Ім'я файлу: Левченко Данііл.docx
Розширення: docx
Розмір: 367кб.
Дата: 14.05.2022
скачати


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

ФАКУЛЬТЕТ ОБЛІКУ ТА ПОДАТКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ


Спеціальність 071 «ОБЛІК І ОПОДАТКУВАННЯ»

Спеціалізація (освітня програма) «облік і аудит»
Денна форма навчання

РЕФЕРАТИВНА РОБОТА

з дисципліни «МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА»

« Співробітництво України з міжнародними кредитно-фінансовими організації та управління зовнішнім боргом »

(назва роботи)

Студента: Левченко Данііла Юрійовича

Групи: ОО-201

(ПІБ)


Роботу перевірила: к.ек.н., доцент кафедри міжнародної економіки

Ковальчук Т.Г.
Київ 2022

ЗМІСТ

ВСТУП

3

Розділ 1. ЕТАПИ РОЗВИТКУ СПІВПРАЦІ МВФ З УКРАЇНОЮ

4

1.1 Напрями активізації подальшої взаємодії з міжнародними кредитно- фінансовими організаціями

4

1.2. Аналіз основних проблем у фінансовому співробітництві України з міжнародними організаціями

8

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТРУКТТУРИ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ

13

2.1 Структура державного боргу за інструментами

13

2.2. Заходи та шляхи досягнення цілей управління державним боргом України

16

ВИсновки

18

Список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

19


ВСТУП

На сучасному етапі розвитку країни досить гостро стоїть питання забезпечення національних інтересів, а також підтримки фінансової безпеки держави на належному рівні в умовах активного залучення кредитних ресурсів МФО. Крім того, трансформаційні процеси в Україні протягом останніх десятиліть супроводжуються постійними економічними загрозами, як внутрішнього, так і зовнішнього характеру, з чим пов’язано питання ресурсного забезпечення економічного розвитку.

Існує необхідність подальшого розвитку питань, що пов’язані з уточненням теоретичних засад формування фінансової безпеки держави під впливом залучення кредитних ресурсів МФО щодо сприяння впливу політики управління державним боргом на економічне зростання країни.

Україна на шляху інтеграції у світовий економічний простір, налагоджує співробітництво з різними міжнародними організаціями, у тому числі фінансовими, адже вони відіграють важливу роль як у регулюванні світової економіки, так і в допомозі економічному розвитку окремих країн світу [1. с. 211-213].

Тому питання відносин України з міжнародними фінансовими організаціями є актуальним, а його дослідження має значний науковий інтерес.

Метою наукової статті є дослідження стратегії співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями та особливостей діяльності міжнародних фінансових організацій в Україні.


Розділ 1. ЕТАПИ РОЗВИТКУ СПІВПРАЦІ МВФ З УКРАЇНОЮ
1.1 Напрями активізації подальшої взаємодії з міжнародними кредитно-фінансовими організаціями

За умов посилення інтеграції України у світовий фінансово-економічний простір активно розвивається її співробітництво з міжнародними кредитно-фінансовими організаціями насамперед на основі формування та реалізації довгострокових програм розвитку окремих галузей та секторів національної економіки. Крім того, гостра потреба у фінансових ресурсах та брак вітчизняних джерел кредитування обумовлюють необхідність нарощування обсягів зовнішнього фінансування економічного розвитку, донорами якого є міжнародні кредитні інституції. Так, на початок 2014 р., за оцінками експертів, для подолання економічної кризи вітчизняна економіка потребувала щонайменше 40 млрд дол. зовнішнього фінансування.

Офіційно інтеграцію України у світовий фінансово-кредитний простір розпочалась у 1992 р., коли вона приєдналася до найбільш впливових і авторитетних міжнародних фінансових організацій - Світового банку і Міжнародного валютному фонду, а також провідного регіонального фінансового інституту - Європейського банку реконструкції і розвитку.

Що стосується співробітництва України з МВФ, то спочатку воно являло собою консультації та надання фондом технічної допомоги щодо створення національної грошово-кредитної системи (функції та структура Національного банку та інших фінансових установ, структура валютного ринку, введення власної валюти та ін.). Конкретні ж кредитні проекти та програми економічного розвитку за участі МВФ стали реалізовуватись тільки з 1994 р., і дотепер ця співпраця пройшла кілька етапів розвитку:

Перший етап охоплює період 1994-1995 рр. і характеризується наданням Україні фінансової допомоги у формі системної трансформаційної позики на суму 498,7 млн СПЗ (763,1 млн дол. США). Кредитні ресурси МВФ відіграли важливу роль у фінансуванні дефіциту платіжного балансу України, уведенні в обіг гривні та її підтримуванні в перші роки функціонування. Без зовнішнього кредитування впоратися на той час з такими завданнями було неможливо, особливо з огляду на брак такого досвіду в нашої держави за часів існування Радянського Союзу.

Протягом другого етапу (1995-1998 рр.) Україна одержала від МВФ креди- ти на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ (1935 млн дол. США.) за трьома річними програмами стенд-бай. Одержані в цей період кредитні кошти були використані в основному на підтримку курсу національної валюти та фінансування дефіциту платіжного балансу України.

Третій етап (1998-2002 рр.) характеризується реалізацією Програми розширеного фінансування, яка передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд дол. США, що були використані для поповнення валютних ре- зервів Національного банку України.

На четвертому етапі (2002-2008 рр.) співробітництво України з МВФ реалізовувалось переважно на безкредитній основі через програму «запобіжний стенд-бай», ухвалену у 2004 р. Радою директорів МВФ. Дана програма передбачала підтримку України у здійсненні її переходу до ефективної ринкової економіки з розвинутою системою соціального захисту, підтримання динамічних темпів економічного зростання та досягнення макроекономічної стабільності. Укладення угоди між Україною та МВФ строком на 12 місяців фактично давало можливість одержати від МВФ зарезервований кредит у сумі, еквівалентній 411,6 млн СПЗ (30 % квоти України), у разі погіршення ситуації з платіжним балансом або валютними резервами країни .

Важливим напрямом співробітництва України з МВФ у цей період стало також надання технічної допомоги, координація у сфері валютної політики, а також узгодження головних напрямів реформування макроекономічної, грошової, податкової та бюджетної політики. Так, у 2005-2006 рр. технічні місії МВФ кілька разів відвідували Україну, надаючи уряду допомогу в різноманітних сферах.

П’ятий етап (2008 р. - теперішній час) характеризується суттєвим погір- шенням ситуації на світових фінансових ринках, втратою довіри інвесторів до фінансових інститутів, а також невизначеністю перспектив дальшого розвитку світової економіки. Тож Україна знову постала перед необхідністю звернутись за фінансовою підтримкою до МВФ. У 2008 р. після проведення консультацій з питань залучення Україною ресурсів Фонду в рамках програми співробітництва стендбай було розроблено графік їх надходження, розрахований на два роки із загальним обсягом фінансування на рівні 11 млрд СПЗ (16,4 млрд дол. США), що становило 802 % квоти України в МВФ; 3 млрд СПЗ із цієї суми були в терміновому порядку зараховані до золотовалютних резервів Національного банку України.

Характеризуючи співробітництво України з МВФ, слід зазначити, що фонд традиційно здійснює кредитування центральних банків, а не урядів. Однак у 2009-2010 рр. для України був зроблений виняток, і транші МВФ були спрямовані на покриття бюджетного дефіциту. [1, с 330]
1.2. Аналіз основних проблем у фінансовому співробітництві України з міжнародними організаціями

Сучасна економіка все більше набирає глобального характеру.
Її функціонування потребує відповідної фінансової системи, що сприяло виникненню міжнародних фінансових організацій. Україна, інтегруючись у світову економіку, почала будувати відносини із міжнародними організаціями, насамперед із фінансовими, з метою забезпечення рівноправної участі у міжнародних інтеграційних процесах через ефективне залучення і використання кредитних ресурсів, створення умов для сталого економічного зростання та формування сучасної ринкової економіки [2, с.34].

Міжнародний Валютний Фонд (International Monetary Fund) є міжнародною фінансовою організацією, має статус спеціалізованої установи ООН, його метою є регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів та надання їм допомоги у разі дефіциту платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Україна активно співпрацює з МВФ, використовуючи його фінансові і технічні ресурси з метою досягнення макроекономічної стабілізації та створення необхідних передумов для проведення економічних реформ.

Група Світового банку утворена з метою надання фінансової і технічної допомоги країнам, що розвиваються. Серед міжнародних кредитно-фінансових організацій Світовий банк є другим, після МВФ, кредитором України. Ресурси цієї організації використовуються для підтримки державного бюджету, здійснення інституційних та структурних реформ, підготовки та реалізації довгострокових інвестиційних проектів, які відповідають пріоритетним напрямам економічного розвитку України. Співробітництво зі Світовим банком здійснюється на основі прийнятої Стратегії партнерства з Україною, яка спрямована на допомогу Уряду у реалізації програми економічних реформ та інтеграції з ЄС.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР (European Bank for Reconstruction and Development)) – міжнародна фінансова організація, діяльність якої спрямована на фінансування економічних реформ у країнах Східної Європи з метою їх переходу до ринкової економіки. ЄБРР працює лише на комерційних засадах. Банк надає тільки цільові кредити під конкретні проєкти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки.

Серед проблем у співпраці України з МВФ можна назвати складну соціально-економічну та політичну ситуацію в країні. Задля продовження кредитної програми та можливої реструктуризації державного боргу необхідно вжити конкретних заходів із підвищення рівня співробітництва з Фондом. Надзвичайно гострою залишається потреба в реальному реформуванні національної економічної системи з метою збільшення прозорості бюджетних витрат, боротьби з корупцією, технологічної модернізації економіки, підвищення якості управління в державному та фінансовому секторах. З огляду на продемонстрований високий кредит довіри у процесі перемовин із МВФ про нову програму, у подальшому слід забезпечити баланс у політичних та фінансових відносинах із Фондом, що дасть можливість розраховувати на запобігання фінансовим ризикам у процесі реформ.

Напрямами активізації подальшої взаємодії України з МВФ мають стати:

‒ забезпечення можливості реструктуризації державного боргу;

‒ вчасне виконання договірних умов у процесі реалізації інвестиційних проєктів;

‒ підвищення ефективності використання кредитних ресурсів МВФ шляхом запровадження середньострокового бюджетного планування;

‒ забезпечення прозорості використання коштів МВФ;

‒ ефективне використання співпраці з МВФ для активізації співробітництва з іншими МФО.

До напрямів активізації подальшої взаємодії України зі Світовим банком належать:

‒ забезпечення подальшої лібералізації економіки та проведення структурних реформ з урахуванням збільшених обсягів фінансування;

‒ удосконалення процедури кредитування з метою скорочення терміну між ініціативою щодо кредитування та прийняттям рішення про видачу коштів;

‒ посилення прозорості використання кредитних коштів та неухильне виконання рекомендацій Світового банку щодо процесу реалізації інвестиційних проєктів [3, с. 113].

Досвід співробітництва з ЄБРР свідчить, що головною перепоною на шляху покращення співпраці з цією організацією є невирішення Україною низки питань, таких як подолання корупції на всіх рівнях, насамперед у сфері діяльності податкових і митних органів, та збільшення ефективності роботи судової системи. Саме від реальних кроків керівництва України у вказаному напрямі залежатимуть майбутнє співпраці з ЄБРР та обсяги кредитування, які надаються цією організацією.
До напрямів активізації подальшої взаємодії України з ЄБРР належить забезпечення:

‒ виконання взятих зобов’язань щодо проведення глибоких реформ із модернізації економіки;

‒ реалізації положень, що дають змогу ЄБРР випускати гривневі облігації. Попри певні ризики, які цей крок несе для потужних українських банків та Міністерства фінансів України, здешевлення кредитних ресурсів урешті-решт сприятиме розвиткові економіки України;

‒ сприяння інвестиціям у виробництво, а також у сферу послуг і фінансовий сектор та пов’язану з ним інфраструктуру;

‒ стимулювання ключових і економічно обґрунтованих проєктів, надання технічної допомоги для їх підготовки, фінансування й реалізації тощо. Нині більшість галузей економіки України потребує істотних капіталовкладень під реалізацію різноманітних проєктів.

Залучення приватних інвестицій не завжди можливе або його умови є надто жорсткими. У цьому разі єдиним прийнятним шляхом залишається використання позичкових коштів МФО [3, с. 113].
Розділ 2. АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ

Державний борг України характеризується значною часткою зовнішнього боргу, що становить 56% державного боргу. Частка державного зовнішнього боргу України перевищує середній показник для країн-аналогів – регіональних лідерів. Зовнішній борг становить у середньому лише 36 % державного боргу для країн-аналогів, а саме регіональних лідерів. Це вказує на порівняно вищу чутливість України до зовнішніх шоків. При цьому для країн-аналогів за рейтингом та за регіоном частка державного зовнішнього боргу становить у середньому 58 % та 57 % відповідно і є зіставною з показником України.



Джерело: складено автором на основі [5]


Україна порівняно з обраними країнами-аналогами [2]
Збільшення частки державного боргу в національній валюті дозволить зменшити вразливість країни до зовнішніх чинників і тому є одним із головних завдань управління державним боргом. Україна успішно рухається до цієї мети протягом останніх трьох років, збільшивши частку державного боргу, номінованого в національній валюті, з 33 % на кінець 2018 року до 38 % на кінець 2020 року. Виконанню завдання також сприятиме подальший розвиток внутрішнього ринку державних цінних паперів шляхом розширення спектра боргових інструментів, покращення прогнозованості управління державним боргом та залучення іноземних інвесторів на внутрішній ринок.

2.1 Структура державного боргу за інструментами

50% державного боргу України становлять ринкові цінні папери, у тому числі: 29% - ОЗДП та 21% - ОВДП. Частка внутрішніх ринкових цінних паперів у державному борзі значно зросла, а саме з: 12% на кінець 2018 року до 21% на кінець 2020 року.

Категорія «Інше» відображає неринковий державний борг та включає, зокрема, ОВДП, випущені для капіталізації державних банків та державних підприємств. Частка таких боргових інструментів є також суттєвою порівняно з країнами-аналогами, які майже не застосовують подібних тактик, і становлять близько 24% державного богу



Структура державного боргу за валютами [2]
Державний борг України боргу, значною мірою складається з боку, номінованого в іноземних валютах, частка якого станом на 2020 року становила 62 %. На борг в доларах США припадає 39 % державного боргу, що переважно є результатом випуску ОЗДП, номінованих в доларах США.
Другий за обсягом валютний борг - борг в євро, який було залучено здебільшого в межах програм Макрофінансової допомоги Європейського Союзу, а також у результаті випуску ОЗДП, номінованих в євро, та залучення комерційних позик, таких як позики від Deutsche Bank під Гарантію на підтримку державної політики (ГПДП) Світового банку, а також позики від Cargill.

Частка боргу, номінованого в національній валюті, є нижчою порівняно з показниками усіх груп країн-аналогів (38 % проти 59 % у країн-аналогів за регіоном, 55 % у країн-аналогів за рейтингом та 62 % у країн-аналогів - регіональних лідерів).

Ці показники підкреслюють пріоритетність дій України відповідно до першої цілі управління державним боргом, що спрямована на розширення ринку боргових цінних паперів у національній валюті та зниження валютних ризиків, у тому числі внаслідок зменшення доларової частки у борговому портфелі України шляхом випуску ОЗДП в інших валютах.


Структура державного боргу за строками до погашення [2]

Структура державного боргу України за строками до погашення є збалансованою, з великою часткою довгострокового боргу, яка при цьому є більшою за показник країн-аналогів за регіоном та за рейтингом. Найбільшою є частка боргових інструментів, строк до погашення яких становить понад 10 років Станом на кінець 2020 року середньозважений строк до погашення державного внутрішнього боргу (включаючи ОВДП у портфелі НБУ) становить 6,8 року, а зовнішнього - 6,3 року (це свідчить про покращення з кінця 2019 року, коли середній строк до погашення зовнішнього боргу становив 5,8 року). Як наслідок, середньозважений строк до погашення державного боргу України становить 6,5 року.
2.2 Заходи та шляхи досягнення цілей управління державним боргом України

  1. Збільшення частки державного боргу у національній валюті

Із 2019 року однією з цілей управління державним боргом є зниження валютного ризику, що пов’язаний зі значною часткою державного боргу України, номінованого в іноземних валютах. Збільшення частки боргу в національній валюті, а також розширення валютної структури боргу дасть змогу зменшити потенційний вплив валютних шоків на суму витрат з погашення та обслуговування державного боргу, а отже, підвищить стійкість державного боргу України. Структура державного боргу в розрізі валют має враховувати валютну структуру платіжного балансу України, а також ступінь кореляції гривні з іншими валютами.

  1. Залучення іноземних інвесторів до інвестування в облігації у національній валюті

Для досягнення цілі збільшення частки державного боргу в національній валюті одним із завдань управління державним боргом є продовження випуску облігацій у національній валюті на внутрішньому ринку та аналіз потенційних можливостей випуску облігацій у національній валюті на зовнішньому ринку.

  1. Мінімізація ризику рефінансування

З метою виконання Україною наявних боргових зобов’язань необхідними є забезпечення надійного доступу до ринків капіталу в наступних роках та постійний контроль ризику рефінансування. Тому з метою зниження ризику рефінансування шляхом збільшення середнього строку до погашення державного боргу України впродовж наступних років віддаватиметься перевага випуску боргових інструментів з довшим строком обігу.


  1. Активні операції з управління державним боргом

Упродовж 2020 року Україна продовжила реалізацію операцій з управління державним боргом з метою вирівнювання його графіка погашення (викуп ОЗДП в липні 2020 року з погашенням у 2021 та 2022 роках за рахунок нових ОЗДП з погашенням у 2033 році).

  1. Продовження розвитку міцних взаємовідносин з інвесторами та подальше удосконалення політики управління державним боргом

Для забезпечення стабільного доступу до міжнародних ринків капіталу необхідним є продовження розвитку системних та довгострокових відносин з інвесторами. Одним із завдань України в межах цієї Стратегії є розширення бази інвесторів з точки зору географії та типу інвесторів. Із зазначеною метою ця Стратегія передбачає регулярне інформування інвесторів щодо основних макроекономічних та фіскальних даних.
ВИСНОВКИ

Отже, співпраця з міжнародними фінансовими організаціями сприяє вирішенню багатьох фінансово-економічних і соціальних проблем України. Крім того, вона свідчить про прагнення України інтегруватися у світову економіку і допомагає зробити суттєві кроки у цьому напрямі. Метою політики співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями має стати забезпечення рівноправної участі у міжнародних інтеграційних процесах через ефективне залучення і використання кредитних ресурсів, створення умов для сталого економічного зростання та формування сучасної ринкової економіки.

Для того, щоб підвищити рівень співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями та її віддачу для національної економіки, доцільно розробляти проєкти міжнародних фінансових операцій із конкретно визначеним, максимально ефективним спрямуванням коштів, а отримавши ці кошти, жорстко контролювати їх використання. Це дасть змогу здійснити структурну реформу економіки України, сприяти її інноваційному розвитку, у результаті - підвищити конкурентоспроможність національної економіки, що допоможе їй успішно інтегруватися у світовий економічний простір.

Таким чином, реалізація головних завдань зі структурного реформування вітчизняної економіки в контексті забезпечення стратегічного розвитку держави в умовах обмеженості фінансових ресурсів, вразливості національної економіки до впливу зовнішніх та внутрішніх викликів вимагає трансформації підходів не лише до управління державним боргом України, але й стосовно співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Ковальчук Т.Г. Сучасний стан залучення іноземних інвестицій в економіку України та її інвестиційна привабливість. Теоретичні та практичні аспекти діяльності у сфері міжнародних відносин: вчора, сьогодні, завтра : колективна монографія/ за наук. ред. д-ра іст. наук, проф. В.В. Ластовського. Київ : Вид. центр КНУКіМ. 2017. С. 211-218.
    URL: http://lib.knukim.edu.ua/wp-content/uploads/2017/12/printed-works-2017.pdf

  2. Лук’яненко Д.Г., Поручник А.М., Столярчук Я.М. Міжнародна економіка ред. А.М. Поручника та Я.М. Столярчук. Київ: КНЕУ, 2016.
    URL: https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/20915?show=full

  3. Міністерство Фінансів України

URL:https://mof.gov.ua/storage/files/Середньострокова%20СУДБ%202021-2024.pdf

  1. Проблеми та перспективи залучення ресірсів міжнародних фінансових організацій / Г. М. Терещенко, О. І. Капленко, Х. І. Северіна 2017 с. 111

URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Npndfi_2017_3_10

  1. Мінфін: Державний борг України
    URL: https://index.minfin.com.ua/finance/debtgov/

  2. Стратегії та особливості діяльності міжнародних фінансових організій в Україні / Бендик М. М., Рошко С. М. c. 18
    URL: https://cutt.ly/xHiQKwc

скачати

© Усі права захищені
написати до нас