1   2   3   4
Ім'я файлу: 29..pdf
Розширення: pdf
Розмір: 555кб.
Дата: 09.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Антивірусні препарати.docx
Протокол. 26 тема патфізdoc.doc

ПРОТИСПІРОХЕТОЗНІ, ПРОТИПРОТОЗОЙНІ, ПРОТИГРИБКОВІ ТА ПРОТИГЕЛЬМІНТНІ ПРЕПАРАТИ.
Протиспірохетозні засоби
Препарати цієї групи хіміотерапевтичних засобів використовують для лікування інфекційних захворювань, збудниками яких є патогенні спірохети
(сифіліс, поворотний тиф) і лептоспіри (лептоспірози). Першими хіміотерапевтичними засобами лікування цих захворювань були препарати миш’яку (сальварсан, новарсенол, міарсенол і ін.), які ввів в медицину відомий німецький вчений Ерліх, препарати ртуті тощо. Тепер, через їх високу токсичність і недостатню ефективність, вони не застосовуються. В наш час провідне значення в лікуванні спірохетозних захворювань отримали антибіотики, перш за все, препарати бензилпеніциліну, його натрієві, калійові і новокаїнові солі, як і біціліни. Вони проявляють швидку і високу трепонемоцидну дію, без ознак розвитку стійкості збудника. Призначають їх курсами, тривалість яких визначається формою і стадією захворювання.
Вводять препарати бензилпеніциліну внутрішньом’язово, наприклад, бензилпеніциліну натрієву сіль при первинній і вторинній стадіях сифілісу по 2-
4 млн щодобово, а при нейросифілісі - 12-24 млн ОД/добу. Ці препарати ефективні при будь-яких формах захворювання.
Якщо у хворого на сифіліс наявна непереносимість цього антибіотика, використовуються інші, зокрема макроліди, рідше тетрацикліни. Еритроміцин є препаратом вибору для лікування сифілісу при непереносимості хворих до біосинтетичних пеніцилінів. Призначається по 0,5 г 4 рази надень. З групи тетрациклінів показаний доксициклін - по 0,2 г на добу протягом 20 днів. Для лікування всіх форм сифілісу використовують також препарати вісмуту, до яких належать бійохінол та бісмоверол.
Препарат вводять тільки в м'язи верхнього зовнішнього квадранту сідниці по 3 мл 1 раз на 3 дні. На курс лікування сифілісу використовується 40-50 мл препарату. Застосовується також при залишкових явищах несифілітичних уражень ЦНС (менінгіти, травми голови, арахноенцефаліти та ін.).
Бісмоверол
– 7 % суспензія вісмутової солі моновісмутової кислоти в олії, білого кольору в флаконах по 100 мл. При зберіганні випадає осад білогокольору. Вводиться тільки в м'язи по 1,5 мл 2 рази на тиждень. Ін'єкції проводяться так, як і бійохінолу. 1 мл суспензії містить 0,05 г металічного вісмуту. На курс лікування – 16-20 мл препарату.
Побічна дія препаратів проявляється ознаками ураження тих органів, в яких накопичуються іони вісмуту – нирок, печінки, кровотворної системи.
Депонування їх у слизових оболонках ротової порожнини призводить до розвитку гінгівіту, стоматиту, появи сірої обвідки на яснах навколо зубів. З профілактичною метою рекомендуються часті полоскання рота. Для лікування уражень внутрішніх органів використовують унітіол.
Протипоказані препарати вісмуту при ураженнях слизової оболонки рота, захворюваннях нирок, печінки тощо.
ПРОТИПРОТОЗОЙНІ ЗАСОБИ
Для лікування захворювань, збудниками яких є патогенні найпростіші
(protozoa), запропоновано багато так званих протипротозойних засобів. Вони
Механізм протиспірохетозної дії препаратів вісмуту зводиться до блокади сульфгідрильних груп ферментів спірохет, через оболонки яких вони легко проникають. Це призводить до порушення життєдіяльності спірохет і їх загибелі.
Бійохінол
– суспензія 8 % йодвісмуту та хініну в нейтралізованій персиковій олії, цегельно-червоного кольору у флаконах темно-оранжового скла по 100 мл. При зберіганні випадає в осад того ж кольору. Тому перед застосуванням препарат підігрівають на водяній бані до 40 о
С і старанно збовтують. 1 мл суспензії містить 0.01 г металічного вісмуту. Проявляє протисифілітичну, протизапальну і розсмоктувальну дію.
вибірково впливають на відповідних збудників захворювань,тому відносяться до слідуючих груп хіміотерапевтичних засобів:
1: Засоби, які застосовуються для профілактики і лікування малярії (хініну дихлорид, хінгамін, хлоридин, примахін, деякі сульфаніламіди і сульфони тощо);
2. Засоби, які застосовуються для лікування амебіозу (метронідазол, хінгамін, еметину гідрохлорид, тетрацикліни, ентеросептол, хініофон тощо);
3. Засоби, які застосовуються при лікуванні лямбліозу (метронідазол, тинідазол, фуразолідон);
4. Засоби, які застосовуються при лікуванні трихомонадозу (метронідазол, тинідазол, трихомонацид, фуразолідон);
5. Засоби, які застосовуються при лікуванні токсоплазмозу (хлоридин, амінохінол, сульфадимезин
6. Засоби, які застосовуються при лікуванні балантидіазу (тетрацикліни, мономіцин, хініофон)
7. Засоби, які застосовуються при лікуванні лейшманіозів (солюсурьмін, мономіцин, метронідазол, тощо).
Протималярійні засоби
Малярія – це інфекційне захворювання, яке поширене в країнах тропічного поясу та викликається декількома видами малярійних плазмодіїв. Зокрема, триденну та триденноподібну малярію спричиняють Plasmodium vivax та Pl. ovale, чотириденну – Pl. malariae, тропічну – Pl. falciparum. Незалежно від виду захворювання, перенесення збудника від людини до людини здійснюється самками комарів з роду Anopheles. Найбільший ареал має триденна малярія.
Чотириденна і тропічна малярія поширена переважно у тропічній та субтропічній зонах. Вогнище овале-малярії обмежене екваторіальною Африкою і частиною океанських островів. Донедавна вважалося, що в Україні спостерігаються випадки захворювання на малярію лише в осіб, що приїхали зав організмі комара здійснюється статевий цикл – спорогонія, в результаті якого утворюються спорозоїти; б) в організмі людини, яку вкусив заражений комар шизогонія. Остання, в свою чергу, має два етапи. за кордону. Але, враховуючи значну міграцію населення в останнє десятиліття, а також те, що комарі наших широт є високочутливими доне виключена поява вогнищ захворювання на триденну малярію і в Україні.
Призначення протималярійних засобів проводиться відповідно до виду захворювання, стадії розвитку малярійних паразитів та їх чутливості до препаратів. У розвитку малярійних плазмодіїв виділяють два цикли :
Спочатку спорозоїти швидко попадають у паренхіматозні клітини печінки, де проходять цикл розвитку (прееритроцитарні форми плазмодія).
Потім вони діляться, перетворючись на тканинні мерозоїти. Це, так звана, тканинна, або екзоеритроцитарна, шизогонія. Другий етап – еритроцитарна шизогонія. Мерозоїти, попадаючи в кров, проникають в еритроцити, де відбувається їх подальший розвиток. При дозріванні в еритроцитах шизонтів настає їх множинний поділ (меруляція). Еритроцитарні мерозоїти ( морули), які при цьому утворюються, виходять у кров, знову попадають в еритроцити, повторюючи цикл шизогонії. У момент руйнування еритроцитів і виходу плазмодіїв у кров виникає напад лихоманки. З частини еритроцитарних мерозоїтів розвиваються статеві клітини малярійного плазмодія – гамонти
(чоловічі й жіночі). Їх запліднення відбувається тільки у тілі комара. При малярії, яка спричинена Pl. vivax та Pl. ovale, після закінчення прееритроцитарного циклу частина тканинних мерозоїтів знову попадає у клітини печінки, де вони тривалий час можуть повторювати цикли розвитку, не викликаючи клінічні прояви малярії. За певних умов вони дають початок еритроцитарній шизогонії, що призводить до виникнення рецидиву захворювання. Ці форми плазмодія називаються параеритроцитарними, або гіпнозоїтами.

1) препарати, які впливають на еритроцитарну стадію розвитку плазмодіїв
(хлорохін, хлоридин, бігумаль, хінін, акрихін, примахін, сульфаніламіди);
2) засоби, що діють на тканинну стадію розвитку плазмодія (хлоридин, примахін, бігумаль, хіноцид);
3) препарати, які діють на гамонти (примахін, хіноцид);
4) комбіновані препарати (фанзидар, фанзимеф).
Залежно від впливу на тучи іншу стадію розвитку малярійних
плазмодіїв, протималярійні засоби поділяються на такі групи :
Pl. malariae тау процесі свого розвитку проходять лише один цикл розмноження у печінкових клітинах, який закінчується в межах 4 тижнів після зараження, і не попадають туди повторно. Наступна фаза їх розвитку відбувається лише в еритроцитах. Тому при цих видах малярії можна ефективно впливати на еритроцитарні шизонти через місяць і більше після зараження. Для Pl. vivax та Pl. о характерне тривале переживання параеритроцитарних шизонтів у клітинах печінки, що призводить до виникнення рецидивів захворювання. Тому при лікуванні цих форм малярії застосовують препарати, які впливають на еритроцитарні та тканинні шизонти.
Препарати, які викликають загибель нестатевих еритроцитарних форм плазмодія, здатні попереджувати напади малярії та використовуються для профілактики захворювання. Засоби, що згубно діють на тканинні форми плазмодіїв, попереджують виникнення віддалених рецидивів малярії.
Препарати, що впливають на гамонти, в кінцевому результаті викликають порушення їх розвитку в організмі комара з гальмуванням утворення спорозоїтів, що важливо для суспільної профілактики малярії.
Хінін
– алкалоїд кори хінного дерева, який використовують для лікування малярії понад 300 років. У наш час зберіг свою роль як протималярійний препарат для лікування хлорохінорезистентної форми захворювання, яка викликана Pl. falciparum.
Швидко всмоктується при ентеральному призначенні, максимальна концентрація в крові спостерігається через 1-3 год.
Препарат пригнічує ферментні системи плазмодіїв малярії та ДНК- залежний синтез білка. Є швидкодіючим еритроцитарним шизонтоцидним засобом.
Проявляє гамонтоцидну активність відносно Pl. vivax i Pl. ovale.
Використовують хінін у вигляді
хініну сульфату
всередину для лікування гострих нападів хлорохінорезистентної малярії, спричиненої Pl. falciparum. Для лікування ускладненого перебігу тропічної малярії, зокрема при розвитку малярійної коми, хінін у вигляді
хініну дигідрохлориду
вводять внутрішньовенно
(струйно дуже повільно або крапельно) у добовій дозі 30 мг/кг маси хворого (у 3 прийоми). Ефективним і безпечним вважається внутрішньом’язове введення 5-10
% розчинів препарату (ін’єкції більш концентрованих розчинів болючі і спричиняють інфільтрати).
Хінін протипоказаний під час вагітності (стимулює скорочення матки, при невритах кохлеарного і зорового нервів, при міастенії.
Хлорохін
, або хінгамін, або делагіл – препарат, який за протималярійною активністю набагато перевищує хінін. Впливає на еритроцитарні шизонти при всіх формах малярії. Помірно активний відносно гамонтів Pl. і, Pl. ovale та
Pl. malariae. Не впливає на прееритроцитарні і персистуючі форми плазмодіїв.
Згубна дія хлорохіну на паразитів зв’язана із його здатністю накопичуватись в
їх клітинах, порушуючи обмінні процеси. Концентрація препарату в заражених плазмодіями еритроцитах у 250-500 разів перевищує його концентрацію в плазмі.
Хінін є токсичним засобом з малою широтою терапевтичної дії. Явища
інтоксикації хініном, які отримали назву цинхонізм, включають головний біль, нудоту, розлади зору, запаморочення, шуму вухах, у тяжких випадках розвиваються лихоманка, глухота, шкірні висипки, порушення діяльності серця і центральної нервової системи. При швидкому внутрішньовенному введенні можливий розвиток різкої гіпотензії, судом, фібриляції шлуночків серця із загибеллю хворого. При спадковій недостатності глюкозо-6- фосфатдегідрогенази еритроцитів при введенні хініну розвивається гемоліз еритроцитів (гемоглобінурійна лихоманка.

Застосовують препарат для лікування гострих проявів всіх видів малярії. При лікуванні малярії, яка викликана Pl. vivax та Pl. ovale, хлорохін необхідно комбінувати з примахіном для знищення паразитів, що знаходяться у персистуючий формі у печінці. Звичайно призначають всередину, при тяжкому перебігу – в м’язи або внутрішньовенно. З метою профілактики малярії в осіб, що виїзджають в країни тропічного поясу, їм призначають хлорохін 1 тиждень до виїзду, під час перебування за кордоном (по 0,25 г 2 рази на тиждень), а потім ще протягом 6 тижнів після повернення.
Проявляє також імуносупресивні властивості, в зв’язку з чим використовується для лікування ревматоїдних захворювань як базисний препарат. Хлорохін має антиаритмічну активність, тому застосовується в хворих на екстрасистолію та миготливу аритмію. При тривалому застосуванні препарату можливі порушення зору за рахунок помутніння рогівки та ретинопатії, дерматит, диспепсичні явища, порушення функції печінки, лейкопенія. При швидкому внутрішньовенному введенні може розвиватись колапс, зупинка дихання і серця.
Примахін
– протималярійний засіб, активний відносно тканинних форм
(шизонтів і гіпнозоїтів) Pl. vivax i Pl. ovale, прееритроцитарних форм Pl. falciparum. Має значну гамонтоцидну дію відносно всіх чотирьох видів плазмодія. Проявляє слабку активність відносно еритроцитарних шизонтів.
Паразитоцидна дія препарату повязана з прооксидантною активністю його метаболітів.
Застосовується примахін для радикального лікування малярії, яка викликана Pl. vivax i Pl. ovale. При цьому його комбінують з хлорохіном, який впливає на еритроцитарні шизонти. При тропічній малярії для знищення гамонтів достатньо одноразового застосування примахіну (всередину в дозі
0,045 г. Препарат показаний для профілактики віддалених рецидивів три, чотириденної та тропічної малярії. Призначають його для особистої профілактики малярії (у комбінації з хлорохіном) та для суспільної

Протипоказаний пацієнтам із вродженою недостатністю глюкозо-6- фофатдегідрогенази еритроцитів, при схильності до гранулоцитопенії, при вагітності. З обережністю використовують при анемії. Не можна комбінувати із засобами, які пригнічують кровотворення. профілактики. Препарат звичайно добре переноситься хворими. Можливі диспепсичні розлади, біль у животі та ділянці серця, метгемоглобіноутворення.
Хлоридин
(піриметамін) - протималярійний засіб, активний відносно еритроцитарних шизонтів, але діє повільніше, ніж хлорохін або хінін. Не впливає на гамонти і на персистуючі форми Pl. vivax. Препарат належить до
інгібіторів дигідрофолатредуктази (антагоністів фолієвої кислоти). Під його впливом відбувається пригнічення процесу відновлення дигідрофолієвої кислоти до тетрагідрофолієвої з наступним гальмуванням білкового синтезу у малярійних плазмодіях. До препарату досить швидко розвивається резистентність збудників малярії.
