параноя здоров’я, релігійний фанатизм, спортивна залежність, шопоголізм, адикція стосунків).

3. Під патохарактерологічним типом девіантної поведінки розуміється поведінка, обумовлена патологічними змінами характеру, що сформувалися в процесі виховання.

До них відносяться так звані розлади особистості (психопатії) і виражені акцентуації характеру (надмірна вираженість окремих рис характеру та їх комбінацій, що становить крайні варіанти психічної норми, які межують із психопатіями.).

4. Особливим типом поведінки, яка відхиляється від норми, вважають девіації, обумовлені гіперздібностями людини (К.К.Платонов).

До людей, які виходять за межі нормального, звичайного відносять людей, здатності яких значно й істотно перевищують середньостатистичні здібності.

Якщо при делінквентній поведінці спостерігається протиборство у взаємодії з реальністю, при адиктивній – відхід від реальності, при патохарактерологічній і психопатологічній – хворобливе протистояння, то при поведінці, пов'язаній з гіперздібностями – ігнорування реальності.

Людина існує в реальності («тут і тепер») і одночасно як би живе у власній реальності, не міркуючи про необхідність «об'єктивної реальності», у якій діють інші оточуючі люди.

Девіантна поведінка має наступні клінічні форми:

- агресія;

- аутоагресія (суіцидальна поведінка);

- зловживання речовинами, що викликають стани зміненої психічної діяльності (алкоголізація, наркотизація, табакокуріння й ін.);

- порушення харчової поведінки (переїдання, голодування);

- аномалії сексуальної поведінки (девіації і перверсії);

- надцінні психологічні захоплення («трудоголізм», гемблінг, колекціонування, «параноя здоров'я», фанатизм релігійний, спортивний,музичний і ін.);

- надцінні психопатологічні захоплення («філософська інтоксикація», сутяжництво і кверулянство, різновиди маній – клептоманія, дромоманія й ін.);

- характерологічні і патохарактерологічні реакції (емансипації, групування, опозиції й ін.);

- комунікативні девіації (аутизація, гіпертовариськість, конформізм, псевдологія, нарцисична поведінка й ін.);

- аморальна поведінка;

- неестетична поведінка.

Умовно можна говорити про конструктивну і неконструктивну форми агресії (по термінології Е.Фромма – доброякісна і злоякісна).

Різниця перерахованих форм полягає в намірах, що передували проявові агресивності.

При конструктивній злий, злочинний намір нанести кому-небудь з навколишніх шкоду відсутній, тоді як при неконструктивній він є основою вибору саме даного способу взаємодії з людьми.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас