Ім'я файлу: Психічні порушення при єпілепсії.docx
Розширення: docx
Розмір: 34кб.
Дата: 29.04.2023
скачати
Пов'язані файли:
ПРАКТИКА ЗВІТ.doc
Індивідуальна робота з Логіки.docx
основн_ напрямки оздоровчої ф_зичної культури.docx
Питання_модуль_Меліорація_1_2020.doc
Африканський союз.docx
Завдання для самроботи.docx
Контрольна робота.docx


Реферат

на тему:

«Психічні порушення при епілепсії»

Зміст

ВСТУП

1. Психічні розлади під час епілепсії

2. Епілептичні психози

3. Перманентні (постійні) психічні розлади при епілепсії

4. Лікування

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Епілепсія є одним з найбільш поширених неврологічних захворювань з певними психічними порушеннями. Як відомо, в епідеміології існує два кардинальні показники: захворюваність і поширеність. Під захворюваністю прийнято розуміти число новохворих хворих на те чи інше захворювання протягом року. 

Поширеність епілепсії становить – 0,5-1% загальної популяції. У країнах СНД на епілепсію страждає близько 2,5 мільйонів людей. У Європі поширеність епілепсії становить 1,5% й у абсолютних цифрах нею страждає 6 млн. людей. Все сказане показує актуальність вивчення та своєчасного виявлення та, найголовніше, лікування хворих на епілепсію.

У нашій країні, як, втім, і в більшості інших країн світу діагностикою та лікуванням епілепсією займалися лікарі двох спеціальностей – невропатологи та психіатри. Чіткої демаркаційної лінії у сфері завдань із ведення хворих на епілепсію між неврологами та психіатрами не існує. Проте, згідно з традиціями, характерними для вітчизняної охорони здоров'я, “основний удар” у плані діагностики, терапії та соціореабілітаційної роботи з хворими на епілепсію беруть на себе психіатри. Це зумовлено психічними проблемами, що виникають у хворих на епілепсію. Вони включають зміни особистості хворих, специфічні для епілепсії пов'язані з мнестико-інтелектуальним дефектом, афективні розлади та, власне, так звані епілептичні психози . Поряд з цим слід вказати і на різноманітні психопатологічні феномени, що виникають у рамках простих парціальних нападів при скроневій епілепсії, які також скоріше становлять більший інтерес для психіатрів. Виходячи з цього, стає ясно, наскільки важливе завдання для психіатрів є своєчасна діагностика психічних розладів та їх адекватна терапія у хворих на епілепсію.

1. Психічні розлади під час епілепсії.

Прийнято розділяти психічні розлади при епілепсії щодо провідного синдрому епілепсії, тобто нападу на:

1. психічні порушення як продром припадку ;

2. психічні порушення як компонент припадку;

3. постприпадкове порушення психіки;

4. психічні порушення у міжприступному (інтериктальному) періоді.

Крім того, психічні розлади при епілепсії поділяються на пароксизмальні та перманентні (постійні) .

А. Пароксизмальні психічні розлади включають:

а). психічні напади, простих парціальних сенсорних нападів, простих парціальних нападів з порушенням психічних функцій, а також комплексних парціальних нападів, при яких психічні розлади виступають у вигляді аури генералізованих судомних нападів. Тривалість психічних нападів від 1-2 секунд до 10 хвилин.

б). Транзиторні (минущі) психічні розлади є більш тривалими порушеннями, ніж напад (від кількох годин до доби). До них відносяться такі психопатологічні розлади:

1.Епілептичні розлади настрою. Серед них найпоширенішою формою є дисфорія. Вони характеризуються поєднанням туги, злості, безпричинного страху. Залежно від переважання того чи іншого виду афекту різняться: меланхолійний (туга), експлозивний (злість), анксіозний (тривога, страх) варіанти дисфорій.

У поодиноких випадках спостерігаються стани підвищеного настрою, що супроводжуються захопленістю, піднесено-ескстатичним настроєм, екзальтацією, іноді з рисами дурощів, блазнювання (моріоподібний варіант дисфорій).

2. Сутінкове затьмарення свідомості

Для нього характерні критерії:

· Відчуженість від навколишнього світу;

· Дезорієнтування у часі, місці, навколишньому;

· Непослідовність, фрагментарність мислення;

· Амнезія після завершення стану потьмарення свідомості.

Основними ознаками сутінкового затьмарення свідомості є:

· гострий, раптовий припадок без будь-яких провісників;

· транзиторність, відносна короткочасність;

·  охопленість свідомості афектом страху, туги, злості, люті ;

· дезорієнтування, насамперед, у власній особистості, коли людина позбавляється здатності змістовно сприймати дійсність і водночас здійснювати цілеспрямовану діяльність відповідно до вимог заборон серед громадськості і навіть інстинкту самозбереження;

· яскраві галюцинаторні образи та гостре чуттєве марення;

· або видима послідовність, навіть обумовленість вчинків та дій, що вводить в оману оточуючих, або нецілеспрямоване, хаотичне, брутальне, агресивне збудження;

· критичне закінчення;

· термінальний сон;

· повна або часткова амнезія події.
2. Епілептичні психози

Поділяються на гострі (з затьмаренням свідомості і без затьмарення свідомості), і хронічні. Кожен із перелічених психозів може займати різне місце у клініці епілепсії поза зв'язку з судомними нападами, безпосередньо передують їм чи слідують їх.

а). Гострі епілептичні психози з затьмаренням свідомості включають:

- затяжні сутінкові стани свідомості : найчастіше з'являються після серії генералізованих тоніко-клонічних нападів. Продовжуються до кількох діб, супроводжуються галюцинаторними, абсурдними розладами, емоційною напруженістю, агресією, руховим збудженням.

- епілептичний онейроїд : виникає раптово (на відміну від шизофренічного), характеризується афективними розладами (екстаз, захоплення або страх, гнів, жах), ілюзорними порушеннями фантастичного змісту, зоровими, слуховими галюцинаціями. Хворі вважають себе персонажами казок, мультфільмів, легенд, як беруть участь у святах, катастрофах.

 Моторні порушення виражаються загальмованістю чи різким збудженням.

б). Гострі епілептичні психози без затьмарення свідомості:

- гострий параноїд: проявляється гострим чуттєвим маренням з ілюзорним сприйняттям навколишнього, слуховими та зоровими галюцинаціями жахливого характеру, збудженням, агресивністю, схильністю до руйнівних дій, які можуть змінюватися тривожною боязкістю та втечею від них.

- гострі афективні психози (дисфоричні психози); характеризуються тужливо-злісним настроєм з агресією, депресивними станами з вітальною тугою, ідеями самозвинувачення, загальмованістю, а також маніакально-екстатичним станом.

в). Хронічні епілептичні психози (шизофреноподібні психози, «шизоепілепсія», «симптоматична шизофренія». Описані такі форми хронічних епілептичних психозів:

- Паранояльні ; супроводжуються маренням звичайного змісту з різною фабулою (іпохондричне марення, отруєння,марення релігійного змісту і т.д.). Характерними для епілепсії є тривожно-злісний або екстатично захоплений відтінок афекту, який супроводжує параноельний стан;

- галюцинаторно-параноїдні – характеризуються різними проявами синдрому психічного автоматизму Кандінського-Клерамбо. Вони відрізняються фрагментарністю, рудиментарністю у синдромальному відношенні, нерозгорнутістю, чуттєвістю, несистематизованістю з безліччю конкретних деталей. Ці розлади супроводжуються тривожно-тужливим настроєм, страхом, синдромами затьмарення свідомості.

- парафренні – являють собою галюцинаторну парафренію, що включає вербальні галюцинації (або псевдогалюцинації), мегаломанічні марення, ідеї найчастіше фантастичного змісту, афективні розлади у вигляді екстатично-захопленого або благодушного настрою, а також мовні розлади, що характеризуються своєрідною. .

- кататонічні , у клінічній картині яких переважає субступор з негативізмом, мутизмом, імпульсивним збудженням, пуерильно-дурною поведінкою з гримасуванням, стереотипіями, ехолаліями.

Всі перелічені форми епілептичних психозів як гострих, так і хронічних можуть спостерігатися або при обтяженні захворювання (еквівалентні відносини між епілептичними нападами і психозом), або при ушкодженні або припиненні епілептичних нападів в результаті «форсованої нормалізації ЕЕГ» (альтернативні, антагоністичні відносини між припадками психозом). Крім цього виділяються психози, не пов'язані з перебігом епілептичного процесу, які слід позначати не епілептичні психози, а психози у хворих на епілепсію.

Випадки епілепсії з величезним переважанням психічних нападів, минучих психічних розладів, гострих і хронічних психозів прийнято відносити до прихованої (маскованої, ларвованої, психічної) епілепсії.

3. Перманентні (постійні) психічні розлади при епілепсії

Епілептичні зміни особистості:

а). формальні розлади мислення: тугорухливість (в'язкість, енехетичність, торпідність, інертність, патологічна грунтовність, «вантажність»). Мова ґрунтовна, багатослівна, сповнена несуттєвих деталей,відсутня здатність відокремити головне від другорядного.

Перехід від одного кола уявлень до іншого (перемикання) затруднення. Словесний запас бідний (олігофазія). Часто повторюється сказане (персеверація мислення). Характерно вживання шаблонних оборотів, зменшувально-пестливі суфікси, медоточивість, солодкість, а також визначень, що містять афективну оцінку («чудовий, прекрасний, огидний»).

б). емоційна сфера також, як і мислення, характеризується торпідністю («в'язкість афекту»), у зв'язку з чим нові враження що неспроможні витіснити колишні (як позитивні, і негативно пофарбовані). Відзначається підвищена дратівливість, мстивість, прискіпливість, «вибухість», схильність до сварок, спалахів злоби, люті (експлозивність), що сягають агресії, що нерідко супроводжується небезпечними та жорстокими діями, спрямованими на оточуючих.

З іншого боку, до типових емоційних рис хворих епілепсією відносяться утрірована люб'язність, улесливість, шанобливість і ласкавість у поводженні, у поєднанні з підвищеною чутливістю, боязкістю,ранимістю («дефензивність»), а також релігійність, яка раніше поєднувалася трохи не з патогномонічною властивістю епілептичної психіки.

Описані полярні особливості афекту у хворих на епілепсію часто співіснують, тому неможливо передбачити як поведеться хворий, тому що проміжність психічних явищ у сфері відчуттів і характеру становить визначну рису у характері епілептиків.

5. Лікування епілепсії

Історія лікування епілепсії починається з появи солей брому, які першим застосував Чарльз Лекок у 1857 р. Пізіше з`явилася - поліпрагмазія як основний метод лікування епілепсії, застосовувалася до 60-70-х років ХХ ст., так як вважалося за необхідне використовувати одночасно кілька протиепілептичних засобів.

У 1964 р. у клінічну практику було запроваджено карбамазепін (фінлепсин, тегретол), а 1967 р. — вальпроати (депакін, конвулекс, конвульсофін). Це поступово змінило уявлення про переважне значення комбінованої терапії для лікування епілепсії. В результаті «золотим стандартом» у лікуванні епілепсії наприкінці 80-х років минулого століття стала монотерапія (використання одного препарату), а політерапія (застосування двох і більше антиконвульсантів) стала застосовуватися лише за неможливості адекватної монотерапії.

Лікування епілепсії повинне починатися рано й бути комплексним. Консервативне лікування проводиться протягом багатьох років, іноді - всього життя хворого. Основою його є застосування медикаментозних засобів, які приведуть до повного припинення припадків,або до полегшення їхніх проявів.

Велике значення мають реабілітаційні заходи, правильна організація праці й побуту хворих відповідно до віку, психотерапевтичний підхід при їхньому обстеженні й лікуванні.  Правильне трудове навчання й працевлаштування хворого епілепсією, сприяння його адаптації в колективі й у побуті є кращим психотерапевтичним стимулом, що допомагає хворому компенсувати почуття його власної ущербності, обумовлене хворобою.

ВИСНОВОК

Серед клінічних проявів епілептичної хвороби значне місце посідають гострі та хронічні епілептичні психози. Якщо гострі психози транзиторні, то хронічні психози, що виникають зазвичай на віддалених етапах захворювання, можуть тривати від кількох місяців до року і більше. Вирішальним фактором у їх виникненні вважається тривалість захворювання.  Діагностика епілептичних психозів нерідко складна, оскільки переконливих диференціально-діагностичних критеріїв для розмежування їх із психозами аналогічної структури в рамках інших нозологічних форм ще немає.

Терапії при епілепсії має передувати її діагностика, спрямована на виявлення форми, етіопатогенетичних особливостей захворювання та типу нападів. На жаль, діагностиці психічних розладів у хворих на епілепсію приділяють недостатньо уваги. Терапія при епілепсії повинна не тільки забезпечувати контроль над епілепсією, але й впливати на психічні розлади, які відзначають у структурі епілепсії. Причинно-наслідкові відносини між епілепсією та психічними порушеннями не завжди очевидні. Складнощі викликають питання доцільності додаткової терапії антидепресантами, нейролептиками, психостимуляторами, безпеки та ефективності поєднання протиепілептичної та психотропної терапії. Слід також пам'ятати про тимостабілізуючу дію деяких протиепілептичних препаратів, що дозволяє застосовувати їх не тільки для забезпечення контролю над епілепсією, але й для корекції коморбідних або асоційованих з цими нападами депресивних порушень. 

Діагностика змін особистості у хворих на епілепсію повинна забезпечувати своєчасне їх лікування та попереджувати формування стійкого психічного дефекту, який, поряд з епілептичними нападами, є головним чинником дезадаптації хворого і погіршення якості його життя.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів.URL.: https://neuronews.com.ua/ua/archive/2021/4%28125%29/pages-18-22/evolyuciya-epilepsiyi-skladni-pitannya-neyropsihiatrichnih-rozladiv#gsc.tab=0

2.Психічні порушення при епілепсії.URL.:https://works.doklad.ru/view/yZDBxYZsbPY.html

3.Структура психічних розладів при епілепсії.URL.:https://stud.com.ua/40847/psihologiya/struktura_psihichnih_rozladiv_epilepsiyi

4.Харчук С.М., Молчанов Д.А., "Лікування епілепсії на засадах доказової медицини", "Здоров'я України", 23/1 12.2006

5.Фомічев С.І. Епілепсія в питаннях і відповідях. - К., 2004

6.Фернандес Р, Самуельс М Епілепсія. - К., 2006
скачати

© Усі права захищені
написати до нас