Програмне забезпечення в освіті І науці

ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ОСВІТІ І НАУЦІ
В
Україні прийнята Національна доктрина розви
тку освіти, згідно з якою «метою державної полі
тики щодо розвитку освіти є створення умов для роз
витку особистості і творчої самореалізації кожного гро
мадянина України, виховання покоління людей, зда
тних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності націона
льної культури та громадянського суспільства, розви
вати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократи
чну, соціальну та правову державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти».
До числа пріоритетних напрямів державної полі
тики відносяться особистісна орієнтація освіти; ство
рення для громадян рівних можливостей у здобут
ті освіти; постійне підвищення якості освіти, онов
лення її змісту та форм організації навчальнови
ховного процесу; розвиток системи безперервної
освіти та навчання протягом життя; розширення україномовного освітнього простору; органічне по
єднання освіти і науки, розвиток педагогічної та психологічної науки, дистанційної освіти; запрова
дження освітніх інновацій; створення індустрії су
часних засобів навчання і виховання, повне забезпе
чення ними навчальних закладів; створення ринку освітніх послуг та його науковометодичного забез
печення; інтеграція вітчизняної освіти до європей
ського та світового освітніх просторів.
Важливим інструментом для вирішення цих за
вдань є інформаційнокомунікаційні технології (ІКТ).
Інтелектуальна складова ІКТ — програмне забезпечен
ня (ПЗ) — значною мірою визначає ефективність цьо
го інструменту. Зважаючи на це, держава повинна про
водити і відповідну науковотехнічну політику ви
користання ПЗ у сфері освіти і науки. Вона повинна охоплювати нормативноправові, методологічні, тех
нологічні та організаційні аспекти створення та вико
ристання ПЗ.
Нормативно правові аспекти державної науково
технічної політики
Правове регулювання володіння (використання)
програмним забезпеченням як об’єктом інтелектуа
льної власності в основному ґрунтується на міжнаро
дному законодавстві про авторське право. Стосовно майнових і немайнових авторських прав можна роз
різнити дві основні позиції, яким відповідають дві
різні юридичні моделі.
Copyright — повне збереження майнових і немай
нових прав автора. Саме цій позиції адекватно відпо
відає сучасне міжнародне законодавство про авто
рське право, зокрема укра
їнське («закриті» ліцензії,
пропрієтарна інтелектуа
льна власність (від англ.
property
— власність)).
Copyleft — збереження ав
тором за собою лише немай
нових прав. Ця модель склалася і широко викори
стовується в сучасному на
уковому співтоваристві, в русі вільного програмного забезпечення — ВПЗ.
Якщо copyrіght служить обмеженню права на ви
робництво і поширення інтелектуальної власності,
то ліцензії copyleft використовують авторське право з метою гарантувати кожному, хто одержує інтелек
туальний продукт або похідні від нього, право вільно використовувати, модифікувати і поширювати як копію, так і похідні версії цього об’єкта. З цієї причи
ни вільні ліцензії передбачають зовсім інші комерцій
ні моделі, які базуються не на продажу ліцензій, а на одержанні доходу від надання послуг: підтримки ко
ристувача, комплектації дистрибутивів, підбору та/або модифікації програмного забезпечення під специфічні потреби замовника тощо.
Програмне забезпечення, що вільно розповсю
джується, часто називають ПЗ з відкритими ко
дами (Open Source)
. Використання цього терміну для визначення прав користувача є некоректним.
Відкритий початковий код — це термін, який озна
чає тільки доступність коду придбаного ПЗ. Деякі
виробники надають користувачам доступ до поча
ткових пакетів програм, але при цьому їм заборо
няється виконувати модифікацію коду або розпо
всюджувати програму.
Організація Open Source Initiative (OSI) визначає
9 основних ознак, яким повинно відповідати вільне
ПЗ. До списку ліцензій, що задовольняють цьому ви
значенню, входить, зокрема, універсальна загальна ліцензія GNU General Public License (GNU GPL), від
повідно до якої, вільне ПЗ ліцензується на таких умо
вах: користувачі мають право виконувати ПЗ без об
межень; модифікувати ПЗ; поширювати ПЗ безкош
товно або на комерційній основі; поширювати моди
фіковані версії програмного забезпечення безкоштовно або на комерційній основі.
Таким чином, вільні ліцензії надають користува
чам права використання, копіювання або модифіка
ції програм. Тим самим заощаджуються кошти за
КОМП’ЮТЕР У ШКОЛІ ТА СІМ’Ї №4, 2009
45
ДЕРЖАВНА НАУКОВОТЕХНІЧНА ПОЛІТИКА
У СФЕРІ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ОСВІТІ І НАУЦІ
Поліщук В.Б.