Індивідуальна хіміопрофілактика малярії хлоридином здійснюється шляхом призначення препарату по 0,4 г 1 раз на тиждень за тиждень по приїзду
В осередок інфекції, протягом усього періоду перебування в ньому і протягом 6 тижнів після виїзду з осередку. При лікуванні тяжких форм хлорохінорезистентної малярії, викликаної Pl. falciparum, разом із фансидаром призначають хінін, тому що перший діє повільно. При прийомі хлоридину в хворого можуть спостерігатися головний біль, запаморочення, біль у ділянці серця, диспепсичні розлади, ретинопатія, алопеція. При тривалому застосуванні препарату можливий розвиток мегалобластичної анемії, зрідка – лейкопенії. Специфічна профілактика малярії знаходиться на стадії розробки. Стійкість огранізму до збудників досягається шляхом індивідуальної хіміопрофілактики. В ендемічних регіонах її розпочинають за 1-2 тижні до появи першого виплоду комарів, здійснюють весь епідемічний період і припиняють через 1 місяць після його закінчення.
Індивідуальну хіміопрофілактику малярії, яку необхідно проводити особам, що

Найчастішим і загрозливим ускладненням тропічної малярії, яка нерідко набуває злоякісного перебігу, є малярійна кома. Важливими умовами її ефективного лікування є негайне проведення комплексу заходів етіотропної терапії, постійний моніторинг гемодинамічних показників, дихання, діурезу, водно-сольового обміну, функції печінки і нирок. Проводиться профілактика бактеріальних інфекцій. приїзджають в осередок інфекції, описано вище.
Основними засобами етіотропного лікування є хініну дигідрохлорид і хлорохін. При збереженій функції нирок їх вводять у добовій дозі 30 мг/кг внутрішньовенно утри прийоми (див. вище). При необхідності швидкого пригнічення паразитемії ВООЗ рекомендує призначення “ударної” дози хініну
(20 мг/кг), другу ін’єкцію здійснюють через 12 годин. Якщо з’являються симптоми
інтоксикації, введеня хініну припиняють і проводять дезінтоксикаційне лікування. При їх зникненні введення препарату продовжують. При нирковій недостатності добова доза хініну або хлорохіну неповинна перевищувати 15-10 мг/кг. Для ліквідації дегідратації хворому вводять сольові і колоїдні розчини. Регідратаційну терапію строго контролюють
(можливість розвитку ниркової недостатності). Як протишокові засоби застосовують глюкокортикостероїди.
Комбінація ліків (з прогуанілом -
proguanil
(міжнародна назва, торговельні назви
- Malarone, Malanil) – протималярійний засіб, який використовується для лікування і профілактики малярії.
Атоваквон
(Atovaquone) не використовується для моно-терапії чи монопрофілактики малярії (без прогуанілу - proguanil).
Atovaquone/proguanil розроблений
GlaxoSmithKline
і використовується з 2000 р,
Дія його патенту закінчилась у 2013 р.
Маларон використовується для лікування малярії, резистентної до
хлорохіну.
Трихомоноз – це паразитарне захворювання, яке виникає внаслідок проникнення трихомонад (Trichomonas vaginalis) з піхви, куди вони потрапляють переважно при статевих зносинах, у нижні відділи статевих органів і сечівника. Основним місцем паразитування трихомонад є слизова оболонка піхви, канал шийки матки, порожнини матки, маткових труб, вивідних протоків бартолінових залоз, сечівника і сечового міхура; у чоловіків
– слизова оболонка сечівника і сечового міхура. У слизових оболонках цих органів виникає запалення.
Препарати
Хініну сульфат (Chinini sulfas) - порошок і таблетки по 0,25 г і 0,25 г.
Хініну гідрохлорид (Chinini hydrochloridi) - порошок, таблетки по
0,25 г і 0,5 г 50 % розчин хініна дигідрохлорида в ампулах по 1 мл.
Хлорохін (Chloridinum) - порошок і таблетки по 0,01 г і 0,005 г.
Примахін (Primachinum) - таблетки по 0,003 і 0,009.
Хлоридин (Chloridinum) - порошок і таблетки по 0,005 г і 0,01 г.

  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас