Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка
Природничо-географічний факультет
Кафедра загальної біології та екології
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
РОЗВИТКУ СВИНАРСТВА В УКРАЇНІ
Курсова робота
Cтудентки 3 курсу
природничо-географічного факультету, група СОБ-3
Мартиненко А. В.
Науковий керівник кандидат біологічних наук, доцент
Вакал Анатолій Петрович
Національна шкала__________
Кількість балів______________
Оцінка ECTS________________
Суми - 2020
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1
СВИНАРСТВО ЯК ОДНА З ГАЛУЗЕЙ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ……..…………………………………………………………………...5
Стан та значення розвитку свинарства…………………………………5
Економічна ефективність свинарства………………………….............12
РОЗДІЛ 2
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА.......................................16
2.1. Особливості вирощування свиней у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ряснянське» ..………………………………….…………...16
2.2. Шляхи підвищення ефективності свинарства в ТОВ «Ряснянське»..…...17
2.3. Стан ветеринарного благополуччя поголів’я……………………………..18
2.3.1. Технологія штучного осіменіння свиноматок………………………….18
2.3.2. Інноваційні підходи до дезінфекції приміщень………………………....21
2.3.3. Хвороби свиней та профілактика ………..…………..………………….22
ВИСНОВКИ…………………………………………………..………………….28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………..…………….….29
ВСТУП
Актуальність теми. Свинарство – це традиційна галузь аграрного сектору України. Завдяки багатоплідності, скоростиглості, великій забійній вазі за порівняно незначних витрат кормів на одиницю продукції свинина відіграє ключову роль у загальному виробництві м’яса. У 2019 році в Україні утримували понад 6,0 млн. гол. свиней. Близько половини з них (43,6%) утримується в господарствах населення, інші – на свинофермах. Водночас структурні та галузеві перекоси у вітчизняному аграрному секторі є передумовами висококонкурентного ринкового простору, в якому всі виробники свинини зобов’язані будувати ефективний бізнес. За таких умов галузі свинарства потрібно вибудовувати методи та втілювати принципи, які б забезпечили зростаючу конкурентоспроможність, зокрема на зовнішньому ринку. У цьому контексті виникає потреба обґрунтування впливу економічних, організаційних та екологічних чинників, а також міжнародних стандартів на ефективність виробництва свинини та конкурентоспроможність її виробників [1; 3; 6; 10; 19; 24].
Питанням дослідження проблем та перспектив розвитку свинарства в Україні займались такі вчені-економісти, як: В.О. Адамик, М.Д. Березовський, С.Л. Войтенко, Л.Б. Гнатишин, Н.П. Грищенко, Н.А. Дьоміна, В.К. Збарський, В.Ф. Зєльдін, М.І. Ібатуллін, С.М. Калінчик, Л.І. Катан, С.О. Кобернюк, О.І. Котикова, Р.М. Минів, С.А. Нагорний, В.М. Орел, А.В. Підгорний, О.І. Підтереба, О.О. Рудич, В.С. Шепелєв та ін [4; 10].
Об’єктом курсової роботи є проблеми та перспективи розвитку свинарства в Україні.
Предметом курсової роботи є економічна ефективність свинарства в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ряснянське»
Метою курсової роботи виступає дослідження проблем та перспектив розвитку свинарства в Україні, зокрема стану і значення розвитку, ефективності свинарства, ветеринарного благополуччя поголів’я.
Виходячи з мети потрібно виділити такі завдання курсової роботи:
визначити стан та значення розвитку свинарства;
дослідити особливості вирощування свиней;
оцінити економічну ефективність свинарства в ТОВ «Ряснянське»;
визначити шляхи підвищення ефективності свинарства в ТОВ «Ряснянське»;
проаналізувати стан ветеринарного благополуччя поголів’я;
розкрити проблеми та перспективи промислового свинарства.
РОЗДІЛ І
СВИНАРСТВО ЯК ОДНА З ГАЛУЗЕЙ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
1.1. Стан та значення розвитку свинарства
Динаміка поголів’я свиней в Україні за останні 40 років, за дослідженнями Н. П. Грищенка, показує залежність розвитку галузі від обраного стратегічного курсу держави в умовах трансформаційних перетворень. Перехід від традиційного способу утримання до промислових технологій виробництва продукції свинарства призвів до суттєвого зниження чисельності поголів’я [7].
Ібатуллін М.І. Ринок продукції свинарства неоднорідний за видовою, галузевою, технологічною, територіальною, функціональною структурами. Так, технологічна структура визначає рух свинини та продуктів її переробки за технологічними стадіями – виробництво, переробка, зберігання, збут. Територіальна складова структури цього продуктового ринку визначає особливості регіонального розміщення виробництва м’яса та його переробки. Функціональна структура відображає роль продукції свинарства в системі продовольчого забезпечення країни. Дієвість організаційно-економічного механізму функціонування ринку продукції свинарства значною мірою характеризує рівень життя населення, оскільки вона є продуктами повсякденного попиту [11].
Ринок продукції свинарства – невід’ємний сегмент ринку м’ясної продукції, саме тому доцільно розглянути його особливості. Так, для ринку м’яса та м’ясної продукції можна виділити такі характерні ознаки: постійність функціонування у часі та просторі; регулярність споживання готової продукції; взаємозамінність продукції як у межах цієї групи, так і серед видів продовольства; широкий асортимент різних видів продукції, що вимагає при сегментації споживачів ураховувати ознаки, які характеризують їх вікову, функціональну спрямованість (профілактична, лікувальна, дієтична), споживчі властивості (жирність), особливі вимоги до технології виробництва та пакування продукції; м’ясо – швидкопсувний продукт, який не підлягає тривалому зберіганню в не переробленому вигляді й потребує відповідної інфраструктури виробництва та розподільчо-збутової; залежність від міжгосподарських міжгалузевих зв’язків; тісний зв’язок із світовим ринком, внаслідок чого кон’юнктура на внутрішньому ринку визначається умовами регулювання імпорту, залежністю від світового ринку, світових цін, епідеміологічної ситуації; складність інституціональної структури, оскільки сировина виробляється у сільськогосподарських підприємствах, особистих господарствах населення; цінова нееластичність попиту на продовольство сприяє відставанню росту цін на них від підвищення доходів населення, що формує відносно низьку дохідність сільськогосподарських товаровиробників; попит на продовольство є стабільнішим, ніж на промислову продукцію, при насиченні ринку подальше нарощення виробництва та пропозиції продукції стає економічно невигідним [11].
Ринок продукції свинарства є сферою прояву економічних відносин між товаровиробниками та споживачами свинини і продуктів її переробки, а також узгодження їхніх економічних інтересів. Основа цих відносин, з одного боку, – це пропозиція м’ясної сировини та продуктів її переробки, а з другого – попит на них. Господарські зв’язки, які виникають у результаті їх взаємодії та встановлення між ними відносної рівноваги, що здійснюються у сфері виробництва, обміну, розподілу та споживання м’яса свинини та продуктів його переробки, утворюють економічний механізм ринку продукції свинарства. Пристосування пропозиції, основу якої становить обсяг виробництва м’яса та його видової структури, до платоспроможного попиту і споживчих переваг населення виявляється у формі економічного змагання між продавцями та покупцями, усіма учасниками ринку. Регуляторами виробництва продукції свинарства є платоспроможний попит населення на м’ясо свинини і продукції його переробки, а також потреби м’ясопереробних підприємств у сировині. Завдяки цьому в умовах достатньо розвиненого конкурентного середовища ринку продукції свинарства здійснюється його саморегулювання. Однак в умовах недосконалої конкуренції цей процес пов’язаний із значними суспільними втратами внаслідок можливості банкрутства господарюючих суб’єктів, найбільш найуразливішими серед яких є сільськогосподарські товаровиробники [11].
Специфічною рисою галузі свинарства України є її функціонування в широкому діапазоні виробників: від великомасштабного промислового до натурального в господарствах населення. З одного боку, такі тренди вимагають окремого підходу до визначення ефективності діяльності виробників свинини, а з іншого боку, всезростаючі вимоги до якості продукції свинарства та біобезпеки свинарників схиляють до міркувань про перспективність високотоварного виробництва та змушують нівелювати диференційований підхід до підбору інструментарію підвищення конкурентоспроможності суб’єктів агробізнесу [6].
Лідерство у товарній структурі аграрного експорту залишається незмінним. Надалі експортний потенціал забезпечується завдяки зростанню обсягів виробництва у рослинництві. Найбільшу частку аграрного експорту України становили зернові та олія – понад половини всіх доходів, які держава отримала від продажу агропродукції за кордон. При цьому у тваринництві, особливо у скотарстві, негативні тенденції тільки посилюються. Визначальною ознакою є скорочення поголів’я великої рогатої худоби. У свинарстві є неоднозначні тенденції щодо поголів’я свиней (табл.1.1) [21].
Вплив на формування поданих показників мають сільськогосподарські товаровиробники різних організаційних форм – як рівноправні, проте не повною мірою конкурентоспроможні учасники аграрного ринку. Отже, на тлі чіткої тенденції до зменшення поголів’я свиней у господарствах усіх категорій упродовж 2001–2019 рр. спостерігаємо незначне збільшення поголів’я у сільськогосподарських підприємствах та фермерських господарствах – на 779,8 та 201,4 тис гол. відповідно. Водночас із розвитком та укрупненням промислових виробників свинини в Україні спостерігається скорочення їх чисельності. Зокрема, якщо у 2015 р. 3,7 млн свиней утримували 2,7 тис сільськогосподарських підприємств (разом із фермерськими господарствами), то у 2019 р. число операторів скоротилося на тисячу, а кількість утримуваного поголів’я – на 337,2 тис гол. Щороку число сільськогосподарських підприємств, що утримують свиней, меншає на 200–500 одиниць. Сектор залишають невеликі оператори з поголів’ям менше 2 тис гол. Це переважно сільськогосподарські підприємства, що займаються вирощуванням свиней ситуативно (наприклад, за очікування сприятливих цін на ринку), не інвестують кошти у заходи підвищення біобезпеки та ефективності виробництва, тож є неконкурентоспроможними.
Таблиця 1.1
Динаміка поголів’я свиней у розрізі сільськогосподарських товаровиробників, тис гол
Очевидно, що негативна тенденція щодо кількості поголів’я свиней склалася через суттєве їх зменшення у господарствах населення, оскільки впродовж усього періоду дослідження частка поголів’я свиней цих виробників становила 43,6-68,4% у загальній кількості. Станом на початок 2019 р. господарства населення утримували свиней на 2 608,2 гол. менше, ніж на початок 2001 р. Першочергово проведення земельної реформи призвело до різкого збільшення земельних угідь у користуванні і власності селян, що спричинило суттєве зростання поголів’я свиней у господарствах населення. Ситуація, коли за кількістю поголів’я свиней та обсягами продукції свинарства господарства населення переважали корпоративний сектор, була очевидною ще 2015 р. Динаміка показників свідчить, що цю диспропорцію не виправлено донині: господарства населення й надалі залишаються лідерами у виробництві продукції свинарства.
За кількістю поголів’я свиней домінуюче положення займають спеціалізовані сільськогосподарські підприємства. Промислові cвиногосподарства в Україні укрупнюються. Так, близько 70% промислових свиней сконцентровано на 130 фермах з поголів’ям більше 5 тис. гол., а їх питома вага поступово зростає. Малі ж виробники (з поголів’ям менше 2 тис. гол.) поступово залишають сектор. Проте загалом у всіх категоріях господарств у 2019 році порівняно з 2018 роком поголів’я свиней зменшилось на 24,3 тис. голів (рис. 1.1) [21].
Рис. 1.1. Динаміка поголів’я свиней в розрізі сільськогосподарських товаровиробників, тис. гол.
Хоча слід зауважити, що такий спад зумовлений суттєвим зменшенням поголів’я свиней у господарствах населення, а саме на 185,9 тис. голів. У сільськогосподарських підприємствах, навпаки, зафіксовано збільшення чисельності на 161,6 тис. голів. Така тенденція є характерною для вітчизняної галузі свинарства вже протягом останнього десятиріччя, але в 2019 році вона набула стійкої динаміки. Найважче тут особистим господарствам населення, оскільки вони не можуть витримати всіх вимог щодо біобезпеки, налагодити її, тому в них є великий ризик занесення африканської чуми свиней.
У наявності поголів’я свиней у суб’єктів агробізнесу прослідковується також чітка регіональна специфіка. У 2019 році в усіх категоріях господарств найбільша кількість свиней була сконцентрована у Київській (552,8 тис. голів, або 8,6% загального поголів’я по Україні), Львівській (472,8 тис., або 7,4%) та Донецькій (472,4 тис. голів, або 7,5%) областях. У сільськогосподарських підприємствах найбільше поголів’я свиней утримується в Донецькій (91,3% загального поголів’я по області), Київській (83,0%), Дніпропетровській (77,4%) та Полтавській (70,3%) областях. Водночас у зазначених областях спостерігається повсякчасне збільшення поголів’я.
Про розвиток свинарства також свідчать показники виробництва продукції в динаміці (табл. 1.2) [22].
Таблиця 1.2.
Динаміка виробництва продукції свинарства в розрізі сільськогосподарських товаровиробників
Бачимо останніми роками чітку тенденцію до зменшення виробництва свинини в усіх категоріях сільськогосподарських товаровиробників. У сільськогосподарських підприємствах пікове значення показників виробництва свинини зафіксовано 2015 р. З того часу спад виробництва у них стрімкіший порівняно з господарствами населення. В умовах зниження платоспроможного попиту населення скорочення обсягів виробництва свинини частково зумовлене заміщенням якісного м’яса більш дешевою курятиною.
Розвиток свинарства як галузі, яка найбільш динамічно розвивається, буде забезпечуватися за рахунок:
організаційно-технологічного удосконалення виробництва – будівництва нових та модернізації діючих ферм; розробки нових ресурсоощадних технологій утримання свиней з урахуванням статевовікових характеристик; механізації та автоматизації основних виробничих і технологічних процесів; розроблення енергоощадних, екологічно безпечних технологій та обладнання для свинарських комплексів модульного типу; використання газового інфрачервоного підігріву свинарських приміщень, що дасть можливість у 2,5 рази знизити споживання газу порівняно із калориферною системою опалення;
удосконалення організації племінної роботи – розвиток племінної бази свинарства, збільшення кількості репродуктивних господарств, створення селекційно-генетичних центрів за видами свиней, які взаємодіють із товарними підприємствами; підвищення технічної та технологічної забезпеченості підприємств свинарства, розвиток вітчизняного машинобудування, підприємства якого пропонують техніку й обладнання для галузі; розробка та освоєння інформаційних технологій, комп’ютеризація племінного обліку та даних фізіологічного стану тварин;
удосконалення приготування кормів та годівлі свиней – зміцнення кормової бази і підвищення повноцінності годівлі шляхом збільшення посівних площ під високобілковими зернобобовими культурами, створення потужностей з виробництва препаратів, вітамінів, мікроелементів в органічній формі, відродження мікробіологічної промисловості; створення новітніх типів годівлі та покращення існуючих автоматизованих ліній з приготування, доставки та роздавання кормів; використання замінників інгредієнтів комбікормів за досвідом країн Європи, Канади. Найбільш ефективними замінниками зерна білкових рослин є ярий ріпак, соняшниковий шрот, жмих; екструдування й експандування кормів (при 100 %-му згодовуванні екстраданта свиням прирости зростуть від 266 до 405 г/добу, повністю зникнуть шлунково-кишкові захворювання, збереженість поросят підвищиться до 98%, економія фуражу становитиме 40%) [13].
У схемі руху продукції свинарства домінуюче положення займають спеціалізовані сільськогосподарські підприємства, які одночасно з вирощуванням і реалізацією свиней на м’ясо переробним підприємствам, забезпечують домашні господарства молодняком свиней. У свою чергу господарства населення реалізують свиней на переробні підприємства через посередника, або ж самостійно реалізують м’ясо свиней на місцевих ринках безпосереднім споживачам.
1.2. Економічна ефективність свинарства
Ефективність виробництва свинини і доступ усіх верств населення до продовольства є багатогранною і багаторівневою проблемою. Проблеми удосконалення механізмів ціноутворення на продовольчих ринках повинні вирішуватися на макрорівні. З іншого боку, напрями зростання ефективності виробництва свинини лежать у площині вирішення проблем досягнення високої продуктивності свиней на відгодівлі за найбільш економного використання кормів [15].
Аналіз даних табл. 1.3 свідчить про низьку ефективність виробництва свинини у сільськогосподарських підприємствах Сумської області. Лише 56 господарств (44%) із 127 отримали прибуток. Ситуація, що склалася, вимагає з боку держави розробити і запровадити низку програм щодо підтримки дрібних підприємств. Це може бути пільгове кредитування, компенсація частини витрат на обладнання, побудову приміщення, а також підтримка кооперації.
Таблиця 1.3.
Вплив концентрації поголів’я свиней на економічну ефективність виробництва свинини у с.-г. підприємствах Сумської області, 2019 р.
Групування підприємств за собівартістю 1 ц реалізованої свинини поділило 119 досліджуваних підприємств таким чином: 31 підприємство із собівартістю виробництва свиней на м’ясо до 2000 грн отримали прибуток на 1 ц свинини та рівень рентабельності реалізованої продукції відповідно 472–1397 грн та 25,4 –301,8%.
Свинарство, на наш погляд, дає змогу розв’язати низку проблем. Так, галузь свинарства є важливою в житті сільського населення. Для селян, які утримують свиней, продукція галузі (поросята, свинина) є важливим джерелом надходження коштів до сімейного бюджету. Розвиток галузі свинарства – це додаткові робочі місця на селі.
Відомо, що економічна ефективність свинарства характеризується системою натуральних та вартісних показників, а саме продуктивністю тварин, середньодобовим приростом живої маси однієї голови молодняку або свиней на відгодівлі, виходом поросят (у двомісячному віці) та приростом живої маси з розрахунку на одну основну свиноматку на початок року, тривалістю вирощування й відгодівлі молодняку свиней до певної живої маси, витратою корму на 1 ц приросту живої маси, продуктивністю праці, собівартістю 1 ц приросту та живої маси, середньою ціною реалізації 1 ц живої маси свиней, прибутком з розрахунку на 1 ц живої маси, рівнем рентабельності виробництва свинини [4].
Якщо провести порівняльний аналіз закупівельних цін на продукцію тваринництва, то бачимо, що ціни на свинину є вищими. Очевидно, що це є наслідком високої собівартості та передумовою низької ефективності виробництва.
Здебільшого вітчизняні свинарі є збитковими. До речі, собівартість української свинини є однією з найвищих у Європі, а конкурентоспроможність бізнесу, як відомо, забезпечує нижча собівартість [5].
Для свинарства норматив вирощування становить 175 днів, тобто два цикли на рік. При цьому на свинокомплексах одночасно в одних і тих самих приміщеннях утримуються різновікові та різновагові групи тварин, відбувається годівля маточного поголів’я тощо. Управляти таким бізнесом без відповідного інструментарію досить складно. Гнатишин Л.Б. вважає, що для точного контролю собівартості вирощування свиней у реальному часі необхідно запроваджувати відповідне програмне забезпечення для управлінського обліку з контролем собівартості вирощування свиней у реальному часі. У період нестабільних цін на м’ясо, ветеринарні препарати, корми та енергоносії це є досить важливим та витратним елементом [5].
Для отримання запланованої собівартості вирощування свинини доцільно запроваджувати так звану мультифазову годівлю тварин. Так, на певному етапі вирощування необхідно закладати відповідну поживність корму, що залежить від того, якій масі тварин відповідатиме ця поживність. Річ в тім, що після набору 90 кг темпи росту свині сповільнюються, а високопоживний корм на цій стадії не буде оптимально використаний. З огляду на це поживність корму для тварин від 90 кг можна знизити без втрати продуктивності, при цьому його вартість зменшиться. Ще одним додатковим чинником на цій фазі є управління якістю туші. Після 90 кг існує тенденція до збільшення товщини шпику, тому для того, щоби знизити рівень відкладення жиру в організмі тварини для підвищення вартості свинини, потрібно зменшити енергетичну поживність корму. Окрім цього, ключовим елементом ефективної та рентабельної відгодівлі є не просто використання сучасних порід чи високопоживних комбікормів, але й комбінування цих чинників [5].
Усе вищезазначене дає нам підстави вважати, що собівартість і, відповідно, ціна на свинину зростатимуть й надалі, поки суб’єкти-агровиробники не наважаться вжити виважених заходів для свого бізнесу [6].
РОЗДІЛ ІІ
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Особливості вирощування свиней у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ряснянське»
В агропромисловому секторі району відомі своєю стабільністю в роботі ТОВ «Ряснянське» яке спеціалізується на виробництві свинини. Загальна площа земельних угідь ТОВ «Ряснянське» становить 5,2 тис. га, з яких рілля займає 4,9 тис. га. Підприємство спеціалізується на виробництві м’яса, молока, зерна; є племзаводом із вирощування великої білої породи свиней. На ТОВ «Ряснянське» утримується 900 свиноматок, річний обсяг реалізації сягає 10 тис. свиней за середньої ваги 105 кг.
Здебільшого продукцію ТОВ «Ряснянське» продає на м’ясокомбінати Полтавської, Харківської областей, частково на Охтирський м’ясокомбінат Сумської області. Середня ціна реалізації останніх партій продукції становила 17 грн/кг живої ваги.
Підприємство має власні переробні потужності. ТОВ «Ряснянське» виробляє борошно, крупи, ковбасні вироби, з минулого року почали займатися рибною продукцією. Те, що виробляє ТОВ «Ряснянське», реалізує через власні магазини, розташовані в обласному, районному центрах та на території підприємства.
Середня маса поросят у першому кварталі 2019-го року на підприємстві становила 8,3 кг, тоді як без застосування фітобіотика була 7,95 кг. Забійна маса після згодовування препарату сягнула 122,3 кг (+ 2,9 %), а період відгодівлі зменшився на 18 днів. Слід відмітити, що після зміни технології годівлі, забійний вихід збільшився на 1,1%, при цьому середньодобові прирости зросли на 4,2%, а конверсія корму покращилася на 3,94% до 3,65 кг.
У ТОВ «Ряснянське» траплялися випадки захворювання на дизентерію, насамперед при переведенні тварин на дорощування у віці 28-40 днів. З метою лікування зазвичай використовували антибактеріальні препарати. Періодичність та тривалість їх застосування залежала від рівня контамінації та гостроти захворювання. Проте все частіше доводилося змінювати препарати, адже їхня ефективність знижувалася.
2.2. Шляхи підвищення ефективності свинарства в організації
З метою забезпечення стабільного функціонування ринку продукції свинарства необхідно забезпечувати глибоку переробку продукції свинарства, формування ефективної логістичної інфраструктури та власної торговельної мережі, створення умов для поставки продукції на експорт [11].
З метою переведення вітчизняного свинарства на інноваційний шлях розвитку важливо забезпечити раціональне використання наявних ресурсів і внутрішніх резервів збільшення обсягів виробництва, підвищення ефективності галузі та конкурентоспроможності продукції. Зазначимо, що в розвитку свинарства інноваційне забезпечення слід розглядати як об’єктивний процес підвищення ефективності використання виробничого потенціалу галузі та її ведення.
До першочергових концептуальних задач ТОВ «Ряснянське», які необхідно вирішити найближчим часом з метою відродження вітчизняної галузі і нарощування виробництва високоякісної свинини відносяться такі:
1. Зберегти племінну базу вітчизняного свинарства і матеріально зацікавити племінні господарства вирощувати високоякісний молодняк, з врахуванням сучасних методів його оцінки за фенотипом і генотипом, для ремонту масового свинарства з метою підвищення продуктивності товарних стад різних категорій господарств.
2. З метою ефективного використання зернофуражу налагодити його переробку для одержання повноцінних комбікормів з використанням вітамінно-мінеральних та біологічного походження добавок вітчизняного виробництва.
3. На відгодівлі в усіх господарствах середньодобовий приріст молодняку повинен бути не 250-350 г, а межах 600-800 г. При такій продуктивності свинина завжди буде рентабельною і високоякісною. Цього можливо досягти тільки за рахунок повноцінної годівлі тварин всіх вікових груп, створення їм оптимальних умов утримання, а також використання сучасних селекційно-генетичних методів у племінній роботі при чистопородному розведенні, схрещуванні та гібридизації свиней [16].
Систематичне підвищення інтеграційних процесів стає ключовим фактором для запобігання подальшого спаду сільськогосподарського виробництва продукції свинарства на ТОВ «Ряснянське». Але можна побачити в умовах ринку, що ті форми господарювання, які склалися сьогодні, в більшості суперечать забезпеченню інтеграції та співробітництва.
Таким чином, необхідний інший підхід у визначенні напрямів розвитку інтеграції, як одного з можливих шляхів підвищення економічної ефективності виробництва продукції свинарства на ТОВ «Ряснянське». Сьогодні механізм функціонування виробників свинини зумовлює необхідність розробки такого комплексного формування, яке зможе нарешті досягти ефективності не тільки у виробництві свинини, для забезпечення рівності фінансових і матеріальних потоків, а також буде працювати з соціальними проблемами на селі.
2.3. Стан ветеринарного благополуччя поголів’я
2.3.1. Технологія штучного осіменіння свиноматок
У сучасних умовах інтенсивного розвитку свинарства на промисловій основі, метод штучного осіменіння (ШОС) став основним технологічним прийомом відтворення поголів’я свиней. При природному паруванні свиней виникає необхідність у використанні більшої кількості кнурів-плідників, що у свою чергу призводить до значного збільшення виробничих площ, потреби у кормах та витрат робочого часу, що підвищує собівартість свинини.
Розроблений І. І. Івановим в 30-х роках минулого століття метод осіменіння попередньо розбавленою спермою і в подальшому значно покращений іншими вченими, полягав у тому, що свиноматкам вводили попередньо розбавлену сперму з такого розрахунку, щоб у дозі містилось 8-10 млрд. активних сперміїв (пізніше ця величина була знижена до 3-5 млрд.). Ця кількість вводилась у такому розбавленні сперми, щоб об’єм введеної рідини складав близько 1 мл на 1 кг живої маси свиноматок, але не більше 150 мл. Продовжуючи цю роботу, І. М. Родін, В. І. Липатов і М. В. Комісаров у 1931 р. вперше в історії розвитку ШОС сконструювали і запропонували для отримання сперми від кнура штучну вагіну, принципова схема якої в подальшому знайшла широке застосування при отриманні сперми від інших видів сільськогосподарських тварин [23].
У 1932 і наступних роках глибокі дослідження в напрямку ШОС провів В.К. Милованов, який запропонував рецепт розбавника, при розбавленні яким сперми в 4 рази, запліднюваність маток сягала 70 %. Середня кількість сперміїв для ШОС за дослідами лабораторії штучного осіменіння Всесоюзного інституту тваринництва була визначена 5-10 млрд. при осіменінні розбавленим сім’ям. Вважалось, що об’єм дози повинен бути пропорційним ємності рогів матки свині, яка залежить в свою чергу, від ваги і віку (числа опоросів) тварини. Орієнтовно визначили об’єм дози сім’я у свиней в 1 мл на кожен кілограм живої ваги свиноматки. За таких доз можна розраховувати в середньому на осіменіння 5-10 свиноматок використовуючи один еякулят кнура. Академік О.В. Квасницький запропонував новий шлях вирішення проблеми, враховуючи анатомічні та фізіологічні особливості системи органів розмноження свиноматок, – проштовхування у напрямку яйцепроводів невеликої дози сперми спеціальним розріджувачем, що і стало основою для розроблення фракційного методу ШОС. У 1957-58 рр. він розробив методику, техніку і апаратуру для ШОС [25].
Нині широко застосовуються два рівноцінних за результатами методи ШОС, які розроблені вченими Всесоюзного інституту тваринництва та Полтавського науково-дослідного інституту свинарства – нефракційний і фракційний.
ТОВ «Ряснянське» використовує нефракційний метод осіменіння свиноматок, який проводять розбавленою спермою в одну стадію з таким розрахунком, щоб у спермодозі об’ємом 100 мл утримувалось 3-5 млрд. активних сперміїв, використовуючи прилад ПОС-5.
Фракційний метод штучного осіменіння свиноматок, полягає в почерговому введенні сперми і заповнювача. В цьому є деяка подібність з тим, що спостерігається при природному паруванні: спочатку виділяється сперма без сперміїв, потім виділяється фракція, багата на спермії, а потім фракція без сперміїв. Дуже важливим у цьому методі є те, що при витіканні сперми після осіменіння, як правило, втрачається перш за все заповнювач і, в меншій мірі, спермії. При застосуванні цього методу свиноматок рекомендується осіменяти лише один раз: спочатку вводити розбавлену сперму із вмістом 2 млрд. активних сперміїв у спермодозі 50 мл для дорослих і 1,5 млрд. у дозі 35 мл для молодих; потім вводити другу фракцію – чистий без сперми глюкозосольовий заповнювач для дорослих свиноматок в об’ємі 100 мл, а для молодих – 70-80 мл. Для осіменіння свиноматок фракційним способом користуються поліетиленовим приладом УКП-1 та універсальним зондом УЗК-5. Отже, фракційний метод, при якому вводяться невеликі абсолютні кількості сперміїв, забезпечує значно менші відносні втрати сперміїв, ніж при нефракційному способі осіменіння, хоча рідини втрачається в обох випадках майже однакова кількість. При фракційному методі осіменіння кількість введеної сперми і розбавника в залежності від величини рогів матки може бути дуже різним [23].
У Полтавському науково-дослідному інституті свинарства були проведені порівняльні дослідження з метою з’ясування питання про оптимальні дози сперми при зіставленні результатів введення її двома способами: нефракційним і фракційним. При фракційному методі осіменіння 3-5 млрд. сперміїв (і менше) вводять один раз, а при нефракційному методі потрібно вводити до 10 млрд. сперміїв і осіменяти свиноматок двічі. В першому випадку витрачається 3-5, а в другому – 20 млрд. сперміїв на одну свиноматку.
У результаті осіменіння фракційним методом не встановлено істотної різниці в кількості сперміїв, що аглютинували на прозорій оболонці, інтенсивності дроблення та інших показниках якості зигот у свиноматок, запліднених великими і малими дозами. Таким чином, при фракційному введенні сперми була доведена можливість використання (при відповідних умовах) відносно невеликих її доз. При нефракційному методі, об’єм введеної дози повинен бути досить значним, за причини великих розмірів рогів матки, для того, щоб ввести в їх кінець невелику кількість сперміїв, що і викликає великі втрати сперми. Значна кількість сперміїв втрачається також при виливанні сперми після її введення: у статевих шляхах свиноматок багато їх поглинають мігруючі туди лейкоцити. Кількість сперміїв у вилитій рідині при осіменінні розбавленою спермою складає 60-94% від введених. При використанні фракційного методу осіменіння втрати сперміїв у вилитій рідині складають всього 6-13%. Фракційний метод ШОС дав змогу найбільш економно витрачати сперму кнурів. Усі відомі у 1970-80 рр. результати (вітчизняні і зарубіжні), які були отримані при ШОС заздалегідь розбавленою спермою, проводились з використанням великих її доз [23].
2.3.2. Інноваційні підходи до дезінфекції приміщень
В умовах сучасного ведення свинарства необхідно розробляти шляхи профілактики «екзогенних» хвороб, що виникли внаслідок зміни екології, вивчити вплив шкідливих екологічних факторів на здоров’я маток і ремонтного молодняку, розробити заходи щодо підвищення їх резистентності та продуктивності [25].
Параметри мікроклімату тваринницьких приміщень ТОВ «Ряснянське» визначали згідно діючих методик.
У приміщенні з свинями ТОВ «Ряснянське» проводять дезінфекцію з використанням препаратів «Екоцид С» та «Віросан» (контроль), а також застосовують «Бі-дезтм» та «Біоцидін» (дослід). Засіб «Бі-дезтм» застосовували для поточної дезінфекції приміщень та інвентарю в присутності свиней щомісяця (0,25 %). Також був використаний у приміщеннях ТОВ «Ряснянське» препарат «Біоцидін» марки Д, який містить активний хлор у кількості 35 %. Препарат «Екоцид С» у господарствах у приміщеннях ТОВ «Ряснянське» використовували для профілактичної дезінфекції приміщень та інвентарю в присутності свиней щомісяця (1 %). Також обробку приміщень ТОВ «Ряснянське» проводили раз на тиждень препаратом «Віросан». У господарствах засіб «Віросан» використовували у вигляді холодного туману з розрахунку до 0,75 л препарату на 4 л води на 1000 м 3 об’єму приміщення. Був поставлений досліду у цеху опоросу, дорощування та відгодівлі з використанням комплексу дезінфектантів. Приміщення чотирирядні, боксова система відсутня, поїння тварин автоматичне з ніпельних поїлок. Підлога бетонна без підігріву. В якості підстилки у ТОВ «Ряснянське» використовують тирсу.
2.3.3. Хвороби свиней та профілактика
У теперішній час зусилля ветеринарних спеціалістів практично зосереджені на профілактиці хвороб тварин, а не на лікуванні.
Стримуючими факторами підвищення продуктивного генетичного потенціалу свиней є: не дотримання правил гігієни і санітарії, режимів годівлі та напування, низьке санітарне ведення галузі. В результаті цього щорічна загибель свиней перевищує 25%, захворювання органів травлення незаразної етіології реєструються у 40-54%, а респіраторних – 25-32% випадках [2].
Дослідження Є.В. Єсіної показали, що ефективність галузі свинарства на 60% визначається годівлею, 22% – санітарно-гігієнічними умовами та 18% – селекцією. Разом з тим, такі прийоми як забезпечення оптимальних параметрів мікроклімату питною водою, табірне утримання тварин, організація моціону (прогулянок), доступні кожному свинарському підприємству без витрат на придбання лікарських засобів [9].
В ТОВ «Ряснянське» [потужність 12- 24- 36- 54- тис. голів] при отриманні на свиноматку 1,8-2,2 опоросу за рік і середньодобових приростах на дорощуванні не менше 360-400 г, відгодівлі – 450-600 г послаблюється природна резистентність організму. І як результат, у свиней реєструються шлунково-кишкові розлади, хвороби органів дихання, порушення обміну речовин – у 15-20%, хвороби кінцівок – у 20-25%.
ТОВ «Ряснянське» із-за поганого мікроклімату, на кожні 1000 голів не доотримує 10 т свинини, 15 т яловичини, 400 т молока и 25 тис. яєць від курей-несучок.
У новонароджених поросят, які утримуються при температурі 12-160С, 78-90%, вологості та високій бактеріальній забрудненості повітря (понад 100 тис. КУО повітря) через 4-6 годин проявляється гіпоглікемія, послаблюється колостральний імунітет. Вони не можуть за добу ссати 28-22 разів свиноматку, а тільки 6-8 разів і у неї розвивається мастит. При температурі повітря нижче +150С у поросяти знижується середньодобовий приріст на 8-10 г на кожний градус, а потреба ними корму підвищується на 15-20 г на кожну годівлю.
Підвищення вмісту в повітрі свинарника аміаку вище 25 мг/м 3, сірководню – 20мг/м 3 , двоокису вуглецю – 2,5 л/м 3 (0,25%) обумовлює появу гіпоксії. Свині м’ясних порід більш чутливі до гіпоксії, ніж сальні. Тканинна гіпоксія у свиноматок м’ясних порід реєструється при подиху повітря з вмістом в ньому 18% кисню, а у сальних – тільки 14% кисню, а це призводить до імуннодефіцитного стану та зниження резистентності організму, які є діючим фактором навколишнього середовища. Внаслідок на фоні патологій незаразної етіології розвиваються хвороби, які визиваються умовно-патогенними збудниками, а при наявності гетерологічних джерел зараження можливі спалахи змішаних інфекцій в асоціаціях – вірози, бактеріози, гельмінтози, мікози та ін. В таких випадках у інфікованих тварин втрачається генетичний потенціал росту і розвитку, а витрати корму на одиницю продукції зростають в 1,5-2,5 рази [9].
У тварин (поросята-відлучники, відгодівельне поголів’я, свиноматки та кнурі) реєструються збудники гельмінтозів (аскариди, стронгіліди, езофагостоми) зі ступеню інвазії 26-58% в сполученні шлунково-кишковими і респіраторними захворюваннями ектопаразитами.
Втрати в свинарстві, з одного боку, на 80% залежать від поганого мікроклімату та антисанітарного стану, з них 55-60% - від порушення технології вирощування, особливо молодняку свиней. Другий бік, загазованість і аеростази (застійні або мертві зони), послаблення формування імунної системи, а умовно-патогенна мікрофлора і інвазії негативно діють на молодняк свиней. Встановлено, що в свинарниках-маточниках с 2-рядним розташуванням станків, з погано відрегульованою вентиляцією, на аеростази приходиться 25-30%, а в 4-рядних – 35-40% від загальної площі підлоги.
Айшпур О.Є. вірусні респіраторні патогени розділяє на три групи.
1) В першу групу входять основні або первинні патогени, які викликають ураження легень. До цієї групи відносять вірус репродуктивно-респіраторного синдрому свиней (РРСС), цирковірус свиней типу 2 (ЦВС-2), вірус грипу свиней (підтипи H1N1, H1N2, H1N7, H3N2), вірус хвороби Ауескі (ВХА) і респіраторний коронавірус свиней (РКВС) – делеційний мутант вірусу трансмісивного гастроентериту свиней (ТГС). Найбільш широко циркулюють у господарствах вірус РРСС і ЦВС-2. Вини відіграють головну роль у розвитку респіраторних хвороб. В останній час в деяких країнах (Англії, Бельгії, Франції, Данії, Німеччині, США, Канаді) виділені штами РКВС, які мають помірну та високу вірулентність і викликають у поросят пневмонію різного ступеню важкості. В уражених легенях поросят в 75-85% випадків знаходять два та більше вірусних агентів. Інфікування поросят різноманітними вірусами супроводжується більш важкими респіраторними розладами.
2) В другу групу входять цитомегаловірус свиней, який циркулює в усіх свинарських господарствах, але патогенну дію він проявляє тільки за наявності факторів, які викликають ослаблення захисних сил організму.
3) Третя група об’єднує віруси, які рідко виділяються при респіраторних хворобах та відіграють другорядну роль в патології респіраторного тракту. В цю групу входять параміксовірус, парвовірус, аденовірус, реовірус та вірус енцефаломіокардиту свиней [2].
Більша частина захворювань на свинофермах і комплексах, як правило, пов’язана з життєдіяльністю умовно-патогенної мікрофлори. Набір і патогенні властивості збудників індивідуальні для кожного господарства і можуть змінюватися у зв’язку з покупкою і введенням в основне стадо нових тварин або в разі використання сперми для штучного запліднення з інших господарств. У такий самий спосіб відбувається і передача специфічних збудників. Рішення даної проблеми виходить за межі ветеринарної медицини та потребує комплексного вирішення: створення єдиної державної програми, що включає компенсації за вимушено забитих свиней, підключення адміністративного ресурсу і популяризації правил біобезпеки серед власників свиноферм. На свинофермах скрізь поширена Цирковірусна (PCV-2) інфекція. Особливо помітні її прояви на підприємствах з низьким рівнем біобезпеки, де немає системи «порожньо–зайнято» і присутні інші системні технологічні порушення. Легко переконатися, що застосування цирковірусної вакцини значно впливає на продуктивність поголів’я, а також сприяє збільшенню захисних властивостей організму. Протягом 10 років ми спостерігали поширення в господарствах області захворювань респіраторного комплексу: наприклад, PRRS, хвороби Ауєскі тощо. Як правило, захворювання респіраторного симптомокомплексу виявлялись на тих фермах, які завозили тварин з неблагополучних господарств без проведення карантинних діагностичних досліджень. Одночасна присутність вірусів PRRS і PCV-2 у стаді суттєво знижувала продуктивність і збереженість поголів’я, а їх наявність в організмі ускладнювала його взаємодію з умовнопатогенною мікрофлорою. Особливо важко асоційовані захворювання респіраторного комплексу протікали у тварин господарств з традиційною технологією вирощування на бетонних підлогах, за відсутності системи «порожньо– зайнято» [9].
Актино-бацилярну плевропневмонію зустрічали практично скрізь; клінічні прояви її іноді були відсутніми і виникали на тлі стресових ситуацій або діагностувалися при забої у вигляді плевритів. У деяких господарствах спалахи даної інфекції протікали особливо важко, супроводжувалися лихоманкою і загибеллю до 10 % тварин.
Гемофільозний полісерозит – часте захворювання респіраторного комплексу у високопродуктивних породистих тварин. Його протікання за нашими спостереженнями зазвичай загострювалося в умовах підвищеної вологості і недостатньої вентиляції.
Інфекційний атрофічний риніт – поширений, особливо добре помітний у господарствах з неповноцінним харчуванням (брак і недолік мінеральних речовин, нестача білка). В українських господарствах, можна стверджувати, йому мало приділяють уваги; спостерігали його класичні прояви у вигляді криворилості і мопсоподібності [9].
Часто реєструвалися захворювання травної системи. Колібактеріоз – захворювання зі стандартного набору будь-якої ферми. Його різні форми зустрічалися від народження і майже до 60-добового віку. Особливо важко протікав на фермах з традиційною технологією вирощування на бетонних підлогах, за істотних коливан мікроклімату (низькі температури, висока вологість), використання кормів низької якості, за неякісної мийки і дезінфекції приміщень.
Сприяє розвитку коліінфекції й наявність у свиноматок ММА-комплексу (мастит–метрит–агалактія). Рівень захворюваності підсисних поросят суттєво знижувався при вакцинації супоросних свиноматок колібактеріозною вакциною. Колібактеріоз зазвичай змінювали дизентерія та ілеїт, які нерідко реєструвалися в ТОВ «Ряснянське». Як правило, у господарствах рідко проводять диференціацію ілеїту від дизентерії через більш яскраві прояви останньої. При ілеїті кал сірого кольору сметаноподібної консистенції, при дизентерії – водянисто-слизовий, з прошарками крові. Аналіз анамнестичних даних відзначав серйозні порушення в технології годівлі та утримання тварин, технологічні стреси, що впливають на інші відділи травного тракту і на організм тварин у цілому [9].
ВИСНОВКИ
Ключовим елементом ефективної та рентабельної відгодівлі свиней є не просто використання сучасних порід чи високопоживних комбікормів, але й комбінування цих чинників.
Наявність об’єктів розвиненої виробничої та ринкової інфраструктури м’ясного ринку, потребують підтримки і безпосередньої участі держави, яка дасть змогу створити порівняно сприятливі організаційні й економічні умови для самостійного виходу на ринок.
З метою переведення вітчизняного свинарства на інноваційний шлях розвитку важливо забезпечити раціональне використання наявних ресурсів і внутрішніх резервів збільшення обсягів виробництва, підвищення ефективності галузі та конкурентоспроможності продукції.
ТОВ «Ряснянське» виконує свою роботу ефективно, дезінфікує приміщення для утримання свиней, використовує технології штучного осіменіння свиноматок та виконує профілактичні заходи для недопущення хвороб поголів’я.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Адамик В., Чернобай Л., Адамик О. Проблеми і перспективи розвитку свинарства в Україні у контексті впливу на добробут населення // Вісник Тернопільського національного економічного університету. 2019. Вип. 3. С. 22-34.
Айшпур О. Є., Павлов Є. Г., Сапон Н.В., Ничик С. А. Вплив вакцинації свиней проти респіраторних хвороб на економічну ефективність виробництва свинини // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія : Ветеринарна медицина. 2014. Вип. 1. С. 158-160.
Березовський М. Д., Вовк В. О. Стан та перспективи розвитку племінного свинарства в Україні // Свинарство. 2017. Вип. 70. С. 51-55.
Войтенко С. Л. Стан та тенденції розвитку свинарства на племінній основі // Науковий вісник "Асканія-Нова". 2018. Вип. 11. С. 157-169.
Гнатишин Л. Б. Тенденції галузі свинарства в організаційній структурі аграрного виробництва // Інфраструктура ринку. 2019. Вип. 33. С. 160-165.
Гнатишин Л. Б. Проблеми ефективного розвитку свинарства України // Держава та регіони. Серія : Економіка та підприємництво. 2019. № 4. С. 80-84.
Грищенко Н. П. Розвиток свинарства в Україні // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія : Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва. 2017. Вип. 271. С. 16-23.
Дьоміна Н. А., Назарова О.П. Моделювання та оптимізація раціону кормів для свинарства // Праці Таврійського державного агротехнологічного університету. Технічні науки. 2019. Вип. 19, т. 2. С. 248-256.
Єсіна Е. В., Щуленко О.О. Діагностика та лікування хвороб свиней в господарствах Дніпропетровської області // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія : Ветеринарна медицина. 2018. Вип. 1. С. 284-289.
Збарський В. К., Збарська А. В., Шпак О. О. Розвиток свинарства в сільськогосподарських підприємствах України // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Економіка. 2017. Вип. 1(2). С. 197-202.
Ібатуллін М. І. Теоретико-практичні засади організаційно-економічного механізму функціонування ринку продукції свинарства // Інноваційна економіка. 2017. № 9-10. С. 104-108.
Ібатуллін М. І. Концептуальні засади функціонування ринку продукції свинарства // Інноваційна економіка. 2017. № 11-12. С. 183-189.
Ібатуллін М. І. Світовий ринок продукції свинарства та місце України в ньому // Вісник аграрної науки. 2017. № 1. С. 62–67.
Іббатулін М. І., Микитюк Д.М. Виробництво органічної продукції свинарства: зарубіжний досвід та виклики для України // Економіка та управління АПК. 2019. № 1. С. 30-41.
Калінчик С. М., Алєксєєнко І. М., Калінчик М. В. Проблеми стратегії ефективності свинарства // Агросвіт. 2017. № 13. С. 14-18.
Кобернюк С. О. Шляхи удосконалення діяльності підприємств з виробництва продукції свинарства / С. О. Кобернюк // Економічний простір. 2017. № 118. С. 185-195.
Кобернюк С. О. Напрямки підвищення економічної ефективності виробництва продукції свинарства на рівні підприємств // Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер. : Економічні науки. 2017. Вип. 23(2). С. 29-33.
Котикова О. І., Христенко О. А., Мартіросян І. Г. Сучасний стан галузі свинарства: регіональний аспект // Агросвіт. 2018. № 5. С. 9-15.
Минів Р. М. Перспективи розвитку свинарства в сільськогосподарських підприємствах // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького. Серія : Харчові технології. 2016. Т. 18, № 1(4). С. 207-212.
Підгорний А. В. Пріоритетні напрями підвищення ефективності виробництва продукції свинарства у сільськогосподарських підприємствах // Економіка та управління АПК. 2019. № 1. С. 50-64.
Сільське господарство України у 2019 році. К.: Держстат України, 2020. 363 с.
Тваринництво України за 2018 рік : статистичний збірник. К. : Державна служба статистики України, 2019. 166 с.
Усенко С. О. Особливості методичних підходів до штучного осіменіння свиней // Свинарство. 2014. Вип. 64. С. 105-110.
Шепелєв В. С. Стратегічні орієнтири та сучасні тенденції розвитку галузі свинарства // Вісник Одеського національного університету. Серія : Економіка. 2014. Т. 19, Вип. 3(1). С. 254-258.
Шкромада О. І. Дезінфекція та дезодорація повітря приміщень промислових свинарників комплексом препаратів // Ветеринарна медицина. 2014. Вип. 98. С. 26–29.