Профілактика суїцидів
Димченко Діана 20 група МФ2
Самогубство - акт позбавлення себе життя, під час якого людина діє навмисно, цілеспрямовано і свідомо.
Суїцидальна поведінка - поняття більш широке ніж суїцид, воно включає в себе будь-які внутрішні та зовнішні форми психічних актів, які спрямовуються уявленнями про позбавлення себе життя.
Розрізняють декілька видів самогубств
1. Неусвідомлюване самогубство;
2. Самогубство, як ризикована гра і ризикована безпечність:
3. Психопатологічне й агресивно-невропатичне самогубство:
а) маніакальне самогубство осіб, охоплених галюцинаціями або маячними ідеями;
б) самогубство меланхоліків, що перебувають у стані великого занепаду духу, глибокої
скорботи, гіпертрофованих докорів совісті, суму, журби;
в) самогубство охоплених нав'язливими ідеями;
г) автоматичне чи імпульсивне самогубство;
4. Самогубство психічно нормальної людини з наступними видами суїцидальної
поведінки:
а) демонстративно-шантажна форма суїцидальної поведінки:
- завершені і незавершені самовбивчі дії;
- поведінка суїцидентів із тривалим і сталим прагненням до смерті;
короткочасним, але рецидивним ставленням, що час від часу повторюється;
миттєвим, імпульсивним, рецидивним ставленням до смерті;
непрямий, напівнавмисний, напівпереднавмисний суїциди, суїцид;
- можливий суїцид, суїцидна гра, провокації агресії на себе;
- серйозний та несерйозні суїциди;
- суїцидні феномени
б) внутрішні та зовнішні форми суїцидальної поведінки:
- внутрішні форми: суїцидальні думки, уявлення, емоційні переживання, задуми, наміри;
- зовнішні форми: суїцидальні спроби і завершені суїциди;
в) егоїстичний суїцид, що виникає через руйнування соціальних зв'язків особистості із суспільством;
г) альтруїстичний суїцид, який відбувається у формі самопожертви задля захисту інтересів групи (японські пілоти-камікадзе, релігійні фанатики тощо);
д) аномічний суїцид, який виникає внаслідок знемоги;
е) депресивно спричинений суїцид;
є) спровокований засобами масової інформації
Загальні риси самогубць В.П. Мушинський
1. Загальною метою всіх самогубств є пошук рішення.
2. Загальним завданням всіх суїцидів є припинення свідомості.
3. Загальним стимулом при суїциді є нестерпний психічний біль.
4. Загальним стресором при суїциді є фрустровані психологічні потреби.
5. Загальною суїцидальною емоцією є безпорадність - безнадійність.
6. Загальним внутрішнім відношенням до суїциду є амбівалентність.
7. Загальним станом психіки є звуження когнітивної сфери.
8. Загальною дією при суїциді є агресія (втеча).
9. Загальним комунікативним актом при суїциді є повідомлення про свій намір.
10. Загальною закономірністю суїциду є відповідність суїцидальної поведінки загальному стилю поведінки протягом життя.
Етапи суїцидальної поведінки
Як зазначає дніпропетровський психолог В.П. Мушинський «суїцидальна поведінка включає усі прояви суїцидальної активності - думки, наміри, висловлювання, загрози, спроби самогубства, - і уявляє собою ланцюг аутоагресивних дій людини, свідомо чи навмисно спрямованих на позбавленим себе життя через зіткнення з нестерпними життєвими обставинами.Така поведінка є динамічним процесом і складається з наступних етапів:
Етап суїцидальних тенденцій - вони є прямими чи непрямими ознаками, що свідчать про зниження цінності власного життя, про втрату сенсу життя, про небажання жити; суїцидальні тенденції виявляються у думках, намірах, почуттях або загрозах.
Етап суїцидальних дій - він починається, коли відповідні тенденції приходять у дію; під суїцидальною спробою розуміється суїцид, який знезалежних від людини обставин був відвернутий і не привів до летального наслідку; суїцидальні тенденції можуть трансформуватися у завершений суїцид, результатом якого є смерть людини.
Етап постсуїцидальної кризи - він продовжується з моменту здійснення суїцидальної спроби до повного зникнення суїцидальних тенденцій»
Умови - такий комплекс явищ, який, хоча і не породжує конкретні наслідки, але виступає необхідною передумовою їх становлення і розвитку.
Мотив - це подія, яка стає поштовхом для дії причини.
альтруїстичний егоїстичний фаталістичний
Десять основних мотивів суїцидальної поведінки
1. Переживання, самотність, відчуженість, нерозуміння з боку рідних та близьких.
2. Реальна або уявна втрата батьківської любові, ревнощі, нерозділене кохання.
3. Переживання пов'язані зі смертю рідних, розлучення батьків.
4. Почуття провини, образи, сорому, незадоволеність собою.
5. Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням.
6. Страх перед покаранням.
7. Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність.
8. Шантаж, погрози.
9. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.
10. Співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів.
Фактори ризику
а) спадковість;
б) вербальна і фізична агресія;
в) висока конфліктність спілкування;
г) прагнення до домінування або орієнтації на залежність;
ґ) ізоляція або неприйняття однолітками;
д) різкі зміни у поведінці, імпульсивність, неадекватність реакцій;
е) низький або високий рівень інтелекту;
є) неадекватна самооцінка;
ж) неблагополучне сімейне оточення, рання дорослість;
з) психотравмуючі події (смерть близької людини, міжособистісний конфлікт, неблаговидний вчинок, погані стосунки у сім'ї та ін.);
і) алкоголізм і наркоманія, асоціальний спосіб життя.
Ознаки емоційних порушень:
а) втрата апетиту або імпульсивне ненажерство, безсоння або підвищення сонливості впродовж останніх декількох днів;
б) часті скарги на соматичні хвороби;
в) незвичне неохайне ставлення до свого зовнішнього вигляду;
г) постійне почуття самотності, непотрібності, провини або суму;
ґ) відчуття нудьги під час перебування у звичайному оточенні або при виконанні роботи, котра раніше приносила задоволення;
д) відхід від контактів, ізоляція від друзів і сім'ї, перетворення у людину-одинака;
е) порушення уваги зі зниженням якості роботи;
є) занурення у роздуми про смерть;
ж) відсутність планів на майбутнє;
з) раптові напади гніву, навіть через дрібниці.
Ранні ознаки суїцидальних намірів:
Попередня спроба самогубства
Усні загрози
Зміна в поведінці
Токсикоманія, наркоманія, алкоголізм
Незвичні покупки
Відмова від власності
Ознаки депресії
Проблеми у школі
Теми смерті
Раптові (неочікувані) стани ейфорії
Професійні науково-методичні заходи і підходи у профілактичній та корекційній роботі психологів із суїцидентами
І. Так, за змістом профілактики і корекції суїцидальної поведінки виділяють:
а) спеціалізовані психіатричні терапевтичні (медикаментозні й немедикаментозні) заходи із запобігання формування суїцидальної поведінки та лікування психічних розладів, що сприяють її виникненню; б) психологічні корекційні заходи для зміни особистісних установок на аутоагресивну активність, на підвищення рівня психологічної захищеності, формування антисуїцидальних бар'єрів; в) соціальні заходи, спрямовані на зміну соціального статусу, соціально- економічних умов життя потенційних суїцидентів; г) інформаційно-навчальні заходи з поширення знань про особливості виникнення і перебігу суїцидальної поведінки, про способи самодопомоги при виникненні аутоагресивних проявів, про роботу соціальних служб, про спеціалізовані навчальні програми для спеціалістів у галузі суїцидології, психології суїциду тощо.III. Метою невідкладної суїцидальної допомоги є корекція негативних емоцій, зменшення афективного компоненту і посилення самоусвідомлення. При оцінці стану суїцидента і проведенні психоконсультативної психокорекційної, психотерапевтичної роботи слід враховувати особливості ситуаційної реакції і позицію особистості в суїцидальному конфлікті.
IV. Складовими терапевтичного етапу профілактики суїцидів є кризова підтримка і кризове втручання. Кризова підтримка передбачає; а) зняття негативних адаптивних переживань, від реагування почуттів; б) прояснення конфліктної ситуації і досягнення розуміння проблеми; в) структурування ситуації, що має допомогти людині побачити цілісну картину проблеми і шляхи її виникнення; г) активізацію антисуїцидальних установок, допомогу особі у визначенні важливих зв'язків з близьким оточенням, їх значущості у житті, актуальних сенсів розвитку особистості. При цьому необхідна також робота із сім'єю з метою зміцнення чи відновлення міжособистісних зв'язків, з формування почуття поваги до людини, сприйняття її як рівної, визначення її права на власний світогляд, свої ціннісні орієнтації. Кризове втручання або інтервенція включає: а) зняття гостроти психотравми; б) вербалізацію, висловлювання емоційних переживань суїцидента; в) пошук шляхів конструктивного подолання психотравмуючної ситуації, спираючись на попередній життєвий досвід людини; г) усвідомлення тієї проблеми, яка знаходиться в основі суїцидального наміру, і спроба знайти більш конструктивний спосіб реалізації цієї потреби; д) формування в особистості мотивації для особистої психотерапевтичної роботи.
Напрями психотерапевтичної роботи із суїцидентами
1. Кризова психотерапія полягає передусім у перетворенні кризової ситуації, у виявленні та корекції неадекватних установок суїцидента, у пошуку та тренінгу невикористаних ним способів розв'язання суїцидального конфлікту. Здійснюється в індивідуальній, сімейній, груповій формах.
2. Когнітивна психотерапія спрямована на виявлення й усунення невідповідності об'єктивної реальності та основних ситуаційних установок суїцидента, його сприймання дійсності в умовах суїцидального конфлікту. Цей метод особливо ефективний під час корекції почуття безнадійності, пошуків когнітивних, смислових засад запобігання повторних суїцидальних спроб.
3. Аксіологічна корекція, що базується на вченні про цінності і спрямовує суїцидента на перегляд своїх особистісних цінностей. При цьому слід намагатися не тільки прагнути до домінування в системі цінностей клієнта духовних цінностей, а і підносити цінність самої особистості, людини, її життя різними засобами, передусім - раціональної психотерапії. Може бути корисною і християнська психотерапія. Далі наводиться авторська психотерапія суїцидента піднесенням цінності його особистості.
4. Раціональна психотерапія передбачає логічний аналіз стану суїцидента, розв'язання причин психологічної дезадаптації, встановлення зв'язку психологічного розладу із соматичною симптоматикою. Цей вид психотерапії підвищує обізнаність особистості клієнта про свій стан, знижує напруження, тривогу, що супроводжують суїдологічну кризу. При цьому слід прагнути не лише зміцнити ставлення суїцидента до чинників психотравмуючої ситуації, а й вплинути на його ціннісно-смислову сферу, в центрі якої має бути цінність самої особистості, людини, її життя, що є неперервним процесом, за цілісність якого кожна людина несе відповідальність перед людством.
5. Гештальттерапія, яка спрямована на корекцію процесів сприйняття, опрацювання та актуалізації інформації і базується на ключових положеннях про: - відношення фігури і фону; - їх протилежність і єдність; - усвідомлення та зосередження на теперішньому; - функцію захисту; - зрілість і відповідальність. При роботі за цією психотерапією суїцидент спонукається залишитись у ситуації «тут і тепер», уникати звертання до минулого досвіду, не вибудовувати планів на майбутнє, що нормалізує саморегуляцію особистості. Забезпечує покращення її соціальної адаптації.
6. Психодрама використовується як психотерапевтичний груповий процес у якому здійснюється драматична імпровізація для вивчення внутрішнього світу особистості суїцидента, для виводу на зовні його внутрішніх переживань, зміна внутрішнього образу психотравмуючої ситуації, ракурсу її бачення, розуміння мотивів поведінки інших, тощо.
7. Сімейна психотерапія дозволяє здійснювати корекцію порушених стосунків у найближчому оточенні суїцидента, що важливо для профілактики повторного суїциду. При використанні сімейної психотерапії виявляється соціально-психологічна зумовленість суїцидальної поведінки, надається допомога клієнту в усвідомленні причин його вчинку, особливостей сприйняття стосунків у родині, його уявлень про найближчих людей, навколишню дійсність, у баченні в новому ракурсі альтернативних можливостей адаптації.
8. Аутогенне тренування має на меті розвивати уміння саморегуляції особистості суїцидента, розширювати резерви її адаптації. Через це прискорюється вихід суїцидента із кризового стану, корегуються афективні розлади, формуються навички мотиваційно-смислової та емоційної саморегуляції у стресових ситуаціях, створюється позитивний емоційний фон, відреаговуються агресивні почуття.
Загальні рекомендації зі спілкування
1. Висловте свою зацікавленість особою і долею співбесідника, а якщо це доречно, то і любов до нього.
2. Ставте питання в прямій, щирій і спокійній манері; використовуйте техніку активного слухання.
3. З'ясуєте, наскільки ясний образ майбутньої суїцидальної дії сформовано у співбесідника:
- чи є у нього суїцидальний план;
- чи намічені час і місце виконання;
- чи були суїцидальні думки і спроби у минулому;
- як він сам оцінює вірогідність свого суїциду.
Пам'ятаєте, що чим докладніше розроблений план, тим більше вірогідність його реалізації.
5. Спонукаєте його виразити свої відчуття у зв'язку з проблемною областю його відносин.
6. Запитайте, чи доводилося йому розповідати кому- небудь про те, що він говорить зараз. Це питання допоможе підштовхнути співбесідника до думки, що, можливо, головна його проблема в соціальній (само) ізоляції.7. Будьте готові до того, що ви будете залучені (можливо, на тривалий час) в психотерапевтичну роботу з вашим співбесідником.
Чого не слід робити :
- не відповідайте на заяви про суїцидальні наміри (наскільки б безглуздо, на ваш погляд, вони не звучали) репліками типу: "Чути не хочу про такі дурощі", чи "Варто говорити про речі, яких все одно не зробиш?" Такі відповіді можуть тільки примусити вашого співбесідника пошкодувати про те, що він скористався вашою допомогою;
- не показуйте, що ви шоковані заявами людини, яка до вас звернулася, навіть якщо ви дійсно відчули емоційне потрясіння;
- не вступайте в дискусію про допустимість самогубства. Повідомте тільки, що ви не хочете, щоб співбесідник йшов з життя.
Допомога при потенційному суїциді
1. Підбирайте ключі до розгадки суїциду. Попередження самогубства полягає не тільки в піклуванні та участі друзів, а і в здатності розпізнавати ознаки суїцидальних намірів. Обов‘язково з‘ясуйте, чи не є одинокою та ізольованою ця людина.
2. Прийміть суїцидента як особистість. Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не може наважитись на самогубство. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте у відповідності зі своїми власними почуттями та переконаннями.
3. Налагодьте турботливі стосунки. Не існує вичерпної відповіді на таке серйозне запитання, як можна попередити самогубство? Але ви можете зробити величезний крок вперед, якщо приймете людину, котра перебуває у відчаї. У цій ситуації є час не для моралізування, а для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, але й невербально.
4. Будьте уважним слухачем. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини – що б то не було – печаль, провина, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, це буде доказом вашої зацікавленості й турботи.
5. Не сперечайтесь. Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, і спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й втратити людину.
6. Запитуйте. Найкраще запитати прямо: «Ти думаєш про самогубство?». Це не викличе подібної думки, якщо раніше її не було. Але якщо людина думає про самогубство і, нарешті, знаходить когось, кому небайдуже її хвилювання і хто погоджується обговорити цю заборонену тему, то вона часто почуває полегшення, отримує можливість зрозуміти свої почуття.
7 .Не пропонуйте невиправданих утіх. Суїциденти з презирством ставляться до зауважень на зразок: «Нічого, нічого, у інших такі ж проблеми, як у тебе» та до інших подібних кліше, оскільки вони різко контрастують з їхніми стражданнями. Ці фрази лише принижують їх почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними.
8. Пропонуйте конструктивні підходи. Потенційному самогубцю потрібно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що ви можете говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи помста.
9. Вселяйте надію. Важливо допомогти суїцидальним особам зрозуміти, що не потрібно зупинятися на одному полюсі емоцій. Основи для реалістичної надії мають бути подані переконливо і м'яко. Дуже важливо, якщо ви підкреслите людські можливості й силу, а також те, що кризові стани, звичайно минають, а самогубство безповоротне.
10. Оцініть міру ризику самогубства. Спробуйте визначити серйозність можливого суїциду. Адже наміри бувають різні – починаючи від скороминучих, нечітких думок про таку можливість і закінчуючи чітко розробленим планом самогубства певним способом. Незаперечним фактом є те, що чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенційний ризик.
11. Не залишайте людину у випадку високого ризику суїциду. Залишайтеся з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не пройде криза чи не з'явиться допомога. Пам'ятайте, що підтримка вимагає від вас певної відповідальності. Ви можете укласти з людиною так званий суїцидальний контракт. Тобто попросити зв'язатися з вами перед тим, як вона наважиться на суїцид альні дії для того, щоб ви ще раз могли обговорити можливі альтернативи.