відсутності обов’язкових ліцензійних відрахувань за кожен примірник використовуваного ПЗ.
Багато років триває полеміка між прибічниками пропрієтарного ПЗ і ВПЗ щодо їх технологічних, еко
номічних, соціальних, безпекових, політичних пе
реваг та недоліків у різних сферах застосувань.
До переваг пропрієтарного ПЗ належать наяв
ність підтримки користувачів компаніямипоста
чальниками, простіша адаптація для використання,
автоматичне оновлення версій, нижчі, ніж у ВПЗ, ви
трати на підтримку його експлуатації, широке фу
нкціональне охоплення сфер застосування; до його недоліків — у першу чергу, висока вартість ліцензій на право користування.
Перевагами ВПЗ вважають, у першу чергу, від
сутність витрат користувачів на придбання ліцензій,
відкритість кодів програм, постійну перевірку кодів широким колом користувачів, недоліками — меншу сферу охоплення функціональністю, відсутність під
тримки розробників, високі вимоги до професійно
го рівня фахівців, які впроваджують і підтримують використання ВПЗ, що зумовлює високу вартість володіння ВПЗ.
На рис. 1–2 наведені результати SWOTаналізу за різними дослідженнями та узагальнені автором за досвідом УкрНЦ РІТ.
У пропрієтарного ПЗ є сфери застосування, де йо
го переваги переважають над його недоліками. Насам
перед це комплексні бізнесзастосування, так звані
програмні «рішення» (solutions), наприклад, системи планування ресурсів підприємства (ERP — Enter
prise Resource Planning). Головні вимоги замовників до бізнесрішень — їх швидка адаптація до бізнес
процесів компанії чи організації, можливість опера
тивного внесення змін у ПЗ у зв’язку зі змінами у бі
знеспроцесах, фінансовому і податковому законо
давстві тощо. Щоб відповідати цим вимогам, компа
ніїрозробники забезпечують постійну підтримку ПЗ
замовників. У свою чергу, забезпечення рентабельно
сті підтримки вимагає стандартизації версій ПЗ, що зумовлює стандартизацію компетентності фахівців з налаштування тих чи інших компонентів (модулів)
комплексних (інтегрованих) програмних «рішень».
Спеціалізація фахівців із впровадження та експлуа
тації бізнесзастосувань знижує вартість володіння ПЗ
користувачами. Важливим чинником, завдяки яко
му замовники бізнесзастосувань віддають перевагу пропрієтарному ПЗ, є юридично оформлена відпові
дальність компаніїпостачальника перед компанією
замовником за надійне функціонування стандартно
го ПЗ, оперативну підтримку персоналу замовника,
який забезпечує його експлуатацію та постійну акту
алізацію, у зв’язку із змінами у законодавстві, яке ре
гулює бізнесдіяльність.
Але, незважаючи на накопичений технологічний,
фінансовий потенціал компанійпродавців пропрієта
рного ПЗ та ведення ними активної маркетингової
політики, останнім часом простежується чітка тенде
нція переходу від пропрієтарного ПЗ до ВПЗ у бага
тьох сферах його застосування. Особливо важливими ці процеси є для освіти, науки та державного управ
ління. Як вважає засновник руху за «звільнення»
ПЗ Річард Столлман, у школах не повинно бути закри
тих програм. Навчаючи дітей на пропрієтарних про
дуктах, ми вчимо їх залежності. Програмне забезпе
чення для підтримки та оброблення результатів уні
кальних наукових експериментів — ще одна ніша для використання ВПЗ. Якщо користувачу необхід
ні програми для набору тексту, роботи з електронною поштою та інтернетбраузер, то придбавати пропріє
тарну операційну систему і дорогий офісний пакет та
кож немає сенсу. Нині більшість ІТ, які використову
ються в освіті і науці, базуються на вебтехнологіях.
Для їх ефективного використання в навчальних закла
дах, наукових установах, органах державного і муні
ципального управління повинні створюватись поту
жні вебвузли. ПЗ таких вебвузлів зараз повністю можна реалізовувати засобом ВПЗ.
У сфері державного управління використання про
прієтарного ПЗ знижує рівень інформаційної безпе
46
ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ОСВІТІ І НАУЦІ
КОМП’ЮТЕР У ШКОЛІ ТА СІМ’Ї №4, 2009
Переваги (Strength):
앫Відповідальність постачальника (підтримка).
앫Вища якість
(задокументованість, деякі
інші аспекти).
앫Простота адаптації для використання.
앫Автоматичне оновлення версій.
앫Нижчі, ніж у ВПЗ, витрати на підтримку його експлуатації.
앫Широке функціональне охоплення сфер застосування.
Недоліки (Weakness):
앫Витрати на придбання ліцензій.
앫Неможливість аналізу.
앫Неможливість внесення змін.
앫Неможливість тиражування.
Можливості (Opportunity):
앫Стандартизація
(застосування, персонал,
інше).
Ризики (Threat):
앫Залежність від постачальника
(технологічна,
фінансова).
Рис. 1. SWOTаналіз: Пропрієтарне ПЗ
Переваги (Strength):
앫Відсутність витрат на придбання ліцензій.
앫Відкритість для аналізу.
앫Постійна перевірка кодів широким колом користувачів.
Недоліки (Weakness):
앫Менш розвинена функціональність.
앫Нижча якість (окремі
аспекти).
앫Високі вимоги до персоналу
(розробники,
підтримка).
Можливості (Opportunity):
앫Тиражування.
앫Внесення змін.
Ризики (Threat):
앫Відсутність відповідальності
постачальника
(підтримка).
Рис. 2. SWOTаналіз: Вільне ПЗ

КОМП’ЮТЕР У ШКОЛІ ТА СІМ’Ї №4, 2009
47
ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ОСВІТІ І НАУЦІ
ки, підвищує технологічну і фінансову залежність організаціїкористувача і держави загалом від компа
ніївендора програмних продуктів, створює привід для політичного та економічного тиску на країну че
рез проблему «піратства» у сфері ПЗ.
Чимало країн уже офіційно визнали доцільність використання в державному секторі вільного програ
много забезпечення. Серед них — Франція і Німеч
чина, які впровадили відповідні версії програмного забезпечення для сфери освіти, науки та громадсь
ких адміністрацій. Китайська народна республіка вже кілька років поспіль адаптує відкрите програ
мне забезпечення, і зробила це державною політи
кою. Відповідні рішення прийняті в Індії, Перу, у країнах Скандинавії. У Росії в 2007 році прийнято трирічний план переходу державного сектору і закла
дів освіти на вільне програмне забезпечення. Внаслі
док цього інвестиції у закупівлю пропрієтарних ком
п’ютерних програм масової функціональності, фінан
совані з бюджету, планується повністю припинити на користь розповсюдження уніфікованого набору програмного забезпечення під вільною ліцензією з
2010 року. Цей набір базується на відкритому і за
гальнодоступному державному репозиторії програ
много коду.
Наведені приклади — взірець для України у виро
бленні та проведенні державної науковотехнічної
політики у сфері використання ВПЗ.
ВПЗ регламентовано Єврокомісією як стандарт для використання в органах громадського управлін
ня, муніципальних та урядових структурах. Зреш
тою, майже всі провідні світові виробники апара
тного та програмного забезпечення дедалі ширше ліцензують нові програми і комплексні програмні
рішення саме як вільні.
З метою законодавчого врегулювання проблем,
пов’язаних із широким використанням ВПЗ профіль
ними професійними громадськими організаціями із залученням юристів та вчених, був підготовлений і до
працьований проект Закону України «Про викорис
тання Відкритих і Вільних форм інтелектуальної вла
сності, Відкритих форматів даних та Відкритого (Ві
льного) програмного забезпечення в державних уста
новах і державному секторі економіки».
Законопроект створює умови гарантування прав ав
торів як «відкритого», так і «пропрієтарного» (із за
критими кодами) програмного забезпечення, зменшу
ючи мотивацію до неліцензійного використання ПЗ.
Він створює і передумови масового переходу на ліце
нзійне програмне забезпечення, вдовольняючи ви
могам внутрішніх та міжнародних актів з охорони ав
торського права та права власності. Вигоди від при
йняття законопроекту його прибічники вбачають у сфері національної безпеки, технологічній незалеж
ності, місцевому розвитку, зменшенні вартості прое
ктів інформатизації, створенні нових робочих місць,
підвищенні творчого потенціалу і підприємницької
ініціативи, подоланні корупційних схем при виконан
ні проектів інформатизації. Станом на сьогодні за
кон не набув чинності.
До прийняття цього закону доцільно проводити виважену, збалансовану ліцензійну політику, тех
нологічно й організаційно сприяти підвищенню кон
курентоздатності ВПЗ, його просуванню у сфері осві
ти, науки і державного управління, що відповідати
ме сучасним світовим тенденціям, суспільним очі
куванням та чинним конституційним нормам.
Методологічні аспекти
Інформаційне суспільство змінило статус і роль університету. На зміну класичним прийшли бізнес
університети, позиціонуючись як постачальники осві
тніх послуг. Суспільство знань спричинило перетво
рення університетів у центри наукового та іннова
ційного розвитку, у яких реалізовані принципи без
перервної освіти, яка включає в себе такі рівні, як школа — ліцей/коледж — ВНЗ. Будучи науковоін
новаційним центром, університет розвиває наукову школу, де проводяться науководослідні та науково
конструкторські роботи, які реалізуються через тех
нопарки, бізнесінкубатори та інші інноваційні стру
ктури. Це дозволяє створити систему професійної пе
репідготовки та підвищення кваліфікації, яка може бути реалізована протягом усього життя. В освітній діяльності та науковій роботі університет орієнтуєть
ся на вимоги всіх споживачів: держави (стандарти, лі
цензування, акредитація), регіону (програма соціаль
ноекономічного розвитку), бізнесу, студентів.
Зв’язок університету з виробництвом забезпечу
ється шляхом створення і функціонування базо
вих кафедр і наукововиробничих лабораторій. Но
ва роль університетів в інформаційному суспільс
тві потребує кардинально нових підходів в управ
лінні університетом, а саме створення системи управління знаннями.
Важливими інструментами систем управління знаннями вступають науковоосвітні мережі, елект
ронні бібліотеки.
На рівні «вчитель – учень», «викладач – студент»
урізноманітнити управлінські впливи на навчальну діяльність дозволяє цілий спектр електронних засо
бів навчання. Широкого розповсюдження в освіті
України знайшло навчання за дистанційною фор
мою. У той же час, у багатьох навчальних закладах ре
алізований спрощений підхід до застосування сис
тем дистанційної освіти. Він полягає в тому, що тра
диційно друковані навчальні матеріали переводять
ся в HTMLформу й розміщуються на сайтах навчальних закладів. Для створення повноцінної на
вчальної системи доступу до навчального матеріалу через мережу Інтернет недостатньо. Одна з причин —
існуючі програмноінструментальні платформи не повністю задовольняють умовам структурнологіч
ної побудови навчального матеріалу з використан
ням гіперпереходів. З метою підвищення ефектив
ності занять на рівні сучасних вимог та розширення можливостей викладачів у реалізації індивідуаль

них підходів до навчання необхідно створити ком
п’ютерні дидактичні технології особистісно орієнто
ваного спрямування.
Усе ширше ПЗ використовується у контролі яко
сті вищої освіти, що дуже важливо для національної
системи вищої освіти в контексті її включення до єв
ропейського освітнього простору. Найбільший ефект у забезпеченні якості освітніх послуг забезпечується під час створення систем менеджменту якості ВНЗ
згідно зі стандартом ISO 9000:2001.
Важливе значення для навчальних закладів як постачальників освітніх послуг має не тільки ком
п’ютеризація безпосередньо освітніх процесів, а й на
явність ефективної системи менеджменту всіма допо
міжними діловими процесами — управління закупі
влями, нерухомістю та іншими основними засобами,
персоналом, фінансами тощо. З цією метою ефекти
вним може бути використання програмних «рішень»,
які застосовуються для управління підприємствами та організаціями інших сфер діяльності.
Технологічні аспекти
Зазначені вище методологічні аспекти якості ПЗ
згідно зі стандартом ДСТУ ISO/IEC 12119:2003 відно
сяться тільки до одного показника якості ПЗ — фун
кціональності.
Існують інші показники якості ПЗ, які суттєво впливають на ефективність використання ПЗ, а саме надійність, використовуваність, ефективність, супро
воджуваність, мобільність. Для забезпечення необ
хідного рівня значень цих показників потрібно ви
користовувати методології та стандарти, які напрацьо
вані в програмній інженерії, іншими словами, за
стосовувати індустріальні методи створення ПЗ.
ПЗ як продукт інженерної діяльності має свій жит
тєвий цикл. Враховуючи те, що протягом етапу його продуктивної експлуатації витрати з підтримки ПЗ
складають близько 80% витрат усього життєвого ци
клу ПЗ, забезпечення прийнятного рівня значень ви
кладених вище технологічних складових якості набу
ває великої ваги з точки зору економіки ПЗ.
У той же час, в освіті і науці існує своя специфіка
— бажання використати для створення ПЗ наявний кадровий і технологічний потенціал ВНЗ, з одного боку, і з іншого боку, — дотримати жорстких станда
ртів програмної інженерї та інженерії якості, що і за
безпечує якість і ефективність створення, і викорис
тання ПЗ.
Вирішити проблему підвищення якості ПЗ у сфе
рі освіти і науки можливо шляхом створення галузе
вих систем менеджменту якістю (СМЯ) та сертифіка
ції програмних та інформаційних засобів наукового та навчального призначення.
Не завжди забезпечується україномовна локаліза
ція ПЗ закордонного виробництва, не впорядковані те
рмінологічні словники у сфері ПЗ. Відомча СМЯ та сер
тифікація ПЗ сприятимуть вирішенню і цих проблем.
Одним із завдань науковотехнічної політики по
винно бути створення системи відбору і тиражування кращих «програмних рішень» серед ВНЗ і наукових установ. Крім основного ефекту — широкого викори
стання кращого досвіду, буде забезпечена значна еко
номія коштів за рахунок зменшення дублювання про
грамних розробок з аналогічною функціональністю.
Сучасні вебтехнології дозволяють створювати технологічні середовища для спільної реалізації про
ектів створення ПЗ, його підтримки та тиражуван
ня. З цією метою може бути задіяна науковоосвіт
ня мережа УРАН.
Підвищенню якості створення ПЗ та ефективно
сті його використання сприятиме впровадження у ве
ликих освітніх закладах, наукових установах та ор
ганізаціях принципів міжнародних стандартів
СММІ, орієнтованих на підвищення рівня техноло
гічної зрілості організацій у сфері придбання, впро
вадження, створення та експлуатації ІТ і ПЗ зокре
ма. Відповідно до стандарту організація може пере
бувати на одному з п’яти рівнів зрілості, які мають відповідні ознаки.
앫
앫Початковий рівень. Його описано в стандарті як основу для порівняння з наступними рівнями.
Характерними є хаотичність і непередбачува
ність процесів.
앫
앫Керований рівень. В організації мають бути впро
ваджені технології управління проектами, зокре
ма планування та керування, які ґрунтуються на накопиченому досвіді. Цьому рівню відповідають стандарти на розроблення програмного забезпе
чення. Крім цього, повинна працювати спеціаль
на група забезпечення якості.
앫
앫Визначений рівень. Характеризується тим, що стандартний процес створення і супроводу про
грамного забезпечення задокументовано (вклю
чаючи розробку ПЗ, керування проектами). У про
цесі стандартизації відбувається перехід на найе
фективніші методики і технології.
앫
앫Кількісно керований. В організації встановлю
ються кількісні показники якості, як на програ
мні продукти зокрема, так і на процес загалом. Ус
пішне керування проектами досягається за ра
хунок зменшення відхилень різних показників проекту.
앫
앫Рівень постійного покращення (оптимізації)
процесів. Характеризується тим, що заходи що
до покращення застосовуються не тільки до іс
нуючих процесів, а й для оцінки ефективності за
провадження нових технологій. Основним за
вданням усієї організації на цьому рівні є по
стійне покращення існуючих процесів.
У великих ВНЗ кількість ІТ і їх складність роблять проблематичним виконання їх підтримки і розвитку в традиційній функціональній моделі. У корпорати
вному сегменті економіки впроваджуються ефектив
ніші моделі, засновані на парадигмі процесного під
ходу, описаного в ITIL (ITInfrastructure Library —
бібліотека інфраструктури інформаційних техноло
гій). Найвідоміша частина ITIL — десять базових про
48
ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ОСВІТІ І НАУЦІ
КОМП’ЮТЕР У ШКОЛІ ТА СІМ’Ї №4, 2009

КОМП’ЮТЕР У ШКОЛІ ТА СІМ’Ї №4, 2009
49
ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ОСВІТІ І НАУЦІ
цесів, що забезпечують підтримку і надання ІТсерві
сів — IT Service Management, ITSM:
앫
앫Процес управління інцидентами.
앫
앫Процес управління проблемами.
앫
앫Процес управління конфігураціями.
앫
앫Процес управління змінами.
앫
앫Процес управління релізами.
앫
앫Процес управління рівнем послуг.
앫
앫Процес управління потужностями (ємністю).
앫
앫Процес управління доступністю.
앫
앫Процес управління неперервністю.
앫
앫Процес управління фінансами.
Крім того, у структурі процесів ITSM важливу роль відіграє служба підтримки користувачів —
Service Desk.
Впровадження основних процесів ITIL — на
ступний крок у розвитку ІТінфраструктури вели
ких ВНЗ.
Нині в освітній сфері України активно працю
ють практично всі світові лідери з ІКТ і багато про
відних вітчизняних ІТкомпаній. Безумовно, у ре
зультаті співробітництва з технологічними лідера
ми ІТіндустрії навчальні заклади отримують до
ступ до сучасних ІТ. У той же час, умови для діяльності повинні бути однаковими як для закор
донних, так і для вітчизняних компаній, програми діяльності ІТкомпаній повинні бути гармонізовані
з освітніми стандартами України.
Організаційні аспекти
Головним інструментом проведення науковоте
хнічної політики повинна бути Державна програма
«Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і
науці на 2006–2010 роки» (далі — Програма).
Мета Програми — впровадження ІКТ в освіту і
науку, покращення рівня освіти, прискорення темпів розвитку науки, розбудова науковоосвітнього сере
довища і забезпечення прав на вільний пошук, одер
жання, передачу, виробництво і поширення інформа
ції, підвищення ефективності державного управлін
ня освітньонауковою галуззю за рахунок впрова
дження і масового розповсюдження ІКТ, забезпечення підготовки спеціалістів з ІКТ і кваліфікованих ко
ристувачів, сприяння переходу економіки на інно
ваційний шлях розвитку.
Один із розділів Програми присвячений розро
бленню програмного забезпечення для загально
освітніх, професійнотехнічних та вищих навча
льних закладів.
Нині Програма як інструмент проведення держа
вної науковотехнічної політики використовується недостатньо ефективно. І справа не тільки у недоста
тньому фінансуванні Програми, головна причина —
відсутність системного підходу. Зусилля і кошти не
обхідно концентрувати на вирішенні системних за
вдань, на впровадженні елементів індустріальних підходів до розроблення і використання ІКТ і ПЗ зо
крема, створенні типових програмних «рішень» та ме
ханізмів їх тиражування та підтримки.
З метою надання заходам Програми ознак про
грамноцільового характеру необхідно розробити мо
дель управління заходами і проектами Програми, в якій будуть визначені ключові індикатори рівня впро
вадження ІКТ і зокрема ПЗ, встановлені причинно
наслідкові зв’язки між заходами Програми та інди
каторами, а також створити систему моніторингу ви
конання заходів і проектів та значень ключових інди
каторів. Наявність такої моделі дозволить виконувати предметний аналіз виконання планів з метою засто
сування за необхідності коригуючих заходів.
Модель повинна враховувати також результати виконання заходів та проектів, які виконуються на рі
вні регіонального управління освітою та безпосеред
ньо у навчальних закладах, наукових установах та ор
ганізаціях.
Висновки
1. У навчальних закладах, наукових установах,
спеціалізованих організаціях МОН України створе
на велика кількість ПЗ, яке охоплює широкий спектр застосувань у навчальних процесах, науковій роботі
та управлінні.
2. Державна науковотехнічна політика в ціло
му відповідає концептуальним засадам, сформу
льованим у чинному законодавстві України, програ
мних документах з розвитку освіти і науки. У той же час не створені ефективні механізми проведен
ня такої політики.
3. З метою підвищення ефективності проведення науковотехнічної політики у сфері впровадження
ІКТ і зокрема ПЗ в освіті і науці необхідно:
3.1. Орієнтувати основні зусилля і ресурси на створення ефективних механізмів тиражування кра
щих програмних «рішень», впровадження елемен
тів індустріалізації під час створення, тиражування та підтримки їх використання, підвищення рівня технологічної зрілості навчальних закладів, науко
вих установ і організацій.
3.2. Ініціювати заходи з метою продовження дії
Програми у період після 2010 року, надавши їй про
грамноцільового характеру.
3.3. Проводити виважену ліцензійну політику,
сприяти широкому впровадженню в освіті і науці
ВПЗ.
3.4. Широко залучати вітчизняні і закордонні
компанії до впровадження сучасних ІКТ і, зокрема ПЗ,
у освітні процеси, підтримку наукової діяльності,
менеджмент організаціями, дотримуючись виконан
ня вимог чинного законодавства України та відпові
дних відомчих регламентів.
3.5. Сприяти створенню інноваційних структур у сфері ІКТ та ПЗ зокрема із залученням навчальних за
кладів та наукових установ.
✯ ✯ ✯