Міністерство освіти і науки України
Закарпатський лісотехнічний коледж
Державного вищого навчального закладу
“ Національний лісотехнічний університет України ”
спеціальність: 5.09010301 “ Лісове господарство ”
Курсова робота
з предмету «Лісові культури і лісомеліорація»
на тему «Проект лісових культур на лісництві ДЛГП»
Виконав: Метенько Павло Іванович
студент групи ЛГ-42
відділення денне
Керівник: Вурста Ангеліна Степанівна
м. Хуст 2016
Зміст
Вступ …………………………………………………………………………………4
Розділ 1. Характеристика лісокультурної ділянки ………………………………..6
Розділ 2. Проектовані типи лісових культур…………………………………........9
2.1 Обґрунтування доцільності створення лісових культур на лісокультурних ділянках ……………………………………...…...9
2.2 Системи лісових культур ……………………………………..……11
2.3 Склад лісових культур ………………………………………….....13
2.4 Вибір головних супутніх та чагарникових порід ....……………...15
2.5 Типи та способи змішування лісових культур ………………..….17
2.6 Густота лісових культур……….……………….……..…………....19
2.7 Система і спосіб обробітку ґрунту під лісові культури…….….…21
2.8 Метод, спосіб і техніка виробництва лісових культур …….…….23
2.9 Види, кількість і техніка проведення доглядів за лісовими культурами………………………………………………………….25
2.10 Доповнення лісових культур……………………………………...30
2.11 Технічне приймання виконаних лісокультурних робіт ..……….31
2.12 Інвентаризація лісових культур .………………………..………..32
2.13 Переведення лісових культур вкритій лісовою рослинністю землі..……………………………………………………….……….32
Розділ 3. Розрахунок затрат на лісокультурній роботі……….………………….34
Розділ 4. Організація праці…………………..………………………………… …38
Розділ 5. Охорона праці та техніка безпеки на лісокультурних роботах……….39
Розділ 6. Екологічне обґрунтування запроектованих лісовідновлюючих заходів………………………………………………………………41
Вступ
Народне господарство постійно потребує великої кількості деревини. Але лісорослинні ресурси країни залишаються незмінними, а подекуди зменшуються. Невичерпність їх неможлива без своєчасного відновлення деревостанів, які вирубуються під час головного користування. На ділянках де нема лісу в наслідок стихійного лиха: буреломів, вітровалів, пожеж також потрібно відновлювати насадження.
Поновлення лісу відбувається природним шляхом і штучно, внаслідок цілеспрямованих дій людини.
Поновлення лісу природнім шляхом може бути насіннєвим і вегетативним.
Під час насіннєвого поновлення склад порід залежить від складу деревостану , з яких надходить це насіння.
Внаслідок того,що дерева після зрубування дають порослі зі сплячих бруньок відбувається вегетативне поновлення. Породний склад молодого покоління лісу при вегетативному поновленні залежить від складу порід, що до цього росли на даній ділянці і здатні утворювати поросль або кореневі паростки.
У випадках коли існує можливість відновлення зрубів достатньою кількістю корінних господарсько-цінних порід у прийняті терміни, необхідно використовувати природну здатність лісу до самовідновлення.
Під природне поновлення також проектують також площі, на яких створення лісових культур неможливе або недоцільне з технічних або екологічних міркувань(невеликі ділянки, заболочені площі).
Оскільки природне поновлення не завжди відповідає завданням інтенсивного ведення лісового господарства, виникає необхідність штучного відтворення лісових масивів, де відбулись рубки головного користування або попереднє покоління лісу знищене стихійним лихом.
Господарська цінність майбутнього лісу вирішується завдяки створенню штучних насаджень де можна запроектувати оптимальний склад, добір порід, раціональне розміщення рослин, зменшується конкуренція трав’яної рослинності
При створенні лісових культур здебільшого скорочується термін між зникненням попереднього покоління лісу і появою наступного. Штучні насадження можуть бути створені висаджуванням молодих рослин, або висіванням насіння.
Лісові культури створені садінням сіянців, або саджанців вирощених у розсадниках більш стійкі до умов навколишнього середовища ніж сходи, що з’явились з насіння висіяного на лісокультурній площі. Вони більш інтенсивно ростуть і менше страждають від конкуренції трав’яної рослинності, а також вимагають меншої кількості агродоглядів.
Метою даної курсової роботи є розробка проекту лісових культур шляхом штучного лісовідновлення на лісокультурній ділянці лісництва ДЛГП, що знаходиться в кварталі 14, виділі 7 в VI лісорослинному районі.
Розділ 1. Характеристика лісокультурної ділянки
Під ліси відводять різні категорії лісокультурних площ, які перед створенням лісових культур оцінюють.
Лісокультурна площа ─ це ділянка землі призначена для створення лісових культур.
Категорія лісокультурної площі ─ це ділянки однорідні за походженням, станом і технологією створення лісових культур.
Лісокультурний фонд ─ це загальна площа ділянок, що призначена для створення лісових культур.
Лісокультурні площі, які вимагають однотипних технологій створення лісових культур об’єднують в 4 групи:
пустища і галявини вилучені з сільськогосподарського користування, зруби і старі згарища з трухлявими, або вилученими пеньками; ділянки з рідко розміщеними пеньками, які не заважають суцільній оранці;
зруби рідше згарища, які не поновились головною породою, на яких на 1 га. містяться до 500 пнів для перезволожених і до 600 пнів для свіжих і сухих ґрунтів, що дає змогу здійснювати частковий обробіток ґрунту смугами чи борознами;
зруби і згарища, що не поновились головною і супутньою породами на яких на 1 га. є понад 500 пнів для сирих і понад 600 пнів для сухих ґрунтів, що дає змогу підготувати ґрунт борознами, або площадками після часткового корчування пнів;
зруби, що незадовільно поновились головною породою, або поновились м'яколистяними породами, а також зріджені насадження з густим підліском, які вимагають часткового обробітку ґрунту.
Тип лісу ─ це об’єднання ділянок лісу однорідних по складу порід, інших ярусів рослинності і фауни, мікробному поселенню ґрунтовими і гідрологічними умовами, взаємовідносинами між рослинами і середовищами, обміном речовинами і енергією.
Тип лісо рослинних умов характеризує вологість та родючість ґрунту, що є дуже важливим для при створенні лісових культур.
Проектування та розробка технології створення лісових культур починається з обстеження ділянки на якій будуть створюватися лісові культури, тобто встановлення наявності природного поновлення, його походження, породний склад, розміщення, повнота, ступінь зараженості ґрунту а також бусольна зйомка ділянки ґрунту.
У відповідності до завдання курсової роботи дана лісокультурна ділянка знаходиться в 14 кварталі 7 виділу ДЛГП і має форму прямокутника. Лісокультурна ділянка розташована в VI лісорослинному районі , згідно таблиці 3.1 [2] даний лісорослинний район це буково-ялицеві гірські ліси Закарпаття Воловецької верховини ВНРМ 300-1200 м. район розташований у північно-західній частині Закарпатської області і займає північні схили Полонинського хребта і південні ─ Вододільного. Для лісової рослинності району характерна чітко виражена вертикальна поясність. Тут виділені два пояси : пояс панування ялиці з буком до 800-900м. н. р. м. і пояс панування бук до вершин гір. Деревостани високопродуктивні. Домінуючий тип лісу ─ волога чиста бучина, вище 1100м. ─ волога яворова субучина.
Для визначення площі лісокультурної ділянки використовують таку формулу S=L1-2*L2-3, га
де L1-2 – довжина лісокультурної ділянки, м
L2-3 – ширина лісокультурної ділянки, м
Отже S = 230*110 = 2.53 га
Лісокультурна ділянка розташована у гірських умовах, крутизною схилу 22о висотою над рівнем моря – 550 м.
Тип лісорослинних умов на даній лісокультурній ділянці D3 – вологі груди, тип лісу D3 – ГЯцБк – волога грабова-ялицева бучина.
Категорія лісокультурної площі – свіжа вирубка. Природне поновлення головної породи на ділянці немає, але є незначна кількість природного поновлення малоцінних порід таких як: осика, верба козяча, береза, тому при проектування лісових культур ми його враховувати не будемо. На 1 га лісокультурної площі кількість пнів становить 270 шт.
Задерніння ґрунту на лісокультурній ділянці не спостерігається а також не виявлено зараження ґрунту личинками кліщів і тд. Тип ґрунту на даній лісокультурній ділянці – бурий гірсько-лісовий, згідно таблиці 2.1 [2] це глибокий опідзолений на елюво-делювії флішу, або елюво-делювії кристалічних порід. Найпоширеніший в Карпатах. Формується у свіжих і вологих ялицево-букових і ялицевих смеречниках на південних схилах, у букових смеречниках, смерекових, смерекових ялицевих бучинах та в яворових бучинах, D3 D2.
Довжини і румби сторін заносимо в таблицю 1.1
Таблиця 1.1
| Значення сторін | Румби | Довжини сторін, м |
| 1 | 2 | 3 |
| L0-1 L1-2 L2-3 L3-4 L4-1 | ПнСх 11о ПнСх 11о ПдСх 79о ПдЗх 11о ПнЗх 79о | 80 230 110 230 110 |
Розділ 2. Проектовані типи лісових культур
Приступаючи до створення лісових культур необхідно знати природу рослин, природно-історичні умови регіону і природу поєднання лісових деревних порід в конкретних умовах, тобто взаємодію цих порід в різних типах лісорослинних умовах.
Створення лісових культур починається з обстеження ділянки, тобто встановлення наявності природного поновлення, його походження, породний склад, розміщення, повноту, висоту, ступінь зараженості ґрунту, а також провести бусольну зйомку ділянки.
2.1 Обґрунтування доцільності створення лісових культур на лісокультурних ділянках
Україна знаходиться в сприятливих ґрунтово-кліматичних умовах для росту і розвитку деревних порід.
Сучасна лісова типологія враховує основні закономірності взаємовпливу основних екологічних факторів і лісової рослинності. Вона дає інтегровану оцінку кліматичних, грунтово-гідрологічних і біоценотичних факторів, єдність яких сформувалася в даних умовах протягом багатьох століть. Лісова рослинність, яка сформувалася при цьому, являє собою корінний тип лісу.
Лісопатологічна класифікація дає теоретичну і практичну основу для диференціації технології створення лісових культур щодо конкретного комплексу едафічних і лісобіологічних факторів, які становлять певний тип лісорослинних умов або тип ґрунту. Орієнтація на корінний тип лісу як на більш стійкий комплекс з компонентів певних лісових порід дає змогу уникати помилок у виборі асортименту порід для створення лісових культур.
Характерною особливістю лісів України є те, що життєдіяльність їх на одній території триває декілька десятків років, а для більшості хвойних та твердолистяних порід і століття.
Насадження які відновились природним насінним шляхом, легше переносять всі абіотичні і біотичні відхилення від середніх багаторічних.
Після рубки материнських насаджень на зрубах інтенсивно проявляється підріст деревних порід і чагарників вегетативного походження. Вегетативний підріст деревних порід та чагарників не тільки погіршує умови для появи самосіву головних порід, але й висівають їх підріст, який з’явився до рубки материнського насадження.
Особлива зміна порід спостерігається за умов застосування потужних механізмів при розробці лісосік головного користування. Ці важкі за масою механізми руйнують сталу підстилку і руйнують та утрамбовують верхні шари ґрунту,що не дозволяє утворюватися природному поновленню головних порід, тому потрібно впроваджувати лісові культури .
При природному поновленню лісу витрачається мінімальна кількість коштів, зате значна при рубках догляду.
Природні насадження насінного, порослевого і змішаного походження мають нерівномірну зімкнутість крон. Останнє, а також різний вік дерев, зумовлюють погане очищення стовбурів від гілок. Наслідком цього є занижена продуктивність стовбурної деревини і вихід цілих сортиментів.
Враховуючи ці особливості в районах інтенсивного господарювання, до яких відноситься більша частина території України, перевагу віддають штучному відновленню лісу.
При штучному відновленні лісу на постійне місце висівають насіння, висаджують садивний матеріал, як звичайно в наперед підготовлений ґрунт. До зімкнення гілок в цих культурах розпушують ґрунт і знищують трав’яну рослинність. В старшому віці проводять рубки догляду з проектуванням головних та супутніх порід і кращим в господарському відношенні підгінними деревами.
Характерною особливістю штучних насаджень є те, що насамперед можна запланувати склад насаджень, що значно полегшує в майбутньому формування корінних деревостанів. Заздалегідь також можна запланувати розміщення садивних місць, що забезпечує переведення в покриту лісом площу в 5-7 але не пізніше 9-10 років.
Отже, відновлення корінних насаджень при створенні лісових культур скорочується до одного десятиріччя. В штучних насадженнях також легко проводити рубки догляду і рівномірно залишати дерева по площі.
Затрати на створення лісових культур окупаються одно дворічним приростом стовбурної деревини середньовікових або пристигаючих насаджень.
Штучні насадження повинні бути біологічно стійкими, високопродуктивними, з високим виходом цінним сортиментів. Крім того, насадження повинні виконувати ґрунтозахисну і водо регулюючу роль, бути базою для бджільництва, заготівлі ягід, плодів, лікарської і технологічної сировини, виконувати рекреаційну функцію.
Природне насадження більш стійке і довговічне, не вимагає затрат. Штучні насадження можна створювати на ділянках які ніколи не були зайняті лісом
Основними методами створення лісових культур є сівба і садіння.
Садіння ─ це створення лісових культур шляхом висаджування на ЛКД сіянців та саджанців.
Сіяння ─ це створення лісових культур шляхом висівання насіння деревних та чагарникових порід на ЛКД, цей спосіб менш трудомісткий ніж садіння ,але і менш ефективний.
Сіянці та саджанці більш стійкі до умов навколишнього середовища ніж сходи, що появилися з насіння.
Культури створені садінням менше страждають від конкуренції трав’яної рослинності і вимагають меншої кількості агротехнічних доглядів.
Ліс створений сіяння більш довговічний, стійкий, у дерев нормально розвивається стрижневе коріння, відсутня деформація кореневої системи, а також інші пошкодження, які з’являються при викопуванні і транспортуванні садивного матеріалу.
Аналіз особливостей природного і штучного поновлення лісів переконливо доводить, що при лісовідновленні на всіх категоріях лісокультурних площах перевагу слід віддавати створенню лісових культур.
На даній лісокультурній ділянці я проектую створювати наступні лісові культури, тому що категорія лісокультурної площі свіжа вирубка. Оскільки на лісокультурній ділянці природне поновлення не з’явилося, я проектую створювати суцільні лісові культури. За складом, я проектую змішані лісові культури, тому що типологія ґрунту дозволяє вводити декілька порід.
2.2. Системи лісових культур
Вид лісових культур визначається за трьома складовими і за часом створення ( попередні або наступні ), принципами формування (суцільні або часткові) , початковим складом (чисті та змішані).
Залежно від того, коли створені лісові культури щодо рубки попереднього деревостану розрізняють попередні та наступні лісові культури.
Попередні культури створюють під наметом стиглого материнського насадження з метою заміни в найближчі роки шляхом проведення головної рубки. Іноді їх створюють навіть у пристигаючих насадженнях. Попередні культури забезпечують скорочення строків вирощування деревини, запобігають небажані зміні порід, забезпечують неперервність ґрунтозахисного впливу лісу. Їх створюють висаджування або висіванням, звичайно на 3 – 10 років головної суцільної рубки. Різновидом попередніх культур є під наметові лісові культури, вони створюються в насадження з повнотою нижче 0,5.
Наступні культури створюються після вирубування старого деревостану, якщо не поновилась або погано поновилась головна порода.
Суцільними називають культури з порівняно рівномірним розміщенням по площі деревних і чагарникових порід. Їх створюють на ділянках де відсутнє природне поновлення, або на ділянках які не були зайняті лісом. Суцільні культури можуть бути чистими або змішаними.
Часткові культури створюють на ділянках де є природне поновлення, але його не досить для формування високопродуктивних деревостанів бажаного складу. Тоді у місцях де відсутнє природне поновлення головної породи її вводять штучно висіванням або висаджуванням. Специфікація часткових культур не дає змогу характеризувати їх як чисті чи змішані. Але насадження , яке формується за допомогою часткових культур, може бути або чистим або змішаним.
Чисті культури складаються з якогось одного виду дерев, або чагарників. Їх створюють там, де інші породи не можуть існувати. Наприклад у дуже сухих борах може рости лише сосна;на болотних ґрунтах ─ вільха чорна; на засолених ─ в’яз.
Змішані культури складаються з двох чи більше порід. У їх складі, як звичайно, є головні та супутні породи, а також чагарники.
С
ЛК 
Наступні Змішані
Суцільні
1 2 3 4