Ім'я файлу: Профілактика травм під час навчань.docx
Розширення: docx
Розмір: 50кб.
Дата: 30.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Відновлення організму після фізичного навантаження.doc
Розширення: docx
Розмір: 50кб.
Дата: 30.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Відновлення організму після фізичного навантаження.doc
Міністерство Освіти і науки України
Національний університет “Чернігівська Політехніка”
«Кафедра фізичної реабілітації»
РЕФЕРАТ
Про виконання завдання для II курсу
З дисципліни: Фізичне виховання
На тему:
«Профілактика травм під час навчань»
Виконав:
Студент групи KI-201. Мельничук М.В.
Керівник Дудоров О.М.
Чернігів НУЧП 2021
ЗМІСТ
ВСТУП 3
1. ТЕОРЕТИЧНИЙ ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ 5
2. ОЦІНКА ВИРОБНИЧИХ РИЗИКІВ ЯК ОДИН З ПРЕВЕНТИВНИХ ЗАХОДІВ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ 8
3. ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ МІНІМІЗАЦІЇ ТРАВМАТИЗМУ НА ВИРОБНИЦТВІ 11
ВИСНОВКИ 13
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 14
ВСТУП
Аналіз нещасних випадків на виробництвах України є одним з основних і необхідних шляхів розробки механізмів профілактики та запобігання травматизму. Адже нещасний випадок на виробництві, особливо зі смертельним наслідком, слід розглядати як сигнал про незадовільний стан профілактичної роботи щодо запобігання травматизму на тому чи іншому виробничому об’єкті або на виробництві в цілому. Отже, тільки після визначення стану безпеки праці в галузі, на виробництві, об’єктивного виявлення справжніх причин того чи іншого нещасного випадку та закономірностей його виникнення і з’являються реальні можливості для ефективного пошуку шляхів активізації профілактичної роботи та зниження травматизму. Виробничий травматизм давно став актуальною проблемою у всіх країнах світу, в тому числі і Україні.
Травматизм є однією з найважливіших медико-соціальних проблем сьогодення для більшості країн світу. Протягом усього XX ст. актуальність проблеми травматизму росла, при цьому відзначається зростання травматизму зі смертельним наслідком, з переходом на інвалідність, з тимчасовою втратою працездатності. Сьогодні в економічно розвинених країнах світу травми займають третє місце серед причин смерті населення, причому серед працездатного віку. В Україні протягом останніх років, становище в сфері охорони праці залишається напруженим. Діюча система управління охороною праці виявилась недостатньо ефективною в умовах сьогодення. Як наслідок – рівень виробничого травматизму залишається достатньо високим [1].
Проблеми профілактики травматизму та професійних захворювань висвітлювали у своїх працях так вчені, як О. Абрамова, М. Александров, В. Анреєв, В. Венедиктов, П. Жигалкін, В. Караваєв та інші.
Мета дослідження – теоретико-методологічне дослідження змісту і практичної значимості профілактики травматизму та професійних захворювань та виявлення причин виробничого травматизму та професійної захворюваності.
Завдання:
1) визначити поняття, які використовуються щодо профілактики травматизму та професійних захворювань;
2) визначити суб’єктів, які регулюють профілактичні заходи у виробничому середовищі;
3) проаналізувати основні причини виробничих травм травм та професійної захворюваності;
4) визначити основні заходи по запобіганню та профілактиці виробничого травматизму.
Об’єкт дослідження – право забезпечувальні, охоронні правовідносини, які пов’язані з організацією та неналежним виконанням профілактичних заходів щодо виробничого травматизму та професійних захворювань.
Предметом дослідження є профілактика травматизму та професійних захворювань у виробничому середовищі.
Суб’єктами є роботодавці, власники підприємства; працівники; медичні заклади; Фонд соціального страхування від нещасних випадків; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
1. ТЕОРЕТИЧНИЙ ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ
Незважаючи на впровадження сучасних і більш безпечних технологій, питання виробничого травматизму та професійної захворюваності на сьогодні не втрачає своєї актуальності. Одним з найважливіших елементів системи охорони праці є попередження нещасних випадків на виробництві та профілактика професійних захворювань. Конституцією України закріплені права кожної людини на працю в умовах, що не загрожують її життю і здоров'ю, що відповідають усім вимогам безпеки і санітарним нормам. Але, незважаючи на докладені зусилля роботодавців, на проведення заходів щодо поліпшення умов праці, вдосконалення оснащеності, забезпеченості засобами індивідуального захисту, що проводяться інструктажі, рівень виробничого травматизму має дуже високий показник як в окремо взятих регіонах, так і в цілому по країні .
Профілактика (від грец. prophylaktikos - попереджувальний) - це комплекс різноманітних заходів, спрямованих на попередження будь - якого явища або усунення факторів ризику.
Профілактика щодо охорони праці - комплекс медичних, санітарно-технічних, гігієнічних, соціально-економічних заходів, спрямованих на попередження професійних захворювань та усунення факторів ризику.
Профілактика щодо виробничого устаткування - попереджувальні заходи для підтримки технічного об’єкта та обладнання у справному або працездатному стані.
Під терміном «травматизм» розуміють як значні, тяжкі травми, так і дрібні пошкодження, мікротравми.
Травма - це порушення анатомічної чи цілісності фізичних функцій чи тканин органів людини, зв’язані з раптовою зовнішньою дією. Випадок впливу на працюючого небезпечного виробничого фактора під час виконання їм службових обов’язків називається нещасним випадком на виробництві.
За ступенями тяжкості травми бувають: легкі, важкі, смертельні.
Травматизм і захворюваність є наслідком дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів, тому, приступаючи до вивчення теми необхідно розглянути поняття «небезпечних і шкідливих виробничих факторів».
Небезпечні виробничі фактори - це ті фактори, вплив яких на трудящих за певних умов викликає травми й інші раптові різкі погіршення здоров’я.
Шкідливі виробничі фактори - такі виробничі фактори, вплив яких на трудящих за певних умов веде до чи захворювань до зниженню працездатності.
Професійне захворювання - це захворювання, що розвивається в результаті дії на робітників специфічних для даного виду робіт шкідливих виробничих факторів, і не може виникнути без контакту з ними. особливим випадком професійного захворювання є професійне гостре чи хронічне отруєння.
Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшення цього завдання прийнято поділяти причини виробничого травматизму і професійної захворюваності на такі основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, економічні, психофізіологічні.
Організаційні причини – відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням.
Технічні причини – несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування.
Санітарно-гігієнічні причини – підвищений вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин, недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни.
Психофізіологічні причини – помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі. Економічні причини – нерегулярна виплата зарплати; низький заробіток; неритмічність роботи; прагнення до виконання понаднормової роботи; праця за сумісництвом чи на двох різних підприємствах.
Виробничий травматизм, професійні та професійно зумовлені захворювання завдають не лише соціальних, але й значних економічних збитків, тому комплекс організаційно-профілактичних заходів знаходиться в складному взаємозв’язку різних чинників виробничого середовища і умов праці. Розроблення комплексу профілактичних заходів можливе лише на основі обґрунтованого аналізу і прогнозу виробничого травматизму, що дозволяє виконати дана методика [1].
Серед причин нещасних випадків переважають організаційні – 66,7% нещасних випадків. Через психофізіологічні причини сталося 21,1% нещасних випадків, а через технічні причини – 12,2%. Організаційними причинами нещасних випадків стали: - невиконання вимог інструкцій та положень, інших нормативно-правових актів підприємства з охорони праці – 34,7%; - невиконання посадових обов’язків – 8,5%; - порушення технологічного процесу – 3,0%; - порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів – 2,1%; - порушення вимог техногенної безпеки під час експлуатації машин, устаткування, механізмів, обладнання тощо – 2,0%. Технічними причинами нещасних випадків стали (відсоток від загальної кількості травмованих осіб по Україні): - незадовільний технічний стан виробничих будинків, споруд, території, інженерних та інших комунікацій, – 4,0%; - незадовільний технічний стан засобів виробництва – 1,9%; - конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва – 1,5%; - інші технічні причини – 1,5%; - недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки – 1,2%.
До основних подій, які призвели до нещасних випадків, які мали місце на підприємствах, відносять: - дія рухомих і таких, що обертаються, деталей машин і механізмів, – 12,0 % від загальної кількості травмованих по Україні; - падіння устаткування (обладнання) або їх конструктивних елементів – 4,2%[5].
2. ОЦІНКА ВИРОБНИЧИХ РИЗИКІВ ЯК ОДИН З ПРЕВЕНТИВНИХ ЗАХОДІВ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ
Для підвищення ефективності управління охороною праці на підприємствах пропонуються переважно підходи, що базуються на реактивних заходах, механізм превентивних дій не надто розвинений або не реалізується через брак фінансово-адміністративних важелів. Результативність управління оцінюється за показниками виробничого травматизму, хоча ці показники фіксують наслідки процесів управління, коли час для превентивних заходів упущений. Забезпечення об’єктивних кількісних оцінок ризику травмування на виробництві та обґрунтування на їх основі заходів з профілактики набула останнім часом особливої актуальності. При цьому необхідно виконати формалізований опис процесу виникнення виробничої травми, виявлення основних закономірностей причинно-наслідкових зв’язків в процесі травмування, а також кількісного оцінювання впливу на рівень виробничого травматизму різноманітних причин і визначення критеріїв та методів обґрунтування рішень з профілактики травматизму. Оцінка виробничих ризиків полягає у всеосяжному і систематичному виявленні небезпек і визначенні величини ризиків. Загальною метою оцінки ризиків є підвищення рівня безпеки праці.
Оцінка ризиків є найбільш ефективним превентивним заходом. При оцінці ризиків враховуються не тільки несприятливі події і нещасні випадки, що сталися раніше, але й небезпеки, які поки що не викликали несприятливих наслідків. Їх виявлення до того, як вони завдадуть шкоди здоров'ю, дозволяє забезпечити усунення цих небезпек або зниження їх впливу до безпечного рівня. Оцінка ризиків є безперервним і систематичним процесом. Вона проводиться поетапно, з урахуванням раніше виявлених небезпек. Докладні рекомендації по методиці проведення оцінки ризиків, а також рекомендації щодо подальших заходів в залежності від результатів цих оцінок відображені в документах Міжнародної організації праці [3]. Ці рекомендації носять загальний характер і універсальні для всіх організацій і підприємств, проте для кожної галузі необхідно здійснювати облік небезпек, які характерні для її виробничих умов і технологічного забезпечення. [4].
Системним дослідженням показників безпеки праці в Україні за 2006–2011 роки визначено їх зв’язок з виробничим травматизмом зі смертельним наслідком, розроблено підходи до прогнозування виробничого травматизму. У роботах проаналізовано вплив показників безпеки праці на підприємствах України, а саме показників небезпечності машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів та будівель і споруд, на рівень виробничого смертельного травматизму за 2006–2011 роки. Дослідження було проведено за матеріалами спеціального розслідування нещасних випадків на виробництві зі смертельним наслідком та звітів про стан умов та безпеки праці на підприємствах. Проведені дослідження свідчать про зниження рівня травматизму в Україні, але одним із факторів, який суттєво впливає на таку ситуацію є зниження кількості працюючих [6-8]. Іншим фактором, який негативно впливає на рівень виробничого травматизму, є використання машин, механізмів, устаткування транспортних засобів, обладнання, технологічних процесів, будівель та споруд, що не відповідають нормативним актам з охорони праці . При дослідженні виробничого травматизму науковці почали ширше використовувати методи логічного та математичного моделювання, які дозволяють прогнозувати ризик виникнення аварій та травмування, що дає змогу розробляти і впроваджувати ефективніші запобіжні заходи. В. І. Кравчук та В. Г. Гусар застосовують ймовірнісні методи аналізу відмов у дослідженні проблем аварійності і травматизму у провідних галузях економіки . Зазначений метод є достатньо ефективним і зручним для оцінювання ризику травмування працівників на виробництві, але він має певні обмеження у застосовуванні, зокрема стосовно кількісного та якісного аналізу динаміки перебігу травмонебезпечної ситуації. Метод не дає змогу визначати ймовірності переходів системи «людина-машина-виробниче середовище» з одного стану в інший, повернення системи в попередній стан, приблизний час перебування зазначеної системи в тому чи іншому стані тощо. Це дозволяють зробити методи теорії диференціальних рівнянь, хоча водночас вони не можуть визначати ступінь впливу кожної первинної події – причини на головну подію – наслідок. На жаль, вітчизняних розробок у галузі оцінювання професійних ризиків явно недостатньо для того, щоб можна було хоча б робити судження про державне регулювання процесу управління виробничими ризиками, а тим більше, впроваджувати якісь професійні концепції.
У більшості країн світу, зокрема США, ЄС, Японії, управління ризиками небезпек для життя і здоров’я працівників розглядають як основоположний підхід до профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань. В Україні дуже гостро постало питання стосовно закріплення на законодавчому рівні нових концептуальних засад щодо впровадження системи управління ризиками, що потребує перегляду наявних механізмів і процедур забезпечення здорових і безпечних умов праці на виробництві. Найважливішим принципом профілактики, закріпленим у правовій базі ЄС з безпеки праці, є її мета – заохочення удосконалень у сфері безпеки і охорони здоров’я працівників під час роботи. Мається на увазі не лише захист працівників і запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, а й поліпшення стану безпеки при роботі з машинами, агрегатами та іншою технікою.
3. ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ МІНІМІЗАЦІЇ ТРАВМАТИЗМУ НА ВИРОБНИЦТВІ
Нормативно-правові акти установлюють вимоги щодо безпеки праці під час експлуатації техніки та виробничого обладнання. Це можна досягти: правильним вибором принципів дії техніки та обладнання, удосконаленням їх конструктивних схем, елементів конструкції, використанням засобів механізації, автоматизації та дистанційного керування, дотриманням ергономічних вимог, застосуванням засобів захисту, використанням безпечних та нешкідливих матеріалів. При проектуванні необхідно враховувати умови експлуатації з тим, щоб при дії на нього вологи, сонячної радіації, механічних коливань, високих та низьких тисків і температур, агресивних речовин тощо щоб воно не ставало небезпечним .
Застосування нешкідливих і негорючих матеріалів, безвідходних технологій, комплексної механізації, автоматизації, комп'ютеризації процесів, створення оптимальних умов праці сприяють зменшенню кількості несприятливих виробничих чинників і запобігають виникненню невідповідних подій і ситуацій, отруєнь, професійних захворювань, аварій та пожеж.
При виникненні можливих небезпек безпека виконуваних робіт в умовах виробництва суттєво залежить від попередження працюючих про наслідки порушення технологічного процесу, аварійної ситуації, зупинки обладнання (його несанкційований пуск). З цією метою широко використовують світлову сигналізацію на транспортних сільськогосподарських засобах, в електроустановках, на пультах керування напівавтоматичними і автоматичними лініями; температуру, тиск, швидкість руху, вміст шкідливих речовин, вібрацію, випромінювання контролюють сигнальні пристрої; для попередження про виникнення надзвичайної події, аварії застосовують звукову сигналізацію у вигляді сирен, гудків, дзвінків, зумерів, ревунів; для підвищення уваги працюючих, попередження їх про можливу небезпеку на робочому місці робляться попереджувальні надписи і сигнальне фарбування; плакати та знаки безпеки повинні привертати увагу працюючих до можливої небезпеки чи дозволу на виконання відповідних робіт. Отже, як правило, увага приділяється низькорівневому компоненту, тобто захисту, а не високорівневому, тобто запобіганню і покращенню умов безпеки праці при застосуванні технологічного обладнання, машин, агрегатів та інших механізмів. Акцент ставиться переважно на відшкодуванні та компенсації, тож, очевидно, необхідно перейти до більш проактивного підходу, що передбачає оцінку ризиків і побудований на запобіганні, а також більше зосереджений на заохоченні покращення умов безпеки праці на робочих місцях.
Травматизм на виробництві в Україні не випадково почали прирівнювати до національного лиха. Він завдає не лише багато страждань конкретним працівникам, їхнім рідним та близьким, а й безпосередньо впливає на економіку України. Велика частка травм придає на досвідчених робітників віком 40 – 65 років, які мають великий стаж роботи, що пояснюється звичкою до небезпеки реалії нашого часу, стратегія економічної перебудови держави повинні змінити ставлення роботодавців, власників підприємств до профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань. Тому нагальна потреба сьогодення - практичне віднесення в дію механізму економічної зацікавленості у покращенні умов і безпеки праці, а саме: віднесення підприємства до більш високого класу професійного ризику виробництва у випадку систематичних правопорушень нормативно-правових актів з охорони праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, та переведення підприємства до більш низького класу професійного ризику виробництва за умови значного поліпшення умов і безпеки праці.
Для боротьби з травматизмом насамперед треба створити для людини сприятливі соціально-економічні та екологічні умови та проводити спеціальні профілактичні заходи організаційного, технічного, санітарно-гігієнічного, медичного, освітнього й морально-етичного характеру. Виробничий травматизм найлегше піддається регулюванню та керуванню. Тож аби запобігти лиха достатньо знати головними умови його профілактики: ретельну організацію на виробництвах заходів з техніки безпеки та суворий контроль за їх виконанням усіма працівниками.
ВИСНОВКИ
1. Підбиваючи підсумки, можна сказати, що на сьогоднішній день законодавча база не відповідає реаліям життя, тому потребують удосконалення нормативноправові акти стосовно забезпечення заходів з охорони праці, в тому числі запобіганню травматизму на виробництві.
2. Законодавча база повинна стимулювати виробників щодо підвищення заходів з охорони праці шляхом заохочення вкладанням грошових і матеріальних ресурсів.
3. Нажаль, зараз спостерігається відсутність загальноприйнятих методик (методів, алгоритмів), що можуть застосовуватися для аналізу та кількісного оцінювання ризику травмування на виробництві. Використання міжнародного досвіду на окремих підприємствах дозволяє істотно покращити стан виробничої безпеки, але подібних прикладів дуже мало.
4. На підприємствах повинні бути задіяні процедури виявлення існуючих небезпек та оцінки виробничого ризику, які використовуються при плануванні та реалізації необхідних профілактичних заходів. Способи та методи виявлення та оцінки ризиків необхідно обирати відповідно до особливостей робочого місця, при цьому повинні враховуватися всі види робіт і всі фактори небезпеки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аналіз, прогнозування та профілактика травматизму з важкими наслідками / Р. І. Пахомов, Г. М. Гасій, І. О. Білоус, Т. В. Лаврут // Збірник наукових праць Харківського університету Повітряних Сил. - 2015. - Вип. 2. - С. 139-144. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ZKhUPS_2015_2_33. – Назва з екрана. – Дата звернення: 02.11.2020.
2. Гордійчук Л. М. Аспекти виробничого травматизму та професійна захворюваність. Науковий вісник ЛНУВМБТ імені С. З. Ґжицького. 2017. № 76. Т. 19. С. 136–138.
3. Оценка рисков на рабочем месте : практическое пособие : [перевод с финского] / Мерви Муртонен; [науч. ред. : Г. З. Файнбург]; VTT-техн. исслед. центр Финляндии, М–во социал. обеспечения и здравоохранения Финляндии, Отд. охраны труда. – М. : Международная организация труда, 2011. – 63 с.
4. Кружилко О.Є., Сторож Я.Б., Ткалич І.М., Полукаров О.І. Підвищення ефективності управління охороною праці на основі виявлення небезпек та оцінки ризиків виробничого травматизму. Адаптивні системи автоматичного управління. 2017. Вип. 2(31) .С. 38–45. - Режим доступу: http://confopcb.iee.kpi.ua/proc/article/viewFile/183794/183608. – Назва з екрана. – Дата звернення: 02.11.2020.
5. Радіонов М. О. Визначення основних напрямів профілактики травматизму на підприємствах сільського господарства / М. О. Радіонов, Д. Д. Марченко, М. О. Радіонов // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2019. - Вип. 1 (101). - С. 111-117.
6. Амоша А.И. Условия труда и эффективность производства (социально-экономические проблемы гармонизации и методы оптимизации). К.: Наукова думка, 1997. 184 с.
7. Зубець М.В., Безуглий М.Д. Економічні аспекти реформування аграрно-промислового комплексу України. К.: Аграрна наука, 2010. 31 с.
8. Безуглий М.Д., Присяжнюк М.В. Сучасний стан реформування аграрно-промислового комплексу України. К.: Аграрна наука, 2012. 47 с.
9. Сисолін П.В., Сало В.М., Кропивний В.М. Сільськогосподарські машини: теоретичні основи, конструювання, проектування. Книга 1. Машини для рільництва. К.: Урожай, 2001. 282 с.
10. Погорілий Л.В. Випробування – передовий край створення і впровадження нової сільськогосподарської техніки. Техніка АПК. Спецвипуск. 1998.
11. Адамчук В.В., Грицишина М.І. Система техніко-технологічного забезпечення виробництва продукції рослинництва. К.: Аграрна наука, 2012. 416 с.
12. Адамчук В.В., Булгаков В.М., Гринник І.В. Перспективи розвитку і застосування у сільському господарстві сучасних високотехнологічних засобів. Техніко-технологічні аспекти розвитку та випробування нової техніки і технологій для сільського господарства України: Зб. наук. праць / УкрНДІПВТ ім. Леоніда Погорілого. Дослідницьке, 2013. Вип. 17 (31). 13. Калетнік Г.М., Булгаков В.М. Сучасний стан та перспективи кадрового і наукового забезпечення галузі механізації сільського господарства. Механізація та електрифікація сільського господарства: Міжвідомчий тематичний наук. зб. / Нац. наук. центр – ІМЕСГІ НААН. Глеваха, 2013. Вип. 97. Т.1.
14. Кравчук В.І., Гусар В.Г. Прогнозування основних тенденцій розвитку сільськогосподарських машин та обладнання. Техніка і технології АПК. 2014. № 6 (57).
15. Петров І.В. Особливості захисту населення від небезпечних хімічних речовин промислового походження. Культура безпеки – запорука сталого розвитку суспільства: матеріали всеукраїнської науково-методичної конференції, Національний університет кораблебудування ім. адмірала Макарова. Миколаїв, 2013.
16. Горбунова К.М., Курепін В.М. Комплексна безпека підприємств як складова системи управління. Збірник наукових праць Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. I Всеукраїнська наукова конференція. Миколаїв: Торубара В.В., 2018.
17. URL: https://studfile.net/preview/3283544/page:2/.