Ім'я файлу: 1582579354301203.doc
Розширення: doc
Розмір: 208кб.
Дата: 07.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
Семінарські Філософія.docx
Розширення: doc
Розмір: 208кб.
Дата: 07.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
Семінарські Філософія.docx
Розділ II. Експериментальне дослідження з прояву самосвідомості у дітей третього року життя
2.1. Організація дослідження
Сучасне суспільство піднялося на щабель розвитку, де усвідомлюється цінність особистісного запрацювала людині, високо оцінюється всебічний розвиток особистості.
На думку Божович Л.І. саме у дитинстві діти почали усвідомлювати себе суб'єктами у системі соціальних відносин, де формується внутрішня позиція, який означає ступінь задоволення своїм місцем цих питаннях. Саме цей віковий період сенситивний на формування фундаменту дитині.
Рогов Є.І. зазначив, крім різних процедур, необхідно займати дитини будь-якої діяльністю протягом дня, так як психіка варта активності.
Наше дослідження проводилося з урахуванням дитсадка № 47 і дитсадка № 8. У нашому дослідженні проводилася робота з дітьми третього року життя. Дітям характерно накопичення даних про свої можливості завдяки особовому досвіду. Формування образу себе відбувається з урахуванням встановлення між індивідуальним досвідом дитини, інформацією, що вона одержує у процесі спілкування. Налагоджуючи контакти з людьми, порівнюючи себе із ними, зіставляючи результати своєї діяльності з результатами інших дітей, дитина отримує нові знання як про іншу людину, так і про себе.
Нами було організовано:
1. констатуючий етап експерименту з виявлення початкового рівня сформованості самосвідомості дітей третього року життя, у якому брало участь 40 дітей, з дітей було зроблено вибірка 20-ти дітей у експериментальну групу;
2. яка формує етап експерименту під час, якого було проведено роботу із формування самосвідомості 20-ти дітей;
3. контрольний етап експерименту з діагностики кінцевого рівня сформованості самосвідомості дітей третього року життя, у якому брали участь 20 дітей із експериментальної і 20 дітей із контрольної групи.
2.2. Результати констатуючого етапу експерименту
Образ -Я його уявлення себе характеризується через ступінь виразності в нього таких психічних властивостей, як самоконтроль, незахищеність, тривожність, агресивність, недовіру до себе, почуття власної неповноцінності, ворожість, конфліктність (фрустрація), труднощі спілкування, депресивність,демонстартивность, інфантильність, товариськість і самооцінка.
Для діагностики початкового рівня самосвідомості дітей третього року життя експериментальної і контрольної груп нами було використано діагностичну методику вивчення рівня самосвідомості Урунтаєвої Г.А. і Афонькіної Ю.О., що оцінює те, наскільки діти третього року життя усвідомлюють свої бажання, переваги, виділяють і фіксують свою діяльність у свідомості.
Питання до опитувальника діагностичної методики:
1. Що ти від любиш найбільше у світі?
2. Чим би став займатися, якби тобі дозволили робити все?
3. Розкажи про своє улюблене заняття: як ти граєш, гуляєш?
4. Розкажи, що найбільше не любиш?
5. Тобі усе подобається у дитячому садку?
6. Уяви, є чарівник і він виконає будь-яке твоє бажання, що ти прагнеш попросити?
У нашому констатуючому етапі експерименту брало участь 40 дітей третього року життя – 20 дітей у експериментальної групі і 20 дітей у контрольної.
Контрольна група
відсутність відповіді - 7 людина (35%)
стереотипне повторення однієї відповіді - 2 людини (10%)
перерахування режимних моментів - 8 людина (40%)
повідомлення про дії - 3 людини (15%)
Експериментальна група
відсутність відповіді - 6 людина (30%)
стереотипне повторення однієї відповіді - 1 людина (5%)
перерахування режимних моментів - 9 людина (45%)
повідомлення про дії – 4 людини (20%).
Результати констатирующего етапу експерименту примусили нас даних про первинному рівні розвитку самосвідомості дітей третього року життя в експериментальної (20 дітей) і контрольної (20 дітей) групах. Рівень розвитку свідомості бажань, і переваг старшими дошкільнятами на початку нашого дослідження перебував на рівні, фіксуючи здебільшого в дітей віком обох груп на перерахування режимних моментів.
Також нами було проведено діагностика, спрямовану визначення рівня знань дітьми усної творчості: казок, потешек, фольклору, пісень та інші, знання особливостей народного декоративно – прикладного мистецтва, народних ігор, традиційних і обрядових свят і особливостей національного побуту.
Результати діагностування дітей дозволяють виявити три якісно різних рівня (високий, середній, низький).
2.3. Програма формуючого етапу експерименту
Метою програми свого формуючого етапу експерименту поставили виявити, обгрунтувати і експериментально перевірити вплив культури на самосвідомість дітей третього року життя.
Нами було розроблено та затверджена додаткова освітня програма поетнокультурному компоненту освіти, за якою діти експериментальної групи отримували додаткові заняття.
Ця програма розкриває завдання й зміст роботи з прилученню дітей до початків української народної культури.
Програма побудовано основі головних методичних принципів:
· Облік вікових особливостей дітей
· Доступність матеріалу
·Постепенность його ускладнення
Новизна і актуальність додаткової освітньої програми у тому, що спрямована на активне придбання дітьми культурного багатства українського народу. Програму започатковано на формуванні емоційно пофарбованого почуття причетності дітей спадщини минулого, зокрема, завдяки створенню особливого середовища, що дозволяє безпосередньо з нею зустрітися.
Система знань, закладених додаткових освітніх програм є комплексом, що з напрямів:
· ознайомлення дітей із усним народним творчістю;
· ознайомлення дітей із українським народним декоративно - прикладним мистецтвом;
· ознайомлення з українськими народними іграми;
· ознайомлення з традиційними і обрядовими святами і російськими; народними музичними інструментами;
· ознайомлення з особливостями національного побуту.
Методичне забезпечення додаткової програми зетнокультурному (російському) компоненту освіти: основний формою дітей є заняття, у яких включені гри, екскурсії, розмови, розгляд стрічок і практична діяльність.
Основні методи щодо організації навчально-виховного процесу:
· Розповідь (педагога, дітей)
· Розмова
· Читання малярських творів
· Пояснення
· Переказ матеріалу супроводжується взаємним зверненням дітьми і ігровим завданнями для успішно засвоєння матеріалу. На кожному наступному занятті в ігровий формі повторюється матеріал, викладений на минулому занятті.
Дидактический матеріал
·Аудиозаписи з народними казками, піснями й ін.
·Ілюстровані книжки знайомить з українськими народними казками
· Наочно – дидактичний матеріал: картинки, ілюстрації розписи
· Настільні ігри
· Зразки виробів і малюнків
Одночасно регулювали взаємовідносини дітей у підгрупах задля забезпечення комфортної психологічної атмосфери, усвідомлення дітьми себе, своїх фізичних можливостей, здібності в самопрояві і сприйнятті інших дітей. Вербальний контакти з дітьми у протягом всього заняття і особливо наприкінці, у підбитті підсумків, отриманих дітьми відчуттів нами підкреслено заохочувалося обговорення дітьми своїх почуттів, станів, тобто. яке ними самоусвідомлення, як частини українського народу.
У цьому, організовуючи заняття, ми бачили необхідність постійної роботи педагогом групи, тобто самого експериментатора на що досягаються дітьми успіхи, а головне – проявлені ними намагання, стимулюючи інтерес дітей до організовуваної ними роботи і дізнаючись їхній стан, рівень працездатності з метою найефективнішої організації часу занять.
2.4. Результати контрольного етапу експерименту
Реалізуючи програму формуючого експерименту, ми дійшли висновку, що діти третього року життя стали впевненими собі, самостійними. Це нами формуванням у дітей третього року життя експериментальної групи вищого рівня розвитку поглядів на себе, своїх можливостях, знаннях. Завдяки заохоченню фантазії, саморозкриття діти стали ініціативнішими і наполегливіше у плані реалізації власних задумів.
У результаті організованого нами контрольного етапу експерименту, нами повторно була схиблена діагностика рівня сформованості самосвідомості дітей третього року життя в обох групах: діагностична методика Урунтаєвої Г.А. і Афонькіної Ю.О. з виявлення частоти народження групи типів відповідей питань, що визначають усвідомлення бажань, і уподобань і усвідомлення минулих років і майбутніх дій. Однак діагностика, спрямована на визначення рівня знання дітьми української народної культури.
Результати досягнутого рівня розвитку знань дітей третього року життя порівняні з початковим їх рівнем, у результаті проведеного нами формуючого етапу експерименту показали нам таку картину.
Порівнюючи результати діагностичної методики Урунтаєвої Г.А. і Афонькіної Ю.О. з виявлення частоти народження групи типів відповіді питання, що визначають усвідомлення бажань, і уподобань і усвідомлення минулих років і майбутніх дій ми відзначили, що у обох групах якість і кількість відповідей залишається такою, що свідчить про те, що з освоєння українських народних традицій, у процесі соціокультурної творчості дітей третього року життя за умови педагогічного керівництва, не сприяє формуванню національної самосвідомості.
Висновки
Виховання психологічно грамотних людей, які вміють вивчати самих себе, розвивати свою особистість, слід розпочинати якнайшвидше. Вивчаючи себе, свій внутрішній світ, дитина одночасно стає об'єктом і суб'єктом пізнання, що створює унікальну ситуацію навчання. Вихователям, практичним психологам варто приділити увагу формуванню позитивної «Я-концепції». Що ж це таке? Це поняття означає систему уявлень дитини про себе, усвідомлення нею власних фізичних, моральних та розумових якостей у доступному їй обсязі. Основними-складовими „Я-концепції” є:
• образ „Я” (система знань про себе — свої якості, чесноти та вади, здібності тощо);
• самооцінювання (позитивне ставлення до себе, усвідомлення своєї значущості і для інших);
• саморегуляція (уміння контролювати й регулювати власну поведінку, здатність суб'єктивно ставитися до зовнішніх впливів).
На час вступу до школи кожна дитина повинна орієнтуватись у своєму фізичному та соціальному «Я», що є продуктом самосвідомості особистості, результатом вражень про себе. Оцінюючи судження рідних і близьких людей, індивідуальний досвід самостійної діяльності визначається характером ставлення дитини до себе. Переважання приємних вражень та позитивних оцінювань дорослих сприяє формуванню високої думки про власну особу. І навпаки: переважання неприємних почуттів та відгуків продукує невпевненість у собі.
Важливу роль у морально-психологічній підготовці до школи відіграє сім'я. Саме тут дитина вперше пізнає моральні цінності, вироблені людством. Спочатку діти цінують у собі все те, за то їх хвалять рідні. На цій основі й формується потреба в самоповазі, виникає бажання стати кращим. Лише діючи, вступаючи у певні стосунки з дорослими й однолітками, порівнюючи себе з ними, діти поступово привчаються правильно бачити самих себе.
Отже, процес оцінювання дорослим дитини передбачає усвідомлення ним своєї відповідальності за її особистісне зростання.
Невід'ємною складовою становлення самосвідомості як особистості дошкільнят є самопізнання. За сприятливих умов кожна дитина прагне пізнати своє «Я»:
• матеріальне (власний організм, власне тіло);
• духовне і душевне (свої почуття, думки, бажання);
• соціальне (себе як члена групи, частину людської спільноти).
Процес пізнання варто організовувати в наступних напрямах:
Перший напрям — ознайомлення дошкільнят зі своїм фізичним «Я». Його основні аспекти:
1. Сформувати в дитини загальні уявлення про своє тіло.
2. Розвинути рухову активність, виробити вміння оцінити свою вправність; виховати здатність відчувати насолоду від здорового тіла, його легкості, рухливості.
3. Навчити навичок адекватної поведінки дитини, ознайомити із засобами самозбереження й самодопомоги.
Другий напрям — розвиток самосвідомості дитини, ознайомлення з поняттям «Мій внутрішній світ». Формування психологічного «Я» передбачає вирішення таких завдань:
1. Дати дитині загальне уявлення про її свідомість (думки, переживання, прагнення, мрій, бажання, стани, волю).
2. Забезпечити найпростішою інформацією про самосвідомість та її розвиток.
Отже, дошкільня може і має міркувати не лише про те, що його оточує, а й про власні думки, уміти будувати найпростіші умовиводи, послідовно формувати судження.
Третій напрям освітньо-виховної роботи — розвиток самосвідомості дитини, тісно пов'язаний з розвитком соціального «Я». Його основні аспекти:
1. Допомагати дитині визначити свій статус у колі однолітків, навчити її налагоджувати з ними контакти.
2. Виховувати здатність правильно оцінювати свої життєві емоції та імпульсивну поведінку, деструктивні дії, руйнівну активність.
Живучи у складному, суперечливому світі, маленька істота осягає свою залежність від нього, визначає у ньому своє місце. Вона чекає від нас, дорослих, підтримки, без якої їй важко створити бажаний життєвий світ. Тож ми маємо відповідати за забезпечення нормальних умов для формування у дитини вже в перші роки життя механізмів самопідтримки, саморозвитку і самозахисту.
Список використаної літератури
1. Абросимова Л. І., Юрко Г. П. Розвиток дітей раннього віку - М, 1997.
2. Бернс Р. Развитие Я – концепции и воспитание: Пер. с англ. – М., 1986. – С. 141.
3. Божович Л.И. Избранные психологические труды. – М.: Междунар. пед. акад., 1995. – С. 78.
4. Божович Л.И., Славина Л.С. Переходный период от младенчества к раннему возрасту // Хрестоматия по возрастной психологии. – М.: Институт практической психологии, 1996. – С. 190.
5. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: Норма и отклонения.– М.: Педагогика, 1990. – С. 26-32.
6. Валлон А. Психическое развитие ребенка: Пер. с фр. – М.: Просвещение, 1967. – 196 с.
7. Вікова психолопя / За ред. Г.С.Костюка. – К.: Рад. шк., 1976. – С. 53-89.
8. Воспитание детей раннего возраста в детских учреждениях./ Под ред. Н.М. Щелованова, Н.М. Аксариной. – М., 1955. – С. 106-148.
9. Виготський Л.С. Розвиток особи і світогляд дитини // Психологія особистості: Під ред. Ю. Б.Гиппенрейтер, А. А.Пузирева. - М., 1982. – 326 c.
10. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6. т. – М.: Педагогика, 1984. – Т. 4. – С. 269-375.
11. Гуріна З. Допоможемо малюкові зростати самостійним // Дошкільне виховання. – 2006. - № 11. – С. 7 – 9.
12. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. – М.: Интор, 1996. – С. 14-15.
13. Діти раннього віку в дошкільній установі // Бібліотека вихователя. - 2008. - № 2 - С.14-18.
14. Дошкільна педагогічна психологія, за ред. Д. Ф. Ніколаєнко.: – К. , "Вища школа", 1987.
15. Заброцький М М.. Основи вікової психології. – Тернопіль, 2003. – С. 40.
16. Запорожец А.В. Избр. психол. тр.: В 2 т. – М.: Педагогика, 1986. – Т.1 – С. 91-99.
17. Касвінов С.Г. Структура стадій та типи фаз розвитку дитини. // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – Психологія. – № 599. – Харків. – 2003. – С. 139-145.
18. Кононко О. Особистісне зростання в ранньому віці: суть та умови сприяння // Дошкільне виховання. - 2006. - № 10. – С. 3 – 6.
19. Крайс Г. Психология развития: Санкт - Петербург, Питер, 2001.
20. Красногорский Н.И. Высшая нервная деятельность ребенка, 1955.
21. Кузьменко В. Самостійність. // Дошкільне виховання, № 11 - 12, 1999. – С. 28 – 30.
22. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. 5-е изд. – М.: Изд-во УРАО, 1999. – 176с.
23. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология. - М.: ТЦ Сфера, 2004. - С.188-200.
24. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1973. – С. 188.
25. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения. – М.: Педагогика, 1983. – С. 305.
26. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – С. 509.
27. Люблінська Г.О. Дитяча психолопя. – К.: Вища школа, 1972.
28. Марцинковская Т.Д. Диагностика психического развития детей. М., 1997.
29. Методи вивчення психічного розвитку дитини – дошкільника: Метод. посіб. для педагогів, практ. психологів, студ. серед. і вищ. пед. закл. / С. Є. Кулачківська, Т. О. Піроженко, Л. Г. Подоляк та ін. – К.: Світич, 2003. – С. 7– 8.
30. Мухина B. C. Детская психология: М. , ЭКСМО-Пресс, 2000.
31. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2004. – С. 145-146, 188-206.
32. Манова-Томова В. Психологічна діагностика раннього віку / Пер. з болгарської Н. В. Костюченко. – К.: Вища школа, 1978. – С. 10-14, 38-39, 53-54, 59-60.
33. Назаренко Г. Пізнання дитиною власного „Я” // Психолог. - 2004. – № 43.- С. 16 – 18.
34. Подоляк Л. Конспекти з вікової та педагогічної психології // Психологічна газета. - 2004. - № 18. – С. 19 – 24.
35. Полякова Г. Дитяче щастя у руках дорослих. // Психолог, № 12, 2003. – С. 14 – 16.
36. Поніманська Т. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: „Академвидав”, 2006. – 456 с.
37. Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; за ред. Ю. Л. Трофімова. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2000. – С. 131, 151 – 154.
38. Романовська Д., Довгань М. Психологічна абетка для малюків // Психолог. - 2003. – № 9. - С. 8 – 31.
39. Спиркин А. Г. Сознание и самосознание. – М., 1972. – С. 165.
40. Чамата П.Р. Проблеми свідомості //До питання генезисі самосвідомості особистості. - М., 1968. – 238 c.
41. Чеснокова І. І. Проблема самосвідомості в психології. - М., 1977. - 395 c.
42. Шорохова Є.В. Проблеми свідомості //Проблема «Я» і самосвідомості. - М., 1966. – 229 c.
43. Щелованов Н. М. Развитие высшей нервной деятельности и воспитание детей раннего возраста // Советская медицина – № 8. – 1951.
44. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды / Под ред. Д.И. Фельдштейна. – М., 1997. – С. 87-100.
45. Эльконин Д.Б. К проблеме периодизации психического развития в детском возрасте // Вопросы психологии. – 1971. – №4. – С. 6-20.
1 2 3