Ім'я файлу: Профілактика та подолання наркотичної залежності.docx
Розширення: docx
Розмір: 28кб.
Дата: 25.01.2021

Предмет: Методи психологічної допомоги

Міні-доповідь на тему «Профілактика та подолання наркотичної залежності»

Психоактивні речовини (ПАР) — речовини, що спричиняють звикання та/або залежність за умов систематичного вживання. До психоактивних речовин належать алкоголь, наркотичні речовини, окремі лікарські та інші засоби.

Залежність від наркотиків — це хронічне захворювання, що проявляється в непереборному бажанні вживати наркотичні речовини, незважаючи на негативні соціально-медичні наслідки. Відповідно до сучасних досліджень, залежність від ПАР є захворюванням центральної нервової системи: біохімія в активних центрах (рецепторах) мозку змінюється так, що потреба в наркотичних речовинах стає біологічно зумовленою і дуже сильною.

Оскільки вживання наркотиків може призводити до змін у мозку, залежність розглядають як хронічне захворювання, а не брак волі чи прояв поганого характеру. Наркозалежність вважають рецидивним захворюванням — люди, які лікуються від розладів, пов’язаних з уживанням наркотиків, або пройшли таке лікування, мають підвищений ризик повернутися до вживання ПАР навіть після кількох років відмови.

Вживання наркотиків впливає передусім на три складові мозку.

  • Базальні ганглії відіграють важливу роль у формуванні мотивації, зокрема приємних ефектів від такої діяльності, як прийом їжі, спілкування і секс, а також беруть участь у формуванні звичок і щоденної поведінки. Людина втрачає здатність відчувати задоволення від іншої діяльності крім вживання наркотиків.

  • Розширена мигдалина відповідає за стресові відчуття, такі як дратівливість і неспокій, що є характерними для синдрому відміни (коли людина різко перестає вживати наркотичні речовини). За тривалого вживання наркотичних речовин людина продовжує це робити, щоб отримати тимчасове полегшення від почуття дискомфорту, а не заради задоволення. Тобто вживання ПАР відбувається не для отримання насолоди, а щоби «привести себе у нормальний стан».

  • Префронтальна кора відповідає за здатність мислити, планувати, розв’язувати проблеми, приймати рішення і контролювати свої імпульси. Ця частина мозку дозріває останньою, тому підлітки найбільш уразливі до наркотичних речовин.

Деякі наркотичні речовини, наприклад опіоїди, також впливають на стовбур головного мозку, що контролює основні життєво важливі функції (частоту серцевих скорочень, дихання і сон).

Характерні ознаки синдрому залежності від ПАР:

  • сильне бажання чи почуття непереборної тяги до прийому ПАР;

  • порушена здатність контролювати поведінку, пов’язану з прийомом ПАР;

  • поява абстинентного стану (ломки), що виникає, коли прийом психоактивної речовини зменшити або припинити;

  • ознаки толерантності до дії психоактивної речовини, що проявляються в необхідності значного збільшення кількості речовини для досягнення бажаного ефекту;

  • поглиненість уживанням ПАР, котра проявляється в тому, що заради прийому речовини людина повністю або частково відмовляється від важливих альтернативних задоволень і зацікавлень чи витрачає багато часу на діяльність, необхідну для придбання і прийому речовини, та на відновлення після її ефектів;

  • вживання психоактивних речовин всупереч явним ознаками шкідливих наслідків для здоров’я, роботи/навчання, стосунків з друзями, членами родини тощо.

Соціально-педагогічна профілактика наркоманії — вид соціальної діяльності, що спрямована на проведення освітньо-профілактичних заходів та реалізацію педагогічних моделей впливу на особистість з метою попередження вживання наркотичних засобів. Ґрунтується на своєчасному виявленні та виправленні негативних інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних факторів, що зумовлюють відхилення в психічному та соціальному розвитку дітей і молоді, у їхній поведінці, стані здоров’я, а також в організації життєдіяльності й дозвілля.

Зміст соціально-педагогічної профілактики наркоманії:

- формування установок (відношень, мотивів, моделей поведінки) на життя без наркотиків;

- поширення профілактичної інформації (друкована продукція, засоби масової інформації, міжособистісні стосунки, інші форми соціальної роботи);

- формування умінь і навичок здорового способу життя; - застереження формування пронаркотичних моделей поведінки;

- ініціювання педагогІчно-змістовної діяльності з профілактичної роботи; - організація заходів щодо виконання програми нормальної поведінки; включення до міжнародних проектів питань з профілактики наркотизації, поширення передового міжнародного досвіду з зазначеної проблеми;

- превентивна робота з проблем пияцтва, алкоголізму, вживання тютюну серед неповнолітніх і молоді;

- пропагандистські заходи до міжнародних свят, Всесвітніх днів без тютюну, алкоголю, наркотиків.

Основними напрямами діяльності у сфері профілактики алкоголізму, наркоманії та токсикоманії є:

- здійснення комплексу заходів з метою попередження зловживання спиртними напоями чи незаконного вживання наркотичних засобів, психотропних речовин і попередження та зменшення негативних соціальних наслідків і шкоди здоров'ю, що завдається внаслідок їх вживання;

- протиалкогольна і протинаркотична пропаганда;

- протинаркотичне і протиалкогольне навчання та виховання;

- реалізація системи заходів, спрямованих на раннє виявлення осіб, віднесених до групи ризику, і осіб, які зловживають спиртними напоями чи незаконно вживають наркотичні засоби, психотропні та токсичні речовини, і надання їм необхідної наркологічної, психологічної, реабілітаційної та соціальної допомоги;

- інформування населення про негативні соціальні наслідки та шкоду здоров'ю, що завдається внаслідок зловживання спиртними напоями чи незаконним вживанням наркотичних засобів, психотропних та токсичних речовин, і методи профілактики, діагностики, лікування і реабілітації осіб, хворих на алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію;

- проведення відповідної профілактики з сім'ями, членами яких є особи, віднесені до групи ризику, або особи, які зловживають спиртними напоями чи незаконно вживають наркотичні засоби, психотропні та токсичні речовини;

- розвиток мережі наркологічних (психіатричних) закладів, реабілітаційних установ, інших закладів і установ, необхідних для забезпечення доступної наркологічної допомоги, медико-соціальної, соціальної адаптації та реабілітації, і зміцнення їхньої матеріально-технічної бази;

- підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних, педагогічних, соціальних працівників і інших спеціалістів сфери профілактики алкоголізму, наркоманії та токсикоманії;

- розвиток наукових досліджень з метою удосконалення методів і лікарських засобів, що використовуються для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації осіб, хворих на алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію;

- протидія незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин;

- взаємодія та координація діяльності органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

фінансове забезпечення профілактики алкоголізму, наркоманії та токсикоманії.

Види та форми соціальної профілактики алкоголізму, наркоманії:

- наукова робота з визначення факторів, що впливають на характер процесу наркотизації, і розробка науково обґрунтованих рекомендацій щодо соціально-педагогічної профілактики;

- організаційно-педагогічні заходи щодо створення середовища, яке виховує, за місцем проживання дітей і молоді (робота консультаційних пунктів профілактики наркотизації з проблем освіти, виховання, організації дозвілля, працевлаштування тощо);

- педагогічне втручання в ситуацію збоченого пронаркогенним, проалкогольним фоном розвитку окремої особистості і популяційної групи;

- соціально-педагогічний моніторинг, аналіз, надання рекомендацій, проведення заходів щодо реалізації державних, регіональних, галузевих програм з профілактики наркотизації;

- залучення різних соціальних інститутів у процес соціалізації дітей і молоді, створення в мережі соціальних служб умов для виявлення соціальних ініціатив, розвитку молодіжного руху та відродження традицій національного виховання (проведення масових профілактичних свят, конкурсів, спортивних змагань, театралізованих дій);

- організація соціально-педагогічної та освітньої роботи з дітьми з сімей групи ризику (індивідуальна та групова робота з батьками й дітьми, з різними категоріями молоді);

- сприяння установам освіти, комітетам у справах неповнолітніх, спорту, культури та іншим організаціям діяльності з профілактики негативних явищ серед молоді, в організації здорового способу життя неповнолітніх і молоді.

З проблемою розповсюдження наркоманії тісно пов’язане поширення епідемії ВІЛ\СНІДу, оскільки серед загальної кількості ВІЛ-інфікованих відсоток ін’єкційних споживачів наркотиків складає близько 80 %. Хвороба вражає молодь у найбільш активному репродуктивному та працездатному віці. Не менш вражаючим є факт, що офіційна кількість випадків ВІЛ\СНІД - тільки вершина айсбергу, що складає близько 10 % фактичного числа. Вчасна профілактика, особливо з „групами ризику”, не ведеться в достатньому обсязі. Цю проблему можна вирішити тільки комплексно, приймаючи до уваги не лише медичні, а й соціальні, психологічні та правові аспекти. Профілактичні заходи повинні утримувати молодь від спокуси вживання наркотиків. Ефективність профілактичної роботи залежить від довіри населення, взаємодії з органами державної влади, освіти, охорони здоров’я, засобами масової інформації

Програма «Подолання наркотичної залежності» - сукупність заходів соціально-психологічної структури щодо усвідомлення та визнання засудженим наявності наркотичної залежності, визнання нездатності самостійно чинити їй опір, зміцнення чи отримання мотивації для продовження лікування від наркотичної залежності, усвідомлення відповідальності за своє здоров’я.

Метою програми «Подолання наркотичної залежності» є формування здорового способу життя у засуджених, які мають наркотичну залежність, сприяння у її подоланні та реабілітації.

Реалізація програми «Подолання наркотичної залежності» поділяється на три етапи: початковий, основний та заключний.

На початковому етапі:

відбувається набуття засудженим знань стосовно наркотичної залежності;

приходить усвідомлення та визнання засудженим наявності наркотичної залежності;

формується визнання засудженим нездатності самостійно чинити опір наркотичній залежності;

пропонується інформація про медичну та психологічну допомогу засудженим, які мають наркотичну залежність;

роз’яснюються умови та порядок участі у програмі «Подолання наркотичної залежності».

Під час основного етапу відбуваються:

отримання конструктивних навичок у боротьбі з наркотичною залежністю: навичок контролю негативних емоцій, почуттів та станів, комунікації (звернення за допомогою), створення свого позитивного образу;

виявлення психологічних механізмів наркотичної залежності та утворення відповідних механізмів захисту (зміна стереотипних неефективних способів мислення, переживання та поведінки);

участь у психотерапевтичних програмах, які проводяться представниками медичної та психологічної служб установи, представниками державних та громадських організацій.

На заключному етапі відбуваються:

зміцнення мотивації для продовження лікування від наркотичної залежності після звільнення з установи;

підвищення усвідомлення відповідальності за своє здоров’я.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас