Програма підприємства Виробнича потужність підприємства > Розробка річного плану виробництва на підприємстві

1 2 3 4 5 6

Ім'я файлу: 5569.docx
Розширення: docx
Розмір: 149кб.
Дата: 19.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Асканія-Нова.docx
ФРИКЦІЙНІ ПЕРЕДАЧІ (2).docx
ПРОГРАМА ПАРТІЇ.docx
Шановні клієнти.docx
безпека.docx
0-02-05-c4077bf2a87691e98728d26bf3f72ea687bcfadcea1a6fc32640ad84
Реферат, УС-412 ФККПІ, Зінчук М. С..docx
Білети.docx
Курсова_робота_Microsoft_Access_БД_Пенсійний_фонд.docx
SPPR_tema-2.pdf
258839.doc
Помилки в англійському буклеті.docx
реферат.docx
fpnvs01_01_2006(ukr).doc
Навчальний проект.doc

Зміст
Вступ

Розділ 1. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства

1.1. Виробнича потужність підприємства

1.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві

1.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві

Розділ 2. Використання виробничої потужності підприємства та організація додаткового виробництва продукції

Розділ 3. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві та їх вплив на показники виробничої діяльності

Висновки

Список використаної літератури

Вступ
Актуальність роботи. Необхідність розробки на підприємстві шляхи і методи організації високопродуктивної роботи, яка б забезпечила найбільш ефективне використання технічних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Всебічна інформація про виробничі потужності підприємства є важливим фактором наукового управління їх діяльністю. Використовуючи цю інформацію, можна розв'язувати завдання, пов'язані з ефективним функціонуванням підприємств.

Здатність підприємств і їхніх підрозділів виготовляти максимальну кількість продукції перебуває у безпосередній залежності від кількості та досконалості засобів праці, якими вони озброєні. Засоби праці, насамперед їх активна частина — знаряддя праці, треба вважати основним фактором формування виробничої потужності підприємства.

Кожне підприємство наділене певним виробничим потенціалом, величина якого залежить від кількості і якості, складу його основних виробничих фондів, матеріальних і трудових ресурсів. Під виробничим потенціалом розуміється здатність підприємства виробляти продукцію при наявному рівні його матеріально–технічної бази, прогресивної технології і організації виробництва, досягнутої на передових робочих місцях, в цехах.

Основним завданням розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резер¬вів, пов'язаних з технічним прогресом й удосконаленням органі¬зації виробництва з метою збільшення випуску продукції.

Метою даної курсової роботи є вивчення понять виробничої потужності та виробничої програми підприємства, ознайомлення з методами розрахунку виробничої потужності та організаційно-технічних заходів на підприємстві.

Завданнями курсової роботи є:

- ознайомлення з основними методами і принципами раціональної організації виробництва;

- розробка річного плану виробництва;

- розрахунок виробничої потужності підприємства;

- розробка організаційно-технічних заходів на підприємстві.

Виробнича потужність підприємства (підрозділу) — це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягну¬тому рівні їх досконалості й освоєння.

Особливістю виробничої потужності є динамічність, її величина встановлюється тільки на певний момент.

Курсова робота складається з розділів:

Виробнича потужність підприємства - це його здатність до випуску максимальної кількості продукції за одиницю часу до визначеної дати за допомогою сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх удосконалення.

Основним завданням обчислення виробничої потужності є виявлення і використання резервів у сфері технічного прогресу і вдосконалення організації виробництва з метою збільшення випуску продукції.

Для оцінки реального стану використання виробничих потужностей застосовують систему показників, яка дає змогу комплексно проаналізувати використання і розробити заходи щодо реалізації резервів виробничої потужності.

Для виявлення резервів виробництва важливе значення для підприємства має розробка річного плану підприємства, а саме порядок розробки, який повинен дати можливість проявити свою ініціативу всіх працівників підприємства.

При написанні теоретичної частини курсової роботи використовували підручник Платкіна Я. Д. та Янушкевича О. К. “Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві”.

У розрахунковій частині курсової роботи будуть здійснені такі обчислення, як розрахунок виробничої потужності певного виду обладнання; визначення резерву виробничої потужності; трудомісткості додаткового обсягу продукції; визначення додаткової потреби в матеріальних ресурсах.

У першому розділі здійснено вибір організаційно-технічних заходів, які включаються до плану і впровадження цих заходів може вимагати або ж не вимагати додаткових капітальних вкладень

РОЗДІЛ 1. ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ТА ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА

1.1.Виробнича потужність підприємства
В сучасних умовах програма випуску продукції будь-якого підприємства визначається на основі багатьох факторів, головними з яких є сукупність попиту на продукцію, яку виготовляє підприємство, і виробнича потужність підприємства.

Під виробничою потужністю підприємства розуміють здатність закріплених за ним основних фондів до максимально можливого випуску продукції за конкретною номенклатурою в умовах найкращого використання обладнання, що є в наявності, виробничих площ та правильної організації праці і виробництва.

Виробнича потужність підприємства – величина змінна, яка залежить від умов діяльності підприємства і встановлюється тільки на певний момент часу. Вона має динамічний характер і міняється у відповідності з організаційно-технічним розвитком виробництва.

На зміну виробничої потужності впливають багато факторів, основними з яких є :

- номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

- кількість установленого устаткування, розміри та склад виробничих площ, можливий фонд робочого устаткування та використання площ протягом року;

- прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу і трудомісткість продукції, що виробляється;

- ефективність технологій та організації виробництва;

- заходів по модернізації та автоматизації обладнання, впровадження нових технологій та методів наукової організації праці та ін.

Розрахунок виробничої потужності здійснюється з урахуванням цих факторів, які безпосередньо впливають на ефективність виробництва. Результати розрахунків використовуються для наступних цілей:

розробка науково обґрунтованих оптимальних планів виробництва і реалізації продукції;
обґрунтовування економічної доцільності спеціалізації виробництва і групування підприємств;
планування напрямку розвитку виробничої потужності підприємства;
виявлення та використання резервів, пов’язаних з технічним прогресом та удосконаленням організації виробництва;
виявлення „вузьких місць підприємства” з метою їх усунення;
планування капіталовкладень для розширення та реконструкції підприємства.

Виробнича потужність підприємства пов’язана з усіма елементами виробництва: засобами праці, предметами праці та самою працею. Але її не можна розглядати як сумарну енергетичну потужність, тобто як просту суму робочих місць.

Виробнича потужність значною мірою залежить від рівня пропорційності, який визначається відповідністю структури устаткування і робочих місць структурі трудомісткості продукції, що виготовляється. Крім того, є максимальна узгодженість продуктивності устаткування та пропускної здатності різних робочих місць.

При плануванні і аналізі діяльності підприємства розрізняють такі види потужностей: перспективну, проектну, ефективну, поточну (діючу), резервну.

Перспективна виробнича потужність відображає очікувані зміни технології і організації виробництва, номенклатури нової продукції, які закладені в перспективних планах підприємства.

Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства. Вона залежить від складу та структури трудомісткості запроектованої номенклатури продукції і має бути досягнута протягом певного (нормативного) терміну ЇЇ освоєння.

Ефективна – це така потужність, яка в конкретних умовах може забезпечитиотримання найбільшого прибутку. Ефективна потужність менша або дорівнюєпроектній.

Наприклад, коли на підприємстві є технологічна лінія з випуску продукції, що не має попиту, її краще не включати в роботу. В цьому випадкупідприємство отримає певну економію ресурсів та коштів.

Тому проектна потужність буде оптимальною за умови, що обсяг, склад і структура запроектованої продукції відповідають обсягу, складу та структурі попиту.

Поточна (діюча) потужність підприємства, цеху, дільниці відображає його потенційну здатність виготовити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, яка передбачена планом виробництва товарної продукції заданої номенклатури і якості. Вона має динамічний характер і міняється у відповідності з організаційно-технічним розвитком виробництва.Тому її характеризують декілька показників:

- потужність на початок планового періоду (вхідна);

- потужність на кінець планового періоду (вихідна);

- середньорічна потужність.

Вхідна потужність підприємства (цеху, дільниці) – це потужність на початок планового періоду , зазвичай на початок року.

Вихідна виробнича потужність – це потужність на кінець планового року як визначається як алгебраїчна сума вхідної потужності, як діяла на початок року і нової потужності , яка вводилась на протязі року і виводилась в цьому ж році.

Середньорічна потужність – це потужність, яку має в розпорядженні підприємство(цех, дільниця) в середньому за рік з врахуванням приросту і вибуття наявних потужностей.

В ринкових умовах практично всі підприємства повинні мати й мають резервніпотужностідля задоволення зростаючого попиту або інших непередбачених ситуацій.

Така резервна потужність оцінюється як різниця між доступною (проектною) потужністю та потрібною (поточною, плановою або ефективною). Концепція й інструменти планування і використання потужностей у ринкових умовах дуже багатогранні, складні, залежать від різних факторів та вивчаються в спеціальних розділах менеджменту і планування.

Головні чинники, що формують потужність підприємства:

номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;
кількість установленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;
прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу і трудомісткість продукції, що виробляється (послуг, що надаються);

Для оцінки реального стану їх використання потрібна система показників. Розглянемо деякі показники використання потужності.

1.Коефіцієнт використання проектної потужності. Він характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції. Він визначається як відношення фактичного випуску продукції, передбаченого проектом, до величини проектної потужності в аналогічних одиницях.

2.Коефіцієнт використання виробничої потужності. Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за величиною може значно відрізнятись від проектної.

У свою чергу виробнича потужність поділяється на певні види. Рівень використання різних видів потужності необхідно розглядати окремо. Насамперед потрібно оцінити рівень використання прийнятої середньорічної і фактичної виробничої потужності. Цей коефіцієнт можна отримати шляхом ділення планового або фактичного обсягу валової, товарної, реалізованої або чистої продукції на значення потужності відповідного виду.

3.Коефіцієнт нормативної величини потужності Кн:

Кн = ВП/Мн, (1.1)

де ВП – виробнича потужність,

Мн – розрахункова нормативна величина виробничої потужності.

Він показує рівень використання сереньорозрахункової або нормативної величини виробничої потужності.

За коефіцієнтом використання того чи іншого виду потужності можна оцінити резерви її поліпшення, а також ступінь напруженості планових завдань підприємства. Об’єктивну оцінку цих резервів можна отримати за допомогою групи показників, які характеризують рівень використання обладнання.

4.Коефіцієнт змінності роботи обладнання Кзм:

Кзм = ∑Ті/(Свст.*Фд), (1.2)

де ∑Ті – сумарна розрахункова планова або фактична машиномісткість продукції, маш./год.;

Свст. – кількість одиниць обладнання;

Фд – дійсний фонд роботи обладнання.

На практиці доволі часто доводиться визначати фактичну величину коефіцієнта змінності роботи обладнання, який характеризує ступінь фактичного використання обладнання. Для цього можна скористатися формулою 1.3, в якій всі складові є фактичними даними.

У результаті порівняння планового або фактично досягнутого коефіцієнта змінності роботи обладнання з оптимально можливим або нормативним можна оцінити резерви підвищення завантаження обладнання.

5.Коефіцієнт завантаження – характеризує використання реального фонду роботи обладнання Кз:

Кз = ∑Ті/(Свст.*Фд*Р), (1.3)

де Р – режим роботи цеху, дільниці.

При обґрунтуванні проектів машинобудівних заводів коефіцієнт завантаження обладнання визначається як відношення розрахункової кількості верстатів або машин до прийнятої їх кількості.

6.Коефіцієнт пропорційності Кпр:

Кпр = Спр/Свст, (1.4)

де Спр – кількість обладнання, зайнятого у виготовленні продукції.

Коефіцієнт пропорційності має деякі особливості. Так, якщо коефіцієнт змінності означає використання обладнання в часі, а коефіцієнт завантаження – ступінь використання дійсного фонду часу роботи обладнання при заданому обсягу виробництва, то коефіцієнт пропорційності характеризує рівномірність у роботі парку машин.

За допомогою цього показника можна визначити, яка кількість встановленого обладнання у виробничому підрозділі може одночасно працювати при повній структурі парку машин і структурі машиномісткості заданої виробничої програми.

Водночас він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню у певний момент.

Важливе місце в аналізі рівня використання виробничої потужності посідають інтегральні вартісні показники. Вони дають змогу оцінити вплив використання виробничої потужності на ефективність виробництва.

Одним із таких показників є фондовіддача. Він має прямий зв’язок з показниками, які вказують на рівень завантаження обладнання.

1.Вплив завантаження обладнання на фондовіддачу Ф:

Ф = Фб*(Кз.з./Кз.б. – 1) (1.5)

де Ф – приріст фондовіддачі за рахунок підвищення завантаження обладнання, грн./грн.;

Кз.з., Кз.б. – коефіцієнти завантаження обладнання відповідно у звітному і базовому роках;

Фб – фондовіддача у базовому періоді, грн./грн.

За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідальності фактичної і проектної фондовіддачі, а також зіставляють проектну фондовіддачу з прийнятою потужністю. Порівнявши ці два показники можна виявити резерви підвищення фондовіддачі або величину перекриття проектної фондовіддачі, які у свою чергу характеризують резерви покращення використання прийнятої потужності.

2.Резерв підвищення фондовіддачі Рф:

Рф = [(Кпр.ф – Км)*100]/Кпр.ф., (1.6)

де Кпр.ф – проектне значення фондовіддачі, грн./грн.;

Км – фондовіддача, обчислена за прийнятою потужністю, грн./грн.

Дуже важливим є коефіцієнт, який характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.

9. Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності) Кекс:

Кекс = ∑(Nі*Tшт)/Фд, (1.7)

де Tшт – норма часу на обробку і-тої деталі;

Nі – кількість і-тих деталей;

m – кількість видів деталей;

Фд – дійсний фонд роботи обладнання.

10. Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності) Кінт:

Кінт = ∑(Nі*Tмі)/∑(Nі*Tшт), (1.8)

де Tмі – час машинної і машинно-ручної обробки і-ї деталі;

11. Коефіцієнт інтегрального використання обладнання (виробничої потужності) Кінтегр:

Кінтегр = Кекс*Кінт (1.9)

Наведені показники дають змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств і його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.

1.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві
План виробництва і реалізації продукції є головною складовою річного плану виробничо-економічного плану підприємства. Він передбачає забезпечення виробництва потрібної суспільству продукції при найкращому використанні виробничих потужностей, матеріальних та трудових ресурсів. Виробнича програма є однією з основних частин плану виробництва і реалізації продукції.

Під час планування виробництва продукції використовують як натуральні, так і вартісні показники. Вони повинні забезпечувати можливість обліку та контролю виконання плану по виробництву, асортименту продукції, її трудомісткість, а також забезпечувати можливість порівняння обсягів випуску продукції в різні періоди часу.

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції у плановий період, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо.

Цей розділ плану тісно пов'язаний із планом праці і заробітної плати, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом. Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена у плановий період і поставлена споживачам.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог:

1) правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів;

2) повне ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

3) обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.

В основу розробки виробничої програми повинна бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.

Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу.

При плануванні виробничої програми необхідно використовувати наступні матеріали:

1) перспективний план виробництва продукції і послуг;

2) прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, цін, кількості конкурентів тощо;

3)державний контракт та державне замовлення на продукцію підприємства – якщо таке існує;

4) результати вивчення поточного попиту на продукцію;

5) договори на виробництво та постачання продукції, які укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках;

6) заходи щодо спеціалізації і кооперування виробництва;

7) заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства;

8) дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді.

Підставою для визначення обсягу поставок конкретної продукції є портфель замовлень і господарські договори.

Обсяг випуску по окремих виробах обґрунтовується виробничою потужністю. У процесі такого обґрунтування на підприємствах з'являються внутрішньовиробничі диспропорції у завантаженні устаткування, розробляються шляхи їхнього усунення, а також заходи щодо розширення спеціалізації і кооперування виробництва.

Виходячи з натуральних обсягів постачань і виробництва, розраховується загальний обсяг продукції у вартісному вигляді: обсяг товарної продукції, валової продукції, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції.

Розробка завдань із випуску виробів у натуральному вигляді є найважливішою частиною роботи при складанні виробничої програми. Важливість її визначається тим, що споживачам потрібна продукція визначених видів, здатних задовольнити наявні потреби. На основі виявлення цих потреб формується програма виготовлення конкретних виробів.

Планування виробничої програми в натуральному вигляді передбачає: визначення номенклатури й асортименту продукції, яка випускається; розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва по календарних періодах року (у головному плані) і обґрунтування планованих обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

Натуральні та вартісні показники покладено в основу системи показників обсягу виробництва.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою та асортиментом.

Номенклатура – це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент –це різновид виробів у межах даної номенклатури. Натуральні показники представлені у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри).

Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів у певних товарах із врахуванням якісної характеристики товарів.

Основним методом визначення цієї потреби є метод прямого розрахункувідповідно до питомих норм її витрат. Так, потреба підприємств у предметах праці розраховується шляхом множення питомих норм витрат сировини і матеріалів на планові обсяги виробництва. Потреба в знаряддях праці (машини, устаткування) визначається, виходячи із передбачених обсягів робіт, виконуваних з їхньою допомогою, і прогресивних норм продуктивності.

Поряд із цим враховується потреба на капітальне будівництво, створення резервів і т.п.

На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні і місячні виробничі програми цехів.

Виробнича програма цеху містить завдання по номенклатурі і загальному обсязі продукції. У завданні по номенклатурі вказується кількість найменувань виготовлених окремих видів продукції у натуральному вигляді.

Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), у яких встановлюється завдання цехам за номенклатурою, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів виробництва.

Для випускаючих (складальних) цехів програма складається за найменуванням та кількістю готових виробів відповідно до плану виробництва підприємства.

В одиночному і серійному виробництві для заготівельних та обробних цехів номенклатурне завдання встановлюється, зазвичай, в комплектах деталей на сторону, виробах, вузлах. В умовах масового виробництва цим цехам планується випуск заготовок і деталей за окремими найменуваннями.

Виробнича програма кожного цеху обґрунтовується виробничою потужністю окремих груп обладнання, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи та завантаження в машино-годинах.

Такі розрахунки дозволяють виявити "вузькі місця" в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорцій у завантаженні обладнання.

На основі виробничих програм основних цехів складаються плани виробництва для допоміжних, обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів, транспортного господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби в їхній продукції та послугах.

Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань із виконання окремих виробничих процесів та виготовлення продукції безпосередньо до бригад і робочих місць.

У поточному плануванні виробнича програма складається, як правило, на рік. В умовах динамічності внутрішнього та зовнішнього середовища розробляти виробничу програму на довший період не доцільно. Тому процес підготовки до виконання річної виробничої програми починається з її розподілу по кварталах і місяцях.

Оскільки ритмічність виробництва має виключно велике значення для підвищення його ефективності, покращення якості продукції і всієї роботи, необхідно більш детально розподіляти річний обсяг виробництва та реалізації продукції по кварталах і місяцях.

Розподіл річних завдань по кварталах (місяцях) необхідно здійснювати з врахуванням наступних факторів:

1) встановлених договорами строків поставки продукції споживачам;

2) збільшення випуску продукції за рахунок приросту і покращення використання виробничих потужностей, а також за рахунок заходів, передбачених планом інновацій;

3) терміна введення в дію нових потужностей та обладнання;

4) забезпечення рівномірного завантаження всіх виробничих підрозділів;

5) підвищення серійності (масовості) виробництва;

6) кількості робочих днів у кожному кварталі;

7) можливого вибуття основних виробничих засобів, а також зупинення окремих агрегатів, ділянок та цехів для ремонту обладнання;

8) зняття з виробництва застарілих видів продукції, які не відповідають своїми техніко-економічними показниками сучасному рівню розвитку науки і техніки, і таких, що не користуються попитом, та їх заміна на нові;

9) сезонності і змінності роботи (надходження сировини)

10) сезонності збуту продукції.

У масовому і багатосерійному виробництві, коли споживання продукції не несе сезонного характеру (наприклад, виробництво хлібобулочних виробів, будівельних матеріалів), розподіл виробничої програми по планових періодах проводиться пропорційно кількості робочих днів. В інших випадках розподіл завдань проводиться з врахуванням термінів постачання продукції споживачам.

Виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною.

Оптимальна виробнича програма – це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм.

Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:

планування оптимальної структури номенклатури продукції;
визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції та економічної межі нарощування виробництва.

Обсяг виробництва продукції у натуральних вимірниках встановлюється на основі обсягу поставок:

ОВі = ОПі – Гп(з) + Гк(з), (1.10)

де ОВі – обсяг виробництва і-того виду продукції в натуральних одиницях;

ОП – обсяг поставок (обсяг продажів) і-того виду в натуральних одиницях;

Гп(з), Гк(з) – запаси готової продукції на складі відповідно на початок і на кінець планового періоду в натуральних одиницях.

Запаси готової продукції на початок планового періоду визначаються за їх фактичною величиною на кінець звітного періоду. Величина запасу готової продукції на кінець планового періоду визначається виходячи із терміну зберігання продукції на складі і тривалості планового періоду:

Гк(з) = (ОПі*Тзбер.і)/Д, (1.11)

де Т – середній термін зберігання і-того виду продукції на складі, днів;

Д – тривалість планового періоду, днів.

Однак, натуральні вимірники не дозволяють визначити загальний обсяг та структуру виробництва на багато профільних диверсифікованих підприємствах, розрахувати витрати та прибуток підприємства від реалізації продукції.

План поставок пов'язаний із показниками обсягу реалізації та випуску продукції в натуральному вигляді. Залежність вказаних показників і порядок їх розрахунку можуть бути виражені формулою:

ОПпі = РПпі – Зві= Гі+ Згсі – Зві, (1.12)

де ОПпі – плановий обсяг поставки готової продукції і-того найменування споживачам;

РПпі – плановий обсяг реалізації продукції;

Зві – зміна залишків відвантаженої, але не оплаченої продукції на початок і кінець планового періоду;

Гі – план випуску готової продукції і-го найменування;

Згсі – зміна залишків готової продукції на складі на початок та кінець планового періоду.

Для узагальнюючої характеристики виробничої діяльності підприємства, окремих галузей та промисловості в цілому визначається обсяг продукції у вартісному вигляді. Основними вихідними даними при цьому є випуск продукції в натуральному вигляді та ціни.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрішньозаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва. Розглянемо деякі з них.

Товарна продукція – це загальна вартість усіх видів готової продукції, робіт та послуг виробничого характеру, що буде підготовлена до реалізації. До обсягу товарної продукції належить готова продукція, послуги, капітальний ремонт свого підприємства, ремонтні роботи, напівфабрикати та запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств власного підприємства, роботи, пов'язані з освоєнням нової техніки, тара, що не входять до гуртової ціни виробу.

Обсяг товарної продукції (ТП) визначають за формулою:

ТП = ∑Nі*Ці + Р, (1.13)

де Nі – випуск продукції і-того виду в натуральних одиницях;

Ці – гуртова ціна підприємства одиниці виробу і-того виду, грн.;

n– кількість виробів продукції, що виготовляється на підприємстві;

Р – вартість робіт та послуг, що виготовляється на підприємстві.

Товарна продукція планується у діючих і порівняльних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для визначення обсягу продажу, у порівняльних цінах товарна продукція визначається для розрахунків динаміки та обсягу виробництва, інших показників.

Роботи і послуги невиробничого характеру не належать до товарної продукції (наприклад, капітальний ремонт будівель, послуги транспорту підприємства і науково-дослідні та проектні роботи стороннім споживачам тощо).

До валової продукції (ВП) належить уся продукція у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності. Цю величину визначають за формулою:

ВП = ТП – (НЗВп – НЗВк) – (Іп – Ік), (1.14)

де НЗВп, НЗВк – вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.;

Іп, Ік – вартість інструменту для власних потреб на початок і кінець планового періоду, грн.

Реалізована продукція (РП) – це продукція, яка відвантажується споживачеві, і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальникаабо мають надійти у зазначений термін. Обсяг реалізованої продукції визначається за формулою:

РП = ТП + (Гп – Гк) + (ВВп – ВВк), (1.15)

де Гп, Гк –залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового року, грн.;

ВВп, ВВк – залишки відвантаженої продукції, за яку час оплати не настав, і продукція на відвантаження, що зберігається у покупців відповідно на початок та кінець планового періоду, грн.

Чиста продукція (ЧП) – це вартість створена на підприємстві. Чиста продукція може бути обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати працівників підприємства з відрахуваннями на соціальні заходи і прибутку. Чиста продукція розраховується за формулою:

ЧП = ТП – (М + А), (1.16)

де М – матеріальні витрати на виробництво продукції, грн.;

А – сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, грн.
Величина незавершеного виробництва у вартісному вигляді (НЗВ) визначається за формулою:

НЗВ = (N*С*Тц*Кнз)/Д, (1.17)

де N– кількість виробів в натуральних одиницях;

С – собівартість одного виробу, грн.;

Тц – тривалість циклу виготовлення одного виробу, робочих днів;

Кнз – коефіцієнт наростання затрат при виготовленні виробу.

До складу незавершеного виробництва входять заготовки, деталі, комплекти, які знаходяться на різних стадіях виробничого процесу та підлягають наступній обробці або складанню, а також вироби у складанні та на випробуваннях.

Зміна залишків незавершеного виробництва в складі валової продукції планується при значному збільшенні обсягу виробництва в плановому періоді порівняно зі звітним, знятті з виробництва окремих видів продукції, створенні запасу при переході на випуск нових виробів зі значною тривалістю виробничого циклу.

Забезпечення безперебійної та ритмічної роботи підприємства вимагає створення нормативної величини незавершеного виробництва, що обумовлена необхідністю наявності визначеної кількості напівфабрикатів на кожному робочому місці, в процесі їх переміщення.

Обсяг незавершеного виробництва впливає на результати роботи підприємства, оскільки він потребує обігових коштів, а це негативно позначається на економічному стані підприємства. В той же час, забезпечує нормальний хід виробничого процесу, Його безперервність і ритмічність. Тому величина незавершеного виробництва повинна підтримуватись на оптимальному рівні.

Величина незавершеного виробництва на початок планового періоду визначається на основі даних про його наявність на кінець звітного періоду.

В масовому виробництві на величину незавершеного виробництва продукції впливають наступні фактори: число робочих місць; кількість виробів, що одночасно знаходяться на одному робочому місці; спосіб передачі деталей з однієї дільниці на іншу; план виробництва та собівартість одиниці продукції.
1.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві
Організація функціонування виробничої системи підприємства передбачає виконання наступних завдань:

- узгодження виробництва з динамікою попиту на продукцію;

- організація матеріально-технічного забезпечення виробничого процесу;

- планування матеріальних потреб виробництва;

- оперативно-календарне планування;

- диспетчерський контроль виробничої діяльності;

- організація забезпечення необхідного рівня якості продукції.

Оперативно-календарне планування є досить важливим для реалізації ефективної виробничої діяльності в умовах ринку.

Головна мета функціонування системи оперативного управління виробництвом на підприємстві – це конкретизація плану випуску продукції у часі й просторі, забезпечення безперервного контролю та регулювання виконання цього плану.

Оперативне управління визначає, де й коли мають виконуватися операції по виготовленню деталей, складанню виробів тощо, як вони виконуються та що треба зробити для досягнення оперативної мети.

Головним завданням оперативно-календарного планування і регулювання виробництва є координація роботи всіх ланок підприємства щодо виробництва і випуску готової продукції у заданому асортименті й обсягах у встановлені строки з належною якістю при ефективному використанні виробничих ресурсів та існуючих потужностей.

Однією з головних функцій оперативного управління є планування, базову процедуру якого утворює оперативно-календарне планування (ОКП). Воно є завершальним ланцюгом усієї системи планування на підприємстві й першою фазою в системі оперативного управління.

Основна метаОКП – забезпечити технологічно послідовну, чітку та організаційно узгоджену роботу всіх підрозділів підприємства, що потрібно для якісного і вчасного виконання планових завдань з випуску продукції.

Ця мета досягається шляхом взаємоузгодження та забезпечення ритмічності ходу виробництва, безперебійності роботи всіх підрозділів, планомірного завантаження обладнання, скорочення виробничих циклів та обсягів незавершеного виробництва.

Загальна система оперативно-календарного планування і регулювання охоплює такі підсистеми:

- функціональну – визначає коло функцій системи оперативного управліннявиробництвом у межах певного часу на рівні підприємства;

- по елементну – характеризує елементи системи оперативного управління: структуру управлінського персоналу; математичне забезпечення завдань планування й регулювання виробництва; склад та величину технічних засобів; календарно-планові нормативи; планово-облікові одиниці; склад і зміст планово-облікової документації; характер та напруженість інформаційних потоків.

- організаційну – характеризує структуру й організацію системи оперативно-календарного планування і регулювання на рівні: підприємства (диспетчерський відділ); цеху (виробничо-диспетчерське бюро); виробничої дільниці (диспетчерський і планово-управлінський персонал).

На основі показників поточного плану процедура ОКП на підприємстві здійснюється в три етапи: об'ємне, календарне й оперативно-поточне.

На етапі об'ємного планування показники поточного плану деталізуються упросторовому розрізі шляхом рівномірного і пропорційного розподілу виробничоїпрограми підприємства в об'ємному (трудовому) та натуральному виразі міжцехами, дільницями й робочими місцями.

На етапі календарного планування – об'ємний план розподіляється у часі йпросторі з визначенням на основі календарно-планових нормативів термінів початку і закінчення виготовлення окремих деталей, вузлів і виробів, тобто планові завдання підприємству й виробничим підрозділам розробляються на декаду, тиждень, добу, зміну, годину.

Плани доводяться до виконавців і взаємо узгоджуються по вертикалі та горизонталі за всіма напрямами взаємозв'язків елементів виробничого процесу.

Таким чином, кожен виконавець отримує свій календарний план, який взаємо узгоджений з іншими. Однак якщо внаслідок яких-небудь причин один із підрозділів (або виконавців) відхилиться від плану, то виробнича система може перейти в нестійкий стан, тому на третьому етапі оперативно-поточного планування здійснюється постійний контроль за відхиленнями і ліквідовуються їх причини та наслідки, що є вже функціями диспетчерування.

Обов'язковою умовою ефективного функціонування системи й оперативно-календарного планування і регулювання виробництва є наявність нормативної бази, яка включає

а) календарно-планові нормативи – тривалість виробничого циклу, розмір партії і величину випередження, періодичність запуску продукції у виробництво, наявність заділів та ін.;

б) норми матеріалоємності – витрати сировини й напівфабрикатів, матеріалівна одиницю продукції;

в) норми використання виробничих потужностей – продуктивність обладнання, коефіцієнт змінності;

г) норми матеріальної забезпеченості виробництва – норми технологічних, внутріцехових і міжцехових запасів сировини, напівфабрикатів, інструменту та оснащення.

РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОДАТКОВОГО ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ
2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства
Розрахунок виробничої потужності підприємства є найважливішою частиною обґрунтування плану виробництва продукції. На основі величини виробничої потужності визначаються об’єми випуску продукції, виявляються резерви росту виробництва i складається баланс виробничої потужності.

Виробнича потужність розраховується на основі таких даних:

номенклатура та структура виробництва продукції;
кількість одиниць обладнання, яке знаходиться на балансі підприємства;
корисний фонд часу роботи обладнання;
трудомісткість продукції, яку планується виробляти;
прогресивні технічно обґрунтовані норми продуктивності обладнання;
дані звітності про виконання норм виробітку.

Величина потужності технологічно однорідного обладнання визначається за формулою:

(2.1.1)

де n – кількість одиниць однорідного обладнання, шт.;

КФРЧ–корисний фонд робочого часуобладнання, год.;

Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку;

Тє – трудоємність обробки одиниці виробів, год.

Корисний фонд робочого часу одиниці обладнання залежить від режиму роботи підприємства та часу простоювання обладнання i визначається за формулою:

КФРЧ = НФРЧ - Тпрост. (2.1.2)

де НФРЧ – номінальний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;

Тпрост – час простоювання обладнання у планово-попереджувальних ремонтах, год.;
Розрахунок виробничої потужності підприємства є найважливішою частиною обґрунтування плану виробництва продукції. На основі величини виробничої потужності визначаються об’єми випуску продукції, виявляються резерви росту виробництва, обгрунтовуються плани розвитку підприємства.

Виробнича потужність розраховується на основі таких даних:

номенклатура та структура виробництва продукції;
кількість одиниць обладнання, яке знаходиться на балансі підприємства;
корисний фонд часу роботи обладнання;
трудомісткість продукції, яку планується виробляти;
прогресивні технічно обґрунтовані норми продуктивності обладнання;
коефіцієнт виконання норм виробітку.

Виробнича потужність дільниці визначається за формулою

(2.1.3)

Розрахунок виробничої потужності підприємства є найважливішою частиною обґрунтування плану виробництва продукції. На основі величини виробничої потужності визначаються об’єми випуску продукції, виявляються резерви росту виробництва, обгрунтовуються плани розвитку підприємства.

Виробнича потужність розраховується на основі таких даних:

номенклатура та структура виробництва продукції;
кількість одиниць обладнання, яке знаходиться на балансі підприємства;
корисний фонд часу роботи обладнання;
трудомісткість продукції, яку планується виробляти;
прогресивні технічно обґрунтовані норми продуктивності обладнання;
коефіцієнт виконання норм виробітку.

Виробнича потужність дільниці визначається за формулою

(2.1.4)
де п - кількість одиниць однорідного обладнання, шт.; КФРЧ — корисний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.; К_ВН — коефіцієнт виконання норм виробітку; Т_м — трудомісткість обробки одного виробу, год.

Корисний фонд робочого часу обладнання залежить від режиму роботи підприємства та часу простоювання обладнання в ремонті і визначається за формулою

(2.1.5)

де НФРЧ - номінальний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.; Т_прост - час простоювання обладнання у планово–попереджувальних ремонтах, год.

де п - кількість одиниць однорідного обладнання, шт.; КФРЧ — корисний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.; К_ВН — коефіцієнт виконання норм виробітку; Т_м — трудомісткість обробки одного виробу, год.

Корисний фонд робочого часу обладнання залежить від режиму роботи підприємства та часу простоювання обладнання в ремонті і визначається за формулою

(2.1.6)
де НФРЧ - номінальний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.; Т_прост - час простоювання обладнання у планово–попереджувальних ремонтах, год.
Результати розрахунків виробничої потужності дільниць зводимо в табличну форму (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1.1

Кількість верстатів згідно паспорта підприємства, шт.

Шифр обладнання	Назва обладнання	Кількість, шт.
110	Токарний верстат	19
111	Свердлильний верстат	8
120	Агрегатний верстат	15
125	Зварювальна установка	5
128	Зварювальний напівавтомат	21
47	Вальці для гнуття	10
51	Напівавтоматична зварювальна Лінія	4
54	Прес гідравлічний	7
62	Шліфувальний верстат	15
163	Токарний напівавтомат	2
168	Фрезерний верстат	3
174	Продольно-строгальний верстат	2
180	Установка для нанесення фарби	4
77	Горизонтально-фрезерний верстат	9
79	Вертикально-фрезерний верстат	4
84	Протягувальний верстат	11
95	Плоскошліфувальний верстат	3

Простоювання обладнання в ремонті, у відсотках від номінального

фонду робочого часу – 5,5

Виробництво продукції за проектом плану, шт.

Виріб 1

5465

Виріб 2

14519

Виріб 3

631

Виріб 4

657
Фактично підписані угоди про поставку продукції підприємства, шт.:

Виріб 1	6310
Виріб 2	17600
Виріб 3	750
Виріб 4	750

Залишки незавершеного виробництва на початок і на кінець року, шт.:

	Початок року	Кінець року
Виріб 1	1010	1844
Виріб 2	3168	3440
Виріб 3	150	530
Виріб 4	160	185

Ріст продуктивності праці – 108,7 %
Чисельність працівників згідно проекту плану – 740 чол.
Фонд розвитку виробництва, науки і техніки – 432,6 тис. грн.
Середньорічна заробітна плата одного робітника – 1913 грн.

Розрахунок виробничої потужності підприємства є найважливішою частиною обґрунтування плану виробництва продукції. На основі величини виробничої потужності визначаються об’єм випуску продукції, виявляють резерви росту виробництва, обґрунтовуються плани розвитку підприємства. Виробнича потужність розраховується на основі таких даних:

номенклатура та структура виробництва продукції;
кількість одиниць обладнання, яке знаходиться на балансі підприємства;
корисний фонд часу роботи обладнання,
трудомісткість продукції, яку планується виготовити;
прогресивні технічно обґрунтовані норми продуктивності обладнання;
коефіцієнт виконання норм виробітку.

Величина потужності технологічно однорідного обладнання визначається за формулою:

1 2 3 4 5 6

скачати